Методична розробка План-конспект дистанційного заняття з хореографії на тему: «Балет «Лілея»»

ПАЛАЦ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ

М. КИЄВА

Методична розробка

План-конспект дистанційного заняття з хореографії на тему: «Балет «Лілея»»

 Городецька О. Г.

Київ – 2020

Вступ

Сьогодення диктує свої умови і треба гідно виходити з будь-якої ситуації, з максимальною користю для гуртківців, учнів, студентів (в залежності від того, де проходить заняття).

Нажаль, все більше й більше часу займають карантини та умови за яких дитина не може особиста бути присутня в хореографічній залі. Але паузи, особливо довготривалі, в такому мистецтві як танець неприпустимі.

На допомогу педагогам приходять сучасні технології. Такі програми як «Skype» (скайп), «Zoom» (зум), «Viber» (вайбер) та навіть соціальні мережі здатні зробити заняття доступним для більшості дітей.

Звісно в такій формі викладання матеріалу є й свої обмеження. Не у всіх вдома достатньо місця для активних рухових форм, коли треба просуватися залом на велику відстань. Тому було розроблено заняття, що не потребує місця. Перегляд балетного спектаклю та вивчення історії його створення покликаний надихнути дітей на ще більш плідну та старанну працю в хореографічній залі, коли знову буде можливо там займатися.

План-конспект дистанційного заняття з хореографії

Тема заняття: Балет «Лілея». Перегляд відео. Теоретичні аспекти.

Мета заняття: Мова танцю на прикладі балету «Лілея». Ознайомлення з історією створення  та сюжетом.

Завдання заняття:

Навчальні:

• ознайомити з історією створення  та сюжетом балету «Лілея»;
• формувати систему знань про класичний танець;
• навчити дітей розуміти мову рухів і жестів через перегляд балетної вистави.

Розвиваючі:

• розвинути увагу та творче мислення;
• розвинути у дітей активність і самостійність спілкування.

Виховні:

• виховати потребу у художньо-творчій самореалізації та самовдосконаленні;
• формувати почуття відповідальності, працьовитості.

Принципи: науковість; наступність; доступність; наочність; міцність засвоєння знань; чітка послідовність в оволодінні лексикою і технічними прийомами.

Методами опрацювання навчального матеріалу є:

• словесні: пояснення, інструктаж;
• наочні: метод ілюстрацій, показу;
• пояснювально-ілюстративні (демонстрація наочного навчання, організація сприймання, спостереження);
• самостійної роботи;
• контролю і самоконтролю.

Тип заняття: нестандартне заняття.

Форма заняття: індивідуальне.

Учасники заняття: діти 14 років.

План заняття:

1. Історія створення балетної вистави «Лілея».
2. Лібрето балету «Лілея».
3. Фільм-балет за мотивами балетної вистави «Лілея» .
4. Перегляд балетної вистави «Лілея».
5. Питання для самоперевірки.

Хід заняття.

«…Я умерла,

Зимою під тином,

А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг, білим!

Аж гай звеселила»

Тарас Шевченко

Історія створення балетної вистави «Лілея».

Нев’януча квітка.

«Лілея» — балет Костянтина Данькевича за однойменною баладою Тараса Шевченка. Шевченко створив баладу «Лілея» у Києві у 1846 році (25 липня). «Лілея» стала першою ластівкою і дорогоцінною перлиною національного хореографічного мистецтва з утіленням шевченкових поетичних образів на балетних сценах України та займає особливу сторінку в літописі театрально-музичної і кінематографічної шевченкіани.

Вистави були в репертуарі кількох балетних театрів, зазнавали змін балетного лібрето та нових хореографічних версій.

