"Захисні механізми особистості"

Про матеріал

Захисні механізми різняться і є індивідуальними процесами кожної людини, та окрім цього погано піддаються рефлексії. Хотілося б також зазначити , що захисні механізми не існують тільки по одному на кожну людину, у однієї людини їх може бути п’ять ,у іншої – два і т.д.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Криворізький національний університет

Кафедра загальної і вікової психології

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАХИСТИ І ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ.

ЗМІСТ :

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Теоретичні засади вивчення захисних механізмів особистості.

1.1. Види психологічних захистів………………………………………………6

1.2. Розвиток захисних механізмів в онтогенезі,а саме у юнацькому віці………………………………………………………………………………...13

Висновки по 1 розділу………………………………………………………..18

2. Практичне дослідження переваг у виборі захисних механізмів у юнацькому віці.

2.1. Діагностичне дослідження вибору захисних механізмів………………...19

2.2. Рекомендації щодо подолання негативної дії захисних механізмів особистості……………………………………………………………………….27

Висновки по 2 розділу…………………………………………………………...31

Висновки…………………………………………………………………………33

Список використаних джерел………………………………………………….35

Додатки…………………………………………………………………………...37

Вступ

Актуальність теми.

Концепція психологічного захисту завжди була дуже актуальною темою і цінним внеском у розвиток теорії психоаналізу. Відомі вчені, такі як :

Р.М. Грановська,Фрейд З., Роджерс К., Р.Плутчик, Дж.Келлерман та інші спостерігали за таким феноменом та науковим відкриттям як психологічні захисні механізми особистості та уважно вивчали його у різних проявах ,що становило складний і довготривалий процес.

За допомогою захисних механізмів людина оберігає свою психіку від травм, що можуть причинити їй реальні життєві ситуації , які здатні зруйнувати Я-концепцію особистості.

У людини такі механізми виникають, розвиваються і змінюються протягом всього життя. При чому існують як спеціальні засоби соціально – психологічної адаптації і тому не можливо вивчати це явище самостійно і поверхнево, потрібно заглиблюватися у всі його нюанси.

Ця тема є актуальною як раніше так і в наш час тому , що у житті кожної людини виникають ті чи інші ситуації, різного характеру, у яких людина відчуває дискомфорт та напруженість , коли бажання людини не здійснюються або здійснюються не повністю і людина витрачає значні зусилля – все це призводить до стресів і людина вимушена застосовувати психологічні захисні механізми для зняття напруги і полегшення емоційного стану. Але, що залишається найцікавішим, так це те, що з накопиченням негативної інформації, психологічний захист стає менш ефективним, адже

викривлюючи реальність з метою забезпечення лише тимчасового емоційного благополуччя , він діє без подальшої перспективи. Концепція

психологічного захисту є дуже цікавою темою ще й тому, що сфера несвідомого завжди була чимось загадковим і приваблюючим для вивчення.

Хотілося б також зазначити,що ця тема є дуже важливою для майбутнього педагога, тому що завдяки знанням щодо психологічних захистів особистості педагог зможе визначити внутрішній стан дитини,дослідити розлади у поведінці, зв’язувати основні проблеми, які турбують дитину і заздалегідь позбавитися від них. Також це стосується і батьків, адже це перші люди які повинні надати психологічну допомогу дитині у конкретній складній ситуації. Якщо підсумувати все вищевикладене, то можна зробити підсумок, що тема психологічних захистів особистості є дуже важливою не тільки для педагогів, але й для батьків, і тому, вона лишається актуальною і в наші дні.

Мета роботи це вивчення психологічних захисних механізмів у юнацькому віці та дослідження їх впливу на емоційну сферу і поведінку людини.

Задачі курсової роботи:

проаналізувати літературу з даної теми з метою вивчення явища психологічного захисту особистості і розкрити основні поняття впливу на поведінку людини.
провести діагностику захисних механізмів особистості у юнацькому віці.
розробити рекомендації щодо вибору ефективних психологічних захистів у емоційно-напружених ситуаціях.

Об’єкт даної роботи - сфера несвідомого у юнацькому віці.

Предмет даної роботи – переваги у виборі захисних механізмів у юнацькому віці.

Гіпотеза полягає у тому, що всі психологічні захисти розвиваються протягом всього життя, а де які можна вважати навіть умовними, а також у людей емоційніших ступінь напруженості всіх захистів вище ніж у людей менш емоційних.

Метод та методики дослідження це спостереження (Питальник Плутчика-Келлермана -Конте), бесіда і діагностика.

Структура курсової роботи:

Ця робота складається за вступу, двох розділів, висновків,8 таблиць, списку використаних джерел,додатків.

Загальна кількість сторінок : 37 с.

1. Теоретичні засади вивчення захисних механізмів особистості.

1.1. Види психологічних захистів.

Захисні механізми – підсвідома стратегія , яка захищає розум від відчуття неспокою. Захисні механізми у якійсь мірі викривлюють реальність, для того, щоб людина мала змогу краще справитися з певною ситуацією,як зазначається у довіднику з психології[1].

У Грановської[2] ж ,в ситуаціях, коли інтенсивність потреби наростає, а умови її задоволення відсутні, поведінка регулюється за допомогою механізмів психологічного захисту .

Ф.В.Бассін [3] визначає психологічний захист як абсолютно нормальний механізм , спрямований на попередження розладів поведінки не тільки в рамках конфліктів між свідомістю і несвідомим, але й між різними емоційно - забарвленими установками. Ця психологічна активність реалізується в формі специфічних прийомів і переробки інформації, яка уберігає людину від сорому, втрати самоповаги і умовах мотиваційного конфлікту.

Е.А.Костандов [4] запропонував переконливе уявлення фізіологічного компонента психологічного захисту. Негативні емоційні переживання формують стійкий рефлекторний зв'язок у корі головного мозку. Цей зв'язок у свою чергу підвищує поріг чутливості і тим самим гальмує сигнали, пов’язані з подіями, які визивають переживання і перешкоджають їх усвідомленню.

З.Фрейд [5]визначав захисні механізми его як свідому стратегію, яку використовує індивід для захисту від відкритого вираження імпульсів ід і зустрічного натиску зі сторони суперего.

К.Роджерс [6] вважає психологічний захист – системою процесів і механізмів, які націлені на збереження уже одноразово досягнутого(або на відновлення втраченого) позитивного стану суб’єкта.

Захисні механізми це поняття глибинної психології, яке позначає несвідомий психічний процес, спрямований на мінімізацію негативних

переживань. Як зазначається у «Вікіпедії» [7] - захисні механізми лежать в основі процесів опірності.

Якщо підсумувати все вище згадане, то можна зробити висновок, що захисні механізми особистості – це, в першу чергу, процес і стратегія, яка направлена на захист особистості від відчуття неспокою, сорому, жалю у певній ситуації.

Термін «захисний механізм» був вперше впроваджений Зігмундом Фрейдом у 1894 році у роботі «Захисні нейропсихози» і був використаний у ряді його робіт для опису боротьби «Я» проти афектів і хворобливих думок. Спочатку Фрейд мав на увазі тільки витіснення, але у 1926 році, у додатку до роботи « Гальмування, симптоми, тривожність» , він повертається до попереднього поняття захисту, стверджуючи, що його застосування має переваги : «Оскільки ми застосовуємо його для загального позначення всіх технік, які «Я» використовує у конфлікті і які можуть призвести до неврозу, залишаючи слово витіснення для окремого засобу захисту, краще всього вивченому нами на попередньому етапі наших досліджень».

