Мотив хати та дерева як символічний образ України у пейзажному живопису С. Васильківського

Про матеріал
Як стверджують мистецтвознавці, образотворче мистецтво є однією з найдосконаліших форм діяльності, оскільки в художній палітрі кристалізується внутрішній світ людини, розкриваються кольори глибоких почуттів. Вишуканий живопис, віртуозна графіка, майстерна пластика - невід’ємна частина національної культури, джерело духовного розвитку і задоволення естетичних потреб українського суспільства. Творчі досягнення художників свідчать про потужний потенціал народу, сприяють створенню позитивного іміджу України у світі
Перегляд файлу

1

 

                                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

Мотив хати та дерева як символічний образ України

у пейзажному живопису С. Васильківського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

        Як стверджують мистецтвознавці, образотворче мистецтво є однією з найдосконаліших форм діяльності, оскільки в художній палітрі кристалізується внутрішній світ людини, розкриваються кольори глибоких почуттів. Вишуканий живопис, віртуозна графіка, майстерна пластика - невід’ємна частина національної культури, джерело духовного розвитку і задоволення естетичних потреб українського суспільства. Творчі досягнення художників свідчать про потужний потенціал народу, сприяють створенню позитивного іміджу України у світі [7, с. 206]. До когорти видатних українських художників-реалістів другої половини ХІХ століття належить Сергій Іванович Васильківський (1854 – 1917) – майстер лірико-епічних пейзажів, жанрових картин, творів на теми українського козацтва.

           В історію українського образотворчого мистецтва  Сергій Васильківський увійшов як один із фундаторів української пейзажної школи, де органічно поєднав національні традиції та європейські малярські досягнення. Творчість                              художника та активна громадська діяльність стали вагомим внеском у справу національного відродження України. Впродовж більше ста років твори                          митця є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму. Головною темою у творчості С. Васильківського завжди був образ України.

         Актуальність статті полягає у висвітлені самобутнього творчого спадку пейзажного живопису  С. Васильківського, що є значущою частиною суспільного надбання, яке сприяє формуванню художньо-естетичних смаків та символічно-образних уявлень про Україну і українців у світі. Для досягнення мети застосовані українознавчий, мистецтвознавчий, історичний, географічний, біографічний підходи, порівняльно-аналітичний, ретроспективний, оціночний загальнонаукові методи дослідження.

        Як зазначають мистецтвознавці, розквіт творчості Сергія Васильківського припадає на останню третину XIX століття, період, коли в Україні діяли Емський указ та Валуєвський циркуляр про заборону українського друкованого слова. Тому звернення художника до відображення природи України, народних типів, етнографічних особливостей селянського побуту, звичаїв та обрядів, народної архітектури було своєрідною формою протесту, боротьби митця за утвердження національної гідності народу [11, с. 7].

    Було встановлено, що з початком нового століття, коли рух творчих пленерів вже став заявляти про себе, з’являються публікації, в яких, спочатку більше інформаційно, чим аналітично, розглядується цей феномен сучасного живопису України. Серед останніх публікацій особливий інтерес викликають статті мистецтвознавців І. Шарова, Л. Толстової,  Ю. Михайловської, Л. Крупеніної. Втім іще поза увагою дослідників зостається об’єктивний аналіз цілей і задач, які виникають у зв’язку із творчим доробком С. І. Васильківського. У монографії Огієвської І. «Сергій Іванович Васильківський (життя та творчість)», аналізується багатогранна спадщина видатного українського художника, визначається місце митця в українському дожовтневому мистецтві. Авторка монографії приділяє особливу увагу творчий манері, прийомам письма С. І. Васильківського, висвітлює художньо-організаційну та громадську діяльність майстра [12, с. 27].

        Як зазначають мистецтвознавці, захоплення історією, народним побутом України у Васильківського, супроводжувалося інтересом до українського народного мистецтва, зокрема орнаментів минулих часів, які він старанно вивчав і замальовував. Митець завжди творив: у повторах варіював пори року, доби, прагнув передати мінливі, динамічні і витончені в колориті моменти в житті природи; у нових роботах дошукувався нової образно-пластичної виразності [5, c. 24]. Глибоке відчуття природи, уміння передати нюанси її кольорів, живописний синтез дали змогу майстрові створити справжні шедеври пейзажного жанру на рівні вищих досягнень світового мистецтва.

