МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

«Проєктування та виготовлення траси

для запуску моделей slot car»

 Київ - 2023

Методична розробка розкриває особливості проектування та побудови треку для запуску трасових автомоделей.

Дана методична розробка буде корисною для педагогічних працівників позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалістів, які займаються автомодельним напрямом науково-технічної творчості учнівської молоді.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

Серед багатьох різноманітних видів спорту є автомодельний. Який в свою чергу поділяється на такі напрямки як кордові моделі, радіокеровані моделі та трасові автомоделі. Одним із самих цікавих та доступним для гуртківців є трасове автомоделювання.

Навчаючись у гуртках трасового автомоделювання юні конструктори отримують багато корисної інформації та навичок які кожному із гуртківцеві неодноразово стануть у пригоді в власному житті.

Трасове автомоделювання – перший ступень оволодіння автомобілем. Воно дає можливість не тільки познайомитись із сучасною технікою, а й по-справжньому полюбити автомобільну справу. Весь комплекс вмінь і знань, придбаних в результаті занять автомодельним спортом, допомагає нашій молоді правильно вибрати свою майбутню спеціальність. Немало, інженерів, конструкторів, технологів, фахівців автомобільного транспорту набули первинну підготовку під час занять в автомодельних гуртках.

Що таке трасове моделювання?

Трасова автомодель («Slot Car») — зменшена копія реального автомобіля, що приводиться в рух низьковольтним електромотором і направлена по пазу (щілини) траси (трека) з контактними шинами живлення. Одна модель займає одну «доріжку» — один направляючий паз із шинами живлення на одну модель.

Низьковольтний електродвигун приводить модель в рух, для керування якого використовується ручний пульт управління, який комутує і регулює подачу електроживлення на двигун.

У змаганнях з трасового автомоделювання (трасові моделі - Slot Car Racing) головною ідеєю є складність траси (трека): чисельні повороти, різноманітні зміни поверхні в площинах. Різноманітні перешкоди розвитку максимальної швидкості моделі на треку дозволяють виявити майстерність учасників змагань. Майстерність полягає в тому, щоб утримати модель на «доріжці» і показати найкращі показники за часом та кількістю пройдених моделлю кругів в заїздах.

Нещодавно перед нами постало питання - зробити новий проєкт траси, для подальшого втілення проекту в життя. Адже нам потрібна траса для тренувань та внутрішньо гурткових змагань. Крім усього іншого, такий шлях продуктивний і з точки зору швидкого згуртування колективу однодумців.

Звичайно, хочеться закласти в проєкт максимум доріжок (не менше восьми), а довжину траси набрати за рахунок багатоповерхового вирішення. Але... будемо реалістами! Необхідно врахувати не тільки фінансовий аспект, але і такий фактор, як необхідність обмеження обсягу і часу робіт, інакше від початкового складу гуртківців-трасовиків до закінчення робіт нікого не залишиться. Адже хлопчакам дуже важливо бачити кінцевий результат діяльності.

На стадії проектування, досвіду в цій справі не було як такого. Варто подякувати колегам з українського трасового автомоделізму, за слушні поради, підказки та аналіз виконаної нами роботи на стадії проєктування.

Через деякий час, ми зайнялися пошуком будь-якої довідкової інформації, яка б могла відповісти на базові питання з проектування треків. Питання побудови автотраси висвітлено в одному з розділів навчально-методичного посібника «Автотрасове моделювання» автором якого є Драчинський А.Г., а також є непоодинокі статті у науково-технічному журналі «Моделіст-конструктор», наприклад випуск №9 за вересень 1979р. автор Є. Ломтєв.

На жаль, не вдалося знайти багато інформації на вітчизняних сайтах.

Але, найшли цикл чудових статей з проектування трас для slot car racing автора Кріса Фроста (Chris Frost - Британія). Оригінал статті можна знайти за адресою http://www.bscra.org.uk/trackbuild/index.htm. Деякі статті були перекладенні на російську мову Максименко А. – керівником гуртка трасового автомоделювання Торецької станції юних техніків.

Отож до роботи!!!

Чому б не зробити трасу на подобі Гранд-Прі треку?

На початку епохи трасового автомоделізму деякі люди намагалися побудувати точні копії гоночних треків. У спробах виконати модель в реальному масштабі виходило не практично - для прикладу, у моделі треку Silver stone Grand Prix виконаної в масштабі 1/32 довжина кола становитиме 160 метрів і займати місце приблизно 53м на 33м (для масштабу 1/24 збільшення на 33%) . Так само копія типового Гранд-Прі треку в масштабі 1/32 буде мати радіус повороту близько 4.5м. Повнорозмірні траси мають велику кількість технічних майданчиків, стоянок, і т.д., тобто довжина треку не вміщається в малому просторі приміщень.

Більшість особливостей проєктування треку для трасових автомоделей (описаних в наступних розділах) не збігаються з особливостями повнорозмірних треків, так само як і не застосовуються особливості гоночних треків для slot car треків (гравійні уловлювачі, піт-стопи, стоянки і т.д.). Якщо бути лаконічним, то існує багато причин, чому треки Гранд-Прі та slot car повинні відрізнятися, тому що все рідше зустрічаються масштабовані копії реальних треків. Звичайно, якщо ви бажаєте додати реалістичності на вашому slot car треку, додайте деякі елементи пейзажу (імітація трави, трибуни і т.д.) в місцях де вони не будуть заважати і не будуть пошкоджені в разі сходження моделі з траси.

проєктування трас

Перед початком проектування траси вирішите скільки доріжок буде на трасі. Найбільш поширеними є треки з 4-ма доріжками, але якщо достатньо місця під трасу то ви можете побудувати трасу з 6-ю або 8-ю доріжками. Для домашнього треку досить 2-ві доріжки, така траса займе менше місця, ніж повноцінна клубна траса.

Примітка: Згідно вимог до траси в Правилах Федерації автомодельного спорту України, комітету трасових автомоделей написано:

4.5.1.Траса складається з наступних частин: полотна доріжок, блока живлення, блока підключення контролерів, таймера та лічильника кіл.

4.5.2 Для проведення змагань всеукраїнського рівня, траса повинна мати 8 доріжок, не менше 35 метрів, а для проведення інших змагань – не менше 4 доріжок з довжиною не менше 25 метрів. Поверхня полотна повинна бути рівною. Траса повинна добре проглядатися з місця учасників. Конфігурація може бути довільною.

IRSA правила вимагають 8 доріжок.

Наступний етап - зняти розміри приміщення, де буде розташовуватися траса, відзначити розташування дверей і вікон, відзначити розташування конструкцій (перила, колони і т.д.) якщо такі є. Не варто припускати розміри приміщення, скористайтеся вимірювальним інструментом (рулетка, метр і т.д.)!

Наступний етап - промальовування ескізу треку. Тут ви повинні ретельно обдумати конфігурацію треку (повороти, мости, естакади і т.д.). Кількість поворотів з ізломами на трасі має відповідати кількості доріжок – кількості маршалів які мають їх обслуговувати. Намалюйте кілька варіантів треку.

Мал.1 Проєкт траси Центру науково-технічної творчості молоді «СФЕРА»

Ескіз треку повинен бути намальований в масштабі. Ескізи, які намальовані не в масштабі і не адаптовані під розміри приміщення, зазвичай мають великі недоліки при будівництві. Далі ми розповімо про нюанси при проєктуванні треку

Відстань між доріжками повинна бути не менше 100 мм, для моделей 1/24 масштабу бажано трохи більше.

