Методична розробка на тему: "Робота над технікою сценічного мовлення"

Про матеріал
Сценічна мова актора-лялькаря відрізняється від мови актора – драматичного театру своєю особистістю, мовною характерністю. Вмінням володіти голосом в різних регістрах діапазону (низькому, середньому, високому) і мати великий діапазон, для того щоб створити характерний голос: комахів, дітей, тварин і різних казкових персонажів. Для цього всі вправи з техніки мови повинні бути пов’язані з рухами тіла та працею з лялькою. Знаходячись за ширмою, голос повинен звучати виразно, для цього приголосні повинні звучати чітко в повільному й пришвидшеному темпі, при різному положенні тіла. Тому всі вправи доцільно роботи, звертаючи увагу до специфіки театру ляльок.
Перегляд файлу

ОКВНЗ «Дніпропетровський театрально-художній коледж»

Циклова комісія сценічної мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

на тему: «РОБОТА НАД ТЕХНІКОЮ СЦЕНІЧНОГО МОВЛЕННЯ»

 

для закладів фахової передвищої освіти культури і мистецтв

 

 

 

 

 

 

галузь знань: 02 Культура і мистецтво

спеціальність: 026 Сценічне мистецтво

 

 

 

 

 

 

 

 

 м. Дніпро

2019 р.


Укладач: Яшна Г. Т. викладач ІІ категорії ОКВНЗ «Дніпропетровський театрально-художній коледж»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано на засіданні циклової комісії сценічної мови 

(протокол № 7 від 28. 02. 2019 р.)

 

 

 

 

 

 

 

© Яшна Г. Т., 2019 р.

© ОКВНЗ «Дніпропетровський театрально-художній коледж»

Рекомендації до вправ зі сценічної мови

   

Запам’ятай, що перш аніж в слові почати вправлятись, треба клітку грудну розширити злегка й при цьому низ живота підібрати для опори диханню й звукові. Плечі в час дихання бути повинні вспокої, без руху. Кожен вірша рядок на однім видиху промовляй і простеж, аби груди не стискались під час мовлення, бо при видиху рухається лише діафрагма:

– рядочок читати скінчивши, не поспішай з переходом до наступного;

– витримай паузу коротку у темпі вірша й одночасно добери частку повітря,   

 та лише користуючись диханням нижнім;

– стримай повітря на мить і тільки тоді вже читання продовжуй.

Стеж чутливо, щоб кожне слово почуте було:

– пам’ятай про дикцію ясну і чистоту звуків приголосних;

– рот не лінуйся відкривати, щоб для голосу вільним був шлях;

– голосу звук не глуши придиховим тьмяним відтінком, голос і в тихім звучанні   повинен зберігати металевість.

Перш ніж вправлятися в темпі, висоті й силі, до уваги слід взяти рівність, стійкість звуку:

– слухай уважно, щоб голос ніде не тремтів, не колихався;

– видих веди економко – з розрахунку на цілий рядок.

Зібраність, дзвінкість, зпеткість, стійкість, повільність і плавність – ось що слухом уважним спочатку у вправах здобудь.

Сценічна мова актора-лялькаря відрізняється від мови актора –  драматичного театру своєю особистістю, мовною характерністю. Вмінням володіти голосом в різних регістрах діапазону (низькому, середньому, високому) і мати великий діапазон, для того щоб створити характерний голос: комахів, дітей, тварин і різних казкових персонажів. Для цього всі вправи з техніки мови повинні бути пов’язані з рухами тіла та працею з лялькою. Знаходячись за ширмою, голос повинен звучати виразно, для цього приголосні повинні звучати чітко в повільному й пришвидшеному темпі, при різному положенні тіла. Тому всі вправи доцільно роботи, звертаючи увагу до специфіки театру ляльок.

 

1. Робота над диханням

 

Важливим фактором у звучанні мови є дихання. Правильно дихати – це вміти користуватися всіма м’язами дихального апарату, щоб розши­рення легенів, яке веде за собою поновлення їх повітрям, змушувало працювати м’язи діафрагми.

1. Вдихати повітря через ніс слід вільно, безшумно.

2. Починати говорити можна тоді, коли в легені взято незначний надлишок повітря, необхідного для виголошення структурно-логічної частини тексту; це позбавить від «позачергового» вдиху, який порушує плавність і ритм мовлення.

3. Не допускати, щоб повітря було витрачено повністю – це призведе до аритмії. Витрачати повітря слід економно й рівномірно.

4. Пам’ятай, що від глибини вдиху залежить сила видиху, отже – сила звучання голосу.

5. Вдихати і видихати слід безшумно, непомітно для слухача.

Існує кілька типів дихання: поверхневе, або ключичне, грудне, реберне, діафрагмальне і реберно-діафрагмальне. Найдосконалішим є реберно-діафрагмальне дихання.

Починати тренування дихання потрібно з позиції лежачи, сидячи, стоячи.

Вправи. Перш ніж приступити до виконання вправ на диханні, треба підготувати наше тіло. Масаж тіла треба робити повільно, під приємну музику, лежачи, з поглажуванням обличчя, шиї, живота, бокових частин тіла, рук, ніг, потім перейти на легеньке постукування кінчиками пальців.

1. Вправи лежачи: Взяти дихання на рахунок один, підняти руки і видихаючи на 3 опустити, руки повільно. Повторити тричі. Потім підняти ноги.

