"Використання методу евристичної бесіди на заняттях української літератури"

Використання методу евристичної бесіди

на заняттях української літератури

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Кам’янець-Подільський індустріальний коледж»

Методична розробка на тему:

«Використання методу евристичної бесіди на заняттях української літератури»

2015 р.

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Кам’янець-Подільський індустріальний коледж»

У методичній розробці подано аналіз проблеми використання евристичної бесіди як методу формування пізнавальної активності студентів; показано особливості застосування методу евристичної бесіди на заняттях української літератури для студентів вищих навчальних закладів; наведено зразки питань та приклади використання евристичної бесіди під час вивчення окремих тем предмета.

Підготувала: викладач філологічних дисциплін Ю.В. Трачук

Рецензент: голова циклової комісії, викладач філологічних дисциплін Н.М. Ярема

                                                         Розглянуто і схвалено на засіданні циклової

                                                         комісії філологічних дисциплін

                                                         Протокол № __ від “___”_______20___ р.

                                                         Голова циклової комісії ______Ярема Н.М.

2015 р.

Вступ

У педагогічній науці сьогодні триває пошук нових ефективних шляхів удосконалення навчального процесу. Підвищення якості навчання студентів реалізується за допомогою розробки і впровадження нових педагогічних технологій і методик, а також удосконалення вже існуючих. Важливо навчити людину самостійно орієнтуватися в інформації, успішно її використовувати. Для цього необхідно формувати здатність особистості творчо, нешаблонно мислити, самостійно поповнювати свої знання, бо прогрес залежить у великій мірі від інтелектуального потенціалу суспільства, освіти і науки. Як писав Г.Ващенко, «людина мислить і творить остільки, оскільки вона вільна й активна. З падінням активності занепадає й процес мислення і творчої фантазії».

До ключових проблем педагогіки, які вимагають постійного творчого аналізу та експериментальних перевірок, відноситься і проблема формування пізнавальної активності особистості студента, тому що «тут, як у фокусі, — відзначає І. Харламов, — тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, які пред'являються до формування особистості».

На перше місце у формуванні активності виходить питання виховання потреб особистості в інтелектуальному, культурному, моральному аспектах та її саморозвитку. Значення цих проблем зростає у зв'язку з розвитком демократії в суспільстві та необхідністю подолання протиріч, які виникають: з одного боку, широке залучення народу до управління державою, а з другого, — недостатня компетентність багатьох його представників, і як наслідок цього — негативні явища в політиці, економіці, екології.

Одне із важливих завдань навчання — розвиток самостійності особистості, підвищення рівня її творчого потенціалу — вирішується шляхом „формування пізнавальної активності, котра, з одного боку, знаходить конкретне виявлення в самостійній діяльності суб'єкта, а з другого, — активність, що стимулюється пізнавальними інтересами, визначає характер його самостійності”.

Пізнавальна активність студента є важливою умовою вдосконалення і одночасно показником ефективності навчально-виховного процесу , оскільки: а) стимулює розвиток особистості; б) забезпечує сприятливий мікроклімат студента в сім'ї; в) спонукає вчителів, викладачів до самоосвіти, пошуків шляхів досягнення високих результатів навчання (відбір змісту освіти, розробка технологій навчання і виховання та ін.).

Сучасна освіта, орієнтована на розвиток пізнавальної активності, гостро ставить перед викладачем проблему вибору методів навчання. Метод евристичної бесіди, випробуваний тисячоліттями, не втрачає своєї актуальності і сьогодні, оскільки „орієнтація на здобуття студентом результатів власним розумом і власними зусиллями (хай і поставлених викладачем і за його активної допомоги) завжди є ефективнішим, аніж пасивне засвоєння знань та їх відтворення без глибокого усвідомлення суті”.

Отже, проблема використання евристичної бесіди як методу формування пізнавальної активності студентів — багатогранна кардинальна проблема не лише дидактики, а й всього процесу виховання особистості. У розв'язанні питань формування активності — витоки багатьох інших питань: виховання потреб у знаннях; навчання студентів умінням навчатися, мислити; розвиток пізнавальних інтересів, самостійності, творчості; забезпечення глибини і міцності знань; визначення рівнів розумового розвитку студентів та ін.

Організація навчання залежить як від об'єму та змісту навчального матеріалу, так і від правильного вибору методів його викладання. Відомо, що тільки правильно підібрані методи навчання, які відповідають змістові навчального матеріалу і вікові студента, забезпечують ефективне засвоєння знань, підвищують їх якість, посилюють виховну функцію засвоєних знань.

Виходячи з того, що навчально-виховний процес являє собою поєднання педагогічної діяльності викладача і навчальної діяльності студентівв, під методом навчання логічно слід розуміти „спосіб передачі знань викладачем і одночасно спосіб засвоєння їх студентами”. Тобто метод навчання — це „упорядковані способи взаємозв'язаної діяльності викладача і студентів, які спрямовані на вирішення навчально-виховних завдань” .

