Матеріали до уроку: "Землеробство як фактор зародження людських цивілізацій"

Любомирської Є. 3 курс середня освіта 6.0148-і

Землеробство як фактор зародження людських цивілізацій

В епоху привласнючого господарства адаптація до природних умов була головною умовою виживання. Суспільство цілком залежало від природи.

Неолітична революція принесла для людини певну стабільність та осілість, адже тепер люди самі вирощували їжу та почали приручати тварин. Ці зміни призвели до значних зрушень в соціальній сфері, люди почали жити в постійних більш великих поселеннях. З’являється розподіл праці і не всі члени общини мали займатися добуванням їжі. Надлишки розподілялись між всією общиною.

Як це сприяло виникненню перших цивілізацій?

Цивілізація - це суспільство зі складною структурою і централізованою владою та надлишками харчів, що дає можливість розділити працю і побудувати соціальну ієрархію. Цивілізація виникала там, де кліматичні умови сприяли землеробству, тому що північний клімат був занадто суворий, а в тропічному було не складно знайти їжу і не виникало потреби прикладати зайвих зусиль, тому не виникало потреби в землеробстві. Навіть в наш час деякі племена досі живуть в первісних умовах, бо в них немає стимулу для розвитку. Перші землеробські цивілізації виникають на території Близького Сходу.

Здебільшого люди розселялись біля великих рік, там де родюча земля та достатньо води для поливу рослин.

Так звана «Колиска цивілізації» чи «Родючий півмісяць», це територія Близького Сходу де відбувався інтенсивний розвиток людського суспільства, були винайдені нові методи і засоби виробництва та склалися перші держави в Межиріччі, Сірії та Єгипті на межі IV–III тис. до н. е.

Першими рослинами які почали вирощувати люди стали: пшениця, ячмінь, горох і сочевиця та пізніше льон. Поступово відбираючи найкращі зерна для посівів люди виводять нові сорти, так з’являються культурні рослини, які більш врожайні і кращі за дикорослі.

Надлишки їжі, хоча спершу їх було небагато, але залишалась певна кількість продуктів, призводили до росту населення.

Між 10 000 і 1000 рр. до н. е. населення Землі зросло з 6 до 120 млн чоловік.

Водночас, збільшення населення зумовлювало активніше розвивати сільське господарство та викликало труднощі в організації суспільства. Тіж самі іригаційні системи потребували організованої праці багатьох людей. Людина тепер залежала не тільки від природних умов, а й від общини, найбільше покарання для людини це вигнання зі спільноти, адже так покараний втрачав джерела до існування і його життя було під загрозою.

Формується влада правителя, яка зазвичай підкріплена релігійними уявленнями та ускладняється релігія. З ростом складності соціального устрою суспільства з поселень формуються міста, з міст перші державні утворення та в решті держави. Новий соціальний устрій призвів до розвитку ідеї власності, та розшарування людей за майновою ознакою.

Частина міст перетворилась на міста-держави, які представляли собою урбаністичний центр і сільськогосподарські землі довкола.

Чим відрізнялись держави від звичайних поселень, які були раніше?

Держави мають певну територію, міста з оборонними спорудами, керівника, тобто правителя та військо яке підкорялось йому і служило для оборони власних ресурсів і захоплення нових земель. В державі встановлювались закони, захищаючі встановлений устрій які часто брали початок зі стародавніх звичаїв, але вже були не усними, а записувались на папірусі чи глиняних табличках. Загалом з виникненням писемності завершились доісторичні часи, писемність стала умовою існування великих держав, організовуючи управління, адже завдяки писемності легше стало поширювати закони та важливі повідомлення, вести торгівлю та облік будівничих та сільськогосподарських робіт.

 Отже, землеробство зародилось не одночасно у всіх регіонах світу, в деяких суспільствах раніше, а в деяких пізніше, десь воно було більш ефективне, десь не прижилось взагалі.

Незважаючи на все це, землеробство в цілому призвело до революції в історії людського суспільства – виникнення держави та цивілізації. З латинської «civilis» перекладається, як «державний». З виникненням держав, в тих районах Близького Сходу, де вони виникали закінчився період первісного ладу.

Цивілізація це – наступний ступінь розвитку людського суспільства, після первісності. Вона представляє собою об’єднання людей на основі спільної релігії, влади правителя, спільного господарства, культури та цінностей і врешті почуття належності до спільноти.

Література:

1.Історія стародавнього світу / За ред. Мякушева В. І. Москва 1998.

2. Слободин В.М. Системы земледелия – что это такое? М.осква Колос 1973.

3.Шнирельман В.А. Возникновение производящего хозяйства. Москва.1989

4. Шнирельман В.А. История мировой цивилизации. Философский анализ. Київ.2004

5. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: соціокультурний розвиток людства.Київ. Либідь 1999.

6. Мерперт Н. Я., Р. М. Мунчаев. Раннеземледельческие поселения Северной Месопотамии. «Советская археология».1971 № 3

7. В. М. Массон Возникновение и развитие земледелия / АН СССР Москва.Наука 1967.