Медіапрезентація "Мистецький словник" з інтегрованого курсу "Мистецтво" у 9 класі до розділу Стилі та напрямки мистецтва стародавніх епох і цивілізацій.

АБВГДЕЖІКе. Ка. ЛМНОПа. По. РСе. Ск. Тф. Мистецький словник

Абстрактне мистецтво. Мистецтво, що не відображає реальних людей, предметів, явищ. Автопортрет. Портрет художника, виконаний ним самим. Акварель. Живопис змішаними з рослинним клеєм і розведеними у воді безпосе­редньо перед використанням фарбами. Зазвичай на білому або тонованому папері. Акрополь. Підвищена й укріплена частина давньогрецького міста. Аріозо. Маленька арія. Аркбутан. (В архітектурі) – напів арка, що одним боком спирається на колону, а другим підтримує каркас.

Бароко. Художній стиль, який зародився в Італії наприкінці XVI ст. і був розповсюджений у Західній Європі до початку XVIII ст. Для бароко характерні пиш­ність, нарядність, помпезність, складно організований простір.

Вівтар. Відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол; найсвятіше місце у храмі. Вітраж. Орнаментальна або сюжетна декоративна композиція (у вікні, дверях, перегородці) зі скла або іншого матеріалу, що пропускає світло. Відродження (Ренесанс) - етап у розвитку культури Європи (більше 500 років тому), коли були заново відкриті ідеї античності. У центрі - людина, свобода твор­чості, гуманізм, прагнення до досконалості.

Герб. Символічний знак, що виражає коло ідей політичного та історичного характеру, природні особливості роду, тощо. Гімн - урочиста пісня. Готика (готичний стиль). Художній стиль, поширений у Європі в XII - XVI ст. Головний тип будівлі - собор, заснований на каркасній системі, що дозволяла ство­рювати небувалі за висотою споруди, оздоблені ажурним різьбленням, скульптура­ми й вітражами.

Декоративне оформлення. Єдність живописних, пластичних і архітектурних еле­ментів, які оздоблюють будівлю. Диптих. Парний твір образотворчого мистецтва (картини, фрески, гравюри), об’єднаний спільною ідеєю чи сюжетом.

Естамп. Відтиск з друкарської форми, що є станковим твором художньої графіки. Елегія. Жанр камерної музики задумливого сумного характеру. Енкаустика - техніка живопису восковими фарбами.

Живопис. Вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь тверду поверхню (полотно, дерево, папір, картон, камінь, скло, метал тощо).

Ікона. Предмет ритуалу призначений для поклоніння.Іконостас. Перегородка, що відокремлює вівтар від центральної частини церкви.Іконопис. Зображення святих, ангелів та сцен з Біблії.Імпресіонізм. Напрям у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст. В основі - спроба неупереджено і природно втілити швидкоплинне враження від постійно мінливого життя.Інтер’єр. Внутрішній простір будівлі або якого-небудь приміщення.Інтерлюдія. Музичний епізод між частинами музичного твору.Інтродукція. Короткий вступ до опери, що звучить замість увертюри

Каденція. (від латинської – завершальний) Віртуозне соло в інструментальному концерті або вокальній п’єсі. Канелюри - вертикальні жолобки на колоні або пілястрі. Кант. Вокальний жанр, урочиста пісня духовного або світського змісту, що виконується без супроводу на три-чотири голоси. Капітель. Частина, що вінчає колону, стовп, зазвичай покрита різьбленням. Картуш. (Від італійської – згорток) – графічна або скульптурна (Ліпна) прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого сувою. Колонада. Ряд або кілька паралельних рядів колон, що несуть спільне горизонтальне накриття.

Кераміка. Гончарне виробництво, а також вироби з обпаленої глини, як правило,прикрашені або покриті емаллю чи лаком. Консоль. Виступ у стіні або забита одним кінцем у стіну балка, що підтримує карниз, балкон, скульптуру тощо. Часто консоль оздоблювали різьбленням. Концерт. Жанр хорової та інструментальної музики. Ксилографія. Гравюра на дереві. Кубізм. Модерністська течія в образотворчому мистецтві початку XX ст. Сутність напряму - конструювання об’ємної форми на площині, розкладання складних форм на прості тощо. Найяскравіший представник цього напряму - Пабло Пікассо («Дівчинка на кулі», «Герніка», «Голуб миру» та ін.).

Літографія. Гравюра на камені.

Меса. Вокальний або вокально-інструментальний жант духовної музики, що має циклічну будову. Мініатюра. Твір образотворчого мистецтва, який відрізняється невеликими роз­мірами й тонкістю художніх прийомів. Модерн. Стильовий напрям у європейському й американському мистецтві кінця-початку XX ст. В архітектурі модерну використовувалися нові конструкції, вільне планування, своєрідний символічний декор. Модернізм. Загальна назва всіх нереалістичних течій кінця XIX - початку. ХІХ ст. (кубізм, футуризм, символізм, сюрреалізм, дадаїзм і т.д).

Неф - частина споруди (у вигляді галереї), відділена від інших рядом колон.

Ордер. Система організації фасадів в античній літературі (доричний, іонічний, коринфський). Основні кольори. Три кольори - червоний, синій і жовтий, сполучення яких до­зволяють одержати решту. Ці кольори не складаються з інших. Офорт. (Від французького - азотна кислота) - вид гравюри на металі, де заглиблені елементи друкарської форми утворюються за допомогою «травлення» металу кислотою.

Палітра. 1. Тонка дерев’яна дощечка або металева, порцелянова, фаянсова плас­тинка, на якій художник змішує фарби. 2. У переносному значенні - добір кольо­рів, характерний для живописної манери даного художника. Панно. Частина поверхні стіни, стелі, дверей, обмежена рамкою і заповнена живописом, мозаїкою або скульптурним рельєфом. Парсуна. Жанр українського портретного живопису кінця ХVІ - ХVІІ ст., що використовував прийоми іконопису. Пілястра. Плоский вертикальний виступ на поверхні стіни у вигляді прямокутного стовпа. Пластика (те саме, що й скульптура).

Портал. Архітектурне оформлення входу в будівлю. Постлюдія. Розділ, що завершує музичний твір, зазвичай це інструментальне завершення вокального твору (романсу, пісні). Постімпресіонізм. Художня течія у Франції, що існувала з 1880 до 1890 р. Цим терміном позначається творчість художників (Сезанна, Ван Гога, Гогена, Тулуз- Лотрека), які, пройшовши через етап імпресіонізму,розійшлися по різних напря­мах і визнали за краще вийти за рамки правил, установлених імпресіоністами Клодом Моне, Едуардом Мане, Дега, Ренуаром.

Романський стиль. Художній стиль, що панував у мистецтві Західної та у деяких країнах Східної Європи в X - XII ст. Основні риси: масивні стіни, ваговитість, вузькі вікна, східчасто заглиблені портали, високі вежі. Ротонда - кругла в плані споруда, зазвичай увінчана куполом.

Серенада. Жанр камерної музики ліричного характеру. Символізм. Напрям у європейській художній культурі кінця XIX - початку XX ст. Суть напряму - символ замість конкретного образу. Симфонія. (Від грецького – співзвучність) – музичний твір для симфонічного оркестру, що складається переважно із чотирьох частин. Соната. (Від італійського – звучати) - музичний твір циклічної форми для одного або кількох інструментів.

Скульптура. Вид образотворчого мистецтва, заснованого на принципі об’ємного тривимірного зображення. Розрізняють два різновиди скульптури: круглу (статуя, скульптурна група, статуетка, торс, погруддя тощо), що вільно розташовується в просторі й зазвичай вимагає колового огляду, і рельєф, де зображення розташову­ється на площині, яка утворює його фон. Собор. Головний храм міста або монастиря, де відправляють богослужіння вищі духовні особи. Стиль. Стійка єдність образної системи, засіб реалізації ідеї (велика художня епоха, художній напрям, індивідуальна манера художника).

Терми - громадські лазні в Давньому Римі зі спортивними залами, приміщеннями для зборів тощо.

Фасад. Зовнішній, зазвичай передній бік будівлі. Фреска. Техніка живопису фарбами (на чистій або вапняковій воді) по свіжій, сирій штукатурці. Форум - площа в містах Давнього Риму, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. Фриз - декоративний елемент у вигляді смуги, що обрамляє ту чи іншу частину архітектурної споруди. Фронтон - завершення (зазвичай трикутної форми) фасаду будівлі, обмежене двома скатами даху з боків і карнизом в основі.