Матеріали до заходу на "Декаду знань" - "Усний журнал" на тему: "Засновнику гістологічної науки О.М.Шумлянському - 270 років"

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

УСНИЙ ЖУРНАЛ

на тему:

«ЗАСНОВНИКУ ГІСТОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

О.М. ШУМЛЯНСЬКОМУ – 270 РОКІВ»

Підготували: викладач Говоруха С.В.

гуртківці гуртка з поглибленого вивчення дисципліни «Анатомія людини»

Розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії

природничо-наукових дисциплін

Протокол від ___ ________  2018 р. №___

Голова циклової комісії ___ С.В. Говоруха

У 2018 році виповнюється 270 років з дня народження Олександра Михайловича Шумлянського — видатного українця, відомого вченого кінця ХVІІІ ст., засновника російської гістології — науки про тканини багатоклітинних тварин і людини або, як її ще називають, мікроскопічної анатомії.

Олександр Михайлович Шумлянський народився в 1748 р. в селі Мала Будища, поблизу містечка Опішня на Полтавщині. Батько його, Михайло Шумлянський, був козаком і мав офіцерський чин. Мати Олександра Михайловича — Марина Семенівна теж належала до знатного роду. З листів О.М. Шумлянського відомо, що, крім молодшого брата Павла — теж знатного лікаря, він мав сестру, а також двох двоюрідних братів - досить впливових урядовців. Між тим, родина козака Михайла Шумлянського була бідною, бідність переслідувала Олександра майже усе його життя. Але це не завадило йому в 1758р., як і іншим козацьким дітям, вступити до Києво-Могилянської духовної академії.  Вчився він відмінно, а після закінчення навчання, вирішив стати лікарем. Медичні школи існували при різних шпиталях у Петербурзі, але грошей для навчання в Олександра Михайловича не було, і отримати казенну стипендію було надто важко. Добре, що в Києво-Могилянській академії якісно навчали іноземним мовам. У 1772р. Олександр Михайлович влаштувався перекладачем у Московський архів при Державній колегії закордонних справ. Зарплатня в архіві була невеликою, й Олександр Михайлович вечорами перекладав на російську мову твір німецького поета і літератора Х. Геллерта “Утешительные рассуждения против немощной и болезненной жизни”, виданий 1773р. Московським університетом. Це дозволило йому накопичити трохи грошей, і вже в березні 1773р. він вступив волонтером, тобто без казенної платні й утримання, в медичну школу Санкт-Петербурзького Адміралтейського шпиталю. Здібності О.М. Шумлянського дозволили йому вже за рік навчання, тобто в 1774 р., отримати звання підлікаря з зарплатнею майже 120 рублів на рік. У вересні 1776 р. він закінчив навчання (замість звичайних 5-7 років) і був залишений у шпиталі на посаді лікаря. Працюючи майже рік лікарем шпиталю, він шукав можливості підвищити свою кваліфікацію. І з  1777р. на стипендію княгині Є. Голіциної-Кантемир вступив на стажування  у Страсбурзький університет, де у 1781 р. захистив докторську дисертацію «Dissertatio inauguralis anatomica de structura renum» («Інаугураційна анатомічна дисертація про структуру нирок»), яка принесла йому славу видатного вченого. Олександр Михайлович вивчав, головним чином, акушерство, яке було добре поставлене в Страсбурзькому університеті.

У вільний час він присвячував себе кропітким науковим дослідженням. Застосувавши власний оригінальний метод ін’єкцій сечових канальців, першим у світі дав найдокладніший на той час опис гістологічної будови нирок. На 60 років раніше від відомого англійського анатома В. Боумена (1816—1892) описав особливості гістологічної будови звивистих канальців та судинних клубочків нирки, а також оболонку, що оточує їx, яка у світовій медичній літератуpi дістала назву «капсули Шумлянського-Боумена». Ця наукова праця — одна з найвидатніших медичних дисертацій в XVIII ст.  як за оригінальністю техніки експериментальних досліджень, так i за її результатами. Вона справила велике враження у медичному світі Європи: Двічі перевидавалася за кордоном, на неї посилалися в іноземних посібниках з анатомії i фізіології. О.М. Шумлянський беззаперечно довів, що сечові канальці не сполучаються з артеріями або венами і надав ще кілька важливих зауважень щодо будови нирок. Ці відкриття О.М.Шумлянського були настільки добре обґрунтовані, що вчені відразу визнали їх як очевидні. Видатний анатом того часу І. Маєр (I.Mayer) у своїй восьмитомній праці, що вийшла у Берліні, декілька разів посилається на працю нашого земляка про будову нирок. Він підкреслював, що Шумлянський найточніше, порівняно з іншими дослідниками, описав будову нирок. Крім того І. Маєр використував у своєму анатомічному атласі гравюри з дисертації Шумлянського. В 1788 р. докторська дисертація Шумлянського була знову перевидана у вигляді окремого трактату і стала широко відомою та визнаною в Європі (в період 1783-1803 рр. вийшло 18 схвальних рецензій на цю роботу; згадували про неї і в ХІХ ст.).

