Методична розробка лекції на тему : "Нова економічна політика"

Бориславський  медичний  коледж

Циклова комісія  соціально-економічних   дисциплін

Методична розробка заняття

З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Неп. Утворення СРСР.

Підготувала

Блонар М.В.

Борислав, 2019

Тема .     Неп. Утворення СРСР.

Мета: розкрити причини запровадження непу, охарактеризувати політику непу, показати процес становлення СРСР; закріпити навички аналізу зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно – історичних умовах; виховувати студентів в дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.  

Основні знання: суспільно – політична ситуація в країні до 1921 р.; рішення Х

                               з’їзду РКП(б); нова економічна політика (неп); утворення СРСР;

                             план «автономізації», федеративна держава.

Основні поняття та терміни: «нова економічна політика», «продподаток»,

                                                       «СРСР», «унітаризм», «федерація», концесія,

                                                       «конфедерація», «автономізація».

Основні дати й події: березень 1921 р. – робота Х з’їзду РКП (б), запровадження

                                     непу; 30 грудня 1922 р. – утворення СРСР.

Особистість в історії: В. Ленін, Й. Сталін, Л. Троцький.

Тип лекції:  тематична лекція.

Цілі лекції

Навчальні

закріпити навички аналізу зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно – історичних умовах;

Виховні

виховувати студентів в дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.  

   План

1. Суспільно – політична ситуація напередодні запровадження непу.
2. Х з’їзд РКП(б). Запровадження непу.
3. Утворення СРСР.

Повідомлення теми і мети заняття

   Тема нашого заняття «Неп. Утворення СРСР».  У вивченні історії становлення та розвитку СРСР це одна із ключових тем. По – перше, нова економічна політика більшовиків викликає цілий ряд дискусійних питань, а саме причини, хід та наслідки непу; по – друге, умови підготовки та утворення СРСР, вплив на  світове співтовариство також проблема в історичній науці.

 Ці проблеми розглядаються як професійними істориками, так і літераторами, режисерами. Щоб докладніше ознайомитись з поглядами істориків пропоную вам звернутись до такої літератури:

М. Горінов «20 – е годы: становление и развитие новой экономической политики», Маслов Н. «Об утверждении идеологии сталинизма», Литвин В. М. «Нова економічна політика в Українській СРР», також  підручники запропоновані міністерством. В курсі «Історія України» дане питання розглядається з позиції української дійсності того часу.

 В літературі період  20 – х років ХХ ст. висвітлено в таких творах як  «12 стільців», «Золоте теля» Іллі Ільфа і Євгена Петрова у В. Маяковського   п’єси «Клоп», «Баня», Уласа Самчука «Марія».

 Знято багато кінофільмів за творами цих авторів.

  На занятті ми поговоримо про причини зміни економічної політики більшовиками, про проекти об’єднання республік та створення СРСР, попрацюємо з документами та термінами. Головне завдання нашого заняття або проблема, яку ми повинні вирішити в ході заняття – це «у чому полягають характерні риси непу і як вони співвідносяться з політикою «воєнного комунізму»?» Для вирішення проблеми ми розглянемо такі питання:

Форма роботи: «Мозковий штурм»

Викладач.  Якою була ситуація в Радянській Росії та на територіях, які входили до складу колишньої Російської імперії в період з 1917 по 1921 роки.

    Студенти.  В країні була розруха, економічна криза викликані Першою світовою та громадянською війнами, а також політикою «воєнного комунізму».

 Політика «воєнного комунізму» передбачала загальну націоналізацію промисловості; у сільському господарстві – продрозкладку, директивні методи управління народним господарством.

Викладач. Продрозкладка. Поясніть. (Це повне вилучення сільськогосподарських продуктів у селян).

Студентка. Це призвело до внутрішньої політичної і соціально – економічної кризи.               

Викладач. Отже, ми переходимо до розгляду першого питання за планом заняття. Розглянемо суспільно – політичну ситуацію і визначимо причини, які змусили більшовиків на чолі з В. І. Леніним взяти курс на неп. По ходу розповіді  записуєте тези до своїх конспектів і визначаєте причини, що свідчать про необхідність запровадження змін у країні.

1. Суспільно – політична ситуація напередодні запровадження непу.

