ОБОЛОНСЬКА РАЙОННА у м. КИЄВІ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ

ЦЕНТР НАУКОВО - ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ МОЛОДІ "СФЕРА"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

на допомогу керівникам автомодельних гуртків

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ «Виготовлення рами моделей  класу «Ретро»  та «Вантажівка» за кресленнями»

(основний рівень навчання)

 

 

 

 

 

 

 

Автор:

Петренко Олександр Іванович завідуючий 

спортивно – технічним відділом 

керівник автомодельного гуртка

 

 

 

 

 

м. Київ

2017

ПЛАН - КОНСПЕКТ  ЗАНЯТТЯ.

 

ТЕМА ЗАНЯТТЯ:

ВИГОТОВЛЕННЯ РАМИ МОДЕЛЕЙ

КЛАСУ «РЕТРО» ТА «ВАНТАЖІВКА» ЗА КРЕСЛЕННЯМИ.

 

Тип заняття: комбінований урок 

Методи: лекційні, наочні, практичні, стимулювання та контролю.

Використання інтерактивних прийомів: навчальний мозковий штурм (НМШ), «Спіймай помилку», постановка проблемного питання, «Вірю – не вірю».

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Навчальна:

-    навчити правильно підбирати матеріал для виготовлення рами, розмічати рами трасових моделей класу «Ретро», «Вантажівка»;

-    закріпити навики в роботі з кресленнями

-    оволодіти навиками виготовлення рами трасової моделі.

 

Виховна:

-    виховувати акуратність, працелюбність, творчу активність;

-    шанобливе ставлення до товаришів.

 

Розвивальна:

-    розвивати вміння користуватися кресленнями, схемами, працювати за описами;

-    розвивати вміння та навички працювати з інструментами та на свердлильному верстаті;

-    розвивати творчу уяву.

 

    

МАТЕРІАЛИ ТА ІНСТРУМЕНТИ: схеми та описи трасових моделей класу «Ретро», «Вантажівка»; фольгований склотекстоліт, креслярка, лінійка, штангенциркуль, лобзик, наждачний папір, тиски, напилки, ножиці по металу, свердла, свердлильні верстати,   

 

ХІД ЗАНЯТТЯ:

I.              Організаційна частина (перевірка присутніх, призначення чергових).

 

II.          Оголошення теми і мети уроку.

Виготовлення рами моделей класу «Ретро» та «Вантажівка» за кресленнями.

Робота з кресленнями. Виготовлення рами моделі.

 

III.       Актуалізація опорних знань. 

-   Які загальні вимоги до трасових  моделей? 

-   Які особливості виготовлення рами моделі класу «Юніор» з склотекстоліту? - Як вірно балансувати раму? 

Створення моделі автомобіля - складний процес. Для виготовлення трасової моделі високого класу потрібно прикласти максимум знань і навиків конструювання, роботи на металообробних верстатах, уміння користуватися різними інструментами, необхідно знати склад та властивості матеріалів

(притому найсучасніших), методів їх обробки.

 

IV.       Мотивація. Виготовлення трасових моделей класу «Ретро», «Вантажівка» з покращеними характеристиками запуску.

- Як ви вважаєте, чому вдосконалена модель класу «Ретро» їде по трасі швидше за стандартну модель. Порівняйте рами для цих моделей? Проведення «мозкового штурму». (Вихованці працюють в групах: висловлюють і обговорюють найнеймовірніші ідеї, аналізують їх і озвучують результати роботи перед загальною аудиторією).

 

 

Підведення підсумку обговорення:  

Таким чином – модель класу «Ретро» їде по трасі швидше за стандартну модель тому що в рамі є допоміжні пропили, які дозволяють розподілити вагове навантаження кузова на раму при проходженні поворотів траси.   

 

V.           Основна частина.

1.     Особливості підбору матеріалу (склотекстоліту) для виготовлення рами трасової моделі.

Почнемо з самого головного – нагадую, що матеріал для виготовлення рами трасової моделі класу «Ретро», «Вантажівка» називається – склотекстоліт. Цей матеріал складається з багатьох шарів  скловолокна  з’єднаних  епоксидним клеєм під пресом. 

Склотекстоліт може мати різну структуру. Для виготовлення заготовки рами моделі краще брати склотекстоліт з дрібною сіткою скловолокна. Поверхня матеріалу має бути рівномірною, гладкою без механічних пошкоджень та з односторонньою металізацією. Металізація потрібна для подальшого припаювання деталей на вирізану раму моделі (спрощення роботи по виготовленню).