Поєднання балетної музики, побудованої на матеріалі українських народних пісень, лібрето за мотивами шевченкового «Кобзаря» («Лілея», «Сліпий», «Утоплена», «Русалка», «Княжна», «Марина», «Відьма») та хореографії із синтезом класичних і фольклорних елементів створили, по суті, збірний образ багатьох шевченківських героїнь. Музика К. Данькевича проникнута ліризмом шевченківських поезій і одночасно протестом та закликом до боротьби. Основним лейтмотивом балету є мотив «Лілеї», побудований на українській народній пісні "Ой, зійди, зійди зіронько та вечірняя". Композитор передає життя  героїв балету — Лілеї та Степана, розкриває їх мрії, кохання, страждання і боротьбу, життя їх народу, який дав їм прекрасні полум'яні серця.

За жанром «Лілея» — хореодрама, де на перший план виходить сюжет спектаклю (або балетної п’єси), внутрішні почуття героїв.

У першій постановці “Лілеї” в головних партіях виступили А. Васильєва (Лілея) та О. Соболь (Степан). А. Васильєва створила багатоплановий образ ніжної й витонченої української дівчини.

Порівнюючи сучасну постановку з попередніми, можна простежити тенденції еволюції балетного виконавства. Спектаклі 50—60-х років характеризуються розвитком балетної техніки — нарощуванням кількості і темпу обертань, введенням нових елементів, іноді запозичених із гімнастики та акробатики. Новими засобами виразності стають шалені обертання з акцентованими зупинками та високі підтримки — кульмінація вираження почуттів героїв (в дореволюційних балетах не було високих підтримок: партнер піднімав балерину лише до рівня своїх грудей).

У різні часи до постановки «Лілеї» зверталися такі вітчизняні балетмейстери як Г.Березова (1940), Є. Вігільов (1941), В. Вронський (1945, 1946, 1956), А. Гірман (1947), А.Шекера (1976), В. Трощенко (2002), В. Ковтун (2003).

1939 р. в Україні широко відзначалося 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка; до цього ювілею було призначено прем’єру балету у Києві. Однак прем’єра «Лілеї» у Київському театрі опери та балету імені Т. Г. Шевченка здійснилася лише у серпні 1940 р. Через репресії 1937–1938 рр., цей намір постійно відкладався.

У 1940 р. у Київському театрі опери та балету було поставлено балет “Лілея” на музику К.Данькевича, лібрето до якого написав В. Чаговець, а постановником виступила Г. Березова. Постановниця органічно поєднала в своєму спектаклі народний танець, виразну пантоміму й класичну хореографію.

Влітку 1941 р. балет “Лілея” планувалося поставити на сцені Львівського ДАТОБ хореографом Є. Вігільовим. Але через те, що на початку липня того ж року розпочалася німецька окупація Галичини, роботу над
виставою було відкладено.

У червні 1941 р. життя першої «Лілеї» на сцені столичного театру перервалося, – вдруге до неї повернулася евакуйована балетна трупа у 1945 р.

Під час війни спектакль не йшов, але навесні 1944 р. в Іркутську, де перебував під час евакуації об’єднаний колектив Київського й Харківського оперних театрів, Г. Березова здійснила постановку першої дії балету. Прем’єра мала великий успіх. Вже в 1945 р. Г. Березова поновила свій спектакль на сцені Київської опери.

Одночасно з Г. Березовою на одеській (1945), львівській (1946) та донецькій (1947) балетній сценах особливий стиль українського народно-сценічного танцю створили у класичній балетній виставі “Лілея” балетмейстери А. Гірман та В. Вронський, який розвинув чоловічий танець, наситив його оригінальним національним колоритом.

У 1956 р. В.Вронський поставив “Лілею” у Києві. Порівняно з попередньою редакцією, балетмейстер надав подіям характер підкресленого драматизму, динамізувавши дію, він звернув особливу увагу на створення узагальненого образу народу.

