Сольфеджіо без проблем. Лад і тональність.

Про матеріал

Уроки сольфеджіо - важлива складова в становленні юного музиканта. Засвоєння матеріалу залежить від способу його подання. Мета роботи - намітити шляхи більш легкого та зрозумілого вивчення матеріалу.

Перегляд файлу

СОЛЬФЕДЖІО БЕЗ ПРОБЛЕМ

(викладаємо сольфеджіо легко та зрозуміло)

Від автора Ольховик А.Ш.

Уроки сольфеджіо – важлива складова в становленні юного музиканта. Не секрет,що засвоєння матеріалу залежить від способу його подання. Тому мета автора збірки– намітити шляхи більш легкого та зрозумілого вивчення таких тем як:«Лад і тональність», «Метр. Ритм», «Інтервали», «Акорди».

Процес засвоєння матеріалу полегшується,якщо дотримуватись принципу «від загального до окремого», поділити процес вивчення теми на декілька рівнів, останнім з яких є побудова того чи іншого матеріалу в зошиті. Процес засвоєння стає більш зрозумілим, якщо на уроці використовувати «німу» клавіатуру та ручні позначення ступенів, ритмічних груп,акордів тощо.

Обов’язковою умовою міцних знань є повторення теоретичного матеріалу на кожному уроці.

Дана збірка методичних розробок є синтезом багаторічної праці автора та методик відомих теоретиків,таких як Г.Шатковський, І.Богачик, Т. Боровик, В.Огороднов та інших.

Збірка може бути корисною як для починаючих викладачів-теоретиків, так і для колег зі стажем.

Лад і тональність у курсісольфеджіо в ДМШ

«Лад» і «Тональність» - це теми, про які важко сказати щось нове. Але в даній методичній роботі автор не ставила перед собою таку мету.

Мета цієї роботи - упорядкувати знання про лад і тональність (в межах програми ДМШ).

В роботі розглянуті:

Параметри ступенів ладу:

а) стійкі - нестійкі;

б) головні - побічні;

в) діатонічні - хроматичні;

г) альтеровані.

Лади народної музики.
Квінтове коло.
Взаємозв’язки тональностей:

а) паралельні тональності;

б) одноіменні тональності;

в) енгармонічно рівні тональності.

Також є відомості про кольоровий слух та семантику тональностей.

Лад - це тема, з якої на наш погляд бажано починати вивчати теорію музики. На ладових тяжіннях побудована практично вся музика, яку ми чуємо навколо.

Поняття «лад» дається з перших уроків сольфеджіо в ДМШ. Спочатку діти дізнаються, що в музиці існує два найбільш розповсюджених лада - мажор та мінор. Мажор - світлий, як день («білий» мажор від «до»). Мінор - темний, як ніч («білий» мінор від «ля»). На фортепіано показуємо їх звучання та засвоюємо різницю в звучанні на прикладі поспівки:

$C:\Users\Админ\Documents\image_73.jpg$

(Цю поспівку можна співати як секвенцію)

Тобто, даємо загальні відомості про музичні лади. Потім починаємо окремо вивчати лад мажор. Дається поняття ладу, яке найбільш зрозуміле дітям. Лад - це 7 ступенів, які між собою ладять або дружать. Найважливіший ступінь в ладу - перший, він називається «тоніка», до нього мелодія завжди повертається і на ньому зупиняється в кінці твору.

Далі бажано вивчити ручні позначення ступенів (автор надає перевагу позначенням Г.Шатковського). Дається поняття «стійкі» та «нестійкі» ступені. Уявляємо собі, що ми стоїмо на двох ногах - це стійко. Так само поводять себе стійкі ступені - І, III, V (показуємо ручними позначеннями)(див. додаток). А решта (II, IV, VI,VII) - нестійкі,тому що вониніби стоять на одній нозі і їхвесь часкудисьхилить.Важливо, щоб дітизапам’ятали куди саме схиляються (розв’язуються) нестійкі ступені. На прикладі історії, яку автор почула в Алуштинській ДМШ, дуже добре запам’ятовується принцип розв’язання нестійких ступенів в стійкі. Уявімо собі, що стійкі ступені живуть в домівках, а нестійкі - бездомні і ходять в гості до стійких (розв’язуються у стійкі). На нотному стані виникає така картина:

С dur

$C:\Users\7272~1\AppData\Local\Temp\FineReader11.00\media\image1.jpeg$

Потім це проспівується з ручними позначеннями. Звертаємо увагу дітей на те, що зі стійких ступенів складається тонічний тризвук (Т ⁵₃). А пізніше (коли вони дізнаються, що таке «септима») зауважимо, що з нестійких ступенів, починаючи з VІІ-го, складається ввідний септакорд.Отже, теоретично учні ознайомлені зі ступенями.

Наступний крок - навчитись практично відтворювати ступені ладу та визначати їх на слух. В цьому допомагає спів ступенів ладу з поверненнямдо VII-го ступеня, як найбільш нестійкого, який веде нас в тоніку (дається поняття «ввідного тону»):

$C:\Users\7272~1\AppData\Local\Temp\FineReader11.00\media\image3.jpeg$

і т.д.

Знайомство з мінором слід починати з вивчення всіх трьох видів мінору. Приділяти багато часу натуральному мінору немає сенсу, тому що натуральний мінор достатньо рідко зустрічається в музиці, яку ми чуємо навколо. Наш слух налаштований на гармонічний мінор, хоча учні цього поки що не усвідомлюють.

Правила побудови гармонічного та мелодичного мінору записувати не обов’язково, або можна записати символічно. Якщо ці правила повторить кожен учень групи, то вони запам’ятаються. Повторювання цих правил на кожному уроці дають бажаний результат. Так само слід робити з видами мажору.

гарм. мінор - ↑↓ # VII

мелод. мінор -↑ # VI, VII; ↓ - як натуральний

гарм.Мажор- ↑↓ VI

мелод. Мажор- ↑як натуральний;↓VII,VI

Зрозуміло, що паралельно з поняттям «лад» виникає поняття «тональність».

Тональність - це висота положення ладу. Тобто, мажор можна зіграти не тільки від «до», а мінор не тільки від «ля», але будова цих ладів по тонах і півтонах має бути збережена (мажор - 11½ 111½ ; мінор - 1 ½ 1 1½ 11). Якщо ці лади грати від інших клавіш, то вони будуть містити чорні клавіші. Таким чином, існують дві «білих» тональності До-мажор і ля-мінор. Всі решта будуть мати або дієзи або бемолі, які з’являються завжди в такому порядку:

Порядок появи знаків в тональностях:

# - фа, до, соль, ре, ля, мі, сі - 

Цей порядок треба вивчити і повторювати його на кожному уроці. Попросіть учнів навести приклади тональностей, щоб вони зрозуміли, що назва визначається по тоніці.

Знання стосовно ладу та тональності повинні додаватись поступово і постійно зростати, як снігова груда.

Продовжимо тему «тональність». Учні мають знати, що в музиці існують 24 тональності (насправді теоретично їх більше, але про це - пізніше), тому що на клавіатурі 12 різних клавіш (7 білих і 5 чорних). Від кожної можна зіграти один мажор та один мінор. Між тональностями існують певні зв’язки та закономірності. Розглянемо такі поняття, як:

а) паралельні тональності;

б) одноіменні тональності;

в) енгармонічно рівні тональності.

Паралельні тональності- це тональності, які мають однакові звуки, відповідно - однакові ключові знаки. Їх тоніки знаходяться на відстані малої терції. При цьому мажорна тоніка завжди вище, а мінорна - нижче. Як приклад, слід пам’ятати дві «білих» паралельних тональності: До-мажор - ля-мінор.

Одноіменні тональності- це ті, що мають одне ім’ятоніки, але різний лад. Зрозуміло, що знаки в таких тональностях не можуть бути однаковими, якщо грати мажор та мінор від однієї клавіші. Але закономірність в різниці кількості знаків існує. Їх різниця завжди складає цифру «3». Наприклад, Мі-мажор має чотири дієзи, тоді мі-мінор буде мати один (4 - 3 = 1). Треба завжди логічно мислити: додавати знаки, чи навпаки - віднімати. Існують дві пари тональностей, де йде перехід з дієзів на бемолі: Соль-мажор - соль-мінор; Ре-мажор - ре-мінор.

Знання про паралельні та одноіменні тональності допоможуть правильно визначити ключові знаки. Знання про енгармонізмтональностей будуть корисні на практиці, наприклад, при виконанні гам на інструменті: якщо вміти грати гаму Ре-мажор, то не буде проблеми зіграти гаму До#-мажор. На папері - це різні речі, а на інструменті - це абсолютно однакові за звучанням гами. Енгармонічно рівні тональності збільшують кількість тональностей до 30, так як існують 6 пар енгармонічно рівних тональностей:

b-moll – ais-moll H-dur – Ces-dur

es-moll – dis-moll Fis-dur – Ges-dur

gis-moll – as-moll Des-dur – Cis-dur

Окремо поговоримо про так зване «Квінтове коло тональностей».

Всі тональності поділяються на мажорні та мінорні, які в свою чергу поділяються на дієзні та бемольні.

Тобто, утворюється 4 групи тональностей:

Мажорні дієзні;
мажорні бемольні;
Мінорні дієзні;
Мінорні бемольні.

Для мажорних тональностей відлік іде від До-мажору, який не має знаків, а для мінорних - відповідно від ля-мінору. Напрямок руху можна запам’ятати таким чином: дієз - знак підвищення, тому рухаємось по клавіатурі доверху; бемоль-знак пониження - рухаємось по клавіатурідонизу. Звичайно, можна рухатись квінтовими кроками, які додають кожен раз один знак, але це не дуже зручно. Існує простіший спосіб, де тоніки, наприклад, мажорних дієзних тональностей (До, Соль, Ре, Ля, Мі, Сі, Фа#, До#) можна поставити по секундах. Цей порядок являтиме собою закономірне розташування тональностей спочатку з парною кількістю знаків, а потім - з непарною:

До Ре Мі Фа#Соль Ля Сі До#

0 в2 2 в2 4в2 6 м2 1 в2 3 в2 5 в2 7

Як видно зі схеми, на межі парної та непарної кількості знаків(6 і1)-інтервал - мала секунда. Від неї в обидва боки - по три великих секунди. Тобто, ця схема симетрична, а тому універсальна і розповсюджується на всі інші групи тональностей. Правило можна записати таким чином:

Мажорні тональності

b #

До РеМіФаСольЛяСіДо Ре Мі Фа# Соль Ля Сі До #

7 5 3 1 6 4 2 0 2 4 6 1 3 5 7

Мінорні тональності

b #

лясі до ре мі фа соль ля сі до# ре # мі фа# соль# ля #

7 5 3 1 6 4 2 0 2 4 6 1 3 5 7

Діти обов’язково повинні знати літерні позначення тональностей, тому що вони мають міжнародне значення. Пояснюємо учням, що літери являють собою початок латинської абетки. Коли позначали звуки літерами, звукоряд виглядав так:

ля сідо ре мі фа соль

Аа Bb Cc Dd Ee Ff Gg

Звук «сі» взагалі був відсутній в цьому звукоряді, тому його позначили пізніше літерою «Нh». Для звука «сі» залишилась оригінальна назва «Вb». Всі інші звуки зі знаками альтерації позначаються за допомогою додавання «іs» (дієз) або «еs» (бемоль). Виняток складають звуки Мі та Ля, де скорочується літера «е» («еs»), («аs»).

Назва ладів походить від скорочення латинських слів «Durus» (твердий ) та «Моllis» (м’який). Відповідно «dur» означає «мажор», а «moll» - «мінор». Вся ця інформація про тональності має повторюватись на кожному уроці. Для молодших класів можна брати на урок одну з 4-х груп. А для більшдорослих учнів об’єднувати по дві групи - мажорні тональності, або мінорні тональності. Зрозуміло, що весь цей час учні мають працювати з клавіатурою.

Хочеться зауважити, що в класичній музиці тональність - це не просто висота ладу. Тональності, в яких написані ті чи інші твори, далеко не випадкові, вони мають свою символіку, свої значення.

Приблизно з часів Й.С.Баха встановлюється відповідне відношення до тональностей, їх, так званої, семантики. Наприклад, в бахівських прелюдіях і фугах тональності Dеs (Сіs), D, Еs, В є вираженням радісного настрою, легкості, грайливості. Тональності еs, b, h символізують трагічний початок.

В епоху віденського класицизму тональностю, в якій висловлювались трагічні почуття, була тональність с-moll (В.А.Моцарт, «Фантазія і соната»с-moll, Л.Бетховен, Симфонія №5), а також сіs-moll(«Місячна» соната Л. Бетховена), f-moll(«Апасіоната» Л.Бетховена).

Для епохи романтизму можна назвати дві трагічні ладотональності - h і b. (Друга та Третя сонати Ф.Шопена, перша частина «Незакінченої» симфонії Ф.Шуберта). А тональність Dеs-durпривносила світлий сум (Ноктюрн Dеs-dur, Прелюдія № 15, Колискова Ф.Шопена).

Говорячи про семантику тональностей не можна не згадати про те, що такі композитори, як М.Римський-Корсаков та О.Скрябін мали «кольоровий» слух, тобто асоціювали тональності з відповідним кольором.

Але у кожного композитора це було абсолютно індивідуально.Згадаємо, що у М.Римського-Корсакова теми, пов’язані з образом моря,написані або в Е-dur(синій), або в Еs-dur(сіро-синій). У О.Скрябіна цітональності мають приблизно такий самий колір (Е - голубий, Еs - сірий, сталевий). Стосовно С-dur погляди композиторів практично протилежні.

Нагадаємо, що у О.Скрябіна поема «Прометей» («Поема вогню») написана в С-dur, тому що ця тональність у композитора асоціюється з червоним кольором. У М.Римського-Корсокова - С-dur- білий. Співпадають тональності D-dur(жовтий) та Аs-dur(фіолетовий).

Повернемось до розмови про лад, точніше до параметрів ступенів ладу, які можна класифікувати так:

стійкі - нестійкі;
головні - побічні;
натуральні - альтеровані;
діатонічні - хроматичні.

Про стійкі та нестійкі ступені мова вже йшла.

Головні та побічні ступені. Головні ступені - І, IV, V. Решта -побічні. На початку основну увагу приділяємо головним ступеням. З І ступенем ми вже знайомі - це тоніка. Ступені IV і V теж мають назви: V - домінанта, а IV - субдомінанта (префікс «суб» означає «під»). Ці ступені і назви добре запам’ятовуються, якщо їх повторювати на кожному уроці і проспівувати ступені з відповідними «іменами». Можна пояснити учням,що ступені вважаються головними, бо на них будуються акорди, які є основою будь-якого супроводу до мелодії.

Натуральні та альтеровані ступені. Після того, як учнями засвоєні натуральні ступені, під час слухового аналізу можна поступово додавати альтеровані ступені. Запитати, які ступені змінювались - стійкі чи нестійкі? Учні зауважать, що - нестійкі; вони понижувались, або підвищувались, завдяки чому наближались до стійких. Отже, ладова альтерація - це загострення тяжіння нестійких ступенів до стійких.

В мажорі та мінорі схеми альтерації не однакові і виглядають такимчином:

Dur moll

VI VII

IV IV

II II

Ці схеми можна проспівувати за допомогою ручних позначень ступенів.

Діатонічні та хроматичні ступені. Якщо альтерованими можуть бути тільки нестійкі ступені, то хроматично зміненими можуть бути і стійкі теж. Повна картина хроматичного звукоряду представлена в хроматичній гамі. Більшість учнів грають хроматичні гами на уроках з фаху. Але грати їх достатньо легко, будувати теоретично - набагато складніше. Ця побудова спрощується, якщо учні запам’ятають два правила. В мажорній хроматичній гамі при висхідному русі не змінюються III, VI ступені, а при низхідному - І, V. В мінорній хроматичній гамі доверху і донизу залишаютьсянезміннимиІ,Vступені. Ці правила краще записати увигляді телефонних номерів:

Dur moll

36 - 15 15 - 15

Дуже корисно хроматичну гаму співати: розвивається відчуття півтонів, інтонація, поглиблюється ладове мислення.

Вкурсі теорії музики вивчаються так звані лади народної музики. Лади краще засвоюються, якщо їх співати від одного звуку (так як ми будуємо та співаємо інтервали від звуку, акорди від звуку). Можна поділити лади на дві групи:

лади з мажорним нахилом;
лади з мінорним нахилом.

Правила побудови можна записати схематично:

а) іонійський - співпадає з натуральним мажором;

б) лідійський - мажор # IV ступенем;

в) міксолідійський - мажор VII ступенем;

г) еолійський - співпадає з натуральним мінором;

д) дорійський - мінор #VI ступенем;

е) фрігійський - мінор  II ступенем.

Зрозуміло, що ми порівнюємо ці лади з мажором та мінором, тому що останні нам більш знайомі, хоча народні лади виникли раніше класичних ладів (dur, moll).

Пояснюючи правила, бажано вживати слова «низький», «високий» ступінь, замість «підвищений», «понижений».

Звернемо увагу, що в ладах з мажорним нахилом змінюються ступені (IV, VII), які утворюють тритон в натуральному мажорі. Так само в ладах з мінорним нахилом змінюються ступені (II, VI), які утворюють тритон в натуральному мінорі.

$C:\Users\Админ\Documents\лади.jpg$

Лади, про які йшла мова, інколи використовуються в класичній музиці.

Можна навести приклади:

Лідійський - Ф.Шопен, Мазурка С-dur.

Міксолідійський - М.Римський-Корсаков, Хор «Ай во поле липенька» з опери «Снігуронька».

Дорійський - М.Римський-Корсаков, тема Шехеразади з симфонічної сюїти «Шехеразада».

Фрігійський - М.Мусоргський, Пісня Варлаама з опери«Борис Годунов».

Крім вище згаданих ладів існують також двічігармонічні лади, пентатоніка, а також лади, які виникли безпосередньо на Україні.

Двічі гармонічні лади мають по дві зб.2:

а) двічі гармонічні dur- II , VI ;

б) двічі гармонічні moll- IV#, VII #.

Пентатоніка, абоп’ятиступеневий лад,безполутоновий, такожмаємажорний та мінорний нахили:

а) мажорна пентатоніка - відсутні IV та VII ступені у порівнянні знатуральним мажором;

б)мінорнапентатоніка-відсутніII таVI ступені у порівнянніз натуральним мінором.

Знову звертаємо увагу, що і в двічігармонічних ладах і в пентатоніці ступені, які змінюються, теж пов’язані зі ступенями, які в натуральномумажорі та мінорі утворюють тритони.

І, нарешті, лади, які поширені в українському фольклорі:

а) український - мінор IV#;

б) гуцульський - мінор IV#, VI#.

$C:\Users\Админ\Documents\ольховик лад_81.jpg$

ДОДАТОК

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Ольховик Анжелiка Шагенiвна

Пов’язані теми

Музичне мистецтво, Методичні рекомендації

Додано

28 травня 2020

Переглядів

9340

Оцінка розробки

Відгуки відсутні