Пізніше цей термін був розглянутий іншими психоаналітиками, але в першу чергу дочкою Фрейда і грамотним вченим – Анною Фрейд.

На даному етапі це поняття увійшло у практику більшості психотерапевтів, незалежно від напрямку психології, якого вони дотримуються.

Функціональна направленість і мета психологічного захисту полягає у послабленні внутрішньо – особистісного конфлікту (напруги або неспокою) обумовленого протиріччями між інстинктивними імпульсами несвідомого і засвоєними викликами зовнішнього середовища, які виникли у результаті соціальної взаємодії. Послаблюючи цей конфлікт, захист регулює поведінку людини, підвищуючи її пристосовуваність і врівноважуючи психіку.

8 Різновиди захисних механізмів у теоріях вчених

Неможливо було б розглядати теорії вчених щодо психологічних захисних механізмів, не знаючи і не вивчаючи самих мотивів механізмів захисту, звідки вони з’явилися і чому. Мотиви захисту змістовно представлені у роботі Анни Фрейд « Психологія «Я» і захисні механізми» [8]. Автор зазначає, що мотиви щодо психологічного захисту з’являються у протесті «Зверх-Я» з нашими бажаннями, які мають бути задоволені через «Я» , але виникає конфлікт у якому і демонструються ці захисні механізми. «Я» не протестує, а «Зверх-Я» протестує і «Я» підкорюється вищому творінню і слухняно вступає у боротьбу інстинктивного імпульсу зі всіма наслідками такої боротьби. Саме цікаве у цій боротьбі, що навіть «Я» не вважає імпульс, з яким він бореться небезпечним.

Мотиви, які провокують захисні механізми не є мотивами «Я» з самого початку та інстинкт розглядається як ворожий тому, що «Зверх-Я» заперечує його вдоволення і якщо він досягне своєї мети, то знову ж таки з’явиться конфлікт між «Я» і «Зверх-Я» . І таким чином, «Зверх-Я» розглядається як грізна сила, яка все інтригує і заважає знайти компроміс або взаєморозуміння з власними інстинктами.

Але якщо розглядати «Зверх -Я» зі зменшенням його сили, або як вважають інші з цілковитим його знищенням, то це допоможе послабити психологічний конфлікт , полегшити стан «Я» і знайти компроміс , уникаючи конфлікту як руйнівної сили.

Також слід зауважити, що «Зверх-Я» може бути дуже вимогливим і його не можливо контролювати, але все ж таки можна послабити цей конфлікт, не даючи надмірну волю емоціям.

Можна зробити висновок, що мотиви прояву захисних механізмів зароджуються у конфлікті між «Я» і «Зверх-Я» , і у цьому конфлікті «Зверх-Я» зацікавлене заперечити вдоволення бажань, а «Я» просто не може не підкоритися той силі, тому творінню, що існує вище нього.

Взагалі, Анна Фрейд [8] має дуже розширене уявлення щодо концепції психологічного захисту особистості, адже видатна вчена продовжила справу свого батька З.Фрейда , розділила механізми психологічного захисту на групи і виділила серед них перцептивні , інтелектуальні і рушійні автоматизми. Ці автоматизми забезпечують викривлення образу реальної ситуації з метою послаблення травмуючої емоційної напруги.

У узагальненому вигляді представляємо доробки А.Фрейд у таблиці 1.

Класифікація захисних механізмів за А.Фрейд Таблиця 1

Вид захисту:	Зміст:
1.Заперечення	Прагнення уникнути нової інформації, яка не співпадаю з тією позитивною, що вже склалася.
2.Витіснення	Прагнення уникнути не всієї інформації цілком,а тільки істинного мотиву.
3.Подавлення	Блокування негативної інформації, але це здійснюється або при переході із сприймання у пам'ять і навпаки.
4.Раціоналізація	Захист,пов'язаний з підшукуванням розумних постфактум і отримання для себе індульгенції.
5.Проекція	Перенос відповідальності на оточуючий світ і звинувачення середовища.
6.Ідентифікація	Різновид проекції, але відповідальність лягає вже на конкретну людину, а не на світ взагалі.
7.Відчуждення	Захист, призводячий до ізоляції. Призводить до розпаду звичайної свідомості.
8.Заміщення	Захист від тривожної ситуації за допомоги її переміщення з важкодоступного об’єкту на легкодоступний.
9.Сновидіння	Різновид заміщення, перенесення недоступної дії із реального світу у світ сновидінь.
10.Сублімація	Заміщення інстинктивної дії реалізації мети і використання замість неї іншої, такої,яка не протиречить соціальним цінностям.
11.Катарсис	Захист,притягуючий до себе іншу систему цінностей і загальну її зміну.

Також хотілося б звернути увагу, на теорію вченої Ненсі Мак -Вільямс[9] щодо психологічних захистів особистості. Вона вважала, що якщо фактично будь-який психологічний процес може бути використаний у якості захисту,то ніяку класифікацію психологічних захистів не можна визначати як повноцінну. Щодо її класифікації, то Мак-Вільямс обрала захисти вищого порядку,слідуючи двом критеріям: 1) частоті , з якою вони згадуються у роботах інших вчених і 2)їх співвідношення з окремими рисами характеру.

У узагальненому вигляді представляємо доробки Н.Мак- Вільямс у таблиці 2.

Класифікація захисних механізмів Н.Мак-Вільямс Таблиця 2

Вид захисту:	Зміст:
1.Репрессія або витіснення	Ігнорування.
2.Регресія	Повернення до знайомого способу дій.
3.Ізоляція	Відчуження.
4.Інтелектуалізація	Більш вищий рівень ізоляції афекта від інтелекту.
5.Раціоналізація	Фальсифікування мотивів поведінки.
6.Моралізація	Підрозділ раціоналізації.
7.Компартменталізація	Роздільне мислення.
8.Ануліювання	Розщеплення.
9.Поворіт проти себе	Перенаправлення негативного зовнішнього афекту на себе.
10.Зміщення	Перенаправлення емоції з одного об’єкту на інший.
11.Реактивне утворення	Обернення емоції в протилежну.
12.Реверсія	Програвання сценарію,переміщення відношення людини з суб’єкта на об’єкт і навпаки.
13.Ідентифікація	Емоційний зв'язок або бажання бути схожим на іншу людину.
14.Відреагування	Програвання сценарію заздалегідь.
15.Інстинктуалізація	Первинні мотиви поведінки.
16.Сублімація	Направлення негативної енергії на об’єкт тривоги.

Якщо ж звернутися до концепції психологічного захисту Грановської Р.М. [10], то можна визначити , що захисні механізми починають свою дію,коли досягнення мети звичним способом є неможливим або коли людина відчуває ,що воно є нереальним. Також Грановська зауважує, що захисні механізми особистості це способи досягнення емоційної рівноваги і тільки тимчасово. У узагальненому вигляді представляємо доробки Р.М.Грановської у таблиці 3.

Класифікація захисних механізмів Р.М.Грановської Таблиця 4

Вид захисту:	Зміст:
1.Заперечення	Інформація,яка може спричинити конфлікт заперечується і не сприймається.
2.Витіснення	Негативна інформація або мотив відхиляється цензурою на порозі свідомості.
3.Проекція	Перенос негативних почуттів з себе на іншу особу або приписання рис іншому суб’єкту.
4.Ідентифікація	Перенос почуттів або інформації,рис і т.д. з іншої особи на себе. Процес протилежний ідентифікації.
5.Раціоналізація	Пояснення людиною своєї поведінки як наленої,сприймання якихось рис як належне.
6.Заміщення	Переміщення дій з недоступного об’єкту на доступний.
7.Ізоляція	Відокремлення,відчуження у самому собі.

