Методична доповідь на тему „Підвищення професійної та фахової компетентності викладача навчального закладу”

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Могилів-Подільський технологО-ЕКОНОМічний кОЛЕДЖ

Вінницького національного аграрного університету

 

 

 

 

 

 

ПІДВИЩЕННЯ

 ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ФАХОВОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

МЕТОДИЧНА ДОПОВІДЬ

 

 

 

 

 

 

Розробила: Омелько М.А., викладач вищої категорії

 

Рецензент: Соляр Л.В., методист коледжу

 

 

 

 

 

В методичній доповіді розкрито

необхідність та основні компоненти

                     й критерії професійної та фахової

                      компетентності викладача вищого

                навчального закладу І-ІІ рівня

                          акредитації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 Вступ…………………………………………4

1. Роль викладача навчального закладу………6
2. Компоненти та критерії фахової компетент-ності викладача…………………………….10
3. Методична робота як форма підвищення  професійної компетентності викладачів….12

Література ..…………………………………17

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні держава потребує не стільки великої чисельності фахівців, скільки фахівців нової генерації, з гуманістичним способом мислення та універсальністю знань. Тому головною метою модернізації освіти є посилення професійної підготовки фахівців, які були б здатні вирішувати виробничі, наукові завдання у тісному зв'язку із завданнями збереження та збагачення людських цінностей. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. У зв'язку з цим серед завдань, які потребують першочергового розв'язання – ефективна  підготовка та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Кожній  професії (або групі споріднених професій) можна поставити у відповідність провідну для неї цілісну особистісну якість, і саме її розвиткові слід приділяти найбільшу увагу в освітньому процесі. Ядром такої якості, духовним стрижнем професіонала є певна ціннісно-мотиваційна домінанта. Навколо цієї домінанти концентруються інструментальні властивості, необхідні для реалізації відповідної спрямованості особистості, - вони теж є складовими зазначеної цілісної якості. Ціннісно-мотиваційна домінанта особистості викладача полягає у прагненні до передавання іншим людям свого досвіду, своїх почуттів, переконань тощо – взагалі, свого „внутрішнього буття”, тобто у здійсненні педагогічної комунікації.

Успішність здійснення цієї функції визначається професійно-педагогічною компетентністю викладача, яка і постає як цілісна особистісна якість, домінантна для викладача. Запропоноване Демченком С.О. розуміння сутності професійно-педагогічної компетентності викладача як системи, що має своє призначення (забезпечити ефективність навчального процесу), володіє ресурсами (знання, уміння, навички, досвід, професійно значущі якості особистості), здатна ці ресурси доцільно використати або розподілити (гнучкі педагогічні технології), дає змогу встановити її структуру. Життєдіяльність  кожної людини відбувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії.

 

 

 

 

 

 

РОЛЬ ВИКЛАДАЧА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

Діяльність викладача – це постійне пізнання: ситуацій, студентів, себе, соціального оточення, умов взаємодії. У зв'язку з цим виділяють у структурі професійно-педагогічної компетентності викладача вищої школи інтелектуальний блок.

Інтелект як пізнавальна діяльність викладача поєднує в собі як уже набутий досвід (знання, розумові навички і вміння), так і здатність подальшого самостійного його набуття і творчого застосування на практиці. Пізнавальна діяльність включає цілий ряд інтелектуальних умінь: розуміти виникнення проблемної ситуації; формулювати проблему; розв'язувати проблему відомим способом; знаходити нові способи вирішення проблеми шляхом висунення гіпотез; обґрунтувати, довести гіпотезу; перевірити знайдене рішення. Інтелектуальні уміння передбачають: потребу в раціоналізації мисленнєвої діяльності; знання загальних правил, за якими потрібно діяти; практичну перевірку цих правил; самоконтроль.

Успіх педагогічної діяльності викладача залежить не тільки від умінь, навичок і знань, але й від здібностей. Успішність набуття знань, умінь і навичок в свою чергу залежить від здібностей. Тому однією із найважливіших ознак здібностей вважається научуваність. Але успіх визначається не тільки і не стільки інтелектом, а й настійливістю, рішучістю, здоровим глуздом та іншими властивостями особистості, які впливають на дії, вчинки, поведінку в процесі діяльності.

           Ефективність педагогічної діяльності викладача залежить від його індивідуальних рис, які задовольняють суттєвим вимогам педагогічної професії, від соціально-психологічної і професійної адаптації, й від рівня сформованості та організації функціональної системи діяльності. Для реалізації навчально-виховного процесу у ВНЗ потрібні специфічні педагогічні уміння викладача: проектувальні, конструктивні, організаторські, комунікативні, діагностичні.