На сучасному етапі розвитку навчальної практики розроблені і широко використовуються різноманітні методи навчання, які за найбільш суттєвими ознаками класифікують на певні групи. Слід відмітити, що в сучасній дидактиці виділяють кілька класифікацій методів. Найбільш важливими серед них вважаються: 1) класифікація за джерелами знань і взаємозв'язаної діяльності викладача і студента; 2) за характером дидактичних завдань; 3) за рівнем пізнавальної самодіяльності студентів.

Найбільш простою і широко відомою серед вчителів, викладачів і методистів є класифікація методів за джерелами знань. Враховуючи джерело надходження знань, дію викладача і студента, всі методи навчання розділяють на три групи: словесні, наочні і практичні. В першій групі методів джерелом знань є слово, в другій – показ, а в третій – практична робота.

При застосуванні методів навчання першої групи студенти набувають знань у словесній формі (через слово) з повідомлень вчителя або з книг. У разі потреби використовуються відповідні види наочних засобів навчання. До даної групи можна віднести розповідь, бесіду, пояснення, читання підручника, науково-популярної літератури тощо. Діяльність студентів полягає переважно в слуханні, осмисленні знань і наступних усних або письмових відповідях. Отже, слово в даній групі методів має вирішальне значення.

Бесіда як метод навчання є «діалогом між викладачем і студентом, який підпорядковується конкретній меті». Цей метод широко застосовується у процесі навчання студентів і має великі можливості в керуванні їхньою пізнавальною діяльністю.

Бесіда — це «складний спосіб організації пізнавальної діяльності студентів. Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація відтворюється або сприймається студентами частинами, у формі запитання — відповідь». Якщо «поза увагою сттудентів залишається хоч одна частина змісту, знання стають фрагментарними, втрачається їхня сутність, у студентів зникає інтерес і бажання працювати».

У дидактиці визначено такі функції методу бесіди:

- створення психологічної установки на засвоєння нового матеріалу, мотивація пізнавальної діяльності студентів під час вивчення певної теми, постановка перед учнями проблемної ситуації;

- розкриття змісту фактичного матеріалу; опис певного об'єкта, повідомлення про події, явища;

- розкриття причинно-наслідкових та інших зв'язків між предметами та явищами навколишнього середовища;

- зведення знань у певну систему;

- інструктування студентів щодо їхньої діяльності.

Широкі функції бесіди у системі навчання і виховання студентів зумовлюють її місце у навчальному процесі. Бесіди можуть застосовуватися на всіх етапах навчання: під час підготовки до засвоєння нового матеріалу, в процесі його пояснення, засвоєння, застосування та узагальнення.

Бесіда також — це структурний елемент (прийом) усіх інших методів. Основна її функція у цій якості — це «керування різними видами навчально-пізнавальної діяльності студентів».

Серед теоретиків дидактики та вчених, котрі займаються методами навчання та їх класифікацією, й досі немає однозначного погляду на місце евристичної бесіди серед них. По суті, жодна з існуючих класифікацій за певним критерієм не визначає окремого місця цьому методу.

За основу класифікації Ю. Бабанського береться або джерело інформації (поділ методів на словесні, наочні і т.д.), або характер інтелектуальної та пізнавальної діяльності учнів (репродуктивні, частково-пошукові методи тощо). Таким чином, якщо розглядати евристичну бесіду як “бесіду, що передбачає евристичних хід думок” , то вона є однією із форм методу бесіди, що належить до групи словесних методів, якщо ж розглядати її як евристичну (частково-пошукову) роботу студентів, що має форму бесіди, місце евристичної бесіди – форма частково-пошукового методу. Таким чином, евристична бесіда знаходить своє місце на перетині двох класифікацій.

Визначення сутності евристичної бесіди вимагає тлумачення наступних понять:

1. Евристика – історично започаткований Сократом (470-399 рр. до н.е.) особливий метод ведення діалогу, навчання, що ґрунтується на системі навідних питань, які спонукають, «підштовхують» співрозмовника до самостійного вирішення проблеми. В античній філософії евристикою називали „сукупність прийомів навчання за допомогою навідних питань, теорія такої методики”. Тепер „евристика – це: 1) сукупність методів дослідження, спрямованих на відкриття, пізнання нового, раніше невідомого; 2) наука, що вивчає процеси продуктивного творчого мислення; 3) алгоритм оптимального пошуку варіантів розв'язування задач, специфічних для штучного інтелекту”.

2. Пошукові (евристичні) методи навчання забезпечують максимальну пізнавальну активність студентів, що спирається на розвинутий пізнавальний інтерес.

Отже, евристична бесіда – це „метод навчання, який полягає в тому, що викладач вміло поставленими запитаннями (інколи навідними), спонукає студентів самостійно на основі їхніх знань, уявлень, життєвого досвіду, спостережень приходити до певних висновків, формулювати поняття і правила”.

Дидактична суть евристичної бесіди як методу полягає в тому, що „цей метод навчання передбачає розмову викладача із студентами, організується за допомогою продуманої системи запитань і передбачає не пряме повідомлення знань студентам, а їх власне знаходження зв’язків із уже відомим і виведенням закономірностей” .