        Ліричність природи Харківщини, поетичність світовідчуття, емоційність і колористичне багатство живопису зародилися у С. Васильківського ще за дитячих років на берегах Сіверського Дінця, у невеличкому містечку Ізюмі, де майбутній живописець народився 19 жовтня 1854 року, пробудило у хлопця здібності до малювання. У рідному містечку все дихало історією, спогадами про славне козацьке минуле, зберігалося народне мистецтво й пісенний фольклор. Мальовничі краєвиди долини Сіверського Дінця біля Ізюма, колишнього полкового козацького міста, виховали у Сергія почуття прекрасного, яке стало основним у становленні його, як художника. Отже, Слобожанщина - це не просто регіон, в головному місті якого художник прожив більшу частину життя, - харківські  простори - основна тема і, як зазначають науковці, муза-натхненниця художника [5, с. 201].

         Мистецтвознавці наполягають на думці, що з роками невичерпана любов художника до рідного краю, як до єдиного правдивого джерела мистецького хисту, набрала цілком виразного й остаточного характеру. Це виявилось, як завжди, в творчості, у відношенні майстра як людини, до дійсності в тому оточенні, яке створив митець  на Слобожанщині, як вірний син. Природу батьківщини Сергій Іванович найкраще знав, розумів і зворушливо любив. У її стані і настрої він відчував стан і настрій людей. Сюжетні зав`язки у композиціях майстра майже завжди незначні стосовно обширу пейзажу, людей він зображував здебільшого зі спини або збоку, уводячи  їх у природу, що з часом визначило напрямок творчості багатьох поколінь українських митців [2, с. 45].

 Було встановлено, що у більшості робіт С. І. Васильківський зображав природу Харківщини, але разом з тим живописець зумів створити типовий образ природи всієї України в різні пори року, в різний час доби. Злиття художника з рідною природою і розуміння її як лона буття людини, обумовили і відповідне трактування краєвиду, гостро спостережна і вміло вибрана в оточенні реальна і жива краса краєвиду стала ідеалом майстра. Насамперед це національні мотиви, де художник відкидав штучність у побудові твору. Співзвучність живописних мотивів хати і дерева, цілком природна в художній творчості народу, і становить національну особливість українського мистецтва, зокрема пейзажу, що у творчості Васильківського вона виявилась повно і яскраво.

           У роботі «Весна в Україні», митець створює персоніфікований образ дерева, що постає як праобраз долі людини, її емоційного та фізичного стану, почуттів та думок, часом це характер, це доля, визначена конкретними обставинами. Мотив хати і дерева С. Васильківський компонує, оповиває власним настроєм і надихає думкою, тобто тим, чого нема в природі, а є тільки в душі творчої індивідуальності. Звернення до вказаних мотивів як до символіки України, пояснюють творчі пошуки художника. Композиція кольору грунтується на гармонії, на певній колірній гамі, на підпорядкованості загальному тонові. Загальний колірний тон як домінанта впливає на все, пов’язує і проникає в усі кольори, утворюючи таким чином певний колірний стрій. Майстерність художника, з якою С. Васильківський передає атмосферу, вражала не лише його сучасників, а й до сьогодні захоплює шанувальників українського пейзажу. (Додаток А).

         Пейзаж «Червона хата», де серед трав і квітів, височіють дерева, світле небо і хмари, забарвлені променями сонця. Насторожена, притихла природа гармонує з фігурою жінки з дитиною, яка господарює та дає настанови малому хлопцеві. Художник свідомий того, що правдивого успіху в мистецтві загалом і в живописі зокрема, можна було досягнути не технічними прийомами, не вдосконаленням власної майстерності, а власною темою з авторським, за змогою, ексклюзивним методом рішення. У роботі мотив дерева та хати, на думку автора статті, обирано не випадково. Тут потаємних скриньках пам'яті С. Васильківського ховаються картини дитинства, які в несподіваний момент життя підштовхують до рішучих проявів почуттів. Іншими словами, це етнічне середовище - потужний ґрунт, який у будь-яких історичних відрізках живить національну культуру. (Додаток А.1).

         Як стверджують науковці, сьогодні важко конкретизувати, які саме джерела народної творчості подіяли на майбутнього художника в часи дитинства. Але такі джерела існували й, у підсумку, закарбувались у пам'яті та вплинули на творчість художника-пейзажиста. Існує багато прикладів народної творчості, в яких присутні вказані образи як носія або символу почуттів, людських чеснот. У давньому світогляді помітні елементи аніматизму, анімізму та антропоморфізму. Два останні елементи народного світосприйняття навколишнього природного середовища – анімізм (одухотворення) та антропоморфізм (олюднення), які, як зазначають мистецтвознавці, пізніше переусвідомив, були перевтілені в творчий метод персоніфікації дерева та хати [10, с. 147].