Викладач. Економічна і соціально-політична ситуація в Радянській Росії на початку 20-х років характеризувалася глибокою економічною кризою. Промисловість була зруйнована. Нестача сировини і палива призвела до того, що третина заводів і фабрик простоювали взагалі, а решта працювали з неповним навантажен­ням. Розглянемо аналітичну таблицю.

  Наслідки політики «воєнного комунізму»

 аналогія порівняння 1920 – 1921 роки по відношенню до 1913 року

                                                                                                     (таблиця 1)

Обсяг промислової продукції в 1920 р. складав 14 % від рівня 1913 р., тобто зменшився в 7 разів, чавуну виплавлялося тільки 3 % від обсягу 1913 р., сталі - 5 %, вугілля видобувалося 30 %. У 1921 р. на одну людину випускалося 1 м ситцю на рік, на одне селянське господарство вироблялося сто грамів металевих виробів. Виробництво цукру скоротилося в 45 разів. Шматок мила став рідкістю. Фінансовий стан країни характеризувався гігантською інфляцією (гроші знецінилися в 13 000 разів). Розглядаємо аналітичну таблицю.

У тяжкому становищі перебувало сільське господарство. Посівні площі скоротилися зі 110 млн десятин до 75 млн, упала врожайність. У 1921 р. в країні спалахнув голод, який охопив Поволжя, Приуралля, Казахстан, Західний Сибір, Україну. Голодувало до 30 млн чоловік. Незважаючи на допомогу світового співтовариства, загинуло 3 млн чоловік, 2 млн дітей стали сиротами.

Проявом внутрішньої політичної кризи стало скорочення чисельності робітників, які були соціальною базою та опорою радянської влади, — з 2,5 млн в 1913 р. до 1,2 млн в 1921 р., тобто на 54 %. Зменшення їх кількості було зумовлене труднощами міського життя, внаслідок чого чимало людей поверталися на село, а також масовою загибеллю робітників на фронтах Гро­мадянської війни.

Відповіддю населення країни на політику «воєнного комунізму» стають виступи протесту та збройні повстання.

Наприкінці 20-го — на  початку 1921 рр. відбувається ряд се­лянських повстань проти проведення політики продрозкладки. Масштаби виступів були величезні: Західний Сибір, Урал, Дон, Кубань, Поволжя та Центральні губернії. У багатьох губерніях у пов­станнях брало участь 25-30 % загальної кількості населення, тобто майже все чоловіче населення.

Загони А. Антонова, що діяли в Тамбовській і частково у Воро­незькій губерніях, нараховували до 50 тис. чол. і були розділені на дві армії. Чисельність західносибірських повстанців тільки в одному Ішимському повіті досягала 60 тис. чол. Проти Антонова воюва­ла армія під командуванням М. Тухачевськоґо, що нараховувала до 40 тис. бійців. Одночасно тривала повстанська боротьба в Україні під керівництвом Н. Махна. Про особливості встановлення непу в Україні ви будете вчити на  заняттях з історії України.

У ряді міст сталися робітничі страйки. Так, у Москві та Петрограді страйки проходили під гаслами: «Хліба!», «Хай працюють ті, у кого комісарські пайки». Західносибірські залізничники, організувавши збройні загони, захопили і тримали під контролем майже всю територію Тюменської губернії, перервавши залізничне сполучення Сибіру з центром країни.

Студенти отримали випереджуюче завдання: підготувати повідомлення про кронштадтське повстання.

 Повідомлення студентів у супроводі відеохроніки.

Повстання матросів у Кронштадті навесні 1921 р. стало найбільш сильним і послідовним виступом проти більшовицької влади. Воно проходило під гаслами: «Ради без комуністів», «Геть продрозкладку», «Свободу торгівлі». 1 березня на Якірній площі Кронштадту в присутності 16 тис. моряків була одностайно прийнята резолюція з 15 пунктів, в якій вимагалося скасування привілеїв для комуністів, свободи слова для всіх соціальних партій. На­ступного дня зібрання представників команд кораблів висловило недовіру голові Кронштадтської Ради М. Васильєву і комісару флоту М. Кузьміну. Тимчасовий ревком міста очолив писар з лінкору «Петропавловськ» С. Петриченко. Радянські установи продовжували працювати без перешкод, переважна частина комуністів міста висловили солідарність з повсталими.

      Вимоги повсталих:

Політичні: «Уся влада Радам, а не партіям!», скасування монопо­лії більшовиків на владу, запровадження багатопартійності; свобода слова, друку, об'єднань; звільнення політичних в'язнів.