Примітка: Згідно вимог до траси в Правилах Федерації автомодельного спорту України, комітету трасових автомоделей написано:

4.5.3 Напрямний паз між струмопровідними шинами повинен бути шириною не менше 3 мм і глибиною не менше 9 мм. Струмопровідні шини повинні бути шириною 10 ± 2 мм та завтовшки не менше 0,5 мм. Ширина доріжки для моделі повинна бути постійною по всій довжині і складати не менше 100 мм. Не допускається перетин доріжок на одному рівні. Мінімальний радіус повороту внутрішньої доріжки – не менше 250 мм.

За правилами IRSA ширина повинна складати мінімум 104 мм.

Трасу Центру «СФЕРА» побудовано з 8-ю доріжками і шириною між ними в 110 мм.

Борти на сучасних трасах спроєктовані так, що задня частина моделі не дістає їх при заносі моделі в повороті. Раніше деякі клуби економили кілька сантиметрів при розташуванні бортів треку ближче до слоту (пазу) доріжки, тим самим довгі моделі терлися об борти при проходженні поворотів.

Мал.2 Відстань між доріжками та бортами

Припускаючи, що ви збираєтеся проектувати сучасну трасу, відстань між слотом (пазом) і бар'єром повинні бути не менше 100 мм, на прямих і внутрішніх поворотах (якщо вам потрібно заощадити місце, ви можете зменшити до 75 мм в місцях, де моделі не будуть зміщуватися щодо напрямку руху). 

Важливо, щоб не довести борт ближче до слоту занадто різко на виході з повороту (див. Мал.2) - в іншому випадку модель на повороті входить в занос, вдаряється в борт і з великим ризиком може бути пошкоджена і виступати перешкодою іншим моделям.

Примітка: Згідно вимог до траси в Правилах Федерації автомодельного спорту України, комітету трасових автомоделей написано:

4.5.4. Борти траси розташовуються на відстані не менше 100 мм від осьової лінії крайніх доріжок. Мінімальна висота борта -30 мм. Поверхня бортів має бути рівною та не мати розривів.

IRSA правила вимагають мінімум 150 мм від крайньої доріжки до борту.

Трасу Центру «СФЕРА» побудовано з відстанню від крайніх доріжок до бортів 150 мм, а висотою борту 30 мм по всій довжині треку.

Мал. 3 Варіант зберігання простору для траси з 4 доріжок

Фото.1 Траса в місті Покровськ, Донецька обл.

Ширина траси може бути порахована шляхом підсумовування відстаней між доріжками і відстані між крайніми слотами і бортами. Для прикладу, траса з 4-ма доріжками матиме ширину приблизно 600 мм з відстанню між слотами 100 мм і відстанню до борту 150мм, для треку з 8-ю доріжками ширина 1000 мм.

Мал.4 Схеми мостів

Мости потрібно проєктувати на відстані не менше 2-3м після повороту, це зменшить вірогідність сходу модулі з слоту і утворення завалів.

Радіус повороту

Внутрішній радіус повороту згідно вимог до трас в правилах Федерації ... повинен бути не менше 250 мм. Оскільки цей параметр значно впливає на швидкість проходження повороту, тим самим роблячи внутрішню доріжку «повільною».

 Питання мінімального радіуса повороту так само впливає на мінімальну ширину треку, яку він може зайняти. Для прикладу, розворот в 180 градусів для траси з 4-ма доріжками з рекомендованими відстанями між доріжками матиме ширину 1.10 м. Якщо вам дійсно не вистачає місця, ви можете стиснути відстань між центрами доріжок.

Останнє, що можна сказати про повороти - наявність поворотів і кіл з різними радіусами робить трасу більш цікавою, так що не відчувайте себе обмеженими в створенні чогось оригінального!

Підйоми та спуски.

Якщо на трасі проєктується один або кілька мостів, то є необхідність змінювати ділянки траси по висоті. Як мінімум 8 см необхідно для того, щоб механік зміг дістати модель рукою з під мосту. Це і є, так звані гірки, і вони можуть бути небезпечними ділянками траси для моделей, якщо спроектовано не належним чином. Основна проблема-перехід з підйому на спуск (див. Малюнок 5).

Мал.5 Вгнуті та вигнуті переходи

При проході ділянки траси з увігнутим зміною площині модель буде притискатися до траси. Це допомагає для утримання моделі в слоті, але якщо перехід занадто гострий, то модель може «сісти» рамою на полотно траси і пошкодити покриття траси. Це не є основною проблемою, якщо перепад знаходиться на середині використовуваного листа, з якого виготовляється полотно траси. При цьому матеріал не може змінити кут вигину сильно різко. Якщо перехід по висоті виконаний у вигляді бугра, то моделі схильні до «вилітати» з доріжки (слота). Навіть при проходженні моделлю, на повільній швидкості, прямих ділянок з гірками моделі схильні до «вильоту» з слота, тому такі переходи роблять цю проблему набагато серйознішою. Рекомендується уникати подібних переходів.

Мал.6 Зміни ділянок траси  по висоті без різких переходів

Якщо пряма і наступний за нею поворот будуються на плоскому шматку дошки (листа), слід використовувати поворот для зміни рівня, а пряма в цей час буде під нахилом, таким чином виходить перехід без гострих переходів (див. малюнок 6).

Вигин злегка нахилився в слідстві цього, і ми б порадили підтримки градієнта не крутіше, ніж 1 з 10. Для того щоб уникнути негативного кута переходу, поворот повинен бути не більше 180 градусів.

В якості останньої думки про переходах, якщо ви дійсно хочете мати гірку з переходом у верхній частині, тоді докладете максимум зусиль для правильного проектування і чіткого вираження цієї ділянки траси, щоб кожен учасник міг бачити його і вчасно пригальмовувати. Звичайно ж, це не вирішує проблеми потрапляння моделей на інші доріжки, «вильоту» моделей за межі траси і т.д ...

Примітка: Відповідно до останніх вимог до трас - є певні вимоги до зміни полотна траси в площині: всі прямі і повороти траси повинні бути виконані в одній площині без ухилів і різких підйомів і спусків.

Прямі за довжиною ділянки траси є важливою частиною треку. Найкоротша пряма, яка дійсно може визначатися як окрема пряма становить близько 2-3м. Можливо, трохи довшою, якщо відрізок прямої закінчується поворотами великого радіуса.

На скільки довгою може бути пряма залежить від наявності вільного місця. Багато трас побудовано на площі в межах 6-9м х 10-11м що є достатнім для проекту на будь-який смак. Наявність прямих відрізків з різною довжиною робить трасу більш цікавішою.

Пряма може бути замінена так званим бананом, на якому швидкість моделі буде максимальною.

Позиція маршала (механіка)

У маршалів повинен бути вільний доступ до моделей які «вилетіли» з доріжки (слота). Маршали повинні розташовуватися в місцях з найбільш частими «вильотами» моделей, при цьому не повинні закривати оглядовість траси для пілотів. Зараз є можливість подати сигнал «TRACK», якщо модель знаходиться в недоступному місці для механіка, проте рекомендовано проектувати трасу так, щоб мінімізувати кількість ділянок, де б пілоти подавали команду «TRACK». Маршал може дотягнутися, приблизно на 1.2 м (звичайно, якщо мова йде про дітей, то ця відстань менше), і так траса з 8-ю доріжками є практичним лімітом в ширині траси. У випадку траси з 4-ма доріжками, схилившись над 4-ма смугами можна дотягнутися до наступної ділянки (див. малюнок 7) і це є практичним, і добра можливість економії простору.

