Управління освіти Криворізької міської ради
Відділ освіти виконкому Інгулецької районної у місті ради
Криворізька гімназія № 127
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
на тему:
«РОБОТА З УЧНЯМИ ГРУПИ РИЗИКУ »
Підготувала:
практичний психолог
КГ № 127
Ліпко А.В.
м. Кривий ріг
2016 рік
Зміст
1. Поняття «діти «групи ризику»»………………………………...3
2. Фактори та причини виникнення категорії дітей «групи ризику» ……………………………………………………………..5
3. Критерії визначення учня "групи ризику"…………………….8
4. Методика первинної діагностики та виявлення дітей „групи ризику” (М.І. Рожков, М.А. Ковальчук)………………………….9
5. Рекомендації вчителям щодо роботи з учнями, яких відносять до «групи ризику»………………………………………………...15
Література…………………………………………………………16
1. Поняття діти «групи ризику»
Одним з найбільш важливих і в той же час найбільш складних напрямків професійної діяльності практичного психолога є психолого-педагогічна робота з дітьми, яких так чи інакше завжди виділяють в самостійну категорію, але називають при цьому по-різному: важкі, важковиховувані, педагогічно запущені, проблемні, дезадаптовані, діти з відхиленнями в (девіантною) поведінкою, діти групи ризику та ін..
Різні назви відображають різні точки зору на цю категорію дітей, які, у свою чергу, зумовлюють і різні підходи в роботі з ними. Так, визначення «важкі», «важковиховувані», «педагогічно занедбані», «проблемні» дано таким дітям з позиції педагога, для якого вони створюють особливі труднощі, проблеми та незручності в роботі і цим виділяються серед «звичайних» дітей. Така точка зору лежить в основі традиційних педагогічних підходів відносно цих дітей, які в кінцевому підсумку, як правило, зводилися до ізоляції «звичайних» дітей від «важких», наприклад, до виключення останніх зі школи. Оскільки їх важко виховувати, до них повинні застосовуватися особливі заходи виховного впливу (нерідко за участю міліції).
Поняття «дезадаптовані діти» та «діти з девіантною поведінкою» мають соціальний, або скоріше соціально-психологічний, відтінок і характеризують дану категорію дітей з позиції соціальної норми, а точніше - невідповідності їй. Найбільш характерними проявами соціальної та психолого-педагогічної дезадаптації цих дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і однолітками, вживання алкоголю і наркотиків, вчинення правопорушень (бійки, крадіжки, шахрайство тощо), невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду і т. д..
Одним з найпоширеніших і при цьому самим невизначеним серед іменувань даної категорії дітей є поняття «діти групи ризику».
Слово «ризик» означає можливість, велику ймовірність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може відбутися або не відбутися. Тому коли говорять про дітей групи ризику, мається на увазі, що вони знаходяться під впливом деяких небажаних факторів, які можуть спрацювати або не спрацювати. При цьому мова фактично йде про два аспекти.
Перший аспект - це ризик для суспільства, який створюють діти даної категорії. Поняття «група ризику» з'явилося ще в радянський період саме в контексті пріоритету суспільних інтересів. Це поняття дозволяло виділяти категорії людей, родин тощо, поведінка яких могло становити потенційну небезпеку для оточуючих і суспільства в цілому, оскільки суперечило загальноприйнятим соціальним нормам і правилам.
Другий аспект - і саме під цим кутом зору проблема постала найбільш опукло останнім часом - той ризик, якому самі діти постійно піддаються в суспільстві: ризик втрати життя, здоров'я, нормальних умов для повноцінного розвитку.
2. Фактори та причини виникнення категорії дітей «групи ризику»
Дитина перебуває під впливом навколишнього середовища увесь час свого існування. Причому це середовище носить не скільки природний, біологічний характер, скільки соціальний, і від цих соціальних параметрів, в тому числі і виховних складається його успішність, або неуспішність у сучасному становленні його, як особистості.
Діти набувають «непривабливий» соціальний образ не тому, що вони такими народжуються, а під впливом різних, головним чином, не залежних від них факторів ризику. Серед цих факторів можна виділити наступні основні групи:
• медико-біологічні (стан здоров'я, спадкові і вроджені властивості, порушення в психічному і фізичному розвитку, травми внутрішньоутробного розвитку і т.д.);
• соціально-економічні (матеріальні проблеми сім'ї, несприятливий психологічний клімат у сім'ї, аморальний спосіб життя батьків, непристосованість до життя в суспільстві і т.д.);
• психологічні (неприйняття себе, невротичні реакції, емоційна нестійкість, труднощі спілкування, взаємодії з однолітками і дорослими тощо);
• педагогічні (невідповідність змісту програм освітньої установи та умов навчання дітей їх психофізіологічних особливостей, темпу психічного розвитку та навчання дітей; відсутність інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду, невідповідність образу школяра і т.д.).