2. Сядьте вільно, ноги поставте перпендикулярно до сидіння, спину тримайте рівно, але не напружено. Зробіть активний видих п-ф-ф-ф. При видиху повітря не «вистрілюйте», а ніби проціджуйте його крізь зуби. Повторіть 6 разів.

3. Вимовте кілька разів підряд проривні приголосні к-г, к-г, к-г, г-к, г-к, г-к. Потім повільно вимовляйте голосні: і, а, е, о, у, и. Зосередьте увагу на роботі мускулатури ротової порожнини. Повторити 6 разів.

4. Станьте, зробіть швидкий вдих носом, після паузи видихніть так, ніби хочете загасити свічку, яка стоїть близько. Повторити 3-4 рази. Потім свічку умовно перенесіть далі, але не забувайте, як працює мускулатура рота, і живота.

5. Станьте прямо, уявіть собі, що ви у весняному саду, і вдихаєте запах улюблених трав і квітів. Після вдиху ви ніби затримуєте в собі цей запах (зробити паузу) і видихайте повільно, щоб довше зберегти запах цвіту.

Але бажано, цю вправу робити під ліричну музику. Про себе можна проговорювати вірш Г. Бідняка «Весна»:

 

Далеч поповіє...

Йде до нас весна.

З нею молодіє

Рідна сторона

В сонячному блиску

Море і поля.

Вітер легко звиско.

Мчиться навмання.

Десь біжить грайливо

Річка, невгава.

І усім на диво

Пісеньку співа...

 

Пролісок з’явився

В молодім ліску.

Навіть хтось умився

Вже на бережку.

З-за ріки вихрясті

Чути голоси.

Скільки того щастя,

Сонца і краси!

 

6. Уявіть собі, що коло вас був кіт. Раптом він зник. Ви озирнулися – немає. Покличте так, ніби він десь близько: киць-киць, коротко вимовляючи звуки. Огляньтесь – немає. Пошліть звук протяжніше, на відстань: кес-кес... Побачили кота, наближайтесь до нього і одночасно кличте. Простежте, як змінюється напруження при вимовлені звуків на різній відстані. (Розіграти етюд).

7. Читайте кожен віршовий рядок на одному видиху. Повітря добирайте після кожного рядка.

Віє вітер з-під воріт, Ясне сонце випливає,

У воротах – сірий кіт. Коту спинку пригріва.

Вітер сірому котові Кіт воркоче, кіт муркоче,

Чеше вусики шовкові. Ніби щось сказати хоче.

П. Тичина «Віє вітер з під воріт»

 

Вправу 6, 7 можна з’єднати і етюдно обіграти.

Можна також рекомендувати студентам для роботи не цілі тексти, а прислів’я і приказки, які вони читають у різному темпі на диханні.

8. Для закріплення дихання можна проводити вправи з уявою: що рубаємо дерево, чи качаємо колесо, чи їдемо на лижах, або плавці плавають, чи млин працює, при цьому на диханні видихати звуки, які ми чуємо в житті.

 

2. Робота над голосом

 

Голос утворюється в результаті роботи голосових зв’язок і дихання й націлений цінними властивостями: силою, висотою, тембром, великим діапазоном, а також набутими: темпом, польотністю, звучністю.

Кращі якості голосу формуємо, спираючись на розвинене дихання студента і одночасно стежимо за роботою артикуляційного апарату.

Тому рекомендується частіше проводити артикуляційну гімнастику, бажано з дзеркальцем, для того щоб слідкувати за роботою рота, щелепи, язика.

1. Розкриття рота – рот округлити при розкритті, як при беззвучній вимові. Язик лежить вільно, торкаючись кінчиком нижніх зубів. Дихання повільне. По рахунку «один» – рот розкривається, «два» – пауза, «три» – рот закривається. Вправу повторити 4 рази.

2. Посмішка – підтягнути верхню губу до носу і показати верхні зуби, але рот округлий залишається, потім нижню губу відтягнути вниз до бороди і показати нижні зуби. Вправу робити по 4 рази.

3. Тренаж верхньої губи – натягнути верхню губу на верхні зуби, так щоб губа трішечки зникла в роті, а потім проробити вправу з нижньою губою, але натягнути нижню губу на нижні зуби.

4. Почесати верхніми зубами нижню губу, потім нижніми зубами верхню губу.

5. Зібрати губи в трубочку і витягнути вперед, потім розслабити губи і розтягнути до вух в сторони.

6. Рухи зібраних губ вправо, вліво, вверх, вниз і описати коло.

7. Рухи нижньої щелепи – вперед, вправо, вліво.

Вправи для язика:

1. Язик підняти до верхніх зубів і повільно опустити до нижніх зубів.

2. Язик рухається вправо і вліво в напрямку вилиць.

3. Язик зібрати в трубочку і витягнути вперед як жало змії, а потім прибрати і витягнути язик, як лопата розплющеним.

4. Зобразити: як жаба стрекоче на болоті, як заводять часи і вони ідуть, зобразити язиком цокіт копит, шум вітру, завести трактор.

Вправи повторюймо по 4 рази.

Особливу увагу слід звертати на звучання голосу в різних регістрах діапазону: низький, середній, високий. Тому з закритим ротом потрібно знайти низький регістр і проспівати на диханні голосні і відчути грудний вібраційний голос, потім середній, зосереджуючи увагу на посил голосу в губи, і верхній – високий головний регістр. Сила голосу регулюється довільно. Вона залежить від напруження мовного апарату і сили видиху повітря.

