Презентація з історії хореографії на тему: "Танець у цирковій виставі"

Танець у цирковій виставі

Танцювальне мистецтво створювалось протягом багатьох віків,  розвиваючись разом з еволюцією людства, його культурою, відображаючи в собі обриси історичних епох народів, набираючи нових форм і напрямків. Перероджуючись, воно чинило значний вплив на розвиток громадської культури в цілому. Танець завжди ототожнює естетичні і духовно-моральні цінності суспільства, відображає людські потреби свого часу, його ідеали і душевні пошуки. Більш того, танцювальне мистецтво, крім традиційних своїх форм в останні десятиліття, отримало широкий резонанс в різних видах мистецтва і спорту. Циркове мистецтво, маючи сакральні початки, як і танець, будується на багатовікових канонах із активним застосуванням хореографічних засобів виразності, які відповідають духу часу і ментальній приналежності. Рівень сучасних циркових програм дуже різноманітний і підпорядковується стильовій багатожанрівості, де хореографічне мистецтво є одним із основних виражальних художніх засобів і технологій.

На початку ХХІ століття на аренах світу відбувається реформація циркових програм, автори яких знаходяться в постійному пошуку нових творчих підходів. Сьогодні значно зріс інтерес до мистецтва манежу і перевтілення його в грандіозну виставу-шоу за допомогою злиття і взаємодії хореографії і таких циркових елементів, як акробатика, еквілібристика, гімнастика, пантоміма, жонглювання, фокуси, клоунада тощо. Цей процес безпосередньо пов’язаний з тим, що для сучасного етапу розвитку світового циркового мистецтва характерний самостійно формуючий індивідуальний оригінальний виконавський стиль артистів, які відточують не лише трюкову віртуозність, а й вдосконалюють свою професійну майстерність, що включає в себе художній образ, виразність, пластику, техніку виконання тощо.

Найуміліші артисти цирку звертають свій професійний погляд на техніку балетних елементів й активно застосовують їх в своїх програмах. Наприклад, результатом реформацій симбіозу циркового і хореографічного мистецтва на аренах західних ведучих цирків стало зовсім унікальне явище світової культури — масштабне феєричне інтернаціональне шоу. Так, канадський цирк «Cirque du Soleil», німецькі цирки «Ronkalli» та «Flic-flac», китайські цирки є яскравими прикладами введення циркової хореографії.«Cirque du Soleil»цирк «Ronkalli» цирк «Flic-flac» китайський цирк

Як відображення духу свого часу, сучасна циркова хореографія розвивається відразу в декількох напрямках: класичний і народний танці, а також активно використовуються елементи сучасної пластики. Сьогодні циркова хореографія — це школа майстерності, яка розробляє свої  методики і виконавські технології. Цікавий той факт, що танець, як і раніше, є видовищем, соціальним ритуалом, та головна його функція полягає в тому, що він являє собою сучасне мистецтво, здатне до синтезу з іншими видами мистецтв. Як новий виражальний засіб актуального художнього висловлювання, танець сприяє розкриттю філософського задуму циркового номеру, а також сценічного циркового персонажу. Еволюція циркового мистецтва невід’ємна від історії еволюції людської цивілізації. Походження циркового мистецтва обумовлене обрядовою культурою соціума, особливостями побуту та способу життя народу, походженням нових видів ремесел, а також потяг людини до ігор та магічних містерій. Звідси випливає, що рушійними факторами виникнення мистецтва цирку стали соціальні, релігійні та трудові аспекти життя суспільства. В основі становлення окремих циркових жанрів лежать індивідуальні якості самої людини, її жага до вдосконаленості, до дива, до мрії, яка веде за межі звичайного життя і відкриває нові можливості, її бажання захоплювати і розважати, в її слабкості і в проявах гордині. Цирк — мистецтво реалізації людських можливостей. В основі циркових виступів — переборення надскладних фізичних перепон, а також комічні прийоми, в більшості випадків запозичені ще у скоморохів та коміків народних балаганів. За своєю природою цирк завжди ексцентричний. Його головний виражальний засіб — трюк, дія, що лежить за межами звичайної логіки. Цирковий трюк являє собою окремий закінчений фрагмент будь-якого циркового номеру, навіть самий звичайний за технікою і короткочасний за виконанням, та цілком самостійний і в собі замкнутий, та є найпростішим збудником реакції, що діє на глядача таким реальним розрішенням завдання, яке лежить поза звичайним кругом уявлень і в цьому крузі здається таким, що його неможливо виконати. Танець — вид мистецтва, матеріалом якого є рухи і пози людського тіла, поетично осмислені, організовані у часі і просторі, які складають деяку єдину художню систему. Танець тісно пов’язаний з музикою, разом з нею утворюючи музично-хореографічний образ. У цьому союзі кожен компонент залежить від іншого: музика диктує танцю власні закономірності й одночасно випробовує дію з боку танцю.