Мал.7  Поєднання двох треків з 4-ма доріжками.

Якщо ммаршалу необхідно дотягнутися занадто далеко, швидше за все, він торкнеться на поверхню траси, в цьому випадку механік може перешкодити іншим моделям.

На малюнку 8 показані місця, найбільш частого положення «вильотів» моделей.

Мал.8 Місця більш частішого «вильоту» моделі

Моделі не «вилітають», поки вони не починають проходити повороти.

Якщо модель «вилетіла» то вона продовжить рух по прямій (дотичній до повороту) до повної зупинки або поки не зіткнеться з бортом або іншими моделями. І де ж злетіла модель в підсумку? Малюнок 8 показує, де краще розташувати механіка, якщо закруглення або поворот дуже великий, то присутність другого механіка буде хорошою ідеєю.

Примітка: Хотілося б додати, що проєктування поворотів і кутів має враховувати той факт, що за правилами механіком є людина, яка бере участь в змаганнях з попереднього або наступного заїзду. Іншими словами, для траси з 4-ма доріжками: 4 пілота і 4 механіка; 6 доріжок - 6 механіків; 8 доріжок - 8 механіків і т.д. Тобто на це слід звернути увагу при конфігурації траси.

Висота траси від підлоги впливає на оглядовість пілота і наскільки далеко зможе дотягнутися маршал. Типові Британські траси підняті на рівень висоти письмового столу - 71-84 см від рівня підлоги, при цьому пілоти стоять на тумбах, для поліпшення оглядовості траси. Багато Північно Американських трас підняті на висоту - близько 51 см від підлоги, при цьому пілоти стоять на підлозі.

Очевидно, що будь-який трек з перепадами по висоті або з мостами буде мати різну висоту на різних ділянках трека. У місцях, де потрібно механік, краще не робити висоту треку більше ніж 81 см. за виключення мостів.

Оглядовість траси має бути максимальною для пілотів щоб краще керувати моделями під час гонки (своєчасного гальмування, проходження повороту, розгону). Менш важливим бачити моделі при проходженні ділянок траси де модель їде по прямій на повній потужності.

Мости є перешкодою для огляду пілотам (дивіться розділ Мости), а що ж стосується маршалів, адже вони розташовуються безпосередньо поблизу траси? Всі сучасні траси спроектовані так, що маршали розташовуються по зовнішнім сторонам траси, в цьому випадку вони не є перешкодою для оглядовості пілотів. Траса повинна бути спроєктована так, що механік міг би дотягнутися до всіх необхідних частин треку.

Розташування пілотів грає велику роль в оглядовості траси. На всіх трасах міжнародного рівня і чемпіонатів України пілоти розташовуються пліч-о-пліч в тому ж порядку, що і нумерація доріжок. Існує кілька варіантів розташування пілотів біля траси. На деяких трасах пілоти розміщуються біля довгої прямої (див. Рисунок 9 A - пілоти збоку), моделі направляються з боку в бік, так само буває торцеве розташування пілотів (див. малюнок 9 Б - пілоти в торці), таким чином моделі переміщаються віддаляючись і наближаючись до пілотів. Пілоти можуть також розміщуватись вздовж вигнутої прямої типу банан (див. малюнок 9 В- пілоти в торці),

Мал.9 Розміщення пілотів

На фотографіях нижче наведено приклади описаних варіантів трас де відбуваються змагання всеукраїнського рівня 9 дивись фото 2 – 7).

Фото.2 Траса Чернігівського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді - пілоти розміщені з боку.

Фото.3 Траса Київського Палацу дітей та юнацтва - пілоти розміщені в торці.

Фото.4 Траса Львівського комунального закладу - пілоти розміщені в торці.

Фото.5 Траса Центру науково-технічної творчості учнівської молоді Львівської міської ради - пілоти розміщені з боку на банані

Фото.6 Траса школи №329 "Логос" імені Георгія Гонгадзе - пілоти розміщені з боку

Фото.7 Траса Центру науково-технічної творчості молоді «СФЕРА» - пілоти розміщені з боку на банані

При проектуванні траси, рекомендується визначати місце маршалів щоб вони не заважали пілотам оглядати всю трасу. Визначати напрямок руху і колір доріжки залежно від оглядовості траси кожним пілотом.

Мал.10 Оглядовість траси через маршала

Оглядовість траси пілотом.

На малюнку 10 показано розташування пілотів, звідки можна побачити відмінності в куті огляду. Для пілота, по червоній доріжці, при управлінні моделлю маршал буде перегороджувати видимість повороту, але якщо поміняти доріжки місцями ні в кого не буде проблем з оглядовістю повороту.

Використання пари 180 градусних поворотів, що стоять пліч-о-пліч, є поширеним елементом на багатьох трасах, тому що дозволяє оптимізувати використання простору в приміщенні.

Мал.13 Використання пари 180⁰ поворотів

На малюнку 13 показано, як напрямок руху допомагає роботі маршалів, які в свою чергу не перекривають доступ до огляду моделей на трасі пілотами.

Зміна напрямку руху (мал.14) робить велику різницю для простору, де маршали повинні мати доступ в середину між поворотами, що буде заважати їхній роботі і в свою чергу збільшує ширину траси.

Мал.14 Не вірне використання пари 180⁰ поворотів

Мал.15 Оглядовість через борти

На малюнку 15 показано як борт траси може блокувати видимість на деяких ділянках траси. Така проблема зазвичай спостерігається на віддалених від пілота поворотах, при перегляді через борт не видно моделі крайніх доріжок.

Варіанти, що забезпечать кращу видимість для пілотів:

1) Зменшити висоту борту - максимальна висота борту повинна становити 30 мм.

2) Перемістити борт далі від доріжок (мінімальна відстань 100 мм), якщо дозволяє цьому весь трек в цілому і не буде заважати роботі механіка.

3) Робіть висоту траси нижче - це дозволить пілотам мати кращий кут огляду на трасу (зменшиться фактор впливу «затемнення» бортами полотна траси).

4) Розміщуйте пілотів вище - дозволяє поліпшити видимість ділянок траси, де борт заважає переглядати трек належним чином (той же самий ефект що і в пункті 3).

5) Прозорі борту можуть вирішити багато проблем з видимістю траси, застосувавши прозорий ударостійкий полістирол.

6) Установка подіуму для пілотів. 

Ще однією особливістю розташування пілотів (мал.16) вздовж прямої в тому, що вони можуть блокувати один одному оглядовість треку. Це може бути вирішено зміною кольору доріжок, напрямком руху моделей, вигином прямої типу банан.

Мал.16 Оглядовість з позицій пілотів

Для зручного огляду пілотами прямої і поворотів можливо ще використання прямої-банану (мал.17).

Мал.17 Пряма - банан

У разі якщо приміщення під трасу дуже обмежене в просторі, то слід знайти компроміс в розміщенні пілотів. Слід зауважити що кілька додаткових сантиметрів до довжини траси не може компенсувати втрату зручності розташування пілотів.

