Мелодія останнього дзвоника

                                    Мелодія останнього дзвоника

         Лунає останній дзвоник… Він нагадує про закінчення навчального року, початок відпочинку, таких омріяних літніх канікул… Завжди приносив радість, бажані подорожі, сьогодні  ж переважають почуття тривоги, невідомості, навіть жаху, неспокою, внутрішнього неспокою… Мимоволі зникає почуття радості, надії, впевненості, позитиву… Навіть якщо протягом зачиняються двері, погляд автоматично підіймається до неба, чи не прилетіло раптом щось… Внутрішній трепет, як бачимо, негативно впливає на дітей і не тільки, не дає зосередитись, іноді навіть заважає думати, міркувати, зробити правильні висновки.

          Раніше трепетний і такий знайомий малиновий дзвін веселого шкільного дзвоника сповіщав про радісні літні канікули, поїздки, відпочинок, бажані зустрічі з однокласниками, випускниками та педагогічними працівниками й батьками, приємне й неповторне спілкування з друзями, цікаві заняття, захоплення, уподобання, такі яскраві й прозорі, зрозумілі плани на майбутнє….

          В один момент життя повернулося по-іншому. Перекреслене все радісне, приємне, хороше, чим дорожимо, що шануємо, любимо, цінуємо – усе, що було і є, що на даний момент любить і цінує кожен із нас, буде цінувати все своє життя... Біля входу до навчального закладу височіє розкішна білокора береза, шелестить густим зеленим листом, а шалені охтирські вітри залюбки вранці та ввечері розчісують її пишні й чудові довгі коси, які відповідно до пори року періодично змінюють свої кольори. Милують погляди присутніх, шелестом густого листя розповідають останні шкільні новини, згадують минуле, мріють про майбутнє…

          З повагою та вдячністю згадую своїх учителів, директора, таких знаючих, уважних, доброзичливих, найкращих у світі, справжніх наставників, готових прийти на допомогу, підтримати. До кожного з них можна звернутися з питанням, пропозицією, ініціативою, проблемною нерозв’язаною задачею, непрочитаним чи незрозумілим твором, отримати роз’яснення, відчути теплий погляд рідних очей, побачити усміхнене обличчя…

           Добре пам’ятаю наші зустрічі випускників, такі цікаві, гамірні, невгамовні, багаті на розповіді, інформації, власні поезії, новинки-цікавинки…

           Час летить непомітно й дуже швидко. Дякую тобі, моя рідна, дорога, найкраща у світі школо життя! Дякую за знання, уміння їх здобувати, розуміння, підтримку, можливість проявити себе, знайти місце в житті, уміння жити, дорожити всім, що ти дала. Нехай ніколи не заросте стежина до твого святого порогу, хай приходять до тебе вдячні учні та їх батьки, хай зігрівають теплом їхні серця та уважні оченята. Живи, моя рідна школо!! Хай зустрічі наші відбуваються завжди тільки під мирним небом…

            У серці звучить знайома мелодія шкільного  дзвоника….