Методична розробка "Булінг"

Анотація

Жорстокість  та насильство  серед дітей,  жорстокість  та насильство  по відношенню до дітей стає актуальною  проблемою сьогодення. Учбові заклади  нерідко  стикаються з проявами жорстокості  та насилля в середовищі учнів, фактами знущанням серед дітей, проблемою насильства в сім’ї.

Сучасні учбові заклади, сучасні підлітки, сучасне суспільство - це те, що поділяє людей, на «своїх» та «чужих». Уперше явище описано на початку 80-х рр. XX ст. Німецький фахівець в галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після проведених досліджень у скандинавських країнах описав мобінг і охарактеризував його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї.
    Булінг дуже небезпечний, адже припадає на час дорослішання, самоідентифікації, формування особистості, засвоєння моральних норм, вироблення стереотипів у стосунках з протилежною статтю, позиціювання себе у колективі. Головними дійовими особами в шкільному булінгу є соціально незрілі особистості, чия поведінка «підігрівається» гормональними бурями й відповідно психічною нестабільністю як агресорів, так і жертв. Додатковими небезпеками є тривалість стресової ситуації, її подовженість у часі, а також неготовність дитини ділитися з дорослими своїми проблемами, боротися за право покинути проблемний колектив.

Зміст

1.     Вступ
2.     Теоретичні відомості: «Що зробити, щоб припинити знущання?»
3.     План уроку на тему : «Протидія булінгу в дитячому середовищі»
4.     Висновки
5.     Використана література
6.     Додатки

Вступ

Х. Лейманн визначає буллінг як «соціальну взаємодію, через яку одна людина (іноді декілька) зазнає нападів іншої людини (іноді декількох, але, як правило, не більше чотирьох) майже щодня впродовж тривалого періоду (декількох місяців), що викликає у жертви стан безпорадності та виключення з групи» [1, c. 10].

Л. Кішлі вважає, що основною характеристикою булінгу є емоційне приниження, знущання над почуттями людини, що призводить до виключення її з групи. Дослідниця зазначає, що булінг – це агресивна поведінка, яка спрямована на приниження почуттів, висловлювання негативних емоцій і принизливих оцінок щодо іншої людини. При цьому булінг не є порушенням закону, адже в кримінальному кодексі, як правило, немає закону, згідно якого така поведінка карається [1, c. 12].

Суть булінгу вбачають не в самій агресії або злості кривдника, а в презирстві, зневазі — сильному почутті відрази до потерпілого, того, хто ніби не заслуговує на повагу. Це дозволяє кривдникам шкодити без почуття провини, співчуття чи емпатії. Під поняття «булінг» не підпадають братерське суперництво серед однолітків або імпульсивні агресивні дії потерпілих у відповідь на напад кривдника, які за суттю є спонтанними, недискримінаційними та не спланованими жертвою. З іншого боку, булінг не включає кримінальні дії, які починалися як конфлікт та розгорнулися у серйозне фізичне насильство, погрози такого насильства, напади зі зброєю, вандалізм [2].

На думку Є.В. Гребьонкіна, на агресивну (булінгову) поведінку дітей впливає комплекс чинників: 1) персональні фактори (низький рівень виховання, занижена самооцінка, висока імпульсивність, зловживання алкоголем, наркотиками, комп'ютерними іграми, готовність до ризику, обмежене почуття самозбереження); 2) поведінкові фактори (поведінка, що створює перешкоди для навколишніх, вандалізм, безцільне проведення часу, прогули й слабка успішність у школі, ранні сексуальні контакти, приводи в міліцію й рання судимість); 3) соціальні фактори (культ насильства в суспільстві, вплив ЗМІ, поведінка батьків, низький соціально-економічний статус родини, залежність від соціальної допомоги, зміна вихователів (вітчим, мачуха), сімейне й сексуальне насильство, друзі з девіантною поведінкою [4].

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу: 1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження; 2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених [3].

