Майстер клас "Менторинг у ЗЗСО"

МЕНТОРСЬКА ПРАКТИКА У ЗЗСО. МЕТОД «4 КРОКИ»

Василенко Наталя Сергіївна

Магістр, учитель історії та правознавства

Дружківської гімназії «Інтелект» Дружківської міської ради

Донецької області, Україна

                                                                                                  ntava0@gmail.com

Анотація:

В світі сучасної  педагогіки  замало бути лише учителем з певної дисципліни, також необхідно   бути вмілим та ефективним наставником- ментором, який допоможе та навчить застосовувати компетентності, набуті шляхом навчально- виховного процесу. Метою даної роботи є дослідження менторингу в ЗЗСО, опис розробленого  методу  на основі власної менторської діяльності.

Методологічну основу дослідження становить  опрацювання  наукової  літератури й періодичних  видань   та аналіз власної менторської практики.

 Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати та висновки можуть бути використані та надані як допомога учителям у плануванні й коригуванні своєї менторської  діяльності.

Ключові слова: менторинг, ментор, менті, теоретик, практик, наставник.

Менторство або менторинг — це процес взаємодії більш досвідченої в певній сфері людини з менш досвідченою, при якому відбувається передача знань, навичок, умінь. У певні моменти життя ментором для людини можуть бути рідні, більш досвідчені друзі, викладачі, колеги, а іноді навіть і незнайомі люди. Різниця лише в тому, що у взаємодії з ними людина отримує тільки якісь певні сторони менторства, а коли мова йде про взаємодію із досвідченим ментором — той здійснює цю діяльність комплексно та професійно [1].

Менторство не є стандартною роботою, яка передбачає сталий графік та фіксовані вихідні дні. Менторство — це місія, яка вимагає самовіддачі та любові до своєї роботи. Ментор повинен  брати активну участь у навчально-виховному процесі,  власним прикладом мотивуючи учнів. Це стосується всього: постійне відвідування позакласних  і  позашкільних заходів, активна   участь  у шкільному житті чи волонтерстві.

Ментор не є вчителем чи викладачем, це радше наставник чи вихователь,  який  допомагає учням  зростати особистісно і соціально. Результат роботи ментора вимірюється, в першу чергу, рівнем якісних змін у розвитку дітей. Саме тому основну частину свого часу ментор проводить безпосередньо з менті, організовуючи персональні бесіди з кожним учнем, які допомагають визначити цілі та розставити пріоритети на час навчання в гімназії, а ментору — краще зрозуміти емоційно-психологічний стан дитини та попередити кризові явища. Ментор проводить щотижневі рефлексії з групами, а також великі аналізи-обговорення мандрівок, реалізованих проєктів, значних подій тощо [6; 84].

Протягом року ментор повинен  проходити курси професійних тренінгів, які допомагають їм у роботі зі школярями. Це психологічні, педагогічні, організаційні воркшопи, вебінари, семінари, тренінги тощо. Крім того, ментори займаються постійним саморозвитком і багато читають [3; 45].

Менторинг у школі  передбачає два види  роботи – індивідуальну та групову. Індивідуальна робота - це розвиток  в учня за допомогою ментора особистісних та вузько спрямованих якостей. Групова робота ведеться на базі групи не більше ніж 10 учнів [3; 205].

 У процесі вивчення та аналізу різних методик коучингу в бізнесі  та наставництва в педагогіці, була розроблена власна форма менторської діяльності - це метод «4 кроки», який поділяється на чотири етапи роботи з учнем.

 І Етап. «1 КРОК». Рефлексія з метою стимулювати учня до самоусвідомлення своїх  компетентнісних потреб. Робота з питаннями:

1. Чого я хочу?
2. Як я зможу цього досягнути?
3. Чому це для мене так важливо?
4. Як я зможу зрозуміти, що досяг бажаного?[2; 102]

 ІІ Етап. «2 КРОК».  «Теплий душ/холодний душ». Цей прийом дозволяє ментору (учителю) розкрити передбачуваний потенціал менті (учня).

1. «Теплий душ»-налагодження теплих, довірливих стосунків між ментором і менті.
2. «Холодний душ»- різка зміна напряму роботи (приклад: з філологічного на соціологічний напрям).