Грановська вважає, що люди реагують по-різному на свої внутрішні труднощі. Деякі заперечують їх існування,долають складні ситуації,які спричиняють їм незручності. Деякі пристосовуються до негативної інформації і сприймають її як належне. А інші люди навпаки ,долають конфлікти, намагаючись маніпулювати тими об’єктами, які їх тривожать . І взагалі людям, особливо з жорсткою системою принципів, було б дуже важко і навіть інколи неможливо діяти у різному і мінливому середовищі, якби захисні механізми не обороняли їх.

Хотілося прийняти до уваги класифікацію Р.Плутчика , яка дуже цікаво викладена у книзі Романової і Гребеннікова[11]. Ця класифікація була

розроблена ще в 1979 р. у співавторстві з Г.Келлерманом і Х.Контом. Цілком сприймая концепцію психологічного захисту одним з найбільш важливих внесків у теорію особистості, Р.Плутчик виділяв кількісну обмеженість і якісну неспроможність спроб побудови теоретичної моделі захисту для розуміння: 1)відношення між специфічними захистами;2)відношення між специфічними захистами і специфічними емоціями;3)адаптивне значення цих відношень. Докладний аналіз великої кількості літератури допоміг Р.Плутчику зробити висновок щодо концепцій психологічних захистів. Взагалі,він виділяє 3 концепції психологічного захисту особистості. Перша стверджує, що всі психологічні захисти частково співпадають одне з одним. Друга,що деякі захисти мають полярні протилежності. А третя,що деякі захисти зовсім примітивні.

Якщо ж підвести підсумок,щодо концепцій психологічного захисту у теоріях різних вчених,то можна зробити висновок, що всі психологічні захисти спрямовані на подолання та зведення нанівець,абстрагування від негативної інформації, не травмуючи психіку людини. І у всіх теоріях вчених є багато психологічних захистів, які повторюються, а є й також нові, і тому неможна вважати не одну класифікацію найбільш повною, тому що таке питання як концепція психологічного захисту неможливо розглядати окремо, це питання повинне бути розглянуте в комплексі і в порівнянні з іншими теоріями. Але що залишається загальним для всіх вчених, так це висновок, що всі психологічні захисти починають свою дію, коли виникає ситуація у якій людина почувається некомфортно або коли досягнення мети стає неможливим, але всі психологічні захисні механізми це явище тимчасове, яке виникає як раз у найбільш негативний або дискомфортний момент у житті людини.

1.2. Розвиток захисних механізмів в онтогенезі, а саме у юнацькому віці.

На сьогоднішній день дуже багато вчених зробили значний внесок у концепцію психологічного захисту особистості, а деякі навіть змогли описати цю проблему і її розвиток в онтогенезі. Цікавий і змістовний матеріал щодо розвитку захисних механізмів в онтогенезі представлений у роботі Романовой і Гребеннікова «Механізми психологічного захисту» [11]. Але все ж таки проблема хронології захисних механізмів в онтогенезі залишається частково вивченою. Хоча і існує де кілька поглядів щодо цього питання, але ж головна складність ,яка представ перед дослідниками це те, що теоретичні положення про сенситивні періоди для реалізації фрустрації і утворення психологічних захистів не співпадає з загальним досвідом. Анна Фрейд [8],наприклад виділяє такі приблизні етапи розвитку «Захисту Его»: 1)Передстадія захисту - кінець першого року життя;

2)Механізми проекції і інтроспекції – від першого до другого року життя;

3)Механізми витіснення і інтелектуалізації – від другого до третього року життя;

4)Механізми реактивного утворення і сублімації – від трьох до п’яти років.

Під час першої фази розвитку захисної діяльності незрілий організм має мінімальні засоби захисту від емоційних переживань, пов’язаних з неприємними і небезпечними впливами зовнішнього середовища. Спостерігаються неефективні досвіди галюцинаційних переживань або ж дається сигнал дистресу як прохання про допомогу.

Другу фазу розвитку захисту А.Фрейд [8] пов’язує зі здатністю робити перші спроби виділення себе із зовнішнього світу. На цій стадії переживання небезпеки або неприємностей долаються за допомоги механізмів проекції і інтроспекції. За допомогою цих механізмів інфантильне «Я» приписує зовнішньому середовищу все болісне для нього і приймає все, що є приємним для нього.

На третій фазі розвитку встановлюється дистанція між «Я» і «Воно», і витіснення стає основним видом захисту, який повинен забезпечити тільки що сформоване і дуже важливе розділення цих інстанцій. На цьому етапі функціонують більш ранні види пам’яті . Тому витіснення грає найважливішу роль, яка забезпечує забування небажаної інформації або досвіду. Пізніше з’являється інтелектуалізація, яка пов’язана з розвитком мовлення і логічного мислення, які ви двигають ментальну активність на вищий рівень засвоєння дійсності. Індивід має можливість переоцінити небажану інформацію зручним для себе способом.

Реактивне утворення і сублімація характерні для четвертої фази розвитку захисту і знаходяться у нерозривному зв’язку з освоєнням моральних цінностей.

Такі механізми як регресія і заміщення ,згідно з думкою А.Фрейд [8], не залежать від стадії розвитку психіки і є старими як конфлікти між інстинктивними потягами і будь якими перешкодами, з якими потяги можуть зіштовхнутися на шляху до задоволення.

Розвиток захисних механізмів в онтогенезі зображений краткою схемою у книзі Романовой і Гребеннікова[11], це класифікація за А.Фрейд:

1-ий рік життя – галюцинації, сновиди,передумови виникнення захисних механізмів групи компенсації. На початку другого року життя з’являється заперечення і проекція.

2-3ій роки життя – потреба у свободі, автономії, відчуженні. Утворення захисних механізмів заміщення і заглушення.

4-5ий роки життя – утворюються захисні механізми групи інтелектуалізація і регресія.

6-11й роки життя – проблема теріторіальності, потреба у самостійному пізнанні світу, інформованості , значимості.

Середньопідлітковий вік (12-13роки життя) – потреба у прийнятті. Утворення механізмів захисту групи компенсації і реактивного утворення.

Узагальнюючи все вище викладене, можна структурувати порядок утворення механізмів захисту в онтогенезі :

тенденції до приєднання: від 0 до 1,5-2 років

заперечення

проекція

тенденції до відокремлення: від 1,5 до 11 років

регресія

заміщення

заглушення

інтелектуалізація

тенденція до приєднання: від 11 до 13 років

реактивне утворення

компенсація

Запропонована вище класифікація у якійсь мірі може бути умовною, так як і є умовною кожна вікова періодизація. Більш того, в залежності від динамічних особливостей психіки індивіда і характеру впливу середовища утворення деяких механізмів захисту можуть не відбутися, або вони є слабко вираженими , у той час як інші будуть використовуватися інтенсивно і значно впливати на індивідуальну поведінку.

І що є найцікавішим у розвитку захисних механізмів в онтогенезі, так це те, що велика кількість вчених погоджуються з ідеєю, що різні захисні механізми представляють різні рівні розвитку і примітивності, а у інших випадках різницю співвідносять із різницею у психосексуальному розвитку.