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній «винахід» — кібер-булінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації. В наш час інформаційних технологій кібер-булінг особливо популярний серед старших підлітків. Кібер-булінг — це багаторазово повторювана агресивна поведінка або поведінка зі спричиненням психологічної шкоди, що здійснюється через електронну пошту, у «чатах», соціальних мережах, на web-сайтах, а також за допомогою мобільного зв'язку. Особливо популярним підвидом булінгу є тро́лінг (від англ. trolling — «лов риби на блешню») — вид віртуальної комунікації з порушенням етики мережної взаємодії, що виражається у вигляді прояву різних форм агресивної, знущальної й образливої поведінки для нагнітання конфліктів [3, 5].

Повертаючись до загального поняття булінгу, слід виокремити, що соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи. 1. Переслідувач (булі). Кривдник надає собі привілеї домінантності, контролю, права виключення та ізоляції жертв. 2. Жертва. Потерпілий, який не здатний ефективно захищати себе, тому він певною мірою беззахисний перед кривдником або їх групою. 3. Спостерігач. Це свідки, члени груп, де відбувається булінг, але які не є ані булерами, ані жертвами. Їх за дослідженнями 88% від усіх дітей [6]. Частина з них долучається до кривдника, інші підбурюють його до подальшого знущання і лише 10-20% намагаються якось допомогти жертві.

В сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Так, піонери дослідження буллінгу, зокрема норвезький психолог Д. Ольвеус, звертає увагу на вплив саме індивідуальних особистісних рис на схильність до буллінгу [7].

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Такі діти активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, є аутсайдерами, тому їх не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг [3].

2. Теоретичні відомості: «Що зробити, щоб припинити знущання?»

Існує багато ефективних методів для учителів та батьків, які хочуть припинити знущання. Важлива відправна точка – усвідомлення, що багато знущань відбувається поза полем зору учителів та батьків, і що багато жертв знущань не хочуть повідомляти дорослих про свої проблеми. Причини різні: їм може бути соромно за те, що вони жертви, їм страшно від того, що дорослі не зможуть, або не захочуть допомогти вирішити проблему або звинуватять у тому, що трапилося.

Дорослі для ефективного втручання повинні переглянути свої власні погляди на міжособистісну поведінку. Багато вчителів та батьків радять дітям не скаржитися й вирішувати свої проблеми самостійно. Проте, в ситуації знущань існує дисбаланс сили, за якого жертва завжди програє та зазнає найгіршого: приниження людської гідності, образ, фізичного болю, матеріального збитку тощо. І жертва, і ті, хто знущається, потребують допомоги та втручання для припинення цієї жахливої поведінки.

       Важливі методи припинення знущань:

•                    забезпечення гарного нагляду за дітьми;
•                    ефективні наслідки для тих, хто знущається;
•                    добрі канали спілкування між вчителями та батьками;
•                    надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;
•                    створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.

Необхідно змінити суспільну думку і привчати дітей до того, що не соромно розповісти дорослим про неподобства і знущання, захищаючи невинного, якщо вже немає інших способів. Це допомога, а не присоромлювання! В учбових закладах потрібно обговорювати цю тему, а не замовчувати її, адже душевно і фізично страждають діти!  І навіть, якщо це одна дитина, закривати очі на її страждання – злочин. Агресію дуже важко зупинити без фахівців – психологів та соціальних педагогів, без суспільного обговорення причин, окремих випадків, без загального осуду, без впровадження у свідомість дітей і дорослих неприпустимості виявлення приниження особистості, заподіяння фізичного і морального (душевного) болю людині.

 Профілактичні форми роботи з учнями можуть бути різноманітними: від індивідуальних до  групових та  колективних форм роботи; діагностичні,  розвивальні, корекційні заняття з елементами тренінгу; консультації (тематичні та на запит); виховні та формуючі класні заходи; профілактичні та  корекційні заходи тощо.

План уроку

Тема уроку: Попередження проявів агресії та насильства серед учнів (булінг)

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з поняттям, формами та структурою булінгу; 

Розвивальна: розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки;

Виховна: виховувати почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства .

Обладнання: відеозабезпечення, роздатковий матеріал

Хід заняття

Привітання учасників.

   Доброго дня, шановні учні. Сьогодні ми з вами тут для того, щоб обговорити важливу тему - тему насильства та жорстокості серед учнів.

   Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Сьогодні ми поговорили про насильство та жорстокість, які направлена на одну дитину. Це явище називають буллінгом.