 

2.     Робота з кресленнями. Виготовлення заготовки рами моделі відбувається з використанням прийому «Спіймай помилку».

Перед початком роботи потрібно ознайомитись  з кресленнями рами моделі за основними складовими частинами: 

1.     Рама;

2.     Кронштейн струмознімача;

3.     Задній міст.

«Спіймай помилку»: Чи можна розмічати раму від переднього краю заготовки?

База – це площина, або точка, від якої починається відлік в побудові креслення. В суміжних деталях бази повинні співпадати, тоді деталі виконані в різний час підійдуть одна до одної за розмірами і ходова частина  буде зібрана. В нашому випадку побудови креслення рами є дві бази. 

Передня база А та задня – Б, до яких потім будуть приєднані кронштейн струмознімача та задній міст на якому кріпиться вісь з колесами, шестернею та двигуном. Розміри посадочних місць кронштейна струмознімача та  заднього мосту однакові за розміткою з   рамою моделі. 

При побудові креслення рами також необхідно звернути увагу на те, що ліва і права сторони майже дзеркальні. Розмітку посадкових баз потрібно вести симетрично відносно осевої лінії, тоді модель буде стартувати без заносу в бік.

Тепер, коли ми розібрали креслення, розпочнемо з підготовки  заготовки для рами. Вона повинна мати розміри більше ніж 80х115 мм. 

Спочатку наждачним папером зачищаємо одну із сторін – вирівнюємо торець заготовки.  Від неї відкладаємо паралельну лінію  на відстані 80мм. 

Зайвий матеріал обрізаємо і зачищаємо. У нас вийшли дві паралельні сторони, тепер до одної із сторони проводимо перпендикуляр, а потім від нього відкладаємо по краям, дві мітки на відстані 115 мм, проводимо лінію. Зачищаємо матеріал до вертикальних ліній. І ось ми отримали прямокутну заготовку з розмірами 80 х 115 мм. 

 

3. Технологічна карта виготовлення креслення  рами трасової моделі.

Тепер ми почнемо розмічати безпосередньо саму раму моделі (звертаю увагу дітей, що креслення рами потрібно виконувати на металізованій стороні стеклотекстоліту):

1.     Відкладаємо на коротшій стороні 40 мм з обох боків.

2.     Проводимо осьову лінію паралельну довшій  стороні;

3.     Приймаємо  одного бокових сторін за базу А протилежну за базу Б, які необхідні нам  для розмічування передньої та задньої частини рами; 

4.     Розмічаємо спочатку переднюю частину рами  від бази А: 

-   центри отворів  2 мм, розташовані на 5 мм від краю та по 8 мм від осьової лінії;

-   заглиблення під передні колеса – 8 мм → 16 мм → 5 мм;  лінію паралельну базі А на відстані 10 мм.

 

4. Розмічаємо задню частину рами моделі від бази Б:

-    заглиблення під праве колесо  20 х 16 мм;

-    ширину площадки під міст 34 мм та центри отворів кріплення моста      

4        х 4 мм;

-    заглиблення під ліве колесо 16 мм х 26 мм ;

 

 

 

5        Переходимо до розмічення середньої частини  рами:

-    проводимо лінію паралельну базі Б на сумарній відстані 16+10=26 мм;

-    відмічаємо по 18 мм від країв рами точки 1;

-    відмічаємо, точки 2, в ліво та право по 6 мм на лінії паралельній базі А від осьової лінії;  

-    з’єднуємо отримані точки 2 та 1 похилими лініями;

 

 

-    креслимо лінії паралельно отриманим на відстані 6 мм всередині та зовні;

-    закруглюємо гострі кути на зовнішній поверхні та всередині рами           r =1мм;

-    щоб рама та кузов моделі не терлись між собою під рас їзди моделі необхідно накреслити заниження на 2 мм в місцях С та Д (розміри 18, 24 мм).

 

4. Зважування трасової моделі автомобіля.

Постановка проблемного питання: Як ви вважаєте, чи впливає розподіл ваги вузлів автомобіля на швидкість ? 

Відповідь: Так.

Коли до кожного з нас приходить бажання примусити рухатися свій автомобіль швидше – ми відразу згадуємо про двигун, про його «слабкий характер». У пошуках вирішення проблеми швидкості починаємо нарощувати потужність: заміняти щітки струмознімача, пружини в двигуні. Ставимо шунти під щітки, підшипники із закритим сепаратором, гуму на модель під конкретне намазування,  інші деталі, абсолютно не замислюючись про зважування автомобіля. І ось, коли здається, що все добре і ти практично непереможний, завжди знаходиться автомобіль суперника, який перемагає. А після заїзду в голові крутиться одне питання: Чому він швидше їде? А потім ще і з'ясовується, що і двигун у нього не найпотужніший, гума не краща.