Саме під впливом цих факторів діти опиняються в групі ризику. Зазвичай сюди відносять такі категорії дітей:
• діти з проблемами у розвитку, не мають різко вираженою клініко-патологічної характеристики;
• діти, які залишилися без піклування батьків у силу різних не мають юридичної сили обставин;
• діти з неблагополучних, асоціальних сімей;
• діти з сімей, які потребують соціально-економічної та соціально-психологічної допомоги та підтримки.
Процес розвитку особистості залежить від навколишнього соціального простору, суб'єктами якого є сім'я, школа, однолітки, сама дитина та ін Співвідношення різноспрямованих впливів (як позитивних, так і негативних) у зазначеному просторі багато в чому визначає можливі варіанти формування особистості. Моральна, позитивно орієнтоване середовище сприятливо впливає на формування особистості дитини.
Однак соціальному педагогу найчастіше доводиться мати справу з дітьми, підлітками, соціальний простір яких залишає бажати кращого. Звідси і відхилення в поведінці. Наведемо деякі причини таких девіацій (відхилень):
· Відхилення від норми в стані здоров'я (порушення в фізичному і (або) психічне здоров'я, невідповідність фізичному розвитку, відставання в рості, акцентуація характеру);
· Порушення в сфері міжособистісних взаємин (не популярний, не прийнятий, нехтуємо, ізольований в класному колективі, що примикає ціною жертв, втрат; командують, відкидає в групі вільного спілкування (тусовка); конфліктний, відчужений, безконтрольний, якого виключають, з сім'ї);
· Помилки педагогів (перевищення педагогічної влади; позбавлення дитини індивідуальних стимулів; покарання як приниження особистості учня; суперечливість пропонованих вимог; поверхневе знання особливостей учня, конфліктні відносини між батьками учня і вчителями або між учнем і вчителями та ін);
· Помилки сімейного виховання («заласканное дитинство», «задавлене дитинство», «загублене дитинство», «самотнє дитинство», «байдуже дитинство»); відсутність у батьків елементарних психолого-педагогічних знань, перекладання турбот про виховання на школу; відсторонення підлітка від фізичного домашньої праці; конфлікти в сім'ї та ін;
· Соціальні причини (протиріччя в суспільстві, в мікросоціумі);
· Психотравмуючі ситуації (розлучення батьків, смерть близьких, зміна місця проживання і т. д.).
Нерідко в результаті перерахованих вище причин підлітки вступають у конфлікт із законом. В основі протиправної поведінки неповнолітніх лежать мотиви, зумовлені: навіюванням, наслідуванням, імпульсивністю, мотиви ситуаційного характеру, помилкового самоствердження, груповоїповедінки.
З віком така поведінка поступається місцем поведінки «раціональному», тобто заздалегідь спланованим, умисним. Мотивація заздрості, користі, вигоди стають основними, а помста, озлобленість, ревнощі змінюють негативний самоствердження і браваду.
Такі діти, як правило, позбавлені нормальних умов для розвитку, що і призводить до, різного роду негативних наслідків психологічного та соціального характеру.
Це поняття висвічує як головне долю самої дитини, його неоднозначну, ризикову соціальну перспективу. Така дитина потребує допомоги, спрямованої, з одного боку, на зміну важкій життєвій або соціально небезпечної ситуації, в якій він опинився, а з іншого - на мінімізацію його соціальних, психологічних і педагогічних проблем і труднощів з метою їх поетапного освоєння та дозволи. Тому такі діти потребують коригування їх соціального функціонування і поведінки, або ширше - процесу їх соціалізації. Тобто головна мета при такому підході - пристосувати, адаптувати їх до соціуму, зробити так, щоб їх поведінка не виходило за рамки соціальної норми, не перешкоджало встановленню нормальних відносин з оточуючими.
3. Критерії визначення учня "групи ризику"
10.Участь у розповсюдженні наркотичних речовин.
11.Помічений у насильстві.
4. Методика первинної діагностики та виявлення дітей „групи ризику” (М.І. Рожков, М.А. Ковальчук)
Вікові межі: учні підліткового віку.
Інструкція: „Вам пропонуються питання, які стосуються різних сторін Вашого життя та особливостей Вашої поведінки. Якщо Ви щиро відповісте на кожне питання, у Вас буде можливість краще дізнатися про самого себе.