Із найдавніших танцювальних джерел найбільш зрозумілі й помітні єгипетські зображення, на яких демонструються пози. Кожна поза володіла своїм значенням, тому вважається, що саме вони й були своєрідними фразами давнього танцювального мистецтва. Поширені вони були не тільки в ранній період, але й значно пізніше. Виникнувши за 3 тис. років до н. е., вони «прижились» і таким чином передавались всім наступним поколінням. Нерідко на зображеннях демонструються танцівники, що виконують трюки, які сьогодні відносяться до акробатичних. Так, перші задатки циркового мистецтва Китаю з’явились у ремісників і робітників, зайнятих в аграрній сфері. Результати творчої діяльності китайських спеціалістів завжди вирізнялись особливою витонченістю та особливою грацією. Як і в Китаї, в Греції, культурний развиток якої датується ще епохою бронзового віку, й мови бути не могло про життя без духовних забав та видовищ. Греція була прародителькою багатьох популярних філософських вчень, а також перших представників безмовних мімів, іронізуючих над серйозним відношенням до життя. Ці факти свідчать про перші паростки клоунади.

Аналіз циркових програм дозволив зробити висновок про те, що найбільш повне розкриття художній образ отримує саме в творчій реалізації циркового номеру в симбіозі з танцювальним виконанням. Пластика і динамічність хореографії, ніби штучна огранка діаманту, допомагає артисту не тільки в повній мірі донести манежний образ, а й проявити в номері свою індивідуальність і талановитість, покращиити естетичне сприйняття глядачем. Ось досить показовий приклад: «Віра Сербіна, яка виконувала на дроті фольклорні танці, була явищем унікальним. І справа тут зовсім не в хореографічній навченості, не в віртуозності володіння дротом, не в новизні прийому виконання танцю саме на дроті, навіть не в виборі жанру номера. З дитячих років виступала В. Сербіна в акробатичних номерах, більше десяти років була еквілібристкою на дроті, спочатку із сестрою, потім одна, працювала чесно, професійно, з успіхом, але — не більше. І лише включення в номер фольклорного танцю дозволило прозвучати, накінець, індивідуальності актриси. Запальний темперамент В. Сербіної, заморожений попереднім салонним рішенням номеру, прорвався в іскрометній «барині». Варто було актрисі ворухнути плечиком, повести очком, притопнути ногою, як зал був заворожений. І танцювала В. Сербіна уже під дружній, ритмічно організований шквал аплодисментів. Так життєвий темперамент актриси перетворив сам характер традиційних танців на дроті». Отже, саме танець або маленький художній твір надихає виконаний трюк.