Так можна зробити висновок, що у більшості випадків приблизно у 13 років всі захисні механізми сформовані, і вірогідно, що регресія з’являється раніше ніж інтелектуалізація,заміщення і заглушення, адже регресія є скоріше умовно-рефлекторним явищем ніж мисленевим процесом. Також, будь яка класифікація розвитку захистів в онтогенезі повинна вважатися

умовною і повинна залежати від динамічних особливостей психіки індивіда і характеру впливу середовища.

Використання захисних механізмів у юнацькому віці.

Специфіка окремих захисних механізмів спочатку вивчалася на базі їх прояву у дорослих людей .І тільки потім увага дослідників була привернута до більш складної задачі- вивчення захисних механізмів у дітей, підлітків та юнаків, як це зазначається у Деміної і Ральникової [12] . І це питання вимагає багато уваги, адже найскладніший період у житті людини це підлітковий вік і юність, і тому дуже важливо зробити акцент на захисних механізмах у юнацькому віці, адже вони цілком впливають на поведінку людини у певній ситуації, а інколи і у повсякденному житті.

Розглянемо цей аспект у думках різних вчених.

Джон Уотсон [7] , відомий американський психолог і засновник біхевіоризму вважав, що всі наші проблеми і страхи родом із дитинства. Такої ж думки дотримується і Грановська у своїй роботі «Психологічний захист у дітей» [10] і всі психологічні механізми які використовуються переважно у юнацькому віці і є результатом нашого дитинства. Формування повноцінної системи психологічного захисту відбувається з розвитком людини в процесі індивідуального научання. Індивідуальний набір захисних механізмів залежить від конкретних ситуацій у житті з якими задіяна людина і від багатьох факторів ,які склалися у сім’ї.

Якщо розглядати поведінку юнаків то можна виявити, що для них є характерними такі поведінкові захисти як егоїзм, пихатість,чванливість,підозрілість,ревнивість,упертість,пошук недоліків, песимізм,вимогливість,все це дуже докладно розписано у роботах «Психологія розвитку» Болотової А.К. [13] , «Психологія» Дубравіної [14] і «Психологія» Виготського[15]. Із аналізу віще приведених робіт можна зробити висновок, що усі захисні механізми особистості у юнацькому віці розвивалися з урахування поведінки, яка є характерною для юнаків та з

урахуванням зовнішніх чинників. І завдяки цьому можна характеризувати вид психологічного захисту у порівнянні з особливостями поведінки у юнацькому віці.

Так,наприклад переважання такого психологічного захисту як проекція, говорить про те, що у юнацькому віці більш властиво приписання іншим людям несвідомих і неприйнятних для особистості почуттів і думок. Можна спостерігати таке явище як «переміщення на інших» джерел власних проблем. Беручи до уваги роботи вищевказаних вчених, слід згадати , що можливо використання цього захисту походить із сім’ї, коли батьки приводять приклад іншої людини як ідеалу поведінки.

Що стосується також яскраво вираженого психологічного захисту регресія у юнацькому віці , так це те, що відбувається до старих, радніших, форм поведінки як у дитинстві. Відбувається переважання пасивної позиції, що є характерною рисою невпевненості у власних діях і рішеннях. Використовуючи такий вид захисту, юнаки та дівчата замінюють форму поведінки на простішу, вирішують складні ситуації більш доступними засобами.

Одним з найбільш важливих захисних механізмів у юнацькому віці є реактивне утворення. Юнаки і дівчата для заглушення соціально неприйнятних бажань, почуття провини, особистісних конфліктів змінюють емоції на протилежні. Такий вид захисного механізму у юнацькому віці можна пов’язати з підвищеним рівнем соціалізації і підкорення своєї поведінки загальноприйнятим вимогам.

Такими є найбільш виражені види психологічного захисту, якщо порівнювати конкретну модель поведінки у юнацькому віці, але хотілося б зауважити, що це не може бути абсолютним та константним поняттям для усіх юнаків або дівчат, тому ,що зважаючи на індивідуальний розвиток особистості і на ситуацію, яка виникла не можна стовідсотково робити якісь

припущення, але ці найбільш яскраво проявлені захисні механізми є характерними для більшості людей.

Висновки до 1 розділу

Підсумовуючи все вищевикладене, хотілося б зробити висновок:

по-перше психологічний захист особистості - це підсвідома стратегія, яка застосовується особистістю у особливих ситуаціях, такіх як відчуття неспокою,тривоги,дискомфорту та інших,
по-друге таким шляхом людина оберігає себе і свою психіку від травм, що можуть спричинити зруйнування Я-Концепції. У людини такі механізми виникають, розвиваються і змінюються протягом всього життя.
по-третє захисні механізми народжуються із народженням людини, і вже з перших років життя мають своє місце у життєвому середовищі.

Але не можна також стверджувати і конкретний вік виникнення тих чи інших захисних механізмів або іх види у цьому самому віці, тому, що захисні механізми хоч і існують за категоріями як «яскраво виражені» або ж «характерні для …віку» , вони все ж таки залишаються явищем індивідуальним для кожної людини, для кожного віку, у кожній окремій ситуації та при конкретних обставинах, але вони є і завжди залишаються рятівними для звичайної людини , а особливо для людей з жорсткою системою принципів та уявлень, в окремих, складних ситуаціях. Також не слід забувати, що мотиви прояву захисних механізмів зароджуються у конфлікті між «Я» і «Зверх-Я» , і у цьому конфлікті «Зверх-Я» зацікавлене заперечити вдоволення бажань, а «Я» просто не може не підкоритися той силі, тому творінню, що існує вище нього.

Взагалі, психологічні захисні механізми особистості – це явище несвідоме, а сфера несвідомого завжди була не до кінця дослідженою, і тому, саме концепція механізмів захисту залишається однією з найцікавіших тем для вивчення.

19 2. Практичне дослідження переваг у виборі захисних механізмів у юнацькому віці.

2.1. Діагностичне дослідження вибору захисних механізмів.

Нами було проведене дослідження використання захисних механізмів у юнацькому віці.

Мета нашого дослідження це вивчення психологічних захисних механізмів у юнацькому віці та дослідження їх впливу на емоційну сферу і поведінку людини.

Вибірка склала 20 студентів факультету іноземних мов, чий вік -19-20 років.

Нами використовували методики і методи такі як спостереження (Питальник Плутчика-Келлермана -Конте), бесіда,діагностика, все це дослідження було спрямоване на виявлення захисних механізмів і особливостей особистості у юнацькому віці. Методика представляє з себе 92 запитання, які найкраще і найповніше допомогли нам здійснити мету нашого дослідження. Ця методика була заснована на основі психоеволюційної теорії Р.Плутчика і структурної теорії особистості Н.Келлермана, її було признано найбільш вдалим діагностичним засобом, яка дозволяє діагностувати всю систему МПЗ (механізмів психологічного захисту), виявити як ведучі захисні механізми, так і зв’язувати ступінь напруженості кожного .

За допомоги ключа ми виявили ступінь напруженості захисту,яка розраховувалася за формулою n/N x 100%,де n – кількість позитивних відповідей за шкалою даного захисту, а N – кількість всіх тверджень, які відносяться до даної шкали. А загальна напруженість всіх захистів (ЗНЗ) у цілому буде дорівнювати Sn/92x100%, де Sn- кількість всіх позитивних відповідей за питальником.

Також хотілося б зазначити, що за думкою В.Г.Каменської та Р.М.Грановської найбільш конструктивними видами захисту є компенсація і раціоналізація, а найбільш деструктивними – проекція і витіснення.

