Методична розробка на тему: «Дискусія як інтерактивний прийом дослідження художнього твору на заняттях із зарубіжної літератури»

 

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Кам’янець-Подільський індустріальний коледж»

Циклова комісія філологічних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка на тему:

 «Дискусія як інтерактивний прийом дослідження художнього твору на заняттях із зарубіжної літератури»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кам’янець-Подільський, 2018

 

 

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Кам’янець-Подільський індустріальний коледж»

 

 

       У методичній розробці подано інформацію про дискусію як метод інтерактивного навчання на заняттях для студентів вищих навчальних закладів; показано дослідження філософської основи художнього твору з використанням дискусії як однієї з форм організації навчально-виховного процесу на заняттях із зарубіжної літератури; наведено зразки питань для дискусії та приклади їх застосування під час вивчення творчості Томаса Манна та ідейно-художнього аналізу твору «Маріо і чарівник».

 

     

 

Підготувала: викладач філологічних дисциплін Ю.В. Трачук

Рецензент: голова циклової комісії, викладач філологічних дисциплін Н.М. Ярема

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          Розглянуто і схвалено на засіданні циклової

                                                          комісії філологічних дисциплін

                                               Протокол № __ від “___”_______20__ р.

                                                          Голова циклової комісії ______Ярема Н.М.

 

 

 

 

 

 

 

2018 р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ  I. ДИСКУСІЯ ЯК МЕТОД ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ…….…….4

РОЗДІЛ II. ДИСКУСІЯ ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ ПРИЙОМ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…..….11

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Інтерактивні методи навчання - це діяльність викладача спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, що спонукає їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки викладач, а й студенти. До таких методів слід віднести дискусію.

Дискусія - це метод навчання, який базується на обміні думками з певної проблеми. Точка зору, яку виражає студент у процесі дискусії, може як відображати його власну думку, так і спиратися на думки інших осіб. Вдало проведена дискусія має велику виховну та навчальну цінність, адже вона вчить більш глибокому розумінню проблеми, вмінню захищати свою позицію та рахуватися з думками і точкою зору інших людей. Актуальність зазначеної теми полягає в тому, що в навчальному процесі часом викладачі не надають достатньої уваги навчанню студентів навичок проведення дискусій. Проте самі студенти опановують їх досить швидко порівняно з іншим видами робіт (реферати, конспекти та інше).

Дискусію слід відрізняти від діалогу. Дискусія (лат. discussio - дослідження, розгляд) - це спільне обговорення групою якої-небудь теми, що являє собою спільний інтерес. У ході обговорення відбувається зіткнення різних ідей, думок, перевіряються погляди, концепції, стосунки між людьми.

Діалог (від грец. dialogos) розмова між двома або кількома особами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  I. ДИСКУСІЯ ЯК МЕТОД ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Початок стійкого інтересу психологів до феномену дискусії припадає на 30-ті роки XX ст. i пов'язаний з роботами видатного швейцарського психолога

Ж. Піаже, який показав, що завдяки механізму дискусій з однолітками, а також із старшими i молодшими дітьми дитина позбувається рис егоцентричного мислення i вчиться погоджуватися з точкою зору іншого.

Експериментальне вивчення дискусійних форм групової роботи було започатковано німецьким (згодом американським) психологом Куртом Левіним. Свої першi експерименти він розпочав під час II світової війни у США. Левін виявив дві важливі закономiрностi:

- групова дискусія дозволяє розглянути протилежні позиції i тим самим допомогти учасникам побачити різні аспекти проблеми, зменшити їх опір до нової інформації;

- якщо розв'язок ініційований групою, то він є логічним наслідком дискусії, підтриманий всіма присутніми, його значення зростає, оскільки він перетворюється на групову норму.

Дискусія є одним із видів міжособистісного спілкування, а ця діяльність є провідною в сучасному освітньому процесі. Одне з головних значень дискусії - не стільки всебічне і глибоке вирішення проблеми, скільки спонукання учасників замислитися над нею, і тим самим самоздійснити перегляд своїх переконань і уявлень, уточнити і визначити свою позицію, навчитися аргументовано відстоювати власну точку зору і в той же час усвідомлювати право інших мати свій погляд на обговорювану тему, бути індивідуальністю.