Такі циркові шоу-вистави світового значення, як балетно-акробатичний спектакль «Лебедине озеро» в постановці китайського хореографа Чжао Мінга, підкорили весь світ і швидко завоювали глядацьке визнання. Задумка створення даного спектаклю достатньо проста – поєлнати найефектніші елементи із двох традицій — цирку і балету, в сукупності з унікальним й дуже складним дизайном костюмів, оригінальним світловим оформленням та нетрадиційною сценографією. В основі постановки лежить вміле й гармонійне поєднання шедевра легендарного російського балету і класичного танцю з давньою китайською акробатикою. Китайська інтерпретація світового класичного твору орієнтована на сучасного глядача й здійснена високими професіоналами. Важливим фактором дії на глядача є  суспільний світовий інтерес до Китаю, як до процвітаючої країни в різних сферах економіки, технологій, культури та мистецтва. З огляду на популяризацію китайського цирку світове визнання отримала нова стилістика в цирку, яка являє собою симбіоз циркового і хореографічного мистецтва, поєднуючи в собі силу трюка й витончену пластику танцю — «цирковий балет».

Наступна проблема — прояв духовного світу, індивідуальних особистісних якостей в сфері творчості в концепті симбіозу циркового мистецтва й хореографії. Цій проблемі, її аналізу та її різним аспектам присвятив свою творчу діяльність Анатолій Залевський — один з найвидатніших еквілібристів планети, сформував новий напрямок в цирковому мистецтві — «цирк душі». А. Залевський – заслужений артист України, зірка цирку «Cirque du Soleil», володар циркового «Оскара» — найвищої нагороди «Золотий клоун» Міжнародного фестивалю циркового мистецтва в Монте-Карло. А також він є засновником жанрів «еквілібр на підлозі» та «еквілібр на слизькій поверхні», засновником студії «Rizoma», режисером і солістом шоу «Rizoma» та його нової версії «Rizoma. Time». У своїй професійній діяльності він прйшов до усвідомлення, що на сучасному етапі розвитку циркове мистецтво передбачає злагоджене поєднання віртуозних трюків, хореографії та високої драматургії. Їх синтез, за визначенням А. Залевського, «виражає душу мовою тіла». Свій філософський світогляд А. Залевський розвернув у спектаклі «Rizoma». Спектакль, створений на основі синтезу театру, хореографії й циркового мистецтва, являє собою еволюційний жанр «цирк душі», що став «обличчям» видатного еквілібриста й новатора. Ось як він сам визначає стиль свого «пластичного цирку»: «Зараз цирк переживає регенерацію — він йде від зовнішнього до  внутрішнього, від чіткого трюка до драматичних почуттів, емоцій. Ми звикли, що основа цирку — трюк, проте зараз не менш важливим стає й внутрішній стан артиста. Тому ми бачимо синтез мистецтв на основі цирку — і театр, і балет, і опера. Щоб відділити цирк минулого і цирк майбутнього, я придумав визначення «Soul Circus» — тобто «цирк душі», внутрішньої складової акторів».

Світові відомі цирки «Cirque du Soleil» та «Eloize» також підтримують ідею «цирку душі». У  2010 році дані цирки створили союз для спільної творчої роботи. Обидва цирки ріднить й те, що кожна вистава розповідає деяку історію — більш алегоричну в цирку «Cirque du Soleil» і більш повсякденну в цирку «Eloize». Цирк «Eloize» фокусує свої постановки на прагненні показати, як звичайні хлопці, які вечорами «валяють дурня» на спортивному майданчику, можуть робити фантастичні й  неймовірні речі на сцені. Таким чином, постановники цирку задались метою розкрити внутрішній світ і танцівника, і циркового артиста. «Усі номери цього шоу — це цеглинки, а ми — клей, який скріплює все в єдине ціле. Коли немає слів — мені здається, танцями розповісти історію набагато легше, ніж однією акробатикоє. Шоу «Cirque Eloize» уникальне тим, що всі ми працюємо над одним проектом, але глядач може кожного роздивитись на сцені, як особистість, з його особливостями», – розповів Форті Нгуйєн, постановник танців в шоу програмі «i. D» цирку «Eloize». Звання одного з кращих номерів шоу по праву належить дуету: пластичному етюду на повітряних «полотнищах» мініатюрної виконавиці Емі Вотей та вуличним танцям у виконанні Батиста Монтасьє. Підтвердження цьому – шквал аплодисментів. У постановці злились воєдино балетний романтизм і динаміка вуличного танцю — брейк-дансу.

