Програма навчальної дисципліни "Вокальний ансамбль"

ОКВНЗ «Дніпропетровський театрально-художній коледж»

Предметно-циклова комісія музично-вокальних дисциплін

ВОКАЛЬНИЙ АНСАМБЛЬ

ПРОГРАМА навчальної дисципліни

для закладів фахової передвищої освіти культури і мистецтв

галузь знань: 02 Культура і мистецтво

спеціальність: 026 Сценічне мистецтво

ПП (03).08

м. Дніпро

 2019 р.

Укладач: Іванова-Биканова В. Є. викладач вищої категорії, викладач-методист ОКВНЗ «Дніпропетровський театрально-художній коледж»

Рекомендовано на засіданні ПЦК

музично-вокальних дисциплін

(протокол № 3 від 05. 10. 2018 р.)

© Іванова-Биканова В. Є., 2019 р.

© ОКВНЗ «Дніпропетровський

театрально-художній коледж»

ВСТУП

Дисципліна «Вокальний ансамбль» в театрально-художньому коледжі є складовою частиною професійної підготовки студентів.

Студенти вивчають дисципліну «Вокальний ансамбль» в обсязі, необхідним для практичної діяльності актора в театрі. При вивченні дисципліни «Вокальний ансамбль» перед студентами ставляться творчі завдання, пов’язані з розкриттям ідейно-художнього змісту і виявлення стилістичних особливостей творів, що виконуються, це потрібно тому, що в сучасному театрі дуже широко використовується різноманітна музика по жанрам і складовим частинам.

Дисципліна «Вокальний ансамбль» допомагає розкривати драматичну лінію  драматичних вистав, оперет, мюзиклів, посилюючи сценічне дійство.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою навчальної дисципліни «Вокальний ансамбль» є:

– розширення музичного світогляду студентів шляхом практичного ознайомлення з напрямами та жанрами академічної, народної та естрадної музики;

– комплексний розвиток мелодичного, гармонічного, тембрального слуху, почуття ритму, внутрішньо-слухових уявлень;

– розвиток образного мислення, художнього смаку;

– розучування вокальних партій;

– набуття основних фахових навичок ансамблевого співу,  необхідних для майбутньої мистецької діяльності.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Вокальний ансамбль» є:

– розвиток співочих навичок, набутих під час занять з сольного співу;

– розвиток почуття ансамблю. Вміння добиватися єдності в процесі виконання музичного твору;

– знайомство з різними творами вокальної ансамблевої літератури, які сприяють розширенню музичного світогляду студентів та підвищенню культурного рівня в цілому.

– розвивати музично-художню ініціативу у студентів.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

– що таке ансамбль;

– що таке унісонний спів;

– спів на два голоси;

– що таке виконавські штрихи;

– ритм, темп;

– динамічні відтінки;

– про дихання в ансамблевому співі;

– про діапазон голосу;

– про роботу артикуляційного апарату;

– вправи для розвитку гармонійного слуху – 2-голосні, з елементами                            3-голосся;

– вправи на різні види атаки звуку;

– вправи на координацію слуху голосу в ансамблевому співі;

– що таке гігієна голосу.

вміти:

– швидко засвоювати вивчений твір;

– співати різні види вокальних вправ;

– підстроювати свій голос до звучання інших голосів ансамблю;

– користуватись навичками: ланцюгового, цезурного, пофразного дихання;

– розкрити художній образ твору, який виконується;

– інтонувати складні ритмічні малюнки в мелодіях;

– чисто інтонувати і тримати стрій вокального ансамблю;

– співати різними видами фонації;

– відпрацювати у солістів навички імпровізаційного співу;

– спів вправ на 2 голоси a capella;

– володіти різними манерами співу.

У зв’язку з цим, на заняттях з дисципліни «Вокальний ансамбль» викладач повинен навчити студентів наступним навичкам:

– швидко засвоювати твір, що вивчається;

– ансамблевого співу;

– ланцюгового дихання;

– утворюванню високої вокальної позиції та чистого інтонування;

– однорідності звучання голосу, тембрального забарвлення;

– чіткої дикції та артикуляції під час співу;

– горизонтального (мелодійного) та вертикального (гармонійного) строю;

– виконання унісону, 2-голосся, елементам 3-голосся;

– співу a’cappella (якщо дозволяють вокально-слухові дані студентів курсу);

– імпровізаційної поведінки під час виконання ансамблевих творів.