Проектувальні уміння дозволяють викладачеві співвідносити план вивчення матеріалу на даному занятті з перспективним планом вивчення матеріалу, здійснювати психолого-педагогічний аналіз теми заняття до її вивчення студентами, чітко планувати матеріал; знати, для чого і в який момент необхідно звертатися до даного матеріалу.

На основі конструктивних умінь викладач обирає раціональну структуру заняття і визначає його композиційну побудову, адаптує матеріал до рівня розуміння студентів, планує свою роботу і роботу студентів на заняттях.

Організаторські уміння дозволяють викладачеві організовувати власну діяльність і поведінку та діяльність і поведінку студента; впевнено і вільно оперувати навчальним матеріалом; володіти методикою навчання даного матеріалу; демонструвати знання індивідуальних особливостей студентів; демонструвати знання психології засвоєння даного предмета студентами; ефективно використовувати традиційну техніку навчання, використовувати нові технології навчання.

Використовуючи комунікативні уміння, викладач швидко встановлює педагогічно правильні стосунки з студентами.

Отже, навчальний процес у вищому навчальному закладі реалізується в спеціальній діяльності студентів і викладачів, і, звичайно, ефективність його залежить, у першу чергу, від високої компетентності та відповідної професійної майстерності викладацького складу навчального закладу, уміння дати відповіді на запитання кого вчити, чому вчити і як вчити.

Саме тому головним у характеристиці особистості викладача є знання дисципліни, ерудиція та його педагогічна (методична) майстерність.

Таким чином у поняття «педагогічної майстерності», «професійної компетентності» входять такі вміння викладача:

• розглядати навчання, виховання в розвитку та їх діалектичному зв'язку і єдності;
• зосередити увагу студентів і зацікавити новим матеріалом;
• враховувати вікові й психологічні особливості студентів, рівень їх розвитку, забезпечувати індивідуальний і диференційований підхід;
• будувати свої відносини зі студентами на гуманній, демократичній основі;
• не розгублюватись у складних і непередбачуваних запитаннях студентів;
• поєднувати теорію і практику у викладанні навчальної дисципліни;
• кваліфіковано використовувати у своїй роботі досягнення науки і практики;
• досконало володіти своїм "знаряддям" праці - державною мовою, словом;
• критично мислити і мати чітку громадянську позицію, показувати студентам органічну єдність слів, переконань і справ;
• урізноманітнювати свої заняття, уникати шаблону в їх проведенні.

 

 

 

Компоненти та критерії

фахової компетентності викладача

 

      Потреба сучасного суспільства у висококваліфікованих спеціалістах зумовлює необхідність пошуку нових конструктивних ідей для вирішення проблеми оптимізації та інтенсифікації навчання, здобуття нових знань і удосконалення рівня фахової професійної компетентності викладачів вищих навчальних закладів.

 У структурі професійної компетентності фахівця як цілісного системного утворення можна виділити такі компоненти, які характеризують зростання фахової компетентності та різноманітні підходи до визначення понять “професійна підготовка”, “фахова компетентність”, “зростання фахової компетентності”.

Фахова компетентність – це праця викладача, в якій на високому рівні здійснюється педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізується особистість викладача, досягаються результати в навченості і вихованості студентів. При цьому „компетентність викладача” визначається як його фахові знання й уміння, з одного боку, і фахові позиції, психологічні якості – з іншого. Психологічною складовою фахової компетентності є усвідомлення викладачем необхідності підвищення своєї загальнолюдської і фахової культури й ретельної організації спілкування як основи професійної діяльності. Динаміка розвитку фахової компетентності викладача визначається зміною репродуктивного виконання дій і операцій творчими та гармонійними компонентами професійної діяльності.

      Основними критеріями сформованості фахової компетентності спеціалістів є:

• продуктивність виконання фахових завдань;
• наявність у професійній свідомості усталених знань, які окреслюють параметри фахової діяльності;
• здатність до кваліфікованого виконання усіх видів фахової діяльності;
• уміння створювати оптимальне інформаційне, забезпечення вирішення фахових проблем;
• володіння формами та методами навчання;
• високий рівень мотивації саморозвитку фахівця.

Нині підвищення професійної компетентності стає найбільш прийнятною формою неперервного професійного зростання педагогічних кадрів. Втім, незважаючи на потреби практики та зростаючий науковий інтерес до означеної проблеми, відсутність стандартів і наукових розробок щодо організації та методики підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ зумовлює необхідність формування організаційно-педагогічних засад розвитку фахової компетентності фахівців з даного напряму.

