Методична доповідь на тему: «Розвиток музичної пам’яті учнів на уроках сольфеджіо».

 

Заклад «Вінницька  дитяча  музична  школа  № 1»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична  доповідь

на  тему:

 «Розвиток  музичної  пам’яті  учнів на уроках сольфеджіо».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладача другої категорії музично-теоретичного відділу

Ночевної О. Б.

 

 

м.  Вінниця, 2018 рік.

Зміст

 

1. Вступ.

2. Музична пам'ять.

- класифікація основних видів пам'яті;

- поняття і основні види музичної пам'яті;

- якість пам'яті.

3. Розвиток музичної пам'яті учнів на уроках сольфеджіо.

- розвиток у дитячому віці;

- форми роботи на уроках сольфеджіо;

- методи і прийоми осмисленого запам'ятовування;

- методичні засади розвитку музичної пам'яті учнів молодшого шкільного віку в процесі роботи над музичним диктантом;

4. Новітні методи розвитку музичної памяті учнів молодших класів.

5. Активізація розвитку музичної пам'яті на уроках сольфеджіо.

- довільне і усвідомлене запам'ятовування;

- методи розвитку музичної пам'яті.

6. Висновок.

7. Література.

8. Додаток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пам'ять - це складний процес перетворення сенсорного і перцептивного матеріалу, одержуваного органами почуттів; це організація, збереження і відтворення того, що було в минулому досвіді людини. Вона активно включається в усі прояви психіки: увага, відчуття, сприйняття, уявлення, мислення; входить складовим компонентом в такі складні структури особистості, як темперамент, характер і здібності. В результаті органічного об'єднання колишнього досвіду з будь-якою дією і будь-якою діяльністю сама пам'ять стає активною спрямовуючою силою цих процесів, стаючи їх структурним компонентом.

Уявлення про те, що кожний вплив на живу систему залишає в ній слід, обумовлений загальною властивістю матерії відображати зовнішні впливи, призводило до спрощеного розуміння пам'яті як простих процесів «запису», «зберігання» і «зчитування» слідів. Але на відміну від фотографічної і магнітофонної плівок, які фіксують світлові і звукові сигнали та можуть їх монотонно відтворити, пам'ять людини - це складний процес відбору і переробки величезної кількості зовнішніх впливів, вражень, власних зусиль і переживань, які направляються потребами, мотивами і інтересами. Всі ці психічні явища супроводжуються мнемічними процесами.

Музична пам'ять за змістом психофізіологічних процесів має багато спільного з мнемічними закономірностями інших видів діяльності. Її особливості пов'язані з більшою залежністю від просторово-часової структури музики і домінуванням образного, головним чином слухового вида мислення. Змістом музичної пам'яті, так само як і в інших видах діяльності, є накопичення, збереження і використання індивідуального досвіду, який має вирішальний вплив на формування особистості музиканта і безперервний його розвиток.

Музична пам'ять є однією з провідних музичних здібностей. Тому її розвиток доцільно починати з дитинства - найбільш чутливого віку.

Основним завданням музичної освіти є виховання художнього і, зокрема, музичного мислення. Особливості музично - художнього мислення пов'язані із звуковою, інтонаційною природою музичного мистецтва і включають два основних моменти: створення художнього образу, що сприймається людиною і реалізацію його за допомогою музично - виразних засобів у музичному творі. Сприйняття, аналітичне розуміння, відтворення - ось три нерозривних компоненти музичного мислення і, відповідно, процесу його виховання. Велику роль у формуванні здібностей учня до образного і аналітичного сприйняття різних музичних явищ належить предмету сольфеджіо. До числа специфічних завдань цього предмета відносяться:

а) цілеспрямований розвиток музично-слухових здібностей учня;

б) виховання основ музичного мислення: сприйняття, узагальнення в поняттях слухових уявлень, усвідомлення деяких закономірностей організації музичної мови;

в) формування практичних навичок і вміння використовувати їх в комплексі при відтворенні знайомого і нового матеріалу, а також в творчих формах музикування.

 Ці завдання досягаються при розвитку навику вільного оперування учнем накопиченими слуховими уявленнями; формуванні у нього свідомого ставлення до відбору з числа відомих йому музично-виразних засобів і використання їх в слухацькій та виконавській творчості. А формування даних навичок нерозривно пов'язане з розвитком музичної пам'яті учнів.

  Пам'ять людини можна визначити як психофізіологічний і культурний процеси, які виконують в житті функції запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Ці функції є для пам'яті основними. Запам'ятовування - процес, спрямований на збереження отриманих вражень. Збереження - процес переробки та узагальнення матеріалу, оволодіння ним. Відтворення - процес відновлення раніше сприйнятого; відтворення відбувається у відсутності об’єкта. Виділяють ще такий процес, як забування, яке призводить до втрати та зменшення інформації і пов'язаний з часом і невикористанням наявною інформацією. Вони різні не тільки за своєю структурою, вихідними даними та результатами, а й за тим, що у різних людей розвинені неоднаково. Є люди, які, наприклад, ніяк не запам'ятовують, але зате непогано відтворюють і тривалий час бережуть у пам'яті  матеріал, який запам’ятали. Це індивіди з розвиненою довготривалою пам'яттю. Є такі люди які, навпаки, швидко запам’ятовують і натомість швидко забувають те, що колись запам’ятали. У них сильніші короткочасна і оперативна види пам'яті.

Існує кілька класифікацій видів людської пам'яті. Так, виділяють миттєву, короткочасну, оперативну, довгострокову і генетичну пам'ять. Також говорять про рухову, зорову, слухову, нюхову, дотичну, емоційну та інші види пам'яті. 

Поняття і основні види музичної пам'яті.

 «Пам'яттю називається прояв минулого досвіду, що полягає в заповненні, збереженні та наступному відтворенні або впізнаванні  того, що ми раніше сприймали, переживали і робили»  (Теплов Б.М. Психологія. М., 1953, с.88).

Класифікація основних видів пам'яті

 

 

 

 

За характером психічної активності

За характером цілей діяльності

За тривалістю збереження

 

 

 

Рухова, емоційна, образна, словесно-логічна

Довільна, мимовільна

Довготривала, короткочасна,      оперативна

Виділяють також ще один вид пам'яті, який представляє собою складний комплекс різних видів пам'яті, таких, як слухова і моторна - музична пам'ять. Хороша музична пам'ять - це швидке запам'ятовування музичного твору, його міцне збереження і максимально точне відтворення навіть через тривалий термін після вивчення. Гігантською музичною пам'яттю володіли В.А Моцарт, Ф. Ліст, А. Рубінштейн, С. Рахманінов, Артуро Тосканіні, які без праці могли утримувати в своїй пам'яті майже всю основну музичну літературу. Але те, що великі музиканти досягали без видимого напруження, рядовим музикантам, особливо школярам, навіть при наявності здібностей доводиться завойовувати з великими зусиллями.