Спів у вокальному ансамблі посилює почуття координації актора з іншими співаючими в виставі, а чистота музичної інтонації допомагає придбати внутрішню свободу. В процесі навчання на заняттях з дисципліни «Вокальний ансамбль» студенти-актори навчаються володіти голосовим апаратом, вміти не перевтомлювати його.

До  програми додається перелік понять і основних вмінь, які обов’язкові для кожного студента. Критерієм оцінювання знань, вмінь і навичок студента є не стільки обсяг матеріалу, скільки вміння його використовувати.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 45 годин – 1,5 кредиту.

2. Структура навчальної дисципліни

3. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни 

Змістовний модуль І. Предмет «Вокальний ансамбль». Мета, завдання, специфіка

Тема 1. Предмет та завдання навчальної дисципліни. Поняття ансамблю

Мета та завдання навчальної дисципліни як складової комплексу дисциплін, що забезпечують підготовку фахівців-виконавців.

Поняття «ансамбль» як мистецтвознавчий та музичний термін.

Типи та види вокальних ансамблів. Форми сучасного ансамблевого виконавства.

Звукоутворення. Співацька позиція.  Формування голосних.

Систематизація голосних і приголосних. Вокалізація голосних у сполученні з приголосними. Визначення типу співацького голосу, його тембрального забарвлення та діапазону.

Комплектування ансамблів (дуетів, тріо, квартетів) за типами співацьких голосів, тембровими ознаками.

Гармонічний ансамбль як співвідношення усіх елементів хорової звучності; узгодженість їх звучання між собою.

Узгодженість усіх елементів співочого процесу і строю, ритму, динаміки, темпу, дикції, єдиної манери звукоутворення.

Тема 2. Визначення індивідуальної природи голосу, загального та робочого діапазонів голосів, теситурні умови для обрання репертуару

Анатомія та фізіологія голосового апарату.

Резонаторна функція голосу та механізми звукоутворення. Гігієна голосу.

Виховання навичок унісонного співу. 

Вирівнювання тембрів співочих голосів. 

Досягнення зв'язного кантиленного співу. 

Вокалізація вправ на різні голосні у поєднанні з приголосними.

Розспівування голосних з метою вироблення єдиної манери співу.

Тема 3. Вивчення вокальних вправ для розспівування та розвитку ансамблевих навичок

Вироблення у співаків ансамблю точного інтонування на основі ладового і тонального настроювання.

Інтонування інтервалів і акордів по вертикалі. Значення слухового контролю гармонічних сполучень у формуванні вертикального строю.

Спів гармонічних послідовностей.  Згладжування регістрів у переході від нижнього до середнього та до верхнього.

Згладжування ламаності звучання голосу на перехідних нотах від середнього до верхнього регістру. 

Змістовний модуль № ІІ.  Класифікація голосів. Співоче дихання, резонатори, регістри

Тема 4. Роль і механізми співацького дихання у процесі звукоутворення. Класифікація голосів. Співацька позиція. Опора звуку. Робота над єдиною манерою співу в ансамблі. Виховання навичок унісонного співу

Формування високої співацької позиції у нижньому та верхньому регістрах.  Звуко-ритмічні вправи на legato і staccato для розвитку технічної рухливості голосів співаків ансамблю.

Вироблення навичок ланцюгового дихання, рівного звучання «на опорі» у вокальних партіях.

Тема 5. Робота над строєм – гармонійний та мелодійний. Вивчення вокальних вправ для розспівування та розвитку ансамблевих навичок

Формування тембру голосу на основі повноцінного функціонування голосового апарату.

Виховання невимушеного, вільного звукоутворення.

Динамічна рівновага у відтворені нюансів p, mf, f. Співставлення контрастних динамічних відтінків. Фразеологічні акценти.

Тема 6. Оволодіння трьома видами атаки звука. Розвиток музичного слуху на ладовій основі. Роль резонаторів під час співу

Поглиблення роботи з удосконалення вокально-інтонаційних прийомів звучання. Відчуття резонаторів та свідоме володіння ними. Робота над ланцюговим диханням.

Змістовний модуль ІІІ. Засвоєння навичок володіння співочим голосом, логічні паузи, наголоси в системі вправ

Тема 7. Ланцюгове дихання. Використання при співі в ансамблі. Робота над досягненням чистого інтонування. Вміння слухати свій голос у співвідношенні з іншими учасниками ансамблю

Визначення інтонаційних, теситурних, ритмічних, дикційних труднощів у партіях вокально-ансамблевих творів.

Вивчення вправ на спів з різним характером звуковедення, зіставлення нюансів.

 Визначення в партіях ансамблевого твору характеру звуковедення, атаки звуку, характеру ансамблевого співочого дихання.