Голосні звуки. Голосові звуки утворюються коливанням голосових зв’язок і відрізняються вони між собою тільки тембром. Різкий тембр голосних залежить від зміни конфігурацій резонуючої порожнини внаслідок рухів язика й почасті положення губ.

Найрухомішим органом при утворенні мовних звуків є язик. За положенням язика в горизонтальному напрямі голосні поділяються на звуки переднього, середнього та заднього ряду. За ступенем піднесення спинки язика у вертикальному напрямі голосні поділяються на звуки низького, середнього й високого піднесення.

Голосні:  і, е – переднього ряду;

                а, о, у – заднього ряду;

                і, у – високого піднесення;

                в, о – середнього;

                а – низького піднесення;

                и – переднього ряду з наближенням до середнього.

Голосна і вимовляється чітко, виразно в усіх позиціях, е – вимовляться чітко і виразно під наголосом.

В ненаголошених позиціях вимовляться з наближенням до и. Перед наголошеним складом з голосними и, і, у. (степи/стипи).

А – вимовляться виразно і чітко.

О – вимовляться виразно, ясно під наголосом.

Перед наголошеним складом із звуками у або і голосний о наближається до у. (го(у)лубка, ло(у)пух, бо(у)лючий).

Без нахилу до у вимовляться звук о в префіксах: до – недо, о, об, про, роз.

У – вимовляться чітко і виразно в усіх позиціях.

И – вимовляться виразно під наголосом.

З більшим нахилом до е звучить и перед наголошеним складом з е, а.

Перед складом з наголошеним о вимовляться середній звук між и та е.

Найменше зближується и з е перед наголошеним складом з у і и.

В тренажі потрібно кожен голосний спочатку вимовляти беззвучно, потім голосно, стежачи за артикуляцією звуків.

Рухи органів мовлення повинні бути легкими, без напруження. Лице, шия повинні бути вільними без яких бо то не було тисків. Кожна вправа вимовляться на однім видиху, в різному темпі, та положенні тіла.

іе, іа, іо, іу, іи,

еі, еа, ео, еу, еи,         і, е, а, о, у, и – ритмічно

ае, аа, ао, ау, аи,         від повільного до швидкого.

ои, оа, оо, оу, ои.

Приголосні. У творені приголосних активну участь беруть стінки глотки, язик, губи. За акустичними ознаками приголосні поділяються на дві основні групи: сокорні і шумні.

Сокорні: м, н, л, р, в.

Шумні: дзвінкі – б, ц, ж, з, дж, дз; глухі – п, т, ш, с, ч, ц.

За місцем творення приголосні поділяються на такі групи: губні, язикові й глоткові. Вони, в свою чергу, поділяються: на передньоязикові зубні та піднебінні, середньоязикові й задньоязикові.

За способом творення розрізняються між собою – проривні, щілинні й зімкнено-щілинні або африкати.

Губні приголосні: м, в, б, п, ф.

Язикові приголосні:

а) передньоязикові – к, п, д, т, з, с, ж, ш.

б) середньоязикові – й.

в) задньоязикові – х, к, г.

г) глоткові – г.

ж) африкати – ц, ч, дз, дж.

ж) дрижачі – р.

Для енергійної вимови звукосполучень візьмемо перший звукоряд: а, б, в, г, д, ж.

Б. 1. Не голосно й не поспішно скандувати: бі-ба-ба-бу-бу-би (на видиху).

2. З перелічувальною інтонацією вимовляйте, ніби диктуючи: бі-бе, ба, бо, бу, би.

3. Здвоєні приголосні вимовляйте, як один здовжений звук:                                                       пі-ббі, пе-ббе, па-бба, по-ббо, пу-ббу, пи-бби.

4. Вимови в швидкому темпі:

бібі-бібі-біб, бебе-бебе-беб,

баба-баба-баб, бобо-бобо-боб,

бубу-бубу-буб, биби-биби-биб.

В 1. Протягнути на подовженому видиху: в-в-в-в-в-в.

2. Скандувати вимовляючи: ві-ве-ва-во-ву-ви.

3. Суцільна і роздільна вимови: ва-в’я, ве-в’є, ви-в’ї, ву-вю.

Г 1. Скандувати: гі-ге-га-го-гу-ги.

2. Чітка вимова приголосної на кінці складу. Дихання добирати після кожного рядка: гіг-гег-гаг-гог-гуг-гиг;

хі-гі, хе-ге, ха-га, хо-го, ху-гу, хи-ги.

3. Чітко вимовляти сполучення приголосних:

глі-гле-гло-гла-глу-гли;

грі-гре-гра-гро-гру-гри;

гмі-гме-гма-гмо-гму-гми.

Д 1. Перелічувальна інтонація: ді-де-да-до-ду-ди.

2. Вимова в швидкому темпі:

ті-дді, те-дде, та-дда,

то-ддо, ту-дду, ти-дди.

3.Скандування з наголосом на останьому складі:

дідідід, дедедед, дададад, дододод, дудудуд, дидидид.

Ж 1. Протягнути на подовженому видиху: ж.

2. Перелічувальна інтонація: жі, же, жа, жо, жу, жи.

3. Скандування: жіж, жеж, жаж, жож, жуж, жиж.

4. Скандування: да-жа-джа, до-жо-джо, ду-жу-джу, де-же-дже, ди-жи-джи,               ді-жі-джі.