   Сьогодні ми спробували зрозуміти почуття жертви буллінгу, та поведінку агресора. І найголовніше, разом знайдемо шляхи допомоги постраждалій дитині та спробуємо убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу.

   Сподіваюся, вам буде цікаво та пізнавально і ви з користю проведете час.

Вправа «Все в твоїх руках»

   Ця історія трапилась дуже давно у старовинно­му місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чо­ловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в до­лонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.

   Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи мертвий?». І мудрець, який і на­справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».

   Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?

   Учні відповідають: «Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре».

Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше — доб­ра чи зла, як вона ставитиметься до інших добре чи погано.

   Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім’я, особливо на лагідне. А які відчуття у вас виникають, коли вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують ?

Казка про Скріпку

(Інструкція: під час розповіді, з канцелярської скріпки роблять певні фігурки)

1. Жила-була дівчинка-скріпочка. Вона була дуже життєрадісна, весела, товариська дівчинка. (Просто скріпка)

2. Одного разу однокласники дали їй образливе прізвисько. І у неї виникло запитання «Чому?». (Знак питання)

3. Іншого разу вона знайшла свій портфель в шкільному туалеті і дуже засмутилася. (нижня посмішка)

4. Після закінчення уроків скрипочка вийшла погуляти на подвір’я, де інші дівчата почали чіплятися до неї, ображати та дали її стусана (Знак оклику). І скріпочка подумала, що їй робити? Хто її захистить? (Знак питання)

5. Але, все рівно, вона часто згадує той момент, коли її ніхто не ображав і хоче, щоб все була як раніше (зробити смайлік)

Обговорення

Можемо ми повернути Скріпку в попередній стан?

Чому ні? Як вплинули прояви насильства на стан Скріпки?

Сьогодні серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми один до одного.

 Останніми роками визнано поширення такого явища, як шкільний булінг. Отже, що це таке: булінг у перекладі з англійської - хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей.

Наслідки булінгу можуть бути різноманітні. Їх жертви зазнають чимало страждань. Це і зниження самооцінки, поганий сон та апетит, тривожність, вживання алкоголю, паління, думки про самогубство та інші.

Отже, як бачимо явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і не лишатися осторонь. Адже слід пам'ятати, що сьогодні ти - спостерігач, а завтра- жертва.

Вправа "Відгадай хто".

 Зараз ми з вами об'єднаємося у 3 групи.

 Завдання для кожної групи однакове. Ви отримаєте однакову кількість картинок  і спробуєте серед них віднайти жертв булінгу, агресорів та спостерігачів. Кожна група представить свої напрацювання і пояснить, чому вона так думає.

Вправа "Чому так стається"

   Ви всі бачите у мене різних кольорів та розмірів картки. Зараз кожен з вас вибере картку. З іншої сторони там є зображення, але ви не можете дивитися самі, що там і показувати комусь з учасників. Картки відкриваєте за моєю командою. Прошу обʼєднатися у групи за малюнками, які є на картках. Дякую. А тепер, як ви думаєте, що означає "стріла?" (агресор), "око" (спостерігач), "мішень" (жертва). Ви знову, мимоволі отримали ролі. А зараз кожна група буде мати своє завдання.

   Група "агресорів" спробує написати причини, які спонукають кривдника себе так поводити.

   Група "жертв" спробує написати причини, чому діти стають легкими мішенями для кривдників.

   Група "спостерігачів" пише причини, чому спостерігачі часто не вмішуються у процес булінгу.

 Вправа "Скринька безпеки"

   Завдання вправи полягає у тому, що кожен з вас повинен подумати і написати:

1. Як захистити себе від булінгу.

2. Що повинна робити дитина у ситуації булінгу.

   Озвучивши свої рекомендації, вкинути їх у спільну "скриньку безпеки".

Рекомендації:

1. Зберігай спокій, дій хоробро та обійди ситуацію.

2. Стримуй гнів.

3. Говори спокійно і впевнено - дай агресору можливість зупинитися.

4. Звернися по допомогу до дорослого, якому довіряєш (це може бути вчитель, психолог чи соціальний педагог).

5. Повідом про булінг когось із дорослих анонімно.