З точки зору Н. А. Римського-Корсакого, «музична пам'ять, як і пам'ять взагалі, відіграючи важливу роль в області всякої розумової праці, важче піддається штучним засобам розвитку і змушує більш-менш примиритися з тим, що є у кожного даного суб'єкта від природи». Цій точці зору протистоїть інша, згідно з якою музична пам'ять піддається значному розвитку в процесі спеціальних педагогічних впливів. Гра напам'ять розширює виконавські можливості музиканта. Р. Шуман говорив про те, що акорд, зіграний як завгодно вільно по нотах, і на половину не звучить так вільно, як зіграний напам'ять. Перш ніж приступити до розгляду методів ефективного запам'ятовування, необхідно розглянути основні види музичної пам'яті.

Виділяють руховий, емоційний, зоровий, слуховий і логічний види музичної пам'яті. Залежно від індивідуальних здібностей кожен музикант буде спиратися на більш зручний для нього вид пам'яті. Це важливо мати на увазі педагогу, який повинен враховувати індивідуальні особливості учня. Як вважає А. Д. Алексєєв, «музична пам'ять - поняття синтетичне». На його думку, необхідно, щоб у музиканта були розвинені принаймні три види пам'яті - слухова, що служить основою для успішної роботи в будь-якій області музичного мистецтва, логічна - пов'язана з розумінням змісту твору, закономірностей розвитку думки композитора і рухова - вкрай важлива для виконавця -інструменталіста. Цієї точки зору дотримувався і С. І. Савшінський, який вважав, що «пам'ять піаніста комплексна - вона і слухова, і зорова, і м'язово-ігрова». Англійська дослідниця проблем музичної пам'яті Л. Маккіннон також вважає, що «музичної пам'яті як якогось особливого виду пам'яті не існує. Те, що зазвичай розуміється  під музичною пам'яттю, в дійсності представляє собою співробітництво різних видів пам'яті, якими володіє кожна нормальна людина, - це пам'ять вуха, очей, дотику і руху».

На думку дослідниці, «в процесі вивчення напам'ять повинні співпрацювати принаймні три типи пам'яті: слухова, тактильна і моторна. Зорова пам'ять, що зазвичай пов'язана з ними, лише доповнює в тій чи іншій мірі цей своєрідний квартет». У своїй книзі «Гра напам'ять» Л. Маккіннон підкреслює, що пам'ять і звички разом утворюють величезний оркестр, учасники якого, перебуваючи в таємному і тонкому союзі, здатні в той же час викидати несподівані фокуси. «Виховання і тренування цього оркестру повинен взяти на себе вимогливий диригент - Розум, так як для вирішення складних завдань необхідні глибоке знання справи і сувора дисципліна. Моторна пам'ять насилу піддається владі диригента. Але ще страшніше - неуважність. Вона в стані збити з пантелику весь оркестр. Але так як звички не терплять грубого насильства, то диригент повинен проявляти максимум терпіння, щоб репетиції проходили з найбільшою користю. З іншого боку, коли пам'ять підігрівається інтересом, чуйні звички дуже швидко засвоюють свої ролі. Добре натреновані, вони бездоганно виконують оркестрові партії, якщо тільки розум не капітулює перед сумно знаменитим Хвилюванням». У процесі запам'ятовування музики беруть участь всі основні види музичної пам'яті - рухова, емоційна, зорова, слухова, логічна. Яка з них буде грати більш значиму роль - залежить від індивідуальних властивостей особистості самого музиканта.  У більшості випадків найголовнішим ресурсом в запам'ятовуванні музики є слухова, потім по значимості йдуть тактильна і рухова пам'ять. На думку М. Рубінштейна, методи на розвиток здібностей до музики повинні основуватися на розумінні та усвідомленні твору, а не на бездумному вивченні і програванні.

 

Розвиток музичної пам'яті учнів на уроках сольфеджіо.

Сольфеджіо - практичний спосіб виховання і навчання через мистецтво і творчість, що припускає вироблення ряду практичних навичок.  Весь комплекс навичок, знань і умінь ми називаємо системою розвитку музичного слуху.  Розвинений музичний слух дає можливість людині сприймати і усвідомлювати музику, переживати її, засвоюючи і творчо  ніби  творити заново при виконанні. 

Мета навчання сольфеджіо - розвиток в учнів звуковисотних, метроритмічних, структурних слухових уявлень і музичної пам'яті.  Один з проявів музичного слуху - процес формування внутрішніх музичних уявлень.  Музикант може згадати або уявити собі мелодію, цілий твір, окремі елементи музичного цілого - акорди, тембри, штрихи і т. д;  може уявити собі узагальнені прояви музичної організації - лад музичного твору, метроритмічну організацію. 

ВНУТРІШНІ МУЗИЧНІ УЯВЛЕННЯ  БАГАТО В  ЧОМУ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД

ПАМ'ЯТІ.

 «Музична пам'ять  (англ. Music memory) - здатність впізнавати і відтворювати  музичний матеріал.( Мещеряков Б. Зінченко В. Великий психологічний словник - М: Олма-прес, 2004, с.117.) Музичне  впізнавання необхідно для осмисленого сприйняття музики.

В процесі формування і розвитку музичної пам'яті відбувається складна взаємодія різних компонентів.  Провідне  значення при цьому мають не тільки слухова, але також логічна і емоційна пам'ять.

У поняття музичної пам'яті входить:

- інтонаційна пам'ять (розвивається при запам'ятовуванні мелодій в одноголосних і багатоголосних творах); 

- гармонічна пам'ять (розвивається при запам'ятовуванні багатоголосої музики); 

- метроритмічна пам'ять (розвивається в обох випадках).

Музичною пам'яттю володіють всі люди, але якість її не однакова.  Якість пам'яті залежить:

- від широти музичного кругозору; 

- інтенсивності тренування пам'яті, швидкості запам'ятовування почутої музики і часу її точного збереження (збереження образу); 

- від рівня сприйняття музики (перш ніж запам'ятати  твір, що звучить, треба спочатку правильно сприйняти його).

Якість музичного сприйняття у людей різне.  Одні здатні не тільки точно і швидко, але і емоційно реагувати на почуте.  У інших, що сприймають музику повільно і неточно, не виникає емоціонального відгуку.  Різниця в сприйнятті багато в чому залежить від слухової  уваги учнів.  Контроль за увагою дуже важливий тому, що вміння вдумливо  і зосереджено слухати музику - необхідна умова для свідомого її сприйняття і запорука успішного процесу навчання.  Увага не може бути зосередженою  на протязі всього уроку, тому від педагога залежить правильна побудова заняття.  Вивчення нового матеріалу, що вимагає більшої уваги треба чергувати з повторенням раніше пройденого.  Щоб активізувати слухову  увагу, треба зацікавити учнів, захопити їх, зробити процес засвоєння знань творчим.