Економічні: скасування продрозверстки; надання права селянам вільно розпоряджатися землею і продуктами своєї праці; запрова­дження свободи торгівлі.

Кронштадтці домагалися відкритих і гласних переговорів з владою, але їх делегація була заарештована більшовиками. Перший штурм Кронштадту військами 7-ї армії М. Тухачевськоґо 8 березня 1921 р. був невдалим. Це пояснюється тим, що червоноармійці масово відмовилися стріляти в балтійських моряків. Органами ВЧК були проведені масові репресії проти відмовників, і вже в ході другого штурму фортеці 17 березня місто було захоплено. Понад 8 тис. моряків перейшло до Фінляндії, частина була убита в боях, а інші пройшли через трибунал і надзвичайні «трійки», які тільки за 21 березня 1921 р. розстріляли 71 моряка. З весни 1922 р. відбулося масове виселення жителів Кронштадту, а з липня було проведено «чистку» Петрограда від підозрілих осіб.

Відповіді студентів.  Продрозкладка на селі, занепад промислового виробництва, голод, терор, виступи  протесту робітників та повстання селян.

Страх втратити владу та загроза нової громадянської війни.

2.  Х з’їзд РКП(б). Запровадження непу.

Викладач. Отже, перші економічні спроби більшовиків закінчилися цілковитим провалом, тому більшовицька влада на X з'їзді РКП(б) прийняла резолюцію «Про заміну продрозкладки продподатком» (15 березня 1921р.).

Студенти отримали випереджуюче завдання знайти визначення поняття «неп».

 Нова економічна політика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 р.

 Неп – це тимчасові уступки на шляху до соціалізму (В. І. Ленін).

 Неп – це перехід більшовиків від концепції «світової революції» до концепції «капіталістичного оточення» (В. М. Литвин).

Лаборант по ходу розповіді викладача заповнює графи порівняльної таблиці «Воєнний комунізм та неп».

                                                   Неп.                                                 (таблиця 2)

 Неп передбачав «допущення приватного сектора», тобто дозвіл свободи торгівлі, дрібного підприємництва, залучення іноземного капіталу за умов збереження за собою «командних висот» у державі. Складовою частиною була грошова реформа, випуск червінця, формаль­но забезпеченого на 25 % золотом та іноземною валютою.

Робота в групах

Форма роботи: «Історичні пазли – дослідження історичних документів»

для розгляду змісту нової економічної політики ви об’єднались в групи. Кожна група має набір документів, які характеризують складові непу. Група знайомиться з документом і дає відповіді на питання, які вміщені під документом. Ви маєте  5 хв. Починаємо дослідження.

1-а група

Документ 1

Із резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р.

про заміну продрозверстки продподатком

...Постановою Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народних Комісарів розкладка скасовується, і замість неї запроваджується податок на продукти сільського господарства.

Цей податок повинен бути меншим, ніж хлібна розкладка. Він має призначатися ще до весняного посіву, щоб кожний селянин міг заздалегідь врахувати, яку частину врожаю він має віддати державі й скільки залишиться у його повному розпорядженні. Податок повинен стягуватися без кругової поруки, тобто повинен падати на окремого домохазяїна, щоб старанному й працьовитому хазяїнові не довелося платити за неакуратного односельця. По сплаті податку надлишки, що залишилися в селянина, надходять у його повне розпорядження. Він має право обміняти їх на продукти й реманент, які буде доставляти до села держава через кордон та зі своїх фабрик і заводів; він може використовувати їх для обміну на потрібні йому продукти через кооперативи та на місцевих ринках і базарах...

Запитання

1. Які зміни було запроваджено при проведенні непу у першу чергу?
2. Які наслідки мала заміна продрозкладки продподатком? Свою думку обґрунтуйте.

 Викладач. Отже, до таблиці заносимо: встановлення фіксованого податку на сільського господарські продукти. Надлишком розпоряджається селянин відмінили карткову систему.

Викладач. Переглянемо відеохроніку тих часів.

2-а група

Документ 2

Із резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р.

