"Розробка інтегрованого позакласного заходу з української і зарубіжної літератури Вечір поезії " Життя без поезії - це життя без неба"

Міністерство освіти і науки України

Придніпровський державний металургійний коледж

 

 

 

 

 

 

Розробка  інтегрованого позакласного заходу з української і зарубіжної літератури

Вечір поезії

«Життя без поезії – це життя без неба…»

Розробила і провела: І. М. Алтухова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янське, 2021

Анотація заходу

 

 

Методична розробка літературного заходу призначена для проведення позакласних заходів з української і  зарубіжної літератури, метою якого є донести  до  студентів  чарівний  світ  поезій,  сповнених  особливої  аури  доброти  й  любові,  захопити  їх  віршами поетів української і зарубіжної літератури, які лунають українською і російською мовами;  залучити  молодь  до активного  читання поетичних  творів;  виховувати  найкращі  людські  риси,  найчистіші  помисли,  найсвітліші  мрії,  культуру  почуттів. Проведення вечорів поезії сприятиме формуванню у  студентів   ціннісної орієнтації,  гуманізму, почуття прекрасного, любов до поетичного слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вечір поезії «Життя без поезії – це життя без неба…»

Мета :  донести  до  студентів  чарівний  світ  поезій,  сповнених  особливої  аури  доброти  й  любові,  захопити  їх  віршами поетів української і зарубіжної літератури, які лунають українською і російською мовами;  залучити  молодь  до активного  читання поетичних  творів;  виховувати  найкращі  людські   риси,  найчистіші  помисли,  найсвітліші  мрії,  культуру  почуттів .

Обладнання: відеопрезентація «Життя без поезії – це життя без неба…»,

висловлювання про поезію і поетів видатних людей світу, портрети найвідоміших поетів світу, музичне супроводження заходу.

 

Цитати до заходу українських і зарубіжних поетів і письменників

 

Думка без поезії  і життя без піднесеного - це пейзаж без неба: серед нього задихаєшся.

                                                                                                             А. Аміель

 

Конец формыНачало формыКонец формыНачало формыКонец формыНачало формыПоезія не тільки у віршах: вона розлита скрізь, вона навколо нас. Погляньте на ці дерева, на це небо - звідусіль віє красою і життям, а де краса і життя, там і поезія.

                                                                                                            І. Тургєнєв

Конец формыНачало формы 

Конец формыНачало формыКонец формыНачало формыКонец формыНачало формыКонец формыНачало формыТак поступают все поэты. Они разговаривают вслух сами с собой, а мир подслушивает их. Но так ужасно одиноко, когда ты не слышишь речи другого.

                                                                                                         Б. Шоу

Наше священное ремесло существует тысячи лет... С ним и без света миру светло. Но ещё  ни один не сказал поэт, что мудрости нет, и старости нет, а может, и смерти нет.

                                                                                                        А. Ахматова

 

 

Поэзия — это особая манера воспринимать внешний мир, специальный орган, который просеивает материю и, не изменяя, преображает ее.

 

                                                                                                       Г. Флобер

Всякое стихотворение — это покрывало, растянутое на остриях нескольких слов. Эти слова светятся, как звёзды, из-за них и существует стихотворение…

                                                                                                       А. Блок

 

Танок «Вальс»

Вступне слово викладача

  Поети . Поети.  Скільки  славних  імен  знає  історія  за  часи  існування  людства.  Життя  їх  не  щадило,  люди  часто закидали їх  камінням  ненависті, але вони  вривалися  в  оточуючий  світ  і  несли  своєю  творчістю  життєстверджуючі  ідеали  Добра,  Кохання, Вірності , Справедливості.  А  скільки  страждали,  мучились,  коли  не вдавалося  докричатись  до  глибин  душі ,  довести  свою  правду.

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.. Мета її діяльності — розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ віршування. І як результат —народження  обдарованої людини, яка чує, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й може говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами.Як народжується її величність Поезія? Цього ніхто не знає….

 

Відеопрезентація «Життя без поезії – це життя без неба…»,

 

Хлопець – гітарист грає пісню «Город золотой», на її фоні ведучі читають вірші.

 

Ведучий читає вірш

Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.

То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається  додому.

До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!

Ведуча (продовжує російською мовою)

Возьмите слово за основу
И на огонь поставьте слово,
Возьмите мудрости щепоть,
Наивности большой ломоть,
Немного звёзд, немножко перца,
Кусок трепещущего сердца
И на конфорке мастерства
Прокипятите раз, и два,
И много-много раз всё это.

Теперь пишите! Но сперва
Родитесь всё-таки поэтом.

Раймон Кено

Задумывались ли вы когда-нибудь, из-за чего в душе человека рождаются гениальные стихи? Отчего появляется удивительный дар, заставляющий обычные слова звучать по-новому, по-иному, от которых у людей сильнее бьётся сердце и захватывает дыхание? Как в двух строчках человек способен ощутить целый мир? 

Ведучий

 Ми сьогодні пропонуємо  на мить відсунути всі   проблеми,  негаразди  на  потім  і поринути  у  світ  високих  почуттів   Поезії,  Любові,  Вірності ,  Кохання, Життя …

Ведуча

Каждый поэт – это целая эпоха, целый мир. Кого-то привлекают картины природы; кто-то передаёт в своих строках бурю страстей, чувств; 
кто-то откровенничает с читателем, кто-то философствует; кто-то говорит о дружбе, любви; а кто-то обо всём этом вместе.

Ведучий

У  кожного  із  нас  є  свій  улюблений  поет.  І  сьогодні  ви  почуєте  наші  визнання  в  любові  поетам,  які  своєю  творчістю  зуміли  проникнути  в  наші  серця,  душі,  і  запалити  в  них  незгасну  свічку  поезії , пробудити  віру  в  добро.  Поезія – це  чарівна  скрипка,  в  яку  закохуються  багато  людей.  Незважаючи  на  вік,  професію,  національність.  

Вірші про поета

Студент декламує вірш

 

Похилився поет над минулим,
Над життям, що піснями цвіло,
І думки, мов птахи, поринули
У закутане в казку село.

Похилився поет над рікою
Понад сонячним дзеркалом хвиль,
Лиховісною тінню важкою
В нім відбився гірський, синій шпиль.

І подумав поет: все минає,
Це відоме, звичайне таке,
А одначе ця думка страшна є.
В ній щось моторошне та гірке.

Похилився поет над минулим,
Доторкнувся до споминів струн.
Аж раптово над ним промайнуло
Старосвітське: «Не ввесь я умру».

Богдан-Ігор Антонич.

Студент декламує вірш

 

Мой памятник стоит, из строф созвучных сложен.
Кричите, буйствуйте, - его вам не свалить!
Распад певучих слов в грядущем невозможен, -
Я есмь и вечно должен быть.

И станов всех бойцы, и люди разных вкусов,
В каморке бедняка, и во дворце царя,
Ликуя, назовут меня - Валерий Брюсов,
О друге с дружбой говоря.

В сады Украины, в шум и яркий сон столицы,
К преддверьям Индии, на берег Иртыша, -
Повсюду долетят горящие страницы,
В которых спит моя душа.

За многих думал я, за всех знал муки страсти,
Но станет ясно всем, что эта песнь - о них,
И, у далеких грез в неодолимой власти,
Прославят гордо каждый стих.

И в новых звуках зов проникнет за пределы
Печальной родины, и немец, и француз
Покорно повторят мой стих осиротелый,
Подарок благосклонных Муз.

Что слава наших дней? - случайная забава!
Что клевета друзей? - презрение хулам!
Венчай мое чело, иных столетий Слава,
Вводя меня в всемирный храм.             Валерий Брюсов
 

На екрані мультимедійного проектора демонстрація відеопрезентації

«Так ніхто не кохав»

Ведуча

Но какой поет без любви? Именно любовь движет человечество вперед. Когда - то давно Иван Сергеевич Тургенев сказал: «Любовь сильнее смерти и страха смерти. Только ею, только любовью движется жизнь»

 Ведучий

Любов…  солодка,  мов  мед,  і  гірка,  мов  полин – трава. Серед  ураганів  життя  і  штормів  долі розійшлися  стежки.  Що  тільки - но  з’єднались.  І  розімкнулися  руки,  що  так  і  не  встигли  переплестись.Це прекрасне почуття застає  людей  зненацька,  до  цього  ніхто  не  готується.  Непрохане  й  неждане, але  неминуче. Справжнє кохання   очищує  душу.  Наповнює  її  великою  радістю,  та  манить  і  кличе  за  собою.     Вічна  загадка любові,  різні  відтінки  людських  стосунків  завжди  були в  центрі  Поезії. Чому ?  Мабуть,  тому, що  поети  відчувають  світ  набагато  тонше,  набагато  гостріше.  Ніж  будь – хто  інший. Кохання – це  та   таїна,  що дає  їм  поштовх  до  творчості,  живлющу  наснагу  великого  вогню. Закохані  тягнуться  до  віршів,  інтуїтивно  відчуваючи, що  в  цьому  натхненому  мовленні  можуть знайти  вияв  почуттів,  що їх  переповнюють.

Студент декламує вірш

 

Поэт не может без любви,
Среди классических дуэтов,
И Маяковский с Лилей Брик,
И множество других поэтов.

Вот Пушкин вместе с Натали,
Ну как здесь можно без любви,
Любовь у Пушкина в крови,
Он принял смерть из-за любви.

Любовь - локомотив судьбы,
Высоцкий и Марина Влади,
Поэт с гитарою распят,
И жизнь отдал не славы ради!

Поэт и муза неразлучны,
Без вдохновенья нет стихов,
Любовь - не мода, не искусство,
Пока я жив, жива любовь!      

 Марк Львовский

 

Студент декламує вірш

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

 

Ліна Костенко " Крила"

 

Студент декламує вірш

Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно — до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,
Як шелестить, кипить травнева злива?
Увесь наш вік — одна жагуча мить,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами…
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

Микола Луків

Лунає музика О. Чайковського «Пори року»

Ведучий Кожна людина хоча б один раз у своєму житті замислювалась над тим, що для неї щастя і чи існує воно взагалі як таке. Це досить-таки непросте запитання, це одвічна тема. Ще давньогрецькі філософи намагалися пояснити це поняття, зрозуміти його сенс, вони пов'язували його зі станом урівноваженості, гармонії людської душі.  

«Коли ми щасливі, ми завжди добрі, але коли ми добрі, ми не завжди щасливі.» Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея
 

Ведуча

Счастье всегда кажется маленьким, когда держишь его в руках, но отпусти его - и сразу поймешь, насколько оно огромное, прекрасное ... Счастливый человек тот, кто умеет дорожить счастливыми мгновениями своей жизни. Возможно именно в этом и состоит смысл нашего бытия?
Студент декламує вірш

 Дорожите счастьем, дорожите !

 Замечайте,  радуйтесь,  берите

 Радуги,  рассветы,  звезды  глаз –

 Это  всё  для  вас,  для  вас ,  для  вас

 Услыхали   трепетное  слово –

 Радуйтесь . Не  требуйте  второго.

 Не  гоните  время.  Ни  к  чему.

 Радуйтесь  вот  этому  ему !

 Сколько  песне  суждено  пролиться ?

  Все  ли  в  мире  может  повториться ?

 Лист в  ручье,  снегирь над  кручей  вяз…

 Разве  будет  это  тыщу  раз !

 На  бульваре  освещают  вечер

 Тополей  пылающие  свечи

 Радуйтесь,  не  портите  ничем

 Ни  надежды,  ни  любви,  ни  встречи !

 Лупит  гром  из  под  небесной  пушки

 Дождик,  дождь !  На  лужицах  веснушки,

 Крутит,  пляшет,  бьет  по  мостовой

 Крупный  дождь  в  орех  величиной !

 Если  это  чудо  пропустить

 Как  тогда  уж  и  на  свете  жить ?!

 Все,  что  мимо  сердца  пролетело

 Ни  за  что  потом  не  возвратить !

  

Э.  Асадов  

 

Студент декламує вірш

 

А чи не щастя жити просто так,
А чи не щастя бути поруч з вами.
Моє життя, моя мета проста –
Щоб дійсність поєдналася з думками.
Ловлю я щастя, що тіка на крилах,
Шукаю долі, але не знайду.
Чи я щаслива, може не щаслива,
Блука думками я то там, то тут.
Щасливий той, у кого є родина,
Кого чарує славний дивосвіт.
Хто прославляє ділом Україну
І пам’ятає завжди про свій рід.
Щаслива я, бо в мене б’ється серце,
І що воно ніскільки не скляне.
Щаслива я від того, що відверта,
і сонце сяє наді мной ясне.
Щаслива я, що вірю в дружбу щиру,
І що належу я сама собі.
Не вірте, коли кажу: Я нещаслива!
Не вірте ви тоді мені.
То лише мить, розчарування щирі.
Але тій миті не належу я.
То долі забавки примхливі,
То примха жалісна моя.
А я щаслива, бо вмію дарувати
Кохання, ніжність, серденько своє.
А я щаслива, бо вмію цінувати
Усе, усе, що доля нам дає.

Ніка Мельник ( сучасна українська поетеса)

 

Ведучий

Поезія не може існувати без віршів до Батьківщини, яка наповнює творчу людину мелодійністю рідної мови, народною творчістю багатьох поколінь, традиціями і принципами людського життя пращурів.

 

З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і повага до старших, а відтак — відповідальність за долю  своєї Батьківщини. Кожна людина  розуміє її по-своєму, по-своєму і розкриває це складне, багатогранне почуття.

Ведуча

Любов до Батьківщини є в серці кожного з нас. Просто хтось це відчуває гостріше і глибше. Інші ж у кругообігу повсякденного життя не замислюються про це. Але якщо біда чорним крилом накриє рідну землю, кожен стане патріотом Вітчизни. Коли ціла країна спаплюжена ворогом, горить у вогні, стогне від болю, зяє в німому крику воронками від вибухів снарядів і бомб, тоді всі «я» зливаються в одну потужну силу опору. Кожен патрон дорожче останнього шматка хліба. Кожен літр пального для танка або літака цінується вище останнього ковтка води. А Батьківщини честь дорожче життя. І це дійсно так!

 

Студент декламує вірш

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов ї.

І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
 

М. Бакая
Ведучий

Поезія усіх часів і народів не існує без творів про милосердя і доброту. Ще і часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безлюдному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися та беззахисного і скривдженого.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділи їй чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі та біді - це в характері нашою народу.

Ведуча И потому теме доброты, любви к ближнему поэты посвятили миллионы своих стихотворений

 

Студент декламує вірш

Не говори про доброту
Коли ти нею сам не сяєш
Коли у радощах витаєш.
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те.
Що обіймає тепле слово
В цім почутті гака основа.

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти
То раниш людяне в людині,

Немає вищої святині.
Ніж чисте сяйво доброти.

 

Студент декламує вірш

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів…

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти.

І зваж, і переваж, а хто є ти?

І, зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем світилося святим?

І ти збагнеш, що до своїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань.

А ти шукаєш в людях доброти!

 

Викладач. Заключне слово

Шановне юнацтво! Наприкінці нашого поетичного вечора хочеться підкреслити, що поринаючи в безмежний світ поезії, намагайтеся, перш за все, виховувати у собі Людину – ось що найголовніше. Виховуйте у собі людську душу, а основний засіб самовиховання душі – краса. Це і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми. Знайте що в житті нашому є речі ні з чим не зрівнянні. Це Батьківщина, Кохання, Щастя, Добтора, Милосердя.Читаючи поезію, виховуйте у собі жалість до всього живого і прекрасного. Будьте милосердними і добрими, і наш світ стане кращим…

 

Давайте успевать сказать живым,

Что мы их любим, что они хорошие.

Давайте жалость проявлять к другим,

Давайте помогать, прийдя непрошеными…

Давайте никогда не вспоминать

Своё добро  - из чувства деликатности.

И вовремя, что должно, отдавать,

Поменьше говоря о неоплатности.

Давайте не жалеть тех вечеров,

Которые мы тратим на сомнения,

Давайте сохранять свою любовь

От недоверья, как от преступления.

Давайте знать, что смерти просто нет.

Не гаснет жизнь с наземными часами!

Давайте близких помнить столько лет,

Сколь в памяти прожить хотели сами…

 

Лариса Ратич

 

 

 

 На все добре!