Всі ці вправи доцільно промовляти з вправами фізичними на видиху. Цей звукоряд вимовляти б швидкому темп і з рухами:

біб, беб, баб, боб, буб, биб.

вів, вев, вав, вов, вув, вив.

гіг, гег, гаг, гог, гуг, гиг.

дід, дед, дад, дод, дуд, дид.

жіж, жеж, жаж, жож, жуж, жиж.

Вимовляти в швидкому темпі п’ятискладові звукосполучення з наголосом на останньому складі з рухами бі, ві, гі, ді, жі, бевегедеже, бавагадажу, бовогодоже, бувугудужу, бивигидижи.

 

Доцільно працю продовжувати на прислів’ях та скоромовках і віршах.

 

Прислів’я:

1. Хоч в лоб, хоч по лобові.

2. Грім бє у високе дерево.

3. Коли хліб на возі, то нема біди в дорозі.

4. Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

5. Раді люди літу, а бджоли цвіту.

6. Восени і горобець багатий.

7. Сміливим відвага володіє.

8. На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.

9. Як сам добрий, то добротою і тобі відповідають.

 

Скоромовки:

1. Баран-буян, заліз в бурян.

2. Бик тулогуб, тулогубенький бичо, у бика біла губа, була тула.

3. Білочка ягілочка, де була?

На бал в бричці їздила

Що там робила?

Байдики била.

4. Ведмедівка вівці пасла,

Заробила грудку масла.

Вареників поварила,

ведмедика запросила.

5. Ходить гарбуз по городу

питається свого роду:

Ой чи живі, чи здорові всі, родичі гарбузові?

6. Гудзик пудзик колихався

із ниточки обірвався

упав на цибулю,

набив собі гулю, гвалі!

7.Ой дуб-дуба, дуб-дуба,

лізе дятел на дуба

по дубовій драбині

у червоній шапчині,

дзьобом дуба дзьоб!

8. Грізно грима грім горою –

гонить гомін градовою.

Гнеться грум гнучке гілля.

Гонить гуси Гнат: Гиля!

На ляльковому відділенні слід скоромовно промовляти з лялькою, з голосовою характеристикою, та відношенням.

 

Вірші:

Вмію я уже читати, 

Тож беруся вчити брата.

Починаю з букви А. 

Він мене питає: «Га?»

Називаю букву Б.

Він сміється: «Бе-бе-бе».

То ґелґоче гусаком, 

То регоче бараном.

Знає він всі літери 

Й пише трохи навіть, 

Тільки дуже хитрий він 

І оце лукавить.

Глянув якось у вікно  

Сонечко підбилось. 

Братик каже: «Буква О 

В небі покотилась».

Чує він, як на даху 

Завиває буква У, 

Бо невіглас вітер 

Більш не знає літер.

Прилетить до саду жук, 

Братик зразу ж чує вже; 

Жук дарує всім навкруг 

Басовиті букви Ж.

Всі малята як малята  

Книжечки читають, 

Ну а букви мого брата 

Бігають, літають.

Кінь промчить біля воріт

Не догнати й соколу. 

Братик мовить: «З-під копит 

Буква Ц процокала».

Він вважає: 

На подвірї

Кури стали учнями 

І, погладжуючи піря, 

Букву К заучують. 

Та наука нелегка: 

Кажуть «ко», 

А треба «ка».

Ми над річкою гуляли, 

Раптом букву відшукали: 

Хвиля в тиші комиша 

Загубила букву Ш.

Скільки літер ще довкола –

Шепеляві й грімкотливі... 

Це така весела школа, 

Це уроки жартівливі.

Г. Усач. (Непосидлива абетка)

 

Жоржик – лежень, лежебока,

З лежебокою морока.

Женя каже: – Не лежи,

Жито жати поможи. –

Лежень каже: – Може, жалко.

Жалко, Женечко, лежанки?

Що ж, як будете ви жати.

Зможу в житі я лежати!

Г. Бойко

 

Другий звукоряд: з, к, л, м, н.

З 1. Протягнути на продовженому видиху: сіз-сез-саз-соз-суз-сиз.

   2. Перелічувальна інтонація: зіз-зез-заз-зоз-зуз-зиз.

   3. Скандування: сізі-сезе-саза-созо-сузу-сизи.

К 1. Чітка вимова: кік-кек-как-кок-кук-кик.

    2. Скандування: кпі-кпе-кпа-кпо-кпу-кпи.

    3. Чітко вимовляти сполучення приголосних: пткі-птке-птка-птко-птку-птки.

Л 1. Протягнути на подовженому видиху: ліл-лел-лал-лол-лул-лил.

    2. Чітко вимовляти: лі-ліль, ле-лель, ла-лаль, ло-лоль, лу-луль, ли-лиль.

    3. Енергійно вимовляти:

млі, мле, мла, мло, млу, мли;

влі, вле, вла, вло, влу, вли;

длі, дле, дла, дло, длу, дли.

4. Вимова в швидкому темпі:

длітлі, длетле, длатла, длотло, длутлу, длитли.

М 1. Протягнути приголосну м на кінці складу:

мімле-мемле-мамле-момле-мумле-мимле.

2. Перелічувальна інтонація: мі-ме-ма-мо-му-ми.

3. Вимови в швидкому темпі:

мімімім-мамамам-мемемем-момомом-мумумум-мимимим.

Н 1. Оклична інтонація: ні! не! на! но! ну! ни! ні! інні! не! енне! ан! анна! он! онно! ун! унну! ни! инни!