Мал.18 Оглядовість пілота через сидячого маршала

Якщо маршалу варто бути в необхідному місці, то можливо він може обмежувати оглядовість ділянки траси, яка знаходиться за ним для пілота. Якщо ви припускаєте, що пілот бачитиме ділянку траси розташований за механіком, то краще намалювати в масштабі розташування траси, пілота і механіка, щоб зрозуміти де «сліпі зони» (див. Малюнок 18 - розміри не вказані на малюнку, тому що це буде залежати від висоти траси від рівня підлоги, висоти стільця механіка, висоти подіуму для пілота і т.д.).

Загальна проблема з оптимізацією проекту траси - вирішуючи одну проблему, можливо з'явиться інша.

Головна мета при проектуванні треку - зробити так, щоб управління моделлю було якомога менше проблематичне.

Розміщення лічильника – стартової зони потрібно робити на прямій частині траси подалі від поворотів, мінімум 2-3 метра після повороту.

Pit zone – для повернення моделей після довготривалого ремонту на прямій траси в місці, щоб ні кому не заважати під час гонки.

Приміщення

Доброю ідеєю є доступність достатнього простору біля входу в приміщення. Буде не дуже добре, якщо при вході в приміщення з трасою ви відразу «наштовхнетесь» в спину механіка або в саму трасу, не кажучи вже про вільне місце для глядачів та інших учасників. В ідеалі, прохідне приміщення найкраще (коли є дві і більше дверей по периметру траси).

Освітлення.

Над цим питанням так само слід задуматися, тому що гонки можуть затягуватися до пізнього вечора, тому приміщення повинно бути освітлено належним чином. Займіться питанням установки додаткових світильників до установки траси, це завжди легше. Так само враховуйте можливість без проблемної заміни лампочок в подальшому, без нанесення шкоди трасі.

Якщо в приміщенні є вікна, то слід врахувати можливість відкривати їх, часом на гонках буває дуже жарко і задушливо, тому що велика кількість учасників.

Перевірка проекту

Отже, з огляду на все вище викладене всі пункти враховані і ваш проект підготовлений. Давайте перевіримо відповідність:

1) Поміститься чи спроектована траса в передбачуване приміщення?

2) Чи зможуть пілоти бачити всі повороти і все прямі (враховуючи, що механіки, борта і т.д. блокуватимуть огляд траси для пілотів)?

3) Чи зможуть механіки легко дістатися до місця концентрації аварій?

4) Розташовані чи мости таким чином, щоб зменшити ймовірність попадання «вилетіла» моделі під мостом і зупинитися під ним?

5) Чи достатньо місця щоб потрапити в приміщення і обійти трасу навколо не заважаючи при цьому учасникам заїзду?

6) Чи доступні всі частини траси ( «вилетіла» модель може зупинитися в будь-якому непередбачувані місці, так само з часом технічне обслуговування буде потрібно всім частинам траси)?

7) Доступ до місць механіка повинен бути простим і не скрутним (в іншому випадку це може викликати затримки у заїздах).

Виготовлення ТРАСИ

Матеріал для виготовлення поверхні траси

Найбільш підходящий матеріал для будівництва полотна slot car траси - МДФ (MDF, анг. Medium density fibreboard - укр. Дерево-волокниста плита середньої щільності) і ДСП (деревно-стружкові плити) (див. фото 9). МДФ є найбільш часто використовуваним матеріалом в наш час, він дозволяє отримати досить гладку поверхню і є дешевшим матеріалом і отримує велику популярність. МДФ дозволяє отримати більш гладку поверхню і більш акуратніший слот (паз). Як для ДСП так і для MDF існують стандартні розміри листа - 2.8 м на 2 м і різної товщини.

Фото 9  МДФ плита  та ДСП

Також із сучасних матеріалів можна використати ПВХ (див. фото 10) плити для будівництва траси. ПВХ (полівінілхлорид) - це один з найбільш широко поширених і широко використовуваних листових пластикових матеріалів, добре відомий своїми відмінними характеристиками: мала вага, висока стійкість до атмосферного впливу і до більшості хімічних реактивів, низька займистість, а також найширший спектр обробки. Найбільш часто зустрічаються назви: полівінілхлорид, ПВХ листи, плити спінені з ПВХ, ПВХ спінений, ПВХ жорсткий, ПВХ твердий, ПВХ жорсткий прозорий, ПВХ жорсткий білий, PVC (англ.).

Спінений ПВХ - це ідеальний матеріал для реклами, будівництва та промисловості, як всередині так і зовні. Листи ПВХ легкі і міцні. На них можна наносити фарбу, друкувати, штампувати, гравірувати і фрезерувати. Спінений ПВХ має гладку матову або глянсову поверхню, це забезпечує захист від сонячного світла, а також стійкість до несприятливих метеорологічних умов.

Цей матеріал найкраще підійде для трас, які проектуються як переносні (збірно-розбірні), адже завдяки виключно малій вазі (густина 0,5-0,7г/см³), сильно полегшуються вантажно-розвантажувальні, транспортні і складські операції. Незважаючи на малу вагу відрізняється достатньою жорсткістю, підвищеною ударною міцністю та низьким водопоглинанням.

Фото.10 ПВХ плита спінена

Стики між частинами траси додають великий шматок роботи, який досить трудомісткий теж, тому листи маленького розміру не дуже гарна ідея (це призведе до збільшення стиків). Тому варто поставитися належним чином до пошуку матеріалу.

Для уникнення прогину полотна траси через власну вагу, необхідно використовувати підтримуючі конструкції продовжні та поперечні – ребра жорсткості малюнок 19.

Мал.19 Встановлення рейок жорсткості під полотно траси.

Ребра жорсткості для трас виготовляються брусу склеєного з МДФ в розмір 50 × 50 мм. Таке рішення дає велику перевагу - полотно траси побудовано з одного матеріалу і не піддається деформації (при використанні різної породи деревини, кожна з порід матиме різну деформацію, при однакових показниках температури і вологості, в народі кажучи - «крутить»). Також застосування такого рішення вигідніше з фінансової сторони, тому що при розкрою МДФ листів залишається багато відповідних обрізків для підтримуючих конструкцій.

До речі, один недолік МДФ полоси, в порівнянні з дерев'яною рейкою є те, що шурупи добре тримаються тільки в товщині МДФ, перпендикулярно поверхні матеріалу, якщо шурупи вкручуються в торець матеріалу, то він тримається слабше (але достатньо, чого не скажеш про надійність вкручених шурупів в торець ДСП). Перед скручуванням шурупами потрібно засвердлити отвори меншого діаметру. Для надійності з’єднання брус і полотно траси потрібно промазати клеєм, ми використовували вологостійкий ПВА Д.

Установку поперечних рейок під полотно треку для встановлення ніжок потрібно робити кожні 40 - 60 см.

Продовжні підтримуючі конструкції краще за все розташувати з боку і використати їх в якості бортів малюнок 20, це економить ваші гроші на матеріали і спрощує робочий процес і час виготовлення треку.

Мал.20 Встановлення бортів

Для кращого кріплення бортів потрібно з низу на полотно треку між поперечними брусами закріпити додатково 3-4 короткі кубики приблизно по 50 мм довжиною бруски див малюнок 21 (на поворотах потрібно встановлювати ближче один до одного).