У результаті дослідження нами були отримані результати , які представлені у таблиці 6.

Результати дослідження Таблиця 5

Вид Захисту ФІО Дослід- жуваного	Витіс- нення	Регресія	Замі- щення	Запере- чення	Проекція	Компенса- ція	Гіпер- компен- сація	Раціона- лізація
1.Литвинчук А.	0,5	0,4	0,2	-	0,75	0,3	0,3	0,3
2.Борисенко Є.	0,4	0,1	-	0,3	0,3	0,1	0,1	0,4
3.Гречок А.	0,2	0,1	-	0,6	0,4	0,2	0,2	0,25
4.Іващенко Ю.	0,3	0,4	0,1	0,1	0,7	0,6	0,7	0,25
5.Бойко А.	0,2	0,7	0,4	0,3	0,75	0,3	0,7	0,3
6.Поляренко В.	0,2	0,2	0,3	0,2	0,4	0,4	0,3	0,3
7.Кузьменко М.	0,3	0,3	0,5	0,5	0,7	0,5	0,3	0,5
8.Папроцька О.	0,3	0,4	0,3	0,5	0,9	0,6	0,9	0,4
9.Каснянчук Д.	0,3	-	0,1	0,3	0,6	0,3	0,2	0,3
10.Донченко М.	0,3	0,05	-	0,2	0,3	0,1	0,1	0,5
11.Сорокіна Д.	-	0,2	0,1	0,2	0,6	0,4	0,2	0,3
12.Шкалова Ю.	0,4	0,2	0,2	0,3	0,5	0,4	0,2	0,75
13.Светлична О.	0,2	0,4	0,5	0,4	0,9	0,3	0,7	0,4
14.Жораєва Ю.	0,4	0,6	0,8	0,6	0,9	0,8	0,4	0,5
15.Божченко Ю.	0,3	0,6	0,4	0,5	0,5	0,7	0,2	0,5
16.Мисник О.	0,3	0,5	0,4	0,6	0,5	0,6	0,5	0,4
17.Чміль І.	0,5	0,7	0,6	0,2	0,3	0,7	0,7	0,5
18.Станіславова А.	0,5	0,6	0,4	0,5	0,75	0,5	0,6	0,75
19.Мінакова К.	0,5	0,3	-	0,7	0,75	0,5	0,7	0,6
20.Аннюк К.	0,5	0,3	0,6	0,6	0,6	0,5	0,5	0,6

В цій таблиці ми вказали кількість позитивних відповідей,поділену на кількість всіх тверджень, і по цим показникам можна виявити ступінь напруженості кожного захисту у досліджуваних.

У круговій діаграмі (Таблиця 6) і гістограмі (Таблиця 7) ми дослідили ступінь напруженості кожного захисту у всіх досліджених студентів.

Ступінь напруженості захисту Таблиця 6

Ступінь напруженості захисту Таблиця 7

Отже, можна зробити висновок, що найчастіше застосовуються проекція , регресія і раціоналізація.

Як нам відомо,проекція – це несвідомий перенос власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче сама собі зізнатися,розуміючи їх соціальну неприйнятність,на іншу особистість,як стверджує Грановська[10]. Діяльність людини завжди з’ясовується тією метою,що людина встановлює перед собою і основною детермінантою його поведінки була і остається спрямованість його особистості – сукупність ідеалів і інтересів,переконань,як зазначено у книзі Петровського[16]. Застосування такого виду захисту проявляється у тому, наприклад, що коли людина по відношенню до когось застосовував агресію, у нього дуже часто виникає бажання понизити привабливі якості потерпілого. Людина, постійно приписуюча іншим свої власні прагнення, які протиречать його власним нормам навіть отримав спеціальну назву – ханжа.

Те, що юнаки та дівчата використовують такий тип психологічного захисту може бути пов’язане з соціальною ситуацією розвитку у цей період, адже вона є неоднорідною, тому, що юність є завершальним етапом первинної соціалізації, спостерігається збільшення діапазону соціальних ролей, збільшується кількість дорослих ролей, з’являється здатність брати на себе всю відповідальність[17] , також це може бути пов’язане з тим, що батьки завжди ставлять когось іншого у приклад своїм «вже дорослим дітям» і тому, юнаки намагаються приписати якісь свої уявлення, прагнення і бажання іншим людям, уникаючи всілякої відповідальності.

Щодо використання цього захисту серед студентів , хотілося б наголосити, що у вищих навчальних закладах як і в інших навчальних закладах є присутнім здоровий дух суперництва, як в принципі і в кожному колективі,тому, це може буде ще одною причиною переваги у використанні саме такого психологічного захисту.

Також було нами було виявлено за допомогою спостереження і бесіди, що юнакам і дівчатам, використовуючим даний тип психологічного захисту характерні такі риси як вимогливість до себе і до інших, пошук недоліків, упертість і підозрілість, і в деякій мірі недовіра до оточуючих людей.

Та як згадувалося раніше такий тип захист є найбільш деструктивним.

Що ж стосується другого найбільш часто використовуваного захисту особистості – регресія – це повернення у стані стресу до радніших та більш незрілих форм поведінки і задоволення,які є властивими більш для дітей,за Романовою і Гребенніковим[11]. Це примітивні форми реагування на все те, що відбувається. Відбувається використання більш пасивної позиції і небажання відповідати на зовнішню дійсність. Якщо ж говорити простіше, людина просто «впадає у дитинство», для того, щоб уникнути серйозних ситуацій, конфліктів, стресів, таким чином людина примітивно оберігає себе від оточуючої дійсності. Регресія може проявлятися і через інші захисні механізми, а їх у теоріях вчених дуже багата кількість,такі як заперечення, розщеплення (розщеплення об'єкта), проективна ідентифікація, парціальна перцепція, рухова активність, тощо[7].

Використання такого виду захисного механізму теж можна пов’язати з віковими особливостями юнацького віку, а конкретніше із тим, що у цьому віці існує нестійкість емоційної сфери, незадоволення собою,відчуття самотності, юнацький максималізм, розрив між освітніми системами і практикою життя, все це у кінці кінців призводить до кризи проф-орієнтаційного віку, адже юнакам і дівчатам інколи хочеться повернутися у дитинство, коли вони починають пізнавати цей дорослий і складний світ.

Знову ж таки, за допомогою бесіди і спостереження нами було виявлено, що студентам, використовуючим даний тип захисту притаманні такі риси як слабохарактерність, відсутність глибоких інтересів, непереносимість самотності, мимовільна форма поведінки,зміна оточення без складнощів, піддатливість впливу оточуючих.

Цей вид захисту є конструктивним і допомагає зменшити вплив стресу на психіку людини.

Та третім, однім з найбільш напружених захистів серед наших досліджуваних є раціоналізація. Раціоналізація за Грановською[11]– псевдо розумне пояснення людиною своїх бажань, поведінки, в дійсності викликаних причинами, признання яких загрожувало б втратою самоповаги. Взагалі,раціоналізація пов’язана зі спробою знизити цінність недоступного . Так, переживаючи психологічну травму, людина захищає себе від її негативного впливу тим, що переоцінює значимість травмую чого фактора у сторону її пониження, не отримавши того, що він дуже пилко бажав, запевняє себе, що не дуже й то хотілося. Раціоналізація здійснюється людиною у тих важких ситуаціях,коли вона намагається скрити від себе той факт,що її мотиви знаходяться у конфлікті з власними моральними стандартами. Так, наприклад у романі Л.Н.Толстого «Війна і мир», Наталці Ростовій було дуже важко визначитися кого ж врешті решт вона любить,

І так зробивши деяку психологічну роботу, вона усунула душевний конфлікт між представленням про порядність і реальну поведінку, і вона сказала собі: « Мне кажеться, я сто лет люблю Анатолия.Да я и не любила никого так, как его». Тобто цей приклад дуже ярко представляє раціоналізацію як захисний механізм та найбільш яскраві його феномени такі, як «солодкий лимон» і «кислий виноград». Перше це перебільшення цінності того, що маєш, а друге це знецінювання недосяжного об’єкту.