У 1976 р. А. Шекера поставив “Лілею” в Київському театрі опери та балету (до постановки цього балету він уже звертався раніше — у 1964 р., коли працював балетмейстером Львівської опери). Артисти, які були учасниками спектаклю, відзначають яскраву постановку характерних, зокрема, циганських танців. У головних партіях виступили: Лілея — А. Гавриленко та Е. Стебляк, Степан — В. Круглов та В. Федотов, Князь — М. Прядченко та В. Некрасов, Паріс — В. Ковтун. На жаль, спектакль недовго тримався в репертуарі. Більшість рецензій мають негативний характер. Безперечно, така одностайна критика постановки стала відображенням кадрових процесів у Київській опері (відомо, що А. Шекера в 1977 р. був змушений піти з посади головного балетмейстера Київського театру опери та балету).

У Львівській опері балет іде з 1989 р. у постановці балетмейстера-постановника Г. Ісупова за лібрето В. Чаговця.

Одеська прем'єра «Лілея, або Вернісаж Т. Г. Шевченка» (постановники: І. Балашов і Віктор Трощенко) відбулася у 2002 р напередодні Дня незалежності України і стала однією з перших балетних постановок на сцені відреставрованого театру. Її рисою стала участь на сцені й самого Кобзаря. Балет було задумано як вернісаж життєво важливих для Художника подій; він є хореографічним утіленням Заповiту великого генія в добу становлення незалежності українського народу. Музика у виставі збережена повністю; у ній звучать українські пісні «Ой, не свiти, мiсяченьку», «Коло млину, коло броду», «Тихо, тихо Дунай воду несе» та ін. Цікаво, що сучасні одеські постановники створили нове лібрето – на противагу оригіналові, де оповідалося про любов дівчини-кріпачки Лілеї й парубка Степана, переслідуваних князем, а завершувалося дійство сценою народного повстання.

У 2003 р. балет “Лілея” повернувся на київську сцену в постановці Валерія Ковтуна. Балетмейстер переробив оригінальне лібрето В. Чаговця, зробивши центральною лірико-драматичну сюжетну лінію кохання головних героїв Лілеї та Степана. Суттєвих змін зазнала і партитура К. Данькевича. В. Ковтун вилучив деякі номери, натомість використав фрагменти з інших творів К. Данькевича: двох його симфоній, поеми “Тарас Шевченко”. В. Ковтун більше використовував класичну хореографію, ніж балетмейстери попередніх постановок.

Картина “Суд Паріса” у постановці В. Ковтуна стала танцювальною кульмінацією спектаклю. Відомий давньогрецький міф про Паріса та Єлену — найкращий привід для демонстрації ефектних класичних танців. Балетмейстеру вдалося мовою класичної хореографії розкрити характер цього дуету — відстороненість головної героїні, що контрастує з пристрасністю Князя. О. Філіпп’єва надає своєму образу рис царственості, акцентуючи гідність простої селянської дівчини. Героїчні танці повстанців вражають чіткістю рухів і графічністю сценічних композицій, але балетмейстер не дає розгорнутого образу народу, не виокремлює індивідуальні постаті, а вдається до узагальнення: народ — це збірний образ. Наприклад, у балеті відсутня ефектна циганська картина, яка додає спектаклю колоритної різнобарвності.

2014 р. з нагоди 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка у Національній опері України було відновлено балет “Лілея” (який уже кілька років не виставлявся на сцені). Педагогами-репетиторами спектаклю були Анатолій Козлов та Олена Філіп’єва, які надзвичайно точно зберегли всі нюанси хореографії В. Ковтуна. Прем’єрний показ вистави після поновлення відбувся 30 березня. У головних партіях виступили Н. Лазебнікова (Лілея), С. Сидорський (Степан), М. Мотков (Князь).

Лібрето балету «Лілея».

Лібрето балету 2014 року, що був показаний на сцені Київського державного театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка.

Дія перша.

Ніч на Івана Купала. Хлопці і дівчата весело справляють прадавнє, сповнене таємничості, народне свято. Серед молоді – закохані Лілея і Степан, які не можуть приховати свого щастя.

З’являється Князь з гайдуками. Його погляд зупиняється на Лілеї. Захоплений її вродою, він вирішує забрати дівчину до палацу.

Молодь проводить обряд заручин закоханих Лілеї та Степана. Свято перериває гайдук, який наказує Степану з’явитися до палацу виконувати обов’язки княжого прислужника.

Волелюбний Степан не може скоритися такому наказу і з благословення батька тікає на Запорозьку Січ.

Князь зі своїми гайдуками приходять по Лілею. Але дівчина не скорилася наказу. Вона тікає, щоб знайти Степана.

Знесилена переслідуваннями гайдуків Князя, дівчина засинає у лісі. Уві сні Лілею оточують русалки, запрошуючи до свого танцю. Вона знову бачить коханого Степана. Однак сон розтанув, мов марево. Дівчину оточують гайдуки. Князь торжествує, отримавши до своїх рук чарівну Лілею.

Дія друга.

Дізнавшись, що Князь забрав кохану до палацу, Степан збирає ватагу хлопців, щоб звільнити Лілею.

У вишуканому парку має відбутися театралізований бал, на який з’їжджаються вельможні гості. Актори-кріпаки розігрують інтермедію «Суд Париса». Князь грає роль Париса, щоб бути поряд із Лілеєю, яка виступає у ролі Єлени.

Інтермедія закінчується вакханалією гостей, у розпалі якої наляканий гайдук сповіщає, що палац оточений бунтівниками. Гостей охоплює страх.

З’являється Степан зі своїми побратимами. Князь стріляє у Степана, але Лілея своїм тілом закриває коханого.

Помираючи, дівчина процвітає прекрасною білою квіткою, яку назвали лілеєю.

Фільм-балет за мотивами балетної вистави «Лілея» .

У 1958 р. зусиллями Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка та балетної трупи й оркестру Київського державного театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка побачив світ перший україномовний радянський фільм-балет «Лілея», створений на основі балетної постановки В. Вронського та В. Лапокниша.

Прем’єрні покази відбулися 1959 р. Кольорову кінострічку добре сприйняли у багатьох країнах світу — здійснена за сценарієм і постановкою В. Вронського (музика К. Данькевича, лібрето В. Чаговця).

На екрані розгортається трагічна історія чистого кохання закріпаченої дівчини Лілеї (Євгенія Єршова) та її милого парубка Степана (Роберта Візиренка-Клявіна), яких люто переслідує князь. Лілея гине від руки смертельно пораненого князя, так і не встигнувши розквітнути повним
цвітом; Степан, який втратив зір і щастя, стає грізним месником, піднімає народ на повстання проти поневолювачів. Лейтмотивом образу головної
героїні у стрічці стала одна з улюблених пісень Тараса Шевченка «Ой зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя». Цікавою особливістю фільму визнано вдало дібраний Андрієм Малишком дикторський текст, який містить цілу низку поезій Кобзаря – від пристрасного заклику «Заповіту» до пророчих Поетових слів:

 «І на оновленій землі

 Врага не буде, супостата,

 А буде син, і буде мати,

 І будуть люде на землі».

Перегляд балетної вистави «Лілея».

Перегляд відеофайлу з записом спектаклю 2014 року Київського державного театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка.

Питання для самоперевірки.

1. Коли і ким було вперше поставлено балет «Лілея»?
2. Коли відбулася прем’єра у Львові?
3. Коли відбулася прем’єра в Одесі?
4. Чим відрізнялася одеська постановка від попередніх?
5. Коли було створено фільм-балет?
6. Чим вирізнялася київська постановка 2003 року?
7. В чому особливість балету «Лілея» порівняно з іншими балетами, що йшли на українських сценах, до 1940 року?
8. З якої картини починається перша дія балету7
9. Що наказує зробити Степану князь після знайомства з Лілеєю?
10. Чи скорилася Лілея князю?
11. Чим закінчується балет?

