Майстер-клас "Розвиток життєтворчої компетентності учнів на уроках української мови та літератури"

 

 

Коваль Ірина Олександрівна

учитель української мови та літератури Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Героя України

Олександра Аніщенка Сумської міської ради

 

Тема майстер-класу. Розвиток життєтворчої компетентності учнів на уроках української мови та літератури.

 

Мета: формувати в учнів такі життєві навички як комунікація, приймання рішень, критичне, логічне й  творче мислення, управління емоціями, розпізнання та формування цінностей;

виховувати демократичну людину, яка вміє робити свідомий вибір, приймати правильні рішення, брати на себе відповідальність, безконфліктно співіснувати.

 

Основні поняття:

• навчальні компетенції
• інформаційно-комунікаційні технології
• міжпредметні зв’язки
• «Word Art»
• «Розсипані слова»
• «Уважний глядач»
• «Літературний монтаж»
• «Сім зірок»
• «Асоціації»
• «Віртуальний музей»

 

Способи використання:

• повторення та закріплення матеріалу
• робота з відео
• підготовка до ЗНО та ДПА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що може щаслива жінка?

Ну, майже все. Запевняю/

Сміятись часто і дзвінко.

Щокою торкатися раю.

Ховати сонце в обличчі

І сяяти тихим світлом.

Дивитися прямо у вічі

І бігти супроти вітру.

А слово її – як птаха,-

У небо злетіти вміє.

Без сумніву і без страху

Назустріч найбільшій мрії.

 

 Я – Коваль Ірина Олександрівна – учитель української мови та літератури Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 імені Героя України Олександра Аніщенка.

Я належу до щасливих людей, адже, навчаючи, маю змогу навчатися, удосконалюватися, використовувати свій життєвий потенціал.

Тема мого майстер-класу - «Розвиток життєтворчої компетентності учнів на уроках української мови та літератури.»

 Василь Сухомлинський говорив: «Ми виховуємо учня не як носія знань, а як людину, яка має жити в суспільстві і приносити йому користь. XXI століття – час запровадження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують нас виявляти активну життєтворчість, мобільність та самостійність. Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізуватися, а отже, про формування компетентної особистості.

Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, яка забезпечує здатність самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійснювати власне життя.

Якість середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи. Тому сьогодні, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення й пізнання буття, створення такої філософії освіти, яка відкрита до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. Важливим нині є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись і пристосовуватися до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Проектуючи творчо своє життя, особистість оволодіває не лише знаннями, а й компетентністю.

Які ж методи і прийоми використовую я на своїх уроках з метою формування життєтворчої компетентності учнів…

• Створення хмаринки слів за програмою «Word Art»
• «Розсипані слова»
• «Уважний глядач»
• «Літературний монтаж»
• «Сім зірок»
• «Асоціації»
• «Віртуальний музей

За основу до свого майстер-класу я взяла тему «Неповторний духовний світ Лесі Українки».

1.«Хмарка слів» - це візуальні образи, зроблені зі слів різних джерел із метою вивчення візуалізації, створення художнього твору.

 

 

2. Перше, що ми бачимо в людині – це її зовнішність. Подивіться на світлини Лариси Петрівни Косач. Це лише миттєвості, вони не завжди  фіксують характерний  вираз обличчя. Зовнішність може багато сказати нам про людину та, щоб краще пізнати особистість, необхідно зазирнути у її внутрішній світ. У цьому допоможе прийом

«Розсипані слова» (робота в групах (парах).

Завдання. Збери слова, які для Лесі Українки у житті були дуже важливими.

• Гордість                         ІДОГРЬСТ
• Мужність                       ТІМЬУЖНС
• Витривалість                 ИВТРВАИСЬТЛІ
• Стійкість                        ЙСКІТЬСІТ

3. «Уважний глядач»

 

 

 

Завдання. Уважно переглянути відео «Обличчя української історії. Леся Українка». Дати відповіді на запитання:

• Що любив батько Лесі?
• Чиєю сестрою була її мати?
• Де вчилася Леся?
• До чого у неї пробудився нестримний потяг?
• Яким був вирок лікарів?
• Як називалася перша збірка поезій?
• Хто першим відгукнувся на дебют Лесі в літературі?
• Де Леся збирала гуцульські мелодії?
• Як в Україні вкарбовано пам’ять про видатну поетесу?

 

4. «Літературний монтаж»

 

Монтаж — добір і з'єднування окремих частин фільму, літературного або музичного твору тощо в одне художнє та змістове ціле.

Зміст прийому. Клас ділиться на групи. Одній групі учнів даються ілюстрації, які потрібно розмістити на умовній кінострічці в тій послідовності, у якій розвиваються події у творі. Одночасно друга група розміщує цитати за таким же критерієм.

 

 

5. «Сім зірок»

Завдання. У центрі - зірка, що носить ім’я Лесі Українки. Навколо неї по черзі з’являються зірки, що названі на честь людей, які так чи інакше пов’язані з іменем видатної поетеси. Назвіть їх імена та поясніть, яку роль відіграли вони в житті Лесі.

 

 

 

6. «Асоціації». Завдання: З яким твором Лесі Українки у вас асоціюються подані картинки?

 

 

Мета.

• Закріплення знань та навичок учнів
• Розвиток логічного мислення
• Підготовка до ДПА та ЗНО

 

1. «Тиша морська»                             2.«Contra spem spero!»

3. «Як дитиною бувало…»                4. «Давня казка»

5. « Лісова пісня»                                6. «Стояла я і слухала весну»

 

7. «Віртуальний музей»

 

 

А на останок запрошую вас відвідати віртуальний музей Лесі Українки. Учасники першої групи будуть відвідувачами кімнати роздумів, а другої

групи – кімнати спогадів. Розкажіть, якою ви уявляєте цю кімнату, які предмети в ній знаходяться.

Та у кожному музеї є книга відгуків. Учасники третьої групи, подумайте, що ви можете записати до неї. Поділіться своїми враженнями.

Заключне слово. 

Ми вміємо літати, вмієм, це можливо.
І крила кожен, безсумнівно, має.
Але лиш той, хто вірить в неможливе,
По - справжньому, як птах, літає.