Тут немає правильних чи неправильних відповідей. Відповідайте на кожне питання наступним чином: якщо згідні, відповідайте „так”, якщо не згідні – „ні”.
Працюйте швидко, довго не роздумуйте”.
Ключ
№ п/п |
Показник |
№ питання |
1. |
Відносини в сім'ї |
+ : 5, 6, 21, 25, 28, 29, 37, 38, 39, 45, 46, 53, 54, 66, 67, 71 – : 22 |
2. |
Агресивність |
+ : 13, 14, 19, 20, 35, 36, 42, 57, 58, 64, 65 |
3. |
Недовіра до людей |
+ : 2, 4, 15, 16, 18, 34, 43, 44, 63, 72 – : 1, 3, 17, 59 |
4. |
Невпевненість у собі |
+ : 7, 8, 24, 30, 31, 32, 33, 40, 41, 47, 55, 56, 68, 69, 73 – : 23 |
5. |
Акцентуації:
|
+ : 48, 49, 74 – : 60 + : 9, 10, 50, 61 + : 26, 27, 51, 70 + : 11, 12, 52, 62 |
Оцінка результатів
№ п/п |
Показник |
Високі бали (група ризику) |
1. |
Відносини в сім'ї |
8 і більше |
2. |
Агресивність |
6 і більше |
3. |
Недовіра до людей |
7 і більше |
4. |
Невпевненість у собі |
8 і більше |
5. |
Акцентуації |
3–4 бала по кожному типу акцентуації |
Обробка та інтерпретація результатів
Відповіді учнів порівнюються з ключем. Підраховується кількість співпадань відповідей з ключем по кожному показнику (шкалі).
Сумарний бал по кожній з п’яти шкал відображає ступінь її прояву. Чим більше сумарний бал, тим сильніше проявляється даний психологічний показник і тим вище вірогідність зарахування дитини до групи ризику.
Високі бали по цій шкалі опитувальника свідчать про порушення внутрішньосімейних взаємин, які можуть бути обумовлені:
Коли напруження, викликане незадоволеністю стосунками в сім'ї, продовжується занадто довго, воно починає чинити сильну руйнуючу дію на здоров'я дітей та підлітків.
2. Агресивність
Високі бали по цій шкалі опитувальника свідчать про підвищену ворожість, грубість, забіякуватість. Агресія може виражатися і в прихованих формах – недоброзичливості та озлобленості.
Підвищена агресивність часто супроводжується підвищеною схильністю до ризику та є невід’ємною рисою характеру дітей та підлітків групи ризику.
3. Недовіра до людей
Високі бали за цією шкалою свідчать про сильно виражену недовіру до навколишніх людей, підозрілості, ворожості. Такі діти та підлітки часто бувають пасивними та сором’язливими у спілкуванні з однолітками через страх бути знехтуваними. Зазвичай це супроводжується комунікативною некомпетентністю, невмінням встановлювати дружні взаємини з іншими людьми.
4. Невпевненість у собі
Високі бали за цією шкалою свідчать про високу тривожність, невпевненість у собі, можливо, про наявність комплексу неповноцінності, низьку самооцінку. Ці якості особистості також являються сприятливим підґрунтям для різних розладів у поведінці. Діти і підлітки, які мають високі оцінки по цій шкалі, можуть бути віднесені до групи ризику.
5. Акцентуації характеру
До групи ризику відносять наступні типи акцентуації характеру:
ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ
Список використаної літератури
1. Галогузова М.М. Соціальна педагогіка. М., 1999.
2. Діти «групи ризику»: Соціальна, психолого-педагогічна допомога: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - М., 1998.
3. Діти групи ризику: Матеріали міжнар. семінару. - СПб., 1998.
4. Діти з девіантною поведінкою: Психолого-педагогічна реабілітація та корекція. - М., 1992.
5. Методика роботи соціального педагога підлогу. Ред. А.В. Кузнєцової. - М.: Шкільна преса, 2003. 96с.
6. Проблеми, методика і досвід соціальної реабілітації дітей і підлітків у сучасних умовах. - М., 1994.
7. Сушкова Ф. Діалог на уроці - запорука успіху у вихованні та навчанні школярів групи ризику / / Виховання школярів. -2002 -
№ 3. - С.39-41.
8. Шакурова М.В. Методика і технологія роботи соціального педагога: Учеб. посібник для ВУЗів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 272с.
9. Шішковец Т. Довідник соціального педагога: Учеб. посібник для ВУЗів. - М. 2005. - 209с.