Методична розробка позакласного заходу: "Щасливий той, хто жив би хоч хвилинку."

Міністерство освіти і науки України

        ДНЗ «Чортківське вище професійне училище»

 

 

 

Виховна година  на тему:

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

Підготувала:

                                         Викладач

спецдисциплін

                                                 Візнюк С. Є.

 

cмт. Заводське 2011р.

 

Тема: Щасливий той, хто жив би хоч хвилинку.

Мета: Спонукати учнів до самовиховання, допомогти їм зрозуміти складну філософську категорію «щастя»; дати можливість упевнитись їм, що досягнення щастя залежить від їхніх особистих зусиль; сформувати негативне   ставлення до примітивного розуміння щастя,  заснованого на матеріальних цінностях; виховувати в учнів високі моральні якості, естетичне почуття та культуру полеміки.

Обладнання:

1.                  Словники: тлумачний словник української мови; український педагогічний словник; словник Даля.

2.                  Шоколадні цукерки.

3.                  Плакати з висновками думок.

4.                  Пам’ятка для гостей про проведення диспуту.

5.                  Плакати з висловами видатних людей про щастя.

Хід заняття:

І. Мотивація і повідомлення теми диспуту.

Вчитель: Сьогоднішній наш диспут я б хотіла назвати словами відомого поета Омара Хайяма:  «Щасливий той, хто жив би хоч хвилинку».

Чому я обрала саме таку тему? 

Насамперед тому, що тема щастя хвилювала людей  у всі часи.

Учень: Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Телевізор, реклами, журнали наводять мене на думку про те, що ми маємо бути красивими, багатими, успішними. Нам потрібні машина, дача, робота, фізична досконалість. І тоді ми будемо щасливими.

ІІ. Основна частина.

Вчитель: Кожен, хто з’явився на світ, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто оминає? Що таке щастя? Чи щасливі ми? Саме на це запитання сьогодні ми будемо шукати відповідь.

Для початку я пропоную звернутися до скарбу людини – книги. Як же пояснюють слово «щастя» словники?

Учень 1: Згідно із тлумачним словником української мови: «Щастя – це стан цілковитого задоволення життям; вияв радості від спілкування з рідними, близькими; успіх, удача.

Учень 2: Якщо ми звернемось до українського педагогічного словника, то зможемо знайти таку відповідь: «Щастя – поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення».

Учень 3: «Щастя, благополуччя, земна благодать, бажання жити без горя, смутку, тривоги, спокій і задоволення взагалі, усе бажане, усе те, що заспокоює і задовольняє людину.

Вчитель: Все вірно. Та щоб у вас не виникло сумнівів, що поняття щастя не міф і воно все-таки існує, давайте звернемось до науки.

З її точки зору, у нашому головному мозку виробляються ендорфіни – «гормони щастя». Ендорфіни з’єднуються з оплатними рецепторами, що є в нашому організмі і полегшують проведення нервового імпульсу, який «біжить» в «центр задоволення». Збудження цього нервового центру дає нам відчуття бадьорості,  легкості, радості. Допитливі учені, що займалися дослідженням «гормонів щастя» в 70-их роках, покладали  величезні надії на їх штучні аналоги. Але всі досліди виявились невдалими: річ у тім, що звикання до цих речовин виникало набагато швидше, ніж, наприклад, до героїну. Тому небезпечні дослідження були припинені. Проте наука визнає набагато більше нешкідливі способи «ощасливлення» людства. Всі вони ґрунтуються не на введенні ендорфінів ззовні, а на посиленні їх синтезу в нашому організмі. Найпростішим способом підвищення концентрації ендорфінів є поїдання шоколаду. Шоколад – це відмінний антидепресант. Він стимулює викид ендорфінів, які покращують настрій і підтримують тонус організму. За даними істориків, видана заміж за Людовика ХІІІ, дочка іспанського короля Ганна Австрійська використовувала привезений з батьківщини шоколад, як рятівний засіб від самотності і ностальгії. 

Тож давайте розпочнемо нашу зустріч із збільшенням «гормонів щастя» в нашому організмі – з’їмо шоколадну цукерочку.

У кожної людини своє поняття, що таке щастя, що потрібно для того, щоб бути щасливим. Більшість виділяють три складові щастя: багатство (гроші, достаток), здоров’я, (своє та рідних) і кохання.

У кожного із нас свої шляхи до щастя і своє його розуміння.

Інсценізіція за твором Г. Сковороди «Розмова подорожніх про справжнє счастя».

Дійові особи: Яків, Афанасій, Григорій.

Афанасій: Люди в житті своєму працюють, а для чого – й самі не знають. Якщо подумати, то всім людським починанням, скільки б їх не було, один кінець – радість серця. Для неї ми вибираємо друзів, домагаємося великих посад, вишукуємо різні наїдки, різну музику, влаштовуємо концерти, садимо сади. Словом, різними способами, які тільки можуть бути, стараємося веселити душу свою.

Яків: Однак я чув, що ніде немає більше забав і веселощів, як у Парижі й Венеції. 