Існує різноманітність техніки проведення дискусії, її початок, висновки, форми проведення тощо. Ефективність дискусії передбачає ретельну підготовку плану, уміння оперувати фактами, додатковими даними, діловитість, уміння виступати, здатність конструктивно мислити, створювати в аудиторії демократичну атмосферу. Дискусія корисна в навчальному процесі. Вона особливо доцільна при дослідженні відносин, цінностей, для підтримки або обміну ідей, при необхідності вирішити в групі яку-небудь проблему, для використання ресурсного потенціалу знань навчальної групи.

Першим і обов'язковим кроком на шляху до організації повноцінної дискусії є встановлення в аудиторії певної демократичної атмосфери. Важко чекати активної дискусії від студентів, які вважають, що їхню думку не сприймають серйозно, а також коли вони бояться видатися смішними в очах викладача, своїх товаришів, або не мають інтересу до предмета, що вивчається, або до того, що вивчають.

В організації дискусії дуже важливими є перші кроки. Для ініціації дискусії важливим є коротке вступне слово викладача. Він повинен ретельно продумати завдання дискусії, її можливий хід, варіанти, а головне - висновки, до яких слід підвести тих, хто навчається. Слід звернути особливу увагу на таке: чітко визначити і повідомити групу, чого ви хочете досягти в результаті дискусії, визначити завдання дискусії, час її проведення, визначити коло її учасників, підготувати питання для стимулювання учасників, відвести час для "розігріву", допомагати групі періодично підводити підсумки, узагальнювати висловлені думки і вказувати на те, наскільки успішно просувається полеміка. Необхідно утримувати дискусію в потрібних рамках, щоб не відволікатися від теми, стежити за тим, щоб основні пункти були обговорені і були пов'язані з матеріалом, що вивчався. Слід прагнути залучити до дискусії всіх, але треба поважати й тих, які мовчать.

Перед початком дискусії необхідно орієнтувати студентів на дотримання правил її проведення. Важливо, щоб ці правила були немов виробленими самими студентами, щоб вони з великим розумінням ставилися до потреби їх дотримуватися.

Серед цих правил можуть бути такі: слухати промовця; говорити поодинці, не допускати, щоб говорили кілька осіб одночасно; не перебивати того, хто говорить; підносити руку, якщо хтось хоче виступити; не перетворювати свою незгоду з висловлюваними ідеями на заперечення промовця.

В якості об'єкту дискусії можуть виступати не тільки спеціально сформульовані проблеми, а й випадки з професійної діяльності (діяльність балінтівських груп з обміну терапевтичним досвідом - лікарі Майкл і Енід Балінти). Дещо по іншому будується навчальна дискусія з певної теми курсу у вищій школі серед студентської аудиторiї.

Викладач повинен підсумувати центральне питання, відповісти на запитання, які залишилися без відповіді. Викладач наголошує на тому, що слід підкреслити, а що лишити поза увагою. Висновки дискусії повинні підтверджувати (або принаймні, відображати) основні положення теми, що виносилася на обговорення. Для сприяння робочій атмосфері викладач повинен подякувати студентам за проведену роботу.

При проведенні дискусії, як i інших форм групової роботи, вирішальне значення має розташування учасників.

Bapiaнт А. "Офіційна аудиторія" (публічний виступ, традиційне розташування парт у студентській аудиторії). Таке розташування підходить для розпоряджень або для повідомлення інформації. Викладач стоїть обличчям до студентів, котрі записують повідомлення. Таке розташування дозволяє розмістити велику кількість людей. Проте варто пам'ятати, що велика кількість учасників ускладнює комунікацію з ведучим. Найбільший контакт встановлюється зі студентами, які сидять посередині перших двох рядів, найменший з тими, що сидять по краях першого i останнього рядів.

Bapiaнт Б. "Поділ на підгрупи". Збільшується імовірність, що студенти обмінюватимуться між собою думками у підгрупах, i що кожна підгрупа спілкувати- меться з викладачем.

Bapiaнт В. "Круглий стіл". Biн дозволяє "об'єднати" людей i тим самим уникнути поділу на підгрупи. Збільшується імовірність того, що студенти спілкуватимуться між собою i з викладачем (ведучим). При такому варіанті дещо стримуватиметься активність студентів, що сидять поруч з викладачем, в той час, як сором'язливі студенти, які сидять напроти, активізуються. В цілому роль ведучого дещо нейтралізується.

