Методична розробка на тему: "Фінансування бізнесу"

ФІНАНСУВАННЯ БІЗНЕСУ

Усім підприємцям для старту та розвитку бізнесу необхідний капітал, який забезпечується шляхом фінансування. Фінансування − це отримання суб’єктом господарювання необхідних грошових фондів для здійснення господарської діяльності. На різних етапах існування підприємства використовуються різні джерела фінансування.

Виділяються два основні види фінансування: внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішнє фінансування − це власні кошти. В цьому випадку можна використовувати власні заощадження або фінансові ресурси власного бізнесу.

Якщо бізнес уже функціонує, внутрішнім джерелом фінансування може бути: 1) прибуток; 2) продаж майна чи інших активів; 3) зменшення оборотного капіталу; 4) кредити від постачальників; 5) амортизаційні відрахування та інші.

Для малого бізнесу в Україні прибуток не є головним джерелом, оскільки розміри прибутків невеликі. Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості для перетворення прибутку на додатковий капітал з метою розширення виробництва.

Якщо вдало продати маловикористовувані активи (транспортні засоби, обладнання, приміщення тощо), то можна отримати необхідні гроші. Однак основний капітал, особливо зношений, продати на ринку складно, а то й неможливо. У стартовій ситуації краще активи брати в оренду, ніж купувати у власність.

Спроба зменшити запаси, незавершене виробництво − це вилучення грошей з обороту, що означатиме спад господарської активності, що автоматично відіб’ється на обсягах виторгу та прибутках фірми.

Якщо постачальник погоджується на оплату покупцем рахунків через деякий проміжок часу після отримання товару, то це може дати останньому деякі необхідні короткострокові засоби. Нині практикують поставки товарів «під реалізацію» на термін не більше 1 місяця. Покупець (торговельна фірма) переказує кошти на рахунок постачальника в міру реалізації товару. При цьому відсотки за товарний кредит не сплачуються, бо це не передбачається договором поставки.

Зношена частина основного капіталу (обладнання, устаткування) поступово накопичується у грошовій формі у спеціальному амортизаційному фонді. Амортизація нараховується протягом всього нормативного терміну служби основного капіталу (наприклад, деревообробного верстата, трактора, електроплити тощо), а необхідність у її використанні настає лише після фактичного його вибуття. Тому до моменту заміни основного капіталу, який вибув із експлуатації, амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як джерело фінансування виробництва.

Зовнішніми джерелами фінансування бізнесу можуть бути комерційні банки, небанківські фінансові установи (страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії), приватні фірми, урядові та регіональні програми, кошти родичів і друзів та ін. В Україні фінансування малих і середніх підприємств за допомогою випуску акцій є поодиноким явищем (акціонерне товариство як організаційно-правова форма є типовою не для малих, а для великих підприємств).

Кошти родичів і друзів за своїми обсягами та строками є далеко не основним джерелом. Такі кошти використовуються для формування стартового капіталу або в екстраординарних випадках функціонування бізнесу. Часто − це короткострокові безпроцентні позики, які не проходять через бухгалтерію, тому встановлення їх розміру є проблемою.

Ще одним джерелом фінансування малих підприємств є багаті люди, тобто власники приватних фірм (приватні інвестори). В США, наприклад, з цього джерела фінансується близько 30 тис. фірм-початківців. В Україні це явище також існує, але у незрівнянно менших обсягах. Приватні особи, які розпоряджаються своїм капіталом, коли приймають рішення про інвестування, часто користуються послугами радників (бухгалтерів, фінансистів, технічних експертів, юристів).

Банки висувають малим фірмам певні вимоги:

1. дрібний власник мусить вкласти у проєкт 25-50% власних коштів;
2. потрібні гарантії у вигляді застави під кредит;
3. деякі банки призначають малим фірмам проценти, вищі від базової ставки для великих корпорацій.

Короткострокові кредити можуть надаватися банками у випадку тимчасової фінансової скрути. Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капіталовкладень.

Довгострокові кредити надають для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже наявних основних фондів, на нове будівництво тощо.

Банківські кредити поділяються на забезпечені заставою (майном, майновими правами); гарантовані (банками, фінансами або майном третіх осіб); з іншим забезпеченням (порука, посвідчення страхової організації) і незабезпечені.

Наприклад, 1) відступлення права на оренду (банк надає позику підприємству, а за це автоматично отримує орендну плату); 2) відкриття гарантійних депозитних рахунків (кредит видається під депозит в банку); 3) використання страхових полісів (банк видає кредит під заставу страхового поліса) та ін.

В практику малого бізнесу України активно впроваджується комерційний кредит − товарна форма кредиту, об’єктом якого можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, на які продавцем надається відстрочка платежу.

Змоделюйте приклади ситуацій у підприємницькій діяльності, коли один підприємець дає товар із відстрочкою платежу іншому; обговоріть переваги та ризики для обох учасників такої кредитної угоди.

Іпотечний кредит − це кредит під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Предметом іпотеки у разі надання кредиту можуть бути житлові будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки, які є власністю позичальника.