Використання такого типу захисту у юнацькому віці, характеризується тим, що кожна молода людина вирішує проблему сенсу свого існування, хтось раніше, хтось пізніше, людина робить якісь висновки, вона розуміє, що стала вже дорослою і переоцінює своє життя, спостерігає за тим, чого вона уже добилася і чого б хотіла ще досягти. І суть є у тому, що без планів на майбутнє, або з планами, але вони не відповідають власним можливостям молодої людини, вона починає негативно оцінювати своє життя.

У ході бесіди і спостереження було виявлено , що студенти, які використовують даний тип психологічного захисту притаманні такі риси і повадки як поганий настрій(дуже часте явище), пасивність, тривожність, втікання у «свій власний світ думок». Хоч цей тип захисту є одним з найбільш конструктивних, але найкращим вирішенням проблем у питанні нездійсненних бажань є робота В.Франкла «Основи логотерапії»[19] , теорія логотерапії виконує корекцію смисложиттєвих уявлень людини. Ми вважаємо цю роботу «рятівним колом»,для людей чиї бажання не здійснилися.

Також, за допомогою нашого дослідження ми з’ясовували загальну ступінь напружуваності всіх захистів (ЗНЗ) у досліджуваних студентів. У результаті діагностики ми отримали результати, які зображені у таблиці 8.

Результати діагностики Таблиця 8

ФІО досліджуваних	ЗНЗ
1.Литвинчук А.	0,35
2.Борисенко Є.	0,2
3.Гречок А.	0,25
4.Іващенко Ю.	0,4
5.Бойко А.	0,5
6.Поляренко В.	0,3
7.Кузьменко М.	0,4
8.Папроцька О.	0,5
9.Каснянчук Д.	0,2
10.Донченко М.	0,2
11.Сорокіна Д.	0,25
12.Шкалова Ю.	0,4
13.Светлична О.	0,5
14.Жораєва Ю.	0,6
15.Божченко Ю.	0,5
16.Мисник О.	0,5
17.Чміль І.	0,5
18.Станіславова А.	0,6
19.Мінакова К.	0,5
20.Аннюк К.	0,5

Із цієї таблиці можна зробити висновок, що загальна ступінь напружуваності всіх психологічних захистів настільки індивідуальна, що неможливо сказати, що у цій групі студентів у всіх молодих людей переважає дуже високий або дуже низький ступінь напружуваності захисту, навпаки, ми тільки впевнилися, що неможливо досліджувати тільки якийсь окремий бік захисних механізмів особистості, або досліджувати не в комплексі із іншими методами і методиками. Із проведеного нами спостереження ми винесли такий цікавий факт, що студентам, у яких переважає високий ступінь напруженості захисних механізмів притаманна емоційність, а отже, їм притаманно також і те, що саме ці люди найчастіше попадають у конфліктні або напружені ситуації і через це їм приходиться частіше всіх застосовувати захисні механізми для подолання стресових моментів, емоційно важких ситуацій і частіше вони намагаються захистити свою психіку від травм. Також, у ході спостереження було виявлено, що люди з низькою ступеню напруженості захистів більш сором’язливі.

Отже, можно узагальнити результати нашого дослідження, щодо співвідношення загальної напруженості механізмів захисту з емоційністю людини у таблиці 8. Таблиця 8

Таким чином, висунута нами гіпотеза, що всі психологічні захисти розвиваються протягом всього життя, а де які можна вважати навіть умовними, а також у людей емоційніших ступінь напруженості всіх захистів вище ніж у людей менш емоційних , підтвердилася. Але ми не будемо зупинятися на досягнутому, і наступного року на практиці продовжимо дослідження і спостереження, адже ця тема дуже зацікавила нас і не оставила байдужими.

2.2. Рекомендації щодо подолання негативної дії захисних механізмів особистості.

Аналізуючи роботи Р.М. Грановської[11], і зробивши дослідження і спостереження , хотілося б розробити рекомендації щодо вибору найефективніших захисних механізмів, або перетворення деструктивних у конструктивні.У роботі вищезгаданої Р.М.Грановської[11] зазначено, що ціленаправлено можна мати вплив тільки на те,що залишається у полі нашої свідомості, а автономні ж дії управляються несвідомо і знаходяться поза зоною вольових рішень. І тому,головною задачею самоуправління є усвідомлення причин несвідомої направленої поведінки. Критичне відношення ж можливе тільки до усвідомленої інформації, так як тільки усвідомлення дає можливість вибору поступків і переживань.

Взагалі, дія механізмів психологічного захисту спрямована на витіснення із свідомості усього того,що серйозно загрожує системі внутрішніх цінностей людини. Але, не слід забувати, що витіснення із свідомості такої інформації заважає самовдосконаленню людини. У даному контексті дуже важливо сконцентрувати увагу на тому,що захисні механізми підтримують внутрішній світ людини у гармонії із зовнішнім світом не за рахунок активного змінення або перетворення недоліків оточуючого середовища або власного характеру, а за рахунок внутрішніх перебудов, призводящих до витіснення із сприймання і пам’яті конфліктної і травмуючої інформації. Виступаючи як запобіжні клапани, які оберігають цілісність і гармонійність внутрішнього світу, механізми захисту можуть призводити у де яких ситуаціях навіть до гіперкомпенсації, і тим самим перетворитися із захисників у ворогів, які уповільнюють розвиток особистості і знижують активність внутрішньої позиції людини при досягненні соціально значимих цілей. Тому для цілей самовдосконалення і допомоги іншим корисно розуміти,якими засобами можна у розумних межах нейтралізувати або послабити дію захисних механізмів.

Однак,у кожному окремому випадку, перед тим як корегувати поведінку, треба знати напевне, що воно деформоване дією захисту.

Для того, щоб виявити вплив захисту,достатньо бачити, що людина відхилилася від обраного курсу або зіштовхнувшись із знайомою ситуацією і веде себе не так як раніше, коли людина та її поведінка стає більш загадковою, незрозумілою, незвичною, ми можемо припустити , що це все є впливом захисту. Такі зміни у поясненні власних вчинків і у самих вчинках можуть виглядати наступним образом. Потерпівши невдачу, людина швидко знижує значимість травмую чого фактору, не переймаючись про внутрішню суперечливість своєї аргументації, наприклад «Ну і що ,що я менше заробляю, зате я порядна людина».

