Методична розробка "Англійська мова у початковій школі"

1. Англійська мова в початковій школі

     Діти в початковій школі охоче починають вивчати англійську мову. Як і все нове, цей предмет викликає великий інтерес школярів молодшого шкільного віку, і найголовніше для вчителя  –  зберегти цей інтерес.

     Вступ до школи – переломний момент в житті дитини, перехід до нового способу й умов життєдіяльності, нового статусу в суспільстві, нових взаємовідносин із дорослими й однолітками. У молодшому шкільному віці навчальна діяльність вперше стає провідною. Саме в процесі навчально-пізнавальної діяльності забезпечується пізнання навколишньої дійсності.

     Навчання учнів молодшого шкільного віку – це особливий вид освітньої діяльності. Адже треба прищепити дитині позитивнее ставлення до шкільного життя, сформувати загальнопізнавальні, організаційні, мовленнєві вміння й навички, які дадуть можливість розвинути потенціал особистості, виховати творчу індивідуальність.

     У цьому віці особливого значення набуває саме належно організований вчителем процес навчання, який сприяє розвитку творчих здібностей дитини, пізнавальної активності, загальнонавчальних умінь і навичок та є дуже важливим для інтелектуального, фізичного, емоційного та соціального розвитку.

     У дітей цього віку переважає мимовільна увага, оскільки довільна увага потребує певних вольових зусиль, які у цьому віці ще тільки починають формуватись. Водночас, коли дитина переборює певні труднощі, вона дістає задоволення, тому що це відповідає її первинній потребі у творчості. Відчуття задоволення й радості внаслідок досягнення певної мети викликають у дитини прагнення повторити вольові зусилля у навчальній діяльності. Оскільки під час зосередження молодші школярі швидко втомлюються й стійкість уваги слабшає, то це значно впливає на ефективність навчання. Тому, на мою думку, доцільно використовувати такі засоби навчання, які допомагають зняти напруження, розвантажують психіку й нервову систему, усувають надмірне навантаження на зір, м’язи рук і впливають на мимовільну та вторинну увагу дитини, а саме: унаочнення, рухливі ігри, активні види діяльності (малювання, складання, тощо). Інтерес до завдань у школярів молодшого шкільного віку пропадає вже через 10-15 хвилин, внаслідок чого зміна видів діяльності просто необхідна. Тому я чергую виконання завдання з рухливими іграми. Діти виконують різноманітні фізкультхвилинки під музику чи беруть участь у різних рухливих іграх. Принцип розвиваючого навчання, що по­кладений в основу сучасних підручників англій­ської мови, припускає розвиток розумових зді­бностей дитини різними природними для цього віку шляхами. Пригадаємо, що моторика дрібних м’язів рук безпосередньо пов’язана з діяльністю моз­ку. Так, дитина краще запам’ятовує слова і вирази, коли розфарбовує малюн­ки, вирізає фігури, і т.д. Таким чином, в процесі вивчення мови приймає участь весь організм, і мова «закріплюється». В цьому і є сенс «немовної» діяльності дітей на уроці англійської мови.

     У своїй навчальній практиці, особливо на молодшому етапі, я велике значення надаю іграм, які мають комунікативну спрямованість, допомагають учням у невимушеній обстановці засвоїти навчальний матеріал. Навчання у грі розкомплексовує учнів, вони можуть імпровізувати і не бояться помилитися. Перевага гри  у тому,  що вона дає учням можливість для активного оволодіння знаннями. Гра робить більш динамічним і цікавим сам процес сприйняття навчального матеріалу, бо знання засвоюються через практику. Гра для дитини – це важлива частина її життя, це її стихія, спосіб існування й пізнання світу, а у нашому випадку – спосіб вивчення іноземної мови. Саме в ігровій формі, непомітно для дітей, я поступово привчаю їх вчитися. За кожною грою на уроці іноземної мови приховане навчальне завдання, що послідовно ре­алізується вчителем. Ігрові завдання спря­мовують увагу дітей, розвивають їх мов­ні навички, привчають дотримуватися пра­вил, вчать будувати взаємини з однолітка­ми і краще пізнавати себе.

     Потрібно пам'ятати, що дитина не терпить ніякого тиску і активно чинить опір йому, на відміну від дорослих, які вимушені дотримуватися багатьох правил. Пояснювати дитині, що англійська мова знадобиться у подальшому її житті – справа марна. Вона хоче все тут і зараз. Саме тому процес навчання повинен залишатися творчим. Особливу увагу я приділяю іграм, які дозволяють забезпечувати ситуації успіху кожному учневі. Участь кожної дитини в процесі спілкування – є дуже важлива. Якщо дитина не буде відчувати свою значимість, вона, швидше за все, втратить інтерес до предмету. Тому я залучаю дітей до різних ігор, міні-діалогів, інсценувань і т. д.

     Щоб дитина почувалася комфортно, створюю сприятливі умови для спілкування на уроці: діти пригадують казкових героїв, малюють улюблених тварин, розповідають віршики. У цьому віці діти дуже вразливі, вони болісно реагують на критику. Через побоювання зробити помилку багато хто на уроках англійської мови в початковій школі присутній в ролі мовчазних спостерігачів. Щоб діти не боялися говорити, залучаю їх до рольових ігор, адже гра для дитини – це та стихія, де вона почувається комфортно. Це дає можливість створити доброзичливу атмосферу на уроці, коли діти відчувають емоційно-психологічний комфорт, що є необхідною умовою ефективного проведення заняття.

     Лекційний спосіб подачі нового матеріалу на уроках англійської мови в школі навряд чи викличе інтерес учнів. Для школярів молодших класів ігрові моменти просто незамінні як при поясненні нових тем, так і при закріпленні вже вивчених. У віці 6-10 років у дитини існує потреба в грі. Вона допомагає формуватися особистісним якостям дитини та її відношенню до людей. Тому для ефективного проведення уроку англійської мови я неодмінно враховую цей факт. Оскільки в молодшому шкільному віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш ефективними є такі види діяльності: ситуативно-рольова гра, інсценування, гра-драматизація, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, групові ігри, уявна подорож, театральна вистава і т. д. Прийоми театралізації завжди підвищують емоційний тонус дітей, у них з’являється відчуття особистої значущості.

     Такі форми навчання стимулюють до вмотивованого виконання мовленнєвих дій, а спілкування в подібних ситуаціях дає змогу свідомо засвоїти іншомовний матеріал. Творче спілкування емоційно забарвлене, пронизане індивідуальними переживаннями, приносить радість, зацікавленість у спільній діяльності, створює важливі передумови успіху в навчанні та розвитку творчих здібностей дитини.

     Навчальна гра є важливим методичним прийомом, що дає змогу створювати певні ситуації. Використовуються не тільки рухові, мімічні, лексичні, граматичні, а й сюжетно-рольові ігри, діти перевтілюються в героїв улюблених казок і виступають вже від їх імені. Проте, зловживати активними видами діяльності теж не потрібно, бо вони можуть зумовлювати підвищення нервового збудження.

2. Як урізноманітнити уроки англійської мови в школі

     Безперечно, для успішного проведення заняття необхідно враховувати вікові особливості учнів та їх індивідуальні здібності. Часта зміна видів навчальної діяльності забезпечить підтримку уваги протягом всього заняття. Загальновідомо, що першокласникам складно зосередити увагу на одноманітній діяльності, а тому переключення уваги рятує від перевтоми. Увага у цьому віці тісно пов’язана з емоціями й почуттями дітей, тому гра є невід’ємною частиною навчального процесу на цьому етапі, як засіб розвитку мовленнєвої діяльності школярів.

     Уроки англійської мови у молодших класах я починаю з розминки. Для учнів першого класу я підбираю невеликі римування – це можуть бути навіть віршики українською мовою з вкрапленнями англійських слів. Розминка допоможе налаштувати учнів не тільки на «англійський лад», але й дозволить повторити деякі вивчені лексичні одиниці. Від того, наскільки невимушено ми вводимо учнів в атмосферу іншомовного спілкування, залежить успіх комунікативної діяльності на уроці. Для фонетичної зарядки підбираю віршики з чітким ритмом. Мета фонетичних ігрових вправ – удосконалювати вміння чітко та виразно вимовляти звуки, слова, оволодівати різними темпами мовлення.

     Вивчення віршів, пісень, скоромовок дає можливість активізувати мовленнєву діяльність, створити сприятливий психологічний клімат на уроці.

     Робота в парах та в групах, перш за все, реалізує комунікативну функцію, стимулює проведення діалогів, сприяє зняттю мовного бар'єру. Атмосфера колективного спілкування надає впевненості та дозволяє реалізувати свої вміння та навички слабшим учням також.

      Для ефективного розвитку функції сприймання доцільно використовувати різноманітну наочність (сюжетні малюнки, ілюстрації, комікси, діафільми, комп’ютерні навчальні ігри, кінофільми тощо). Запам’ятовування унаочненого матеріалу відбувається набагато швидше та ефективніше, особливо у процесі активної інтелектуальної діяльності. Діти запам’ятовують невимушено і легко той матеріал, який викликає позитивні емоції, є привабливим для них і містить важливу та цікаву інформацію. Вони краще оперують образами, ніж поняттями, процес узагальнення у них – чуттєвий, образний. Учні помічають у предметах не головне, важливе, істотне, а те, що яскраво виділяється, – забарвлення, розміри, форму тощо.   

     Слухаючи під час уроку мову вчителя чи запис діалогів, пісень та римівок, імітуючи мову з аудіозапису, дитина поступово опано­вує правильну англійську вимову. З перших уроків майже всі діти із задоволенням і дуже успішно імітують дикторів і при цьому дося­гають чудових результатів, часом демонстру­ючи дуже гарну вимову. Слід пам’ятати, що чим більше дитина буде слу­хати і повторювати правильні зразки вимови слів і виразів, тим швидше і успішніше вона їх засвоїть.

     Наявність малюнків, або ілюстрованих розпові­дей, допомагає молодшим школярам зорієнтуватися у навчальних ситуаціях. Під час уроку вони слухають роз­повідь, слідкують за перебігом подій завдяки малюн­кам, повторюють слова і фрази. Така методика сприяє створенню англомовного середови­ща, а також налаштовує учнів на реальне спілкування, на рівні розмовних фраз (а не тільки слів).

     Діти засвоюють граматику не через правила, а че­рез зразки мови, які вони постійно чують і бачать, а потім імітують і відтворюють. Сучасне вивчення іноземної мови базується на усному випередженні, в умовах спеціально створеного мовного середовища, наближеного до природнього.

Висновок

     Найбільш ефективними методами роботи на уроці я вважаю ті, застосовування яких сприяють підтриманню інтересу учнів до іноземної мови, допомагають залучити всіх учнів до мовленнєвої діяльності, підвищують ефективність уроку. До таких прийомів належать: навчальні ситуації; мовні зарядки; ігри, в тому числі рольові; бесіди на теми, пов’язані з інтересами учнів, безпосереднім оточенням.

     Щоб розвивати у дітей творчі здібності, пізнавальні інтереси та комунікативні вміння, створюю на уроці відповідні умови:

• використовую різноманітні форми та методи організації навчальної діяльності;
• створюю атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу;
• впроваджую не тільки індивідуальні, але й групові форми роботи;
• використовую на уроці дидактичний матеріал, який сприяє швидкому запам'ятовуванню лексики (сюжетні малюнки, ілюстрації, комікси, кінофільми тощо).

     Знання тоді стають надбанням дітей, коли вони самі відкривають їх для себе. Завдання повинні містити елементи загадки, бути творчими, цікавими – тільки тоді вони сприятимуть розвитку глибокого й стійкого інтересу. Завдяки такій зацікавленості дитина активно включається в навчальну діяльність зосереджується на матеріалі, у неї виникають запитання в процесі навчальної діяльності. На цікавому занятті діти не відволікаються, ставлять запитання з власної ініціативи. Після заняття не поспішають залишити клас, оточують учителя, висловлюють власні судження, ставлять запитання, щоб з’ясувати незрозуміле.

     Я не забуваю також про таку важливу річ, як позитивне ставлення до кожної дитини, заохочування, не забуваю похвалити дитину за виконану роботу, що неодмінно надихае учнів до співпраці і позитивного ставлення до навчання.

     Дитина завжди чекає оцінювання своїх дій дорослими, їхньої підтримки, похвали. Вона хоче належати до тих, на кого звертають увагу, кого хвалять і люблять. Так поступово виникає і формується достатньо складна потреба в самоствердженні в очах дорослих і товаришів. Досягнувши бажаного, дитина відчуває задоволення, яке посилює не тільки потребу, а й інтерес до знань. Одним із ефективних засобів самоствердження дитини є колективна діяльність, яка створює умови для розвитку мислення, виховує інтерес до навчання, задовольняє потреби у спілкуванні, допомагає налагоджувати стосунки з однолітками, а в процесі розв’язування певних проблем задовольняє і пізнавальну потребу дитини. Враховуючи це, я залучаю дітей до активної участі в навчальній діяльності, й не забуваю похвалити їх за вдало виконане завдання.

