Презентація до уроку "Самореалізація особистості" 9 клас

Самореалізація Основи здоров’я9 клас. Самореалізація особистостіУ презентації розкрито поняття стратегії самореалізації, рекомендовано інструменти самопізнання; способи формування здорової самооцінки та формулу професійного самовизначення. Олена ГАЙДАШ

Підлітко­вий вік нерідко розглядають лише як підготовку до дорослого життя. Однак це хибний погляд. Як і кожен етап людського життя, юність має самостійну цінність і виконує особливу місію. У цей відносно невеликий період формуються життєві очікування і світогляд людини, система її цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення. Перевага юності в тому, що вона не обмежує людину передчасно, а, навпаки, дає змогу максимально розширити горизонти бачення та оцінити всі наявні можливості, перш ніж усвідомитисвоє покликання й обрати професію. Цінність підліткового віку

Візьміть аркуш паперу, розділіть його на три колонки і підпишіть: «Здійснити. Набути. Відчути». Запишіть ваші очікування від життя: що ви хотіли б зробити протягом свого життя, яких духовних і матеріальних благ набути, що відчути

Самореалізація — це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу в самореалізації, однак не всі усвідомлюють її значення. Автор теорії потреб А. Мас­лоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов’язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації. Мистецтво самореалізації

1. Прочитайте притчу «Божественний дух». Поміркуйте, які скарби заховано в глибинах людських сердець.2. Візьміть аркуші паперу й обведіть на них кольоровими фломастерами свої долоні. Запишіть на долонях те, що вважаєте божественним даром: ваші найкращі риси, здібності й таланти.

На Сході існує повір’я, що тисячі років тому кожна людина на Землі володіла божественним духом, який давав їй силу Бога. Однак люди почали зловживати своєю могутністю, і Бог вирішив забрати її у них. Але де сховати божественний дух — джерело людських талантів, могутності й слави? Один із помічників Верховного Бога запропонував:— Давайте вириємо глибоку яму і заховаємо у ній божественний дух.— Ні, — відповів Бог, — колись люди навчаться копати достатньо глибоко і знайдуть його. Другий помічник сказав:— Заховаймо цей скарб на найвищій вершині світу.— Ні, — відповів Бог, — колись люди підкорять цю вершину і знайдуть його. Третій помічник мовив:— У мене є краща ідея. Давайте заховаємо божественний дух на дні найглибшої океанічної западини.— Люди колись дістануться і цього місця, — сказав Бог.— Що ж, сховаймо його на іншому кінці Всесвіту, — запропонував четвертий помічник.— І туди колись дійдуть люди, — відповів Бог. Потім на мить замислився і сказав:— Я заховаю його в серці кожної людини. Гадаю, що це останнє місце у Всесвіті, де люди шукатимуть його. Божественний дух Східна притча

Мистецтво самореалізації — це здатність усвідомити і реалізувати свій особистісний потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення. Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію — шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Стратегія самореалізації має п’ять складових: самопізнання і самооцінка; 2) самовизначення; 3) саморегуляція; 4) самоосвіта; 5) самовиховання.

Пізнати себе — непросте завдання. До певного віку це взагалі неможливо. Для дитини існує лише навколишній світ, і в ньому вона шукає причини всього, що відчуває, наприклад: «Мені сумно, бо мене засмутив братик». Відкриття свого внутрішнього світу є головним психологічним на­дбанням юності. У підлітковому віці активно розвивається самосвідомість, з’являється бажання зрозуміти себе, пізнати свою схожість з іншими і відмінність від них, усвідомити ознаки своєї унікальності й неповторності, збагнути своє покликання. Самопізнання і самооцінка

Підлітків нерідко звинувачують в егоцентризмі. Однак причина цього — не погане виховання, а те, що вони зосереджені на пошуках свого «я». Лише сформувавши власну ідентичність, людина знову починає цікавитися тим, що відбувається навколо. У дитинстві ми ніби стоїмо перед запітнілим дзеркалом і не бачимо себе. У підлітковому віці — протираємо дзеркало і пильно вивчаємо своє відображення. У дорослому віці — стираємо сріблястий шар на зворотному боці дзеркала і починаємо бачити не лише себе, а й те, що відбувається навколо нас. Чи знаєте ви, що …

Самопізнання у підлітковому віці зосереджене на пошуку відповідей на запитання про себе самого: «Хто я?», «Який/Яка я?», «Для чого прийшов/прийшла у цей світ?». Пошук власної ідентичності в чомусь подібний до складання пазла, на часточках якого зображено:• ваші інтереси;• ваші цілі і плани;• ваші уподобання (що ви любите і чого не любите);• ваші таланти і здібності;• ваші можливості й обмеження;• те, що ви цінуєте, у що вірите;• ваші досягнення і життєвий досвід. Формування ідентичності

Завдання непросте, тому що зображення на деяких елементах пазла розпливчасті. Формування ідентичності відбувається у процесі взаємодії з іншими людьми. Спілкуючись із друзями, порівнюючи себе з ними, прислухаючись до внутрішнього голосу, ви поступово прояснюєте зображення на часточках пазла, усвідомлюєте елементи власної ідентичності, складаєте їх у цілісний образ «я».

Складіть концептуальну карту своєї особистості

Самооцінка — це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей. В українській культурі традиційно схвалюють скромність і критичне ставлення до себе. Тому хтось може подумати, що краще недооцінити себе, ніж переоцінити. Однак ніщо так не шкодить досягненню життєвого успіху, як занижена самооцінка. Вона породжує тривогу, нераціональні сумніви і страхи, блокує інтерес до всього нового, посилює психологічне напруження і стрес. І навпаки, позитивна самооцінка, впевненість у власних силах надихають на нові досягнення і відіграють вирішальну роль у самореалізації. Формування позитивної самооцінки

Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже надміру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків. Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою.

Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдач і переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей. Однак низька самооцінка у дитинстві — це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів попри те, що їхні здібності недооцінили.

Альберта Ейнштейна — геніального фізика, засновника теорії відносності — у дитинстві вважали тугодумом. Викладач фізики (!) казав йому: «З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде». У вищому технічному училищі його мали за старанного, але нездібного студента.

Всесвітньо відому українську художницю, майстриню декоративного живопису Катерину Білокур двічі не прийняли до технікуму через відсутність документа про закінчення семирічки. Попри спротив родини, вона продовжувала малювати. І коли її роботи побачив Пабло Пікассо, весь світ облетіли його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неїК. Білокур цілий світ!

Важливим інструментом самопізнання і самооцінки є оцінювання свого психологічного потенціалу (ресурсу) за такими складовими:інтелектуальність — здатність шукати й обробляти інформацію, уміння читати, обговорювати, спостерігати, аналізувати, критично і творчо мислити, робити висновки, приймати рішення, планувати дії;самоконтроль — здатність контролювати свою поведінку, керувати емоціями і стресом;соціальна компетентність — здатність налагоджувати контакти, підтримувати здорові стосунки, бути приємним у спілкуванні, працювати в команді, ефективно розв’язувати конфлікти;упевненість — знання себе й віра у власні сили;енергійність — зарядженість, сила волі, наполегливість, здатність досягати поставленої мети. Оцінка психологічного потенціалу

1. Оцініть кожну складову свого психологічного потенціалу за 5-­бальною шкалою (5 — «відмінно»; 1 — «дуже погано»). 2. Візьміть аркуш паперу, складіть його навпіл і без ножиць сформуйте половинку контуру людського тіла.3. Розгорніть фігурку і на частинах тіла позначте оцінки:голова — інтелектуальність (П1);серце — самоконтроль (П2);руки — соціальна компетентність (П3);тулуб — упевненість (П4);ноги — енергійність (П5).4. «Автопортрет» допоможе отримати цілісне уявлення про сильні та слабкі сторони вашого психологічного потенціалу. Сильні сторони — підґрунтя вашої самореалізації, слабкі — резерв для самовдосконалення.

Підлітковий вік відіграє важливу роль у житті людини. У цей період формується світогляд, система цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому числі й вибір майбутньої професії. Рівень благополуччя людини пов’язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя. У наш час кожна людина має можливості для самореалізації. Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і формування позитивної самооцінки, самовизначення, саморегуляція, самоосвіта і самовиховання

Презентацію створено за матеріалами підручника Основи здоров’я для 9 класу закладів загальної середньої освіти. Автори Іван Бех, Тетяна Воронцова, Володимир Пономаренко, Станіслав Страшко