6. Поговори про це з своїм братом, сестрою, знайомими.

7. Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

8. Усунь провокативні фактори.

 ПАМʼЯТАЙТЕ!

• Ви маєте право відмовитися робити те, до чого вас примушують силою або образливими, злими словами.

• Ваша власність належить тільки вам.

• Ви маєте право на допомогу.

• Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

 Підведення підсумків

Притча «Скільки важить сніжинка?»

   Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

— Скільки важить одна сніжинка?

— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.

— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, —

вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася. — Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

   Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.

   Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

Я щиро вірю і повністю впевнена, що кожен з вас вживатиме такі слова, що підніматимуть настрій іншим, щоб будувати і не руйнувати. Адже те, що ми говоримо так чи інакше лишає слід у серці людини, якій ми це сказали. Наш клас – це маленька сім’я. Мені, та й вам, хотілося б, щоб у нашій сім’ї завжди панувало добро, взаємоповага, не було сварок, лихослів’я. А наш клас – це ще й частинка більшої сім’ї – нашої школи. Я переконана, що кожен із вас прагне, щоб наша школа стала територією Добра. Тому пам’ятайте правило, яке називають Золотим «Усе, що хочете аби робили вам люди, те робіть їм  і ви»

   Наше заняття закінчилося. А зараз прошу сказати: "Що вам найбільше запам’яталося?" "Що зможете за необхідності застосувати в житті?" "Чи збулися очікування?"

Висновки

Найпоширенішим видом булінга серед дітей старшої школи є заборони та ігнорування (відмова у спілкуванні, виключення зі спільної діяльності), що є найбільш легітимною формою цькування, тому не викликає критики або покарань. Вчителі здебільшого помічають серед своїх учнів вживання лише такої явної форми булінгу як моральне пригнічення (непристойні жести, кривляння, кидання засуджуючих поглядів, злі розігрування, висміювання, виказування антипатії), а за іншими формами булінгу вони не підозрюють справжніх булерів, а вважають агресорами інших.

 Загалом схильність до булінгу пов’язана з низьким соціальним статусом підлітка за моральним критерієм, йому не довіряють. Активні булери надають іншим менше негативних виборів потенційним лідерам класу, тобто вони не турбуються, що хтось займе місце лідера. Вони або байдужі до нього, або надто впевнені, що саме вони його займають. Більш пасивні особистості, як булери так і просоціальні особи, називають значно більше осіб, яких вони ніколи б не висунули на роль лідерів класу, тобто вони не байдужі до цього місця, можливо через власні амбіції або побоювання переслідувань з боку негативних лідерів. Це питання потребує додаткових досліджень.

Список використаної літератури

1. Randall P. Bullying in Adulthood: Assessing the Bullies and Their Victims / P. Randall. – Florence, KY, USA: Brunner-Routledge, 2001 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:/site.ebrary.com/lib/bckharkiv/Doc?id=10053591.
2. Coloroso B. The bully, the bullied, and the bystander: from pre-school to high school: how parents and teachers can help break the cycle of violence / B. Coloroso. — USA, NY, New York: Harper Collins Publishers. – 2008. — 241 p.
3. Внебрачных Р.А. Троллинг как форма социальной агрессии в виртуальных сообществах / Р.А. Внебрачных // Вестник Удмуртского университета. Философия. Социология. Психология. Педагогика. — Ижевск: Удмуртский государственный университет, 2012. — В. 1. — С. 48-51.
4. Гребенкин Е.В. Профилактика агрессии и насилия в школе / Е.В. Гребенкин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. – 160 с.
5. Найденова Л. Кибер-буллинг: опасное виртуальное «быкование» [Електронний ресурс] /Любовь Найденова. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://psyfactor.org/lib/cyber-bullying.htm, вільний. – Назва з екрану. – Рос. мовою. – Перевірено: 15.06.2011.
6. Sampson R. Bullying in schools. Problem- oriented guides for police, Problem-oriented guide series, guide / R. Sampson. — Washington: Office of Community Oriented Policing Services, U.S. Department of Justice, 2003. — 49 p.
7. Olweus D. Bullying at school. What we know and what we can do / D. Olweus. — Oxford: Blackwell, 1993. — 135 p.

Додаток 1