 

Розвиток у дитячому віці.

Основний розвиток музичної пам'яті у дитини відбувається до 10 років. У цей період розвивати здібності до музики набагато простіше - психіка сприйнятлива, гнучка. У дитини допитливий, асоціативний ряд формується швидко і надовго. На уроках сольфеджіо доцільно використовувати методи, які є ефективними засобами для розвитку музичної пам'яті. Ось найбільш ефективні з них:

1. «Повтори ритмічний малюнок». Попередньо готуються картки на всіх дітей з ритмічним малюнком - зображення нот без нотного стану, різні за тривалістю. Кожному дістається по картці. Діти по черзі виходять, показують її і прохлопують малюнок. Решта намагається запам'ятати його, і, коли ведучий картку закриває, діти повинні прохлопати долоньками малюнок напам'ять. Ця вправа розвиває не тільки пам'ять, а й почуття ритму.
2. «Ритмічні замальовки». Педагог вибирає на кожного учня по одній  простій мелодії, програє її, і діти повинні напам'ять простукати ритми. Якщо можливості дитини не дозволяють впоратися із завданням, то вона пропускає свій хід, а потім їй дістається інша мелодія. Викладач стежить, хто з учнів справляється із завданням краще або гірше, і в залежності від цього визначає ступінь навантаження.
3. «Скакалки». Викладач програє мелодію на фортепіано. Завдання вихованців - запам'ятати її рух, ритмічний малюнок, після чого відтворити мелодію в різних октавах. Поступово вчитель ускладнює дане завдання, додаючи паузи, ускладнюючи ритм. Учні повинні запам'ятати програні мелодії і відтворити в точності в різних тональностях.
4.  «Імітація». Суть вправи в тому, що учні виконують ролі звірів на музичному інструменті. Наприклад, як ходить ведмідь, скаче кінь і т.п. 
5.  «Нотні ступені». Перед проведенням вправи готуються картки для кожного учасника гри з намальованими сходами з 8 ступенів (одна октава), кожен щабель - одна нота. Викладач програє звуки, а малюки на слух визначають ноту і  ступінь, знаходячи її на картці.
6.  «Музична картина». Викладач підбирає картинку з декількома персонажами, кожен з яких представляє собою окрему фразу. Потім отримана мелодія програється. Увага дітей загострюється на кожному з її об'єктів (тобто одній фразі). Потім дається завдання повторити в перший раз окремо кожну фразу, а потім всю картинку.
7. «Вгадай мелодію». Викладач вибирає кілька незнайомих дітям мелодій, присвоює їм номери і програє їх. Потім за уривками з цих творів учні повинні визначити музичний номер. Так же вчитель переплутує ноти в одній мелодії, учні повинні помітити плутанину і розібрати її по нотах.

Для розвитку музичної пам'яті величезне значення має накопичення слухового матеріалу. На початковому етапі навчання курс сольфеджіо починається з вироблення вокально-хорових навичок і накопичення пісенного багажу. На перших заняттях діти сприймають музику тільки на слух і співають пісні, розучені з педагогом. Завдання педагога на цих заняттях - виявити діапазон і чистоту інтонування, музичну пам'ять учнів. Надалі при співі пісень звертати увагу учнів на зміст і характер музики, форму, музичні фрази, висхідний і низхідний рух мелодії, поєднання восьмих і четвертних (позначаються «та» і «ті-ті»), повторення мотивів.

  Для розвитку пам'яті учнів, а також уваги і інтонації сприяють такі вправи:

1. "Ехо" - діти повторюють проспівану педагогом пісню.
2.  Спів пісень вголос і про себе. 
3.  Заспів діти співають по черзі, а приспів хором. Важливо, щоб учні вступали вчасно, без перерв.

Для  запам'ятовування ритмічного малюнка в початковому періоді навчання при використанні пісень виразність ритму слід ототожнювати з виразністю віршованого тексту. Наприклад:

        Кискино  горе .                                                                          Мой лев.

Плачет киска в коридоре,                                                   Подарил мне папа льва.

У неё большое горе:                                                           Ох, и струсил я сперва!

Злые люди бедной киске                                                   Я два дня его боялся,

Не дают украсть сосиски.                                                 А на третий он сломался.

 

Можна запропонувати учням прохлопати ритм вірша, "заспівати долоньками". Надалі можливі наступні вправи: педагог простукує ритмічний малюнок знайомої пісні і пропонує учням взнати її; за завданням педагога учні "співають руками" задану пісню. Всі пройдені пісні (з аналізом мелодії) слід виконувати час від часу протягом усього року навчання - так буде відбуватися накопичення слухового багажу.

 Після ознайомлення дітей з клавіатурою вони отримують початкові навички підбору мелодії на слух. Після розучування поспівки кожен учень підбирає мелодію від різних нот на фортепіано.

Добре розвивають пам'ять і такі вправи:

1. Вивчену в класі по слуху пісню учні вдома підбирають і вивчають ноти напам'ять. 

2. Підібрану на інструменті поспівку учні записують нотами. 

3. Ритмізація  тексту з подальшим записом його тривалостями.

При перевірці домашнього завдання необхідно вимагати співу вправ напам'ять.

Найскладнішою формою роботи над розвитком слуху і пам'яті на уроках сольфеджіо є запис музичного диктанту. Диктант потрібно записувати по пам'яті, охопивши форму в цілому, охопивши виразність ритмічного і мелодичного малюнків. Для цього потрібно підбирати диктанти з чітким ритмом, ясною спрямованістю мелодії, короткими і повторюваними                                                                                           фразами. На початку навчання корисно давати зорові і усні диктанти. Для розвитку пам'яті корисні такі види диктантів:

1. Учням пропонується нескладна мелодія - вони сольмізують її, потім співають по нотах. Потім ноти мелодії забирають. 

Завдання:

• записати цю мелодію по пам'яті; 

• записати цю мелодію на октаву вище або нижче;

• записати мелодію в іншій тональності. 

2. Педагог виконує на інструменті з співом знайому для учнів пісню. Діти уважно слухають. Педагог пропонує виконати ряд завдань на засвоєння ритмічної структури:

• простукати ритмічний малюнок мелодії;

• відтворити ритмічний малюнок наступним чином: першу фразу учні простукують по столу, другу фразу «про себе», третю по столу, четверту фразу «про себе»;

• записати ритм в нотний зошит.

3. Педагог грає мелодію, потім пропонує виконати ряд завдань спрямованих на швидкість запам'ятовування:

• прослухати і визначити кількість тактів; 

• прослухати і проспівати повторювані мелодійні елементи;

• прослухати і визначити напрямок мелодії; 

• заспівати початок і кінець мелодії; 

• відтворити мелодію повністю.