     Вербальне оцінювання навчального процесу створює умови гуманного навчання: навчання без страху помилитися, без заздрощів, пригнічення та образ.  Проте дуже важливо правильно оцінювати роботу учня на уроці. Ця оцінка має сприяти вихованню в кожного учня почуття поваги до себе, самозадоволення та прагнення розширювати свої здобутки, і навчальний процес тоді стане радісним для дитини.

     Роль учителя нині змінюється. Він повинен бути терплячим і справедливим, не вдаватися до передражнювання, кепкування і не дозволяти іншим дітям робити це; ставитися з розумінням до потреб дітей; час від часу використовувати ручну працю (малювання, вирізання, клеєння, розфарбовування тощо), працювати над виправленням помилок разом з дітьми; готувати навчальний матеріали, не забуваючи про казки, ігри, вірші, пісні.

     У цьому віці діти дуже вразливі до зовнішнього впливу. Вони здатні відчувати задоволення від досягнутих успіхів і мають стійкий інтерес до виконання  завдань. Діти із захопленням вивчатимуть іноземну мову, якщо зміст навчального матеріалу відповідатиме їхнім уявленням, віковим особливостям та інтересам. Вивчення іноземних мов з раннього віку сприяє розвитку інтелекту дитини в цілому, розширенню обсягу пам’яті.

     При цьому необхідною умовою навчання є врахування вікових та психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, а саме:

• образного сприймання та запам’ятовування;

• мимовільності уваги;

• підвищеної емоційності та імпульсивності сприйняття;

• важливої ролі навчальної гри в процесі пізнавальної діяльності;

• схильності дітей до копіювання, наслідування у діях;

• конкретного або наочно-образного мислення.

Навчаючи дітей першого класу іноземної мови, вчитель має пам’ятати, що:

• збереження психічного і фізичного здоров’я дітей та їх розвиток є основним у процесі навчання. Оскільки великого значення надається здоров’язбережувальним технологіям, то бажано чергувати фізичну і розумову діяльність, переходити з навчально-мовленнєвої на навчально-ігрову або рухливу, щоб запобігти втомленості дітей.

• мова вивчається через особисту діяльність дітей на заняттях, тобто шляхом їх безпосередньої активної участі в усіх видах навчальної діяльності та іграх, які моделюють спілкування;

• у дітей, які починають вивчати іноземну мову, загальні мовленнєві механізми вже сформовані, тож не можна зовсім абстрагуватися від рідної мови, але вона повинна використовуватись у певних межах, коли це доцільно;

• характерною особливістю пам’яті дітей є здатність копіювати. Вони з легкістю опановують матеріал із привабливим ритмом і мелодикою (вірші, пісні, римівки); вивчаючи, продукуючи, інсценуючи вірші, пісні, казки іноземною мовою, дитина залучається до культури рідної країни та культури країни, мову якої вона вивчає;

• запам’ятовування мовного та мовленнєвого матеріалу дітьми є ефективним за умови супроводження його відповідним зоровим унаочненням, коли задіяно якомога більше аналізаторів;

• ситуативне діалогічне мовлення вважається більш природним для дітей цього віку. Воно є емоційнішою формою спілкування, в якому значну роль відіграють жести, міміка.

     Розвиваючи пізнавальну активність дітей, ми – учителі сприяємо формуванню загально-пізнавальної спрямованості, яка виявляється у готовності дитини здійснювати активний пошук під час розв’язування тих чи інших проблем, здатності побачити нове в старому, добре відомому; в прагненні до пізнання, пошуку засобів задоволення жадоби до знань. Без мотивів не може виникнути жоден вид діяльності, зокрема й мовленнєвий.

     Потреба в мовленні формується у дітей на основі реальних, а не абстрактних, вигаданих ситуацій, їхні внутрішні мотиви переважають над зовнішніми. Діти дуже допитливі. Прагнення бути зрозумілими, повідомити іншому про щось, щоб отримати відповідь, і дізнатися, як однолітки ставляться до них, – це ті основні мотиви, що спонукають до активного опанування мови й мовлення. У пошуках відповіді на питання: «Як підтримати інтерес дитини до навчання?» я дійшла висновку, що необхідно залучати дітей до активної діяльності, в якій вони були б не споглядачами, а творцями. Якщо дитина із задоволенням відвідує уроки, охоче розповідає про те, чим займається в класі – це значить, що справи йдуть добре! Пам’ятаймо, що наша головна мета на початку на­вчання – розвивати і підтримувати цікавість до мови, саме цікавість є основною рушійною силою навчання. Про це нагадує і широ­ко відомий вираз: «Мові навчити не можна, їй можна лише навчитися».