Дидакт І. Підласий виокремлює такі головні особливості методу евристичної бесіди:

- знання не пропонуються у готовому вигляді, а їх треба здобувати самостійно;

- викладач організовує не повідомлення чи виклад знань, а їх пошук за допомогою різних засобів;

- студенти самостійно доходять висновків під керівництвом викладача.

Схема динаміки інформації у процесі евристичної бесіди має такий вигляд: викладач → студенти → викладач → студенти ...

Зі схеми бачимо, що постановка запитань не є прерогативою тільки викладача, студенти також можуть задавати запитання, потрібні їм для осмислення матеріалу.

Принциповим, за І.П. Підласим є те, що „студенти ще не здатні самостійно, без керівництва викладача здобувати ці знання, а тому цей метод є лише частково-пошуковим” .

У процесі застосування евристичної бесіди викладач уміло поставленими запитаннями спрямовує думку студентів на розуміння ними суті виучуваного матеріалу. Розумову роботу, яку при цьому виконують студенти, можна розглядати в такій послідовності:

- перед студентами ставиться проблема, питання, предмет для спостереження, порівняння, що примушує їх мислити, дає поштовх думці;

- аналізуються різні відповіді, висловлені при розгляді питання, – відкидаються неправильні, доповнюються або уточнюються неповні й неточні, виводиться правильна відповідь;

- установлюються логічні зв'язки між окремими положеннями, виводяться висновки і узагальнення, установлюється система нових знань.

Отже, від постановки питання, досліду, спостереження викладач, в евристичній бесіді веде студентів до порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, знаходження правильної відповіді і, нарешті, до встановлення логічних зв'язків, виведення висновків і узагальнень.

Важливе місце в підвищенні ефективності методу евристичної бесіди займає знання її функцій. Оскільки евристична бесіда – один із методів навчання, то їй притаманні функції, які властиві взагалі методам навчання: освітня, розвиваюча, виховна, мотиваційна та ін.

Освітня функція методу евристичної бесіди проявляється в „забезпеченні високого науково-теоретичного рівня знань студентів, в озброєнні їх сумою знань, що відповідають досягненням науки і практики”. На сучасному етапі розвитку суспільства роль науки проявляється з винятковою силою. Лише оволодівши знаннями, в яких сконцентрований багатовіковий колективний досвід людства, молоде покоління може плідно брати участь у будівництві нового життя.

Викладач „здійснюючи освітню функцію евристичної бесіди, виступає як керівник розумової діяльності школярів, розкриває логіку навчального предмета, забезпечує засвоєння знань у певній системі”. Сприймання нового не зводиться до якогось одного акту, а являє собою процес, у якому студенти розглядають кожне нове явище або ж наукове поняття з різних точок зору, встановлюючи багатогранність зв'язків даного об'єкта з іншими як подібними до нього, так і не схожими.

Учені-методисти вказують на те, що недопустимо ставити студентам запитання, які підказують, містять у собі уже готову відповідь. Запитання це повинні бути легкими, примітивними, бо в такому випадку вони не викликають активної розумової діяльності, вдумливого, серйозного ставлення до навчальної роботи. Своїм змістом і формою запитання мають сприяти розвитку студентів. Кожну відповідь викладач повинен уважно вислухати, похвалити студента, якщо він цього заслуговує, або ж вказати на помилки, недоліки. Студенту, який неправильно відповів, варто запропонувати самому знайти неточності, помилки, якщо ж він не зможе цього злюбити,— викликати іншого, запропонувати йому дати, правильну відповідь.

Важко переоцінити виховні можливості методу евристичної бесіди під час початкового навчання, адже за допомогою цього методу викладач залучає весь всю аудиторію до оцінки висловлених думок і їх викладу, всіляко заохочує студентів до влучного слова, вчить мислити, обмінюватися думками. Тому ця функція є провідною, оскільки саме самостійність студентів є характерною рисою евристичної бесіди. Тому використовуючи цей метод, студенти розвивають власні здібності до активного мислення, індукції, аналізу та синтезу.

Виховна функція методу евристичної бесіди в процесі початкового навчання тісно пов'язана зі змістом кожного навчального предмета. Таким є матеріал вступних занять, передбачених програмою. Цей матеріал знайомить студентів з важливими питаннями, наприклад, про роль мови в житті суспільства, походження мови тощо.

  Важливе значення має евристична бесіда, під час якої „студенти вчаться усвідомлювати науковий зміст явищ самої мови: матеріальна природа звука; відмирання в мові слів, граматичних форм, які вже віджили, І виникнення нових як показник того, що мова – явище, яке розвивається історично; єдність форми і змісту мовних явищ; розкриття глибокої єдності мови і мислення тощо”. Це можуть бути такі запитання: 1. Чи є різниця між звуками мови і звуками природи? 2. Що відбувається, якщо поєднуються між собою звуки природи? А звуки мови? 3. Чому в мові постійно одні слова з'являються, а деякі «старіють», забуваються? Такі запитання і відповіді на них формують у студентів науковий світогляд.

