Методична розробка Професійне самовизначення як чинник соціалізації та адаптації вихованців

Методична розробка

Професійне самовизначення як чинник

соціалізації та адаптації вихованців

Підготувала:  керівник гуртка- методист ЗХК ЕСТ “Ювента”Шепеленко Ірина Анатоліївна

 «Талановита людина талановита в усьому»

У сучасній педагогічній теорії та практиці особливої значущості набуває проблема соціально-педагогічної підтримки обдарованих дітей та молоді, створення освітнього сприятливого для розвитку особистості середовища з високим рівнем сформованості творчих здібностей та їх самореалізації.

          Зазначені завдання задекларовано у новому Законі України «Про освіту», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», Указі Президента «Про заходи щодо розвитку системи виявлення та підтримки обдарованих і талановитих дітей та молоді» (2010), Проекті «Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 рр.». У цих
державних документах наголошується на тому, що успішна соціалізація учнівської молоді можлива за умови переорієнтації та переструктурування змісту та форм організації навчально-виховного процесу.

Важливо зазначити, що особливої актуальності у сучасних умовах розвитку освіти набуває проблема соціалізації обдарованої учнівської молоді.6

 Соціалізація особистості (від латин. socialis – суспільний) – це процесс входження людини у суспільство та активне засвоєння нею соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності у цьому суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, відповідні практичні навички, що надає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Соціалізація особистості триває все життя та має певні напрями . Одним із напрямів соціалізації особистості є її професійне самовизначення.

 Професійне самовизначення частіше визначається як вибір людиною напряму та змісту подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення власної життєвої мети та моральних цінностей. Це цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення. Соціалізація містить процес професійного самовизначення особистості, а саме: формування професійних інтересів, напрямів, здійснення вибору професії – по суті, вибору життєвого шляху та місця в соціально-професійній структурі суспільства.

Відповідно сутнісні риси соціалізації – це адаптація та саморозвиток, формування ціннісних установок, пристосування до соціальних умов – притаманні процесу професійного самовизначення особистості, а принципи соціалізації є провідними в аналізі процесу професійного самовизначення особистості.

Щодо професійного самовизначення у контексті соціалізації особистос-
ті, то його важливо здійснювати, використовуючи один із двох зазначених

підходів:
перще: процес професійного самовизначення – природний процес, що виникає як особистісне новоутворення на певному проміжку онтогенезу;
друге: процес професійного самовизначення – штучно організований процес, що вбудованоу певну практику (профорієнтацію).
Потрібно зазначити, що з позиції першого та другого підходів професійне самовизначення характеризується в контексті явища соціалізації, є процесом входження молоді у суспільне життя .

У контексті актуальності значущості набуває професійна орієнтація, як

науковопрактична система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення та науково обґрунтована система форм,

методів та засобів впливу на людину, що сприяє своєчасному вибору професії з урахуванням нахилів, здібностей, інтересів, а також кадрових

потреб країни.

 Таким чином, підготовка обдарованої дитини до професійного самовизначення передбачає здійснення спеціально організованої психолого-педагогічної діяльності, спрямованої на формування в неї здатності до самоаналізу та аналізу професій через існуючі три фактори профорієнтації:
1-й фактор – індивідуальні здібності та особливості, можливості, вміння, інтереси людей;
2-й фактор – особливості професії, вимоги, що висувають перед людиною;
3-й фактор – правильне співвідношення між собою 1-го та 2-го факторів.

Разом з тим, професійний вибір – це процес багатоетапний стосовно

утворення та прийняття рішення.

На першому етапі виникає проблема вибору професії, приймається рішення. Другий етап пов’язано зі з’ясуванням джерел інформації, компетентних осіб, які допомагають у виборі професії.

Третій етап – збір інформації, що відображає суттєві моменти конкретної ситуації вибору.

На четвертому етапі формується узагальнене уявлення про ситуації вибору професії.

П’ятий етап – це пошук варіантів вирішення, їх оцінювання.

Шостий етап - здійснюється остаточний вибір професії .

         Результатом дослідження проблем відповідності особистості та професії стало визначення поняття «обдарованість». Це поняття розглядалося дослідниками, як особистісна якість, що відповідає вищому рівню узгодженості особистості та професії.

 З впевненістю можна стверджувати, що значущу роль у профорієнтації вихованців покликані відігравати соціальні інституції, до яких належать позашкільні навчальні заклади. У них зміст профорієнтаційної діяльності визначається двома основними завданнями – створити профорієнтаційну (з чого обирати) та мотиваційну (чому обирати те, а не інше) основу, на якій будується професійний план обдарованого вихованця.

Частині обдарованих дітей властива мультипотенційність, адже існує думка, що талановита людина талановита в усьому. Мультипотенційність створює внутрішній конфлікт, пов’язно з вибором сфери діяльності. За можливості обдарованої дитини реалізувати себе у багатьох сферах діяльності, правильний вибір професії буде здійснено з урахуванням ціннісних орієнтацій, оскільки вони є основою цілей, ідеалів, переконань, інтересів, а також пов’язані з пізнавальною та вольовою сферами діяльності.

З прихологічної точки зору стає зрозуміло, що на меті необхідно ставити поступове та методичне втілення творчих посилів у діяльності особистості. З часом діти самостійно здійснюють вибір та визначатимуть себе, як творчу особистість, використовуючи власні можливості у творчій самореалізації. Повинен поступово та безперервно розвиватися процес творчого самовизначення особистості.

Таким чином, урахування психологічних аспектів профорієнтаційної діяльності з обдарованими дітьми створює достатньо психологічну підтримку особистості щодо вибору майбутньої професії, а також сприяє запобіганню виникнення труднощів психологічного характеру, притаманних обдарованим дітям у життєдіяльності, та у професійній діяльності.

Соціалізацію обдарованої молоді в контексті професійного самовизначення необхідно розглядати як:

-соціально-педагогічне поняття, що відображає перебіг соціального формування особистості у конкретному середовищі з визначенням місця у соціумі;

-невід’ємну частину цілісного освітньо-виховного процесу у різних типах навчальних закладів у системі освіти.

Отже, профорієнтація має бути органічною частиною освітньо-виховної діяльності ПНЗ, оскільки вибір професії, як усвідомлення необхідності власної участі в суспільно-корисній діяльності, є важливою умовою формування особистості, підвалиною успішної соціалізації.

Важливо зазначити, що процес соціалізації  вихованців у профільних гуртках містить раннє залучення обдарованої дитини до науково-пошукової діяльності з орієнтацією на визначення майбутньої сфери професійної діяльності.

Освітнє середовище ПНЗ є тим соціумом, в якому процес соціалізації обдарованої дитини може бути ефективним, оскільки зорієнтований на створення сприятливих можливостей для самовдосконалення, самореалізації, розвитку особистості, повноцінного і гуманного мікросередовища, де здійснюється інтелектуальне становлення обдарованої особистості.

Висновок.  Професійне самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення молодою людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.

         Результати, виявлені у процесі теоретичного дослідження дозволили зробити узагальнюючі висновки. Аналіз досліджень, проведених за останні роки (Л.І. Божович, І.С. Кон, С.П. Крягжде, Н.Г. Морозова, З.В. Огороднійчук, Т.І. Щукіна) показують, що у вихованців старшого віку зустрічається уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно, можуть бути і коливання. Це спостерігається в тому випадку, коли кілька професій подобаються одночасно, мається конфлікт між схильностями і здібностями, між ідеалом у виборі професії і реальних перспектив. На вибір професії впливають і думки інших людей: інтерес, батьки радять інше, товариш - третє. Вихованців старщого віку завжди хвилює проблема вибору, і вони ведуть з цього приводу розмови з однолітками і з навколишніми дорослими.

       Основним завданням профорієнтаційної роботи є допомога сформувати у вихованців ефективне рішення яке вплине на вибір професії та буде віддзеркалювати як індивідуальні так і суспільні потреби. Вибір професії - це не одномоментовий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.

      Проблема вибору професійного і життєвого шляху встає перед людиною в тому віці, коли вона до кінця не усвідомлює всіх віддалених послідовних життєвих виборів, пов'язаних з роботою, створенням сім'ї соціальним просуванням, матеріальним добробутом і духовним розвитком. З нього починається самостійний життєвий шлях людини. Перше, дуже важливе і самостійне рішення людині доводиться ухвалювати, спираючись не на життєвий досвід, який приходить з роками, а швидше, на уявлення про своє майбутнє і про майбутнє суспільства, в якому їй належить жити.