Ще одна чудова тенденція розвитку циркового балету— це феєрично грандіозні шоу-програми, в яких задіяна велика кількість артистів різних напрямків: цирку, хореографії, естради і шоу-бізнесу. Наглядна ілюстрація таких шоу програм — витвори цирку «Cirque du Soleil», які є зразками нового жанру «цирковий балет».

Сучасний соціально-культурний рівень суспільства і сам глядач з високим потенціалом духовності й потягом до естетичних ідеалів визначає перед творцями сценічного мистецтва, режисерами, балетмейстерами, артистами нові завдання, які ведуть до пошуку нових форм і технологій художніх творів, спектаклів, шоу-програм: — створення нових оригінальних, глибоких за своїм ідейним змістом самобутніх художніх образів і циркових номерів; — активний пошук поєднання й симбіозу не поєднуючих, на перший погляд, видів мистецтв із функціональною метою сутності циркового мистецтва — дивувати глядача не просто красивим видовищем, а й самою ідеєю. У контексті синтезу мистецтв симбіоз являє собою художню інтеграцію мистецтв, за якої види мистецтв (цирк і танець) рівноправно взаємодіють, утворюючись в новий жанр «цирковий балет». Більш того, циркове й хореографічне мистецтво взаємозалежні, взаємовпливають та взаємозбагачуються, а також впливають на кінцевий результат відтворення цілісного художнього полотна. При цьому, для кожного виду мистецтв характерні специфічні закономірності, що зберігає їх самобутність та унікальність.

Повітряна акробатика – Танець на полотнищах Танець на полотнищах – це чудове мистецтво, яке з’явилось в цирковому і сценічному перфомансі не так давно – в 1959 році. Винайдений цей вид повітряного танцю у Франції, він, чаруючи своєю витонченістю і красою, став настільки популярним, що навіть був включений до програми однієї з кращих циркових труп у світі ― Cirque Du Soleil. Є думка, що даний вид танцю бере свої початки з китайського мистецтва часів правління Династії Цін (1644-1911). У той далекий час артист балансував на шкіряних пасках, підвішених на бамбукові рамки, вражаючи глядачів своєю гнучкістю, швидкістю та силою.

Отже, на межі XXI століття циркова хореографія і цирковий балет отримали інтенсивний розвиток. Втілення традиційних жанрів хореографії та мистецтва манежу створює унікальні можливості та умови для формування синтетичного актора, універсального майстра, досконалого в рівній мірі в мистецтві трюка та танцювальній пластиці, здатного демонструвати їх в установленому і гармонійному співвідношенні. У практиці циркового мистецтва відмова від застосування елементів і лексики хореографічного мистецтва багато в чому обмежує артиста, замикає його в рамках однієї специфічної творчості, позбавляє його унікальних можливостей художнього развитку і виходу на новий рівень досконалості. І навпаки, звернення до мистецтва танцю забезпечує циркове мистецтво новими інструментами для «об’ємного» і яскравого розкриття художнього образу, творчого обґрунтування своєї манежнєї діяльності.

Домашнє завдання:1. Переглянути відео «Китайський балетний цирк» за посиланнями:https://www.youtube.com/watch?v=k. C0x. YWd0 Bw. Yhttps://www.youtube.com/watch?v=E7 OO2qk3-HU2. Сьогодні я об'єдную вас у три групи для створення єдиного проекту: І група – учні, прізвища яких починаються від А до К, ІІ група – від Н до С, ІІІ група – від Т до ЯПерша група «Дослідники» — за допомогою відео визначити, які циркові жанри задіяні в постановці, підготувати доповідь. Друга група «Хореографи» — визначити, які форми класичного танцю використані в постановці балетного цирку. Третя група «Художники» — придумати і намалювати чи зробити на комп’ютері афішу до балетного цирку «Лебедине озеро» (можна використовувати фото з постановки)