2. Чітка вимова, темп помірний: мні, мне, мна, мно, мну, мни.

3. Твердий і м’який приголосні в кінці складу: нін-нінь, нен-нень, нан-нань, нон-нонь, нун-нунь, нин-нинь.

Вимовляти в швидкому темпі з візичними вправами:

зіз, зез, заз, зоз, зуз, зиз;

кік, кек, как, кок, кук, кик;

ліл, лел, лал, лол, лул, лил;

мім, мем, мам, мом, мум, мим;

нін, нен, нан, нон, нун, нин.

зікіліміні, зекелемене, закаламана, зоколомоно, зукулумуну, зикилимини.

 

Прислів’я:

1. На зріст високий, та на розум низький.

2. Спитає лютий, чи взутий.

3. В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.

4. Стукотить, гуркотить – комар з дуба летить.

5. Краще пізно, як ніколи.

6. Де багато пташок, там немає комашок.

7. Що в воду впало, те пропало.

8. Як до діла – так і сіла.

9. Хоч в лоб, хоч – по лобові.

10. По можливості не кривдь і мурашку.

11. З другом говори ввічливо: від грубого слова близький стає чужим.

12. Вірний друг – то найбільший скарб.

13. Не подумавши, нічого не починай.

 

Скоромовки:

1. Одна нога взута, друга роззута,

а якби третя була, то незнаю,

якби пішла, бо зима.

2. Цей ковпак зроблений не по-ковпаківські.

Треба його перековпакувати,

Щоб він був перековпакований.

3. Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде.

4. Наш Паламар усіх лаламарів перелаламарив перевилаламарив, нашого лаламаря ні один лаламар неперелаламарить, не перевилаламарить.

 

Вірші:

Добра мати до своїх дітей,

А земля – до всіх людей.
 

Землю гріх ображати,

бо вона – наша мати.

Землі

Зелена земле, що мене

зростила й розуму навчила!

За цвіт, за плід, за все земне

тобі спасибі, мати мила!..

М. Рильський

 

Гай без листя, поле голе, 

У тумані все змінилось. 

Колесом за сині гори 

Сонце тихе закотилось.

 

Вибита дріма дорога, 

Їй примарилось, приснилось, 

Що вже зовсім, зовсім трохи 

До зими чекать лишилось.

 

Ой і сам я край узлісся 

Вчора бачив крізь тумани: 

Лошаком буланим місяць 

Запрягався в наші сани.

Вірш С. Есеніна у перекладі В. Сюсюри

 

«Дзінь-дзелень!» – біжить трамвайчик, 

У вагоні лис і зайчик, 

Бегемотик, слоник, котик, 

Песик, вовчик, коник, кротик.

– Не дивуйтесь! – каже зайчик, 

В зоопарк іде трамвайчик!

А. Камінчук (Трамвайчик)

 

Третій звукоряд: п, р, с, т, ф.

П 1. З перелічувальною інтонацією вимовляти: піп, пеп, пап, поп, пуп, пип.

2. Вимовляти звукоряд на одному диханні, наголошуючи перший склад:

біппі, беппе, баппа, боппо, буппу, биппи.

3. Вимови в швидкому темпі:

пілі-пілі-піп, пеле-пеле-пеп,

папа-папа-пап, попо-попо-поп,

пупу-пупу-пуп, пипи-пипи-пип.

Р 1. Протягнути розкатисто, на подовженому сильному видиху виділяючи приголосну на кінці складу: рір, рер, рар, рор, рур, рир.

2. Чітко вимовляти сполучення приголосних:

лрі, лре, лра, лро, лру, лри;

жрі, жре, жра, жро, жру, жри;

зрі, зре, зра, зро, зру, зри.

3. Вимова в швидкому темпі:

дрітрі, дретре, дратра, дротро, друтру, дритри;

трідрі, тредре, традра, тродро, трудру, тридри.

С 1. Протягнути на подовженому видиху: сіс-сєс-сас-сос-сус-сис.

2. Скандування: сті, сте, ста, сто, сту, сти.

3. Вимови в швидкому темпі:

стізді-стезде-стазда-стоздо-стузду-стизди.

Т 1. Перелічувальна інтонація: тіт, тет, тат, тот, тут, тит.

 2. Вимови в швидкому темпі: дітті,детте, датта, дотто, дутту, дитти.

3. Скандувати: ті-ті, те-те, та-та, то-то, ту-ту, ти-ти.

Ф 1. Протягнути на подовженому видиху: фіф, фаф, феф, фоф, фуф, фиф.

2. Скандувати: фі-фе-фа-фо-фу-фи.

3. Наголос на перший склад:

ффіві, ффеве, ффава, ффово, ффуву, ффиви.

Цей звукоряд вимовляти в швидкому темпі –

піп-пеп-пап-поп-пуп-пип;

рір-рер-рар-рор-рур-рир;

сіс- сес-сас-сос-сус-сис;

тіт-тет-тат-тот-тут-тит;

фіф-феф-фаф-фоф-фуф-фиф.

Вимови в швидкому темпі: пірісітіфі, пересетефе, парасатафа, поросотофо, пурусутуфу, пириситифи.

 

Прислівя:

1. По правді роби, по правці буде

2. За добре слово не платять грошей,

    а скажеш усім приємно.

3. Стукотить, гуркотить комар з дуба летить.

4. Добре слово краще за цукор і мед.

5. Ніс на сімох ріс, одному дістався.