Тема 8. Робота над опорою звуку, співочим диханням і фразуванням. Робота над поступовим розширенням діапазону з поєднанням правильного формування голосних. Робота над звукоутворенням способами грудного та головного резонування. Вокально-темброва злагодженість та динамічна рівновага в ансамблі

Аналіз поетичного тексту ансамблевого твору в системі логічного читання. Аналіз фразування музично-поетичного тексту та визначення вокального дихання як носія об’єднуючої та роздільної функцій.

Змістовний модуль IV. Техніка співу, дикція, дихання, орфоепія

Тема 9. Робота над вправами для розвитку гармонійного слуху –                        2-голосні. Робота над культурою вокального мовлення. Робота над дикцією та орфоепією в творах при співі

Вивчення вокальних вправ на вироблення навичок та вмінь для оволодіння різними видами артикуляційних штрихів. Вивчення вправ на вироблення навичок чіткої дикції. Вивчення вправ на вироблення навичок чіткої дикції.

Систематизація голосних та приголосних. Рухливість артикуляційного апарату. Свідома чітка вимова літературного тексту.

Асиміляція (заміна) приголосних, злиття двох приголосних, в яких випадає один з них під час вокалізації.

Вірний вокальний перенос приголосного попереднього складу до наступного складу слова.

Тема 10. Вдосконалення всіх навичок набутих на попередніх заняттях. Робота над художньою виразністю пісень. Викорінення співочих недоліків. Позбавлення хибної манери співу. Робота над концертними ансамблевими творами, підготовка  до іспиту

Визначення способів звуковедення та співвідношень темпу, динаміки, тембрових барв.  Художнє трактування твору і вокальна культура. Розкриття художнього образу засобами музичної виразності.

 Усвідомлення виконавцем закономірностей різних модифікацій темпу, динаміки, штрихів, характеру фразування як необхідної умови переконливої інтерпретації.  Реалізація цих елементів в рамках стилю та художнього напряму певної епохи (класичний, романтичний, сучасна музика, естрада) та композиторського стилю.

Методичні рекомендації

Однією  найважливішою умовою, яка стоїть перед викладачем дисципліни «Вокальний ансамбль» – надбання студентами навичок, які вони зможуть застосовувати на інших заняттях, особливо з майстерності, відповідно принципу наскрізного розвитку і взаємодії  дисциплін у навчальному процесі.

Викладач повинен особливу увагу приділити точному визначенню типу голосу студента, його тембру. Таким чином, виникає проблема, яка притаманна тільки театральній спеціалізації: наближеності співацького голосу до мовного, а також відповідності співацького голосу фактурі артиста, так як вокальні навички повинні працювати на розширення можливостей артиста, доповнювати творчу палітру та збагачувати, уникаючи протиріччя.

Дуже складне питання, яке вирішує викладач вокальних дисциплін в театральному вищі, це – диференційний підхід до складання індивідуального робочого плану та репертуару, в залежності від складу навчальної групи. Рівень складності репертуарного плану повністю залежить від вокально-слухових природних даних студентів. Театральне мистецтво – мистецтво синтетичне, тому необхідно до репертуарного плану з дисципліни «Вокальний ансамбль» включати твори різноманітних жанрів і стилів. Вокальний ансамбль підвищує співацьку культуру виконавців та емоційне сприйняття. Виховання сценічної культури студентів повинно йти разом з розвитком вокально-художніх навичок, а також підвищувати їх інтелектуальний рівень. Репертуар є індивідуальним для кожного курсу і залежить від вистав, які опрацьовуються на практичних заняттях з дисципліни «Майстерність актора», а також від концертних виступів, які заплановані на навчальний рік.

Методичні вказівки до індивідуальних завдань

Індивідуальне  завдання  передбачає підготовку студентами виконавського аналізу будь-якого нескладного твору з репертуару вокального ансамблю. Виконавський аналіз включає такі пункти:

– короткі відомості про автора музики та літературного тексту;

– визначення характеру твору, короткого змісту тексту, його сюжету, ідеї;

– визначення інтонаційних, теситурних, ритмічних, дикційних труднощів         звукоутворення, атака звуку, характер ансамблевого співочого дихання.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів

Самостійна робота  студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. 