 

Бажаю Вам на крилах щастя летіти до своєї мрії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність. У XXI столітті кожна людина хоче досягнути певного життєвого успіху.   Ситуація, що склалася на ринку праці, вимагає від особистості певних якостей. Система освіти  має формувати професійний  універсалізм – здатність змінювати сфери і способи діяльності. Сучасна освіта націлена на придбання учнями життєвих умінь і навичок, дає можливість особистісному росту та індивідуальному розвитку, сомовизначенню та самореалізації .

Соціальне замовлення часу можна визначити такою формулою:  від хорошого фахівця – до хорошого співробітника. Хороший співробітник – це людина, яка вміє працювати в команді, бути комунікабельною, може самостійно вирішувати, творчо мислити, людина ініціативна, здатна генерувати нові ідеї. Вона вміє уникати будь-яких конфліктних ситуацій та виходити з них.

Основні завдання сучасної освіти полягають у задоволенні життєвих потреб людини, сприянню розвитку члена суспільства, що зможе успішно виконувати, покладені на нього соціальні ролі, бути творцем свого життя. Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту й організації навчального процесу.

Якість середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи. І що знання, вміння та навички, яких набувають учні в процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в таку готовність. Тому сьогодні, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення й пізнання буття, створення такої філософії освіти, яка відкрита до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. На цій основі формується нова педагогіка-педагогіка компетентної, відповідальної людини.

Абрахам Маслоу передбачає в своїх працях: «Якщо освіта спрямовуватиме людину до усвідомлення своїх вищих потреб, до актуалізації їх, якщо вона сприятиме самоактуалізації людини, то дуже швидко ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Люди стануть сильними і здоровими, вони стануть господарями свого життя. Людина стане відповідальною за свою долю, керуватиме цінностями розуму, перестане бути байдужою до довкілля, активно включиться в перебудову суспільства. Тому що рух до психічного здоров’я окремої людини означає наближення до суспільства, побудованого на духовних цінностях, наближення до соціальної гармонії».

Найціннішим надбанням життєвої компетентності є те, що її мета, зміст близькі не лише реформаторам-педагогам, а й дітям, які стають співтворцями нових моделей школи XXI століття, глибше осмислюють своє життя, навчаються, щоб оволодіти мистецтвом життєтворчості, мистецтвом ефективного виконання життєвих і соціальних ролей.

Я погоджуюсь, що якість шкільної освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи. Розумію, що знання, вміння та навички, яких набувають учні в процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в повну готовність. І тому рівень життєвої компетенції учнів є низьким, вони не можуть використати свої знання для розв’язання життєвих проблем, не можуть знайти виходу з нестандартних ситуацій.

Виходячи з того, що сьогодні вчитель повинен стати вмілим носієм знань і задовольнити життєві потреби учнів, я й обрала науково-методичну проблему «Формування життєвих компетентостей учнів на уроках української мови та літератури».

 

 

 

ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ 

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ 
Початок ХХІ століття – час запровадження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявити активну життєтворчість, мобільність та самостійність. Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися, а отже, про формування компетентної особистості.

Актуальність даної проблеми, як бачимо, обумовлюється сучасними тенденціями у світі, адже життєва компетентність учня – це запорука його успішного входження в систему соціальних, економічних, політичних та культурних відносин.

Проблема життєвої компетентності не є новою в педагогічній науці. Вона хвилювала багатьох учених та практиків, адже освіта визначається рівнем підготовки

Вивченням життєвої компетентності займалися такі вчені, як Л.Мітіна, Д.Пузікова, І.Єрмаков, І.Ящук та інші.

Проте проблема формування життєвої компетентності учнів саме на уроках української мови й літератури в загальноосвітніх школах вивчена недостатньо.

Отже, метою моєї доповіді є деталізування особливостей формування життєвої компетентності в учнів на уроках української мови й літератури.

У науковій літературі, присвяченій питанням компетентнісного підходу, відсутня однозначність тлумачення понять «компетенція» і «компетентність». Значна частина вчених ототожнюють ці поняття, інші – розмежовують.

Ми погоджуємося з тими дослідниками, які розрізняють ці терміни.

Так, В.Волканова розмежовує ці поняття: «Компетенція – це коло повноважень якої-небудь особи, організації або установи. А компетентність – це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії; поінформованість, обізнаність у якій-небудь галузі» .

У науково-методичному посібнику «Життєва компетентність особистості» маємо таке визначення: «Життєва компетентність – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту».

І.Тимофєєва зазначає, що «життєва компетентність – здат-ність учня здійснювати складні предметні культурно-доцільні види діяльності. Кожна з них передбачає засвоєння учнем не окремих непов’язаних один з одним елементів знань і вмінь, а оволодіння компетентнісною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму присутня відповідна сукупність компонен-тів, що мають особистісно-діяльнісний характер»

У парадигмі компетентісного підходу життєва компетентність розглядається як комплекс компетентностей особистості: аутопсихічної (позитивна «Я-концепція»), громадянської, мето-дологічної, рефлексивної, конфліктної, рольової, полікультур-ної, професійної, соціальної, психологічної, функціональної, цивілізаційної, спільної творчості.

Педагогіка життєтворчості проголошує мету формування життєвої компетентності шляхом життєвого проектування як свідомого творення особистістю свого життя, бо в проектуванні зберігається ідея вірогідного, попереднього розгортання життєвих процесів.

У зазначеному контексті, О.Руденко вважає, логічно впроваджувати в педагогічну діяльність життєтворчі проекти, в основі яких – конструювання особистісних концепцій життя, досягнення в ній успіху. Це особливо важливо у філологічній освіті: комунікативна компетентність є органічною, необхідною й обов’язковою складовою життєвої компетентності; літературна компетенція за умови цілеспрямованого впливу може стати сходинкою до життєвої компетентності.

Однією з найважливіших ознак сучасної школи є формування життєвої компетентності. Вона являє собою інтегральне утворення, до структури якого належать знання (про себе, законів життя, про світ), життєва мудрість, норми поведінки, аналітичні, поведінкові, прогностичні життєтворчі здібності, усвідомлений і неусвідомлений індивідуальний життєвий досвід, життєвий досвід інших осіб, життєві досягнення. Формування життєвої компетентності має відбуватися на всіх уроках, а зокрема й на уроках української мови й літератури.