Після захисту дисертації Олександр Михайлович хотів ще на рік затриматись у Західній Європі для подальшої спеціалізації в акушерстві, попрацювати у відповідних закладах Англії, Франції, Німеччини й Австрії. Він звернувся з проханням до Державної медичної колегії, яка опікувалась медичною освітою та лікарською допомогою. Лікарі-українці, які працювали в Москві та Петербурзі, не тільки дали необхідну суму, а натиснули також на німця Фрезе, директора Петербурзького повивального дому, щоб він надав Шумлянському гроші для закупівлі в Австрії та Німеччині навчальних посібників для школи повитух при повивальному домі. Фрезе пообіцяв також надати О.М.Шумлянському місце викладача у цій школі після його повернення в Росію.

3 1781 до 1783 р. Олександр стажувався у Парижі, Відні та Марбурзі з акушерства, терапії та xipypгії, вивчаючи одночасно систему вищої медичної ocвіти в європейських університетах. На Англію вже грошей не вистачило, і в кінці березня 1784 р. Олександр Михайлович повернувся в Петербург.  Зустріли О.Шумлянського в Петербурзі досить привітно, але  насправді ж для нього почалися важкі часи. Директор Повивального дому Фрезе не виконав своєї обіцянки. Він віддав місце викладача австрійцю Моренгейму. Тут якраз надійшла пропозиція від старого знайомого М.М. Терехівського: він запропонував разом поїхати за кордон для знайомства з постановою навчання у вищих медичних школах різних держав Західної Європи. Великої ваги надавав О. Шумлянський вивченню фізіології та патологічної фізіології, пропонуючи вивчати їх не лише на людині, але і на тваринах, називаючи першу ученням про “здорове життя людини", а другу — наукою “о поврежденном действии жизненных сил и орудий телесних, т.е. о болезненных припадках”. Вже тоді О.Шумлянський відзначив роль психічних факторів у виникненні та лікуванні хвороб. Він пропонував показувати “действия страстей в теле человека, в жизни его необходимых, полезных” і писав “о страстях душевних для жизни вредных". На противагу широко розповсюдженому у той час поділу лікувальної справи на терапію та хірургію, О. Шумлянський підкреслював у своїх працях єдність терапії та хірургії і потребу всім лікарям вивчати обидві дисципліни.

Слід зауважити, що в Європі на цей час хірургією опікувались не лікарі, а цирульники. Навіть у 1798 році хірургія та медицина були настільки роз'єднані, що Ерфуртська академія видала премію в розмірі 20 дукатів автору, який стверджував, що хірургія не має права називати себе галуззю медицини. Виступ О.Шумлянського підтримали земляки, українські вчені-медики, що сприяло розвитку медичної освіти.

Між тим грошей для життя не вистачало, і Олександр Михайлович знову сів за літературну працю. В 1787 році він видав у своєму перекладі книгу французького лікаря Тисо з гігієни розумової праці. Почекавши вісім місяців місця в Калінкінському училищі, він дізнався, що на це місце призначили ризького лікаря Йогана Лобенвейна, який не мав докторського ступеня. Але місце залишалось вільним ще три місяці, бо Лобенвейн не схотів приїхати до Петербурга. На кафедру акушерства нарешті був призначений звичайний лікар Томас Гофман, який приїхав з Гамбурга.

У цей важкий для Олександра Михайловича час його врятувало кохання. Він закохався у Катерину Любимівну Імбер, француженку, яка відповіла йому взаємністю, і справа йшла до одруження. Бідний, як церковна миша, Олександр Михайлович дуже непокоївся майбутнім. Одруження з Катериною, що мало відбутися незабаром, примусило його енергійно взятися до пошуків роботи. Довідавшись про звільнення в Московській шпитальній школі кафедри патології і терапії, він вирішив відмовитися від давньої мрії про роботу в акушерстві, й намагався отримати цю кафедру. Державна медична колегія задовольнила його прохання і він відносно спокійно працював шість років завідувачем кафедри в Московській шпитальній школі. Тут він продовжував наукову працю. Його перу належать твори “О неправильных родах” (1793), “О поправлении повивального искусства” (1794), “О устройстве учения” (1796), переклад книги Галлера “Рассуждения против немощной и болезненной жизни”.

На початку грудня 1793 р. його було призначено на важливу натой час посаду Московського міського акушера, а в 1794 р. обрано, нарешті, почесним членом Державної медичної колегії. Але здоров'я його було підірване довгими роками злиднів і тяжких переживань. Тільки рік і вісім місяців він міг попрацювати в тій галузі медицини, яку вважав особливо важливою в ті часи для народу. Ці останні двадцять місяців, до дня смерті 6 липня 1795 р., принесли йому, мабуть, моральне задоволення. Він плідно працював до останньої миті, подавши до Державної медичної колегії доповідь про недоліки у справі навчання акушерству і пропонував узяти утримання повитух на державний кошт. Документи і листи архіву О. Шумлянського зберегла його вдова К. Шумлянська-Імбер. Після її смерті вони відійшли до архіву її сина — відомого діяча часів Олександра І, московського пошт-директора А.Я. Булгакова, і разом із цим архівом потрапили в державну бібліотеку в Москві, де зберігаються дотепер.

Видатний українець Олександр Михайлович Шумлянський зробив значний внесок у розвиток вітчизняної медичної науки і заслуговує на почесне місце серед всесвітньо відомих українців.