6. Кому весілля, а курці смерть.

7. Заздрісний від чужого щастя сохне.

8. На лагідність відповідають добротою.

9. Страху нема там, де його не бояться.

 

Скоромовки:

1. Ходить перепел між переполукілками зі своїми перепелятами.

2. Наша перепеличка, мала й невеличка, під полукілком розпідлацьомкалась.

3. Був собі Карло Карпович Полікарпович, та розполукарпився на маленькі полукарпенята.

4. Стоїть піп на попі, ковпак, на попі, кола під попом, піп під ковпаком.

5. Наш паламар усіх паламарів перепаламарив, перевипаламарив, нашого паламаря ні один паламар не перепаламарить, ке перевипаламарить.

6.Ніс був собі, та не мав собі, та пішов собі,

 та узяв собі, та й витесав собі нетесаного тесана.

7. От Кіндрат, так Кіндрат!

Зуб зламав об мармелад!

8. На дворі трава, на траві дрова,

Раз дрова, два дрова, три дрова

Не рубай дрова на траві двора.

9.Хитру гороку

Спіймати морока,

А на сорок сорок –

Сорок морок.

10. Bсіx скоромовок не перемовиш,

не перевискоромовиш.

11. Сидьма сом сам сидів.

Самого сома сум схопив.

Сім сусідів скликав сом,

Сміх і співи за столом!

 

Вірші:

Ревіла буря, дощ шумів;

Крізь морок блискавки літали;

І безперервно грім гримів.

Вітри у нотрак бушували...

К. Рилєєв переклад П. Тичини

 

Гримить! Благодатна пора наступає,

Природу розкішная дрож пронимає,

Жде спрагла земля плодотворної зливи,

І вітер над нею гуляє бурхливий,

І з заходу темная хмара летить –

 

Гримить!

 

Гримить! Тайна дрож пронимає народи, –

Мабуть, благодатная хвиля надходить…

Мільйони чекають щасливої зміни,

Ті хмари – плідної будущини тіни,

Що людськість, мов красна весна, обновить…

 

Гримить!

І. Франко (Гримить! Благодатна пора наступає…)

 

Навесні,

Навесні

Сипле співи

Голосні,

Голосні.

Соловейку,

Щебечи,

Щебечи,

Мене співам

Научи,

Научи!

Заспіваєм

Ми удвох, Ми удвох,

Починаєм:

– Тіу-тьох,

– Тіу-тьох!

Г. Бойко (Соловейко)

 

Каркнув крук на кроні:

Кар!

Я купив новий буквар! –

З лісу всі пташки злетілись,

на гілках навкруг розсілись:

почитай-но, як школяр!

Глянув крук в буквар навспак:

каркнув «кар», а вийшло «рак»!

Підтакнув гяухар:

Так, так!

Закричали горобці:

Цінь – цвірінь!

Він у ріці! –

Сорокоче, сорок сорок:

Стереже рак сиру ворок! –

Заревів бекас:

– Кру-ги!

Добрі з сиром пироги!

Крикнув одуд:

– Ду-ду-ду!

Вже макітра на лоду! –

Збоку свище кропивянка:

– Пошлемо туди Іванка! –

Соловей лящить:

–Цвіг – цвіг,

куме кліщ, бери пиріг! –

Та деркач дерчить:

– Дир-дир,

де у того рака сир?

Квилить івиль:

– Тілі – чолі!

Тоді годі! Тоді годі!.

Крук,

щоб сварки не було,

заховав буквар в дупло.

Б. Лучук (Як пташки буквар читали)

 

– Ти куди ідеш, веселко,

Яром і горою?

– До ставка іду, малята,

Стежкою крутою.

– А навіщо тобі воду

Із ставочка брати?

– Буду жито і пшеницю

Поливати.        

В. Мордань (Веселка)

 

Четвертий звукоряд: х, ц, ч, ш, щ.

X 1. Протягнути на подовженому видиху:

хіх-хех-хах-хох-хух-хих.

2. Скандувати: хі-хе-ха-хо-ху-хи.

3. Скандувати: кі-хі, ке-хе, ка-ха, ко-хо, ку-ху, ки-хи.

Ц 1. Скандувати: ціц-цец-цац-цоц-цуц-циц.

2. Чітка вимова, наголошувати на перший склад:

цідзі-цедзе-цадза-цодзо-цудзу-цидзи;

дзіці-дзеце-дзаца-дзоцо-дзуцу-дзици.

3. Скандувати:

це-те-ся-ця, цьо-тьо-сьо-цьо,

цю-тю-сю-цю, ці-ті-сі-ці,

ся-ця-тя-цця, сі-ці-ті-цці.

Ч 1. Повільно вимовляти, ніби диктуючи: чіч-чеч-чач-чоч-чуч-чич.

2. Скандувати:

джі-чі, дже-че, джа-ча, джо-чо, джу-чу, джи-чи,

чі-джі, че-дже, ча-джа, чо-джо, чу-джу, чи-джи.

3. Вимови в швидкому темпі:

чал-цял, чол-цьол, чул-цюл, чил-ціл.

Ш 1. Перелічувальна інтонація: шіж, шеж, шаж, шож, щуж, шиж.

2. Вимови в швидкому темпі:

ші-жі, ше-же, ша-жа, шо-жо, шу-жу, ши-жи.

3. Вимови в швидкому темпі:

шті-зді, ште-зде, шта-зда, што-зцо, шту-зду, шти-зди.

