МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА НА ТЕМУ: «РЕСУРСИ ВИРОБНИЦТВА»

Бадюк Л.А.,

Відокремлений структурний підрозділ

«Немішаївський фаховий коледж

Національного університету біоресурсів

і природокористування України»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА НА ТЕМУ:

«РЕСУРСИ ВИРОБНИЦТВА»

Виробництво – цілеспрямована діяльність людей, що має на меті задоволення їхніх потреб. Результатом виробництва є створення благ – товарів і послуг.

Процес виробництва здійснюється не ізольованими суб’єктами господарювання, а в суспільстві, в системі суспільного поділу праці. Навіть окремий підприємець, власник кав’ярні чи перукар, вважаючи, що він діє цілком незалежно, насправді пов’язаний сотнями господарських ланцюжків з іншими людьми.

Виробництво може бути структуроване за різними ознаками. Важливим підходом є його розгляд з точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне. Матеріальне виробництво – це створення матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також матеріальних послуг (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування, ремонт взуття, хімічне чищення тощо). Нематеріальне виробництво охоплює види економічної діяльності, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта тощо).

Сукупність видів діяльності, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру. Соціальна інфраструктура охоплює ті види економічної діяльності, які безпосередньо задовольняють соціальні потреби: охорона здоров’я, освіта, житлово-комунальне та побутове обслуговування, пасажирський транспорт і зв’язок, культура, мистецтво тощо.

В процесі виробництва створюється суспільний продукт, який проходить взаємопов’язані стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання.

Просте виробництво – це процес, при якому виробництво з року в рік відбувається у незмінному розмірі. Результатом розширеного виробництва є збільшення обсягів суспільного продукту.

Створення товарів та послуг, призначених для задоволення потреб, вимагає використання певних ресурсів.

Під «виробничими ресурсами» розуміють усі природні, людські та вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Виробничі ресурси поділяють на п’ять видів: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, інформація.

До поняття «земля» відносять усі природні ресурси, які використовують у виробничому процесі: рілля, пасовища, ліси, мінеральні та водні ресурси тощо.

Ресурс «капітал» охоплює усі виробничі знаряддя, тобто усі види інструментів, машин, устаткування, а також фабрично-заводські, складські та транспортні засоби, збутову мережу, які використовують у виробництві товарів і послуг та постачанні їх до кінцевого споживача. Процес виробництва та придбання капітальних ресурсів називають інвестуванням. Гроші безпосередньо нічого не виробляють, тому їх не розглядають як виробничий ресурс.

Ресурс «праця» – це всі фізичні та розумові здібності людини, що застосовуються у виробництві товарів і послуг. Професійну діяльність токаря, продавця, водія, учителя, пекаря визначають загальним поняттям «праця».

Особливий людський ресурс має назву «підприємницькі здібності».

Підприємець має кілька функцій, які роблять його діяльність винятково важливою:

1)  він бере на себе ініціативу поєднання всіх інших ресурсів у єдиний виробничий процес, виступає каталізатором і рушійною силою виробництва;                                                                                                                                                     

2) бере на себе відповідальність приймати основні рішення, визначає курс діяльності підприємства;

3)  він новатор, постійно турбується про оновлення і вдосконалення виробництва;

4)  він - людина, яка йде на ризик, ризикуючи не лише своїм часом, працею та діловою репутацією, але й вкладеним капіталом, як власним, так і своїх компаньйонів.

 Останнім часом дедалі більше економістів визнає повноправним виробничим ресурсом інформацію.

Економічні ресурси мають загальну властивість: вони рідкісні, тобто кількість їх обмежена. Кількість земель, корисних копалин, капітального устаткування та робочої сили (робочого часу) є обмеженою.

Проблема обмеженості ресурсів зумовлює необхідність не лише економії ресурсів і зростання їхньої віддачі, але також оптимізації процесу споживання, збереження та охорони навколишнього середовища, забезпечення перспектив для розвитку виробництва і споживання. Кожен із нас живе у світі обмежених можливостей: обмежені фізичні та інтелектуальні можливості людини, обмежено час, який вона може приділити тій чи інший справі, обмежені засоби, які людина могла б використати для досягнення певної мети. І не тільки окрема людина, а й усе суспільство в цілому обмежене у своєму прагненні добробуту.

Список використаних джерел:

1. Карпюк Г.І. Основи підприємництва: навчальний посібник для здобувачів професійної освіти, режим доступу: https://mon.gov.ua/storage, 2021
2. Михайловська , О. В. Сутність категорії «ресурси»: теоретичні та практичні аспекти. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, (2), 2021
3. Ажнюк М.А., Передрій А.С. Основи економічної теорії: навчальний підручник – К.: Знання, 2008.