4. Учням пропонується заспівати нескладну мелодію з листа. 

• педагог грає три мелодії, серед яких була запропонована учням. Завдання учнів – впізнати мелодію; 

• педагог простукує ритм чотирьох мелодій, серед яких мелодія, проспівана учнями. Завдання учнів - впізнати мелодію по ритмічному малюнку.

Виходячи з аналізу вищеописаних вправ, можна зробити висновки, що формування музичної пам'яті має на увазі використання комплексу заходів, коли в процесі задіяні зорові, рухові, слухові, логічні ресурси дитини. Основа їх розвитку - регулярність.

Таким чином, музична пам'ять представляє складний комплекс різних видів пам'яті, але слухова пам'ять є найбільш важливою. Осмислене запам'ятовування якісно перевершує неусвідомлене, хаотичне. Логічні способи запам'ятовування, такі як смислове групування (поділ на смислові одиниці), порівняння запам'ятовуваних фрагментів зі знайомими з минулого досвіду учнів музичним матеріалом, є найбільш ефективними.

 

Методичні засади розвитку музичної пам'яті учнів молодшого       шкільного віку в процесі роботи над музичним диктантом (усна форма).

 

Традиційною формою розвитку пам'яті є музичний диктант. При його написанні  існує  проблема управління пам'яттю. Педагогам відомо, що "каменем спотикання" в роботі з диктантом є його запам'ятовування. Розгубленість учнів в ході написання диктанта- явище поширене і пояснити його можна невмінням учнів організувати свій процес слухання, а, отже, і запам'ятовування. У організації цього процесу провідна роль належить педагогові, завдання якого - направити увагу учнів на сприйняття певних складових музичного тексту, надаючи слуханню організований, цілеспрямований характер, що сприятиме продуктивному запам'ятовуванню.

Аналіз помилок, що допускаються учнями в диктантах, показує, що вони пов'язані як з недостатньо розвиненою музичною пам'яттю, з невмінням аналізувати мелодію під час диктанту, так і з нерозвиненою технікою запису.

Є ряд досліджень, присвячених запам'ятовуванню музики, формуванню музичних слухових уявлень, залежності музичної пам'яті від сприйняття музики, її усвідомлення. Це роботи Я. Вершіловскі, І.П. Гейнріхса, Л. Маккіннон, В.А.Середінської, Б.М.Теплова; методичні розробки В.В. Кірюшіна, Г.І. Шатковського; дисертаційні дослідження О.Е. Назайкінської, Т.І. Стражнікової.

Предметом дослідження дисертації кандидата педагогічних наук Пак Ю. А. на тему: "Розвиток музичної пам'яті в учнів молодшого шкільного віку на заняттях з сольфеджіо" є розвиток музичної пам'яті учнів молодшого шкільного віку в класі сольфеджіо в процесі експериментального навчання.

Мета дослідження: виявити і теоретично обґрунтувати ефективні шляхи розвитку музичної пам'яті, на цій базі розробити методику розвитку музичної пам'яті учнів молодшого шкільного віку в процесі роботи над музичним диктантом.

Адже розвиток музичної пам'яті учнів молодшого шкільного віку в ході роботи над диктантом буде йти більш успішно, ніж при традиційному навчанні, якщо:
          1) буде проходити поза зв'язком із записом нотного тексту;
          2) для диктантів буде використовуватися інтонаційний матеріал, вже освоєний в інших формах роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що при проведенні музичного диктанту чітко розмежовані дві форми діяльності - запам'ятовування музичного матеріалу та письмова його фіксація; де доведена ефективність саме усного диктанту як засобу розвитку музичної пам'яті:
 1) Музична пам'ять учнів молодшого шкільного віку на заняттях з сольфеджіо розвивається активно, якщо цей процес не гальмується паралельним вирішенням завдань, а саме: письмовою фіксацією музичного матеріалу.
          2) Усна форма музичного диктанту виступає як оптимальна для активного розвитку музичної пам'яті учнів молодшого шкільного віку на початковому етапі навчання.
          3) Розвиток музичної пам'яті учнів молодшого шкільного віку в процесі роботи над музичним диктантом в усній формі проходить більш інтенсивно і плідно, якщо диктант пред'являється учням одноразово.

Висновки:

Вивчення особливостей музичної пам'яті підводить до розуміння фізіологічної основи запам'ятовування і збереження в пам'яті образів предметів і явищ об'єктивної дійсності. Сприйняття предметів і явищ викликає в відповідних ділянках мозку процес, який призводить до певних змін в них. Останні зберігаються на певний час і після припинення дії подразника, залишають в мозку своєрідний слід. З цих позицій відбір матеріалу, що запам'ятовується (вибірковість пам'яті) визначається тим, яке значення має подразник для суб'єкта - наприклад, дана музика в структурі музичної діяльності даного індивіда.

1) Сприйняття творів образотворчого мистецтва, скульптури, архітектури можливо відразу і цілком. Музика - мистецтво тимчасове. Так як музичний твір можна сприйняти цілком в одну мить, то цілісне уявлення про музичний матеріал можливе тільки за допомогою пам'яті. Оскільки музичний твір сприймається частинами, з'являється необхідність його запам'ятовувати. Тому будь-яка музична діяльність спирається на пам'ять.

2) Вивчення відповідної літератури переконує в тому, що сучасна психологія стоїть на позиціях можливості розвитку пам'яті.

3) Одне з традиційних засобів розвитку музичної пам'яті на заняттях з сольфеджіо - це музичний диктант.

4) Практика занять з музичного диктанту, коли учневі пропонують записувати ногу за нотою, і приклад програється стільки раз, скільки потрібно для того, щоб запис був доведений до кінця, позбавлена сенсу і будь-якого корисного виховного і розвиваючого значення. Ця практика не передбачає запам'ятовування музичного матеріалу цілком. Між програваннями можна записати окремі частини музичного диктанту, але це не передбачає цілісного сприйняття.

5) На початковому етапі розвиток музичної пам'яті дітей ускладнюють паралельними завданнями, які безпосередньо до розвитку пам'яті не відносяться. Саме таким завданням є письмова фіксація музичного матеріалу.

6) Розвиток музичної пам'яті молодших школярів в процесі навчання на основі усного диктанту протікає набагато інтенсивніше. Найважливішим досягненням у роботі над музичним диктантом є здатність запам'ятовувати музичний матеріал з одноразового програвання.

7) Необхідними умовами успішного розвитку музичної пам'яті в учнів молодшого шкільного віку в процесі навчання на основі усного диктанту будуть:

а) попереднє освоєння інтонаційного матеріалу, на якому згодом будуються диктанти;

б) поступове і планомірне наростання інтонаційних труднощів і величини диктантів.

8) усна форма музичного диктанту виступає як оптимальна для розвитку музичної пам'яті дітей на початковому етапі навчання. Ясно, що цей етап не може бути занадто тривалим, і в певний момент запис диктанту стає необхідним, але до цього моменту музична пам'ять дитини буде вже досить розвинена.

 

Новітні методи розвитку музичної памяті учнів молодших класів.

 

Серед новітніх методів для якнайшвидшого запам'ятовування  О.Пірязєва у своєму дослідженні радить наступний ряд методів:

• Запропонувати учням створити власне закінчення словесного тексту пісні із залученням різних фантастичних сюжетних ліній, з появою казкових істот, незвичайними подорожами у вигаданих світах;
• запропонувати створити початкові та кінцеві мотиви розучуваних творів, уявляючи зміни долі героя, якби ці мотиви звучали з іншою динамікою, з темповими чи ритмічними змінами, в іншому регістрі, ритмічному чи фактурному рішенні;
• запропонувати дітям створити закінчення мелодії, виконуючи різні завдання: доспівати до тоніки, заспівати плавний (поступеневий) або стрибкоподібний рух мелодії вгору або вниз.

В якості мотиваційного чинника в діяльності учнів молодших класів  виступає гра. У грі також розвиваються розумові процеси (у тому числі й пам'ять), а її результат – глибока емоційна задоволеність – забезпечує розвиток музикальності дитини, її музичних здібностей, однією з яких і являється музична пам'ять.

Невипадково Д. Ельконін та А. Усова вважали гру цінним методом навчання, розвитку та виховання, а В.Сухомлинський відзначав, значний вплив гри на розумовий розвиток особистості: «Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять».

Для розвитку музичної пам'яті велику роль відіграє взаємодія учнів з педагогом. Тож широкого використання в сучасній педагогічній практиці набули інтерактивні методи навчання, адже вони прямо стосуються музичної пам’яті, чи опосередковано впливають на її розвиток.

Серед найпоширеніших інтерактивних методів навчання  наступні: «Мікрофон», «Ланцюжок», «Коло», «Аукціон», «Мозковий штурм», «Гронування», «Чистий аркуш», «Дерево знань», «Асоціативний кущ», «Навчаючи – вчуся». Розглянемо детальніше деякі з таких методів у контексті музичного навчання.

«Мікрофон». Вивчену раніше пісню пофразово виконує кожен учень. Таким чином можна перевірити музичні та вокальні здібності першокласника та учнів підготовчих груп, а також рівень засвоєння дітьми мелодії вивченої пісні. Даний метод розвиває музичну пам'ять і увагу дитини та сконцентрований саме на відтворенні музичного матеріалу як на одному з мнемічних процесів музичної діяльності учня.

«Незакінчені фрази». Метод схожий з «Мікрофоном», відмінність полягає у тому, що викладач співає першу фразу, а продовжують виконання учні. До уваги береться не одна пісня, вони можуть бути об’єднані певним спільним задумом. Викладач обов’язково проспівує фразу, а не лише промовляє слова, адже музична пам'ять являє собою більше пам'ять на музику, а не на слова (пісенний текст). Як варіант даного методу, вчитель задає дітям музичні питання (проспівує) та просить доспівати відповідь, потім заспівати відповідь «про себе», потім ще раз вголос, ті ж завдання можна виконати в діалозі з іграшками.

 «Вгадай мелодію». Корисно впізнавати знайому мелодію за її першими інтонаціями. «Я вгадаю мелодію, наприклад, з семи нот». Вгадавши, можна попросити дітей заспівати продовження внутрішнім слухом, далі – вголос. Крім того, оголосивши знайому пісню, попросити учнів згадати початок «про себе», потім проілюструвати спогад голосом.

«Редакторське оброблення нотного тексту». Використання даного методу полягає у зміненні та доповненні нотного тексту.

Учень вчиться вставляти потрібні звуки (або хоча б відзначати місця, де вони відсутні), розставляти музичні знаки; визначати розмір, нотні тривалості, що позначені лише нотними голівками; відзначати динаміку, паузи.

«Виправ помилку». На дошці записується ритм вивченої пісні з пропущеними тривалостями звуків або з помилками. Учні повинні виправити помилки і записати правильно.

«Вірю – не вірю». Діти повинні знайти помилки у відтворюваному педагогом музичному матеріалі (неточність в динаміці, звуках, темпові зміни та зрушення, регістрові, ритмічні неточності). Діти мають виявити на слух та виправити допущені педагогом помилки «А ми пам’ятаємо, що в оригіналі твір звучав…» Завдання учнів полягає не лише в тому, щоб констатувати дані помилки, а слід переконати, аргументувати, довести свою думку стосовно цих виправлень.

«Асоціативний кущ». Завдання полягає у тому, щоб написати якнайбільше асоціацій, які викликають пісня, танець, марш, колядка, веснянка, колискова тощо. Свої асоціації діти можуть зобразити на картках, на сонячних променях різної довжини: на великих променях – слова, що викликають асоціації з головним словом, а на менших – пісні, що пригадуються першими. Після зачитування учнями своїх асоціацій потрібно відзначити найцікавіші та неповторні.

Для встановлення тембрових асоціацій слід пропонувати учням завдання згадати голос та інтонацію фрази знайомої їм людини, а потім спробувати із закритими очима уявно знову почути її. Фразу повторити вголос, а під час зустрічі з цією людиною порівняти «оригінал» з імітацією.

Музична пам'ять являє собою комплекс окремих мнемічних процесів та різних видів пам'яті, вплив на які має бути цілеспрямованим і педагогічно-керованим. Уроки мають бути побудовані на засадах педагогічних інновацій із застосуванням новітніх методів педагогічного впливу на мнемічні процеси.

Подальша методика розвитку музичної пам'яті молодших учнів має бути націлена на поєднання традиційних та інноваційних методів музичного навчання; збереження та відтворення музичного матеріалу; застосування новітніх педагогічних методів навчання на уроках  сольфеджіо.

 

Активізація розвитку музичної пам'яті на уроках сольфеджіо.

Форми роботи на уроці повинні бути систематичними і різноманітними.  Уроки, на яких займаються однотипною роботою, швидко стомлюють учнів, послаблюють слухову увагу.

Корисно поєднувати кілька різних форм роботи над запропонованим  музичним матеріалом:

- прослухавши твір, відповісти на питання, що стосуються характеру музики і переданих почуттів; 

- запропонувати заспівати, спочатку на різні склади, а потім, якщо є текст, зі словами;

- проспівати мелодію твору хором, ансамблем, індивідуально; 

- записати мелодію під диктовку педагога або переписати з дошки; 

- зробити короткий розбір музичного прикладу усно або письмово, зазначаючи яскраві мелодійні або ритмічні інтонації; 

-в молодших класах можна порухатися під музику, співставляючи  крок з характером твору (повільно-швидко, плавно - стрибкоподібно, жанровими особливостями (вальс, марш, мазурка і т.д.).

Подібною роботою треба займатися протягом усього періоду навчання сольфеджіо, поступово  розширюючи і поглиблюючи коло питань в залежності від віку та музичної підготовки учнів.

Розвиток точного сприйняття і відтворення починається з роботи над мелодіями. З метою розвитку швидкості сприйняття, рекомендується спочатку виконувати твір  декілька  раз поспіль, в подальшому поступово скорочуючи кількість програвань до одного, а в більш важких випадках - до 2-х-3-х разів.  Поширеною формою перевірки швидкості і точності сприйняття мелодій є повторення їх голосом. Відтворення прослуханих музичних побудов через деякий  час,  так зване відстрочене відтворення, пов'язане з діяльністю пам'яті.

Наприклад, при показі пісні педагогом розучування і запам'ятовування відбувається швидше, якщо використовувати прийом  розучування з голосу або співати з грою мелодії на  інструменті.  Використання при співі різних музичних інструментів викликає великий інтерес при роботі з матеріалом.  Можна використовувати невеликі інструментальні ансамблі.  Спів по ручним знакам приносить величезну користь при осмисленому інтонування мелодії, а виконання без музичного супроводу закріплює результати роботи над чистотою інтонування, слухання тоніки і ладогармонічних зв'язків.  Необхідне виконання вокальних і ритмічних канонів в роботі з учнями.

Роботу над зміцненням і розширенням обсягу пам'яті треба починати з самого початку занять учнів музикою. Розвиток пам'яті слід вести в наступних напрямках:

-сприяти розвитку внутрішнього слуху та музичної пам'яті; 

-удосконалювати  процес запам'ятовування учнями почутої музики; 

-поступо подовжувати час збереження вивченого матеріалу; 

-розширювати обсяг пам'яті. 

Внутрішній слух і музична пам'ять тісно пов'язані між собою і часто розглядаються як одне і те ж.  Насправді - це дві різні сторони музичних здібностей учня.  Внутрішній слух - це здатність в уяві уявити собі один або ряд звуків.  Причому, це внутрішнє слухання може бути спочатку інтуїтивним, несвідомим, що притаманне майже кожній не позбавленій музикальності людині, але в процесі роботи має стати усвідомленим, цілеспрямованим.  Через внутрішній слух проявляється музична пам'ять.  Таким чином, музична пам'ять - не просто здатність запам'ятовувати мелодії, це пам'ять аналітична, коли відбувається запам'ятовування і одночасно розуміння структури мелодії, музичної форми, будови, їх взаємозв'язку, особливостей голосоведення.  Повторення голосом нескладних мелодій зовсім не означає, що людина має хорошу музичну пам'ять.  Користування однією так званою  мелодичною пам'яттю призводить до однобічного розвитку музичних даних дитини. 

З перших кроків в освоєнні музичної грамотності треба привчати дітей утримувати в пам'яті сферу тональності. Для цього на уроках  завжди використовуються  такі прийоми в роботі:

-гра каденцій або короткого вступу перед виконанням вправи або пісенного матеріалу; 

-спів тонічного тризвуку, гами, акордів з підтримкою і самостійно;

-гра будь-якого звуку і знаходження від нього голосом тоніки; 

-настройка по камертону; 

-самостійна настройка на певній висоті; 

-перенастройка від попередньої тональності.

Існує два види запам'ятовування: мимовільне і довільне.  У першому випадку ми, не зосередивши свою увагу на творі, що звучить, часто навіть відволікаючись чим-небудь, все ж не тільки чуємо його, але і в якійсь мірі запам'ятовуємо.  Таке запам'ятовування відбувається без нашого бажання або нашої волі.  Воно не тільки несвідоме і випадкове, але і пасивне.  Мимовільне запам'ятовування не є засобом розвитку слуху учнів, а тому займатися ним спеціально не слід. 

Довільне запам'ятовування - це психічний процес  свідомої, вольової, цілеспрямованої, активної слухової  діяльності.  Воно буває механічне і усвідомлене.  При механічному запам'ятовуванні шляхом уважного, зосередженого слухання твору, закарбовується вельми конкретний, точний образ його звучання.  Приклад такої пам'яті ми спостерігаємо у тих любителів музики, які, не маючи теоретичних знань, легко підбирають «по слуху» почутий  ними твір.  Довільне запам'ятовування дозволяє накопичити різні музичні враження, розширити кругозір, набувається певний практичний досвід.  Отже, вдосконаленням механічного запам'ятовування треба займатися спеціально.

  Інший вид довільного запам'ятовування – усвідомлене запам'ятовування. Без нього неможливий розвиток внутрішнього слуху. При усвідомленому запам'ятовуванні ми уважно слухаємо музику, аналізуємо її на слух, тобто визначаєм будову твору, форму, лад, характерні інтонаційні звороти, особливості метроритму і т.д. Адже все зрозуміти - означає добре запам'ятати.

Усвідомлене, осмислене запам'ятовування - явище придбане, засноване на розумінні внутрішніх зв'язків між складовими матеріалу.  Осмислення матеріалу досягається різними способами.  Перш за все необхідно виділити в досліджуваному матеріалі головні думки і згрупувати їх у вигляді плану.  Корисними будуть такі види роботи, як позначення в зошиті досліджуваної теми, малювання схеми гармонічної мажорної  гами, виділення зниженого шостого ступеня, позначення граючих  клавіш на неозвученій клавіатурі, спів гами під акомпанемент ансамблю на фортепіано, спів гам з диригуванням в різних ритмах, аналіз нотного прикладу  в підручнику.

Ще один прийом осмислення матеріалу - порівняння, тобто знаходження схожості та відмінності між предметами, явищами, подіями і т.д.  Наприклад, робота над елементами мажорної  і мінорної  гам та їх видів, порівняння нижнього і верхнього тетрахордів при інтонаційних вправах з підкріпленням наочних посібників (Е. Нестерова. «Музичні доріжки»).

 Найважливіший метод осмисленого запам'ятовування і високого рівня його збереження є метод повторення.  Щоб бути продуктивними, повторення повинні відповідати певним вимогам. Оскільки вивчення протікає нерівномірно: слідом за підйомом може наступити його зниження, що не повинно дивувати викладача.  Запам'ятовування має стрибкоподібний характер, іноді кілька повторень поспіль не дають очікуваного результату, але потім, після при наступних повтореннях відбувається різке збільшення обсягу матеріалу, що запам'ятовується.  Якщо матеріал в цілому не представляє особливої складності для запам'ятовування, то перші повторення дають кращий результат, ніж наступні.  Навпаки, якщо матеріал важкий, то запам'ятовування відбувається спочатку повільно, а потім швидко. Через труднощі приріст обсягу матеріалу, що запам'ятовується, зростає при багаторазових повтореннях.

Крім того, успіх у процесі запам'ятовування залежить і від характеру матеріалу.  Наочно-образний матеріал запам'ятовується краще словесного, а логічно зв'язний текст відтворюється повніше, ніж розрізнені пропозиції. Наприклад, написані правила-підказки:

1. Про будову мажорної  гами «Тридцать  семь, я мажорная  совсем».

2. Про будову мінорної  гами.  Згадай, де ховаються півтони.  «Двадцать пять-я минорная  опять».

 3.Пісенька-лічилка діатонічних  тритонів: «Семь, четыре-здесь в мажоре скачут дико два тритона. Шесть,два,два,шесть-мы в миноре тоже есть».

 Обсяг пам'яті характеризується кількістю творів, одночасно зберігаючись  в свідомості протягом деякого часу. На кожному уроці треба вивчати новий музичний приклад. Зберігаючи  їх в своїй свідомості завдяки тому, що викладач  іноді запитує їх, учні поступово будуть звикати запам'ятовувати відразу кілька прикладів.  Співати і транспонувати їх.  Тому, щоб пам'ять не слабшала, треба постійно вивчати щось нове і завжди повторювати вивчене.  Це елементарні істини.  Правильний розподіл повторень в процесі вивчення, коли робляться розумні перерви і звертається увага на активний характер повторень, також сприяє успіху.

Паралельно необхідно займатися запам'ятовуванням забарвлення, тобто  характеру звучання різних співзвучь: інтервалів, тризвуків, септакордів, звучанню в мажорному і в мінорному ладу акордів як однієї і тієї ж, так і різних функціональних груп.  Різновидом даної роботи є визначення на  слух гармонічних інтервалів, спочатку взятих окремо, потім у вигляді послідовностей з 2-х, 3-х інтервалів і більше.  Учні можуть записувати інтервали цифровими позначеннями або відповідати тільки по пам'яті.  Використовуваний для цього музичний матеріал повинен бути яскравим, образним, але, разом з тим, спочатку простим в ладовому, інтонаційному і метро ритмічному відношенні.  Краще вибирати закінчені музичні фрази по 3-4 такти з зупинкою на тоніці, потім на домінанті, потім на 3 ступені ладу.  Пізніше можна вибирати уривки з зупинкою на якому-небудь іншому  ступені ладу.  У міру оволодіння легкими мотивами слід приступати вже до більш складної ладової  і метричної  побудови.  Ускладнення має бути поступовим.  Після вивчення коротких мотивів слід перейти до мелодій такої ж складності, але більшими  за величиною.  Одночасно з роботою над мелодіями необхідно займатися багатоголоссям, використовуючи ті ж методи і прийоми.  На початку вивчення багатоголосся слід вибирати твори гомофонно-гармонічного складу;  пізніше - поліфонічного: канони, фуги і т.д.

Уміння прислухатися, порівнювати, оцінювати яскраві і зрозумілі музичні образи розвивається поступово.  Крок за кроком дитина долучається до музичної мови, освоюючи характерні  мелодичні  інтонації, ритмічні  малюнки, фіксуючи темпові зміни, динамічні відтінки, темброві фарби, відчуваючи їх нерозривний зв'язок з емоційним змістом музики.

Особливу увагу слід звернути на виховання внутрішніх уявлень.  «Подумки готуюся», вміння уявляти собі внутрішнім слухом звучання нотного запису, «предслышать написанное» - головна умова для побудови успішної роботи на уроці сольфеджіо. У роботі над їх розвитком корисно використовувати зворотні зв'язки: дивлячись на ноти, уявляти собі їх звучання; слухаючи звуки, називати або записувати їх.

Для активізації уваги і кращого засвоєння матеріалу необхідно включати ігровий елемент при проведенні обов'язкових музичних вправ:

-спів найпростіших поспівок з трьох-чотирьох нот із назвою звуків або зі словами (гра «відлуння» - педагог кидає м'яч учневі, виконуючи поспівку, у відповідь кидок і виконання  мелодії, яку запам'ятав);

-гра «перейди з класу в клас», спів мелодій з ускладненням, з назвою звуків; 

-проспівування  мелодій сольфеджіо, а кінець фрази на склад Та, Ля і т.п.  Потрібно запам'ятати і повторити всю мелодію до кінця;

-завдання «повтори почутий мотив» (закритим ротом, на певний склад, з назвою нот);

- завдання «склади і проспівай мелодію», в якій поступеневий рух чергується зі

стрибками;

-вправи на проспівування тонічного тризвуку, на нестійкі звуки, поєднання нестійких і стійких звуків, скачки від 5-ого  до 7-ого ступеня.

Ще Л. Н. Толстой говорив про те, що «знання тільки тоді знання, коли вони набуті зусиллям  думки, а не однієї пам'яттю». Тому опора на досвід учнів, їх знання – найважливіші  умови навчання. Виховання спостережливості допомагає накопиченню музично-слухових уявлень, розвиває творчу уяву.  Докладний аналіз почутого: характер мелодії, як рухається музика, чи є однакові повторювані уривки, чи є зупинки на довгих звуках, який характер ритмічного малюнка, допомагає учням усвідомлено запам'ятати музичний матеріал.

Що має бути почуто і визначено під час першого виконання мелодії:

-форма (кількість фраз, речень, повтори, секвенції);

-розмір;

-з-якої  долі  починається мелодія (сильної або слабкої );

-мотиви: поступовий  рух, рух по звуках тризвуку або по звуках інших акордів, оспівування, повторення одного звуку, яскравий інтервал і т.д.;

-перша і остання нота мелодії, рух від першого звуку і до останнього;

-однотональний період  чи  модулюючий;

-тривалість, ритм (тріолі, пунктирний, синкопи, шістнадцяті, половинні, залігованні ноти і т.д.);

-чи є хроматизм;

-чи є відхилення;

-підказки: серединна каденція зазвичай - на домінанті, заключна каденція - на тоніці.  Жанр-марш - 4/4, пунктирний ритм, вальс  - 3/4, полька - 2/4, мазурка - 3/4.  Ця пам'ятка-підказка під час першого виконання мелодії допомагає дітям зафіксувати свою увагу, щоб правильно відповідати на поставлені запитання.

Розвинена пам'ять необхідна музикантові для всіх видів музичної діяльності: оволодіння грою на музичних інструментах, співу, освоєння ладово-інтонаційних вправ, для освоєння ритмічних фігур, слухового аналізу, для читання з листа, написання диктантів і т.п.

Накопичивши в пам'яті шляхом тренування на інтонаційних вправах різні елементи музичної мови, типові звороти мелодій в різних стилях, тим самим створюється можливість бачити ці елементи в новому незнайомому тексті, чути їх. Візуально охоплювати графічну лінію мелодії (злети-спади, плавний рух -стрибки) і викликати негайну реакцію внутрішнього слуху.  Для цього корисно наспівувати мелодію на склади або голосні (не називаючи нот), стежачи за лінією мелодії.  Також корисно малювати схеми руху мелодичної лінії, стрілочками вказуючи рух кожного звуку (вниз, вгору, на місці).

В процесі роботи над музичним аналізом, диктантом, читанням з листа також розвивається комплекс музично-слухових уявлень, пам'ять, музичне мислення учнів.

Через часові рамки  і обмежену кількість  програвань саме довільне запам'ятовування є серйозною перешкодою для того, хто навчається.

У процесі запам'ятовування беруть участь всі види музичної пам'яті-рухова, емоційна, зорова, слухова, логічна.  Яка з них буде грати більш значну  роль - залежить від індивідуальних властивостей музиканта. У більшості випадків найголовнішим ресурсом в запам'ятовуванні є слухова, потім по значимості йдуть тактильна і рухова пам'ять.  Для осмисленого запам'ятовування в роботі використовуються наступні раціональні методи і прийоми:

-виділення головних думок, групуючи їх у вигляді плану; 

-порівняння і знаходження схожості та відмінності між предметами; 

-метод повторення, причому в кожне повторення вносити елемент новизни;

-внесення наочно-образного матеріалу, який запам'ятовується краще словесного;

-необхідне звернення уваги на найпростіші елементи музичної тканини - інтервали, акорди, секвенції;

-промовляння музичного тексту для розвитку музично-слухових уявлень;

-з'єднання почутих звуків з немузичними образами і уявленнями, які мають схожу поетичну основу, що будить емоційну пам'ять; 

-підбір різних мелодій, транспонування їх в різні тональності; 

-вивчивши головні ступені ладу, обов'язково давати завдання по підбору найпростішого акомпанементу; 

-підбирати  бас (витриманий бас на кожен такт, бас з ритмічним ускладненням, з фактурним ускладненням, враховувати жанрові особливості мелодії);

-проспівування, слухання, програвання ланцюжків акордів.  Наприклад:

Т53-S64-D6-T53; T6-S53-D64-T6; T64-S6-D53-T64 (спів акордів з нижнього звуку вгору, з верхнього вниз або в ламаному  русі). 

Провідним моментом є активна мобілізація всіх вольових та інтелектуальних якостей і можливостей учня.  Наприклад, добре активізує учнів гра «Склади карту» або «Хто більше знайде знайомого в незнайомому». Промовляємо і вписуємо в заготовку для диктанту почуте (знайомі мелодичні або ритмічні елементи).

Для домашніх завдань дуже корисна форма самодиктанта - запис знайомих мелодій по пам'яті (з виконавського репертуару).  При такому записі учень може самостійно проспівати мелодію по пам'яті.  Такий метод розвиває пам'ять, дозволяє накопичувати великий музичний досвід. 

Усні диктанти по методу: «Два такти граються, два - співаються».  Ця вправа виконується всім класом.  Після настройки в певній тональності педагог пропонує учням диригувати один такт в розмірі 2/4, без звучання музики.  Потім педагог відіграє 2-х тактову фразу.  Учні співають цю фразу, називаючи звуки.  Далі викладач  грає новий диктант і т.д.  Така вправа сприяє розвитку музичної пам'яті і швидкому орієнтуванню в тональності. 

Мелодії для диктантів повинні бути легші, ніж приклади для читання з аркуша.  Планомірне виконання описаних вище вправ послідовно розвиває слух і музичну пам'ять дітей, сприяє орієнтації в незнайомих мелодіях, фіксуючи увагу на окремих її елементах, з року в рік є перевіренною  підготовчою формою роботи для зміцнення загального музичного зростання учня.

 Дійсно, пам'ять, поряд з музичним слухом і почуттям ритму - основна найважливіша складова музичних здібностей.  Музична пам'ять і її компоненти присутні в усіх видах музичної діяльності і представляють складний комплекс різних видів пам'яті.

Розвиток музичної пам'яті-процес тривалий, що вимагає наполегливої ​​тренувальної роботи.  Займатися такою роботою слід регулярно, на кожному уроці.  Використання різних схем, таблиць, наочних посібників, цікавого роздаткового матеріалу оживляє урок, переключає увагу учнів, підтримує інтерес до вивчення елементів музичної мови, підвищує загальний тонус працездатності, активізує сприйняття почутого, підвищує здатність до запам'ятовування і збагачує комори пам'яті кожного учня. 

К. Д. Ушинський писав: «Педагог, який бажає що-небудь закарбувати в  дитячій пам'яті, повинен подбати про те, щоб якомога більше органів почуттів - око, вухо, голос, почуття м'язових рухів брали  участь в акті запам'ятовування».  Слідувати цьому постулату необхідно будь-якому педагогу, який виховує творчу особистість, оскільки саме пам'ять є тим джерелом, з якого можуть бути взяті нові ідеї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Алексєєв Б.К. К вопросу о методике записи музыкального диктанта. // Воспитание музыкального слуха. Вып. 2. М.: Музыка, 1985. с. 108 - 120.

2. Бриль А.К. Формирование музыкальной памяти как необходимое условие совершенствования творческой деятельности младших школьников. Одесса: 1979.

3. Давидова Є.В. Методика викладання сольфеджіо. М.:1986.

4. Картавцева М.Т.  Розвиток пам'яті і уяви на уроках сольфеджіо.  М.:1970.

5. Картавцева М.Т.  Сольфеджіо двадцять перше століття.  М.:1999.

6. Кірнарська Д.К. «Музичні здібності» - М .: Таланти - XXI століття, 2004. - 496 с.

7. Методика преподавания сольфеджио. Теория. История. Практика. // Сб. трудов, вып. 110. М.: ГМПИ, 1991.

8. Назайкінський В.О психологии музыкального воспитания. М.:1972.

9. Нестерова Є.Н. Активізація розвитку музичної пам'яті на уроках сольфеджіо. Н. Новгород: 2017.

10. Пак Ю.А. Дисертація  на тему «Розвиток музичної пам'яті в учнів молодшого шкільного віку: на заняттях з сольфеджіо». М.: 2002

11. Петрушин В.І. Музична психологія. - М .: Академічний проект: Трікста, 2008.

12. Пирязева Є.Н. Развитие музыкальной памяти у дошкольников / Є.Н. Пирязева // Педагогика искусства: электронный научный журнал. №2  2013.

13. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. – К., 2007. 

14. Рожко І. Механізми музичної пам’яті особистості. Суми.: 2015.

15. Стражнікова Т.І.  Основи розвитку музичної пам'яті.  М., МГУК, 1998.

16. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей. М.,1985.

17. Шатковський Г. Развитие музыкального слуха. М.: Музыка, 1996.

18. Шибаєв О.В. К вопросу о развитии музыкальной памяти. // Вопросы музыкальной теории, педагогики и исполнительства. // Сб. статей. Самара: 1994.-е. 49-56.