Матеріали творчого конкурсу " Моя мама краща в світі"

Районний творчий конкурс від газети « Слово трудівника»

«Моя мама краща в світі»

НАЙДОРОЖЧА

Есе

Автор :

Чурса Ірина Дмитрівна

Вчитель зар.літ

Охрімівської ЗОШ

Кирилівської селищної ради

Запорізької обл

2021

Є на землі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови,

Яке росте разом з дітьми тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка і світить веселка.

І так же тихо воно приходить на уста, народжуючись із букви- краплинки,  та звуку- сльозинки немовляти. Це – мить, і це- вічність, бо це слово завжди з нами

З ним  нерозривно повязані щастя, добро і ласка

Це воно у найтяжчу годину стогоном виривається із грудей як остання надія на порятунок.

Мама! Найдорожча і найближча людина. Найрідніша душа на все життя. Тільки вона щохвилинно піклується про тебе, тільки для мами ти і в майже 50 років дитина. І немає нічого у світі, що б могло змінити її материнську сутність, бо немає любові, сильнішої за материнську, немає тривоги, тривожнішої за безсонні ночі матері, немає відданості більшої, ніж материнська, що присвячує тобі усе життя.

І НЕ мав би світ стільки генііїв , стільки великих мужів, якби над їхньою колискою не тремтіло серце матері

На всіх вистачає його материнського тепла, любові та материнських молитов…

Пильно вдивляюся в мамині очі: скільки їм довелося не спати ночами, скільки з цих очей сліз виплакано… Але найдобріших і найніжніших очей нема у цілому світі.

Багато краси на землі неповторної, захоплюючої, дивовижної, непізнаної і незнаної, земної і піднебесної. І лише мамині очі перевершують своєю красою все.

Але, на жаль, гаснуь ті очі рано, як зорі на світанковому небі¸і тоді до кожного з нас приходить відчуття нестерпного болю за те, що не встигли ми надивитися на ті очі і зігрітися їх теплим сяйвом.

Мамині руки… Худенькі, натруджені… Скільки їм за все життя довелося усього переробити, щоб були у нас оті «нові платтячка», щоб зростити нас обох та самотужки підняти на ноги…

Коли ці руки обіймають мене, я найщасливіша у світі, бо це руки мами… У їх обіймах завжди тепло і затишно, ці руки оберігають завжди і захищають від будь-якої біди…

от і дитинку можна народити ще, і заміж можна вийти неодноразово, і сестричок можна мати не одну, а от МАМА….

Вона, тільки вона — єдина у світі для кожного з нас і найдорожча, і найпотаємніше можна розповісти тільки їй, бо лише вона завжди зрозуміє і простить… Бо вона — МАМА…

І оте материнське вогнище, що зігріває усіх нас протягом усього життя, теж одне-єдине…

І скільки стоятиме світ, стільки житиме МАТИ, захищаючи нас від лиха, біди, зігріваючи від холоду і ховаючи від палючого сонця. Вона буде сумувати разом із нами у наших поразках і підійматися на вершини тріумфу із нашими перемогами. Бо така її природа. Вона — МАТИ!

 Єдине моє прохання у молитвах до Пречистої Богородиці про те, щоб якнайдовше у цьому житті зігрівали мене ніжні мамині обійми і зустрічали її теплі слова : «Доченька моя приехала!»