Методична розробка позакласного виховного заходу на тему "Андріївські вечорниці"

Державний професійно-технічний навчальний заклад

«Нікопольський центр професійної освіти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій народознавчого свята

Андріївські вечорниці

«Ой, Андрію, даруй нам надію»

 

 

 

 

 

 

 

Розробила творча група НЦПО:

майстер в/н Андрєйченко Людмила Вікторівна
Класний керівник Євстратенко Ілона Петрівна

 

 

 

 

 

 

2017 рік

Задачі:

• сприяння розвитку та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів кожної дитини через залучення її в світ українського мистецтва;
•       вироблення в учнів комунікативних компетенцій;
• зміцнення та стабілізація міжособистісних, міжстатевих стосунків шляхом сумісної творчої діяльності.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч. Учні – в українських народних костюмах.

Хід свята

На авансцену виходить ведуча в українському костюмі. Звучать мотиви українських пісень.

Ведуча: Тихого зимового вечора, коли зоряне небо дарує свою таємничість, а земля відпочиває під пухкою сніговою ковдрою, збираються хлопці та дівчата на Андріївські вечорниці. Це величне українське свято відзначають 13 грудня, в день Андрія Первозваного, покровителя українського народу, першого учня Ісуса Христа.

Свято завжди дарує молоді радість та веселий настрій, а літнім – чарівну згадку про невгамовну молодість! У нас здавна є традиція така – воду брати з чистої криниці. Муку з ярої пшениці. Руками добрими замісити і гостей на свято запросити.

Нехай сьогоднішній вечір ще раз покаже вам, дорогі друзі, розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу. От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів. Отже, запрошуємо вас на українські вечорниці!

 

ПІСНЯ «ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ…»

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Коли ще ми дівували, то як зачуєш де-небудь вечорниці, то біжиш аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой - ой - йой!  Куди все поділося?  Ні, що не кажіть, а світ перемінився…

Чути сміх, заходять дівчата у вишиванках. Співають.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А що перший же празник – то Різдво Христове, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А що другий же празник – святого Василя, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А що третій же празник – Святе Водохреща, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Марія:

Добрий вечір вашій хаті, уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Софія:

Добрий вечір господине, славна молодице,

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Ліза:

Аби щастя було в хаті, щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило, аби всі були щасливі.

Господиня:

Добрий вечір! Та заходьте, дівчата! Я на вас давно уже чекаю.

Прошу, прошу до хати. Сідайте.

Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,

Бо пора вже вечорниці всім нам починати.

Зваримо вареників біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості, хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами дружно працювали,

Андріївські вечорниці піснею стрічали.

Ворожіння.

Людмила:

Ох, дівчата, як би хотілось знати хто мій суджений. Хоч би краєчком ока глянути.

Господиня:  

А чом би й ні. І не тільки краєчком, для того існують ворожіння. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився Андрій Первозваний. Давайте попросимо Андрія.

Дівчата: Андрію, Андрію, даруй нам надію. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.

Господиня: А ми, дівчата, ворожили так: натягували стрічку. Кожна дівчина прив’язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.

А щоб дізнатися ім'я хлопця-судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я нареченого.

Господиня: Раніше гадали на «Пампушки»

Скільки дівчат, стільки й пампушок. Пампушки натирають салом, стелять рушник на лавці, і кожна дівчина кладе свою пампушку. Запускають у хату кота. Чию пампушку він з’їв, та дівчина перша вийде заміж. Інші – ще подівують. Скинув на землю – нещастя. Кота перев’язують бантом й урочисто виносять дівчині, якій випав щасливий жереб.

Господиня: А хто з вас чув про ворожіння «На тарілках»?

Софія: Мені бабця розказувала: під тарілку кладеться мирт, лялька, ключ,  перстень та інші предмети. Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

 (Мирт – ще походиш в дівчатах, лялька – зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля).

Ліза: А мені бабуся казала, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві тарілки і ставила під них речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, нитки – чоловік буде зверхній, а вінок – швидко вийдеш заміж.

Дівчата: Тітонько, голубонько, погадайте нам.

Господиня:  

Добре, добре. Дівчата, візьміть там у коморі побільше зерна, а в скриньці на полиці чотири обручки. Скажу вам, кому який суджений дістанеться. Золота обручка – багатий та поважний. Срібна – стрункий, добрий, талановитий. Мідна – рудий, пустий та веселий. Дерев'яна – бідний, але вродливий. (В миску з зерном кладе обручки). Ну, тягніть. Хто перший? (Тягне перша Марійка).

Господиня:  

О, Марійко, у тебе золота обручка. Щаслива твоя голівонька. Будеш ти, як сир в маслі кататися. А ти, Людмило, чекай свого судженого на той рік. Рано тобі заміж, купайся, донечко, в материнському медочку.

А ну, Лізо, спробуй ти. (Ліза витягує обручку). Срібна обручка. Дивись, якого стрункого, доброго та талановитого витягла.

Людмила: Ой, тітонько, ви все знаєте.

Дівчата: Тітонько, ще нам погадайте.

Господиня: Добре, добре. Тільки тихенько.

Принесіть мені горішки,

Запаліть яскраво свічки,

Воду в миски наливайте

Та уважно поглядайте.

Запам’ятали, де чий човник?

(Дівчата все це виконують)

Пливи, пливи, човнику,

Все ближче та ближче.

