Стаття "Мотиваційний аспект обдарованного учня"

                   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

        Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради

                Відділ освіти виконкому Довгинцівської у місті ради

              Криворізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 109                         

                              Мотиваційний аспект обдарованого учня

                                                                                               Доповідь підготувала

                                                                                             вчитель іноземних мов

                                                                                             Штанько О.Ю

                                                  Кривий Ріг 2019

                            Мотиваційний  аспект обдарованого учня

Проблема обдарованості стає все більш актуальною в наш час. Суспільство потребує більш натхненного,більш творчого,більш неординарного учня. Виявляти,навчати і розвивати обдарованого учня є головною метою для вдосконалення сучасної системи освіти. То чим же вони,обдаровані учні,відрізняються від інших?Їх ознаки виявляються в реальній діяльності і можуть бути оцінені на рівні спостереження за характером їхніх дій. Обдарованих дітей характеризують дві категорії «хочу» і «можу», тому дуже важливо розвивати їх за допомогою мотиваційних аспектів.

Обдарований - який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність - природний нахил до чого-небудь; обдарування; талант. 

(Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2002 р.) 

Обдарованість - поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання; видатних розумових здібностей і креативності. 

(Дж.Рензуллі) 

Обдарованість - це працелюбство.  

(Н.Лейтес) 

Обдарованість - високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей. 

(В.Чудновський, В.Юркевич)

Обдарованість - системно-особистісне утворення, зумовлене природними особливостями організму людини (сенсорні, моторні, інтелектуальні компоненти високої енергетичності). Обдарованість складається з високого рівня інтелекту, творчих здібностей і мотиваційного компонента. 

(О.Кульчицька) 

  Отже,можна зробити висновок, що обдарованість – здібності поєднанні із працелюбством і мотивацією.

Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, особливої ​​уваги і керівництва. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але і до оточення. Тож педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі і себе зокрема. Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина може справляти враження відволікаючого, непосидючого, постійно на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як у всіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми і правила йдуть врозріз з їх інтересами і здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом. 
Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в даний момент мети, що призводить до емоційного розладу і дестабілізації поведінки. Тому, основною задачею педагога є допомогти такому учню, зацікавити і навчити як досягти своєї мети. Але у той самий час, вчитель не повинен вихваляти та вирізняти таку дитину у класі, краще більш заохочувати, наприклад запропонувати допомогти інших учням. Таке виділення «кращого учня»  в класі може призвести до спотворення відносин між учнями і ненависті до «кращого». Тому не повинно бути не яких акцентів на уроці з орієнтуванням на вундеркінда , адже в такій ситуації спостерігається приниження здібностей інших.

Що ж до ефективності учбової діяльності, вона безпосередньо залежить від мотивів , що спонукають учня до активності і визначають її спрямованість.

Будучи невiд’ємним компонентом учiння, мотивацiя чинить вплив як на перебiг, так i на ефективнiсть дiяльностi школярiв.

Мотиви учiння  – це спонуки, що характеризують особистiсть школяра, її основну спрямованiсть, яка виховується упродовж його життя як сiм’єю, так i самою школою. Вони залежать вiд тих конкретних суспiльних умов, в яких розвивається дитина, вiд того виховання, яке вона отримує.(Л.Божович)

Аналiзуючи данi про розвиток учбової мотивацiї у рiзних вiкових групах, О. Леонтьєв видiлив три етапи еволюцiї учбових мотивiв. На першому етапi (у початкових класах) у свiдомостi учнiв переважають мотиви, що лежать у самому учiннi, яке стало для них об’єктивно значущою i суспiльно цiнною дiяльнiстю. На другому етапi (у середнiх класах) вiдбувається змiна домiнуючої мотивацiї i провiдними стають мотиви, пов’язанi з шкiльним життям та взаєминами з ровесниками у класному колективi. На третьому етапi (у старших класах) найважливiшими стають мотиви, пов’язанi з майбутнiм вибором професiї i подальшими життєвими перспективами.Пiзнавальнi мотиви проявляються у спрямованостi школяра на оволодiння змiстом навчального предмету. Вони тiсно пов’язанi з потребою пiзнання, iнтелектуальним пошуком i задоволенням допитливостi. До них вiдносять: iнтерес до знань, потребу у їх розширеннi, допитливiсть, потребу у розумовiй дiяльностi та iн. Дiтей приваблює сам процес учiння, в результатi якого поглиблюються знання, розвивається кмiтливiсть та винахiдливiсть. Вони одержують задоволення вiд появу iнтелектуальних зусиль пiд час виконання учбових завдань.

Соцiальнi мотиви зумовлюються особливостями соцiальних вiдносин, якi встановлюються мiж учнями в процесi учiння. У них розкриваються важливi для особистостi прагнення, запити, соцiальнi установки тощо. Вони не завжди достатньо усвiдомлюються учнями. Це особливо помiтно у групах початкових, i, навiть середнiх класiв.

Соцiальна мотивацiя складається з дуже рiзних за своїм змiстом i формою виявлення конкретних мотивiв. Усi цi мотиви не iснують окремо один вiд одного, а перебувають у складному поєднаннi i взаємозв’язку.

Велике значення має й усвiдомлення учнем важливостi пiзнавальних мотивiв, перетворення їх на провiднi. А. Марковою встановлено закономiрний зв’язок рiзних сторiн навчально-виховного процесу з характером та особливостями навчально-пiзнавальних мотивiв, що формуються у школярiв у цьому процесi 

Бiльш конкретизовану картину учбової мотивацiї подає С. Рубiнштейн. Аналiзуючи учбову дiяльнiсть школярiв, вiд до основних видiв пiзнавальної мотивацiї учiння вiдносив:

– безпосереднiй iнтерес до змiсту навчального предмету;

– iнтерес, викликаний особливостями iнтелектуальної дiяльностi;

– iнтерес, зумовлений вiдповiднiстю наявних у школяра нахилiв i здiбностей тому, що вивчається;

– iнтерес до предмету, пов’язаного з майбутньою професiєю 

Мотивацiя досягнення успiху — це бажання якiсно i правильно виконати завдання, отримати потрiбний результат. Вона орiєнтує дитину на якiсть i результативнiсть навчальних дiй (незалежно вiд оцiнки), сприяє формуванню саморегуляцiї. При формуваннi такого виду мотивацiї у пригодi стає створення учителем ситуацiї успiху, похвала, заохочення до дiяльностi.

Мотивацiя престижу найбiльш характерна для дiтей iз завищеною самооцiнкою i схильнiстю до лiдерства. Вона спонукає школяра навчатися краще за однокласникiв, видiлитися серед них, бути першим. Але постiйне суперництво з однолiтками, зверхнє ставлення до них заважають формуванню здорових стосункiв дитини з колективом.

Мотивацiя уникнення невдачi, як правило, виявляється в учнiв, якi не встигають у навчаннi. Дiти намагаються у будь-який спосiб уникнути негативної оцiнки i тих наслiдкiв, якi вона за собою тягне. Ця мотивацiя надає навчальнiй дiяльностi негативного емоцiйного забарвлення, викликає у дитини почуття страху i тривоги. Щоб запобiгти формуванню такої мотивацiї, необхiдно пiдтримувати дiтей в їхнiх найменших успiхах, хвалити за виконання промiжних дiй, а не оцiнювати тiльки кiнцевий результат.

Психологами доведено, що мотиви учбової дiяльностi дiтей змiнюються з вiком i залежать вiд тих зрушень, якi вiдбуваються у внутрiшнiй структурi особистостi, а також вiд зовнiшнiх обставин їх життєдiяльностi.Отже, як розвивати творчі здібності обдарованих дітей?

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 

7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 

11. Розсіюй страх у талановитих дітей. 

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів. 

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

17. Вчи доводити починання до логічного завершення. 

18. Впливай особистим прикладом. 

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 

21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 

25. Пам'ятай, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський). 

І, наостанок, навчання це процес обумовлений роботою з різних сторін, і сім’я,і учень і вчитель. Тому,вчителю крайне необхідно знати і розуміти якими потрібно володіти якостями при роботі з обдарованими учнями.Серед основних можна виділити такі:

1. Бути доброзичливим і чуйним. 

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 

4. Мати широке коло інтересів.  

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 

7. Володіти почуттям гумору.  

8. Мати живий та активний характер. 

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання. 

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 

12. Володіти емоційною стабільністю. 

13. Уміти переконувати. 

14. Мати схильність до самоаналізу.