Викладач добирає для евристичної бесіди такі речення і тексти, які б несли в собі повноцінне виховне навантаження. Бажано використовувати як мовний матеріал кращі зразки народної творчості — прислів'я, приказки.

Великі можливості для формування особистості студента: ставлення до життя, до знань, різні розумові здібності, моральні почуття і воля — мають заняття розвитку мовлення.

Бесіда виконує також мотиваційну функцію. Курс на підвищення самостійності і творчої активності студентів вимагає особливої уваги до підсилення мотиваційної сторони у навчанні, вихованню позитивних мотивів у засвоєнні знань. Для того, щоб сформувати такі мотиви навчання, „створюються за допомогою методу бесіди ситуації новизни, актуальності, викладачі добирають спеціальні приклади, факти, ілюстрації, які в даний момент викликають особливий інтерес у всієї громадськості країни”. В цьому випадку студенти значно яскравіше і глибше усвідомлюють важливість, значимість питань, що вивчаються, і тому ставляться до них з великим інтересом.

Метод евристичної бесіди виконує мотиваційну функцію і тоді, коли створюються ситуації пізнавальної суперечки, навчальної дискусії. Для цього, наприклад, „спеціально пропонується студентам висловити свої судження про причини того чи іншого явища, обґрунтувати ту чи іншу точку зору”. Традиційним є питання типу: «А хто думає інакше?» Студенти висловлюють різні думки і з інтересом чекають аргументованих висновків викладача.

Мотиваційна функція методу евристичної бесіди проявляється також під час створення в навчальному процесі ситуації успіху. Відомо, що без переживання радості успіху неможливо по-справжньому розраховувати на великі досягнення в переборенні навчальних труднощів.

Названі функції притаманні всім методам навчання. Крім того, для методу евристичної бесіди характерною єкомунікативна функція. Вона проявляється в тому, що „студенти завдяки діалогу, який застосовується викладачем на занятті, виробляють практичні уміння користуватися усним мовленням в спілкуванні з людьми”.

Комунікативна функція „сприяє формуванню таких навичок, як тактовність у спілкуванні, уміння лаконічно спитати, точно відповісти, ясно і дохідливе висловити свою думку, вміння вислухати уважно іншого, правильно реагувати в ході бесіди на висловлену точку зору, не компрометуючи при цьому співбесідника, не принижуючи його честі й гідності своїми запитаннями, доповненнями, даючи простір для нормального. і спокійного протікання діалогу”.

Комунікативна функція проявляє себе також в умінні оперативно, швидко зрозуміти опонентів, якщо й потрібно, то стати на шлях дискусії, висловити своє позитивне або ж негативне ставлення до питання, яке обговорювалось, зайняти принципову позицію, вміти відстояти свою точку зору, налагодити контакт з іншими, сторонніми людьми, якщо того вимагають обставини.

Комунікативна функція методу бесіди вимагає широкої постановки лінгвістичного виховання і тісного його зв'язку з вимогами життя, оскільки в сучасних умовах правильна мовленнєва поведінка має важливе значення. Навчити правильно спілкуватися — ціла галузь виховної роботи, від успіху якої залежить духовне життя особистості і колективу.

Можна зробити висновок, що сутність евристичної бесіди навчання полягає у тому, що це є метод навчання, при якому учні у ході бесіди, старанно підготовленої викладачем, власноруч доходять запланованих виснувків. Методу евристичної бесіди властиві функції, притаманні всім дидактичним методам: освітня, розвиваюча, комунікативна (притаманна взагалі методу бесіди), виховна, проте провідну роль відіграють саме розвиваюча, оскільки саме у розвитку самостійності мислення, вміння власними зусиллями досягати результату полягає потенціал евристичної бесіди. Евристична бесіда має за мету спрямування студентів на активні роздуми, самостійне просування їх у засвоєнні нових знань, висловлювання припущень про причини явищ, про зв'язки між поняттями на основі порівнянь, логічних роздумів. Вона застосовується для розвитку самостійності мислення, дослідницьких умінь, творчого підходу до справи.

Бесіда як метод навчання спрямована на засвоєння понять і на формування та відтворення чуттєвих образів. У першому випадку викладач спирається на словесно-логічний апарат мислення студентів, а в другому – на конкретно-образне мислення, особистий чуттєвий досвід, інтелектуальні почуття.

Основними показниками успішного застосування методу бесіди є «правильне, усвідомлене відтворення студентами прослуханої інформації, наступне її розпізнавання і почасти застосування». Варто передбачити у процесі бесіди запитання, які допомагали б виявити, як студенти сприйняли й первинно засвоїли навчальний матеріал. Реакції і відповіді студентів можуть бути підставою для повторення навчальної інформації, але вже з допоміжними засобами (прикладами, схемами, унаочненням, зразком міркування тощо).