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Базарова Н. П. Классический танец / Н. П. Базарова. – С.Пб. : Издательство «Лань», «Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», Серия «Мир культуры, истории и философии», 2009.– 204 с.
2. Білаш П. “Лілея” – нев’януча квітка / П. Білаш // Музика. – 1994. – №2. – С.
3. Борщаговський О. Шевченко і театр / О. Борщаговський, М. Йосипенко.

— К.: Мистецтво, 1941. — 176 с.

4. Володько В. Роль класичного танцю у створенні українського національного балету (до сторіччя з дня народження заслуженої артистки України Г.О. Березової) / В. Володько // Мистецтвознавчі записки. – 2009. – № 16.  –  С. 286 – 292.
5. Дубенко С.В. Тарас Шевченко та його герої на екрані / Степан Дубенко. – К.: Наук. думка, 1967. – 207 с.
6. Коваленко Є. Балет “Лілея” К. Данькевича як взірець хореографічної інтерпретації Шевченкової творчості / Є. Коваленко // Культурологічна думка: Зб. наук. праць. – Київ: Інститут культурології Національної академії мистецтв України, 2014. – № 7. – С. 19–26.
7. Ковтун В. Ещё столько не сделано, что всей моей жизни не хватит / В. Ковтун // “Сегодня”. —2003. — 10 листопада.
8. Кокуленко Б. Мистецтво танцю у творчості Шевченка / Б. Кокуленко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №1. — С.15-23.
9. Купленник В. Тарас Шевченко і українське танцювальне мистецтво / В. Купленник // Народна творчість та етнографія. — 2003. — №3. — С.42-47.
10. Лілея. Балетна 3 дії. К.Данькевич: Програма. – К.: б/вид-ва, 1976. – б/нумер.
11. Лілея. 1846 // Шевченко Тарас. Зібрання творів: У 6 т. / Тарас Шевченко. – К.,2003.–Т. 1: Поезія 1837–1847. – 784 с.
12. Методика викладання класичного танцю в школі : Методичні рекомендації / Укл. Л. Ю. Цвєткова. - К. : ІЗМН, 1998. – 76 с.
13. Мойсеюк Н. С. Педагогіка:  Навчальний посібник / Н. С. Мойсеюк. – К. : 2001. – 608 с.
14. Поліщук Тетяна. «Лілея» для Валерія Ковтуна. Завтра
    знаменитий український танцівник, педагог і балетмейстер відзначить
    своє 60-річчя / Тетяна Поліщук // День. – 2004. – № 190. – 21 жов.
15. Станішевський Ю. Національна опера України / Ю. Станішевський. — К.: Музична Україна, 2002. — 736 с.
16. Станишевский Ю. Украинский балетный театр: история и современность / Ю. Станишевский. – Киев:
    Музыкальная Украина, 2008. – 411 с.
17. Тараканова А. П. Танцюйте з нами. Навчально-методичний посібник для викладачів хореографії 1-4 класів загальноосвітніх і керівників хореографічних гуртків початкового рівня позашкільних навчальних закладів / А. П. Тараканова. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2010. – 160 с., нот, іл.
18. Тарасенко Л. Коли квітка стає… піснею / Л. Тарасенко // День. — 2014. — 8-9 травня. — № 82-83.
19. Хореографічна культура і освіта : проблеми та перспективи : Зб. матеріалів І Міжнародної науково-практичної конференції , Київ 30 квітня – 1 травня 2019 р. – Київ : Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова , 2019. – 118 с.
20. Цветкова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю. Підручн. / Л. Ю. Цветкова. – 2-е вид. – К. : Альтерпрес, 2007. – 324 с. : іл.
21. Щербакова О. “Нев’януча квітка” українського балету (“Лілея”): Шевченкові смисли образів і сценічна
    доля вистав / О. Щербакова // Українознавчий альманах. – 2013. – Вип. 12. – С. 89–92.