Механізми впливу на діалогічне мовлення дошкільників

Слайд 1.

Тітулка

Слайд 2.

Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Зазвичай, у дітей комунікативні уміння і навички формуються послідовно, на основі пристосування до потреб спілкування.  Водночас, як засвідчує практика, поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними й дітям дошкільного віку як у сім'ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва.  Комунікативні уміння у достатньому обсязі спонтанно не утворюються, процес їх формування відбувається у більш пізні строки, а дефіцит мовних засобів не дозволяє дошкільникам активно включатися у мовленнєве спілкування

Слайд 3.

Чому важливо навчати дітей діалогічному мовленню?

Діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

1. Запит інформації – повідомлення інформації; (приклади з реального життя: заблукали – запитати дорогу)

2. Пропозиція (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття/неприйняття запропонованого; (захотіли пити вдома, в гостях)

3. Обмін судженнями/думками/враженнями; (обговорення важливої новини)

 4. Взаємопереконання/обгрунтування власної точки зору. Мовне питання якою мовою розмовляти?

Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби, яким потрібно дитину навчати

Слайд 4.

Отже, головним завданням навчання діалогічного мовлення є оволодіння дітьми навичками мовленнєвого спілкування.

Це передбачає розвиток у них

• Розуміння мовлення оточення
• Накопичення мовних засобів
• Засвоєння різних форм спілкування

Слайд 5.

Діалог – складна форма соціальної взаємодії.

Участь у діалозі потребує складних умінь:

Власне мовленнєві уміння:

• вступати у спілкування, підтримувати і завершувати спілкування
• говорити виразно і в нормальному темпі, користуватися інтонацією діалогу

уміння мовленнєвого етикету (звернення, знайомство, привітання, запрошення, прохання, згода і відмова, вибачення тощо)

уміння спілкуватися в парі, в групі з 3-5 осіб, у колективі

уміння спілкуватися для планування сумісних дій, досягнення результатів та їх обговорення

невербальні уміння – доречне використання міміки і жестів

Слайд 6.

Основними методами роботи з розвитку діалогічного мовлення є

розмови педагога з дітьми у повсякденному житті

проведення бесід

спостереження за спілкуванням інших людей

Слайд 7.

У діалозі широко вживаються "готові" мовленнєві одиниці. Їх називають "формулами", "шаблонами", "кліше", "стереотипами". Вони використовуються для висловлення подяки, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привертання уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. "Готові" мовленнєві одиниці (словосполучення, цілі фрази) надають діалогу емоційності.

мовна особливість діалогу передбачає використання мовленнєвих штампів (діалог з продавцем доречні – недоречні питання)

отже, Основною метою роботи з формування і розвитку початкових форм діалогічного мовлення є формування умінь, необхідних для спілкування

Слайд8.

З метою розвитку у дітей самостійності у користуванні словом, бажанні використовувати його під час спілкування застосовують такий прийом як питання - відповідь

Питання спонукають дітей користуватись словесним мовленням, розвивають у дітей вміння вслуховуватись у зміст зверненого мовлення, тобто розвивати увагу до мовлення дорослого.

У молодших дошкільників відповіді на питання зазвичай однослівні. Завдання педагога стимулювати відповіді на питання розгорнутою фразою

Найбільш доступні і актуальні для розвитку мовлення дітей такі групи питань: хто це? Що це? Який? Що робить?

Питання потрібно формулювати конкретно, уникати таких питань як: «Яке яблуко?» це загальне питання, яке не дозволяє підібрати необхідну відповідь. Доречніше запитати: Якої форми яблуко?, Яке воно за величиною? Якого кольору? (попередньо переконавшись, що діти розуміють значення слів «форма», «величина», «колір».

У спілкуванні зі старшими дошкільниками педагог використовує відкриті і закриті запитання.

Закриті запитання – запитання, на які можна дати відповідь одним словом(«так» або «ні»), одним реченням («Київ – столиця України»)

Відкриті запитання – це запитання, на які не можна дати відповідь одним словом і які потребують від дитини роздумів, формулювання власного бачення, ставлення, думки, а не констатації фактів.

Наприклад: «Що потрібно зробити, щоб в будинку було більше світла?»

Відкриті запитання стимулюють мислиннєвий, зокрема креативний процес у мозку дітей і допомагають їм самим навчитися ставити запитання до будь-чого з чим вони взаємодіють, що їх оточує.

Уміння ставити відкриті запитання є невід’ємною складовою юристів, адвокатів, освітян, державних управлінців, лідерів у будь-якій сфері. Якщо цього вміння не закладати з дитинства, то дітям у майбутньому буде складніше розкрити і реалізувати власний потенціал.

Слайд 9.

Давати відповідь на відкриті запитання і вміти формулювати свої неможливо без розвинутого мовлення. Тому застосування прийому питання –відповідь передбачає також тренування дітей у правильному використанні слова у різних граматичних формах, у використанні словосполучень, у побудові речень.

Для цього варто використовувати шаблони «Граматичні сходинки», ігри на формування  лексико-граматичних категорій «Гном і велетень», «Один – багато», «Добери дію», «Добери ознаку», «2 і 5».

Слайд 10.

З метою попередження однослівних відповідей дошкільників на питання варто вчити їх правильно формулювати фрази і вміти їх збільшувати за рахунок однорідних членів речення, прикметників, образних висловів.  У нагоді стануть картки для складання речень за схемами-підказками, шаблони для складання фраз, фразові конструктори.

 Варто також навчати дітей складати складно-підрядні речення так як вони також готують дітей до розгорнутих відповідей на запитання.

Слайд 11.

Одним із важливих складників діалогу є навичка користуватися спонукальною формою мовлення.

Формування її відбувається за тим самим принципом: від простого до складного. Спочатку дітей вчать виражати своє прохання одним словом: дай. Допоможи, пішли тощо, потім словосполученням і нарешті реченням. Цікавою формою розвитку спонукального мовлення є гра «Дай завдання іграшкам»

Отже, коли під час взаємодії з дорослим, з однолітками дитина має можливість висловлювати свою думку, ініціює активність,  пропонує власні рішення, саме тоді вона відчуває себе важливою, почутою й набуває досвіду агентності.