 ІІІ. Етап. «3 КРОК». Базовий. Ментор та менті працюють над надбанням певного  практичного досвіду та отриманням результатів.

Задача наставника:

• дати практичний проєкт (складність залежить від мети наставництва);
• давати вказівки щодо порядку дій та підказки для вирішення складних питань, з якими учень не може довго впоратись;
• довести даний практичний проєкт до успішного завершення, по максимуму лише силами учня, перетворюючи його  із теоретика на практика [5]

Під час роботи ментору і менті рекомендовано дотримуватись наступних правил:

• менті  не звертається по допомогу до ментора, не провівши самостійно хоча б 30-60 хвилин над своєю проблемою;
• наставник зазвичай не дає прямих відповідей, і тим більше, не заважає і не керує самостійно,  він дає лише підказки; з кожною наступною підказкою вони стають все прямішими й очевиднішими; чим менше потрібно підказок учню для виконання завдання, тим ближче він до успішного завершення менторства; [4]
• питання типу “не виходить, як зробити?” не мають права бути; учень повинен задавати чіткі конкретні запитання; також варто до запитань вкладати список дій, які менті спробував самостійно перед тим, як звернутись до ментора;
• ментор також може давати підказки щодо аналізування проблеми з іншого боку, навіть якщо це не є найоптимальнішим підходом у даному випадку;
• наставнику варто дати одразу кілька незалежних між собою завдань по практичному проєкту для того, щоб менті міг переключатись між ними, якщо в одній із них справи зайшли в ступор; можливість переключатись між завданнями дозволяє по-новому глянути на попереднє завдання і збільшує шанси на успіх;
• на початку нового завдання наставник дає інструкцію з розв’язки задачі; на початку план має бути детальний, а далі, по мірі прогресування учня, інструкції будуть скупішими, даючи більшу волю; [4]
• якщо задача не була вирішена менті без повної допомоги ментора, варто зробити висновки і з’ясувати причини й складні сторони, що завадили учню розібратись із задачею; наступного разу ментор повинен це врахувати і краще сформулювати завдання;
• ментор має постійно заряджати позитивом, мотивацією, вірою у власні сили, а не лише допомагати з технічних питань.

Ці правила допоможуть учневі швидше перетворюватись на самостійного практика. Адже лише самостійно розв’язана задача, без підказок ззовні, дасть максимально позитивний ефект та досвід [5].

ІV Етап. «4 КРОК». «Розкажи. Покажи. Зроби» - етап, на якому менті випробовує свої набуті менторські компетентності, як наставник, працюючи в групах [6; 86].

Практичне застосування методу «4 кроків» довело, що працюючи за цим методом учні досягають високих результатів, не дивлячись на загальну успішність у навчанні та особливі освітні потреби. Встановлено, що набуті в процесі менторингу  компетентності широко застосовуються учнями: допомагають визначитися з майбутньою професією, застосовувати власну обдарованість у навчально-виховному процесі, розкрити особистісні якості.

Список літератури

1. Аткинсон М. Пошаговая система коучинга: Наука и искусство коучинга [Текст]: [пер. с англ.] / М. Аткинсон, Р.Т. Чойс. – М.: Альпина Паблишер, 2013. – [Електронний ресурс] Режим доступу: https://f.ua/alpina-pablisher/dostijenie-celey-poshagovaja-sistema-9785961417562.html#read_81694

2. Горук Наталія. Коучинг як ефективна технологія формування самоосвітньої компетентності студента / Н. Горук// Проблеми підготовки сучасного вчителя .- 2015-№ 11- с. 99-104.

3. Дауни М. Эффективный коучинг: уроки для коучей / М. Дауни; Пер. с англ. – М.: Добрая книга, 2008. – 288 с.

4. Пивовар А. С. «Вчитель-коуч як основа успішності учня» - [Електронний ресурс] Режим доступу: -  http://conf.zippo.net.ua/?p=194

5. Подоба Віталій. « Як працювати із ментором і чим відрізняється наставництво від курсів?» - [Електронний ресурс] Режим доступу: -  http://www.vitaliypodoba.com/2014/12/how-to-work-with-mentor/

6. Романова С. М. Коучінг як нова технологія в професійній освіті / С. М. Романова // Вісник Нац. авіац. ун-ту. Серія : Педагогіка. Психологія. – 2010. – Вип. 3. – С. 83–86.