Меланхолійний вальс Ольга Кобилянська

«Valse mélancolique»Ольга Кобилянська

Свій художній текст О. Кобилянська називає «фрагментом» (такий підзаголовок трапляється читачу одразу після назви німецькою «Valse mélancolique»). Літературний жанр - МУЗИЧНА НОВЕЛА.

Творчість О. Кобилянської припала на період модернізму. А у новелі авторки «Valse mélancolique» є риси неоромантизму: герої з високими ідеалами, які характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів (головні героїні твору) боротьба за мрію (Ганнуся,Софія) загострення уваги до психології персонажів, їхньої духовності, символізм (образ музики як такої, фінальні епізоди, пов’язані з Софією та фортепіано: струна рветься – обривається життя «музики», тобто Софії Дорошенко)

Прикметно, що знання німецької мови дозволяло О. Кобилянській орієнтуватися у новітніх культурних ідеях, зокрема ніцшеанстві та фемінізмі. Саме завдяки письменниці жінки вимагали рівності, ствердження, визнання

Прийнято вважати, ніби у творі є автобіографічні елементи. Критики подейкують, що стосунки О. Кобилянської та Лесі Українки за атмосферою нагадували близькість між жіночими образами новели, а відтак «Valse mélancolique» -«вишукана лесбійська фантазія, історія про дівочу дружбу й ніжну приязнь, про те, що вони "залюблювалися" одна в одній, як у чоловіках» (В. Агеєва)

Осип Маковей сприйняв твір як позитивістський портрет трьох жінок ─ «простодушної», «зламаної» й «відважної». У радянські ж часи акцент робився на прагненні жінок-інтелігенток стати на шлях духовного розвитку, який в умовах капіталізму немислимий

Тамара Гундорова побачила в творі лише «жіночий духовний роман» і навіть «еротичні елементи» в ньому, « кастрованих жінок» і бажання їх «віддатися» одна одній.

Микола Євшан вважає, що в ньому йдеться про «поранкові душі», які прагнуть від життя краси і щастя, а найвищий їх вияв ─ у любові, котру в серці носити може кожен.

Художниця Ганнуся, яка позиціонує новий тип жінки, яка нічим не гірша за чоловіка! Вона сама здатна працювати, реалізувати себе не лише як дружина, мати, а й як митець, естет, особистість, що МАЄ ІНТЕЛЕКТ

У словах Ганнусі неодноразово звучать феміністичні ідеї незалежності й повноправності: «Ми не будемо самітні. Не будемо смішні, не будемо, так сказати б, бідні. Будемо мати своє товариство, розуміється й мужчин, бо без мужчин – монотонно, і будемо собі жити по душі. Тоді юрба переконається, що незамужня жінка — то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні...» (діалог Ганнусі з Мартою).

Аби новітня феміністична тема виразніше проступала між рядків, О. Кобилянська вводить образ Мартухи, що репрезентує старосвітський тип жінки, для якої новітні віяння Ганнусі є незрозумілими. Таким, як Мартуха, за словами Ганнусі, належить світ: «Я є лише німим послухачем свого таланту, але такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння, через вас. Але ти, як індивідуальність, того несвідома, і тому не розумієш того... А я тобі кажу, Мартухо, як казала не раз уже, і не раз казати буду, що царство на землі належиться тобі...». Такі заяви поглиблюють проблему, глобалізуючи її до рівня світової літератури.

Композиція твору : Експозиція — оповідь Марти про музику, враження від неї, життя з Ганнусею. Зав’язка — рішення подруг взяти третього компаньйона для спільного проживання; поява Софії Дорошенко. Розвиток дії – розмови подруг, їх уподобання, навчання, проблеми; смерть матері Софії. Кульмінація – серцевий напад Софії, її згасання. Розв’язка твору — похорон Софії, від’їзд Ганни до Італії, повернення, Мартине заміжжя

Образ музики об’єднує всі епізоди у довершену структуру

Проблематика «Valse Melancolique»: 1. кохання; 2. людини і мистецтва; 3. емансипації жінки;духовного аристократизму і жіночої самореалізації; 4. філософської суперечності між прагненням людини до краси й досконалості та обставинами реального життя.

У супроводі ви чуєте Вальс до-диез минор ор.64 № 2 Фредеріка Шопена