Як зазначає С.Миронюк, важливою умовою навчання і пер-шим кроком до формування життєвої компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація).

Для цього на уроках української мови й літератури слід дотримуватися таких вимог: 
 

• 
  менше використовувати ситуацію змагання; 
• 
  намагатися не нав’язувати навчальну мету «зверху»; 
• 
  намагатися уникати встановлення часових обмежень; 
• 
  стежити, щоб завдання відповідали віковим особливостям дитини; 
• 
  надавати дитині право вибору навчального завдання . 

На уроках української мови й літератури треба вивчати і творчо застосовувати нові методи, прийоми, форми організації навчальної діяльності, не боятися змін, працювати в новому режимі, експериментувати.

У контексті підвищення ефективності навчального процесу з української мови проблема організації навчальної діяльності учнів на уроці є чи не найважливішою. Лише включившись в активний процес учіння, учень може глибоко проникнути в систему української мови, засвоїти матеріал на рівні основних ідей, закономірностей і правил, оволодіти мовленням, навчи-тись використовувати здобуті знання та вміння для подальшого пізнання.

Для формування життєвої компетентності на уроках української мови й літератури слід використовувати інтерактивні методи та прийоми (роботу в групах, парах, ігрові технології тощо), які формують уміння колективно вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. Наприклад, для учнів 5-6 класів на уроці української мови цікаво проходить гра «Віриш – не віриш», коли вони оцінюють, чи правильно вчитель аргументував певне твердження. Так школярі не просто уважно слухають, а й аналізують сказане, знаходячи неправильне твердження. А спостережливість і аналіз у житті знадобляться завжди.

Застосування на уроках інтерактивних методів навчання в поєднанні з іншими формами навчальної діяльності допомагає не тільки кращому засвоєнню матеріалу, а й учить школярів використовувати набуті знання й досвід, пов’язуючи їх з реальними життєвими ситуаціями. Це сприяє формуванню життєвої компетентності учнів, що і є одним з основних завдань сучасної освіти.

На уроках української літератури чільне місце посідають такі види робіт, як створення асоціативних рядів («Асоціативне ґроно» чи «Асоціативний кущ»), формулювання запитань, що стимулюють дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським («Мікрофон» або «Я думаю так»): «Чого навчає цей твір (образ)?», «Як би ви вчинили, якби були на місці персонажа?», «Чи потрапляли ви в подібні ситуації?» тощо. Так формуються комунікативна та мотиваційна компе-тентності.

С.Миронюк стверджує, що на уроках української мови й літератури при оцінюванні потрібно створювати ситуацію успіху, заохочувати школярів до подальшої праці, бо оволодіння навичками оцінювання, взаємо- та самооцінювання, прозорість оцінки приводять до зниження конфліктності, спонукають до вироблення критичного ставлення до власної роботи, адекват-ного сприйняття відгуків (комунікативна компетентність) .

На уроках учителям варто намагатися не лише давати дітям знання, а й навчати бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання, відкривати для себе щось нове.

В умовах безперервного навчання найголовніше завдання школи – навчити учнів навчатися самостійно. Це означає – розвинути різні операції мислення: узагальнення, аналіз, синтез, уміння визначати проблеми. На це має бути спрямована вся система навчання.

Як свідчать наукові дослідження, потрібно навчити учнів самостійно здобувати знання, щоб потім адаптуватися в су-спільстві й самостійно та творчо працювати. Для цього на уроках української літератури потрібно сформувати в учнів такі

вміння: 
 

• 
  прочитавши твір, уміти визначити проблеми, які порушуються, самостійно та критично їх аналізувати; 
• 
  усвідомлювати, де в життєвих ситуаціях можна використати здобуті знання і вміння; 
• 
  уміти працювати з текстом твору, добирати факти, художні деталі, аналізувати їх, робити висновки й узагальнення; 
• 
  уміти працювати в колективі над розв’язанням проблем, поставлених однокласниками; 
• 
  уміти користуватися знаннями, одержаними поза школою (радіо, телебачення, Інтернет тощо) . 

Одним із найважливіших засобів розвитку особистості, її життєвої компетентності є діяльність, бо навчити й виховати можна лише в дії. Урок української літератури має бути співтворчістю вчителя й учня, діяльність яких ґрунтуватиметься на взаємодії і діалозі, що забезпечить найвищий рівень сприйняття й відкритість до впливу один на одного. Тому робота з розвитку творчої особистості школяра полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.

Потрібно навчити школярів творчо мислити, творчо діяти. На уроках української літератури головним є не накопичення знань і вмінь, а самостійна та практична діяльність, у процесі якої учні поринають в атмосферу творчої активності. Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій скла-довим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загально-освітньої підготовки учнів актуалізується роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею. Адже школярі, які добре знають теоретичний матеріал, часто не можуть показати свої знання на практиці.

Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку на уроках української мови й літератури є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки (уроки з викори-станням мультимедіа, уроки-конференції тощо), які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності.

Значною проблемою для сучасного уроку української мови й літератури є організація роботи з розвитку мовлення

Вважаємо, що така робота має здійснюватись на кожному уроці (звичайно, у доцільно підібраних формах і з урахуванням часу).

Тому уроки української мови, під час яких відбувається вивчення певного мовного матеріалу, мають бути ілюстрованими прикладами і завданнями, пов’язаними із сучасним життям, культурою, мистецтвом, історією тощо. Таким чином, на уроці створюється цілісна картина світу, у якому ми живемо, і за цих умов мотивація вивчення навчального предмета значно підвищується.

Формувати життєствердну енергію, упевненість у своїх можливостях, уміння критично оцінити ситуацію, себе, свої сили – такі завдання розв’язуються на сучасному уроці української літератури. На фоні сучасного світового літературного життя українські мистецькі взірці повинні бути піднесені на належну висоту, щоб учні за допомогою отриманих знань, набутих умінь могли знайти себе в цьому житті, знайти практичне застосування вмінням і навичкам, оскільки літературна освіта сприяє формуванню особистості, здатної до життєтворчості.

Вважаємо, що головне завдання уроків української літератури – вивчати твори в атмосфері емоцій, дискутуючи, розмірковуючи, аналізуючи їх. Твір повинен сприйматися не лише розумом, а й душею. Дискусійна модель навчання сприяє формуванню в учнів умінь розглядати порушені проблеми з різних точок зору, сперечатися, переконувати, щоб у майбутньому вміти знайти правильне рішення в різних життєвих ситуаціях.

У процесі організації навчальної діяльності слід дотримува-тися гнучкості під час вибору прийомів нестандартності, бажано створювати ситуації, які «оживлюють» уроки. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання. Під час вивчення нової теми можна поставити перед дітьми проблемне питання, яке вони осмислюють протягом уроку. Дуже цікаво чути роздуми школярів, які вільно висловлюють свої думки і не бояться, що вони можуть бути неправильними, що їх будуть критикувати ті, хто вважає інакше.

Однією з важливих форм набуття життєвої компетентності є евристичність навчання. Прочитавши будь-який твір україн-ської літератури, учні бесідують за його змістом, висловлюючи свої думки. У такий спосіб вони готуються до життя, у якому спілкування – одна з головних функцій.

Глибокому сприйманню творів сприяє використання під час їх аналізу різних видів мистецтва: літератури й музики, літератури й живопису, літератури й театру. Розкриття поетики одного мистецтва через інше робить зрозумілим душевний стан героїв.

С.Миронюк зазначає, що щоденна робота на уроках української мови й літератури з формування життєвої компетентності спрямована на реалізацію такої моделі випускника школи: випускник – це гармонійно розвинена особистість, яка: 

• 
  має високий рівень загальнолюдської культури; 
• 
  може приймати рішення й нести відповідальність за нього; 
• 
  уміє жити в суспільстві, співпрацювати в колективі; 
• 
  здатна розв’язувати життєві проблеми; 
• 
  усвідомлює необхідність учитися впродовж всього життя . 

Формування життєвої компетентності учнів – нагальна проблема сьогодення, розв’язання якої допоможе сформувати на уроках української мови й літератури вміння, необхідні для сучасного життя. А саме:

гнучко працювати з інформацією (вміти здобувати, кри-тично осмислювати й використовувати різноманітні джерела інформації);

бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

запобігати конфліктним ситуаціям або вміло виходити з них;

адаптуватись до життєвих ситуацій, які постійно зміню-ються;

виявляти готовність активно приймати рішення;

виявляти здатність брати на себе відповідальність;

уміти передбачати труднощі й шукати шляхи раціональ-ного їх розв’язання;

творчо мислити, знаходити нестандартні рішення тощо.

З цією метою необхідно формувати життєву компетентність учнів на уроках української мови й літератури, бо життєва ком-петентність – компетентність, яка забезпечує особистості здат-ність орієнтуватися в сучасному суспільстві, швидко реагувати на запити часу, ефективно та успішно самореалізуватись у світі. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цілі та завдання:

Визначення нової моделі випускника, яка повинна найбільш адекватно відповідати як потребам сучасної особистості (допомогти досягти життєвої компетентності та життєвого успіху), так і вимогам сучасного суспільства(вимогам вищої освіти, виробництва, суспільно-політичного, культурного життя);

Підготовку високоосвічених, життєво компетентних випускників, здатних і готових самостійно, свідомо і творчо визначати та здійснювати

власне життя;

Формування та розвиток здатності до конструктивної соціальної активності,цілеспрямованої участі у соціальному, суспільно-політичному

та культурному житті громади та держави;

Формування особистості, здатної до здобуття подальшої професійної

(вищої) освіти, соціальної та професійної мобільності.

 

 

 

 

 

Мета:

Виховувати демократичну людину, яка вміє робити свідомий вибір, приймати правильні рішення, брати на себе відповідальність, безконфліктно співіснувати.

Це є основою для адаптивної та позитивної поведінки, яка дозволяє людині адекватно виконувати норми і правила, що прийняті у суспільстві. У процесі навчання необхідно зробити акцент на формуванні таких життєвих навичок як комунікація, приймання рішень, критичне й творче мислення, управління емоціями, стресом та конфліктними ситуаціями, розпізнання та формування цінностей.

 

 

 

 

 

 

Від реалізації своєї проблеми я очікую, що мої учні:

•                               будуть вміти адекватно відтворювати навколишній світ;
•                               будуть мати високий рівень мовленнєвої культури;
•                               зможуть сформувати в собі загальнолюдські якості для представників різних професій;
•                               зможуть отримати досить високий рівень знань для продовження навчання у вищій школі;
•                               будуть вільно володіти державною мовою на різних рівнях;
•                               опанують мовною системою та вміло використають її у різних видах та сферах мовленнєвої діяльності;
•                               будуть володіти не менш як двома мовами;
•                               зможуть зрозуміти цінність мистецтва слова;
•                               зможуть орієнтуватися в інформаційному потоці;
•                               свої задатки розвинуть у відповідні здібності;
•                               будуть самовдосконалюватися.

 

 

 

 

 

 

Чим глибша прірва між різними типами знань,

потрібними для життя і тими, що подаються

школою, тим менший вплив школи на майбутнє

життя учнів.

Софія Русова

 

Люди переважно мають вроджене бажання реалізовувати свій потенціал. Проблема в тому, що нерідко це бажання не віднаходить потрібних ресурсів у потенціалі особистості та поза ним. Навчаючись через різні приклади певних знань, навичок, ми здобуваємо різні відношення. Це призводить до невдоволення різним станом речей, зокрема тим, що нас не навчили вміння обирати альтернативи, які спрацьовують, та відчуття реальності, тобто адекватного сприйняття світу і себе в цьому світі після того як завершено навчання.

Часто можна зустріти людей, котрі володіють широкими знаннями, але вони не вміють мобілізувати їх відповідним чином у потрібний момент, коли така є можливість. Тому бути компетентним не означає бути вченим або освіченим. Компетенція не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації, вона одночасно пов’язує мобілізацію знань, умінь і поведінкових взаємин, зумовлених конкретною діяльністю. 
Більшість випускників виходять із шкіл з несформованими життєвими компетентностями, але з розвинутим «почуттям утриманця», вони не готові брати на себе відповідальність, відчувають відсутність розуміння, як створювати сім’ю, «невпевнені в собі», у них послаблена орієнтованість на майбутнє, помічається за ними несамостійність, ситуативність мислення, поведінки тощо. Розглядаючи життєву компетентність як властивість особистості, я розумію, що її можна розвивати та вдосконалювати.

Життєва компетентність виконує дві основні функції — забезпечує життєздатність та життєстійкість.

 

 

Структура життєвої компетентності

 

 

 

         

Когнітивна компетенція — це система здатностей, які визначають спроможність особистості щодо адекватного й глибокого пізнання оточуючого світу (природного та соціального середовища, самої себе). Вона охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси характеру (допитливість, уважність), мотивацію.

Емоційно-вольова компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом компетенції є здатності до осмислення власних емоційних станів, конструктивного прояву емоцій, уникнення та усунення негативних емоцій, самостійного формування та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву діяльності.

Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, вона забезпечує здатність самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійснювати власне життя.

Творча компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини до творчості, успішність творчої діяльності, наявність її результатів.

Найвищим рівнем розвитку життєтворчої компетенції та життєвої компетентності є духовна компетентність.

Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які:

•                               обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю;

•                               виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морального пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності.

Розвиток життєвої компетентності особистості має комплексний характер. Формування й становленню особистості як успішної людини сприяє розвивальна взаємодія ключових компетентностей, які визначають  такі головні напрями життєвої підготовки особистості:

•                               Професійний універсалізм

 

•                               Сфера особистого життя

 

•                               Етична сфера

 

•                               Здоров’я особистості

 

•                               Соціальна сфера

 

•                               Пізнавальна сфера

1.                             Пізнавальна сфера.

Це сфера розвитку знань, умінь і навичок учня, які забезпечують йому можливість спілкування та діяльності з іншими. Її визначають не лише базові знання та вміння, а й ціннісні орієнтації особистості, мотиви її діяльності, її здатність до розвитку свого творчого потенціалу, вміння добувати, переробляти інформацію, отриману з різних джерел, та застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення. Передбачає формування інформаційної та креативної компетенцій.

2.                             Соціальна сфера.

Це сфера взаємин у соціумі, в межах якої вихованець має освоїти норми соціальної взаємодії та поведінки, вміє поєднувати свої права та обов’язки, виробляти стратегію особистого життя на засадах демократизму, толерантності, плюралізму, гуманізму, громадянськості. Соціальний аспект передбачає формування таких компетенцій: комунікативної, правової, економічної, екологічної.

3.                             Здоров’я особистості.

Ця сфера передбачає набуття досвіду й життєвих установок на здоровий спосіб життя та безпечну поведінку, формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та іншим. Передбачає формування валеологічної компетенції.

4.                             Професійний універсалізм.

Ця сфера життєдіяльності передбачає здатність особистості змінювати способи діяльності, бути комунікабельним, уміти працювати в команді, бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити, вміти уникати будь-яких конфліктних ситуацій та виходити з них, бути спроможним до вибору альтернатив, які пропонує сучасний ринок праці. Реалізується через професійно-трудову компетенцію.

5.                             Сфера особистого життя.

Передбачає посилення відповідальності кожної конкретної особистості за своє майбутнє, за здатність досягати особистого щастя завдяки своїм потенціальним можливостям, що проявляються в любові, сімейних стосунках, у продовженні роду, вихованні дітей. Реалізується через формування сімейно-побутової компетенції.

6.                             Етична сфера.

Передбачає етичне, естетичне становлення особистості, високу духовність, приєднання до системи загальнолюдських моральних цінностей, формування бачення, розуміння, створення краси і гармонії в праці, пізнанні, ставленні до людей, до себе, до природи. Реалізується через естетико-духовну компетенцію.

Також доцільно пригадати життєві навички та навички забезпечення життя. 
Життєві (психосоціальні) навички
• Прийняття рішень.
• Вирішення проблем.
• Критичне мислення.
• Креативне мислення.
• Спілкування.
• Вміння слухати.
• Ведення переговорів.
• Впевненість у собі.
• Опір тиску однолітків.
• Самоповага.
• Співчуття (емпатія)
• Подолання стресу та керування.
Навички забезпечення життя.
• Комп’ютерні навички.
• Знаходження роботи
• Проходження інтерв’ю.
• Навички навчання.
• Вміння зробити презентацію.
• Вміння працювати з інформацією.
На своїх уроках я використовую п’ять основних компонентів, якідопоможуть випускникам орієнтуватися в сучасному житті:

•                               самоповага та емпатія;
•                               навчання та міжособистісні відносини;
•                               прийняття рішень та вирішення проблем;
•                               творче та критичне мислення;
•                               вміння долати емоції та стрес.

Тому в своїй роботі я в першу чергу звертаю увагу на ці якості, не забуваючи, що головною моєю метою, як вчителя, є виховувати всебічно розвинену особистість.

Для того щоб досягти поставленої мети потрібно чітко зрозуміти, що учасниками навчального процесу є учень, вчитель, батьки, і кожному відведено свою роль. Як учитель української мови та літератури я повинна розвивати життєву компетентність учнів, спираючись на сукупність тих знань, умінь та навичок, що є в їхньому досвіді. І обов’язково потрібно націлювати учнів на перспективу, тобто виконуючи завдання, учень повинен знати де це йому знадобиться. Я маю на увазі формування соціально психологічної компетенції учнів, бо якщо людина здатна вирішувати життєві запити, реально усвідомлюючи адекватність цілей своїм власним психологічним можливостям, то їй відкривається перспектива реалізувати себе в суспільстві. Досягаю цієї мети, коли мотивую вивчення теми.Наприклад, у п’ятому класі на уроці зв’язного мовлення учні вчаться писати листи та підписувати конверти. Але часто можна почути запитання: «Навіщо це нам, коли ми спілкуємось по Інтернету?» Щоб переконати , про необхідність спілкуватись грамотно, відкриваємо сторінку одного з учнів, і вказую на помилки, які допущені учнем. Усім нам хочеться справити якнайкраще враження про себе, тому ми будемо вчитись спілкуванню в листах, Інтернеті без образливих слів, лайки.

Однією з важливих форм набуття життєвої компетентності є евристичність навчання, застосування на уроці завдань оціночного плану, коли або дані завдання треба взяти з життя, самому, або проміжні результати потребують припущення для полегшення виконання завдання. Для глибшого знання тексту твору даю учням завдання поставити власні запитання до твору чи вивченого параграфу.

Виконуючи дві найважливіші функції – життєздатність та життєстійкість, життєва компетенція дає шлях особистості до розвитку та твор­чого відтворення себе, своїх сутнісних характеристик, якостей, спро­можність «не втратити себе», про­тидіяти різноманітним зовнішнім негативним впливам, зберігати свою цілісність та неповторність. Щоб учні мали можливість «не втратити себе» часто даю їм творчі завдання, де школярі намагаються розкрити власний прихований потенціал своїх можливостей. У десятому класі при вивченні біографії І.Я.Франка даю творче завдання – створити презентацію до вивчення біографії. Як можемо побачити жодна презентація не повторюється і кожна несе якусь цінність, що у неї вклав учень. Адже факти з біографії одні і ті ж, але презентують їх учні по-своєму.

В підлітковому віці діти шукають шляхи самовираження, самозатвердження. Вони хочуть бути кращими за друзів чи знайомих. І саме тоді я повинна допомогти підліткам самозатвердитись, через розвиток його творчих здібностей. Учень, пізнаючи певні прийоми роботи на уроках української мови та літератури, виконуючи їх, розвивається не тільки розумово, а й творчо. Якщо за виконане завдання дитина отримала гарну оцінку, то в неї виникає зацікавленість в подальшій роботі. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Принципи життєвої компетентності.

 

Розглядаючи проблему набуття учнями життєвої компетентності, язрозуміла, що вона базується на чотирьох принципах: навчитись пізнавати, навчитись жити, навчитись працювати, навчитись жити разом. Проблема зорієнтована на те, щоб навчити дитину бути конкурентоспроможною в суспільстві з ринковою економікою, орієнтуватися в системі цінностей,планувати стратегію власного життя, визначати своє життєве кредо та свій життєвий шлях. На своїх уроках активно використовую інтерактивні форми навчання: дискусії, ділові та рольові игри, «мозкові штурми», робота в малих групах. 
Мені хочеться детальніше розглянути використання ігрових моментів на уроках української мови та літератури, тому що всім відомо значення гри в житті дитини. Отже з повною впевненістю можна сказати що ігри на уроціукраїнської мови та літератури це:
• повне розкриття індивідуальних можливостей учня (точність, акуратність, кмітливість тощо);
• виховання творчого відношення до поданого завдання (гра викликає високий емоціональний підйом, забезпечує позитивні емоції в учбовій діяльності). Цей психологічний настрій сприяє більш ефективному формуванню уваги, пам’яті, розвиває кмітливість та ініціативність при вивченні нового, повтору або закріпленні матеріалу, використання знань на практиці.

Часто використовую у своїй практиці інтегровані уроки. Готуючись до уроку такого типу та виконуючи всі вищезазначені вимоги, учні формують та розвивають на таких уроках такі компетентності:

•                               саморозвитку й самоосвіти (виділення головного, узагальнення власних знань, організація самоосвітньої діяльності, визначення перспективи діяльності, залучення та збагачення власного досвіду);
•                               інформаційну (використання різних джерел інформації, аналіз інформації, розуміння та усвідомлення інформації, вміння переробляти інформацію для отримання певного продукту, вміння користуватися новими інформаційними технологіями);
•                               продуктивної діяльності (активізація творчих здібностей, уміння побачити та сформулювати проблему);
•                               полікультурну (повага до чужої праці, формування загальнолюдських цінностей, забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів, вплив освітнього середовища на розвиток учнів);
•                               комунікативну (обговорення проблеми, формування власної точки зору, вміння доводити власну позицію, розвиток культури мовлення, вміння презентувати свій продукт, адекватне ставлення до критики);
•                               соціальну (забезпечення співробітництва, здійснення роботи в команді, усвідомлення власного внеску в спільну роботу, формування адекватної оцінки і самооцінки, вміння використовувати власний досвід).

Але найбільше уваги приділяю розвитку життєвої компетентності. Для набуття учнями такої важливої компетенції, необхідні завдання, тісно пов'язані з дорослим життям. Тому на своїх уроках я намагаюсь проводити різні види робіт: практичні роботи, семінарські заняття, літературні диктанти, тести закритого і відкритого типів. У кожному завдання обов’язковим є завдання творчого характеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок .

Отже, набуття школярами необхідних життєвих (ключових) компетентностей протягом усього процесу навчання в школі набуває великого значення. Компетентнісний підхід допомагає досягти розумного балансу між академічними знаннями і прагматичними вміннями. Знання як самоціль має поступитися місцем знанню як інструментові життя, що забезпечує молодій людині можливість жити в гармонії зі своєю природою та довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодівати новими технологіями. Розвивати в учнів необхідні життєві компетентності – це можливість робити щось цікаве самостійно, у групі або самому, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє проявити себе, спробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно досягнутий результат; це діяльність, спрямована на вирішення цікавої проблеми, сформульованої самими учнями у вигляді мети і завдання, коли результат цієї діяльності – знайдений спосіб розв'язання проблеми – носить практичний характер, має важливе прикладне значення і, що дуже важливо, цікавий і значущий для самих відкривачів. 
Важливо, щоб школа давала людині не лише суму знань, умінь і навичок, а формувала в ній компетентність як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях,отриманих завдяки навчанню.Не секрет, що молоді люди, вступаючи в самостійне життя, відчувають труднощі у визначенні життєвих орієнтирів та суттєву розбіжність між реаліями життя та змістом того, чого навчали в школі. А це причина низького рівня ініціативи, творчості. Тому необхідно сформувати в особистості школяра культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість успішно будувати своє повсякденне життя, залучати кожного учня до навчально -пізнавальної і самостійної творчої діяльності.

 

 

Формування життєвих компетентностей на уроках української мови та літератури

Опис досвіду

В. Сухомлинський

Початок XXI століття – час запровадження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявити активну життєтворчість , мобільність та самостійність.

Сьогодні йдеться про формування людини , здатної приймати відповідальні рішення , критично мислити , творчо вирішувати проблеми , само реалізуватися , а отже , про формування компетентної особистості.