про заміну продрозверстки продподатком

Докорінні зміни відбулися і в галузі промислового виробництва. Насамперед був скасований декрет про тотальну націоналізацію промисловості. Було дозволено тимчасове відновлення капіталістичного виробництва на дрібних промислових підприємствах, що випускають товари широкого вжитку. У зв'язку із цим у промисловості й торгівлі виник приватний сектор: деякі державні підприємства були денаціоналізовані, інші — здані в оренду; приватним особам було дозволено створювати власні промислові підприємства із кількістю зайнятих на них не більше 20 чоловік (пізніше ця кількість була збільшена). Серед орендованих приватниками фабрик були й такі, які нараховували 200-300 людей, а загалом на частку приватного сектору в період непу припадало від 1/5 до 1/4 промислової продукції, 40-80 % роздрібної торгівлі й невелика частина оптової торгівлі.

Запитання

1. Які докорінні зміни сталися в промисловості?
2. Яке значення це мало для подальшого розвитку економіки держави?

Викладач. В таблицю фіксуємо: різні форми власності.

3-я група

Документ 3

Із архівів Національного банку України «Указ про грошову реформу»

Була проведена грошова реформа. Замість знецінених й фактично, вже відкинутих обігом совзнаків у 1922 р. було розпочато випуск нової грошової одиниці — червінців, що мали золотий вміст і курс у золоті. У 1924 р. совзнаки, що швидко витіснялися червінцями, взагалі припинили друкувати й вилучили з обігу. Того ж року був збалансований бюджет і заборонено використання грошової емісії для покриття витрат держави; були випущені нові білети державної скарбниці — рублі (10 рублів = 1 червінцю). На валютному ринку як усередині країни, так і за кордоном червінці вільно обмінювалися на золото й основні іноземні валюти за довоєнним курсом царського рубля (1 американський долар =1,94 рубля).

Відродилася кредитна система. У 1921 р. відновив свою діяльність Держбанк, що почав кредитування промисловості й торгівлі на комерційній основі. У 1922-1925 рр. був створений цілий ряд спеціалізованих банків: акціонерні, у яких пайовиками були Держбанк, синдикати, кооперативи, приватні особи й навіть деякий час іноземці для кредитування окремих галузей господарства й районів країни; кооперативні — для кредитування споживчої кооперації, організовані на паях товариства сільськогосподарського кредиту, що замикалися на республіканські й центральний сільськогосподарські банки; товариства взаємного кредиту — для кредитування приватної промисловості й торгівлі; ощадні каси —- для мобілізації грошових нагромаджень населення. На 1 жовтня 1923 р. у країні діяло 17 самостійних банків, а частка Держбанку в загальних кредитних вкладеннях усієї банківської системи становила 2/3. До 1 жовтня 1926 р. число банків зросло до 61, а частка Держбанку в кредитуванні народного господарства знизилася до 48%.

 Нумізматична виставка – готують студенти.

Запитання

1. У чому полягав зміст грошової реформи 1922 р.?
2. Які нововведення з'явилися в кредитній системі?
3. Про що свідчили такі зміни у фінансовій системі держави? Яке значення вони мали для економічного розвитку?

Викладач. Запишемо: грошова реформа 1922 р.,  єдиний державний банк, кредити сільському господарству.

4-а група

Документ 4

Із резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р.

про заміну продрозверстки продподатком

Капіталісти були допущені лише до виробництва предметів народного споживання, тобто в дуже потрібних, але не вирішальних галузях виробництва. Разом з тим значна частина промисловості, уся зовнішня торгівля залишалися в руках держави, або, як говорили більшовики, вони зберігали за собою «командні висоти в економіці».

Допускалося також створення концесій із залученням іноземного капіталу, змішаних акціонерних товариств і спільних підприємств. У статті «Про продовольчий податок» В. Ленін закликав учитися у капіталістів, називав основні форми реалізації нової економічної політики: оренда, кооперація, концесії, торгівля. До числа найважливіших законів, прийнятих Радянською владою в 1920 р., належить закон про концесії. Радянська сторона за договором передавала закордонним підприємцям на певний строк в експлуатацію природні багатства, підприємства або інші господарчі об'єкти. У концесіях Ленін вбачав небезпеку відновлення капіталізму. Але завдяки концесіям країна отримала можливість придбати необхідні машини й паровози, верстати й устаткування, без яких відновити господарство було неможливо.

Запитання

1. Що таке концесії?
2. Яку мету переслідував Ленін, коли дозволяв створення концесій?
3. Чого і чому, на вашу думку, боявся Ленін, дозволяючи створення концесій?

Викладач. Фіксуємо: концесії іноземцям, госпрозрахунок, командні методи.

5-а група

Документ 5

Декретами Раднаркому в 1923 р. були визначенні нова структура й статут державних промислових підприємств (трестів) і державної торгівлі (синдикатів). Головкоми були скасовані, а замість них створені трести — об'єднання однорідних або взаємозалежних між собою підприємств, що отримали повну господарську й фінансову незалежність, аж до права випуску довгострокових облігаційних позик. Уже до кінця 1922 р. близько 90 % промислових підприємств були об'єднані у 421 трест, причому 40 % з них було централізованого, а 60 % -  місцевого підпорядкування. Трести самі вирішували, що робити й де реалізовувати продукцію. Підприємства, що входили до тресту, знімалися з державного постачання й переходили до закупівлі ресурсів на ринку. Закон передбачав, що «державна скарбниця за борги трестів не відповідає».

Почали виникати синдикати — добровільні об'єднання трестів на засадах кооперації, що займалися збутом, постачанням, кредитуванням, зовнішньоторговельними операціями. До кінця 1922 р. 80 % трестованої промисловості було синдиковано, а до початку 1928 р. усього нараховувалося 23 синдикати, які діяли майже в усіх галузях промисловості, зосередивши у своїх руках основну частину оптової торгівлі. Правління синдикатів обиралося на зборах представників трестів, причому кожний трест міг передати на власний розсуд більшу або меншу частину свого постачання й збуту, у ведення синдикату.

Запитання

1. Які нові ознаки капіталістичних відносин впроваджувалися в життя за часів непу?
2. Що собою являли трести та синдикати?
3. Яке значення мала поява цих об'єднань?

Викладач. Запишемо: вільнонаймана праця, біржі праці, відрядна оплата праці.

     Викладач. Впровадження непу спричинило зміну соціальної структури й способу життя людей.

Галерея портретів митців - вигнанців

Відеохроніка.

Робота з  історичним джерелом

Дайте відповідь на питання

Що змінилось у житті людей після впровадження непу?

 Документ 6

Скасування закону про загальну трудову повинність в 1921 р. дала можливість зайнятися підприємництвом. Полиці магазинів швидко почали наповнюватися товарами й продуктами. У багатьох містах були відкриті «Торгсіни», де можна було купити дорогі речі, але тільки за золото й іноземну валюту. Люди самі відкопували свої скарби й несли в «Торгсіни» приховані коштовності. Проте не- забаром візит у «Торгсін» спричиняв, як правило, обшук і арешт із подальшим звільненням у випадку добровільної здачі золота й валюти.

Протягом 1921-1922 рр. неп був вимушеною спробою утримати владу шляхом економічних поступок ринку. Проте цей ринок був сильно деформований. Приватна власність не була гарантована. Держава розглядала її як найзапеклішого історичного ворога. Тому власники мали недостатньо стимулів для перспективного розширення господарства, створюючи капітали на спекулятивних операціях. До приватної діяльності долучалися насамперед різного роду авантюристи, спекулянти, які прагнули якнайшвидше зірвати куш, витратити його, пожити для задоволення.

За умов «воєнного комунізму» і розподільної економіки народжувалася нова каста людей, які починали вважати себе сіллю землі. Неп для них був тільки перешкодою. У відродженні вільного ринку вони безпомилково розгледіли смертельну загрозу своїм портфелям, пайкам, партійним привілеям. Контратака була неминучою. Наступ більшовики повели у тій єдиній сфері, де вважали себе недоторканими, — в ідеології. Першою жертвою цього прихованого наступу на неп стала інтелігенція. Рішення про висилку впало на їхні голови зненацька. Ніхто не думав, що влада піде на такий хід «ідеологічної асенізації», як групове вигнання з Росії...

М. Бердяєв писав: «Висилалася за кордон ціла група письменників, вчених, громадських діячів, яких визнавали безнадійними в сенсі навернення в комуністичну віру. Це були дивні заходи, які потім уже не повторювалися, Я був висланий зі своєї батьківщини не через політичні, а ідеологічні причини. Коли мені сказали, що висилають, я відчув страшенний смуток. Я не хотів емігрувати...»

Викладач. Запишемо до таблиці: залишилась адміністративно – командна система управління, єдина партія.

Отже, ми розглянули всі складові непу. Давайте виявимо позитивні і негативні сторони  цієї політики.

Орієнтовні варіанти відповідей

Позитивні підсумки непу

1. Удалося відновити народне господарство й навіть перевершити довоєнний рівень за рахунок внутрішніх резервів.
2. Відродилося сільське господарство, що дозволило нагодувати населення країни.
3. Національний прибуток збільшився на 18 % у рік і до 1928 р.— на 10 % в перерахунку на душу населення, що перевищило рівень 1913 р.
4. Зростання промислової продукції становило 30 % щорічно, що свідчило про швидке зростання продуктивності праці.

5. Національна валюта країни стала міцною й стабільною.

6. Швидко зростав матеріальний добробут населення.

Негативні підсумки непу

1. Мав місце непропорційний розвиток основних галузей народного господарства.
2. Відставання темпів відродження промисловості від сільськогосподарського виробництва містило в собі загрозу економічних криз.
3. У селі відбувалася соціальна й майнова диференціація селянства, що призвело до зростання напруженості між різними верствами.
4. У місті протягом 20-х років збільшувалася чисельність безробітних, яка до кінця непу склала понад 2 млн чоловік.
5. Фінансова система зміцніла лише на певний час. У другій половині 20-х років у зв'язку з активним фінансуванням важкої індустрії була порушена ринкова рівновага, почалася інфляція, що підірвало фінансово-кредитну систему.

                                                  Неп  (1921 – 1928)                                (таблиця 3)

     Можемо зробити висновок, що непослідовність більшовиків у проведенні соціально – економічних реформ приводить до економічних криз, які отримали назву «ножиці цін».

Викладач. З метою недопущення концентрації приватного капіталу держава використовувала такий інструмент, як податки. У 1924/1925 господарському році податки поглинали від 35 до 52 % усього доходу приватників. Середніх і великих приватних промислових підприємств у перші роки непу було мало. У1923/1924 р. у складі всієї цензової промисловості (тобто промислових підприємств із числом робітників не менше 16 за наявності механічного двигуна і не менше 30 — без двигуна) приватні підприємства давали лише 4,3 % продукції.

Переважну частину населення країни складали селяни. Вони потерпали від диспропорцій у співвідношенні регульованих державою цін на промислові і сільськогосподарські товари («ножиці цін»). Селяни, незважаючи на нестачу товарів промислового виробництва, не могли їх придбати через занадто високі ціни. Так, до війни селянин, щоб оплатити вартість плуга, повинен був продати 6 пудів (96 кг) пшениці, а в 1923 р. — 24 пуди (384 кг); вартість сінокосарки за той же період зросла з 125 пудів (2 т) зерна до 544 ( 8т 704 кг). У 1923 р. через зниження заготівельних цін на найважливіші зернові культури і надмірне підвищення відпускних цін на промислові товари виникли труднощі зі збутом промислових товарів.

До лютого 1924 р. стало зрозуміло, що селяни здавати хліб державі за радзнаки відмовляються. 2 лютого 1924 р. II з’їзд Рад СРСР запровадив в обіг стійку валюту загальносоюзного зразка. Декрет ЦВК і РНК СРСР від 5 лютого 1924 р. повідомляв про випуск білетів державного казначейства СРСР. З 14 лютого 1924 р. було припинене друкування рад знаків, а з 25 березня — випуск їх в обіг.

Закінчили заповнення порівняльної таблиці. То у чому ж полягали характерні риси непу? Як вони співвідносяться з політикою «воєнного комунізму»?

Узагальнення студентів:  характерними рисами непу були: в сільському господарстві – продовольчий податок, надлишком можна розпоряджатися самостійно, наймана праця характерна як для сільського господарства так і для промисловості, вільна торгівля, поява соціальної нерівності, стабільна грошова одиниця – червінець. Спільним із політикою воєнного комунізму було: влада належала РКП (б), адміністративно – командні методи в управлінні економікою.

Таким чином ми вирішили проблемне питання заняття.

Отже, неп був ключовим фактором, який прискорив утворення СРСР. Розглянемо процес утворення СРСР.

3. Утворення СРСР

 Розповідь викладача. Продовжимо історичне дослідження. В ході моєї розповіді ви повинні визначити для себе найважливіші чинники утворення СРСР.

                                   Передумови утворення СРСР.