Адже відповідь взагалі лежить на поверхні – вона проста та легка! Вагу своєї машини ми, як правило, знаємо. 

Фактичну вагу машини можна виміряти просто покласти модель на ваги, але розподіл навантаження на кожне колесо моделі має бути різним. Тому розподіл вагового навантаження для трасової моделі ми маємо робити  по трьох вагових показниках  (1-струмознімач, задній міст – 2 ліве та 3 – праве колесо). Чудовою властивістю цієї системи різновагів є можливість не тільки дізнатися абсолютну вагу машини, але й вагу що доводиться на кожне колесо окремо! Ця властивість буде особлива корисно тим, хто настроює автомобіль для конкретних цілей: ідеальна керованість, дріфт (їзда в керованому заносі), прохідність або максимальне «щеплення на старті» для дріфт рейсінга.

В ході зважувань автомобіля можна зрозуміти, чому стирається саме праве або ліве колесо на задньому мості, або одне з них відчайдушно пробуксовує на рівній і однаковій трасі. Користь від знання розподілу ваги не менше, а може навіть і більше, ніж від знання точної потужності двигуна. Тому  зважування автомобілів - одна з основних контрольних процедур в трасовому автомодельному спорті.

За допомогою вагів в ході зважування моделі автомобіля можна провести точну розвісовку з настроюванням підвісок (балансирів). Це дозволяє поліпшити керованість за рахунок оптимального балансу шасі - добитися максимально збалансованого розподілу ваги на кожному з коліс заднього мосту і струмознімача, шляхом додавання свинцевих грузів (пластин).

Для більшості трасових автомоделей – експериментально встановлено наступний розподіл ваги :

43% - передня вага - струмознімач

57% - задня вага - задній міст

50% / 50% - лівий/правий балансир  (при однакових правих і лівих віражах).

Даний розподіл ваги рекомендується, як початкова точка в налаштуванні моделі. Вага може переміщатися, поки не будуть досягнуті найкращі результати в керованості шасі. Якщо, вагу переміщати в перед, то посилюється притиск струмознімача, якщо назад то, посилюється щеплення задніх коліс. Вага може бути також переміщена вертикально вгору або вниз. Якщо, наприклад, вагу перемістити вгору, то ми відчуємо більше щеплення коліс з трасою. А якщо вниз, то модель буде мати більший занос про проходженні поворотів.

Якщо після зважування, вам необхідно додати вагу, грузи (свинець) кріпіть жорстко, щоб уникнути його переміщення під час руху, інакше це погіршить правильну роботу шасі. Не варто кріпити грузи безпосередньо на працюючі ділянки шасі, це приведе до неправильного вигинання рами. Кріпити потрібно на балансири.

Після того, як правильний розподіл ваги досягнутий, необхідно перевірити ще один ваговий параметр. Різниця навантаження на задні колеса не повинна відрізнятися один від одного більш ніж на 1 грам при умові, що діаметр їх однаковий. Якщо вказаний параметр інший, то перевірте всі чинники розподілу ваги, і проведіть вимірювання знову. Поки не буде досягнуто заданого розподілу ваги.

VI.          Практична частина.

1.     Матеріали, інструменти необхідні для роботи.

2.     Техніка безпеки при роботі кресляркою, штангенциркулем, ножицями, на свердлильному станку. 

3.     Вибір об’єкту роботи.

4.     Підбір матеріалу та підготовка заготовки для виготовлення рами.

5.     Креслення рами трасової моделі на заготовці.

6.     Виготовлення рами трасової моделі.

VII.      Підсумок уроку.

1.     Обговорення з вихованцями виконаної роботи.

2.     Повторення вивченого на занятті, шляхом використання прийому «Вірю – не вірю». Викладач складає опитувальник і зачитує його вихованцям. Кожне запитання починається словами: « чи вірите ви, що…».

Приклад.

-         Чи вірите  ви, що склотекстоліт найкращий матеріал для виготовлення рами моделі ?

-         Чи вірите ви, що ширина смужок на які кріпляться балансири має бути однаковою?

-         Чи вірите ви, що правильне балансування моделі збільшує її швидкість?

-         Чи вірите ви, що розбалансована модель не може швидко проходити поворот на трасі?)

3. Домашнє індивідуальні завдання.