Щоб поліпшити сприймання слухової інформації, „доцільно використовувати різні способи фіксації уваги на прослуханому, залежно від мети повідомлення”. Якщо, припустимо, на слух сприймаються питання бесіди, їх бажано супроводжувати лаконічною зоровою опорою чи виразними ілюстраціями. Під час тривалого слухання мобілізуюче значення має відповідна установка на важливість повідомлення, ритміко-інтонаційна виразність мовлення (обґрунтовані паузи, зміна темпу для різних за значущістю речень, емоційне забарвлення голосу).

Щоб забезпечити постійну активність студентів у бесіді, цілісне розуміння її навчального змісту, насамперед слід чітко визначити зміст, на якому будується бесіда, та її цілі. Зміст ділиться на частини. Але поділ на малі за обсягом частини порушує цілісність, а на великі — створює недоступність для розуміння матеріалу. Ці частини повинні бути смисловими. До кожної з них ставиться запитання. Внаслідок цього створюється система запитань, яка будується за принципом наступності та веде до досягнення цілей.

За допомогою системи запитань студенти залучаються як до відтворення знань, так і до активної розумової діяльності. „Вдало побудована бесіда спонукає студентів до висловлення власних міркувань, оціночних суджень. Це дозволяє виявити якість і глибину засвоєння навчального змісту, рівень мислення і здібностей студентів”. Тим самим забезпечується постійний зворотний зв’язок, на основі якого здійснюється контроль і коригування процесу навчання. Крім того, сприймання студентами оцінки викладача своїх знань та умінь, зіставлення їх зі змістом запитань і завдань з відповідями інших студентів привчає їх до самоконтролю, формує їх самооцінку.

Основним “інструментом” у бесіді є запитання. Від них значною мірою залежить успіх бесіди. Постановка запитань активізує студентів, дозволяє залучати до роботи студентів з різною підготовкою, враховувати їхні індивідуальні можливості. Диференціація запитань створює ситуацію успіху, яка підтримує увагу та інтерес до навчання.

Запитання викладача повинні бути конкретними за змістом, тобто студент повинен розуміти, про який об’єкт питає викладач і що саме про нього треба розповісти. Запитання не повинні бути невизначеними. 

Слід уникати альтернативних запитань. Вони дають можливість випадкового вибору відповідей або спонукають до простого ствердження (“так”) чи заперечення (“ні”). Коли запитання має такий зміст, то в ньому вже містяться певні варіанти відповіді, і студенти, не осмислюючи суті запитання, намагаються відгадати правильну відповідь, щоб задовольнити викладача.

Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними. Особливо такими, що стосуються різних об’єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх несумісних ознак, властивостей. Наприклад, запитання: “Які жанри мистецтва ви знаєте?”. Ці запитання спричиняють неглибокі і непослідовні відповіді. Студент розповідає про “все відразу”. Вона переходить від одного об’єкта до іншого, розповідає про те, що випадково пригадає, цілеспрямовано не напружує свою думку і пам’ять.

Велике значення для сприймання запитання має не тільки його зміст, але й словесна форма вираження. Не можна у запитання включати невідомі або маловідомі терміни, складні підрядні речення, повторювати запитання кілька разів у різних формулюваннях . Переформулювання запитання здійснюється тоді, коли діти не проявляють активності або здебільшого відповідають на питання неправильно. Причиною цього є те, що вони недостатньо або зовсім не розуміють зміст запитання. У таких ситуаціях спочатку разом з студентами слід провести аналіз запитання і з’ясувати, чи розуміють вони терміни, об’єкти, про які запитується, і те, що про них запитується.

Крім основних, у бесіді є додаткові запитання, які виконують функцію коригування відповіді, уточнення і доповнення. Вони не повинні бути підказуючими, а тим паче – невизначеними.

Часто на заняттях після неповної відповіді викладач ставить додаткові запитання: “А ще що ти можеш сказати? Що ти можеш доповнити? А ще? Ще ...? і т. ін.” Студент починає відповідати все, що знає, і навіть те, що не стосується конкретного запитання. Викладач запитує (“Ще що ... ?”) студентів до того часу, поки хтось із них не дасть правильну відповідь.

Потрібно пам’ятати, що після кількох таких запитань – відповідей аудиторія виключається з роботи. Справа в тому, що, „відповідаючи на такі запитання, студенти не розуміють, що від них хоче почути викладач. Вони бачать, що їх відповіді не задовольняють викладача, і втрачають інтерес до роботи”. Отож додаткове запитання ставиться до тієї частини змісту, яка охоплювалась основним запитанням і не була подана у відповіді. Додаткове запитання можуть поставити студенти під керівництвом викладача.

Щоб зосередити увагу студентів на запропонованому запитанні, воно ставиться перед усією аудиторією, а для відповіді викликається один студент. Для інших студентів обов’язковою є настанова з її мотивацією на уважне слухання відповіді: “Слухайте уважно, щоб змогли проаналізувати відповідь і доповнити її”, “Слухайте уважно, щоб змогли поставити запитання про те, що не скаже студент”, “Слухайте уважно, щоб змогли дати відповідь на наступні запитання” .

Бажано, щоб усі запитання були індивідуалізовані. На кожне з них відповідає той учень, рівень підготовки і розвитку якого дозволяє успішно це зробити. Так, якщо запитання складне, то відповідь на нього дає “сильний” студент, а “середній” чи “слабкий” її повторює. Якщо просте, воно адресується “слабкому” студентові , а інші доповнюють і коригують його відповідь.

Урахування вимог до бесіди, зокрема до запитань в ній, а також активне ставлення самого викладачп до бесіди, його емоційний настрій, використання різних організаційних прийомів, уміння тримати в полі зору кожного студента дозволяють залучати до роботи всю аудиторію і підтримувати увагу та інтерес протягом усієї бесіди.

Запитання, які складають бесіду, бувають різними за характером:

а) репродуктивно-мнемічні – активізують пам’ять і спонукають до відтворення раніше здобутих знань і умінь;

б) репродуктивно-пізнавальні – стимулюють репродуктивну пізнавальну діяльність, результатом якої є здобуття готових знань з різних джерел: підручників, засобів наочності, спостережень і т. ін.;

в) продуктивно-пізнавальні – відповіді на такі запитання отримуються в результаті здійснення операцій логічного мислення з уже відомими знаннями або під час розв’язання проблеми.

У кожного з цих видів є свої істотні ознаки, які обов’язково повинен враховувати вчитель, оскільки вони впливають на зміст запитань, структуру бесіди (включення різних прийомів і засобів навчання), її хід і результативність.

Якщо студент засвоїв зміст, то, відповідаючи на репродуктивно-мнемічні запитання, він цілеспрямовано відтворює його. На правильність і швидкість відтворення впливають місце, цілісність і час оволодіння знаннями й уміннями. Адже вони засвоюються у процесі:

а) цілеспрямованого навчання або здобуті у процесі життєвого досвіду: читання науково-популярної літератури, перегляду телепередач, спілкування з дорослими і т. ін.;

б) вивчення теми на одному занятті чи кількох тем на різних заняттях. Із цих тем актуалізуються ті знання й уміння, які стосуються конкретного запитання .

Значна частина запитань у бесіді спрямована не тільки на відтворення чи отримання готових фактів, а й передбачає складну розумову діяльність: порівняння, виділення істотних ознак, узагальнення, систематизацію, встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей. Не на всі продуктивно-пізнавальні запитання молодші школярі можуть відповісти самостійно.

Обов’язковим є аналіз змістової та процесуальної сторони кожного запитання в бесіді. Порівняння їх із можливостями студентів дозволяє зробити бесіду ефективним методом не тільки оволодіння змістом, але й розвитку пізнавальної активності студентів.

Постановка запитання вимагає відповіді. Відповідь значною мірою зумовлюється змістом і правильним формулюванням запитання. Крім того, правильна, осмислена, послідовна відповідь залежить від уміння її побудувати.

Формувати уміння відповідати на запитання слід розпочинати із запитань, які вимагають простих, невеликих за обсягом відповідей. Пізніше використовуються запитання з ширшими відповідями, які студенти вчаться будувати за планом.

У всіх випадках студент повинен розуміти те, про що він розповідає і чому він про це розповідає. Якщо на поставлене запитання дається неправильна відповідь, то, щоб з’ясувати причину цієї невідповідності, викладач зупиняє студента і разом із ним аналізує зміст запитання. При потребі запитання формулюється інакше або уточнюється. До такої роботи можна залучати всю аудиторію. Після цього студент продовжує відповідати. У випадку, коли причиною є відсутність знань, для відповіді викликається інший студент, а попередній слухає й повторює відповідь.

Евристична бесіда — це спосіб організації творчої діяльності студентів через розв’язання проблеми у співпраці з викладачем. Тому „функція вчителя в цій бесіді полягає не тільки у постановці системи запитань, керуванні пошуком нових знань і способів діяльності, але і в показі способу отримання відповідей на ті запитання-підпроблеми, на які студенти не можуть відшукати відповідь самостійно”.

Результатом евристичної бесіди є нові знання та уміння. Тому вона здебільшого використовується у процесі формування понять, встановлення різноманітних зв’язків у природі, тобто на етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок. Не менш важливе значення має ця бесіда на етапі застосування засвоєного змісту як одного із способів організації виконання школярами творчих завдань.

Однак викладачеві слід добре пам’ятати, що „вибір евристичної бесіди здійснюється за визначеними критеріями: відповідністю змісту та загальної і локальної готовності студентів ”.

Евристична бесіда має великі можливості щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів  „в поєднанні з іншими методами проблемного навчання – частково-пошуковий виклад матеріалу, дослідницький метод, самостійна робота, програмоване навчання та ін.”. Проблемне навчання дозволяє максимально наблизити процес навчання студентів до процесу пізнання. В умовах проблемного навчання вчитель організує пізнавальну діяльність  студентів так, щоб вони самі включалися в самостійну роботу, спрямовану на здобуття знань, бо спостереження школярами цього процесу чи розповіді про нього не навчать самостійно працювати, творчо мислити.

На основі аналізу відповідної психолого-педагогічної і методичної літератури ми дійшли висновку, що використання евристичної бесіди як засобу формування пізнавальної активності студентів  буде достатньо ефективним за умови побудови цього процесу на таких педагогічних засадах:

•            використання цікавих пізнавальних матеріалів з урахуванням потреб та інтересів студентів;
•            використання системи пізнавальних завдань і вправ із використанням проблемно-пошукових методів навчання;
•            забезпечення емоційно-позитивного тла навчання.

Зразки питань для евристичної бесіди на заняттях української літератури

Тема: Іван Багряний. Роман «Тигролови»

• У чому, на ваш погляд, виявився талант І. Багряного у творі «Тигролови»?
• Що свідчить про динамічність сюжету та авантюрність роману?
• Чим обумовлена одвічна боротьба добра і зла? Чи завжди в результаті цього є переможці і переможені?

Тема: Михайло Старицький. Драма «Не судилось»

• Чи дійсно панич Михайло любив Катрю, чи тільки розважався з селянкою?
• Чи був Михайло  відповідальним і послідовним хоча б в одному вчинку? Як це його характеризує?
• Вдягаючись у національний одяг, панич віддає данину моді чи дійсно  любить свій народ  і збирається йому служити?
• Як сприймає панич поговір про свою кохану? Чи розуміє, що найкращим виходом із ситуації був би шлюб?
• Чому і в яких ситуаціях змінюються відносини між Михайлом і Бєлохвостовим?
• Чи правильно повівся коханий Катрі в епізоді зустрічі пані та Дзвонарівни?
• Що знала Катря про долю Михайлового дядька Олександра? Які б вона мала зробити для себе висновки, коли б знала ?
• Чи можна назвати гарними відносини між Дзвонарівною і Дмитром?
• Закономірна чи випадкова смерть Катрі ?
• Яким показаний у драмі Павло Чубань? Чи симпатизує йому автор  Михайлові?
• Чим саме огидне подружжя Ляшенків?
• Як відбилося неправильне виховання в сім'ї на Зізі?

Висновки

Серед інших різновидів бесіди евристична різниться тим, що свою структурою спрямована на створення проблемної ситуації для студентів, які, вирішуючи її, власним розумом виводять запланований результат. Головна умова ефективності використання методу евристичної бесіди – подання нового матеріалу, певні відомості з якого вже є в студентів. Важливу роль відіграють і суб’єктивні фактори – готовність викладача та студентів  як до викладання і сприймання словесного матеріалу, так і до керування і, відповідно, ведення частково-пошукових мисленнєвих операцій.

Евристична бесіда – дiалогiчний метод творчої взаємодiї викладача та студентів, що базується на розв’язанні проблемної задачi за допомогою основних i навiдних запитань пошукового характеру для активiзацiї студентів самостiйного пошуку iстини. Цей метод навчання передбачає, що викладач умiло поставленими запитаннями скеровує студентів на формування нових питань, висновкiв, правил, використовуючи наявнi у них знання, спостереження.

Евристична бесіда є надзвичайно важливим методом навчання. Його можна ефективно використовувати під час вивчення багатьох тем практично у всіх класах. Сутність евристичної бесіди навчання полягає у тому, що студенти у ході бесіди, старанно підготовленої викладачем, власноруч доходять запланованих висновків. Це словесний частково-пошуковий дидактичний метод. Серед інших різновидів бесіди евристична різниться тим, що свою структурою спрямована на створення проблемної ситуації для студентів, які, вирішуючи її, власним розумом виводять запланований результат.

Евристичній бесіді притаманні освітня, розвиваюча, виховна, мотиваційна, комунікативна функції, серед яких провідне місце займає розвиваюча. Специфічними рисами методу евристичної бесіди з точки подачі матеріалу є по-перше, детальна підготовка до неї за наведеною схемою, ретельний підбір питань, по-друге, вміння ставити запитання таким чином, щоб вони ставали збудниками процесу мислення, по-третє, підтримання в аудиторії робочої атмосфери дискусії і пошуку, оскільки цей метод потребує як невимушеності для активної інтелектуальної роботи, так і зосередженої спрямованості на результат.

Евристична бесіда як правило, приводиться з метою повідомлення нових знань. Питання і передбачувані відповіді коштують таким чином, що вони підводять думку студентів до нових положень, висновкам. В студентів виникає суб'єктивне враження, що вони самі роблять відкриття. В даний час цей вид бесіди широко використовується в проблемному навчанні.

Евристична бесіда – поширений спосіб навчання, який можна застосовувати на будь-якому етапі заняття з різними навчальними цілями: при перевірці домашніх і самостійних робіт, поясненні нового матеріалу, закріпленні і повторенні підведенні підсумків навчального заняття, при відповідях на питання студентів. Бесіду проводять у тих випадках, коли студенти мають деякі зведення і знання про досліджуваний матеріал. У процесі бесіди студенти відтворюють необхідні знання і пов'язують їх з навчальним матеріалом. Викладач в ході бесіди може вносити корективи, змінювати глибину й обсяг матеріалу, давати додаткові зведення.

Успіх евристичної бесіди залежить від умілої постановки серії питань і знання передбачуваних відповідей студентів. Питання викладдача повинні бути чітко поставлені, без зайвих пояснюючих слів. Не слід повторювати питання в різних формулюваннях. Змінювати формулювання питання потрібно, виходячи з відповідей студентів, якщо виявляється, що діти недостатньо розуміють зміст чи питання недостатньо активні. Не рекомендується давати навідні питання. Подібний характер питань можна використовувати в навчанні з метою організації визначеного шляху в міркуваннях студента. Питання повинні передбачати визначену логічну форму думки: перехід від загального до частки, від одиничних і конкретних фактів до загальних положень, порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування й інші операції мислення.

Студентів потрібно привчати до повних відповідей. Формулювання під керівництвом викладача чітких, зрозумілих по змісту і формі викладу відповідей є одним з важливих засобів розвитку логічного мислення студентів. Перевага евристичної бесіди як методу навчання в тому, що у кожній відповіді викладач одержує інформацію про знання студдента. Додатковими питаннями уточнює хід думки і тим самим одержує можливість керування пізнавальною діяльністю студентів.

Використання евристичної бесіди як засобу формування пізнавальної активності студентів є достатньо ефективним за умови побудови цього процесу на таких педагогічних засадах: використання цікавих пізнавальних матеріалів з урахуванням потреб та інтересів студентів; використання системи пізнавальних завдань і вправ із використанням проблемно-пошукових методів навчання; забезпечення емоційно-позитивного тла навчання.

Здійснюючи активізацію пізнавальної діяльності студентів у процесі використання евристичної бесіди, необхідно дотримуватись таких педагогічних умов: реалізація принципу організації успіху в учінні кожного студента; створення умов для самореалізації її особистісних потенцій у навчанні; організація пізнавальної діяльності студентів, за якої навчальний матеріал став би предметом активних розумових і практичних дій кожного, створення ситуацій, в яких діти самостійно формулюють мету діяльності; формування уміння працювати з підручником; організація проблемно-пошукової діяльності, яка завчасно повинна бути спланованою відповідно до групової диференціації студентів, а проблема – усвідомлена кожним студентів; створення ситуацій, в яких би діти самі відчували потребу в порадах і допомозі з боку викладача.

Передовий педагогічний досвід довів переваги евристичної бесіди за рівнем пізнавальної активності студентів. Вона незамінна для розвитку творчих здібностей. Під час такої бесіди учні проходять під керівництвом викладача весь шлях пошуку нового знання аж до його відкриття: створення проблемної ситуації, усвідомлення проблеми у вигляді проблемного запитання і, нарешті, — поетапний розв'язок. За умов попередньої підготовки  студентів різного рівня розвитку можуть брати активну участь в евристичній бесіді, і це позитивно впливає не тільки на якість знань, а й на оволодіння пошуковими вміннями.

Експериментальне дослідження, спрямоване на пошук шляхів удосконалення технології використання евристичної бесіди, мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у три етапи. На констатувальному етапі здійснювалося формування теоретичних основ дослідження. Формувальний етап був пов’язаний із розробкою технології використання евристичної бесіди та формуванням у студентів пізнавальної діяльності на занятті на основі використання евристичної бесіди. На підсумковому етапі основна увага спрямовувалася на теоретичний аналіз і узагальнення результатів експерименту.

Ефективність навчання під час використання евристичної бесіди визначалася не обсягом, знань, умінь і навичок, яких набув студент, а мірою участі самого студента у процесі здобуття цих знань. У системі традиційних занять, побудованих на використанні евристичної бесіди, передбачають врахування-індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулював пізнавальну активність, визначав шляхи для здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.

Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи роботи на основі використання евристичної бесіди позитивно вплинули на формування пізнавального інтересу студентів. Одержані дані експериментального дослідження дають змогу стверджувати, що у процесі застосування розробленого нами підходу до використання методів навчання у структурі заняття відбулися прогресивні зміни рівня сформованості пізнавального інтересу студентів.

Список використаної літератури:

1. Гаврилов П. Оглядові теми на уроках української літератури в старших класах.–К., 1980.

2. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К., 2000. – С. 186-201..

3.  Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Зламанюк Л.М. Методи вдосконалення та активізації навчання як педагогічна проблема // Управління школою. – 2004. – № 25-26. – С.21-22.

5. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання. Розвиток комунікативних і мовних умінь // Дивослово. – 2003. - №10. – С.2-11.

6.Шеремета П. Дещо про методи навчання // Рідна школа. – 2004.-№6.– С.25-26.

7.  Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

8. http://ua-referat.com

9.https://sites.google.com/site/iktjanejane/2-tema-posukove-evristicne-navcanna/shemi-tablici

10.https://docs.google.com/document/d/1uvxBpWjIEOLM7GhNZFqpwEfJbsJOlQmqztE-wuQqEsM/edit?pli=1

11.http://filologukraine.ucoz.ua/publ/metodika/mova/kharakteristika_metodiv_navchannja/5-1-0-268

12.http://storage.library.opu.ua/online/periodic/kms_2012_6/052-054.pdf