Bapiaнт Г. "Трикутник". Студенти бачать один одного i можуть легко спілкуватися між собою. Позиція викладача у даному випадку відповідає позиції "лідера". Таке розташування дозволяє зібрати велику кількість учасників дискусії, більше ніж "круглий стіл", i в той же час посилити керівну роль викладача.

 Варіант Д. "Обличчя в обличчя". Учасники протистоять один одному у дискусії, відстоюючи протилежні погляди. Така структура мало допомагає комунікації, закликаючи сторони швидше до конфронтації ніж до обміну думками. Її дотримуються найчастіше при двосторонніх переговорах, коли керівники (ведучі) розміщуються в центрі кожної делегації.

Мистецтво вести дискусію допомагає у правильному визначенні кола питань. Викладач доповнює відповідь студента додатковими питаннями, які допомагають активізувати мислення всіх учасників дискусії.

Оскільки дискусія - це не тільки бесіда, але і багато в чому протистояння співрозмовників, то вона припускає свого роду словесний "пінг-понг", коли думки од- них учасників не приймаються іншими і "відбиваються" в бік опонентів. Найчастіше спроби довести свою правоту виливаються в нехтування принципами тактовності, і спілкування виявляється на межі взаємних образ та переходу на полеміку. Така риса є найнебезпечнішою. Щоб уникнути подібних ситуацій, потрібно осягнення теоретичних основ ведення переговорів.

Дискусія - це, перш за все, вміле використання таких методів, як переконання, правильні емоції, компромісні рішення, селективний відбір інформації, вибудовування розумних відносин між прихильниками різних позицій.

Як комунікативний інструмент дискусія спрямована на просування ідей та особистих переконань. При цьому домінує зовсім не логіка, а емоції. У зв'язку з цим при проведенні обговорення з використанням такого інструменту необхідно надавати спілкуванню максимально конструктивний і спокійний характер.

Після проведення дискусій багато залишаються незадоволеними її результатами, оскільки їхні ідеї були відкинуті. Тому важливо вміти використовувати дискусію лише у випадках, коли вона дійсно виправдана. Іноді розумніше заміняти її діалогом або поєднувати їх для більшої продуктивності. Етапи підготовки і проведення дискусії: формування проблеми, мети; збору інформації про предмет дискусії; формулювання запитань; оцінки аудиторії. Слід обрати стратегію ведення дискусії з урахуванням індивідуальних особливостей дискутуючих.

Традиційно виділяють сильних і слабких учасників. Сильний учасник - впевнений в собі, добре знає предмет спору, має досвід полемічного спілкування, має авторитет. Слабкий учасник - недостатньо обізнаний у проблемі, нерішучий, недосвідчений у спілкуванні. За характером знань мовців поділяють на "лисиць" та "їжаків" (за байкою давньогрецького поета Архілоха: "Лисиця знає багато усяких речей, а їжак - одну, але велику").

Отже "лисиці" - широко обізнані мовці, але такі, що недостатньо глибоко розбираються в окремих питаннях, а "їжаки" - мовці, заглиблені в одну тему. За манерою поведінки виділяють багато різних типів учасників дискусії: "агресор", "всезнайка", "марнослівний", "мовчун", "сором'язливий", "незацікавлений", "велика шишка", "адвокат диявола" тощо.

Ставлення ведучого до різних типів мовців має бути диференційованим. "Сильному" слід ставити складні запитання; до "їжака" звертатися за роз'ясненнями; "сором'язливим", "незацікавленим", "мовчунам" - давати можливість висловитися в першу чергу, ставити нескладні запитання, підтримувати в них впевненість у своїх силах; "агресору", який критикує всіх і все, одразу ставити запитання: "А що ви пропонуєте?"; "марнослівному" - тактовно нагадувати про регламент; з "великою шишкою" уникати прямої критики, застосовувати техніку "так, але"; "адвокату диявола", який спеціально ставить запитання, що ведуть у глухий кут, блокує дискусію, слід переадресовувати його ж запитання, акцентувати увагу на провокативності його заяв.

Ведучий на початку дискусії оголошує тему, обґрунтовує її, виділяє предмет спору. Учасники дискусії мають чітко уявляти, що є пунктом розбіжностей. Сторони висувають аргументи і контраргументи щодо заявленої тези, ставлять запитання. Ведучий стимулює аудиторію висловлюватися, корегує, направляє дискусійний діалог, підкреслює спільність у висловлюваннях учасників.