Афанасій: Вірно, там їх багато. Але поки ти нам їх із Венеції привезеш, то ми помремо з нудьги. 

Григорій (заходить): Перестаньте брехати, любі мої приятелі, високі посади, велике місце, різні ігри і гуляння. Усі ваші затії не можуть розвеселити душу і вгамувати нудьгу. Одне те, якщо дізнатись, в чому справжнє щастя людини і здобути його.

Афанасій: Правда, ми народилися для справжнього щастя і прагнемо до нього, а життя наше є шлях, як ріка, текучий.

Яків: Я довго шукаю щастя, але знайти його не можу.

Григорій: Якщо ви справді хочете знайти його, то скажіть, що для людини найкраще? 

Яків: Краще те, що вище, а вище – всьому голова і кінець.

Григорій: А чого ви собі в житті найбільше бажаєте?

Афанасій: Я хотів би стати людиною високопосадовою, щоб мої підлеглі були міцні, добрі, щоб у мене був будинок, як у Венеції, сад, як у Флоренції, щоб був я розумним і вченим, благородним і багатим.

Григорій: Шкода, що в тебе такі безглузді бажання. Ти з твоїми мріями схожий на дерево, яке бажає в один час бути і дубом, і кленом, і липою, і березою… Але милостива мати-природа краще знає, що нам потрібно. Бачу, що не зможемо знайти щастя.

Яків: Чому?

Афанасій: Чому ж?

Григорій: Тому, що не розуміємо, що воно таке. Для того, щоб бути щасливим, не треба їздити за моря, колінкувати перед сильними світу свого. Шукаємо щастя по країнах, століттями. А воно є завжди і всюди, як риба у воді, так ми в ньому, а воно коло нас шукає нас самих. Немає його ніде, тому, що воно є всюди. Воно подібне до сонячного сяйва: відкрий тільки вхід йому в душу свою. Воно завжди штовхає в стіну твою, шукає проходу і не знаходить, а твоє серце темне і невеселе. І ти маєш пізнати себе і здобути його.

Вчитель: Переглянувши інсценізацію за твором Г. Сковороди «Розмова подорожніх про справжнє щастя», ми розуміємо, що і в минулому люди прагнули збагнути, що таке щастя. 

Зараз ми спробуємо, за допомогою запропонованого творчого завдання,  зрозуміти пріоритети нашої творчої групи.  ІІІ. Творче завдання

«Захисти своє щастя»

Учитель роздає в хаотичному порядку учням картки з визначеним поняттям "щастя».

Завдання кожного  – навести аргументи на захист думки, яка написана в картці. Опонентами учня, що відповідає, виступають решту учнів. Вони мають ставити запитання або висловлювати протилежні думки, пропонуючи захиснику думки  довести свою правоту.

Отже, першим відстоювати своє щастя буде захисник думки 1.

Захисник думки  1.

Захисник думки 1: «Найщасливіша та людина, яка потрібна всім».

Опонент 1. Якщо людина живе проблемами інших, вона не має часу подбати про власне життя. З точки зору людини, яка любить спокій, це жахливо – бути всім потрібним.

Захисник думки 1: Мені подобається неспокій, хочеться бути потрібним людям.

Опонент 2: Чи можливо бути потрібним всім? Подібна людина своє сімейне життя може перетворити на пекло.

Захисник думки 1: Мене оточуватимуть такі люди, погляди яких співпадатимуть з моїми.

Опонент 2: Такої людини на довго не вистачить.

Захисник думки 1: Я вважаю, що краще бути потрібним багатьом, ніж нікому.

Опонент 3: Гаразд. Існує чимало гуманних професій: лікар, рятівник та інших. Призначення цих людей – рятувати та допомагати іншим, а допомоги потребують постійно. Невже для того, щоб відчувати себе щасливою людиною, достатньо отримати наприклад фах лікаря? Людина не може допомогти всім, отже не може бути повністю щасливою.

Захисник думки 1: Бути щасливим, значить прагнути бути корисним, не чекаючи на подяку.

Вчитель: Із даним захистом згодився б також Дені Дідро, за словами якого: «Найщасливіша людина та, яка дає щастя найбільшій кількості людей».

Захисник думки 2.

Захисник думки 2: «Щастя – упраці».

Опонент 1: Для ледачого така формула абсолютно не підходить.

Захисник думки 2: А я кажу про людину, яка хоче чогось досягнути в житті, про людину, яка має певну мету в житті.

Опонент 2: Безрадісна, одноманітна праця не може принести щастя.

Захисник думки 2: Можна переконати себе, що твоя праця потрібна, що вона цікава і корисна людям.

Опонент 2: Якщо людина не любить свою роботу – вона не щаслива?

Захисник думки 2: Щасливою людину робить зовсім не престижна або творча робота, а передусім та, в яку людина вкладає свою душу, від якої отримує задоволення.

Вчитель: Давайте розглянемо ще одну дуже поширену в наш час формулу щастя:

Захисник думки 3.

Захисник думки 3: «Щастя коли маєш багато грошей».

Опонент 1: Жити у постійному страху за своє багатство: раптом вкрадуть, раптом згорить… Хіба цей страх може бути сумісним із щастям?

Захисник думки 3: У Сомерсета Моема є вислів: «Гроші – це шосте відчуття, без якого людина не може в достатній мірі скористатись рештою п’ятьма». Отже гроші – найнеобхідніша для щастя річ. 

Опонент 2: Гроші у житті дуже важливі, та зробити людину щасливою вони не можуть. Тому, що «Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та злото» (Із притч Соломонових).

Вчитель: Можливо мати все: дорогу машину, квартиру, купувати дорогий одяг, але не бути при цьому щасливим. Існує така думка, і її підтримає, я впевнена більшість аудиторії, що щастя – в коханні.

Захисник думки 4.

Захисник думки 4: «Щастя в коханні».

Опонент 1: А якщо кохання без взаємності? Хіба воно може бути щасливим?

Захисник думки 4: Так, може, бо кохання окрилює людину. Вона щаслива, що має таке почуття, людина відчуває себе красивою, здатною на сміливі вчинки. Краще кохати самому без взаємності, ніж взагалі не кохати.

Опонент 2: Супутниками кохання є ревнощі, зрада, розчарування, нерозділеність. Отже,  кохання не може принести людині щастя.

Захисник думки 4:  Кохання змінює людину на краще, дарує їй нові чудові відчуття, мрії. У коханні споріднюються душі двох людей. Не так просто серед велелюддя, у безмежному світі знайти його, Єдиного, або її Єдину. А якщо це вдається, хіба це не щастя? 

Вчитель: Взаємне, велике, чисте кохання – це вершина, якої прагне багато хто, і якщо її досягнуто – більшого щастя не треба. І навіть нерозділене кохання прекрасне вже тим, що людина відкриває для себе красу іншої особистості.

Захисник  думки 5.

Захисник   думки         5:       «Щастя     –        у        подоланні себе, у самовдосконаленні».

Опонент 1: Постійна боротьба із самим собою не може бути приємною, отже і принести щастя.

Захисник думки 5: Перемога над власними недоліками – найсолодша, адже людина таким чином відчуває себе вільною і більш сильною морально. Отже, робота над самим собою, прагнення самовдосконалення, відчуття власної значимості – у цих факторах теж міститься щастя.

Вчитель: А як ви відреагуєте на такі слова:

Захисник думки  6.

Захисник думки 6: «Якщо хочеш бути щасливим – будь ним».

Опонент 1: Людина не може бути щасливою за бажанням, адже на її життя впливає чимало зовнішніх факторів (умови життя, рівень достатку, соціальні кризи, природні катастрофи), їй завжди бракуватиме чогось.

Захисник думки 6: Коли Бог створив людину, Він дав їй усе для того, аби вона була щасливою. І всі ми можемо навчитись того, як досягти цілковитого вдоволення життям, відчуття глибокого внутрішнього миру і безмежної радості.

Але якщо ми будемо думати, що щасливими нас роблять зовнішні речі чи навіть люди, то наші мрії стати щасливим так і залишатимуться нездійсненими.

Вчитель: Кожен із вас має право на своє уявлення про щастя.

Але на мою думку, ви дійшли переконання, що щастя не існує незалежно від нас, а передумови задоволення і щастя лежать у вас самих, у ваших зусиллях. Зрозумівши, що без власних зусиль ви не зможете досягти ні успіхів, ні задоволення та щастя, ви зробите перший крок до здійснення ваших прагнень. Той, хто не зрозумів цього, все життя чекатиме хвилини, коли доля подарує йому щастя, замість того щоб зосередити всі зусилля на досягненні якоїсь мети і досягти її. Ви ніколи не станете гарними механізаторами, якщо не віддаватимете багато зусиль на оволодіння професією. Аналізуйте свої успіхи і невдачі, з’ясуйте, що вам вдалося добре, а що ні. Шукайте свої помилки, щоб уникнути їх  у майбутньому.

Навчіться бути щасливими, навчіться шанувати щасливих людей, приділяйте більше уваги щасливим людям. Адже найнещасніший з усіх людей той, хто постійно думає про свої кривди, нещастя. Перевірте себе, чи не властива вам ця помилка. «Людина насправді є те, що вона думає»… Чи не тягнете ви за собою сумне минуле замість того, щоб жити сьогоднішнім  днем і радіти навіть дрібницям. 

Я бажаю вам бути щасливими і робити щасливими інших. Хай вам щастить.

Учні читають вірш. Після зачитаної фрази виходять у коридор навчального закладу.

Учень 1: Не той щасливий, хто знайшов багатство, Учень 2: Не той хто має гроші і майно. Учень 3: А той, хто міг звільнитися від рабства, Учень 4: Гріха земного скинути ярмо.

Учень 5: Не той великий, кому все вдається, 

Учень 6: Життя у кого в спокої пливе, 

Учень 7: А той, хто через терни продереться Учень 8: І світло через бурі осягне. Учень 9: Не в тому щастя, щоби просто жити, Учень 10: Іти вперед, не дивлячись убік.

Учень 11: А щастя – для людей  добро творити, 

Учень 12: Пліч-о-пліч з вірним другом буть навік.