За навчальним планом на самостійну роботу студента заплановано 18 годин на весь термін навчання, які можуть розподілятись таким чином:

Студенти повинні в самостійній роботі:

– вивчати літературний текст (музичний текст вивчається разом з концертмейстером);

– вміти вивчений текст мелодекламувати  згідно метро-ритму творів;

– намагатися чисто інтонувати;

– з’ясовувати кульмінації в творах;

– правильно користуватись співочим диханням;

– чітко виконувати штрихи;

– вміти використовувати три види атаки звуку;

– розподіляти твір на літературно-музичні фрази;

– з’ясовувати складні дикційні сполучення, та обирати шляхи їх подолання;

– приділяти увагу культурі виконання творів, орфоепії;

– слухати ансамблеві твори у виконанні хорових та ансамблевих колективів.

4. Рекомендовані методи та форми навчання

Метод показу (ілюстрації) – дозволяє навчати студентів ансамблевому співу природнім шляхом, оскільки учні мають здатність до наслідування.

Репродуктивний метод – відтворення звуку і повторення способів роботи голосового апарату відповідно до пояснення і показу викладача.

Фонетичний метод – метод, який ґрунтується на активації роботи артикуляційних органів, що допомагає активізувати роботу гортані та органів дихання.

Евристичний метод (пошуковий) – самостійний пошук звучання, яке відповідає емоційно-образному змісту вокального твору.

5. Основні вимоги до обсягу засвоєння навчального матеріалу.

Репертуар для засвоєння:

– 4 ансамблевих твори, які доступні даному складу студентів в різних манерах (державний гімн, стрілецькі, запорізькі пісні, гімн коледжу; українські пісні ліричного, жартівливого характеру);

– намагатися виконати один твір без супроводу 2-голосний;

Викладач повинен приділяти увагу на заняттях на розкриття ідейно-емоційного змісту творів, підключити імпровізаційну поведінку студентів під час виконання творів.

Програмою передбачено 4 модульних та один підсумковий контроль. При проведенні модульних контролів передбачається виконання творів з тим обсягом вокальних ансамблевих навичок, які зазначені в темах змістовних модулів. Теоретичних, лекційних годин для засвоєння дисципліни «Вокальний ансамбль» навчальним планом не передбачено. Всі знання студенти отримують на практичних заняттях.

6. Форми підсумкового контролю успішності навчання

Формою підсумкового контролю успішності навчання з дисципліни «Вокальний ансамбль» є іспит. Він проходить у вигляді концертної програми.

7. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів

8. Рекомендована література

1. Антонюк В. Г. Вокальна педагогіка (сольний спів): Підручник. – К.: ЗАТ «Віпол», 2007. – 174 с.

2. Апраксина О.А. Методика развития детского голоса: учебное пособие. – М.: МПГИ им. В. И. Ленина, 1983. – 96 с.

3. Аспелунд Д. Л. Развитие певца и его голоса. – М.: 1953. – 192 с.

4. Височанська Л. В. Музика і співи / Височанська Л. В. – К.: Музика, 1993. –      45 с.

5. Голубєв П. В. Поради молодим педагогам-вокалістам. – К.: Музична Україна, 1983. – 80 с.

6. Дмитриев Л. Основы вокальной методики. – М.: Музыка, 1968. – 378 с.

7. Емельянов В. В. Развитие голоса. – СПб: Лань, 1997. – 192 с.

8. Збірник програм гуртків, студій, творчих об’єднань Кіровоградського обласного Центру дитячою та юнацької творчості. Частина ІІ / за ред. В. О. Войчук. – К.: «ІМЕКС – ЛТД», 2003р. – 300 с.

9. Люш Д. В. Развитие и сохранение певческого голоса. – К.: Музична Україна, 1988. – 138 с.

10. Менабени А. Г. Методика обучения сольному пению. – М.: Просвещение, 1987. – 95 с.

11. Пляченко Т. М. Методика викладання вокалу: навч.-метод. посібник для студ. мист. фак. Спеціальність «Музична педагогіка і виховання». – Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. – 80 с.

12. Ригс С. Как стать звездой (техника пения в речевой позиции). – М.: «GuitarCollege», 2004. – 104 с.

13. Сайт Емельянова В. В. Фонопедический метод развитя голоса. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.emelyanov-fmrg.ru/ – Назва з екрану.

14. Семина Л. Р. «Эстрадный певец: специфика профессии»: курс лекций по истории, теории и методике эстрадного вокала. – Володимир: ВГГУ, 2004. – 192 с.

15. Юрко О. О. Вокальне виховання дітей та юнацтва в закладах загальної додаткової освіти. – Суми, 2005. – 137 с.

16. Юцевич Ю. Є. Теорія і методика формування та розвитку співацького голосу: Навч.-метод. посібник для викладачів і студентів мистецьких навчальних закладів, учителів шкіл різного типу. – К.: ІВМН, 1998. – 160 с.