Деякі правила ведення дискусії:

Потрібно чітко розмежовувати питання, які є предметом дискусії і які не слід обговорювати.

Не допускати перетворення дискусії у з'ясування особистих стосунків.

Можна переконувати, але не можна принижувати опонентів.

Зберігати спокій і врівноваженість у спорі.

Критикувати без роздратування і злості, але й не вибачатися за критику, тому що це не ознака ввічливості, а вияв невпевненості у своїй правоті.

Програвати і перемагати достойно.

При поразці не сердитися, і не бути розгубленим.

При перемозі залишатися спокійним і скромним.

Давати можливість опонентам "зберегти обличчя".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ДИСКУСІЯ ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ ПРИЙОМ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Курс зарубіжної літератури відкриває нові можливості виховання людини з потужним духовним і творчим потенціалом, розвиненим образним і раціональним мисленням, здатної самостійно подбати про свою конкурентоспроможність.

Використання дискусії на заняттях із зарубіжної літератури для дослідження філософської основи художнього твору, що сприяє поглибленому вивченню творчості письменника та розумінню художнього твору (на прикладі вивчення новели Томаса Манна "Маріо та чарівник").

При цьому здійснюються міжпредметні зв’язки, бо поряд з вивченням творчості письменника студенти знайомляться з історією та географією, звичаями та традиціями, культурою та мистецтвом відповідної країни.

Вивчення зарубіжної літератури потребує дослідження філософських теорій, які вплинули на світогляд письменника (на етапі опрацювання біографії письменника), звернення до філософських основ його творчості (на етапі підготовки сприймання художнього твору) та поглибленого аналізу філософської проблематики художніх творів (на етапі аналізу).

Дослідники творчого доробку Томаса Манна вказують, що він — письменник філософського складу, який зацікавився філософією культу "надлюдини" Ф. Ніцше, якій над їх розв’язанням, спонукали б висловити свою думку. Доцільно дати випереджальне завдання з варіантами запитань, для того, щоб удома студенти змогли продумати аргументи та підібрати цитати до запитань.

Під час дискусії викладач може поставити такі запитання:

1. Враховуючи вплив філософа Ф. Ніцше на становлення світогляду, чи можна вважати головного героя новели "Маріо та чарівник" Чіполлу уособленням надлюдини? Доведіть свою точку зору цитатами з тексту (чарівника Чіполлу можна вважати героєм, який прагне мати безмежну владу над усіма людьми; застосовуючи гіпноз, він робить із людьми страшні речі, при цьому не страждаючи на докори сумління; отже, його можна вважати уособленням надлюдини).

2. Згадайте основні положення філософії Ф. Ніцше. Хто з героїв новели згоден з філософією Ф. Ніцше (основні положення життєвої філософії гіпнотизера Чіполли збігаються з філософією Ф. Ніцше. Йому підкоряється воля людей, він уважає, що його сила дозволяє безкарно маніпулювати людьми)?

3. Якими вчинками чарівник Чіполла доводить, що він є прообразом надлюдини? (студенти аргументують свої відповіді цитатами з тексту).

4. Як ставиться автор новели, Томас Манн, до Чіполли? Чи засуджує він його життєву філософію? Як змальовує автор свого героя (Томас Манн не сумнівається в хибності такого життя; зовнішній вигляд героя викликає у читачів відразу)?

5. Як ви вважаєте, чи дозволено людині робити у своєму житті все, що їй заманеться (відповідаючи на це запитання, студенти можуть висловлювати різні думки)?

6. Хто або що має уберегти людину від культу "вседозволеності"? Як би на це питання відповіли філософ Ф. Ніцше, письменник Томас Манн? Яка ваша точка зору відносно цього питання (філософ Ф. Ніцше вважав, що людство втратило опору, спираючись на яку, певний вчинок людини може бути засуджено. Томас Манн, навпаки, вважає, що мораль є тією опорою чи суддею життя людини)?

7. Ф. Ніцше вважав, що тільки та людина є вільною, яка відкинула будь-які моральні принципи. Чи погоджується з ним письменник Томас Манн? Розкажіть, як ви розумієте свободу людини (письменник не погоджується з цим твердженням Ф. Ніцше. Це він доводить, змальовуючи огидну постать Чіполли, позбавленого усіх моральних принципів)?

8. Яку історичну постать можна вважати надлюдиною. Наведіть паралелі з сучасністю. До чого призвела людей тотальна жага до влади (доводячи свою точку зору, студенти можуть розповісти про тоталітарні режими Адольфа Гітлера та Йосифа Сталіна, чия жага влади призвела до загибелі та поневірянь мільйонів людей)?

9. Який фінал новели "Маріо та чарівник"? Чи очікували , що Маріо так вчинить? Маріо — вбивця (Маріо вбиває гіпнотизера)?

10. Чи потрібні народу сильні особистості по типу Чіполли?

На етапі підбиття підсумків студенти на основі сформованої в ході дискусії позиції вказують, що хоча філософія Ф. Ніцше і вплинула на становлення світогляду Томаса Манна, проте у своєму подальшому творчому шляху він не погоджується з тим, що сильній особистості дозволено все, і вважає, що людина має боротися проти диктаторів, які тримають людей у покорі, гіпнотизуючи їх страхом, як це робив чарівник Чіполла. Письменник переконаний, що моральність та життя — це єдине ціле. Мораль є, так би мовити, суддею, який виносить вирок життю людини.

Отже, дослідження філософської основи художнього твору з використанням дискусії як однієї з форм організації навчально-виховного процесу на заняттях із зарубіжної літератури допомагає розумінню авторської позиції, сприяє поглибленому вивченню твору, розширює світогляд студентів, усебічно розвиває особистість та вчить толерантному ставленню до позицій та думок інших людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дискусію варто використовувати в тому випадку, коли студент накопичив певний медичний словниковий запас, володіє конкретним об'ємом умінь та знать з дисципліни.

Основні функції дискусії: дискусія повинна виступати як метод засвоєння знань, їх закріплення і вироблення вмінь та навичок; це метод розвитку психіч-них функцій, творчих здібностей і особистісних якостей студентів; це метод стимулювання і мотивації навчання; це метод формування самостійної життєвої позиції.

Величезне значення дискусії полягає: дискусія є важливим засобом активізації пізнавальної діяльності; вона значною мірою сприяє розвитку практичного мислення - дає можливість визначити власну позицію; формує навики відстоювання власної думки; поглиблює знання з обговорюваної теми; веде до зникнення в студентів страху висловити "неправильне припущення" (оскільки усі припущення, навіть найбезглуздіші, мають право на існування і не мають негативної оцінки); встановлює довірливі відносини з викладачем, який постійно спонукає до нестандартного мислення, тощо.

Завдання навчальної дискусії: поглиблювати знання з теми, що розглядається; виявляти спірні, заплутані питання; розвивати вміння її учасників аргументовано відстоювати свою думку; розвивати їх вміння уважно і зважено вислуховувати думку опонентів; формувати культуру обговорення спірних питань.

За допомогою дискусії можна навчити студентів логічно викладати свої думки, а саме головне дати їм можливість доказово відстоювати свій погляд, у відвертому спорі обґрунтовувати істинність своїх думок, що значно покращує засвоєння та розуміння навчального матеріалу.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Максименко С. Д. Педагогіка вищої медочної освіти: підручник / С. Д. Максименко, М. М. Філоненко - К.: "Центр учбової літератури", 2014. - 288 с
2. Навчання дебатів: збірка матеріалів для керівників дебатних клубів та вчителів, які навчають дебатів і дискусій; автор-укладач: І. Сущенко. - К., 2003. - 32 с
3. Психологія і педагогіка. Особливості проведення навчальних дискусій: навч.-метод. посібник ; за ред. О. І. Кадикало. - Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2013. - 20 с.
4. http://4mi-metod.blogspot.com/2013/10/blog-post_6.html
5. file:///C:/Users/1/Downloads/vvnmu_2015_19_1_51.pdf
6. http://eduknigi.com/ped_view.php?id=188
7. https://www.google.com.ua/search81&aqs=chrome.1.69i59l2j69i61j69i57j69i61l3559j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8
8. http://college.nuph.edu.ua/wp-content/uploads/
9. http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/39663/
10. http://studentbooks.com.ua/content/view/144/46/1/19/