Прийди, прийди, суджений,

Все швидше та швидше.

Подивись, Оксано, як твій швидко пливе – то ж у тебе незабаром весілля буде!

Ліза: Дівчата, а давайте підемо на вулицю поворожимо. Казала старша сестра, треба чобіт за тин кинути, куди носком поверне, туди і заміж підеш!

Дівчата: Ходімо!!!

Ведуча: Ввечері на «Андрія» вже разом – і хлопці і дівчата сходяться до хати, щоб було де розбігтися для кусання калити. З цього кусання калити і починається Андріївський вечір. Тісто солодке з медом печуть у печі. Посередині дірка, в яку вдівають червону стрічку і підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами, підстрибнувши вгору.

(Чути стукіт. Ідуть хлопці)

Євген: Добрий вечір, господине!

Роман: Слава Богу вашій хаті!

Сергій: Добрий вечір, тітонько!

Дівчата: Заходьте вже, хлопці.

(Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Артем. В’язанка бубликів у нього на шиї)

Дроздов Артем: От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Дівчата: Ой, Артеме, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

Господиня: Годі, дівчата, теревені правити. Підмалюйте піч. Виносьте калиту, треба її повісити.

(Дівчата виносить калиту, хлопці її піднімають вгору, підв’язують до сволока)

Земзюлін Сергій: Я прийшов калиту їсти!

Олег: Їж.

Євген: Я кусну.

Артем: А я мазну.

Дівчата співають: Наша калита у небо,

А ти сонечко підіймись, та на нас подивись:

Ми калиту чіпляємо, на місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо!

(По черзі підходять усі хлопці й кусають калиту, а залишок ділять поміж дівчатами).

Ведуча: Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею. (По черзі підходять усі хлопці й кусають калиту, а залишок ділять поміж дівчатами).

Посиденьки

Господиня: Дівчата, хлопці! А хто з вас щось смішне розкаже?

Олександра: (Говорить виразно, з гримасами.)

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, хита головою.

Він, сердега, як побачив, та й через городи,

Заплутався в бур'яні та й наробив шкоди.

Юлія: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночки,

Сидить гуска над водою, вирячила очки,

Він до неї гиля-гиля, вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла.

Марія: Гармоніст, гармоніст, він цибулю дуже їсть,
Як по вулиці іде, то кричить: «Цибуля де?»

Гармоніст, гармоніст, жарена картошка.
А хто б тебе полюбив, як не та гармошка.

Яна: Ти до мене не ходи, куций, коротенький,

Бо до мене ходить хлопець високий, тоненький.

Хлопці: Ах ви так. Ну і ми теж не ликом шиті.

Олег: У Нікополі густо хати, вітер не провіє,

Мати сама ложки миє, а дочка не вміє.

Роман: А моя Одарка – добра господарка,

Купу дров спалила – борщу не зварила.

Сергій Земзюлін: Ой, якби козу я мав, я би не журився,

Я би козу подоїв, молока напився. 

Максим Леонов: Галю, Галю, чорнобрива, чого в тебе брови криво?

На козака задивилась, та й брівоньки і скривились.

Артем Дроздов: Посилала мене мати заганяти гусака,
А я вийшов за ворота і давай гопака.

Оксана Бондаренко: А досить уже нам сваритися. Євгене, розкажи нам яку-небудь веселу історію.

Євген: Із задоволенням! От, наприклад, про те, як чорт у жінку закохався.

Якось до дівчини чортяка причепився.

Слідом ходить він за нею, каже, що влюбився.

Вона плаче та ридає: «Що мені робити?»

І не знає дівчинонька, як тепер їй жити.

«Годі, – каже чорт хвостатий, цокнувши копитом, –

якщо хочеш відчепитись – вели щось зробити.

Станеш ти повік моєю, якщо до суботи

виповнити я зумію завдану роботу».

Простягнула тоді дівка чортові троячку:

«Піди, – каже, – до базару, купиш на суп качку,

купиш два кіло цибулі, яблук, помідорів,

купиш три відра картоплі і одне квасолі».

По цей день наша дівчина мирно поживає,

а чортяка по базару з сумкою блукає.

Посивів і схуд він, бідний, схожий на собачку.

Чорта лисого ти купиш зараз за троячку!

Господиня:   Ой і весело у нас на вечорницях! Гарно співали та танцювали, дякую. Розвеселили мене. Я аж помолоділа. А чи не забули ми про наших гостей? А ну, дівчата, виносьте вареники. А ви, хлопці, столи поставте рівно.

(Заносить дівчина вареники в макітрі на рушнику).

Люда:

Милі гості, просим сісти.

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні,

Білобокі, круглолиці,

З української пшениці.

Оксана:

Їжте, їжте – просим щиро

Вареники наші з сиром

Вареники непогані,

Вареники у сметані

(Їдять всі)

Ліза:

Ой, засиділись ми у вас, тітонько, пора і додому збиратись. Пора і честь знати. (Іде з коромислом та відрами і співає пісню:

Несе Галя воду, коромисло гнеться,

А за ней Іванко, як барвінок в’ється / 2р.

Галю моя, Галю, дай води напиться,

Ти така хороша, дай хоч подивиться. / 2р.

Ведуча: Ми гуляли, веселились, усім весело було.
Вечорниці завершились і здається все пройшло.

Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить.
Про веселі вечорниці спомин в серці буде жить.

Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

МУЗИКА. (НА сцені всі учасники вечорниць).