Компетентність – специфічна здатність , яка дає змогу активно розв’язувати проблеми , що виникають у реальних ситуаціях життя. Вона формується в процесі навчання і виховання не лише в школі , а й під впливом сім’ї , друзів , культури. Тому реалізація компетентнісного підходу залежить від освітньо-культурної ситуації , у якій живе і розвивається школяр.

Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти , Концепціях мовної та літературної освіти, Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти , нових програмах.

У Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти (2008 р.) основними видами компетентностей , яких потребує життя , є:

- соціальна;

- полікультурна;

- комунікативна;

- інформаційна;

- творчої діяльності;

- саморозвитку та самоосвіти.

Ці життєві компетентності визнані Радою Європи.

Сучасна школа повинна намагатися якомога більше готувати випускника школи до сучасного життя та діяльності. Учні повинні набути таких умінь:

- організовувати власне навчання;

- презентувати власну думку й уважно ставитися до поглядів інших людей;

- досконало володіти рідною мовою;

- уміти виступати публічно;

- розв’язувати проблеми творчо;

- уміти передбачати труднощі й шукати шляхи їх розв’язання;

- адаптуватись до життєвих ситуацій, які постійно змінюються;

- віднаходити інформацію з різних джерел;

- мислити критично і творчо;

- бути комунікабельним у різних соціальних групах.

Тому, зважаючи на вищесказане, вважаю за необхідне працювати над проблемою формування життєвих компетентностей учнів на уроках української мови та літератури.

Впровадження досвіду спрямоване на забезпечення створення умов для розвитку творчої особистості дитини , створення атмосфери співробітництва , взаємодії вчителя та учня , досягнення певного стандарту освіти , позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, виховання потреби самопізнанні , самореалізації та самовдосконалення.

Актуальність проблеми зумовлена сучасними тенденціями у світі, необхідністю сформувати в школярів культуру життєдіяльності , яка дасть їм можливість успішно будувати своє повсякденне життя , адже життєві компетентності учня – це запорука його успішного входження в систему соціальних , економічних , політичних та культурних відносин.

Практична значущість. Важливо нині є не тільки вміння оперувати власними знаннями , а й бути готовим змінюватись й пристосовуватись до нових потреб ринку праці , оперувати й управляти інформацією , активно діяти , швидко приймати рішення , навчатись упродовж життя. Проектуючи творчо своє життя , особистість оволодіває не лише знаннями , а й компетентністю.

Провідна ідея досвіду. Життєві компетентності – це знання , вміння, життєвий досвід особистості , її життєтворчі здатності , необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Ідея досвіду спрямована на пошук шляхів «навчати навчатися»; розвиток життєвих компетентностей для досягнення успіху; реалізація проблемно – пошукової , дослідницької роботи учнів ; формування творчої особистості; адаптація дитини до умов сучасного життя; підвищення позитивної мотивації учнів до навчання.

Інноваційна значущість полягає у створенні ефективного процесу виховання самодостатньої , з потужним духовним потенціалом людини, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір. Вважаємо , що змістовим та організаційним наповненням системи формування життєвих компетентностей учнів повинні бути такі методи та технології навчання, які в центр ставлять самостійну діяльність учня , розвивають критичне мислення та творчі здібності.

Наукову теоретичну базу досвіду становлять публікації відомих науковців – практиків : І. Єрмакова, О. Пєхоти, ( ідеї проектної технології), Савченко О., Паращенко Л. І. Павленко О. І. (впровадження компетентнісного підходу), О. Пометун, Л. Пироженко (ідея інтерактивного навчання), О. Савченко, С. Подмазіна, А. Фасолі (ідеї особистісно орієнтованого навчання ).

Суть досвіду. «У кожній людині є сонце … Тільки не треба його гасити». Цей вислів мудреця Сократа став девізом у проведенні уроків української мови та літератури, що стимулюють розвиток таких життєвих компетентностей учнів: (Додаток 1)

Вважаю, що цей процес більш ефективний , коли діти застосовують свої знання та здібності відповідно до реальних життєвих ситуацій , виконуючи певні соціальні ролі , створюючи проекти , портфоліо тощо. Для цього спрямовую свою діяльність як вчителя-координатора у певному напрямку.

Пропоную алгоритм реалізації життєвих компетентностей учнів на уроках української мови та літератури , які впроваджую в педагогічну практику (Додаток 2).

На основі цього алгоритму планую навчальний процес не тільки як процес засвоєння знань , оволодіння вміннями й навичками , але й процес формування компетентностей кожного учня , виховання його особистості, розвитку його суспільно – соціальної й творчої активності. Для цього створюю відповідні умови на уроках української мови та літератури. Намагаюся урізноманітнити форми роботи так, щоб учні відчули необхідність своєї присутності на заняттях , щоб виховати у них любов до свого предмета , бажання вчитися та самовдосконалюватися.

На уроках української мови та літератури не лише даю дітям знання ,а й навчаю бачити головне , робити висновки , самостійно здобувати знання, відкривати для себе щось нове, щоб потім адаптуватися в суспільстві та творчо працювати. Для цього формую в учнів такі вміння:

-прочитавши твір, уміти визначити проблеми , які порушуються , самостійно та критично їх аналізувати;

-уміти працювати з текстом твору, добирати факти, художні деталі , аналізувати їх , робити висновки й узагальнення;

-працювати в колективі над розв’язанням проблеми, поставлених однокласниками;

-користуватись знаннями , одержаними поза школою (радіо, телебачення, інтернет);

-уміння правильно говорити й писати;

-добирати мовно-виражанні засоби відповідно до мети і ситуації спілкування;

-уміння створювати власні висловлювання.

Формування комунікативної компетентності – одне головних завдань формування адаптованої до сучасних умов людини. Ця компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії , тому є результатом досвіду спілкування.

Для формування комунікативної компетентності учнів на уроках використовую різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання , письмо, говоріння , читання.

Розвиваю вміння коректно вести навчальний діалог. Практикую різні за характером діалогічні висловлювання: діалог-обмін думками , діалог –розпитування , діалог-спонукання , діалог етикетного характеру.