1. Ідеологічні. Жовтнева революція 1917 р. призвела до розпаду Російської імперії. Виникла дезінтеграція колишнього єдиного державного простору, що проіснував декілька століть. Більшовицька ідея світової революції і створення в майбутньому Всесвітньої Федеративної Республіки Рад форсувала новий об'єд­навчий процес. Активну роль у розгортанні об'єднавчого руху відіграла РРФСР, влада якої була зацікавлена у відновленні унітарної держави на території колишньої Російської імперії.
2. Політичні. У зв'язку з перемогою радянської влади на основній території колишньої Російської імперії виникла ще одна передумова об'єднавчого процесу — єдиний характер політичного ладу (диктатура пролетаріату у формі Республіки Рад), подібні ознаки організації державної влади й управління. У більшості республік влада належала національним комуністичним партіям, що входили до складу РКП(б). Нестійке міжнародне становище молодих радянських республік в умовах капіталістичного оточення також диктувала потребу в об'єднанні.
3.  Економічні та культурні. Потреба об'єднання диктувалася також спільною історичною долею народів багатонаціональної держави, наявністю багаторічних економічних і культурних зв'язків.

Між окремими районами країни історично склався економічний поділ праці: промисловість центру забезпечувала райони південного сходу і півночі, отримуючи натомість сировину — бавовну, ліс, льон; південні райони виступали основними постачальниками нафти, кам'яного вугілля, залізної руди і т. ін. Значення цього поділу зросло після закінчення Громадянської війни, коли постало завдання: відновити зруйноване господарство і подолати економічну відсталість радянських республік. У національні республіки й області з центральних губерній переводилися текстильні та шерстяні фабрики, шкіряні заводи, друкарні, посилалися лікарі, педагоги. Прийнятий у 1920 р. план ГОЕЛРО (електрифікації Росії) також був розрахований для усіх районів країни.

Форма роботи: робота з історичною картою «Утворення СРСР». По ходу пояснення заповнюю карту  макетами республік, що ввійшли до складу СРСР.

Викладач. За часів непу сталася визначна подія в політичному житті багатьох країн — утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Процес утворення СРСР був складним і суперечливим. Ще в роки Громадянської війни фактично склався військово-політичний союз радянських республік. Улітку 1919 р. з ініціативи України ВЦВК РРФСР видав декрет «Про об'єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби зі світовим імперіалізмом». За умов визнання незалежності та права республік на самовизначення було вирішено об'єднати їхні господарські, фінансові та залізничні організації. Було створено спільну військову організацію республік. У вересні та грудні 1920 р. РРФСР уклала союзні договори з Азербайджанською та Українською радянськими республіками.

20 вересня 1920 р. РРФСР і Азербайджан підписали договір, що став зразковою моделлю для договорів між РРФСР та іншими радянськими республіками: сторони погоджувалися на тісний військовий і фінансово-економічний союз. У найкоротший термін підлягали об'єднанню: військові сили і командування, органи, що контролюють економіку і зовнішню торгівлю, органи постачання, залізничний і водний транспорт, пошта, телеграф, фінанси. Азербайджан був найбільш слабкою і бідною з радянських республік. Україна більш наполегливо відстоювала свої суверенні права. Договір, укладений з нею в грудні 1920 р., залишав Україні значно більше прав. Передавши у ведення центрального уряду наркомати з військово-морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, пошти і телеграфу і Вищу рада народного господарства, Українська радянська республіка зберегла ряд республіканських наркоматів, серед інших з іноземних справ і право вступати в дипломатичні відносини з іншими державами.

У1921 р. були підписані договори з Білоруською, Вірменською, Грузинською республіками. Латвія і Литва на той час стали суверенними державами. До РРФСР тяжіли дві народні республіки в Середній Азії — Бухарська і Хорезмська.

Форма роботи: закріплення термінів під час пояснення матеріалу.

Проектів створення Союзу було декілька. Перший з них запропонував нарком у справах національностей Й. Сталін. Він підготував проект резолюцій, що передбачав входження України, Білорусії, Закавказьких республік до складу РРФСР на правах автономії. План дістав назву автономізації. Дайте визначення терміна «автономія». Керівництво ж Грузії вважало, що республіки повинні зберегти атрибути самостійності й незалежності та формувати свої відносини на договірних засадах. Фактично ця пропозиція означала створення конфедерації радянських республік. Дайте визначення терміна «конфедерація».

6 жовтня 1922 р. ЦК затверджує перероблений за вказівками Леніна проект резолюції «Про взаємини суверенних союзних республік». У її першому пункті зазначалося: «Визнати необхідним укладання договору між Україною, Білорусією, Федерацією Закавказьких Республік і РРФСР про об'єднання їх у «Союз Соціалістичних Радянських Республік» із залишенням за кожною з них права вільного виходу зі складу Союзу...»

Ленін вважав, що майбутній союз має будуватися на федеративних засадах, де РРФСР буде рівною за правами та обов'язками з іншими республіками. Дайте визначення терміна «федерація». Проект автономізації він відкидав як такий, що утискає права республік, а у створенні конфедерації вбачав недостатній рівень об'єднання. Ленінський план «федералізації» здобув перемогу над сталінською «автономізацією». Правда, Сталіну вдалося нейтралізувати Кавказькі республіки, насамперед Грузію, створивши Закавказьку Федерацію, на чолі якої було поставлено Закбюро партії, а його секретарем призначений С. Орджонікідзе — завойовник Грузії і близький друг Сталіна.

Запитання

1. Чому Сталін був проти конфедерації?
2. Чому Ленін виступив за федерацію і проти автономії?

Робота над поняттями

Студенти мають за допомогою словників опрацювати поняття і дати відповіді на запитання.

Автономія — самоврядування; надане загальнодержавною конституцією, право якій-небудь частині держави (території, регіону) самостійно здійснювати певні функції державної влади й управління.

Федерація — форма державного устрою, за якою республіки, штати, землі тощо, які входять до складу союзної держави, зберігають частину своїх прав, мають власні конституції, законодавчі, виконавчі, судові органи. Водночас створюються єдині федеративні (союзні) органи державної влади, встановлюється єдина державна грошова одиниця тощо.

Конфедерація — форма державного устрою, за якої об'єднані держави зберігають свою політичну та юридичну самостійність. У конфедерації відсутні органи центральної влади і загальне законодавство. Спеціальні об'єднані органи конфедерації створюються  лише для координації дій у певних цілях (зовнішньополітичній, воєнній та ін.).

Викладач. Створенню Союзу РСР передували з'їзди рад України, Білорусії, Закавказзя й РРФСР, де було винесено рішення про необхідність об'єднання в Союз на рівноправних засадах.

29 грудня 1922 р. у Кремлі відбулася конференція уповноважених представників — делегацій національних республік, що затвердила проекти декларацій про утворення СРСР і проект союзного договору. Ритуал підписання було призначено на 30 грудня 1922 р. Перший загальносоюзний з'їзд рад відкрився об 11-й годині в Андріївській залі у Кремлі. На ньому було прийнято Декларацію й Договір про утворення СРСР.

Робота над термінологією:

Декларація – документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій, організацій.

Договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

ІІ з'їзд рад, що відбувся в січні 1924 р., прийняв Конституцію СРСР, яка закріпила створення нової держави, але ні Декларація, ні Договір на ньому не приймалися.

Таким чином, було створено нове державне утворення, яке змінило хід світової історії, розстановку сил на міжнародній арені.

Узагальнення та систематизація знань

Бесіда:

1. Які позитивні сторони непу?
2. Назвіть основні передумови утворення СРСР.

Домашнє завдання

Опрацювати § 22, С. 208 – 216 за підручником Щупак І. Я., Морозова Л. В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. 

Література:

Джерела:

Хрестоматия по истории СССР, 1861 – 1927: Учеб. пособие для пед. ин- тов по спец. «История» (Под ред. В. Г. Тюкавкина) – М.: Просвещение, 1990.  – 416 с.

Додаткова:

История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории Советского государства (Под ред. В. А. Козлова) – М.: Политиздат, 1991.

История и сталинизм (Под ред. А. Н. Мерцалова) – М.: Политиздат, 1991.

Історія України: Навчально – методичний посібник для семінарських занять (За ред. В. М. Литвина) – К.: Знання – Прес, 2006

Кара – Мурза С. Г. Советская цивилизация. От начала до Великой Победы. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2007.

Підручники:

Всесвітня історія: 1914 – 1939 рр.: Навч. Посібник для 10 кл. (За ред. Я. М. Бердичевського, Т. В. Ладиченко) – К.: А.С.К.,1998.

Полянський П. Б. Всесвітня історія: Підручник для 10 кл. – К.: «Генеза», 2010

Щупак І. Я., Морозова Л. В. Всесвітня історія : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – Запоріжжя : Прем’єр, 2010. – 272 с.