Під впливом захисту поведінка людини може ставати безглуздою, з’являються фантастичні пояснення, неадекватність прогнозу наслідків власних дій. Взагалі,людині зраджує його власна логіка. А причина в тому, що захист трансформує засоби аналізу власних дій і вчинків, оскільки ця сама логіка дозволяє виправдатися перед собою або перед кимось, людина стає неспроможною до рефлексії. У даному випадку йдеться не про навмисну брехню, а про ненавмисну помилку, яку людина не помічає або не хоче помічати. Відхилення у трактовці мотивів і реальних суджень провокується певним переживанням, яке є неприйнятним для власних установок. Воно модифікує свідомість, виступаючи в ньому під маскою мотивів іншого роду, суб’єктивно оцінюваних позитивно і прийнятних для людини, але об’єктивно підштовхуючих на відхилення від власних інтересів і соціальних норм поведінки.

Так, якщо виникло припущення, що людина потрапила у складну ситуацію і його світосприйняття викривлене якимось захисним механізмом, найбільш доцільно буде щиро підтримати людини, похвалити, підняти людину у його власних очах і у очах тих людей, що оточують його. Тобто першою рекомендацією буде підтримати людину і підвищити її статус у

очах людей, що оточують її та у її власних. При отриманні своєчасної підтримки захист, пов'язаний зі страхом осуду оточуючих слабшає, а людина стає доступніша критиці, і це надає їй змогу перебороти свої страхи. Більш того, жорстка критика, яка зачіпає ядро особистості, сприяє активізації психологічного захисту і затрудняє переборення власних недоліків. Навіть

якщо людина вже готова вислуховувати критику, треба пам’ятати про крайні дози розходження між його позицією і протилежною. Коли ці позиції протилежні, засвоєння припиняється і знову ж таки, один із захисних механізмів включається . Підготовка людини до розумного усвідомлення її поганих вчинків зводиться до того щоб дуже повільно, але правильно змінити його розуміння і прогноз, підводячи її до реальної оцінки того, що сталося. Чим більше несподіваність, тим сильніша емоційна реакція, і тим вірогідніше включення захисту. У тих випадках, коли спостерігається повне неприйняття контраргументації, розумніше за все буде підведення людини до нової точки зору, спочатку критикуючи деталі на фоні загальності, а потім вже об’єднання цих деталей у щось загальне, і в самому кінці вже -роз’єднуючі (за методом Сократа [20]). Він пропонував спочатку погоджуватися з неправильною точкою зору людини, а потім вже у ході дружньої бесіди підштовхнути людину на вірний шлях.

І так сформувалася друга рекомендація, це – підведення людини до нової точки зору.

Вплив, спрямований на корекцію існуючої позиції, ефективніший, якщо поради або рекомендації будуть подаватися більш у загальному, незавершеному вигляді. Тому, що визначеність може сприйматися як форма тиску на людину. Полегшення сприйняття, краще засвоєння інформації відбувається за рахунок власної активності самої людини, який буде доповнювати те, що він сприйняв і придасть цьому свою власну, завершену форму. І тому, людина стає співавтором ідеї, і інша людина не нав’язує йому свою думку, а тільки допомагає знайти свою власну.

Тому, третьою рекомендацією можна вважати – надання людині ідеї, яку він буде розвивати самостійно, і врешті решт стане сам виробляти свої власні вже об’єктивні ідеї.

Як відомо, самосвідомість пов’язана із прагненням людини до емоційної близькості з іншими людьми, потребою кохати і бути коханим і бажанням зберегти свою власну незалежність, проявляючи її у почутті власної гідності. Невдоволеність першою із цих потреб може викликати почуття самотності, а другою – почуття залежності і втрати свободи. Коли людина розуміє, що його вчинок буде засуджений і сам не знаходить собі виправдання, то він відчуває докори сумління або когнітивний дисонанс, почуття провини. Погіршується і емоційний стан людини, може спостерігатися різке падіння самооцінки , у результаті чого , людина може думати, що вона втратила право на любов інших. Це породжує напруженість, ізольованість, відчуття неповноцінності, що може супроводжуватися агресією, жорстокістю, хуліганством.

Найкращим виходом із цієї ситуації буде допомога людині, яка вже не може контролювати власну поведінку,за рахунок зусиль для облегшення співрозмовнику розуміння того, що можна втрутитися,можна змінити хід подій. Практично люба дія буде набагато краще пасивності, так як вона здатна призвести до полегшення напруженості і зменшити ризик неврозу.

Відомо, що у людей небезпечних професій , які найчастіше можуть опинитися у небезпеці, наприклад альпіністи, моряки, пілоти, шахтери, вони практично не має невротичних симптомів.

Так, можна сформувати четверту рекомендацію – показати співрозмовнику, що вихід є із будь - якої ситуації і розповісти йому, що можна викрутитися і змінити хід подій.

Із цього випливає і п’ята рекомендація, це – змінити у співрозмовника почуття до самого себе , подивитися на себе як би « зі сторони», «з боку».

Окрім запропонованого вирішення проблеми, можна також запропонувати людині вибір. Коли рішення пов’язане з вибором, позитивні сторони відкинутої альтернативи і негативні сторони вибраної створюють дисонанс із прийняттям рішення , зароджуючи у людині внутрішній конфлікт – це і буде шостою рекомендацією .

Для активного управління власним станом і поведінкою, завоювання свідомості, для правильних вчинків, і образів, для того, щоб вони прийняли міцність і стійкість, їх потрібно фіксувати за допомогою слів. Чим точніше і конкретніше будуть словесні формулювання, тим легше буде людині вправлятися із собою , своїм психічним і фізичним станом. Сповідь після порушення будь якого соціального табу – широко використає мий метод.

І тому сьомою рекомендацією буде сповідь. Можна запропонувати людині розповісти щось, що мучить її , або сповідатися у тому, що їй не подобається в оточуючих і т.д. Але найкращим варіантом, буде запропонувати людини сповідатися одне одному, тому що взаємний зв'язок виявиться надзвичайно корисним для обох людей, вони спробують себе у ролі як слухачів , так і доповідачів. Взагалі, говорити про себе дуже не легко, тому що є ризик, що про твої таємниці довідається хтось іще, але ж це така чудова можливість здолати усі перепони, «перестрибнути» через власні страхи і сумління і виразити свої почуття і відношення, свої вчинки у певних ситуаціях.

Висновки по розділу 2.

Із нашого дослідження ми виявили, що у юнацькому віці найчастіше

використовуються такі психологічні захисти як регресія, проекція і раціоналізація і залежно від того, який саме психологічний захист використовує людина, вона обирає для себе і якусь окрему модель поведінки, так, наприклад емоції можуть змінюватися зовсім на протилежні, а поведінка людини із спокійної перетвориться у агресивну.

Також було виявлено, чим емоційніше людина, тим вищий ступінь напруженості її захистів.

Допомога людині є крайнє необхідною, коли її психологічні захисти особистості перетворюються із помічників у ворогів, які уповільнюють розвиток особистості і знижують активність внутрішньої позиції людини при досягненні соціально значимих цілей, коли поведінка людини змінюється у протилежний бік, коли людина стає розсіяною, дивною, незграбною, незвичною. Тому для цілей самовдосконалення і допомоги іншим корисно

розуміти,якими засобами можна у розумних межах нейтралізувати або послабити дію захисних механізмів.

Головними рекомендаціями щодо вибору ефективних захисних механізмів і подолання їх негативної дії є :

підтримання людини і підвищення її статусу у власних очах і очах оточуючих;
підведення людини до нової точки зору;
надання людині ідеї, яку він буде розвивати самостійно, і врешті решт стане сам виробляти свої власні вже об’єктивні ідеї;
показати співрозмовнику, що вихід є із будь - якої ситуації і розповісти йому, що можна викрутитися і змінити хід подій;
змінити у співрозмовника почуття до самого себе , подивитися на себе як би « зі сторони», «з боку»;
запропонувати людині якийсь вибір, який створить дисонанс і зародить у людині внутрішній конфлікт;
запропонувати людині розповісти щось, що мучить її , або сповідатися у тому, що їй не подобається в оточуючих і т.д.