Пропоную дітям ситуацію: уявіть собі , що одна людина робить іншій певну послугу, а та висловлює вдячність. Розіграйте цю ситуацію як розмову двох осіб. Або , змоделюйте випадок , який найчастіше трапляється у нашому житті на тему «У громадському транспорті», «У магазині»…

Навчаю школярів створювати монологічні висловлювання різних типів , стилів , жанрів , доцільно й правильно використовувати засоби мови для їх побудови. Практикую письмові завдання такого змісту: «Яку майбутню сім’ю я сподіваюсь мати ? », « У чому полягає сенс життя ? », « Яким я бачу своє майбутнє? », « Що потрібно для щастя людині? ».

Ефективним засобом формування комунікативної компетентності вважаю ситуативні завдання, які використовую у певній послідовності з урахуванням теми , змісту , етапу уроку, підготовленості класу. Так, наприклад, на уроці за темою «Усна відповідь на лінгвістичну тему» пропоную учням наступну ситуацію: «Уявіть, що ваші батьки зацікавилися, для чого вам вчити словосполучення?».Дайте усну відповідь на поставлене запитання.

На уроках рідної мови використовую текстовий матеріал з елементами новизни , який відповідає віковим особливостей дітей , є цікавим для них , викликає бажання вчитися. Навчаю знаходити свої помилки та помилки товаришів , самостійно аналізувати їх , аргументувати свої міркування.

Уроки літератури є плодотворним ґрунтом для формування умінь вести бесіду, вирішувати проблемні завдання. У кожному творі є художня деталь , яка збудить уяву читачів , змусить задуматись , провести аналогії з сучасним життям.

Так , вивчаючи твір В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», пропоную написати листа Яві та Павлуші (на вибір учня) , дати їм цінні поради. Діти залюбки виконують такі творчі завдання.

На уроках української літератури пропоную учням уявити себе журналістами, взяти інтерв’ю у батьків на теми, пов’язані з вивченням того чи іншого художнього твору. Наприклад, як би вчинили ваші батьки, уявляючи себе на місці матері й батька героїні поеми Т. Шевченка «Катерина».

Корисним засобом формування комунікативної компетентності є дискусія , у процесі якої діти розмірковують , вчаться аргументовано доводити свою думку, шукають істину. Наприклад , обговорюючи новелу В.Винниченка «Момент», запитую в учнів: «Чи може щастя бути миттєвим?». Такі завдання мають виховний вплив на школярів, бо так їм доводиться задумуватися над багатьма питаннями, які хвилюють людину.

Проводжу нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вміння: урок-подорож, урок-суд, урок-творчий звіт, прес-конференція тощо.

Все це забезпечує уміння усної мовленнєвої діяльності, спрямовує на розвиток умінь слухати й розуміти сприйняте на слух, уміння говорити, спілкуватися, а також уміння читати й писати, уміння презентувати свою роботу, адаптацію в мовному середовищі.

Творча компетентність – це знання, уміння, навички, ставлення, необхідні для успішної творчої діяльності та можливість використати їх у житті на практиці.

Для формування творчої компетентності учнів застосовую методи продуктивного навчання, креативні методи, які дозволяють пізнавати світ, створювати власну освітню продукцію. Серед таких методів є:

Метод емпатії (перевтілення): учні мають можливість осягнути почуття іншої людини (Уявіть, що ви – Женя , герой твору В. Гуцала «Олень Август». Що б ви зробили для здійснення своєї мрії? ).

Метод порівнянь (Пригадайте химерний кораблик із повісті В.Близнеця «Звук павутинки». Що спільного він має з образом човника у повісті М. Стельмаха «Гуси – лебеді летять»?).

Метод придумування (Напишіть власне закінчення оповідання Г. Тютюнника «Дивак»).

Метод евристичних питань на прикладі повісті А. Чайковського «За сестрою»:

У чому полягає план порятунку сестри Ганнусі, придуманий Павлусем?

Що Павлусь попросив в Ібрагіма замість подарунка? Чому?

Як це характеризує хлопця?

Чи очікували ви на таке закінчення твору?

Пропоную учням на уроках української мови вправи, які, окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів :

дописати віршовані рядки;

дібрати якнайбільше означень до поданого слова (наприклад: день – похмурий, незабутній, …) чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словами (наприклад: вітер дме, завиває, співає …);

«зазирни у словник » (у мову вчителя поступово вводяться незнайомі слова, значення яких учень розкриває сам);

реклама прочитаної книжки (скласти рекламу на твір А. Дімарова «Друга планета»);

словесне малювання (кольорами зобразити настрій героя Павлика з оповідання С. Черкасенка «Маленький горбань»);

написати твір за початком (наприклад, «Падав торішній сніг…»).

Формування творчої компетентності сприяє використанню елементів рольової гри під час аналізу літературного твору. Наприклад:

-рольове читання казки І. Франка «Фарбований лис» від слів «Тоді Лис перший заговорив до них ласкаво…» до слів «… Та за таким царем ми проживемо віки вічності, мов у Бога за дверима»;

-розіграти діалог між Федьком та Толею, героями оповідання В. Винниченка «Федько - Халамидник».

Такі завдання допомагають розвивати творчі здібності школярів і спонукають їх глибше усвідомити зміст твору.

Прийнятою вважаю таку модель творчої особистості учня :

Дбаючи про розвиток критичного мислення дітей, пропоную завдання проблемно–пошукового характеру, ставлю запитання, які спонукають до роздумів про філософію життя, до активного співробітництва учителя з учнем, формують уміння вирішувати проблеми, виховують особистісні якості.

Розглянемо деякі з них :

Чи не надто суворо чинить мати, виганяючи сина ? ( Пісня «Гомін, гомін по діброві»,7 кл.)

Поміркуйте і скажіть, чи може зовнішній портрет людини охарактеризувати її внутрішній світ? ( Життєвий та творчий шлях Л. Українки , 8 кл.)

Пропоную учням домашнє завдання такого типу :

підготувати повідомлення, реферати, використовуючи інформаційну базу Інтернету ;

прорекламувати художній твір, дотримуючись усіх вимог, що висувають до рекламного продукту;

дібрати музику, яка б відповідала настрою літературного твору;

опрацювати за допомогою Інтернет - ресурсів додаткові джерела інформації про письменника.

Рефлексія

Анкета

1.Чи справдилися твої очікування щодо уроку?

2.Що було найбільш вдалим на уроці?

3.Чи досяг поставлених цілей?

4.Що зацікавило на уроці?

5.Які нові запитання з’явилися у тебе?