        Приклади усної народної творчості в розкритті теми, образу через надання рослині людських почуттів, емоцій і думок надихають митця, слугують джерелом для створення пейзажів. Цей момент свідчить, що коріння творчості художника, сягає глибин народної свідомості, доводить національний характер тематичної живописної спадщини С. Васильківського [4, с. 12]. Це зустрічаємо в роботі «Весняний день в Україні». В образно-емоційному рішенні картини надзвичайним важелем є світло, що проникає крізь хмари і просочує весь пейзажний простір ніжною, лагідною, ледь відчутною блакиттю. Роботу вирізняє завершеність, м'яка живописна манера, прозорий, сповнений світла колорит. Колірна гармонія створює витончену градацію кольорів. (Додаток А. 2).

        У багатьох пейзажах С. Васильківський виявляє чуйну прихильність до ознак знедоленості українського села: пішли в землю і поросли буйною травою покинуті, похилі хатки, навкруги бездоріжжя, забутість та невпорядкованість. Але й тут триває життя із своїм ритмом, радощами і сумом і яке знаходить глибоке внутрішнє відлуння в душі художника. Серед таких робіт і пейзаж «Ранок», де митець досяг живописної майстерності, чистоти барв, загальної художньої виразності.                     С. Васильківський передає ліричний образ природи. Прозорий серпанок над весняними просторами м’яко огортає  хати, дерева, річку, долину, горизонт. Митець намагається тонко і виразно передати відчуття сонячного світла, забарвленого теплого повітря, відчуття простору, глибини неба. (Додаток А. 3).

        Твори художника передають не лише природні ландшафти, але й широкий спектр людських настроїв, якими він оживляє краєвид у пейзажі «Хата в Опішні».

Сюжет картини складається у пам’яті художника, як у поета, зробивши нарис на клаптику паперу, він не відходить від полотна, доки не висловиться на ньому пензлем. Поетична уява романтика і розвинена образна пам’ять, давали змогу художнику писати символічні пейзажі, зображаючи яскравий характер українського народу. Образ козака, який п’є воду з відра, що висить на коромислі дівчини, тісно переплетений з мотивами хати і дерева, бо розповідає про родинний зв’язок українців з рідною землею та батьківщиною. Але завдяки обдарованості художника символічний зміст цього полотна передано тонко й уміло, що стає зрозумілим, що природне довкілля енергетично підживлює зображення людської постаті, надає змісту, естетичної краси та сили художньому образу. (Додаток А. 4)

       Імпульси цього настрою постійно проникають у загальну атмосферу пейзажів, зітканих з відтінків ніжних, стриманих кольорів, мерехтіння теплого світла і темряви. У роботі «Українське село взимку» митець уособлює яскраве внутрішнє переживання, визначає глибину поетичного натхнення, а також міру творчих вдач. Сільський краєвид художник зображає реально, без зайвих елементів, а саме стежину витоптану на снігу, що веде сільською вулицею повз поодинокі деревця до маленьких біленьких хат. Прозаїчні природні мотиви дерева та хат, набули органічного поєднання у певний синтезований образ, наділений рисами узагальненості, виражений у найхарактерніших ознаках довкілля. (Додаток А. 5).

        Було встановлено, що у просторовому вирішенні картин, художник дотримується принципу панорамної композиції, що дає можливість передати не лише нескінченну широчінь краю та його домінування у просторі, а й багатоликість зображуваної природи. Як узагальнений образ України сприймається пейзаж «Журавлівка». Цілісність предметно-просторового середовища і єдність побудови цієї композиції визначається красою колориту, буквально витканому із найтонших сірих, смарагдово-перлинних відтінків. Тонкий ефект тихого сяяння колориту, в якому домінують широкі плями ніжної зелені, узгоджується із плавністю ритмів, що направляють погляд до центру композиції. Зміст картини складає рух почуттів умиротворення, надії, очікування щастя й кохання. (Додаток А. 6).

         Добірність і розмаїтість техніки художника, не стурбованого зовнішнім враженням, робить дійсне диво творчого перетворення. Прозаїчна основа й невигадливість сюжету роботи «Гребля Квітки», де події розгортаються за звичною колією повсякденності, лише відтінює складне й поетичне сприйняття реальності. У самому житті, у буденності і навіть безрадісних проявах, у сіреньких буднях, виявляється дійсний зміст і справжня сила. Хатки, хоча й зігнулися під тягарем часу, але стоять надійно на рідній землі, з якою вони так міцно зрослися. Їхні похилі і набряклі тіла ваблять світлом і теплом домівки, дають надію на сердечний спокій. Часом у художника виникає бажання заглянути за обрій і розчинитися в степовому просторі, куди ведуть вузькі стежки або широкі, курні дороги.

        У пейзажі епічні інтонації визначаються енергією мас першого плану й умиротворенням спокійного плину ріки, вишуканим вигином її меандрів, майже абсолютною горизонталлю лінії обрію. Майже безхмарне чисте небо трактовано як прозоро-біляста смуга. Промені сонця, що ховається за деревом, у час полудня виявило безліч відтінків лілового кольору - символу літнього розквіту. Зачаровує витончена гра нюансів зеленого у відображенні води, що змінює свої властивості в міру віддалення від першого плану та у тінях, виявляючи свіжість і енергію рослинного світу. (Додаток А. 7). Опираючись на авторську концепцію обраних робіт С. Васильківського треба зазначити, що у вираженні розуміння й почуття любові до України через пейзаж, є вагомим прикладом художньої рефлексії в часі.

          Отже, серед художників, які працювали в царині українського пейзажу,                С. І. Васильківський займає провідне місце як автор лірико-епічних українських краєвидів, що викликають мотиви дерева та хати. Авторське творення пейзажного образу художника, збіглося з характерним для народної уяви сприйняттям буденного як прекрасного, що є визначальною рисою етнічно-ментального кодексу України. У кожному з них мистець передає власний оптимістичний погляд на світ і захоплення красою рідної природи. Саме тому тема України, її природи, в якій відбилася національна характерність народного життя і побуту, стала домінуючою в творах художника. Здобуток художника у створенні пейзажу, у відтворенні епічного образу батьківщини знайшов подальший розвиток і став широкою галереєю прекрасних своєю правдою картин життя України, глибоким виявом духовності нашого народу.

      Мотиви дерева та хати - це результат давнього і складного процесу розвитку, під час якого органічно поєднувалися й розвивалися місцеві стародавні елементи мистецтва. Для нього на першому плані стоїть проблема взаємодії світла і кольорів, як засобів формування цілісного предметного і просторово-емоційного середовища. Треба зазначити, що починаючи з 90-х років аж до дня смерті, хата Васильківського в Харкові на Москалівці була міцним і нерушимим захистом, де знайшло притулок українське мистецтво, своєрідне, оригінальне, не розбавлене ніякими розчинами ззовні. В міру ускладнення поетичного бачення художника живопис майстра набуває рис вільної імпровізації та разом із тим продуманої композиційної цілісності. Художньо-мистецька цінність малярських творів митця полягає в тому, що вони репрезентують вагомі не лише для культурно-мистецької спадщини, а й для історичної науки знання про становлення і розвиток української природи та людей.

         Тобто, мотиви дерева та хати - довершений та узагальнений образ життя та побуту українців, що є цілком оригінальним явищем пейзажних творів                           С. Васильківського. Зазначені мотиви художника, символізують елегію спокійного й розміреного життя серед природи. Кожен пейзаж майстра – це  вирішення складного колористичного завдання, врахування форми, кольору, освітлення, співвідношення простору й часу дня з зображуваним об'єктом.

          Анотація. Мотив хати та дерева розглядається як вагомий чинник пейзажного живопису С. Васильківського, що значно вплинув на формування світогляду українців та символічного образу України ХІX ст. Художник зобразив реалізм народного життя у безпосередньому зв’язку природного довкілля і людського побуту. В творчому доробку митця краєвид є не лише художньо-образним тлом, на якому побудована композиція, але й компонентом, що підсилює змістові та емоційні лінії мистецького твору. Пейзажний живопис майстра завдяки міжетнічній комунікації та новітнім стилям став справжнім художньо-символічним ретранслятором епохи. Ключові слова: хата, дерево, український пейзажний живопис, реалізм, Харківська пейзажна школа.

           Аннотация. Мотив избы и дерева рассматривается как весомый фактор пейзажных работ С. Васильковского, оказывающий значительное влияние на формирование мировоззрения украинцев и символического образа Украины ХІX в. Художник изобразил реализм народной жизни в непосредственной связи природной среды и человеческого быта. В его творчестве пейзаж является не только художественно-образным фоном, на котором построена композиция, но и компонентом, усиливающим содержательные и эмоциональные линии художественного произведения. Пейзажная живопись мастера благодаря межэтнической коммуникации и новейшим стилям стала настоящим художественно-символическим ретранслятором эпохи. Ключевые слова: изба, дерево, украинская пейзажная живопись, реализм, Харьковская пейзажная школа.

          Annotation. In the article the natural environment is considered as an important factor of formation of the world view of the Ukrainian people and the symbolic image of Ukraine of the XIXth century. The painters of that period depicted the historical realism of people’s life in its direct connection with the natural environment and household activities. In their works the landscape is not only an artistic and imaginative background of the composition, but also a component that enhances content-related and emotional lines of the painting. The «Pictures of Ukraine» were  painted by both domestic and foreign painters who were somehow related with Ukraine. The Ukrainian landscape painting through an interethnic communication was a real artistic and symbolic reflector of the age. Key words: nature, natural environment of Ukraine, Ukrainian landscape painting, realism, Kharkiv Landscape School.

Список використаної літератури

 

  1.               Безхутрий, М. Сергій Васильківський: Альбом. - К.: Мистецтво, 1987. - 164 с.
  2.               Безхутрий, М. Сергій Васильківський [Текст]: біографічна повість / М. М. Безхутрий. - К.: Молодь, 1979. - 256 с.
  3.               Безхутрий, М. Сергей Васильковский: Біогр. повість. - К., 1979
  4.               Єрофіїв, І. Художник С. Васильківський // Нове мистецтво. – 1927. – № 19. – С. 12–13.
  5.               Історія українського мистецтва: в 6 т. – Т. 4. – Кн. 2. Мистецтво другої половини ХІХ ст. / Гол. ред. М. П. Бажан; відп. ред. В. І. Касіян. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. – 433 с.
  6.               Крупеніна, Л. Творча спілка як культуротворчий чинник міського середовища (на матеріалі діяльності Товариства південноросійських художників в Одесі на межі XIX – XX століть): автореф. дис. канд. культурології: 26.00.01 / Л. В. Крупеніна; Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. – Сімферополь, 2009. – 20 с.
  7.               Лобановський, Б. Українське мистецтво другої половини XIX – початку XX ст. / Б. Б. Лобановський, П. І. Говдя. – К.: Мистецтво, 1989. – 206 с., іл. – (Нариси з історії укр. мистецтва).
  8.               Мизгіна, В. Доля харківської художньої колекції // Музейний альманах. Наукові матеріали, статті, виступи, спогади, ессе. - Х., 2005. - С. 5–13.
  9.               Митці України: енцикл. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К.: Укр. енциклопедія ім. М. Бажана, 1992. – 846 с.
  10.          Михайловська, Ю.  Матеріали С. І. Васильківського в колекції Харківського історичного музею // Шістнадцяті Сумцовські читання : зб. матеріалів наук. конф. ..., 16 квіт. 2010 р. / Харків. іст. музей. – Харків, 2010. – С. 147–150.
  11.          Огієвська, І. Сергій Іванович Васильківський. - К., 1980.
  12.          Орлова, Є. Г. Співець України Сергій Васильківський // Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2015. – № 6. – С. 27–34 : іл. – Бібліогр. наприкінці ст.
  13.          Сергій Васильківський: Альбом НХМУ / Автор проекту А. Мельник, автор вступної статті та каталогу Л. Толстова. – Хм.: Галерея, 2006. – 144 с.
  14.          Сергій Васильківський. Альбом. Автор вступ. статті Л. Толстова. - Хм., 2006. 
  15.          Сергей Васильковский. Альбом / автор-составитель Безхутрий М. М. - К., 1987.
  16.          Спасская, Н. Грустный художник, любивший солнце // Время. – 2009. – 8 окт. – С. 4.
  17.          Співець слобожанської природи [Електронний ресурс ] : до 155-річчя від дня народження С. І. Васильківського : [огляд літ.] / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка.  Електрон. текстові дані.  Харків, 2009.  Режим доступу: http://korolenko.kharkov.com/Vasilkovski.htm, вільний, (дата звернення 05.09.2015). – Назва з екрана.
  18.          Харківська пейзажна школа. Остання чверть XIX – початку ХХ ст.: альбом. / Автори: В. Нємцова, С. Бінусова, О. Денисенко. – К.: Родовід, 2009. – 272 с.; іл.
  19.          Шаров, І.  Васильківський Сергій Іванович (1854 – 1917) / І. Шаров, А. Толстоухов // Художники України : 100 видат. імен. – Київ, 2007. – С. 78–82.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
До підручника
Мистецтво 9 клас (Назаренко Н.В., Чен Н.В.. Севастьянова Д.О., Мерзлікіна М.М.)
Додано
7 листопада 2019
Переглядів
116
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку