2 лютого о 18:00Вебінар: Самооцінювання управлінських та освітніх процесів: нормативні орієнтири та особливості проведення

МЕДІАТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Про матеріал
Матеріал з використання медіатехнологій на уроках зарубіжної літератури. У статті подано і теоретичний матеріал, зразки практичного застосування на уроках гуманітарного циклу. Матеріал можна використовувати в середніх та старших класах.
Перегляд файлу

 

МЕДІАТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ОСНОВНІЙ/СТАРШІЙ ШКОЛІ

 

Вступ

Сучасні учні – це покоління Інтернету та медіатехнології, тому особистість має формуватися в умовах інформатизації, а не ігноруванні її.

Серед інновацій української освіти вагоме місце посідає медіаосвіта, адже з раннього віку сучасна дитина перебуває під впливом інформації, яка може бути і потрібною, і зайвою, і шокуючою, і стихійної, і, досить часто, некерованою, а значить, може бути негативним фактором навчання, виховання та становлення сучасної особистості. Не кожен учень готовий до сприйняття інформації, тому що не вміє аналізувати та критично осмислювати почуте.

Інформаційно-комунікаційні технології сьогодні розвиваються із шаленою швидкістю, а це вимагає формування умінь особистості користуватися цими новаціями.

Актуальність теми. Роль учителя в сучасному освітньому процесі полягає в тому, щоб скерувати  діяльність учня у величезному потоці інформації, сформувати вміння ставити мету, як життєву так і навчальну. Саме це і спонукає вчителя обрати ті технології, методи, прийоми навчання, які сприяють розвитку компетентностей сучасного здобувача освіти.

Актуальним є питання використання медіа у діяльності управління закладів освіти, висвітлення їх роботи, етичні стосунки між учасниками освітнього процесу у соціальних мережах, дотримання правил доброчесночті.

Також, актуальність теми впровадження іформаційних технологій полягає у тому, що медіа має вплив на великі групи людей, адже активним учасником певних процесів є публіка, яка може бути рушійної силою, не завжди розуміючи інформацію, і, тим більше, не перевіряючи її.

Формування медіакомпетентностей сьогодні широко досліджується як теоретично, так і практично відомими мистецтвознавцями, вченими, журналістами, медіапедагогами-практиками (О. Баришполець, М. Братерська,

О. Мусієнко, Л. Найдьонова, А. Онкович, В. Погребатько, Ю. Сліпкань, В. Слободян та ін.). Аналіз проблем формування інформаційної культури базується на роботах Б. Потятинника, Н. Габор, Г. Почепцова, Ю. Голоднікової; питання медіапсихології розглядаються в дослідженнях О. Баришпольця, Л. Найдьонової, Н. Череповської [5. с.100].

Існує чимало досліджень щодо використання медійних технологій у спеціальних школах, зокрема для дітей із психофізичними порушеннями (О. Гончарова, Л. Коваль, Н. Компанець, О. Кукушкіна, О. Легкий, М. Малофєєв та ін.).

Щодо медіатехнологій дослідник П. В. Саварін визначає це поняття як сукупність способів, спрямованих на організацію навчального процесу на основі багатоканальності сприйняття інформації, інтерактивності та застосування мультимедійних апаратних і програмних засобів [9, c. 20].

Саме медіатехнології, одні з багатьох, розкривають та розвивають інтелектуальні здібності; дозволяють уникнути стресових ситуацій та розумової і нервової напруги, необхідності заучувати матеріал.

Метою роботи є обґрунтування застосування елементів медіаосвіти у основній школі з метою формування в учнів медіакомпетентностей і медіакультури, а також вмінню бути стійким до медіаманіпуляцій і медіанасильства.

Так як онлайн-ресурси для школярів є основним джерелом інформації, то зростає необхідність формування медіакомпетентності, метою якої є пошук, застосування, оцінка інформації.

Завдання вчителя полягає у тому, щоб сформувати учня, який залишається об’єктивним при сприйнятті інформації, вміє фільтрувати її, розуміє позиції сторін конфлікту та погляди різних людей, а також мотивувати учня до вдосконалення знань та вмінь у медіаосвітній діяльності. Вчитель має формувати креативно мислячого члена суспільства.

Отже, створення медіаграмотного суспільства неможливе без формування інформаційно компететних учнів, збільшується потреба соціалізувати дитину в світі дорослих та у сфері медіа.

 

Теоретичні засади використання медіатехнологій у школі

Українська освіта тільки починає крокувати шляхом впровадження основ медіа. На мою думку, це відбувається такими темпами, тому що важко встигнути за глобальними змінами у світі.

«Медіа» – це широке поняття, яке включає в себе всю сукупність інформаційних засобів і прийомів, службовців для передачі конкретному споживачеві повідомлення в тій чи іншій формі (друковане слово, музична композиція, радіопередача і т.п.). Як правило, термін «медіа» вживається як частина слова: медіаресурси, медіазасоби, медіатехнології, медіаосвіта.

У словнику термінів О. Федорова наведено визначення медіа (media, mass media) як засобу (масової) комунікації – технічного засобу створення, записування, копіювання, тиражування, зберігання, поширення, сприйняття інформації та обмін нею між автором медіатексту (суб'єктом) і масовою аудиторією (об'єктом) [10, с. 24 ].

У комунікації ме́діа (англ. media – засоби, способи) – це канали та інструменти; їх використовують, щоб зберігати, передавати й подавати інформацію або дані [9, с. 16 ].

Впроваджуючи певні новації, вчитель завжди бере за основу певні документи. Серед українських офіційних джерел є «Концепція впровадження медіаосвіти», яку було впроваджено в 2010 році, а оновлено в 2016 році.

Розробники Концепції Нової української школи теж не залишилися осторонь проблеми медіапитань і виокремили ключові компоненти сучасної школи, серед яких основними є :

новий зміст освіти, що ґрунтується на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві, зорієнтований на потреби учня в освітньому процесі, і забезпечує наскрізний процес розвитку та виховання, який формує цінності;

сучасне освітнє середовище, яке забезпечує необхідні умови, засоби й технології для навчання. [8, с. 7].

Згідно цієї Концепції впровадження, «медіаосвіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовка особистості до безпечної та ефективної взаємодії з сучасною системою масмедіа, як традиційними (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітніми (комп’ютерне опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа, з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій» [3].

Основна мета Концепції – сприяння розбудові ефективної системи медіаосвіти, що має стати фундаментом гуманітарної безпеки нашої держави, об’єднання громадянського суспільства, формування медіаінформаційної грамотності, медіакомпетентності, медіакультури громадян [3].

Головні завдання медіаосвіти, згідно цієї ж Концепції полягають у «сприянні формуванню медіаімунітету особистості, який робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу, рефлексії і критичного мислення як психологічних механізмів медіаграмотності, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції, здатності до медіатворчості для компетентного і здорового самовираження особистості; спеціалізованих аспектів медіакультури: візуальної медіакультури (сприймання кіно, телебачення), музичної медіакультури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва, опосередкованих мас-медіа та сучасних напрямів медіаарту тощо» [3].

Медіаосвіта наших школярів повинна ґрунтуватися на певних принципах. Згідно цієї ж Концепції, «це – особистісний підхід, орієнтація на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, пошанування національних традицій, пріоритет морально-етичних цінностей, громадянська спрямованість, продуктивна мотивація» [3].

Менш ширшими поняттями є інші, наприклад:

ме́діагра́мотність – сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив [9, с. 17 ].

Компетентності з медіаграмотності можна умовно поділити на чотири групи: розуміння медіа, використання медіа, комунікація за допомогою медіазасобів та вміння досягати власних цілей, застосовуючи медіа [1].

На мою думку, щоб сформувати медіаграмотне покоління, є потреба використання певних технологій.

За словами В. Бойченка, технологія – це «система послідовних дій, виконання яких за певних умов приводить до запланованих результатів, системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування  наукового знання, наукові підходи до аналізу й організації навчального процесу, досягнення високих результатів у професійній компетенції та розвитку особистості студентів» [2,  с. 35].

Використання медіатехнологій є частиною медіаосвіти і, відповідно, формуванням медіаграмотного члена суспільства.

У словнику О. В. Федорова пропонується формулювання терміна «медіатехнології» як способів створення медіатекстів за допомогою сукупності медіатехніки, як сукупність форм, методів, прийомів створення педагогічних умов, що забезпечують ефективну медіаосвіту [10, с. 46].