Мал.21 Конструкція кріплення бортів

Кріплення додаткових брусків до полотна треку робимо за допомогою клею ПВА Д та застосовуємо пневматичний цвяхозабивний пістолет (Нейлер пневматичний для цвяхів від 10 до 50 фото.11). Цвях вибираємо довжиною з врахуванням товщини полотна треку і кубиків – поперечин, щоб з низу чи з боків не стирчали гострі кінці. 

Фото 11 Нейлер пневматичний для цвяхів від 10 до 50, цвяхи без шляпок

Під мостами, де обмежено місце в застосуванні кріплення додаткових брусів, ви можете використовувати металевий каркас подовжні квадратні бруси. Довжина брусів обмежується шириною полотна нижнього треку.

Наведена вище конструкція відмінно підходить для прямих, але має потребу в невеликій доробці для кутів і поворотів. Один підхід до вирішення проблеми супортів на поворотах і кутах, полягає в проведенні опор по прямій лінії (див. малюнок  22, права частина).

Другий спосіб полягає в створенні зігнутої структури по краю траси - що буде огороджувальних бар'єром так само. Однак важко вигнути дугою смугу МДФ товщиною 12 мм з невеликим радіусом. Для цього є невеликий секрет - використання 3-х смужок МДФ з товщиною 4 мм склеєних між собою. Закріплюємо кожну смужку до полотна по черзі промазуючи їх між собою клеєм, верхню частину смужок затискаємо для міцного з’єднання в ручних струбцинах пружинних (див. фото 12). 

Якщо робота виконана з належною акуратністю, закруглена частина буде виглядати як цілісний шматок 12 мм.

Мал.22 Конструкції поворотів траси

Ніжки (підставки) для траси slot car

Якщо ви не плануєте встановлювати вашу трасу на рівні підлоги, то вам знадобляться підняти трек на необхідну висоту. Про виборі висоти і аспекти, що впливають на висоту траси було описано вище.

Як же нам підняти і на чому тримати трасу?

Один з відповідей - використовувати що-небудь дешеве, доступне і досить жорстке. можна побачити використання столів, шаф, верстатів, бочок (чисті й порожні!) в якості підставки (підтримуючої) конструкції. Подібне спостерігалося на трасах, де було недостатньо фінансування. В основному траси будуються на постійній основі і не мають потреби в переміщенні, тому регулювання траси по висоті необхідно лише раз, при будівництві.

Більшість збирають каркас з брусків (див. фото15). Типові каркаси не вимагають особливо високої майстерності і якості, хоча є деякі добре побудовані (зберігайте час і сили на виготовлення полотна траси).

Фото 15  Каркас з дерев'яного бруса

На деяких трасах каркас виконаний із сталевих профілів - це варіант підходить для тих у кого є багато металу і зварювальник. При використанні таких каркасів слід пам'ятати про різні коефіцієнти розширення металу і дерева (якщо поверхня може рухатися щодо рами, то деформації і тріщини, швидше за все з'являться на полотні траси), не кажучи вже про складність демонтажу, якщо ви рано чи пізно надумаєте перебудувати трасу.

Траси розташовані в приміщеннях де температура коливається плюс - мінус 10⁰ цілий рік, траса як живе створіння грає. Враховуючи цей аспект потрібно робити трасу на опорах – ногах. Вони повинні бути легко встановлюватись і регулюватись. Одним з вдалих рішень цього питання, є ніжки, малюнок 23.

Мал.23 Конструкція ніжок

У Останнім часом, таке рішення є найбільш зручним і поширеним. З малюнка 23 видно, як працюють ці ніжки. Кожна нога складається з пари трикутників виготовлених з 12 мм МДФ, або фанери. Дві частини з'єднані між собою одним болтом на 10 мм і збільшеними в діаметрі шайбами - чого цілком достатньо для надійності.

Верхня частина ноги прикручується до треку - двома болтами на 10 мм буде достатньо, щоб впоратися з цим завданням. Паз, прорізаний на одній частині ноги, дозволяє внести корективи по висоті і нахилу (якщо необхідно). Це означає, що встановлена траса з легкістю буде відрегульована по висоті (основне зручність для плавних переходів по висоті, гірок, мостів і т.д.). Такі ноги дозволяють треку розширюватися і стискатися уздовж його довжини, тому це допомагає усунути ризик деформації при зміні температури і вологості.

Поверхня підлоги рідко коли буває ідеально рівною в приміщеннях, тому, навіть за умови, що траса побудована ідеально, деякі регулювання по висоті необхідні. Коли всі висоти відрегульовані, необхідно скрутити між собою дві частини ноги, закрутивши два шурупа по дереву з боків від основного болта. Для трас, які необхідно переміщати (міняти приміщення) це буде не найкращою ідеєю, тому що в новому місці буде необхідна нова регулювання траси по висоті.

З'єднання секцій траси slot car

Поверхня траси буде складатися з декількох частин (секцій). Секції повинні бути з'єднані між собою таким чином, щоб поверхня стикуються частин представляла собою цільну конструкцію, без перепадів по висоті, зміни кута напрямки в слідстві неправильно виконаного стику і т.д. На малюнку 24 наведено приклади проблемних стиків, яких слід уникати.

Якщо ви не можете досягти ідеального рівня переходу, то невеликий скачок вниз по напрямку руху (не більше 0,1 мм) не буде проблемою.

Розриви між секціями виглядають гірше, ніж сходинки, але доставляють менше проблем при управлінні моделлю. Однак модель не буде відчувати розриви між секціями в товщину пари аркушів паперу.

Інший тип недосконалості - зміна висоти полотна траси (підйом / спуск на гірку). Як пояснювалося в розділі проектування траси, сильно гостре зміна перепаду (бугор) погіршують прохідність цієї ділянки моделлю, тому їх слід уникати.

Слід врахувати, що з часом буде властива деяка деформація на стиках, тому, ретельно поставтеся до питання стикування. Правильна і точне стикування дозволить вам надовго забути про стики і не буде тягнути за собою будь-яких складних ремонтів траси.

І так, що нам робити з цими стиками? Все залежить від того, як часто трек буде зібраний і розібраний. Якщо трек буде побудований у приміщенні на постійній основі і ніколи не буде розібраний, секції траси можна прикрутити до безперервної несучої конструкції з перекриттям. Потім стик слід обробити наждачним папером перед фарбуванням.

У разі, якщо траса буде розбірною і матиме потребу переміщати її час від часу, тоді треба вирішувати питання правильних стиків конструктивно. Зазвичай добре побудований великий переносний трек може бути зібраний / розібраний протягом декількох годин.

Якщо траса буде встановлюватися в приміщенні на постійній основі і ніколи не буде розбиратися, то прості стики (див. малюнок 25) будуть оптимальними. Навіть якщо траса буде не переносною, то необхідно мати доступ до частини траси під мостом - тому ця частина повинна бути спроєктована знімною секцією.

Мал.25 З’єднання секцій (не роз’ємне)

Можливо, найпростіший спосіб з'єднання секцій трас - під стики підставити рейки (або смуги МДФ) під стиком, вирівняти поверхні двох частин між собою, затиснути деталі струбцинами, просвердлити отвори для двох нагелів (дерев'яний довгастий циліндр, застосовується в меблевих конструкціях) і двох болтів (див. малюнок 26). Нагель повинен входити туго в отвір. Болт на 10 мм, в отвір повинен входити легко. Така конструкція дозволяє легко збирати трасу і допускає невелику регулювання стику по висоті (за рахунок зміщення в районі болта).

  Більш вдосконаленою конструкцією стику для розбірних трас є стик зображений на малюнку 27. Принцип такий же, як описано вище, тільки складніше конструктивно, і в той же час більш надійний. При виготовленні такого з'єднання з МДФ деталей, вплив зміни температури і вологості не буде приводити до деформації, тому що поверхню траси і сполучні супорти виконані з однорідного матеріалу.

Контактні шини живлення

Полоса чи плетінка?

Вибір між використанням мідної суцільної полоси або плетінки для струмопровідних шин потрібно зробити перед тим, як фрезерувати поверхню, оскільки шина потребує певного поглиблення на поверхні доріжки. Полоса була традиційною на британських доріжках. У наші дні всі нові міжнародні і чемпіонатні треки використовують плетінку.

Основна перевага полоси - має менший електричний опір (тому потрібно меншу потужність живлення), але складніша до ремонту та потребує більших зусиль в підготовці та встановлення її на трасу, реагує на зміну температури – крутиться і вигинається.

Основна перевага плетінки - це простота з встановленням її на трек та обслуговуванням. Вона краще справляється зі зміною температури (при зміні температури може стискатися, не піднімаючись).

Фото 16  Мідна полоса та плетінка (гнучка шина)

 Мідна плетінка кріпиться на трасу за допомогою двостороннього скотчу 3М VHB GPH-060, суперміцного, монтажного, товщина 0,6 мм, дивись фото 17 (розмір товщини потрібно сумувати разом з товщиною плетінки для фрезерування пазу).

Фото 17    Двосторонній скотч 3М VHB GPH-060, суперміцний, монтажний, товщина 0,6 мм

Фрезерування направляючого паза (слота).

Сучасний технічний прогрес не стоїть на місці, зовнішній контур траси, ніжки і слот потрібно робити на промислових ЧПУ станках. Для цього промальовується проєкт траси на ПК по листкам МДФ матеріалу і запускається в роботу. Поки фрезерується полотно нашого треку можна прокатати в вальцях екран, зробити пазо-гребневі замки для з’єднання блоків траси.

У вас немає такої можливості, тоді переходимо до фрезерування поверхні вручну.

Для вирізання паза (слота) на поверхні доріжки необхідна фрезерна машина (фрезер) (дивись фото18). Професійні будівельники треків використовують фрезери високої потужності, які можуть вирізати гніздо (паз) за один або максимум два проходи. Але досвід показує, що за один прохід важко зробити слот, тому що забивається фреза стружкою, відповідно відбувається нагрів фрези і в кінці пошкодження фрези. Тому малопотужні фрезери виконають цю роботу, але потрібно буде зробити кілька проходів, які займуть довше часу (тут важливо точно здійснити переміщення фрезера, для виконання рівного слота).

Примітка. Як і у всіх електроінструментах, важливо читати, розуміти та виконувати всі інструкції з безпеки.

Фото 18. Фрезерна машина (фрезер)

Згідно міжнародних правил (ISRA) а також вимог Федерації автомодельного спорту України (комітет трасових автомоделей) напрямний паз між струмопровідними шинами повинен бути шириною не менше 3мм і глибиною не менше 9мм, а струмопровідні шини повинні бути шириною 10 ± 2 мм.

Мал.28 Розміри направляючого паза

Кінцева фреза діаметром 3 мм - ідеальний стандартний розмір для напрямного паза (слота).

Мал.29. Фреза кінцева спіральна

Рекомендовано використовувати спіральні фрези із твердосплавного вольфраму, а не пазові з швидкорізальної сталі. У порівнянні з пазовими фрезами, спіральні, демонструють набагато вищі показники зносостійкості та якості роботи. У першу чергу це зумовлено особливістю конструкції корпусу. Спіраль постійно перебуває у контакті із матеріалом, причому місце контакту постійно зсувається по ходу леза. Це дозволяє збалансувати робоче навантаження на матеріал та обладнання, що позитивно відображається на якості різання заготовки та ресурсі інструменту. Ще однією перевагою спіральних фрез є той факт, що увесь корпус фрези (свердла) виготовлений з монолітного твердого сплаву. Саме тому інструмент здатний працювати довше і потребує переточувань рідше.

Фото 19 Фреза кінцева для виготовлення поглиблення для струмопровідної шини

Для виготовлення поглиблення для струмопровідної шини варто використати фрезу з направляючим штирем діаметром 3 мм (див. фото 19). Діаметр фрези буде залежати від ширини струмопровідної шини (дивись малюнок 28 нижня частина).

Фото 20 Пазування поглиблення під струмопровідну шину

Пазування пазів різних форм кривизни, поворотів використовують радіусну штангу (див. Фото 21). Це дозволяє вирізати повороти постійного радіусу і регулюватися під будь-який радіус (максимум очевидно.) Більшість фрезерів мають кріплення для  штанги, яка входить в комплект. Але стандартні радіусні штанги занадто короткі для кутових радіусів, необхідних для доріжок трасових автомоделей, тому потрібно побудувати більшу штангу.

Немає уніфікованого дизайну оригінальної радіусної штанги, але її легко розробити та виготовити (один з варіантів див. фото 21). Радіус важеля обертається навколо штиря в полотні трека. Важливо, щоб шарнірний штифт добре фіксувався в отворі, який просвердлюється в доріжці повороту та отворі радіусного важеля. Як правило, радіусні важелі фіксують фрезер дуже точно, тому немає проблеми з вирівнюванням паза і дозволяє досить точно зробити кілька проходів фрезою, заглиблюючи її.

Фото 21 Радіусна штанга (важіль)

Існує інший спосіб пазування направляючого слота, який може бути будь-якої форми, наприклад, еліптичної форми або ж дуже великого радіуса (див. фото 22). Суть полягає у тому, що направляючий профіль контактує з фрезером і направляє його в потрібному напрямку.

Фото 22  Направляючий профіль для фрезера

Для цього виготовляють концентричну підошву для фрезера та закріплюють її паралельно з центром обертання кінцевої фрези.

Направляючий профіль потрібно надійно закріпити до поверхні доріжки. Направляюча спрямовує лише одну сторону фрезера, тому він працює точно, лише тоді, якщо фрезер весь час міцно контактує з направляючою. Тому важливо подати фрезер у правильному напрямку, щоб бік підошви столика фрезера завжди був притиснутий до напрямної (див. малюнок 30). Якщо рухати фрезер у зворотному напрямку, як правило, він відхиляється від напрямної).

Мал.30 Напрямок руху та притискання фрезера при використанні направляючого профілю

Також важливо не допускати, щоб дерев’яна тирса накопичувалися навпроти направляючих, оскільки це може відштовхнути фрезер від потрібного напрямку. Важливо уникати бокових «сходинок» гнізда (паза) (див. малюнок 31), тому при пазуванні періодично оглядайте гніздо під час руху та виправляйте будь-які дефекти паза. Якщо потрібно, зніміть шар матеріалу бокової стінки паза, зазвичай, відрегулювати положення напрямної. Також слід провірити концентричність розташування підошви на столику фрезера.

Мал.31 Дефект бокової стінки паза та спосіб його виправлення

Потрібно зробити все можливе, щоб вирізати пази правильно, і на готовій доріжці перехід від пазування з одного направляючого профіля або ж зміна положення радіусної штанги (важеля) до іншого повинен бути непомітний. Обов’язково налаштовуйте направляючі, щоб позбутися помилок перед наступними переходами.

Для уникнення помилок в фрезеруванні направляючих слотів, потрібно спочатку нарізати всі повороти, потім з’єднати з заготовками прямих і під довгу лінійку виставити фрезер і нарізати пази на прямих (малюнок 32).

Мал.32 Корекція переходу між поворотом та прямою

Фарбування траси

Ви зробили поверхню траси, підготували слоти під укладання струмопровідної шини, зачистили і пропилососили її потрібно перейти до фарбування поверхні.

Для фарбування поверхні ми використовували Універсальну, високоякісну, двокомпонентну поліуретанова емаль. 2КР можна використовувати як лак, так як він абсолютно прозорий. Використовується для захисту і декоративного фарбування виробів з МДФ, дерева, ПВХ, кольорового металу, сталі, оцинкованого заліза, алюмінію і т. д. Відмінне зчеплення і висока стійкість до дії шкідливих атмосферних явищ і стирання. Не жовтіє. Можливе застосування для підлогових поверхонь і резервуарів з питною водою. Використовується для нанесення розмітки на спортивні покриття, бетонні підлоги, лінолеум. Тонується по RAL, NCS та ін. 2 КР має найвищий екологічний рівень А+.

Фарбувати поверхню для якісного покриття потрібно мінімум два рази, з відстоюванням поверхні для повного висихання.

Коли траса пофарбована в основний колір потрібно нанести розмітку в кольорах доріжок – пофарбувати слоти.

 Згідно міжнародних правил (ISRA) а також вимог Федерації автомодельного спорту України (комітет трасових автомоделей) доріжки позначаються кольорами: Червона - Біла - Зелена - Помаранчева - Синя - Жовта - Фіолетова -Чорна) (див. фото 23).

Фото.23 Фарбування доріжок

Кольорове позначення доріжки в ідеалі повинне бути пофарбована суцільною смужкою праворуч і ліворуч з контактною шиною і фарбуванням направляючого паза.

Фарбування трас які мають менше доріжок здійснюється аналогічно: 6 доріжок - Червона-Біла-Зелена-Помаранчева-Синя-Жовта; 4 доріжки - Червона-Біла-Зелена-Помаранчева.

Якщо наносити кольорову смугу на поверхні доріжки, найкращий спосіб розмітки кольорів доріжок, є використання інструменту для нанесення кольорових смуг (див. фото 24).

Фото 24  Валик для нанесення кольорових смуг на доріжки траси.

Прокладка контактної струмопровідної шини

Контактні шини (полоса або плетінка) можуть бути прикріплені до полотна доріжки за допомогою клейкого двостороннього скотчу або контактного клею.

Перевага використання скотчу для закріплення шини до треку полягає в тому, що це набагато чистіша, краща та швидша робота, ніж контактний клей. Такий вид кріплення контактної шини можна рекомендувати для мідної плетінки (див. фото 25).

Фото 25. Кріплення мідної плетінка за допомогою клейкого двостороннього скотчу.

Декілька слів про виготовлення струмонесучих шин. Для них - можна використовувати відпалену мідь перерізом 1х10мм, яка дозволяє утворювати кругові ділянки без застосування спеціальних пристроїв (фото14). Якщо для струмопровідних шин буде використовуватись мідь або латунь перерізом 2x10мм, тоді необхідно використовувати пристрій для загинання шин (фото. 26).

Фото 26  Пристрій для виготовлення закруглень (згинання шин) струмопровідних контактів.

Якщо прокладати мідну шину не використовуючи пристрій для згинання, а безпосередньо вигинати полосу вручну та відразу прикріплювати в заглибленні паза – по-перше, вона матиме внутрішні напруги, що негативно впливатиме на надійність кріплення, по-друге, вигин шини буде не рівномірним, що наддасть змогу проложити її в поглиблені направляючого паза.

Щодо, плетінки – то на відміну від полоси, вона не перебуває під напругою, коли її прокладають - просто осідає там, де її кладуть. Але , потрібно врахувати, що при виготовленні плетінки зазвичай використовуються мастильні матеріали, і деякі залишки можуть бути присутніми при доставці, тому перед закладанням плетінки рекомендується знежирення бензином типу «Калоша».

Переконайтеся, що ви дотримуєтесь техніки безпеки, рекомендованої для обезжирювача, який ви використовуєте.

Величину натягу, яка застосовується під час укладання плетінки, потрібно регулювати, щоб отримати рівну верхню поверхню. Також потрібно слідкувати за розташуванням плетінки в поглиблені направляючого паза, тобто має бути зазор 1 мм від краю слота (див. фото 25)

В будь-якому разі потрібно переконатись, що контактна шина добре притиснулася до місця після прокладки. Доцільно кілька разів перейти свіжозакладену довжину контактної шини, щоб забезпечити  її повне фіксування.

З’єднання струмоведучих шин

Рекомендовано для розбірних трас таке з’єднання струмоведучих шин: в кінці секцій візьміть кінець мідної шини або плетінки під доріжку, як показано на малюнку 33.

Мал.33 Під’єднання живлення до контактних шин

Якщо траса не розбирається на секції, зробіть наскрізний проріз, щоб завести контактні шини під колію, там завжди буде зручно зробити надійний контакт між шинами. (див. малюнок 34).

Мал.34  З’єднання кінців контактної шини.

Є інші способи з'єднання шини на поверхні, щоб уникнути необхідності вирізати наскрізну виїмку – наприклад, запаяти в нахлест шини з подальшою обробкою утворених напливів, але вони мають більше клопоту, ніж того вони варті.

Маркування траси.

Під час гонок за певний проміжок часу слід зафіксувати пройдену дистанцію – кількість кіл та сотих частин кола. Від самого початку організації змагань на трасі були відмічені частини доріжки, для того щоб визначити фінішну позицію автомоделі, де зупинилася, коли живлення було вимкнено в кінці гонки.

Кожна доріжка траси розмічається мінімально в сотих долях кола, починаючи з лінії старту. Є два стандартних способи маркування частин доріжки: постійної відстані та радіальної. Різницю можна побачити на схемі нижче.

Мал.35 Два шляхи маркування частини довжини доріжки

Методом постійної відстані всі частки мають однакову довжину. Таким чином, коли автомоделі поруч одна з одною, модель на зовнішній доріжці повороту проїде більше сотих, ніж автомобіль з внутрішньої сторони. На діаграмі видно, що на півдорозі навколо вигину S автомодель, яка досягла по 8 на зовнішній доріжці, буде поруч з моделлю, яка знаходиться між 4 та 5 на внутрішній смузі. Це все скасується до кінця кола, при правильному проектуванні траси, коли всі доріжки будуть однакової довжини, і моделі при перетині фінішної лінії пліч-о-пліч, проїдуть однакову відстань (кількість кіл).

Фото 27 Маркування траси в сотих долях: початок – старт і фініш. 

Розташування лічильника підрахунку кіл

Лічильник кіл (стартова лінія) завжди мають бути там, де існує мінімальний ризик підрахунку помилок. Як правило, лічильники на доріжках працюють найбільш надійно, коли модель міцно знаходиться у своєму направляючому пазу (слоті). Очевидно, що автомобіль може перебувати на не своїй доріжці руху на будь-якій частині колії, але на деяких ділянках траси буде відносно легко виявити це, і виправити помилку, щоб здійснювався правильний підрахунок кіл.

 Для лічильного ділянки потрібно зробити розрив в доріжці який дорівнює 100 – 150 мм. Щоб шини живлення моделі не коротилися струмознімачем з ділянками лічильника потрібно зробити зони технічних розривів довжиною, яка дорівнює довжині стумознімача з запасом – тобто 30 мм. Виготовити їх потрібно по ширині і товщині екрану бажано з текстоліту (дивись фото 28).

   Фото 27  Стартова зона – зона датчиків лічильника.

 Програмне забезпечення можна використовувати від любого виробника, головне щоб лічильники вірно рахували кола, а програма видавала вірний прогноз в кінцевому результаті гонки і мала можливість вести і друкувати протоколи проміжних результатів та вивести фінальний.

 На нашій трасі завдяки спонсорам встановлено краще програмне забезпечення – Lap Master.

 Lap Master - це найкраще програмне забезпечення ведення гонки змагань міжнародного, всеукраїнського і т.д. рівня, воно проводить підрахунок кіл та управління гонкою з видачою проміжних протоколів та сумарний кінцевий, вираховує прогноз кожного учасника гонки, слідкує за місцем яке займає кожний учасник під час гонки.

- Точна мілісекундна синхронізація завдяки виділеному обладнанню.

- Запуск на сучасних Windows/XP, Vista, Win/7, Win/8.x, або Win/10 з USB-підключенням.

- Перший вибір в епоху Інтернету з Live Timing та автоматизованою публікацією в Інтернеті.

Pit zone – для повернення моделей після довготривалого ремонту на трасу. Для цього використовуються ділянка траси на прямій, в місці, щоб ні кому не заважати під час гонки.

Фото 27   PITZONE

Використана література

1. Навчальні програми з позашкільної освіти науково-технічного напрямку.  Навчальна програма з трасового автомоделювання. К.: УДЦПО, 2018.

1. Методична розробка. Правила проведення змагань з автомодельного спорту серед учнівської молоді (трасові моделі) Левіна І.Є. Романенко С.В. К.: Український державний центр позашкільної освіти, 2017 – 14с.
2. Бехтерев Ю. Г. На старте автомодели. М.: ДОСААФ СССР, 1977
3. Гусев Е.М. Пособие для автомоделистов. Гусев Е.М., Осипов М.С.М.: ДОСААФ СССР, 1980.
4. Драгунов Г.Б. Автомодельный кружок. М.: ДОСААФ СССР, 1988
5. Драчинський А.Г. Автотрасове моделювання. Навчально-методичний посібник. - Полтава, „Інтерграфіка” 2007 р. - 92 с.
6. Клочан Л.С. Перші кроки автомоделіста. – К.: Дитвидав, 1959.
7. Методична розробка Правила змагань з автомодельного спорту серед учнівської молоді (трасові моделі).
8. Ломтєв Є. Автотрек в спортзалі // Моделіст-конструктор, М., №9 1979р. – 19с.
9. Псахис З.Я. Кружок юных автомоделистов. М.: Учпедгиз, 1958
10. Rulebook 2016 International slotracing association.
11. http://www.bscra.org.uk/trackbuild/index.htm.

ДОДАТКИ

Вимоги до трас. Витяг з Положення змагань з автомодельного спорту (трасові моделі).

4.5. Вимоги до трас

4.5.1. Траса складається з наступних частин: полотно доріжок, блок живлення, блок підключення контролерів, таймера та лічильника кіл.

4.5.2. Для проведення етапів Всеукраїнських змагань траса повинна мати  8 доріжок, а для проведення інших змагань не менше 4 доріжок з довжиною не менше 30 метрів. Поверхня полотна повинна бути рівною. Траса повинна добре проглядатись з місця учасників. Конфігурація  може  бути  довільною.

4.5.3. Напрямний паз між струмопровідними шинами повинен бути шириною не менше 3 мм і глибиною не менше 9 мм Струмопровідні шини повинні бути шириною 10 ± 2 мм та завтовшки не менше 0.5 мм. Ширина доріжки для моделі повинна бути постійною по всій довжині і складати не менше 100 мм Не допускається перетин доріжок на одному рівні. Мінімальний радіус повороту внутрішньої доріжки  не менше 250 мм (цей розмір суттєво впливає на середню швидкість по трасі)

4.5.4. Борти траси розташуються на відстані не менше 100 мм від осьової лінії крайніх доріжок. Мінімальна висота борта – 30 мм Висоту бортів та відстань до них на зовнішніх ділянках поворотів необхідно збільшувати. Поверхня бортів має бути рівною та не мати розривів.

4.5.5. Джерело напруги траси повинно мати 12 – 14 Вольт, мінімальна потужність 150 Ватт на кожну доріжку. Права, за напрямком руху струмопровідна шина повинна мати від’ємну  полярність.

4.5.6. Схема, кольорове та цифрове позначення клем струмопостачання траси і місць підключення контролера згідно мал.6.

Мал. 6

4.5.7. Траса повинна бути обладнана системою підрахунків кіл і таймером з регулюванням тривалості заїздів в межах 1, 2, 3, 5, 15, 20 хвилин. Кожна доріжка траси розмічається в десятих долях кола починаючи з лінії старту. Цифри наносяться на полотно траси. Доріжки позначаються цифрами.

4.5.8. З метою покращення щеплення гуми з полотном траси, на поверхню необхідно наносити шар намазки.

Рецензія

на методичну розробку «Проектування та виготовлення траси

для запуску моделей slot car»

(Упорядник: Соловей В.В., Петренко О.І., обсяг 47 с.)

 Методична розробка «Проектування та виготовлення траси для запуску моделей slot car» створена керівника гуртків трасового моделювання, призначена для використання гуртками учнівської молоді спортивно-технічного напрямку.

 Потреба створення даної розробки обумовлена впровадженням сучасних вимог до проведення змагань з трасового автомоделювання всеукраїнського, обласного, районного і гурткового рівня, що у свою чергу забезпечує подальше  удосконалення навчально-виховного процесу та оптимізацію діяльності гуртків даного технічного напрямку у навчальних закладах позашкільної і шкільної освіти.

У розділі методичної розробки «Проєктування траси» розкрито критерії проєктування і виготовлення автомодельної траси згідно сучасних критерій і вимог до трас, методичної розробки «Правила проведення змагань з автомодельного спорту серед учнівської молоді (трасові моделі)»  Левіна І.Є. Романенко С.В. К.: Український державний центр позашкільної освіти, 2017 – 14с.

Методична розробка в розділі «Виготовлення траси» надає змістовну інформацію про сучасні матеріали, нові інструменти і порядок роботи з ними для високоякісного виготовлення сучасної траси відповідаючої  вимогам проведення змагань міжнародного рівня. 

Методична розробка «Проектування та виготовлення траси для запуску моделей slot car» заслуговує на позитивну оцінку та рекомендується до застосування під час роботи гуртків з трасового автомоделювання під час практичної діяльності учнів у загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах та в інших установах.              

Рецензент:

доцент, кандидат педагогічних наук,

професор кафедри теорії та методики

професійної підготовки Національного     Дмитро ЛЕБЕДЄВ

педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова.