Відкритий урок з фаху по класу фортепіано «Освоєння основних аплікатурних принципів на різних етапах навчання»

КЗПМО «Чернігівська музична школа №1 імені Стефана Вільконського»



План-конспект відкритого уроку з фаху по класу фортепіано з учнями: Ільєнко Кирило 1-Р клас та Ільєнко Олександра 4 клас на тему:



«Освоєння основних аплікатурних принципів на різних етапах навчання»
 

                                                                                      Підготовила та провела
                                                                                      викладач фортепіанного відділу                                                                       
                                                                                     Юдіна Ірина Аркадіївна

 

                                            Чернігів-2020

Мета уроку: Формування основних виконавських та технічних навичок гри на фортепіано,освоєння основних аплікатурних принципів.

Задачі уроку:
1.Навчаючі: Формування базових освітніх компетентностей. Організація рухів під час гри,положення корпусу,рук,розвиток піаністичних навичок. Закріплення теоретичних знань (лад,темп,ритм,розмір,динаміка,штрихи)
2.Розвиваючі: Активізація образного музичного мислення,формування координації рухів,розвиток слуху,почуття ритму,накопичення слухових уявлень.
3.Виховуючі: Розвиток чуттєво-емоційного сприйняття  навколишнього світу крізь призму музичного мистецтва,формування  зацікавленості  та досвіду самостійної  індивідуальної роботи.

Форма уроку: індивідуальна

Методи уроку:
1.Вербальне спілкування (бесіда,роз’яснення)
2.Наочно-слуховий (показ з демонструванням піаністичних прийомів,спостереження,слухання музики)
3.Емоційний( використання асоціацій,образних порівнянь)
4.Практичний ( робота над вправами за інструментом і без інструменту,виконання творів)

Наочний матеріал:
Картки та картинки з нотами(лото),музичними ребусами,дидактичними  іграми «Пінгвін», «Сніговик», «Єнот»

Фізкультхвилинка:
Вправа «Шалтай-болтай» , «Замок»;
кінезіологічні вправи (пальчикові ігри):
»Обіймашки»,  «Колечка», «Плетемо мотузочку»


План уроку:
1.Організаційний-повідомлення теми уроку та навчальних задач.
2.Вступна частина
3.Основна частина:
Ільєнко Кирило 1 клас:
Закріплення перших  аплікатурних формул.
Вправи,гами C-dur,a-moll,хроматична гама от «Ре»;
О.Жилінський Етюд C-dur,І.Беркович Етюд C-dur,М.Кравцов-Барабаш «Коломийка»,Укр.нар.пісня «Ой,лопнув обруч»,М.Степаненко «Скривдили»,Дж.Томпсон «Ведмеді в цирку»;
Включення ігрових моментів та вправ на розслаблення м’язів,розвиток координації,узгодженої роботи обох півкуль головного мозку.
Ільєнко Олександра 4 клас:
Закріплення основних аплікатурних формул та стильових особливостей, розгляд виключень з правил на прикладі творів:
Поль Вахс «Іспанська серенада».,ф.Шопен «Вальс»ля мінор  Робота над творами.

Підсумок уроку.

Вступ.
    Аплікатура в перекладі з латинської означає прикладаю,притискаю-це розстановка пальців на інструменті.
Проблема аплікатури-одна з самих складних в педагогіці. Погляди в цій області постійно змінюються. Піддаються критиці не тільки деякі редакції,але і ,здавалося б, непорушні принципи аплікатури. Виникають все нові пропозиції по раціоналізації вже існуючих систем аплікатур. Досі ведуться суперечки  з приводу зручності  існуючої  таблиці гам та арпеджіо.
Стильові особливості аплікатури:
     В епоху клавесинізму сформувалась більшість аплікатурних прийомів. Переважання поліфонічного стилю зумовило універсалізацію функцій пальців. Широко використовувались перекладання довгих пальців через короткі (3-го через 2й та 4й,4-го через 5й) та підкладання коротких через довгі (5-го під 4й,4-го під 3й); використовувалось виконання гамообразних послідовностей без використання 1-го пальця,тобто 3-4,3-4 у висхідній послідовності і 3-2,3-2 у низхідній. Ще один  поширений принцип барочної позиційної  аплікатури,а нині забутий штамп-в низхідному тетрахорді  пропускати 4й палець (наприклад, до,сі-бемоль,ля,соль-5,3,2,1й пальці).
Широко використовувалась беззвучна підміна пальців на одній клавіші та ковзання 1-го пальця. Всі ці прийоми дозволяли розширити 5-пальцеву позицію.
    Для періоду класицизму характерно вирівнювання пальців по силі,переосмислювання ролі 1-го пальця,обмеження використання 1 і 5-го пальців на чорних клавішах. В ХІХ ст. Черні,Клементі і Крамер створили  безліч  етюдів з типовими формулами фортепіанної фактури. Вони також систематизували основні аплікатурні принципи. М.Клементі був прихильником ізольованої пальцевої гри при нерухомої кисті та будував свої твори за принципом розвитку позиційної техніки. У К.Черні навпаки,прагнення до гнучкості  та вільному пересуванню рук вздовж клавіатури. При цьому він прихильник використання сильних пальців,частого підкладання 1-го пальця,уникаючи перекладання довгих пальців через короткі,тобто,Черні прихильник 3х-палої системи аплікатури.
      Подальша  еволюція  належить Ф.Шопену з його реформаторськими поглядами,за ним пішов і  Ф.Лист. Ера романтизму  характеризується відродженням клавірних прийомів в нових історичних умовах,увагою до індивідуальних особливостей пальців,зняттям аплікатурних обмежень класицизму,використанням 5-палої системи аплікатури. Одна з характерних особливостей композиторів-романтиків-це використання широко арпеджованих акордів,в яких однією позицією руки охоплюється відстань, більша за дециму. Значення позиційної гри у романтиків важко переоцінити. Широко використовується 1й і 5й на чорних,ковзання 1-го,4-го і 5-го пальців,підкладання та перекладання.
    Ще більш радикальними аплікатурними реформами відзначено ХХ ст.,в якому спостерігається  симбіоз аплікатурних формул всіх попередніх епох. З’являються прихільники силової аплікатури (1-3,2-3),використовуються перехрещування пальців в акордах (5-1-2),з’являється сонорне звучання (взяття одним пальцем 3х клавіш). З’являється кластерна техніка,гра не тільки на клавішах,але й безпосередньо на струнах рояля (Генрі Коуелл «Тигр», «Еолова арфа»)
   В наш час заохочується  творчий пошук нових,суто індивідуальних варіантів рішення аплікатурних задач,які  іноді  відводять від звичних штампів. В той же час виконання композиторів-класиків  потребує впевненого володіння типовими технічними формулами з відповідною еталонною аплікатурою.
   Відношення к гамам протягом століть було неоднозначним. Гами почали вивчати ще в VІ ст..,вони були  невід’ємною частиною музичного виховання. Гаму,як звукоряд придумав італійський педагог і теоретик ХІ ст.. Гвідо  де Ареццо,видатний реформатор середньовіччя,якому ми вдячні за систему запису нот. Принцип розбивання аплікатури на групи 3-4 в правій та 4-3 в лівій руці був запропонованим Ф.Е.Бахом. на рубежі ХІХ та ХХ століть  деякі педагоги виступили проти зубріння гам,яка на їх погляд призводить  до автоматизації процесу навчання в збиток розумовому. Першими проти цього виступили О.Гольденвейзер і Г.Нейгауз.
О.Гольденвейзер : «…Это большое  заблуждение,т.к. ученик,наталкиваясь на различные пассажи,вынужден учить их каждый раз,как частный случай …»
Нейгауз називав гами та арпеджіо «заготовками» чи «полуфабрикатами».
Весь гамовий комплекс-це фактура творів епохи класицизму,основа інструктивної етюдної літератури. Гофман назвав гами «музичною  таблицею множення». Навчання піаніста складно своєю багатозадачністю. З досвідом ми звикаємо до цього та не помічаємо труднощів,а починаючому піаністу треба навчитись прочитати ноту,ритм,штрихи,прослідкувати за вірним положенням рук. Аплікатуру учень бачить в останню чергу. Багатозадачність стає каменем спотикання і на початковому етапі краще від неї відмовитись  та використовувати донотний період.

   Як же навчити маленького піаніста аплікатурі?
1.Перше,та найважливіше правило,як підкреслював Нейгауз,:вибирати аплікатуру,керуючись задачами художньої виразності,фразуванням,рухом руки.
2.Уважне відношення до позначених в нотах пальцях,хоча нерідко позначена аплікатура буває невдалою для даного учня і треба враховувати індивідуальні фізіологічні особливості рук,їх будову,розмір  та розтяжку. Тобто,аплікатура-це  суто індивідуальна субстанція та абсолютно творча сфера,яка спрямована на полегшення піаністичних задач.
3.Позначаючи пальці,не треба виписувати їх все підряд,а  позначити лише ті,щодо  яких може виникнути неясність.
Є.Ліберман вважав,що вибирати аплікатуру треба на начальній стадії  роботи,але програти деякі  фрагменти з важкими пасажами в швидкому темпі,тому що в повільному темпі може все виходити,а при переході до справжнього виявляється,що ця аплікатура непридатна.
4.В процесі розкладки аплікатури треба враховувати попередній та послідуючий такти.
5.В швидких пасажах треба прагнути до того,щоб один і той же палець використовувався якомога рідше.
6.Неможна грати випадковими пальцями і при грі staccato,інакше гра стане кострубатою і метушливою.
7.В секвенціях однакові групи в більшості випадків треба грати одними і тими ж пальцями,це  сприяє більшої швидкості та міцності запам’ятовування.
8.Важливо вірно вибрати аплікатуру в акомпанементі,коли бас грається 5 пальцем,а нижній звук акорду 4м або 3м,а не тим же 5м.
9. При перехресному положенні рук слід уникати використання 1-го пальця,так як  це потребує напруженого і незручного повороту кисті.
10.Сильними пальцями ми граємо мелізми та сильні звуки,трелі зручніше грати не сусідніми пальцями,а через палець.
11.В кантиленних закінченнях треба уникати 1-го і 3-го пальців.
12.Репетиції слід грати різними пальцями для кращої виразності і ясності.
Цікава думка Н.Голубовської з цього приводу: «Не нужно менять пальцы в репетициях в медленных пьесах, т.к. рука(предплечье и кисть) лучше управляет мелодическим единством, чем разнобой отдельных пальцев. Такая подмена, практикующаяся в педагогических изданиях, вредна и бессмысленна. Подмена пальцев в репетициях целесообразна в очень быстром темпе или при разном значении нот, например, от слабого времени к сильному.»
    Всі ці принципи треба поступово пояснювати учню в процесі навчання, заохочуючи ініціативу,але не допускаючи анархію. Необхідно,щоб здобувач накопичував типові  обороти фортепіанної музики в слуховій,зоровій та руховій  пам’яті,зберігав в мозку узагальнення,які модулюють аплікатурні формули: гамообразні пасажі,акордові структури,гамовий комплекс.
        Майже весь нотний матеріал начального періоду написаний в 5-пальцевої позиції і перше правило,з яким знайомиться початківець,це: якщо ноти йдуть поспіль,то і пальці граються поспіль. А якщо ноти йдуть через клавішу,то і палець граємо через клавішу. Це наша перша цеглинка у фундамент виховання аплікатурної дисципліни,котра закладається ще в до нотний період.
Основна частина:
Ільєнко Кирило 1-Р клас
1.Розминка( вправи «Млин», «Малюємо паркан»)
2.Посадка, віршовані пальчикові  ігри-гімнастика для розігріву пальців.
3.Музичне привітання: «Добрий день!Почнемо урок.»-закладання першої цеглинки,усвідомлення першого правила аплікатури.
4.Віршовані вправи з різними штрихами та з визначенням інтервалів по малюнкам,які озвучуємо вільними імпровізаціями : «Слон», «Лелека», «Дзиґа», «Їжачки»
5.Вправа «Доріжки» та «Хвильки»
6.Вправи на підкладання 1-го пальця  «Курочка» «Гумочка» -розбіжна гама з аплікатурою 1-2,1-3,1-4м
7.Вправи для 5 пальця «Будуємо дім»; вправа 1,2,3,4-кома,5й-знак оклику!
8.Тризвуки різними штрихами - «Дзвін», «Кенгуру»- усвідомлення головних ступенів, гра тризвуків від білих клавіш та визначення мажору та мінору.

Фізкультхвилинка.

9.Вправа «Краб» двома руками в протилежному русі – 1й,вуса(2-3),1й,ніжки(2-3-4),5й (краб виліз з води на купину)ніжки(2-3-4)1й,вуса,1й.
Так ми познайомились та легко засвоїли  аплікатуру гами,граємо спочатку на столі,потім на інструменті двома руками в розбіжному русі ,потім гронами та окремо кожною рукою  в одну та дві октави зі словами.
До мажор:
«Я сиджу за фортепіано,ніжки рівно,спинка прямо,
Мені треба вчити гаму,ніжки рівно,спинка прямо»
Ля мінор:
«Клавіші співають в хорі. Сумно-сумно,ми в мінорі»;
Граємо гами різними штрихами: пливе човен, моросить  дощик.
10.Хроматична гама від ноти «Ре» в прямому та протилежному русі з елементами гри: 1й палець-білий кіт,3й палець - чорний кіт,між ними 2й-пробігає мишка(ноти «до» і «фа»)
11.Гра «Автобус з нотами» (квінтовий круг)
На малюнку зображено:автобус,назви зупинок,порядок посадки пасажирів. Лікоть-це водій.1й палець-це безбілетний пасажир,»заєць»,він ховається від контролера,на  І-ІІІ-V місцях їдуть поважні персони
*Автобус відправляється-граємо гаму До мажор
*Приїхали в інший район (в 2 октаву)
*Зупинка-тризвук,звертаємо увагу,що ми приїхали в Соль мажор(5й палець)
*Заходить перший пасажир-Фа-діез 

Фізкультхвилинка.

12.Виконання вивчених творів з визначенням характеру,художнього образу,деяких труднощів та аплікатурних правил.
13.Дидактична гра «Знайди пару для пінгвіна» та  рукавички для сніговита з метою закріплення теоретичних знань - тривалості звуків і пауз.

Ільєнко Олександра  4 клас
В 4 класі з’являються твори с більш складними художніми задачами і ми роз’яснюємо учню,що іноді треба жертвувати зручністю аплікатури заради яскравого та переконливого виконання художнього образу. Це  зв’язано з мелодійним диханням. Часто зустрічаються виключення з правил,які треба обов’язково обговорити з учнем.
Поль Вахс «Іспанська серенада»
Це  дуже колоритна замальовка,яка нагадує полум’яне  фламенко та потребує яскравого темпераментного виконання. Створюємо свій образ,сюжет п’єси: серенада-це пісня для коханої. Наш кавалер грає на гітарі під вікном своєї дівчини,на допомогу він взяв з собою танцівницю з кастаньєтами,в 1 і 3 частинах звучать репетиції,це стукіт кастаньєт під акорди гітари,в середній частині арпеджіо - перебори гітари.
Обговорюємо труднощі виконання:
Перша складність цієї п’єси в репетиціях,для виконання яких необхідна підвищена активність,чіпкість «колючих» пальців та легка вібрація кисті. Репетиції зі змінними пальцями зручніше грати не забираючи пальці під долоню,вони повинні відскакувати рикошетом від першої ноти легко,нібито самі собою на одному вібруючому русі  кисті. Пальці по черзі поступаються місцем один одному,одразу звільнюючись. Треба слідкувати,щоб кінчики пальців не ковзали,не «дряпали» клавішу.
Граємо підготовчу вправу - беззвучну підміну пальців 1-3-2 в лівій руці  і 4-3-2 та 3-2-1 в правій. Нам потрібна перш за все концентрація уваги,розумова праця та слуховий контроль.
Друга складність – арпеджіо в середній частині з руки в руку. Образ-кавалер кидає дівчині квіти. Граємо ці пасажі в різних ритмічних та артикуляційних варіантах. В 18 та 20 тактах змінюємо позначену в нотах аплікатуру на більш зручну для нашої руки-3-2-1-2.
Ф.Шопен «Вальс» ля мінор.
Мрійлива,меланхолічна п’єса,начебто намальована аквареллю потребуюча дуже чуттєвого виконання,ніжного дотику,пурхаючих злетів та прозорих,кришталевих мордентів. Перед нами стоїть важке  завдання з’єднати мелодію за допомогою динаміки та внутрішніх тяжінь звуків,виразно проінтонювати  її. Фразування досягається пластикою рук,ми нібито малюємо фразу кистю,слухаємо діалог між фразами з  інтонаціями питання-відповідь,знаходимо опорні звуки,інтонаційні верхівки та підпорядковуємо їм звуки,що проходять.
Одна  із стильових особливостей композиторів – романтиків - це фактура,її  широта і складність мелодійного малюнка. Є і аплікатурні особливості - виключення з правил,які  ми розглянули з Кирилом,
наприклад: порушення принципу черговості  пальців в 17 і 34 тактах та їх повтореннях;використання 1го пальця на чорної клавіші соль – дієз. В творах Шопена зустрічаються так звані непіаністичні випадки,в яких робота тих чи інших ланок руки не цілком відповідають їх природі,виникають рухи при яких рука не встигає «дихати».
Є деякі незручності: часто використовується підкладання та перекладання 1-го пальця. Також  незручна аплікатура в морденті 1-4-3,але іншого варіанту немає в цьому випадку,тому що все підпорядковане звучанню,цілісності і протяжності фрази,треба враховувати наступні такти. В акомпанементі бас граємо 5м,а в деяких акордах нижній звук 4м пальцем.

Підсумок  уроку:
Аплікатура  у вихованні піаніста грає роль дисципліни,яка  організує виконавство і від якої залежить досконалість. Важливим завданням педагога  є виховання свідомого відношення до аплікатури та ознайомлення з основними аплікатурними принципами. Недбале відношення до аплікатури,незнання  її закономірностей призведе до дилетантського безладу і  грамотний розбір твору стане неможливим.


Використана література:
О.Плахцінська «Перші кроки маленького піаніста»-Богдан 2016
Я.Достал «Ребенок за роялем»-М. 1981
Е.Либерман «Работа над фортепианной техникой-М.1993