Щодо медіатехнологій дослідник  П. В. Саварін визначає це поняття як сукупність способів, спрямованих на організацію навчального процесу на основі багатоканальності сприйняття інформації, інтерактивності та застосування мультимедійних апаратних і програмних засобів [9, c. 20].

Медіатехнологія – поєднання різних засобів передачі інформації (тексту, звуку, графіки, рухомих і нерухомих зображень) [5, с. 18].

На думку Н. Лашук, «медіатехнології − як сукупність форм, методів, прийомів створення педагогічних умов, що забезпечують ефективну медіаосвіту [6, с.73].

Виходячи з визначень «медіатехнологія» та «компетентності з медіаграмотності», можна висловити міркування, що ці два елемента сприяють розвитку здібностей учнів до комунікації та самовираження, розвитку критичного мислення, відповідають вимогам часу, сприяють зв’язку навчальної діяльності з реаліями нашого життя.

 

 

 

 

 

 

Використання елементів медіатехнологій на уроках зарубіжної літератури

Поняття «медіатехнологія» досить широке, і кожен педагог користується ним по-своєму, орієнтуючись на рівень знань і вмінь своїх учнів. Я, як вчитель-словесник, переконана у тому, що основою методів, прийомів, вправ є текст.

А враховуючи інформаційне підґрунтя, це − медіатекст, для якого характерні логічна завершеність та набуття вміння комунікувати.

На мій погляд, вправи, які я використовую на уроках зі школярами, сприяють формуванню медіакомпетентностей.

Вправа «Медіа акції» − це створення публікацій на редакційних площах, а в нашому контексті це онлайн платформи.

Вправа «Інтерв'ю», полягає у зборі відомостей з конкретної теми, що відповідає інтересам громадськості. Основними правилами, яким має слідувати учень як респондент: бути доброзичливим, не втрачати самовладання, згадувати тільки достовірні факти, конкретні імена, цікаві подробиці й точні цифри, наводити конкретні приклади, будувати «містки» від питань до відповідей та ін.

Вправа «Інформаційний пакет» − добір детальних відомостей про автора. Наприклад, при виченні твочості Чарльза Діккенса, звертаючи увагу на те, що письменник був впливовим політиком у Англії.

Вправа «Прес-реліз» − це позитивне повідомлення про діяльність письменника або про історію написання твору. Вид роботи містить відповіді на наступні питання: Хто зробив? Що зробив? Де зробив? Коли зробив? Чому зробив? Для чого зробив? Як зробив? Можна додати ілюстрації, фото. Повідомлення акуратно оформлено на фірмовому бланку. На бланку можна вказати телефон та ім'я менеджера для отримання додаткової інформації.

Вправа «Перформанс», особливість якої полягає у побудові послідовно об'єднаних однією темою дій, які здійснюють просування теми, митця, героя перед іншими. Тема «Перформансу» повинна бути актуальною для учнів. Кожен перформанс має свою орієнтовну структуру.

Так, при вивченні твору Еріка Сігела «Історія одного кохання» можна запропонувати виконання цієї вправи.

Зразок:

Вид або жанр: повість

Назва: «Історія одного кохання»

Анотація: вічна тема кохання та конфлікту між батьками і дітьми.

Роль героя: вирішальна

Учасники: бажаючі

Цільові групи: підліткова група та ін.

Вправа «На правах реклами», метою якої є зацікавити учня тим чи іншим твором, героєм або письменником, особливо цікава.

Вправа «Цифрова розповідь». Суть завдання полягає у тому, що відбувається власне створення цифрової розповіді шляхом комбінування комунікаційних та цифрових засобів. Цифрова розповідь може бути реалізована у форматі відеоролика. Цифрова розповідь має орієнтовану структуру:

1. Точка зору – ставлення автора цифрової розповіді до теми, якій вона присвячена.

2. Драматичне питання – питання, відповідь на яке міститься наприкінці розповіді.

3. Емоційний контент – проблемні питання, які «чіпляють за живе» вашу аудиторію.

4. «Дар голосу» – спосіб персоналізувати розповідь із метою допомогти аудиторії зрозуміти її контекст.

5. «Сила саундтреку» – музика або інші звуки для підтримки лінії розповіді.

6. Лаконічність – використання досить простого змісту, щоб розповісти історію, занадто не перевантажуючи її інформацією.

7. Темп – пов'язаний із лаконічністю, однак має справу зі швидкістю розгортання подій у вашій історії. [5]

Так при вивченні поезії Юлії Друніної запропонувати створити цифрову розповідь «Так! Я – жінка!». Це завдання матиме таку структуру:

1. Точка зору: учень повинен проникнутися жіночою темою війни.

2. Драматичне питання: хто вона: жінка війни?

3. Емоційний контент – що змушує чарівну жінку, люблячу матір, берегиню роду йти в пекло війни? Які вони – янголи в чоботах з ніжними поглядами?

4. «Дар голосу»: текст повинен читатися виразно.

5. «Сила саундтреку»: розповідь лунає під музику «Воїни світла» або С. Вакарчука «Коли навколо ні душі..».

6. Лаконічність: використання досить простого змісту.

7. Темп: помірний, нешвидкий.

Вправа «Побудуй аргумент». Вправа виконується на підготовленому аркуші. Ця вправа сприяє формуванню вміння створювати власне висловлення. (Додаток 1)

Так, при вивченні тору Генріка Ібсена «Ляльковий дім» можна запропонувати побудувати аргументи за тезою: «Нора: лялька в чужих руках чи вільна особистість?»

Також виконання цієї вправи можна запропонувати учням при вивченні роману М. Булгакова, побудувавши аргументи за тезою: «Сила зла, що робить добро».

А при вивченні твору Еріка Сігела «Історія одного кохання» актуальною буде теза: «Кохання – це коли не треба ні про що жалкувати» або «Кохання – це, коли не треба говорити «пробач» для побудови аргументу.

Вправа «Код промов», особливість якої полягає у правильному поєднанні фраз для публічних виступів та аналізу вже існуючих промов письменників (Додаток 2).

При вивченні творчості Ернеста Хемінгуея можна запропонувати розглянути промову митця під час вручення Нобелівської премії з точки зору універсальності складання промов або порушення цих вимог. З’ясувати, як це характеризує письменника та ін. Уривок з промови Ернеста Хемінгуея: «Письменництво, у кращому випадку, це – самотнє життя. Спілки письменників пом'якшують цю самотність, але я сумніваюся, що вони покращують творчість. Письменник росте у громадській діяльності, де він поширює свою «самотність», але часто його робота при цьому погіршується. Бо коли він творить наодинці, і якщо він досить хороший письменник, то щодня стикається з вічністю» [7].

Також можна запропонувати розглянути промови Габріеля Гарсіа Маркеса, Боба Ділана, Світлани Алексієвич та ін.

Вправа «Намалюй ідею». Суть вправи полягає у тому, щоб зобразити ідею, використовуючи моделі скетчноутінгу, тобто своєрідне розташування тексту на фліпчартах або в зошиті (Додаток 3).

Цю вправу можна використовувати і на уроках української мова: реклама, запрошення, оголошення та ін.

Вправа «Життєві історії». Суть вправи полягає у тому, що потрібно скласти інформацію, статтю про письменника, але форма статті повинна відповідати журналістським стандартам, а це – оперативність, точність, збалансованість, достовірність, відокремлення фактів і суджень, повнота інформації.

Так, при вивченні творчості Анни Ахматової можна запропонувати виконання цієї вправи.

Орієнтовна побудова

Рубрика «Життєві історії»

Хто вона: фатальна жінка  чи геніальна поетеса?

факти

факти

факти

Судження (вислови про поетесу)

портрет

Судження (вислови про поетесу)

Висновки

 

Вправа «Запитай себе». Суть вправи полягає у тому, що потрібно розглянути декілька статей і з’ясувати, яка інформація є правдивою, а яка фейкова.

Наприклад, при вивченні творчості У. Шекспіра можна запропонувати виконання цієї вправи з ключовим питанням: «Шекспірівське питання: правда чи фейк?». Перед цим, звісно, опрацювати з дітьми матеріал про те, які ознаки фейкової інформації, а які – правдивої.

Наприклад, вивчаючи твір В. Бикова «Альпійська балада», при перегляді уривку з фільму (чорно-білого), можна запропонувати учням подумати над питанням: яких кольорів ви додали б, якби були режисером? При виконанні подібних завдань є сенс користуватися «Колесом емоцій» (Додаток 4).

Вправа «Якби я був...» широкого спектру, дає можливість працювати і з текстом, і зі звуком, і з відео.

Так, при вивченні творчості Е. Сетона-Томпосона, оповідання «Снап» або повісті «Лобо – володар Корумпо», можна запропонувати це завдання у такому вигляді: «Якби я був екологом...»

А при вивченні новели О. Генрі «Дари волхвів» діти залюбки виконують вправу «Якби я був оператором...» та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Тема медіаосвіти є перспективною для всіх галузей освіти. Елементи цієї технології доречно використовувати при вивченні усіх шкільних предметів.

Але для предметів гуманітарного циклу цей напрям освіти є досить важливим, тому що саме вчитель-словесник формує всебічно розвинену, креативно мислячу особистість, яка так потрібна у цей непростий час нашому суспільству.

Елементи медіатехнологій можна використовувати на всіх етапах уроку, але доречніше, на мою думку, їх застосовувати під час мотивації навчальної діяльності, етапу актуалізації субєктивного досвіду учнів, на етапі закріплення й застосування вивченого та в момент рефлексії.

Освічена людина майбутнього – це особистість, яка здатна поєднати не пов’язані між собою галузі, вміло оперувати такими поняттями, як інформація, онлайн простір, медіаграмотність та ін. Саме такі уміння є важливими, і їх потрібно розвивати у сьогоднішніх учнів і майбутніх спеціалістів різних профілів.

Використання медіатехнологій дозволяє вирішити багато педагогічних завдань: вчити здобувати інформацію, мотивувати учнів, розвивати медійні та комунікативні компетентності.

Ця проблема є актуальною, потребує подальшого дослідження і обґрунтування, а шляхи, форми та методи формування медіаграмотності потребують осмислення та практичного втілення. 

Недостатньо дослідженим питанням у цьому форматі залишається підготовка медіапедагогів, вміння яких повинні базуватися не на журналістських посібниках, а на методично обґрунтованих матеріалах.

Також потребує вдосконалення питання медіавиховання батьків сучасного школяра, адже вчитель навчає і формує, а виховує – родина.

В основі медіатехнологій – модель, яка змушує учнів замислюватися над потоками інформації, яку отримують. Будь-яка інформація – це текст, подача тексту, як інформації, і свідчить про медіакомпетентну особистість.

Отже, медіаграмотність – є не забаганкою, а сучасною потребою суспільства, тому що інформація стала цінністю і для учня, і для вчителя.

Використані джерела

1. Бути медіаграмотним: десять необхідних компетентностей MediaSapiens [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ms.detector.media/print/18961/

2. Дидактичні системи у вищій освіті: навч. посіб./авт.-упоряд. В. В. Бойченко. – Умань: ПП  Жовтий О. О., 2013. – 121 с.

3. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні [Електронний ресурс]: Схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20.05.2010 р., протокол № 1-7/6-150. – Режим доступу: https://ms.detector.media/print/11048/

4. Короткий словник–довідник медіа термінів. Укладачі: Крижанівська, Циктор О. І.,– Криве Озеро, 2017.

5. Куценко Е. В. Украина: история и перспективы развития медиаобразования / Е. В. Куценко // Современное состояние медиаобразования в России в контексте мировых тенденций: материалы международной научной конференции. – М., 2012. – С. 95–106.

6. Лашук Н. М. Роль технологій та стратегій медіаосвіти для формування медіакомпетентності майбутніх маркетологів. Вісник Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка. Педагогічні науки (Pedagogical Sciences), 2018, С. 73-79

7. Нобелівська промова Ернеста Гемінґвея [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://starylev.com.ua/club/blog/nobelivska-promova-ernesta-hemingueya

 8.  Нова українська школа [Електронний ресурс]: Концептуальні засади реформування середньої школи, 2016. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf

9. Саварін П. В. Підготовка майбутнього викладача технічних дисциплін до застосування медіатехнологій у професійній діяльності: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Павло Вікторович Саварин. – Луцьк, 2017 – 270 с.

10. Федоров А. В. Словарь терминов по медиаобразованию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности. Таганрог: Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2010. 64 c.

 

Додаток 1

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

 

doc
Додано
13 квітня 2020
Переглядів
609
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку