Майстер-клас "Новорічна іграшка в техніці самчиківського розпису"

Комунальний позашкільний навчальний заклад

Хмільницька школа мистецтв

«Новорічна іграшка в техніці самчиківського розпису»

(майстер-клас для викладачів КПНЗ Хмільницької школи мистецтв)

Підготовлено та проведено

викладачем образотворчого мистецтва

Козаченко В.Е.

м. Хмільник

грудень, 2022 р.

Мета: знайомство з технікою самчиківського розпису; передача особистого досвіду у виготовленні новорічної іграшки в даній техніці.

Завдання: - ознайомити з історією самчиківського розпису, основними прийомами роботи; навчити виконувати розпис новорічної іграшки, розвивати творчу уяву в процесі виконання практичного завдання, інтерес до сприйняття декоративно-прикладного мистецтва та вміння аналізувати.

Форма проведення: комбінована.

Вид майстер-класу: спільна робота майстра-педагога з викладачами.

І. Підготовчо-організаційний етап.

ІІ. Основна частина.

1. Актуалізація теми.

До нас наближається світле свято Різдва Христового та Нового року, яке несе в собі побажання миру, добра, любові та радості святкування Божого народження та очікування на щасливий Новий 2023 рік. Для кожної людини є важливим прикрашення оселі та власне гарного приготування до новорічно-різдвяних свят. Виконання новорічної іграшки в техніці самчиківського розпису є не лише чудовою прикрасою для оселі, але й прекрасним засобом релаксації та своєрідною арт-терапію для будь-якої людини.

2. Теоретична основа майстер-класу.

Розповідь педагога з використанням мультимедійної презентації.

Ознайомлення з технікою та прийомами самчиківського розпису.

Історія виникнення самчиківського розпису

Самчиківський розпис (або самчиківка) як вид українського декоративно-ужиткового мистецтва зародився наприкінці XIX – на початку XX ст. у селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області й поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям.

Талановиті майстрині на замовлення розписували будинки неповторними візерунками. Розмальовані фантастичними орнаментами з квітів хати вважались оберегами. Малюнки на стінах були візитівкою кожної гарної господині, до них придивлялись парубки, якщо в хаті підростала незасватана дівчина. Ще в середині минулого століття можна було побачити цей розпис у Самчиках. З часом таких розписів ставало дедалі менше. Після Другої світової війни традиція розписування хат занепала й була майже втрачена. Нове життя самчиківки розпочалося зі знахідки в 70-х роках XX ст. у селах Северини та Самчики художниками-аматорами Олександром Пажимським та Геннадієм Раковським кількох хат і скрині, розмальованих візерунками. Відтоді місцеві художники заснованої Олександром Пажимським народної студії «Факел» (пізніше — «Просвіт») почали розвивати цей розпис як станковий, зберігаючи його традиційні елементи та розробляючи нові власні сюжети.

Особливість самчиківського розпису полягає саме в сюжетності. Йдеться про сюжети з колядок, щедрівок, з української народної творчості, казок тощо. Розпис схожий на гобеленовий, виконується великим зубчастим малюнком з активним заповненням площини крупними масивними елементами, які членуються за допомогою контрастних або нюансних кольорів. Йому притаманний мотив вигнутого пера, зубчастого листя, язички пелюсток квітів, враження недбалості у вигнутих лініях візерунків, що є своєрідними складниками художньої мови майстрів самчиківки.

Основна тематика цього розпису – рослинні мотиви у найрізноманітніших їх інтерпретаціях. Кожен орнамент мав свою назву, за якою його одразу можна було розпізнати.

Найчастіше в роботах авторів самчиківського розпису зустрічаються барвінок, соняхи, рожа, колоски, маки, дзвоники, ягідки, бруньки, калина, гілочки. На малюнках квіти зі знайомих і звичних раптом стають казковими, фантастичними рослинами, набувають неперевершеного українського колориту.

Одним з найулюбленіших і найпоширеніших орнаментів є зображення вазону як символу світобудови, «дерева життя», як його розуміли в давнину наші предки. Це казкове дерево, в основі якого може бути писанка як символ початку роду або жолуді, з яких дерево проростає. Стовбур дерева символізує продовження життя та роду. Біля нього чи у кроні дерева часто зображують пташок, які є невід’ємними супутниками життя. Так рослинний орнамент органічно переплітається у розпису з елементами світу тварин.

Колірна гама самчиківського розпису також має сакральний сенс. У ній завжди є один об’єднувальний колір: зазвичай темний відтінок, який вирізнятиметься з-поміж інших. Часто використовується саме чорний колір — він розділяє два кольори, що містяться на картині поруч, та створює глибину. Червоний, синій, зелений, жовтий – головні кольори, що складають основу розпису. Додатково використовується також коричнева, рожева, фіолетова фарби.

Як тло для своїх робіт частіше за все майстри використовують білий колір – символ чистоти, непорочності, краси, молодості та радості. Навіть якщо орнамент малюють на сірому, чорному або підсиненому тлі, білий обов’язково додають у основний орнамент – квіти, листя, тощо. Сам візерунок переважно виконують червоним кольором, що символізує повноту життя, енергію свободу. Чорний додається для підкреслення орнаменту та підсилення інших кольорів.

Самчиківський розпис у своїй основі має площинний орнамент. Тобто кольори накладаються площинами (кольоровими плямами), але об’ємності немає. До його сюжету входить елементи, кількість яких не перевищує семи. Найчастіше малюють найбільш універсальних птахів – курку, півня, соловейка, гуску, лелеку, сороку, голуба, лебедів. Зустрічаються також і зображення тварин, які завжди були найбільше пов’язані з життям та побутом людей (собаки, коти, коні, лисиці, зайці, білочки).

Застосовують художники також і елементи, ширше притаманні писанкарству. Це стилізовані лапки, ріжки, кучері, хрест, смужки, зірочки, кривульки, крапки. Автори самчиківського розпису додають до своїх робіт також і зображення людей, переважно козаків або гарних українок. Композиція орнаменту завжди чітка, складається з низу, середини, верхівки та завершення. Знизу розміщуються крупні елементи, які до верху малюнку стають все більш дрібними. Саме така будова робить завершену картину найбільш доступною і зрозумілою для сприйняття.

Митці-носії самчиківської традиції розписують хати в селі, малюють картини, вчать майбутніх майстрів цій техніці та всіляко її популяризують. Традиційними матеріалами, які беруть майстри для своїх виробів, є паперові, дерев’яні та гіпсові поверхні; рами – з дерева, соломи або кори. В роботі використовують акрилові фарби та гуаш.

Орнамент самчиківського розпису можна побачити на керамічних виробах, одязі, листівках, плакатах, календарях. Розпис, що спочатку використовувався для оздоблення будинків і інтер’єрів, перебрався в інші сфери та отримав нове життя. Сергій Касьянов разом із колегами розписує стіни будинків не лише вдома. Часом їх запрошують за кордон, здебільшого у Польщу та Чехію. Там самчиківський розпис користується попитом.

Самчиківському розпису у його сучасному вигляді лише трохи більше півстоліття, але він вже встиг знайти своїх прихильників, поціновувачів та послідовників. Роботи митців займають своє гідне місце в багатьох музеях, картинних галереях України, в приватних колекціях, у тому числі і закордонних, на виставках, конкурсах, фестивалях.

Наказом Міністерства культури України від 4 липня 2019 року №510 «Традиція декоративного розпису села Самчики» включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

4. Практична робота. Виготовлення новорічної іграшки в техніці самчиківського розпису.

Сьогодні ми з вами створимо новорічну іграшку в техніці самчиківського розпису. Бесіда з техніки безпеки.

Інструменти для майстер-класу - пензлики різних розмірів №3, 4, 5, склянка з водою, палітра, серветки, акрилові фарби, шаблон дерев’яної іграшки, олівець, гумка.

1. Для початку опрацьовуємо основні технологічні прийоми розпису на папері.
2. Далі обведення по контуру на окремому аркуші обраного дерев’яного шаблону новорічної іграшки (кулька, ангел, олень, дзвіночок і т. п.)
3. Розробка ескізу композиції на аркуші паперу в заданому форматі, пошук кольорової гами.
4. Перенесення даного ескізу на обраний шаблон – дерев’яну іграшку.

5. Робота в кольорі акриловими фарбами.

6. Останнім етапом створення самчиківського розпису вважають кінцеву проробку головних елементів (оживлення). Знову ж таки, залучається інтуїція та ваша фантазія.

Під час виконання практичного завдання учасниками майстер-класу педагог контролює процес виготовлення новорічної прикраси, дає пораду, допомагає.

5. Виставка виконаних робіт. Підведення підсумків.

Педагог запрошує учасників майстер-класу до обговорення. Пропонує поділитися враженнями від виконання прикраси. Відповідає на за питання.

Список використаної літератури

1. Захарчук-Чугай Р.В., Антонович Є.А. Українське народне декоративне мистецтво. К.: «Знання», 2000. 342 с.

2. Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис: навч. посібн. К.: «Знання-Прес». 2006. 228 с.

3. Костюк Яна. Походження самчиківського розпису, його сучасний стан та символіка. URL: https://naub.oa.edu.ua/2014/pohodzhennya-samchykivskoho-rozpysu-joho-suchasnyj-stan-ta-symvolika/