Щ 1. Повільна вимова: щіш, щеш, щаш, щош, щуш, щиш.

2. Скандувати в швидкому темпі наголошуючи перший склад:

чіщі-чеще-чаща-чощо-чущу-чищи.

3. Вимова в швидкому темпі весь цей звукоряд:

хіх, хех, хах, хох, хух, хих;

ціц, цец, цац, цоц, цуц, циц;

чіч, чеч, чач, чоч, чуч, чич;

шіш, шеш, шаш, шош, шуш, шиш;

щіш, щеш, щаш, щош, щуш, щиш.

4. Вимови в швидкому темпі:

хіцічішіщі, хецечешеще, хацачашаща, хоцочошощо, хуцучушущу, хицичишищи.

 

Прислів’я:

1. Хоч в лоб, хоч по лобові.

2. Скажи мені, хто твій товариш тоді я скажу, хто ти.

3. Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

4. В очі лисицею, поза очі вовчицею.

5. Молодець проти вівці, а проти молодця сам як вівця.

6. Меж чужих щипців не клади своїх пальців.

7. Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

8. Не радій з чужої біди, бо твоя за плечами.

9. Свій борщ, хоч пісний, та ліпший як чужа юшка.

10. Від солодких слів кислиці не посолодшають.

11. Як до каші, то всі наші.

12. За морем тепліше, та вдома миліше.

13. Дорікав горщик чавунові що чорний, аж гульк – і сам у сажі.

14. На сторожу вогнище добре вогонь розкладати.

15. Не щодня брехня, деколи й правда.

Скоромовки:

1. Хоч варила, хоч не варила,

аби добре говорила.

2. Хвалилася вівця, що у неї хвіст,

як у жеребця, та ніхто тому не вірив.

3. Був собі цебер та переполуцеберився на маленькі переполуцеберенята.

4. Очиці у вовчиці – наче блискавиці.

5. У кільця немає кінця, всі кільця без кінців.

6. Всім подобається це куце цуценя.

7. Курличі курличуть, курличаток кличуть, курли-курли, курличенька,

до річки, до річеньки!

8. Ходить квочка коло кілочка,

водить діток коло квіток.

9. Чепчик, чепчик невеличкий,

на чепчику черевички,

шапочка-кінчаточка,

добрий вечір, дівчаточка!

10. Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню

Так як ти не вмію я

Ти не вмієш так як я.

11. Тишком, нишком вийшла мишка

із нори в шкряботушки ніс і вушка до гори.

12. Синиця пищить – зиму вішить.

13. Щука борщику зварила,

ляща щиро припросила:

Ляще, ляще, пригощайся!

 

Вірші

 

1. Вітер вербу нахилив,

В річку листків натрусив,

Не листків, а човників,

Зелених кочовників.

Човники пливуть,

За ними вязики йдуть,

Губкаш підпихають,

Перами колихають.

Д. Чередниченко

 

2. В золотій смушевій шапці

Циган-вечір сходив з гір,

Ніс він ніченьці-циганці

З срібла кований набір.

 

А вона його вже ждала

У долині, у гаю,

Ніжним гребенем чесала

Чорну кісоньку свою.

 

І кохану він помітив,

Уклонився, шапку зняв

І найкращу квітку з квітів

У обійми дужі взяв.

 

Заспівали поцілунки,

Чи озвались соловї,

Чи забрязкали дарунки

На палких руках її?

 

Хто це скаже? Хто це знає?

Тільки той, хто ходить в гай,

Хто в огні, як я, палає,

Хай закоханий украй.

О. Олесь (В золотій смушевій шапці)

 

3. Ой, чоп, чики-чики,

В мене нові черевики,

Я люблю їх на стерні,

Журитися не мені.

Р. Чумак

 

4. Тріпоче серце спійманої птиці.

В руках моїх не чує доброти.

– Я дам тобі водиці і пшениці.

Моя пташино, тільки не тремти!

 

– Хіба потоки загубили воду,

Хіба в полях уже зерна нема?

Пусти мене, мій хлопче, на свободу.

І все, що треба, я знайду сама.

 

– Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

В своїх руках, легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко –

Від мене взяти кілька зеренець?

 

– Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає!

 

– Лети! Співай у небі гомінкому;

Хоч і маленький, зрозумів я все.

Д. Павличко (Птиця)

 

5. Два півники щедрували,

До віконця припадали:

   Ко-ко, Ладо, ку-ку-рі-ку!

Тобі щастя, тобі віку,

Тобі сонця до світлиці,

А нам – пригорщу пшениці.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на весь вечір!

І щиглики щедрували,

Під віконцем щебетали:

– Щедрик-ведрик, щедрівочка,

Не боліла б голівочка,

Ані ручки, ані ніжки –

Щоб Ладуся грала в сніжки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А зайчики не уміли,

Їх кролики научили:

  Щедрик-чебрик, чебрицею –

Під красною світлицею

Трусим-трусим по сніжкові,

Аби росли чорноброві.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!   

Навстіжень тут Лада двері:

  Любі гості, до вечері!

Тупіт! Шурх!

Закрутилось круг ялинки.

Чи то шубки, чи сніжинки?

  Трусь-трусь-трусь!

  Цінь-цінь-цінь!

Налітали у теплінь.       

  Бе! ме-мее!

   Ках-ках-ках!

Розсідались по стільцях.       

   Гу-гу-гуу!

  У-тю-тю!

Сам ведмідько на кутю.

  Тук-тук-тук!

  З Новим роком!

В парі дятел і сорока.

   Годі! Тихше!

Ґвалту  досить! –

Тато й мама за стіл просять.

  Нум за діло!

Гості всілись.

Раптом... крики знов почулись:

  А про нас,

Ви що – забулись?! –

Леся, Іра та Марійка.

Ще й Тарасик із Андрійком

До світлиці увалились,

Аж заледве умістились:

  Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим друзям на весь вечір! –

І пішло у нас гуляння.

Величання! Смакування!

– Нумо, гості дорогі,

Хай вам буде свято! –

За горою пирогів

 Не видать, де  й тато.

Вчений ворон каркнув:

– Кар!

Та й солодкий ваш узвар!

– На столі, їй-бо, не пусто.

 Морквя – нам,

А вам – капуста!

– Лада й мама постарались,

Аби всі понаїдались!

  Гарно в дружбі та теплі.

  Хліб – як сонце – на столі

Ось наїлись.

  До ялинки!!

Заспіваймо, друзі, дзвінко!

  А музики! Де музики? –

Шавкіт. Тявкіт. Гуки-крики.

Дме бурмилко у сопілку.

Крук на скрипці витина.

А зозуля на басолі,

  Ну й троїста! «Ті-на-на!»

Ще й щиглики на цимбали!

А на бубон – баранець!

Ніжки самі пострибали.

Ну й танець! Хай їм грець!

Замигтіли черевики.

Регіт. Співи. Гуки-крики.

Один тільки вовчик плакав,

Сльози капали на лапу.

Плакав вовчик біля груби:

  Ой, ніхто мене не любить... –

Лада ж йому:

  Бідний вовчик,

Ти не плач, ти – ловкий хлопчик,

Хлопчик-вовчик, вовчик-ловчик,

Я тебе жалію, вовчик!

Вщухли співи,

Згас танець.

Нагулялися. Кінець.

Відбива годину дятел.

Ось і відбулося свято!

Лада видерлась на гірку:

– До побачення! – гука.

Леся, Іра та Марійка,

Ще й Тарасик із Андрійком Поруч:

  Хай вам путь легка-а!..

Не біда, що трохи тоскно, –

Проводжати завжди так.

В зашпори бере морозко,

Аж цвіте на щічках мак!

Щедрий вечір, чемний вечір

Буде в памятку малечі,

Хоч не раз іще до нас

Прийдуть гості...

  Добрий час! Добрий час вам.

Щастя-долю!

Щоби мали всього вволю!

В. Коломієць (Щедрий вечір)

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Васильев Ю. А. Сценическая речь: учеб. пособ. – СПб.: СПГАТИ, 2007. – 432 с.

2. 100 українських скоромовок. http://korysno.pro/100-ukrayinskih-skoromovok/

3. Гладишева А. О. Сценічна мова. Основні поняття та їх тлумачення: Навч. посіб. – К.: КДІТМ, 2003. – 92 с.

4. Гладишева А. О. Сценічна мова. Дикційна та орфоепічна нормативність. – К., 2007. – 157 с.

5. Капська А. Й. Педагогіка живого слова: Навч.-метод. посіб. – К.: ІЗМН, 1997 – 140 с.

6. Бойко Г. Лежень. http://www.planeta.co.ua/ua/tales/boiko8.php

7. Вербовая Н. П., Головина О. М., Урнова В. В. Искусство речи. Учебное пособие. – М.: Искусство, 1977. – 126 c.

8. Ігнатюк М. М., Сулятицький М. І. Свічадо зореслова: Посібник-хрестоматія зі сценічної мови для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. 532 с.

9. Радченко Ю. В. Сценічна мова: навч. посіб. – К.: Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, 2015. – 317 с.

10. Тичина П. «Віє вітер з під воріт…». https://ukrlit.net/lib/tichina/3mi5o.html

11. Українські прислів’я, приказки та загадки. / Н. Сойко. – К.: Національний книжковий проект, 2010. – 176 с.

12. Усач Г. Непосидлива абетка. http://abetka.ukrlife.org/ab_usach.htm

13. Багмет А., Дащенко М., Андрущенко К. Збірка українських приказок та прислів’їв: Репринтне відтворення вид. 1929 р. – К.: Техніка, 2002. – 224 с. 

14. Зайшов – не скач, згубив – не плач: Укр. прислів’я, приказки, усталені вирази / Упоряд. Яніцька К. Л. – К.: Довіра, 2002. – 200 с.

15. Скоромовки / Худож. Є. Кондратьєва. – К.: Країна Мрій, 2005. –                48 с.

16. Український фольклор: Хрестоматія для 5-11 кл. / Упоряд.:                                        О. Ю. Бріцина, Г. В. Довженок, Н. С. Шумада. – 2-ге вид. – К.: Освіта, 1998. – 752 с.

17. Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми / Упоряд.                                           М. М. Пазяк. – К.: Наук. Думка, 1991. – 440 с.

18. Черкашин Р. О. Художнє слово на сцені: Навч. посібник. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1989. – 327 с.

19. Сценическая речь: Учебник / Под ред. И. П. Козляниновой,                                  И. Ю. Промптовой. 7-е изд., испр. и доп. – М.: Российский университет театрального искусства. – ГИТИС, 2014. – 558 с.

 

1

 

docx
Пов’язані теми
Мистецтво, Інші матеріали
Додано
2 жовтня
Переглядів
40
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку