Методична розробка "Основи санології"

Про матеріал

В структурі теоретичної і практичної медицини сьогодення, провідне місце належить попереджувальній, превентивній медицині, основні завдання якої полягають у вивченні механізмів здоров’я здорових людей і опрацюванні засобів і методів збереження і зміцнення здоров’я, а також у первинній профілактиці виникнення недуг людини. Формування здорового способу життя неможливе без раціонального, науковообгрунтованого харчового режиму. Оптимальна організація харчування є важливою запорукою збереження і зміцнення здоров’я людини, підтримання на високому рівні її фізичної і наукової працездатності, збільшення тривалості життя. Медичний персонал має бути ознайомлений з основними фізіологічними принципами формування раціонального і збалансованого харчування, розуміти і вміти здійснювати їх при організації здорового способу життя.

Перегляд файлу

Міністерство освіти науки України

КЗ «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» ЧОР

Методична розробка

позааудиторної роботи

на тему «Основи санології» $C:\Users\Admin\Desktop\istockphoto-1208604845-612x612.jpg$

Підготувала викладач: Косачова Л.М.

1. Актуальність теми:

2. Навчальні цілі:

Знати: - визначення понять валеологія, санологія, саногенез, здоров’я, хвороба, перед хвороба;

- засвоєння найважливіших ознак індивідуального, соціального і групового здоров’я;

- основні завдання і особливості лікувальної і профілактичної медицини;

- основні фактори ризику здоров’я і найважливіших захворювань людини;

- методи санологічної оцінки якості і кількості здоров’я;

- основні фактори формування здорового способу життя;

- основні фізичні фактори формування здорового способу життя;

- найважливіші психічні фактори формування здорового способу життя;

- поняття про психічну саморегуляцію та її засоби;

- роль раціонального і збалансованого харчування у формуванні здорового способу життя;

- добові потреби здорової дорослої людини у найважливіших компонентах їжі – білках, жирах, вуглеводах, вітамінах;

- поняття про енергетичну ємкість їжі і її роль у харчуванні людини;

- роль сім'ї у формуванні здоров’я людини;

- основні санологічні фактори формування активного довголіття;

- основні гігієнічні рекомендації, дотримання яких сприяє продовженню тривалості життя людини.

Вміти: - оволодіти методикою визначення індексу самооцінки здоров’я

- оволодіти методикою користування 12-и хвилинним тестом Купера;

- проводити обстеження, експрес-оцінки фізичної тренованості людини;

- проводити ортостатичну пробу;

- оволодіти методикою визначення індексу Руф'є;

- володіти методикою проведення індивідуального і групового аутотренінгу;

- володіти методикою формування збалансованого харчового раціону для осіб різного професійного профілю;

- визначити харчовий статус;

- визначити ідеальну масу тіла;

- володіти методикою визначення календарного віку людини;

- заповнити анкету оцінки якості здоров’я людини;

- систематизувати інформацію і послідовно викласти матеріал;

3. Матеріали до позааудиторної самостійної роботи

3.1 Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Міждисциплінарні та внутрішньодисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі: 1.Анатомія і фізіологія людини.

- Анатомо-фізіологічні особливості, будова і функції системи органів, судин, шкіри, м'язів.

Забезпечувані: 1. Внутрішня медицина.

2. Хірургія.

3. Неврологія.

Внутрішньодисциплінарні зв’язки.

1. Догляд за хворими:

- харчування пацієнтів, спостереження за диханням, термометрія.

№ з/п	Дисципліни	Знати	Вміти
1.	Конституція України	Основні права громадян України.	Забезпечувати у своїй майбутній професії права пацієнтів.
2.	Українська мова за професійним спрямуванням	Основні правила граматики і орфографії, основну професійну лексику.	Використовувати професійну лексику, будувати свою усну і письмову мову відповідно до існуючих правил граматики та орфографії.
3.	Латинська мова та іноземна мова	Знати слова латинського та іншомовного походження, які мають відношення до професійної лексики медичної сестри.	Розуміти значення професійної термінології, вірно використовувати її у спілкуванні з колегами та у веденні мед сестринської документації.
4.	Анатомія і фізіологія людини	Анатомо-фізіологічні особливості різних органів і систем людини, м’язів, будова шкірних покривів.	Використовувати у спостереженні за пацієнтами і наданні догляду знання особливостей різних органів і систем людини, поняття про норму і патологію; визначити місця введення ліків.
5.	Біологія	Процеси обміну речовин.	Застосовувати знання на практиці.
6.	Гігієна	Санітарно-гігієнічні норми та вимоги до харчування.	Використовувати знання на практиці.

3.2 Зміст теми: Санологія. Здоров’я, чинники ризику виникнення захворювання.

План.

1. Визначення поняття здоровся, індивідуальне та суспільне здоров'я.

2. Показники громадського здоров'я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність, інвалідність.

3. Фактори ризику виникнення захворювань: зовнішні та внутрішні. Характеристика найбільш вагомих факторів; забруднення навколишнього середовища нераціональне харчування, гіподинамія, шкідливі звички, психоемоційне напруження, генетичний ризик.

4. Формування здорового способу життя - головний засіб профілактики захворювань.

5. Диспансеризація – активна форма медичного спостереження за окремими групами населення. Активне раннє виявлення хворих . Роль медсестри в системі диспансерного спостереження за пацієнтами. Концепція здоров'я та хвороби.

6. Гармонійна сім'я - запорука здоров'я . Особливості здоров'я дорослого населення залежно від сімейного стану, проблема розлучення. Створення сім'ї, роль сім'ї у формуванні здоров'я дітей. Проблеми народжуваності та абортів.

7. Визначення поняття геронтології. Показники довголіття . Середня тривалість життя. Проблеми людей похилого та старечого віку. Санітарно-освітня робота серед населення.

Санологія. Здоров'я. Фактори ризику. Формування здорового способу життя і профілактика захворювань.

1.Здоров'я — найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя — холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені аром здоров'я. З роками здоров'я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей — здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані — проміжному між здоров'ям та захворюванням. Організм бореться з захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров'я.

З давніх часів люди не могли залишатися байдужими до захворювань і намагалися якось від них рятуватися. Так виникла практична, а пізніше — і наукова медицина. Всі медичні, доктрини складалися з двох частин — вчення про здоров'я і вчення про захворювання. Наука про здоров'я визначається терміном санологія з лат. «sano» — лікувати, оздоровлювати).

Санологія — це наука про здоров'я практично здорових людей, теорія і практика охорони, поліпшення і відтворення здоров'я населення.

За визначенням ВООЗ, під здоров'ям розуміють стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань або фізичних дефектів. Однак це визначення є дуже загальним і ґрунтується на відносному понятті «благополуччя». Для практичної діяльності необхідні більш визначені та конкретні категорії, бажано навіть з кількісною характеристикою, проте, на жать такого єдиного модельного показника здоров'я в природі не існує.

Суспільне здоров'я — це здоров'я індивідів, які складають дане суспільство. Але це не просто сумарний показник, якості відображує статистичну картину розподілу населення па рівних групах здоров'я, і навіть не просто медичне поняттю. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики.

Суспільне здоров'я характеризується певними показниками, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров’я можуть характеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони. Їх можна розділити на кілька груп.

Медичний працівник при проведенні профілактичної роботи для характеристики «здоров’я» населення може використовувати три групи показників:

- демографічні показники;

- показники фізичного розвитку населення;

- показники захворюваності, травматизму, інвалідності.

1. Демографічні показники — народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя та ін.

Показник народжуваності — це кількість народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

число народжень за рік * 1000

середньорічна кількість населення

Річний показник народжуваності	Показник, %
Низький	< 15
Середній	15-25
Високий	>25

Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випадків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

число померлих за рік * 1000

середньорічна кількість населення

Річний показник смертності	Показник, %
Низький	< 9
Середній	9-15
Високий	>15

Дитяча смертність — показник частоти смерті дітей -а 1-му році життя:

число дітей, що померли на
1-му році життя за даний рік*1000

²/з дітей, що народилися живими в даному році + ¹/з дітей, що народились живими в попередньому році

Річний показник дитячої смертності	Показник, %
Низький	< 30
Середній	30-50
Високий	>50

2. До другої групи показників суспільного здоров'я належать показники фізичного розвитку населення, про які буде сказано нижче.

До показників суспільного здоров'я належать також медико-санітарні показники — захворюваність, поширеність захворювань, непрацездатність через хвороби і нещасні випадки та ін.

Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність нових захворювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення.

Хворобливість (поширеність захворювань) — сукупність усіх наявних серед населення хвороб, вперше виявлених в даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно звернулися в даному році. Обидва показники розраховують на 1000 населення.

Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища в даний рік. При вивченні цього показника за ряд років можна створити найбільш правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.

Фактори ризику

До факторів, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата і відновлення. Відтворення здоров'я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства, визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров'я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан рододопоміжної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна роль належить стану навколишнього середовищі і морально-етичним характеристикам майбутніх батьків. Доброзичлива порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, важкохворих тощо.

Формування здоров'я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища В генотипі індивіда закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявлялися у вигляді певних якостей організму і особистості, придатних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медпрацівник може істотно вплинути на спосіб життя індивіду.

Процес витрати здоров'я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У виробничій діяльності велика увага має приділятися оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями і концентраціями різних фізичних і хімічних факторів (температура, шум, вібрація, освітленні. домішки газу та ін.).

Процес відновлення здоров'я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновне лікування), тобто відновлення соціального статус хворих та інвалідів.

Основу стратегії досягнення здоров'я для всіх становить первинна медико-санітарна допомога (ПМСД). Концепція ПМСД розширює традиційний зміст медичного обслуговування, яке раніше зводилось практично до боротьби з хворобами і радикального втручання в критичних ситуаціях. Головний наголос робиться на профілактику захворювань і зміцнення здоров'я. ПМСД передбачає задоволення потреб кожної особи, сім'ї, колективу шляхом надання відповідних послуг якнайближче до місця проживання і роботи.

Доведено, що розвиток багатьох соматичних захворювань пов'язаний з негативним впливом ряду факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Ці фактори називають факторами ризику. Зокрема, гіперхолестеринемія збільшує ризик розвитку коронарної недостатності у людей у віці 35—64 років у 5,5 разу, підвищений артеріальний тиск — у 6 разів, куріння — в 6,-5 разу, малорухомий спосіб життя — в 4,4 разу, надмірна вага — в 3,4 разу. При поєднанні кількох факторів ризику вірогідність розвитку коронарної недостатності збільшується в 11 разів. Особи, які не мають симптомів захворювання, але у них виявлено фактори ризику, вважаються здоровими людьми, але у них імовірний розвиток ішемічної хвороби серця в найближчі 5—10 років.

Умовно фактори ризику поділяють на 2 групи: фактори зовнішнього середовища (соціально-культурні) і внутрішні.

До 1-ї групи належать такі фактори: забруднення зовнішнього середовища, малорухомий спосіб життя, психічно-емоційне перенапруження, нераціональне і незбалансоване харчування, шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю. наркотиків тощо).

До 2-ї групи належить генетичний ризик. Тобто спадкові захворювання і хвороби зі спадковою схильністю.

Забруднення зовнішнього середовища

Навколишнє середовище являє собою цілісну систему взаємопов'язаних компонентів — повітря і кліматичних явищ, води, флори і фауни, рельєфу, техногенного і соціального середовища. Бурхливий розвиток промисловості порушує недоторканість природи, ламає екологічну рівновагу, поступово замінюючи природні умови життя штучними, до яких людина не встигає пристосуватися. Найбільш несприятливо позначається на здоров'ї людей забруднення повітряного басейну хімічними і радіоактивними речовинами, які, потрапляючи в органи і тканини організму і накопичуючись у них, породжують патологічні процеси.

Серед факторів ризику, в тому числі так званих великих, напевно, немає універсальнішого, ніж психоемоційні переживання. В цьому плані важливе значення мають роботи видатного канадського фізіолога й ендокринолога Г. Сельє, який протягом багатьох років вивчав функціональні зміни в організмі під дією різних зовнішніх подразників. Він показав, що будь-який подразник—агресор — спричиняє напругу — стрес. Реакція організму може бути місцевою або загальною. Вона тим більше виражена, чим більше життєве значення має подразник, що діє на організм. При дії стресового (надзвичайного) подразника активізується залоза внутрішньої секреції — гіпофіз, який при цьому збільшує секрецію адренокортикотропного гормона, який стимулює діяльність кори наднирників. Наднирники починають продукувати в кров у великій кількості різні гормони, завдяки яким організм адаптується (пристосовується) до нових умов. За деяких умов (наприклад, повторна чи дуже інтенсивна дія подразника) загальний адаптаційний синдром може стати причиною виникнення захворювань, оскільки викид гормонів іноді перевищує необхідний рівень, що завдає шкоди організму.

Особливе місце посідають емоційні стресові ситуації (гостроконфліктні ситуації), що їх небезпідставно вважають патогенним фактором різних захворювань. Часті емоційні стресорні впливи можуть призвести до виснаження функціональних можливостей наднирників, що різко послабить адаптаційну здатність організму.

Психоемоційні переживання є найбільш значимими у виникненні гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, бронхіальної астми, ряду захворювань шкіри, обміну речовин та ін., не говорячи вже про неврози, неврозоподібні стани, психічні розлади.

Гіподинамія

Механізація й автоматизація на виробництві і в побуті, а також широке використання транспорту призвели до того, що сучасна людина витрачає лише 5—10 % тих фізичних зусиль, що їх вона витрачала на початку століття. Результатом цього стала гіподинамія — недостатня м'язова діяльність, пагубний вплив якої настільки великий, що багато спеціалістів розглядають її як хворобу.

І. М. Сєченов говорив про «м'язову радість» — стан, який виникає, коли добре працюють м'язи, — як про одну з умов здорової життєдіяльності організму. Якщо м'язи працюють неповноцінно, виникають хворобливі процеси.

При зниженні фізичної активності спочатку зменшується витрата енергії, далі знижується кровопостачання тканин, виникає кисневе голодування головного мозку, серця та багатьох інших органів, страждає їх живлення. Порушується стан регуляторних систем організму, зокрема гормональної та нервової. При гіподинамії знижується тонізуюча сигналізація, що йде від м'язів у центральну нервову систему. Це несприятливо позначається на стані головного мозку, з'являється швидка втомлюваність, емоційна нестійкість, схильність до конфліктів. Розвивається також атрофія м'язів (зменшується їх об'єм і сила скорочення), змінюється структура кісток. Суттєво порушуються обмінні процеси, стан серцево-судинної системи, венозний кровообіг. Клінічні спостереження свідчать, що атеросклероз, ураження судин серця і гіпертонічна хвороба значно частіше і в більш ранньому віці виникають у людей, професійна діяльність яких пов'язана з малою фізичною активністю.

Особливо небезпечна гіподинамія в ранньому дитячому та шкільному віці. Вона різко затримує формування організму, негативно впливає на розвиток опорно-рухового апарату, серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму.

Фактором ризику, роль якого все більше зростає, є нераціональне, незбалансоване харчування. Неповноцінне харчування негативно відбивається на рості та розвиткові організму, розумовій і фізичній працездатності людини, знижує її стійкість до дії несприятливих факторів, призводить до передчасного старіння.

Їжа сучасної людини часто не відповідає біологічним потребам організму. Основні недоліки сучасного харчування — вживання надлишку жирів, цукру, солі, подразнюючих приправ. Застосування високотемпературної обробки харчових продуктів позбавляє їжу вітамінів та інших біологічно цінних речовин. Справжнім лихом для сучасної людини стало переїдання, внаслідок якого багато людей мають надлишкову масу тіла. При цьому організм починає «забруднюватися» шлаками (незасвоюваними речовинами), виникає небезпека гострого чи поступового отруєння, що призводить до порушення обміну речовин.

Про несумісність здорового способу життя зі шкідливими звичками йдеться з наступному розділі. Важливим завданням медичних працівників є участь у пропаганді санітарно-гігієнічних знань серед населення.

Генетичний ризик

Багато захворювань мають спадкову природу. Сукупність генів, тобто генотип, одержаний від батьків, містить у собі як нормальні, здорові гени, так і патологічно змінені. Крім того, протягом життя людини можуть відбуватися зміни -в генах — мутації. Все це являє собою генетичний ризик. Нині відомо близько 3000спадкових захворювань і генетично детермінованих синдромів.

Спадкове захворювання найчастіше є наслідком випадку, коли обоє практично здорові батьки несуть у прихованому стані однаковий дефект генетичного матеріалу, про який вони не знають. Випадковістю є й те, що обидва генетичні порушення об'єднуються в заплідненій яйцеклітині (зиготі), з якої розвивається організм дитини. Імовірність зустрічі двох носіїв однакового генетичного порушення дуже низька. Але якщо все-таки ця зустріч відбулася, а про ці звичайно дізнаються при народженні дитини зі спадково зумовленим захворюванням, необхідно проконсультуватися у лікаря медико-генетичної консультації, щоб уникнути в подальшому народження хворих дітей. Медична генетика нині володіє методами пренатальної діагностики близько 70 спадкових захворювань, що дає змогу задовго до родів попередити батьків, що очікувана дитина хвора, і переконати їх у доцільності переривання даної вагітності.

Серед спадкових захворювань розрізняють хромосомні хвороби, спадкові захворювання обміну речовин, порушення імунітету, захворювання з переважним ураженням ендокринної та нервової систем, хвороби крові та ін.

3. ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ

Спосіб життя — це діяльність і активність людей, пов'язаних з матеріальними і нематеріальними умовами життя, і реакція на дані умови. Ще Гіппократ говорив, що більшість захворювань залежить від дій, вчинків людини, умов її життя, природних факторів тощо.

Серед найбільш дійових факторів, які безпосередньо впливають на стан здоров'я населення, виділяють: характер розподілу і використання матеріальних ресурсів сім'ї, її психологічний клімат і особливості внутрішньо сімейних відношень (між подружжям, батьками і дітьми), склад сім'ї (повна чи неповна), режим і порядок дня на роботі та вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер харчування, фізична активність, мотивація до збереження здоров'я, установка на довге життя та ін. Визначення безпосередніх причин несприятливої динаміки здоров'я дозволяє активно впливати на цей процес.

Для формування здорового способу життя недостатньо сконцентрувати зусилля лише на подоланні факторів ризику розвитку різних захворювань, боротьбі з алкоголізмом, курінням, гіподинамією, нераціональним харчуванням, конфліктними ситуаціями, хоча це теж має велике значення.

Здоровий спосіб життя — це основа первинної профілактики захворювань. Від того, наскільки вдасться сформувати і закріпити в свідомості індивіда і суспільства навики здорового способу життя, залежить реалізація потенціалу особистості.

Ніякі зусилля суспільства, що направлені на збереження і зміцнення здоров'я населення, не дадуть результатів, якщо не буде сформоване активне ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих. Досягнення цієї мети неможливе без всебічного гігієнічного виховання.

Гігієнічне виховання значною мірою зумовлює становлення і розвиток моральних вимог і ціннісних орієнтацій особистості.

В останні роки з'явилися висловлювання про невідповідність між рівнем формального знання з різних аспектів здорового способу життя і його реалізацією в повсякденному житті. Однак проведені дослідження заперечують таку точку зору. Виявлено, що 90 % дітей 9—10-річного віку вже пробували алкоголь і першу чарку вони отримали з рук батьків або родичів, причому 6 із 10 опитаних дорослих зважають, що малі дози алкоголю не с шкідливими для дітей. Отже, проблема підвищення якості санітарно-гігієнічних знань зберігає свою актуальність. Ефективність гігієнічного виховання різко зростає, коли дається інформація з конкретних проблем (режим праці і відпочинку, особиста гігієна, раціональне харчування, фізична активність, статеве життя, планування сім'ї та ін.) і коли вона адресується безпосередньо до особистості, з урахуванням конкретної ситуації.

Раціональний режим праці й відпочинку встановлюють на основі аналізу динаміки працездатності. За результатами такого аналізу проводять цілий ряд заходів, спрямованих на оптимізацію виробництва, а також у поза виробничій сфері. Для відновлення функціонального стану працівника до початку нового робочого циклу (добового, тижневого, річного) використовують фізичні вправи в усіх організованих закладах, культурно-масові заходи, психорегуляцію, самомасаж тощо. У формуванні вміння працівника контролювати ;вій фізичний стан і відновлювати працездатність до початку нового робочого циклу великою є роль медичних працівників.

Здоровий спосіб життя не сумісний зі шкідливими звичками. Ця несумісність визначається не лише прямим негативним впливом тютюну, алкоголю та наркотиків на організм, але й тим, що шкідливі звички перешкоджають утвердженню складових здорового способу життя — оптимальній організації відпочинку, фізичній активності тощо. В останні роки відзначається небезпечна тенденція до збільшення кількості людей, які палять, вживають алкоголь, наркотики, інші токсичні речовини Статистика свідчить, що зараз у нашій країні серед дорослих молодих людей (до ЗО років) лише 20 % не вживають алкоголь. У віці після 30 років цей показник становить серед чоловіків 0,6 %, серед жінок. — 2,1 % .

Разом з тим доведено, що чоловіки, які систематично вживають алкоголь, хворіють у 1,5—2,5 разу частіше, ніж ті, хто ним не зловживає. Паління не лише негативно позначається на здоров'ї (різко підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань і злоякісних новоутворень), але й суттєво зменшує бюджет сім'ї того, хто палить. Значну небезпеку для здоров'я становить так зване пасивне паління (вдихання тютюнового диму в одному приміщенні з тими, хто палить).

Виділяють три основні групи факторів, які сприяють появі шкідливих звичок: соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та особисті.

До перших належить увесь комплекс звичаїв, традицій тощо. Навіть у порівняно благополучних сім'ях традиція вживати алкоголь у свята здатна закласти у дитини готовність у майбутньому реагувати на подібну ситуацію за алкогольним типом. Слід пам'ятати, що у підлітковому віці пробуджуються нові біологічні та соціальні інтереси. Якраз цей період найбільш небезпечний щодо вживання алкоголю в рамках групової діяльності як способу проведення відпочинку. Тому необхідно спрямовувати самоствердження молодої людини в соціально корисному напрямі (спорт, художня самодіяльність, клуби за інтересами, література, музика тощо).

В основі індивідуально-психологічних факторів формування звички лежить психотропний ефект. Особи, які не дотримуються морально-етичних норм та цінностей суспільства, ставлять себе в опозицію до нього і легко втягуються в пияцтво та інші форми антисоціальної поведінки.

З числа профілактичних заходів, які запобігають розвитку алкогольної залежності, варто виділити такі: утвердження ставлення до здоров'я як до найвищої цінності людини, орієнтація особистості на культурний розвиток, формування широкого кола інтересів, організація здорового відпочинку.

Установка на довге здорове життя — категорія суб'єктивна, але вона може стати важливим об'єктивним фактором здоров'я. Вона мобілізує резерви здоров'я, мотивує поведінку, орієнтовану на позитивні емоції, пов'язані головним чином з працею та творчістю. Цей процес супроводжується самонавіюванням, тобто утвердженням визначеної програми поведінки. При цьому у свідомості програмується уява про настання бажаного ефекту. «Вставайте вранці з думкою про те, що ви здорові, і засинайте з тією ж думкою» — так формулює цю тезу гатга-йога. Серед великої кількості подібних рекомендацій вділяються правила довгого активного життя серед великої кількості подібних рекомендацій «шляються правила довгого активного життя, сформульована бельгійським геронтологом Ле Комптом: 1) не варто триматися того, чого не можна змінити; 2) думки корисні не тоді, коли вони ведуть до дії.

Ганс Сельє з цього приводу говорив: «Треба жити довго для здійснення корисних справ і не думати лише про задоволення». Досвід показує, що установка на довге життя, захоплення улюбленою справою, творча діяльність сприяють позитивному довголіттю.Формування здорового способу життя є головним важелем профілактики захворювань.

Профілактика — це цілісна система заходів, які провадять не тільки щодо первинних, ініціальних, причин захворювань, але й для запобігання чинникам, що сприяють розвитку захворювань. Розрізняють профілактику суспільну та індивідуальну, первинну і вторинну.

Первинна профілактика покликана зберігати здоров'я людей, не допускати дії на людину факторів природного і соціального середовища, здатних спричинити хворобливість.

Соціальні, медичні, гігієнічні та виховні заходи з її арсеналу спрямовані, по-перше, на запобігання захворювання шляхом усунення причин і умов їх виникнення; по-друге, на підвищення стійкості самого організму до дії сприятливих факторів зовнішнього середовища. Вторинна профілактика спрямована на припинення чи послаблення потологічного процесу, що вже виник в організмі.

Найбільш ефективними шляхами профілактики є формування здорового способу життя і диспансеризація населення.

4. Диспансеризація — активний метод динамічного спостереження за:

1) здоровими особами, що об'єднані за зальними фізіологічними особливостями або умовами праці;

2) хворими, що страждають на хронічні захворювання, які частіше призводять до тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності, а також за тими, що перенесли деякі гострі захворювання;

3) особами з факторами ризику з метою активного раннього виявлення їх і своєчасного проведення лікувально-оздоровчих заходів.

Основна мета диспансеризації полягає в збереженні та зміцненні здоров'я населення, збільшенні тривалості життя людей і підвищенні продуктивності їхньої праці шляхом систематичного спостереження за станом їхнього здоров'я, значення і оздоровлення умов праці й побуту, широкого проведення комплексу соціально-економічних, санітарно - гігієнічних, профілактичних та лікувальних заходів.

Завдання диспансеризації. Диспансеризація здорових осіб має забезпечувати правильний фізичний розвиток, зміцнювати здоров'я, виявляти и усувати фактори ризику виникнення різних захворювань шляхом широкого проведення суспільних та індивідуальних соціальних і медичних заходів.

Диспансеризація хворих повинна активно виявляти і лікувати хворих на початкових стадіях захворювання, вивчати і усувати причини, які сприяють їх виникненню, запобігати загостренню процесу і його прогресуванню на основі постійного динамічного спостереження та проведення лікувально-оздоровчих і реабілітаційних заходів.

Серед дорослого населення, що підлягає диспансеризації, в першу чергу повинні бути такі його категорії: працівники провідних галузей промисловості. і професій зі шкідливими умовами праці; учні, студенти та працюючі підлітки незалежно від характеру виробництва і галузей промисловості; інваліди і ветерани Великої Вітчизняної війни; жінки дітородного віку, хворі по основних групах захворювань, які визначають рівень тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності населення; особи з підвищеним ризиком захворіти — з підвищеним артеріальним тиском, з передпухлинними станами, переддіабетом та іншими станами; особи з надлишковою масою тіла, які зловживають алкоголем і ведуть малорухомий спосіб життя.

За ступенем участі в диспансеризації населення медичні заклади поділяють на такі три рівні.

Перший рівень — амбулаторно-поліклінічні заклади, які обслуговують населення за виробничим або територіальним принципом: ФАП, лікарська амбулаторія, МСЧ, здоровпункти, поліклініка, жіноча консультація.

Другий рівень — спеціалізовані диспансери (кардіологічний, онкологічний, шкірно-венеричний, протитуберкульозний, психоневрологічний, трахоматозний, наркологічний, лікарсько-фізкультурний, ендокринологічний), стаціонари лікарень, консультативно-діагностичні центри.

Третій рівень — обласні, республіканські лікарні, спеціалізовані центри, клініки медичних та науково-дослідних інститутів.

Диспансеризацію здійснюють за такими фазами, що періодично повторюються: а) обліку і обстеження всього населення з метою активного виявлення захворювань на ранніх стадіях, а також факторів ризику; б) проведення необхідних профілактичних і лікувально-оздоровчих заходів; в) динамічні спостереження за станом здоров'я кожного індивіда та оцінка ефективності проведених заходів.

При плануванні оглядів населення середні медичні працівники виконують такі функції: проводять облік чисельності населення на дільниці, заповнюють паспортну частину форми № 131 (У-85), визначають віково-статевий та соціальний склад населення, виділяють осіб, що їх спостерігають в інших закладах, інформують населення про медичні огляди для виявлення контингентів, що підлягають диспансеризації і спостереженню, середні медпрацівники проводять антропометрію, термометрію, вимірюють артеріальний тиск, внурішньоочний тиск, гостроту зору і слуху, проводять забір матеріалів для діагностичних досліджень тощо.

У процесі активного динамічного спостереження середні медпрацівники запрошують осіб диспансерної групи на прийом до лікаря, ведуть картотеку взятих на облік, в якій намічають своєчасність відвідування. Беруть участь у періодичних оглядах. Щомісячно інформують лікаря і поповнюють картотеку на осіб, які перебувають під спостереженням лікарів різних спеціальностей та в інших закладах.

Перспективним напрямом диспансеризації є використання автоматизованих систем для обстеження стану здоров'я заселення, наприклад, комплексної автоматизованої системи масових оглядів населення (КАСМОН). Продуктивність праці медичних працівників завдяки ЕОМ збільшується в 4—6 разів.

Геріатрія – це наука про хвороби людей похилого та старого віку. Геріатрична медицина – вивчає захворювання, які в основному супроводжують старість: послаблення пам’яті, перелом стегнової кістки, аденома. В центрі її уваги знаходяться хвороби характерні для інших вікових груп, які мають специфічні особливості в старості (атеросклероз з його ускладненнями, артеріальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба, онкологічні захворювання).

Старість – це закономірний заключний період вікового розвитку. Старіння – руйнівний процес, який розвивається з віком. Старіння призводить до розвитку вікової патології. Впродовж життя уява про час приходу старості змінилась. Так у стародавньому Римі середня тривалість життя була 28–30 років і тому 40-річні люди вважалися старими, а 60-річні депонтинусами. Але класифікацією ВОЗ вік 49-50 років є середнім, а 60 -74 роки похилими, людей в 75 річному віці і старіше називають старими, а старіше 90 років довгожителями.

Розділяють календарний і біологічний вік. Люди старіють в різному темпі і тривалість їх життя, їх можливості до пристосування в одному і тому ж віці відрізняються одне від одного.

Біологічний вік - це міра старіння організму, його здоров’я, справжньої тривалості життя; чим більше календарний вік людини випереджає біологічний, тим повільніший темп його старіння, тим більша повинна бути його тривалість життя.

ВІКОВІ ЗМІНИ- ФІЗІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ

У людей вікові зміни розвиваються нерівномірно. Часто темп старіння одних систем, наприклад, сердечно-судинної, нервової, ендокринної випереджає темп старіння других. Це створює труднощі у виявленні біологічного віку, який повинен комплексно характеризувати темп старіння всього організму.

Передчасне старіння характеризується прискореним розвитком вікових змін. Передчасному старінню сприяють перенесені захворювання, несприятливі фактори навколишнього середовища, в тому числі – стресові ситуації, які можуть діяти на різні ланки вікових змін. Найчастішими проявами передчасного старіння людини є швидка стомлюваність, ранні зміни пам'яті. Існує уповільнене старіння, яке веде до збільшення тривалості життя. Вікові зміни в таких випадках настають значно пізніше, ніж в цілому в популяції.

ВИДОВА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

За останні 100 років максимальна тривалість життя людини збільшилася приблизно на 14 років. Важливим показником здоров’я населення є середня тривалість майбутнього життя – кількість років, які в середньому треба прожити даному поколінню при умові, що смертність населення в майбутньому буде відповідати рівню теперішнього часу. Залучення пенсіонерів до роботи добре відображається на їх здорові і підтримує їх життєвий тонус.

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ І ТЕОРІЯ СТАРІННЯ

Однією з основних закономірностей старіння організму є зниження адаптаційно-регулярних можливостей. При старінні знижується спочатку здатність адаптуватися до значних навантажень та під кінець змінюється рівень обміну і функції навіть в стані спокою.

Так, вчений І.П. Павлов пов'язував ведучі механізми старіння зі змінами нервової діяльності. Становлення геронтології, як самостійної проблеми пов’язано з ім’ям А.А. Богомольця; за його словами механізми старіння визначаються віковими змінами.

Старіння – генетично запрограмований процес, результат закономірного розвитку програми закладений в генетичному апараті. Так що, старіння – це руйнівний процес, генетично запрогрограмовний, що розвивається в організмі. Для людей, які прожили довге життя характерно те, що в них було все гаразд в сімейному житті, вони до кінця своїх днів продовжували працювати. Доведено, що люди, які вели розбещений спосіб життя, п’яниці, ненажери ніколи не жили довго. В здобутку довгого життя велике значення має рід занятть і спеціальність, найчастіше довго живуть пасічники, садівники, наукові працівники, юристи, працівники культури, залізничники. Доведено, що люди культурні, з вищою світою в середньому живуть довше, ніж малограмотні.

ЗАВДАННЯ ГЕРОНТОЛОГІЇ

Завдання геронтології для лікарів, працівників органів охорони здоров’я і кожного з нас полягає в тому, щоб раціонально використати поради та здобутки герантології, медичної науки та соціальні досягнення суспільства направлені на уповільнення старіння. Наше здоров’я і темп старіння багато в чому залежить і від нас самих. Завдання кожного –прислухатися до порад і рекомендацій геронтологів, і, спираючись на допомогу медиків, берегти та зміцнювати своє здоров’я, щоб старіння проходило по фізіологічному, а не по патологічному типу. На даний час сумлінно працюють, не зважаючи на свій вік вчені-медики Г.В. Баранов, інфекціоніст А.Ф. Білібін. Список цей можна продовжувати і продовжувати, прикрашаючи його новими іменами з числа людей різних професій – учителів, дипломатичних працівників, поетів, письменників.

Не всі люди, які прожили довге життя були людьми забезпеченими чи жили все життя в достатках. Деякі підпадали під жорстокі репресії та потерпали від влади. Так герой російсько-турецької війни який прославився при взятті турецької фортеці І.І. Кайнишевський (1690-1803р.р.) за наказом Катерини-ІІ в 1777 р. був заточений в яму з якої ні разу не виходив на прогулянку. І так прожив відважний воїн 25 років. Кайнишевський при царюванні Олександра-І вийшов з темниці сліпим, але при здоровому глузді і помер у 112 роки.

Среред людей, які довго прожили, багато хто був в тюрмах, на каторгах, пережив голод, війни, тяжкі поранення і хвороби та все ж зумів зберегти здоров’я. Працював і жив до 90-110 років. Справжнім елексіром молодості є хороша робота – “Не бійтесь перевтомлюватись”, – писав канадський вчений Ганс Сельв, – “кожний може жити довге і щасливо, працюючи інтенсивно”. Продовжує життя та робота, яка виконується із задоволенням і приносить користь суспільству. Таким чином, одним із основних секретів є активний розумовий і тверезий спосіб життя. Наприклад, уельський вахтер Дженс Еванс, який прожив 108 років не випив ні одніеі чарки алкогольного напою і не викурив ні однієі цигарки.

Геронтологи надають важливе значення комплексу факторів: генетичних, екологічних, психологічних, трудовим і аліментарних.

Необхідно бути трудолюбивим, зваженим, вольовим і дисциплінованими. Важливо зберегти правильний раціональний режим праці і відпочинку. Для зміцнення здоров’я похилих людей і забезпечення нормального фізіологічного процесу старіння організму, призначають спеціальні лікарські препарати, які призначені для профілактики передчасного старіння. Це такі препарати, як декамевіт, ундевіт в склад яких входить комплекс природних біологічно активних речовин.

Про здоров’я треба пам’ятати змолоду, а не тільки тоді коли прийшла старість.

Фактори ризику виникнення захворювань

Сфери

Значення для здоров’я, приблизна питома

вага %

Групи факторів

Спосіб життя

49-53

Куріння, вживання тютюну;

Незбалансоване неправильне харчування;

Вживання алкоголю;

Шкідливі умови праці;

Стресові ситуації (дистреси);

Аденамія, гіподинамія;

Погані матеріально - побутові умови;

Вживання наркотиків, зловживання ліками;

Неміцність сімей, самотність;

Низький освітній і культурний рівень;

Надзвичайно високий рівень урбанізації.

Генетика, біологія людини

18-22

Схильність до спадкових захворювань;

Схильність до дегенеративних захворювань.

Зовнішнє середовище, природно - кліматичні умови

17-20

Забруднення повітря канцерогенними;

Забруднення води канцерогенними;

Інші забруднення повітря і води;

Забруднення ґрунту;

Різкі зміни атмосферних впливів;

Підвищенні геліокосмічні, магнітні та інші випромінення.

Охорона здоров’я

8-10

Неефективність профілактичних заходів;

Низький рівень медичної допомоги;

Несвоєчасність медичної допомоги.

3.3. Рекомендована література:

Основна:

1. Пасечко Н.В. Основи сестринської справи.- Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С. 267-404.

2. Н.М. Касевич. Загальний догляд за хворими. Київ. «Медицина», 2008.

– С. 335-383.

3. М.Г. Шевчук. Сестринська справа. Київ. «Здоров’я», 1994.- С. 271- 334.

Додатклва: Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. – К.: КИЙ, 1998. –С. 281-360.

3.4. Орієнтована карта для самостійної роботи з літературою

№ п/п	Основні завдання	Вказівки	Примітка
1.	Написати реферат на тему: «Здоров’я, чинники ризику виникнення захворювання»	Приблизити план до основної частини реферату: 1. Основні засади і завдання валеології і санології. 2. Визначення поняття здоров’я, індивідуальне та суспільне здоров’я. 3. Показники громадського здоров’я. 4. Фактори ризику виникнення захворювань. 5. Сім основних вимірів санітарно-просвітницької роботи.	Дивитись методичні рекомендації до написання реферату.
2.	Дайте визначення понять «валеологія», «санологія», їх основні засади і цілі.	Засвоїти основні поняття валеології і санології.	Дивитись зміст теми.
3.	Дайте визначення понять індивідуального, суспільного і групового здоров’я.	Навчитися визначати річний показник народжуваності та річний показник смертності.	Дивитись таблиці № 1, 2, 3. Зміст теми.
4.	Перелікуйте фактори ризику виникнення захворювань.	Розібрати і накреслити таблицю № 1. Згрупування факторів ризику виникнення захворювань.	Дивитись таблицю № 1. Зміст теми.
5.	Основні виміри і підходи санітарно-просвітницької роботи.	Назвати і охарактеризувати основні виміри і п’ять підходів до санітарної просвіти.	Дивитись зміст теми.
6.	Вирішити тести та відповідати на контрольні запитання кінцевого рівня.	Вміти логічно вирішувати певні ситуації.	Дивитись тести, питання початкового та кінцевого рівня занять.

3.5 Матеріали для самоконтролю:

Дайте визначення понять здоров’я і хвороби.
Дайте визначення понять «валеологія» і «санологія».
Назвіть основні засади і завдання валеології і санології.
Дайте визначення понять індивідуального і суспільного здоров’я.
Які показники використовують для визначення індивідуального і суспільного здоров’я?
Назвіть найважливіші зовнішні фактори ризику захворювань людини.
Назвіть внутрішні фактори ризику захворювань людини.
Які вам відомі екологічні фактори шкідливого впливу на організм людини?

Тестові завдання

Що означає поняття «здоров’я»?

А. Відсутність хвороб.

В. Відсутність фізичних вад.

С. Високий рівень фізичної і розумової працездатності .

Д. Висока активність адаптаційних резервів організму.

Е. Стан фізичного, духовного і соціального благополуччя.

В зазначеному перелікові відберіть показники суспільного здоров’я.

А. Народжуваність.

В. Загальна смертність.

С. Процент обхвату населення профілактичними щепленнями.

Д. Смертність дітей до 1-го року.

Е. Процент обхвату населення диспансерним наглядом.

Які із зазначених чинників вважаються внутрішніми факторами ризику захворювань людини?

А. Малорухливий спосіб життя.

В. Генетична спадковість.

С. Недостатність гуморального імунітету.

Д. Нераціональне харчування.

Е. Зловживання алкоголем.

На яку , переважно, систему організму впливають фізичні навантаження?

А. Органи травлення.

В. Центральна нервова.

С. Ендокринна.

Д. Органи дихання.

Е. Серцево-судинна.

З якою метою використовують ортостатичну пробу?

А. Для оцінки респіраторного резерву.

В. Для оцінки стану серцево-судинної діяльності.

С. Для оцінки рівня кисневого забезпечення організму.

Д. Для оцінки активності обмінних процесів.

6. Які із зазначених методів відносяться до за гартувальних?

А. Біг.

В. Ходьба.

С. Купання.

Д. Катання на ковзанах.

Е. Трансцедентальна медитація.

З якою метою використовують пробу із затримкою дихання?

А. Визначення життєвої ємкості легень.

В. Визначення резервного об’єму видиху.

С. Визначення ступеня тренованості системи дихання.

Д. Визначення стану тренованості серцево-судинної системи.

Е. Визначення величини форсованого видиху.

Яку основну роль відіграють білки у харчуванні людини?

А. Енергетична.

В. Пластична.

С. Гемостатична.

Д. Детоксикуюча.

Е. Імуннностимулююча.

Які із наведених складових частин харчування мають найвищу енргентичну цінність?

А. Білки.

В. Жири.

С. Вуглеводи.

Д. Макроелементи.

Е. Мікроелементи.

10. Які із зазначених параметрів відповідають оптимальному харчовому режиму?

А. Ідеальна маса і нормальна товщина підшкірного шару.

В. Надлишкова маса і нормальна товщина підшкірного шару.

С. Недостатня маса і нормальна товщина підшкірного шару.

Д. Ідеальна маса і помірно збільшена товщина підшкірного шару.

Еталони відповідей

1 - Е

2 - А,В,Д

3 - В,С,Е

4 - Е

5 - В

6 - С

7 - Д

8 - В

9 - С

10 - В

4. Форма контролю:

- перевірка реферату по даній темі, щоденника;

- заповнення анкети: «Оцінка якості здоров’я людини»;

- виконання тестів;

- усне опитування.

Анкета оцінки якості здоров'я людини

Прізвище, ініціали обстежуваного _________________________________
Стать:

а) жінка +2

б) чоловік +1

Вік (кількість повних років) ,_____ріст (в см)___ , маса (кг) _____

Індекс маси (відношення у відсотках реальної маси до ідеальної; ідеальну масу (ІМ) визначають за формулою:

а) ІМ у жінок = 0,93 X ріст (см) — 84,2 кг;

б) ІМ у чоловіків = 0,89 X ріст (см)—74,6 кг:

а) ідеальний (індекс не перевищує норму понад 10%) +4

б) перевищуй норму на 15—30 % - 1

в) перевищує норму на 31—50% - 2

г) перевищує норму понад 51 % -З

д) нижче ідеальної маси на 15—24 % - 2
є) нижче ідеальної маси на 25—34 %

-З

5. Артеріальний тиск на плечовій артерії: (при трикратному вимірі)

а) нормальний (100/60—139/89 мм рт. ст.) +3

б) періодичне (постійне) підвищення в межах 150/90—

159/94 мм рт, ст. -1

в) періодичне підвищення понад 160/95 мм рт. ст. -2

г) постійне підвищення понад 160/95 мм рт. ст. - З

д) періодичне зниження (нижче 100/60 мм рт. ст.) -1
є) постійне зниження (нижче 100/60 ми рт. ст.) -2

6. Частота пульсу в стані спокою:

а) 60—89 ударів за І хвилину +1

б) менше 60—„— —„— —„— -1

в) 90—100 —„— —„_ —„— -1

г) понад 100—,,— —„— —„— -2

7. Частота дихання у стані спокою:

а) 16—20 за 1 хвилину +1

б) менше 16 за І хвилину -1

в) понад 20 за 1 хвилину -2

8. Місце мешкання переважної частини життя:

а) в місті -1

б) в селі +1

9. Наявність в процесі роботи нічних змін:

а) так -1

б) ні +2

10. Чи пов'язана Ваша робота з шкідливими виробничими факторами:

а) ні +4

б) запиленість -1

в) шум -2

г) вібрація - 3

д) шкідливі хімічні сполуки -3

є) сирість, протяги -3

ж) радіація -5

з) струми високої частоти -3

11. Суб'єктивне психологічне відношення до роботи:

а) повне задоволення роботою + 2

б) часткове задоволення роботою +1

в) незадоволення роботою -1

12. Чи пов'язане Ваше виробниче і особисте життя з нервовими перенапруженнями:

а) ні +3

б) періодично -1

в) постійно -2

13. Середньоарифметична тривалість життя батька і матері (при живих батьках ( бабусь і дідусів по материнській і батьківській лініях):

а) до 50 років -5

б) до 60 років -3

в) до 70 років -1

г) до 80 років +3

д) до 90 років +4

є) понад 90 років +5

14. Чи дотримуєтесь Ви режиму дня:

а) так +2

б) ні -1

15. Чи займаєтесь Ви ранковою гімнастикою:

а) регулярно +2

б) періодично -1

в) не займаюсь -1

16. Середня тривалість Вашого сну:

а) 7—8 годин +1

б) 5—6 годин -1

в) менше 5 годин -2

г) понад 8 годин -1

17. Середня тривалість щоденного перебування на свіжому повітрі:

а) не перебуваю -З

б) до 1 години -1

в) понад 1 годину +2

18. Чи займаєтесь Ви щоденно фізичною працею (фізичними вправами) за межами ранкової гімнастики:

а) не займаюсь -2

б) займаюсь періодично +1

в) займаюсь систематично +З

19. Чи займаєтесь Ви регулярно бігом (ходьбою):

а) займаюсь регулярно +4

б) займаюсь періодично +2

в) не займаюсь -1

20. Ваш спосіб життя:

а) переважна фізична активність +3

б) рівномірне поєднання фізичної і розумової діяльності +4

в) переважна розумова діяльність -1

г) пасивна розумова і фізична діяльність -З

21. Чи дотримуєтесь Ви раціонального режиму харчування (вживання гарячої їжі, проміжки між окремими прийомами їжі годин):

а) так +2

б) ні -2

22. Чи вживаєте Ви щоденно рослинну їжу (овочі, фрукти, соки):

а) так +2

б) ні -2

23. Чи зловживаєте Ви солодощами:

а) так -1

б) ні +1

24. Чи зловживаєте Ви жирними стравами:

а) так -1

б) ні +1

25. Чи входять регулярно до Вашого харчового раціону молочні продукти:

а) так + 1

б) ні -1

26. Чи зловживаєте Ви солоною їжею:

а) так - 1

б) ні +1

27. Чи вживаєте Ви систематично надмірну кількість води:

а) так - 1

б) ні +1

28. Чи зловживаєте Ви кавою:

а) так - 1

б) ні +1

29. Чи вживаєте Ви міцні алкогольні напої:

а)ні +2

б) періодично -1

в) систематично -2

30. Ваше відношення до куріння:

а) не курю +3

б) викурюю до 10 цигарок щоденно -1

в) викурюю до 20 цигарок щоденно -2

г) викурюю понад 20 цигарок щоденно -З

31. Чи вживаєте Ви наркотичні засоби:

а) ні +1

б) так - 4

32. Чи задоволені Ви Вашим сімейним (в тому числі інтимним)

життям:

а) так +3

б) частково -1

в) ні -З

33. Чи хворієте (тривало хворіли) Ви на хронічні недуги:

а} ні +5

61 серцево-судинної системи -З

в) органів дихання -З

г) органів травлення -З

д) нервової системи -2
є) органів чуття -2

ж) онкологічні захворювання -5

з) ендокринної системи -2
і) шкірні та венеричні хворобі -1

34. Чи схильні Ви до простудних захворювань:

а) ні +2

б) так -2

35. Чи схильні Ви до алергічних реакцій:

а) ні +1

6} так -1

36. Ваші побутові умови:

а) добрі +2

61 задовільні +1

в) незадовільні -1

37. Чи задоволені Ви станом Вашого здоров'я:

а) так +3

б) ні -2

38. Чи відмічаєте Ви останнім часом зниження.

1) фізичної працездатності:

а) ні +2

б) так -1

2) розумової працездатності;

а) ні +2

б) так -1

39. Чи відчуваєте Ви функціональні розлади (недомагання)

в організмі:

а) ні +5

б) болі в ділянці серця; серцебиття, задишка, набряки гомілок,

перебої в роботі серця -З

в) кашель, надмірна пітливість, наявність харкотиння -2

г) болі в животі, відрижка, згага, нудоти, блювання, запори, проноси,

здуття живота -2

д) розлади сечовипускання -1
є) болі і обмеження рухливості п суглобах -1

ж) порушення сну, нервовість, депресія, зниження пам'яті -1

з) зниження зору, слуху -1

40. Чи були у вас раніше травми, операції:

а) ні +3

б) так -2

41. Чи хворіли Ви в минулому:

а) на дифтерію -1

б) на скарлатину -1

в) на хворобу Боткіна -2

г) на туберкульоз - 2

д) на хвороби крові -2

є) не хворіли +4

42. Чи хворіли Ваші близькі родичі (батько, мати,

рідні брати, сестри):

а) на туберкульоз -1

б) на онкологічні захворювання -2

в) на хвороби крові -2

г) на психічні захворювання -1

д) на алкоголізм -1

є) не хворіли +2

43. Як Ви оцінюєте власне здоров'я:

а) відмінне +5

б) добре +4

в) задовільне +3

г) незадовільне - 2

д) дуже погане -З

Загальна кількість балів (алгебраїчна сума) ________________

Шкала оцінки якості здоров'я:

а)100-80 позитивних балів - відмінне 100
б) 79 - 60 —„— —„— — добре

в) 59 - 40 —„— —„— — задовільне

г) нижче 40 —„— —„— — незадовільне

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Косачова Людмила Миколаївна

Пов’язані теми

Основи здоров’я, 9 клас, Матеріали до уроків

Додано

3 лютого

Переглядів

804

Оцінка розробки

Відгуки відсутні