Всі ці рекомендації є дуже корисними, тому, що навіть у ході нашого експерименту нами було виявлено студентів із такою проблемою як негативний вплив захисних механізмів, і було знайдено вирішення цих проблем. Так, наприклад найкращими рекомендаціями, як нам здається є

надання людині ідеї, яку вона буде самостійно розвивати , адже мислення це взагалі конструктивний процес, якщо його спрямовувати у правильний бік, та сповідь, що є дуже корисною, і взагалі це допомога не одній людині, а двом, тому, що сповідатися можна взаємно і випробовувати себе у ролі як слухача, так і сповідача.

Висновки.

Отже, з першу хотілося б розпочати , що

психологічний захист – це підсвідома стратегія , яка захищає розум від відчуття неспокою. Захисні механізми у якійсь мірі викривлюють реальність, для того, щоб людина мала змогу краще справитися з певною ситуацією;
термін «захисний механізм» був вперше впроваджений Зігмундом Фрейдом у 1894 році у роботі «Захисні нейропсихози» і був використаний у ряді його робіт для опису боротьби «Я» проти афектів і хворобливих думок;
всі психологічні захисти спрямовані на подолання та зведення нанівець,абстрагування від негативної інформації, не травмуючи психіку людини;
і у всіх теоріях вчених є багато психологічних захистів, які повторюються, а є й також нові, і тому неможна вважати не одну класифікацію найбільш повною, тому що таке питання як концепція психологічного захисту неможливо розглядати окремо, це питання повинне бути розглянуте в комплексі і в порівнянні з іншими теоріями;
психологічні захисні механізми особистості – це явище несвідоме, а сфера несвідомого завжди була не до кінця дослідженою, і тому, саме концепція механізмів захисту залишається однією з найцікавіших тем для вивчення;
із нашого дослідження ми виявили, що у юнацькому віці найчастіше

поведінки, так, наприклад емоції можуть змінюватися зовсім на протилежні, а поведінка людини із спокійної перетвориться у агресивну;

також із проведеного нами спостереження ми винесли такий цікавий факт, що студентам, у яких переважає високий ступінь напруженості захисних механізмів притаманна емоційність, а отже, їм притаманно також і те, що саме ці люди найчастіше попадають у конфліктні або напружені ситуації і через це їм приходиться частіше всіх застосовувати захисні механізми для подолання стресових моментів, емоційно важких ситуацій і частіше вони намагаються захистити свою психіку від травм;
у розроблених рекомендаціях ми зазначили, що допомога людині необхідна тоді, коли її захисні механізми перетворюються у ворогів, коли поведінка людини стає неприйнятною для оточуючих,всі сім рекомендацій ми структурували, та виділили дві, на нашу думку, найбільш ефективні, тому, що ми застосовували їх у ході нашої бесіди і допомогли деякім студентам подолати негативний вплив захистів в перетворити їх із деструктивних у конструктивні.

Взагалі, ми дуже багато довідалися інформації щодо психологічних захистів, а у ході нашого дослідження виявили захисти більш притаманні особистостям юнацького віку, виявили ступінь напруженості кожного захисту окремо, ступінь загальної напруженості усіх захистів, провели паралель між емоційністю людини і напруженістю психологічних захисних механізмів особистості, розробили рекомендації щодо подолання негативного впливу психологічних захистів та перетворення деструктивних у конструктивні і навіть допомогли де яким студентам подолати негативний вплив захистів.

Список використаних джерел.

1	Кордуелл М. К66 Психология. А - Я: Словарь-справочник / М.Кордуелл,Пер. с англ. К. С. Ткаченко. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. — 448 с: ил.
2	Грановская Р. М. Г 77 Элементы практической психологии./Р.М.Грановская— 2-е изд.— Л.: Издательство Ленинградского университета. 1988.—560 с.
3	Бассин Ф.В.Проблема Бессознательного/Ф.В.Бассин – М.:Издательство Медицина.1968.- 469 с.
4	Костандов Э.А. К72 Психофизиология сознания и бессознательного – СПб.:Питер,2004.-167с.:ил.
5	Фрейд 3., Ф86 Психология бессознательного/З.Фрейд: Сб. произведений / Сост,, науч. ред,, авт. вступ. ст. М. Г. Ярошевский.— М.: Просвещение» 1990.— 448 с.
6	Роджерс К. Взгляд на психотерапию./К.Роджерс Становление человека. М.: "Прогресс", 1994
7	Википедия,Защитный механизм, режим доступа к странице: http://ru.wikipedia.org/wiki
8	Фрейд А.,Психология Я и защитные механизмы/А.Фрейд:Пер. с англ.М.Р.Гинзбурга.- М.:Педагогика,1993.- 144с.
9	Мак-Вильямс, Нэнси, Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе = Psychoanalytic diagnosis: Understanding personality structure in the clinical process/Н.Мак-Вильямс — Москва: Класс, 1998. — 480 с.
10	Грановская Р. М. Г 77 Элементы практической психологии./Р.М.Грановская— 2-е изд.— Л.: Издательство Ленинградского университета. 1988.—560 с.
11	Романова Е.С. Механизмы психологической защиты: генезис,функционирование,диагностика./Е.С.Романова,Л.Р.Гребенников.г. Мытищи, Издательство «Талант», 1996 г. 144 с.
12	Демина Л.Д.,. Психическое здоровье и защитные механизмы личности. Учебное пособие./Л.Д.Демина, Ральникова И.А - Барнаул: Изд-во Алтайского государственного университета, 2000. - 123 с.
13	Болотова А.К.Психология развития. /Под ред. А. К. Болотовой и О. Н. Молчановой. — М: ЧеРо, 2005, 524 с.
14	Дубровина И.В. и др.Д 79 Психология: Учебник для студ. сред. пед. учеб. заведений /И.В. Дубровина, Е.Е. Данилова, A.M. Прихожан; Под ред. И.В.Дубровиной. - М., Издательский центр «Академия», 1999. - 464 с.
15	Выготский Л. С. Психология. /Л.С.Выготский ,М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1008 с. (Серия «Мир психологии»).
16	Петровский А.В. 30 Психология: Учебник для студ высш. пед. учеб, заведений./А.В.Петровский, М.Г.Ярошевский- 2-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр <Академия>; Высшая школа, 200 i. - 512 с.
17	Скрипченко О.В.,В 43 Вікова і педагогічна психологія: Навч.посібник/О.В.Скрипченко,Л.В.Долинська,З.В.Огороднійчук та інш.-К.:Просвіта,2001.-416 с.
18	Бреннер Ч.,Роль психического конфликта в душевной жизни/Чарльз Бреннер, режим доступа к работе: http://www.psychoanalyst.ru/brenner/super-ego.htm
19	Франкл В. Доктор и душа./В.Франкл СПб.: Ювента, 1997, с.242-279
20	Шейнов В.П., Ш 39 Искусство убеждать: технология скрытого управления людьми/ В.П.Шейнов- Мн.:Харвест, 2007.- 464с.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Штанько Ольга Юріївна

Пов’язані теми

Психологія, Методичні рекомендації

Додано

27 травня 2019

Переглядів

22517

Оцінка розробки

Відгуки відсутні