 

 

Методична робота як форма підвищення  професійної компетентності викладачів

 

      Якість навчально-виховного процесу навчального закладу, його результати певною мірою залежать від педагога, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності. З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у навчальному закладі організовують методичну роботу, яка спонукає кожного викладача до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим викладачам вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.
      У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня педагога, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у  практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи викладача, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.
     Методична робота передбачає:

• створення умов для найбільш повного розкриття здібностей, талантів кожного педагога; розвиток ініціативи та творчого пошуку; використання перспективного педагогічного досвіду; забезпечення безперервної освіти педагогічних працівників; підвищення професіоналізму, освітнього і загальнокультурного рівня; систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;
• впровадження досягнень педагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльності педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

      Методична робота у навчальному закладі організовується в індивідуальній, груповій та колективній формах.

Індивідуальна форма методичної роботи є складовою самоосвіти викладача, здійснюється за індивідуальними планами з урахуванням його професійних потреб, результатів взаємооцінки, рекомендацій керівництва закладу, досвідчених педагогів. Змістом її є систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних рад, розробка проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, огляд  педагогічних та методичних журналів, збірників та написання статей, доповідей,посібників.
     Колективною формою методичної роботи є теоретичні семінари, що покликані забезпечити ознайомлення педагогічного колективу з новою педагогічною інформацією, передовим досвідом, сприяти впровадженню їх у навчально-виховний процес.

        Відкриті заняття – одна з колективних форм методичної роботи, їх метою є підвищення майстерності всіх педагогів. Основні завдання відкритих занять: впровадження в практику викладачів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять перед сучасною освітою.
    Взаємовідвідування викладачами занять, засідань гуртків – має  істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності педагогів (як для молодих і недосвідчених, так і для  педагогів зі стажем).
         Декади  циклових комісій – це своєрідний звіт викладачів про свою роботу. В програму декади найчастіше входить: проведення відкритих занять, виховних заходів (вікторин, конкурсів професійної майстерності), організація екскурсій на підприємства, зустрічей з фахівцями галузі, предметних олімпіад.

Школа передового досвіду – реалізує цілі й завдання індивідуального та колективного наставництва. Основне її призначення полягає в методичній допомозі досвідченого вчителя менш досвідченим колегам. Формується вона на добровільних засадах. Цінність її роботи в двосторонній ефективності.
     Нетрадиційні форми методичної роботи. До них належать  конкурсні виставки методичних напрацювань, що сприяють залученню педагогів до постійної пошукової методичної роботи.

У навчальному закладі діє методичний кабінет, який є інформаційно-аналітичним центром навчально-виховної роботи з докладним банком інформації, яка оптимально охоплює дані про діяльність педагогічного та студентського колективів.

 

 

 

 

 

Література

 

1. Балл Г. О. Про психологічний зміст і духовну сутність педагогічної складової вищої освіти // Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Ч. І. - К.: КНЕУ, 1999. - 292 с.

2. Віаніс-Трофименко К.Б., Лісовенко Г.В. Підвищення професійної компетентності педагога. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – (Серія «Бібліотека журналу «Управління школою», вип. 7 (55)). – с.11-17.

3. Демченко С.О. Розвиток професійно-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін вищих технічних закладів освіти: Автореф. дис. канд. пед. наук. - Кіровоград, 2005. - 22 с.

4. Зазюн І.Д. Педагогічна майстерність. – К.: Вища школа, 1997. – 34 с.

5. Островерхова Н. Чинники спонукання вчителів до вдосконалення майстерності // Завуч. – 2005. – №28. – с.10-11.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензія

на методичну доповідь викладача 

Могилів-Подільського технолого-економічного

коледжу Вінницького національного аграрного університету Омелько М.А.

 

           Методична доповідь на тему „Підвищення професійної та фахової компетентності викладача навчального закладу” розроблена викладачем Омелько М. А. розкриває необхідність та необхідність та основні компоненти й критерії професійної та фахової компетентності викладача вищого навчального закладу І-ІІ рівня  акредитації.  

            У доповіді висвітлено ефективність педагогічної діяльності викладача, що залежить від його індивідуальних рис, які задовольняють суттєвим вимогам педагогічної професії, від соціально-психологічної і професійної адаптації, й від рівня сформованості та організації функціональної системи діяльності. Охарактеризовано специфічні педагогічні уміння викладача (проектувальні, конструктивні, організаторські, комунікативні, діагностичні), які необхідні для реалізації навчально-виховного процесу у навчальному закладі.

         Матеріал доповіді спрямований на удосконалення форм і методів підвищення професійної та фахової компетентності викладача з метою покращення якості підготовки фахівців, які були б здатні вирішувати виробничі, наукові завдання у тісному зв'язку із завданнями збереження та збагачення людських цінностей.

Методична доповідь підготовлена викладачем згідно з вимогами по розробці та оформленню методичних робіт, встановленими навчально-методичним центром по підготовці молодших спеціалістів.

 

Рецензент:                         Л.В. Соляр