Методична розробка "Путівник юного акваріуміста"

Тесленко Наталя Василівна

 

 

 

Всеукраїнський конкурс програм, навчально – методичних матеріалів, та віртуальних ресурсів з еколого-натуралістичного напряму позашкільної освіти

 

ПУТІВНИК ЮНОГО АКВАРІУМІСТА

(Методичні рекомендації для вчителів біології, екології, учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців гуртків еколого-натуралістичного напряму, бажаючих займатися акваріумістикою)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг 2020

Методичні рекомендації для вчителів біології, екології, учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців гуртків еколого-натуралістичного напряму, бажаючих займатися акваріумістикою.   Рекомендації розроблені автором на основі вивчення літературних джерел, інтернет- видань та відеоматеріалів, проведеної дослідницько-експериментальної роботи на базі гуртка «Юні акваріумісти» КПНЗ «СЮН Покровського району» КМР. Автор розповідає про особливості створення і утримання акваріуму,  риб (рекомендованих для початківців) та інших акваріумних тварин і рослин, інструктивні картки для проведення досліджень гідробіологічного напряму. Дана робота поєднала в собі багато матеріалу міжпредметного характеру: знання біології та географії, зоології, ботаніки, екології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тесленко Н.В., керівник гуртка «Юні акваріумісти» КПНЗ «СЮН Покровського району» КМР; «ПУТІВНИК ЮНОГО АКВАРІУМІСТА»; Методичні рекомендації  для вчителів біології, географії, екології, учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців гуртків еколого-натуралістичного напряму. Кривий Ріг, КПНЗ «Станція юних натуралістів Покровського району» КМР,2020. –  79 с.

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….…….....4

РОЗДІЛ І.. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ГАЛУЗІ

АКВАРІУМІСТИКИ……………………………………………........7

РОЗДІЛ ІІ. СТВОРЕННЯ ТА УТРИМАННЯ АКВАРІУМА……..11

Вибір акваріума……………………………………………………....11

Вибір місця для акваріума…………………………………………...12

Типи акваріумів…………………………………………………..…..12

Акваріумне обладнання………………………………………….......14

Догляд за акваріумом…………………………………………….…..14

РОЗДІЛ ІІ КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПОЧАТКІВЦІВ……….........16

РОЗДІЛ ІІІ ВОДНІ РОСЛИНИ В АКВАРІУМІ…………………....22

РОЗДІЛ ІV АКВАРІУМНІ РИБИ…………………………………...33

РОЗДІЛ V ІНШІ АКВАРІУМНІ ТВАРИНИ…………………..…...44

Іспанські тритони…………………………………………………….44

Шпорцеві жаби………………………………………………….…....46

Червоновухі черепахи………………………………………………..49

ІНСТРУКТИВНІ КАРТИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА ГІДРОБІОЛОГІЧНОГО НАПРЯМУ…………………………….52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..78

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Акваріумістика, яка виникла завдяки зусиллям учених і мандрівників-натуралістів, стала улюбленим заняттям в часи дозвілля для мільйонів людей. З кожним роком все більше одягаються наші міста та села. Багато зручностей для праці відпочинку і розваг отримало сучасне людство. І тим паче, все більше людей прагнуть проводити більше часу в спілкуванні з природою.  Акваріум – це не просто міні водойма, це жива картина природи.  А дітям він завжди приносить багато радощів, розвиває та долучає до живої природи, вчить бережливому ставленню до неї. За останній час домашній акваріум став не просто скляною посудиною, в якій ростуть декілька видів рослин і плавають рибки. Зараз він все частіше виступає як ключова деталь інтер’єру, є модним атрибутом і неперевершеною окрасою будь-якого помешкання, вкладає в собі велику естетичну цінність. Завдяки поєднанню різних форм та видів живої природи, сучасної техніки і дизайну в одне ціле нам доступна неперевершена краса акваріума.

Кожному, хто хоч раз бачив яскравий акваріум, надовго запам`ятаються яскрава зелень та багрянець рослин, рухливі зграйки дивовижних риб і тварин. Акваріум з кришталево чистою водою, різноманітними рослинами та яскравими рибками став справжньою окрасою помешкання. Створення та спостереження цього живого та зеленого світу приносить справжнє естетичне задоволення. Спостереження за життям акваріумних тварин і рослин саме по собі дуже цікаве і збагачує нас знаннями законів природи. (Рис.1,2)

 

 

 

 

 

 

 

Акваріум – це об’єкт, який дозволяє всебічно вивчати живі організми, їх розвиток, взаємовідносини та зв’язок із середовищем існування. Біологічний комплекс сучасного акваріуму – це складна екосистема, що дає можливість ознайомитися з кругообігом речовин в природі, сприяє формуванню естетичних почуттів та екологічного мислення, це не лише унікальна окраса для будь-якого інтер’єру, але й важливий компонент підтримки здоров’я, енергетичного потенціалу та психічної рівноваги людини, як в умовах квартири так і у офісах. Він сприяє створенню сприятливого мікроклімату в приміщенні, підвищує вологість, що є профілактикою респіраторних захворювань та навіть астми, особливо у опалювальний період. Розведення акваріумних риб не викликає алергічних реакцій людей, як це спостерігається при вирощуванні теплокровних тварин, тому все більше любителів тварин, які мають алергічні прояви на шерсть, приймають рішення про придбання акваріуму. Заняття таким видом діяльності, як акваріумістика, позитивно впливає на серцево-судинну та нервову системи. Вчені британських університетів спільно з експертами з національного морського акваріуму оцінювали стан організму добровольців, які спостерігали за акваріумами. В усіх учасників експерименту знизилися кров’яний тиск і частота серцевих скорочень. Доведено, що споглядання за життям акваріуму викликає у людей заспокоєння та врівноваженність. Особливої актуальності акваріум набуває в умовах мегаполісів з шаленим ритмом життя, навантаженнями, при майже повній відсутності природних ландшафтів. Психотерапевти називають акваріум «домашнім миротворцем», що заспокоює після щоденних турбот і нагадує тиху затишну гавань, де є тільки природа, світло і вода. Завдяки «акваріумтерапії» полегшуються симптоми мігрені, згасає невроз, стрес та апатія. (рис.3,4)

З метою профілактики безсоння корисно розміщувати акваріум у спальнях. Лікарі рекомендують «акваріумтерапію» хворим на неврози та депресію. Вчені помітили, що у будинку престарілих в Америці в кімнатах, де були встановлені акваріуми у постояльців не лише покращився апетит, але й знизилась агресія та нормалізувалась адекватність сприйняття оточуючого.

 

 

 

 

 

 

 

 

Акваріуми відіграють важливу роль і в науково-дослідній роботі. Дослідникам набагато простіше спостерігати за його мешканцями в акваріумі, ніж у природних умовах, визначати особливості їхньої поведінки, забарвлення, живлення та нересту. Американський учений Дж. Коутес, спостерігаючи електричних вугрів, що містилися в акваріумах Нью-йоркського музею, уперше відкрив групові сигнали спілкування в електричних риб, що підтверджено потім спеціальними експериментами інших науковців. Утримуючи та розмножуючи в штучних умовах рідкісні види риб, акваріумісти роблять значний внесок у міжнародні ініціативи щодо відновлення зникаючих видів, кількість деяких із них уже нині перевищує природну популяцію. Ними розроблені нові види кормів, вивчено різноманітні рибні хвороби й визначено методи їх лікування, виведено нові види, зроблено генетичні відкриття, вивчено причини зміни співвідношення статей у рибному потомстві.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ГАЛУЗІ АКВАРІУМІСТИКИІ

 

 

Ведення та розвиток галузі акваріумістики своїм корінням йде в таке далеке минуле. Перші згадки про розведення риб пов'язані з Єгиптом і Ассирією. У Єгипті вже декілька тисячоліть тому почали розводити африканських тиляпій. Єгиптяни ще за 5-6 тис. років до нашої ери тримали в ставках багатьох нільських риб, переважно яскравих або незвичайних за формою та поведінкою. На малюнках стародавніх папірусів легко впізнати сомів, тиляпій, хромісів, риб-слонів. Архітектори Вавілона, у висячих садах Семіраміди створювали відкриті декоративні ставки з рибами ще в IX в до н. е. В палацах для тих же цілей встановлювалися кам'яні чаші-басейни. Під час розкопок Помпеї знайдено басейни в кімнатах і фрески, які свідчать, що в басейнах були риби. З розповідей іспанських завойовників, які в XVI ст. висадилися в Мексиці, відомо, що правитель ацтеків Монтесума мав зоопарк, де утримував спійманих у горах, пустинях і лісах звірів і птахів, а в басейнах з прісною і морською водою – яскравих рибок. Чаші-акваріуми стояли і в покоях Монтесуми. 8 Але найбільшого розвитку в стародавньому світі акваріумістика досягла в країнах Сходу – Китаї, Японії, Кореї, Сіамі (Таїланді). Початок розведення декоративних порід риб було покладено в Китаї. В буддистских монастирях того часу з’явились перші золоті рибки, як результат генетичної мутації, які відрізнялися від звичайного срібного карася (Carassius auratus), яскравим забарвленням. Зображення золотої рибки в ранніх пам’ятках китайської писемності з’являється й на гербах знатних родин. Риб із червоним забарвленням вважали священними. Найбільшого розквіту робота з виведення нових порід золотої рибки досягла в період династії Мін (1368–1644 рр.). Саме тоді з’явилися предки майже всіх сучасних порід. Центрами їх розведення стали Пекін, Шанхай, Кантон. У 15 ст н.е.. золота рибка потрапила до Кореї, Японії, Індонезії. Японські любителі вивели близько 130 порід кольорових варіантів золотої рибки, які відрізнялись не тільки за забарвленням, але і за формами. Набувши нової зовнішності, золоті рибки не втратили звичок карася. Вони риються в ґрунті, не відмовляються від будь-якої їжі, люблять просторі акваріуми й добре почувають себе у свіжій воді. Китайські імператори утримували свої живі багатства в порцелянових вазах, прикрашених квітками лотоса. А китайські селяни для своїх улюбленців плели з рисової соломи кошики, такі щільні, що вода з них не виливалася. Звичайно, ці акваріуми були непрозорі й за рибами можна було спостерігати тільки зверху. Європейські натуралісти, крім екзотичних золотих рибок, намагались утримувати прісноводних і морських риб помірних широт. У середині ХVІІ ст. тримали в’юна, щоб, спостерігаючи за його поведінкою, передбачати настання негоди. Перші наукові роботи по гідробіології почалися в Стародавній Греції, Аристотель описав більшість існуючих видів риб на той час. У стародавньому Римі багаті римляни встановлювали у себе декоративні басейни – пісціни (Piscīna – рибний садок, від латинського pisces – риба), у яких розводили сомів, мурен, осетрів. У 1841 році з'явився перший акваріум в сучасному розумінні цього слова. Англійський учений Незевіль Вард (1791–1868), поселив в скляну судину золотих рибок разом з рослиною валіснерією, і так випадково став одним з прабатьків сучасного акваріума. Перша європейська книга з акваріумістики «Природнича історія свійських тварин» видана в 1797 р. в Тюрингії Й. М. Бехштейном, де описано умови утримання в неволі в’юна й золотої рибки. Труднощі, із якими стикалися перші акваріумісти, усунуто завдяки багатьом досягненням біологів ХVІІІ–ХІХ ст.: відкриттю мікроорганізмів, дихання та фотосинтезу рослин, виникненню генетики тощо. У кінці минулого століття акваріумістика набула значного поширення у Англії та Франції. Англійський учений-натураліст Ф. Г. Госсе, працюючи у Лондонському зоопарку, запропонував слово «акваріум» для виставки риб.  Через два роки вона перетворилася на постійний Лондонський акваріум. Госсе вважав акваріум найкращим засобом поширення біологічних знань серед населення. В 1728 році в теплицях англійського герцога Річмондського вперше були створені умови для нересту золотих рибок та вирощування їх потомства в акваріумних умовах. У Росію золотих рибок привіз із Франції князь Григорій Потьомкін. На розвиток акваріумістики вплинула діяльність Російського товариства акліматизації тварин і рослин, яке в 1863 р. в Москві влаштувало першу виставку акваріумів і вітчизняних прісноводних риб. У 1870 р. в Санкт-Петербурзі створено Товариство любителів акваріумів, яке очолив А. А. Набатов – автор книжок «Морський акваріум у кімнаті, його обладнання та догляд за ним» і «Кімнатний прісноводний акваріум». У Москві Товариство любителів акваріумів і тераріумів заснував у 1899 р. М. Ф. Злотницький, який написав «Акваріум любителя» – першу в Росії книжку про акваріум. На початку 20 століття в колекціях ентузіастів акваріумістики було близько 130 видів риб. У Петербурзі, Москві, Києві видавали акваріумістичні журнали. У Києві в 1910 р. Л. А. Шелюжко заснував першу в нашій країні й найбільшу на той час у Європі риборозводню, що працювала протягом тривалого часу. Багато видів риб науковець зумів розмножити вперше. На визнання його заслуг один із видів африканських коропозубих риб названо епіплатис-Шелюжкою. У 20-30 роках минулого століття у багатьох містах Росії та України з’явилися гуртки акваріумістів. Для забезпечення їх рибами при Московському зоопарку розпочала роботу риборозводня. У роки Великої Вітчизняної війни (1941 р.) Московську риборозводню зруйновано бомбою, але частково її відбудовано вже наступного року. Риборозводня постачала рибок у школи та дитячі садки, давала потрібних медицині земноводних аксолотлів. У 1947 р. завершено відбудову Московської риборозводні, а потім – Київської. У країні знову з’явилися товариства акваріумістів. Вийшли в світ книжки відомих акваріумістів Ф. М. Полканова, М. М. Ільїна, М. Д. Рахліна, В. С. Жданова. Із 1958 р. видається всесоюзний журнал «Рибоводство і риболовство», потім – «Риболовство», у якому був розділ «Акваріум». Згодом інформацію для акваріумістів друкували в журналах «Риболов» та «Природа й людина». Великі колекції риб утримують зоопарки й природні музеї. У багатьох містах працюють клуби акваріумістів, які проводять виставки та конкурси. В Україні на сьогодні найбільшими акваріумними центрами вважаються Харків, Київ, Одеса та Львів. У Харкові існують потужні риборозводні, тому й ціни на акваріумних жителів тут найнижчі. Одеса цікава тим, що, по суті, вона є пунктом доставки для риби, яка завозиться зі східних країн (Таїланду, Китаю, Тайваню). А в Києві сходяться всі акваріумні потоки, тому тут асортимент представників акваріума найширший. [ 4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.  СТВОРЕННЯ ТА УТРИМАННЯ АКВАРІУМА

Вибір акваріума

Акваріум представляє собою маленький водний світ, який поєднує в собі різні форми життя, які тісно взаємодіють між собою. Як і в природних умовах, мешканці акваріуму підпорядковані законам природи і живуть згідно нього. Тому важливо створити в акваріумі необхідні умови для їх життя та розвитку. Особливістю акваріуму є те, що через скляну стінку ми можемо бачити підводну частину водойми з його мешканцями, що неможливо в природних умовах. (рис 5, 6)

 

 

 

 

 

 

 

 

Вибір місця для акваріума

Перш за все необхідно визначитися з місцем, де буде знаходитись акваріум. Він не повинен стояти напроти вікна, так як влітку вода буде перегріватися. На акваріум в жодному разі не повинні падати прямі сонячні промені, інакше він буде заростати водоростями. Водорості це не окраса акваріума, а непривабливого виду та кольору обростання на склі, ґрунті, а іноді просто зелена мутна вода. (рис. 7)

 

 

 

 

 

 

 

Типи акваріумів

Акваріум – резервуар для води, де розміщують риб, основний елемент акваріумістики. Діляться на декілька типів:

• Безкаркасні акваріуми. Тримаються виключно завдяки силіконовому клею. Тут немає ні гвинтиків, ні металевих рам, навіть коли резервуари дійсно великі.
• Акваріуми із оргскла. Органічне скло або плексиглас. В нього є ряд переваг, але є і недоліки. Переваги: ізолює тепло води краще, ніж звичайне скло; можна формувати за бажанням; воно не жовтіє та не б`ється так часто, як звичайне скло.
• Недоліки: треба користуватися спеціальним приладдям по догляду за акваріумом, щоб не пошкрябати скло.
• Акваріум і меблі: вітрини та комоди, тумби і шафи так і називаються – акваріумні меблі.
• голландський – акваріум, предначений для акваріумних рослин, його ще називають "травник» – кожний вид рослин висаджується не поодиноко, а великими групами, щоб затінити стебла і створити вид густих зарослів (рис.6), дотримуючись ярусності: високі рослини висаджуються на задній план;

За середовищем проживання всі акваріуми умовно ділять на 3 категорії: прісноводний, солоноводний, морський.

Прісноводні – розраховані на утримання прісноводних риб і рослин. Більшість акваріумістів віддають перевагу саме цьому типу акваріумів

Морські акваріуми призначені для утримання морських риб і рослин. Зазвичай, морський акваріум має великі розміри (від 400 л), оскільки морські риби крупніші прісноводних. Для такого акваріуму краще підбирати риби подібної поведінки та однакових розмірів. Заселення акваріуму проводиться із розрахунку 1 см довжини риби на 5-8 л води. Морський акваріум більш трудомісткий в експлуатації, оскільки морські організми більш вимогливі до середовища проживання. Потрібна підвищена увага до стану води (щільність, кислотність, температура і ін.). Особливо складно утримувати рифовий морський акваріум. Він досить дорогий і складний в експлуатації.

Солоноводний акваріум. Існують окремі види водних тварин і рослин, які проживають у воді, солоність якої не перевищує 102% – топняк, криптокорина жгутикова, морскі діатомеї. Хвостоколові скати, багато видів живородящих риб (наприклад гуппі, деякі моллінезії) зустрічаються не тільки у прісних але і в солонуватих водах. За функціональним призначенням декоративні акваріуми діляться на: -загальний акваріум акваріуміста-початківця, в якому утримується багато різних видів і систематичних груп риб, безхребетних, рослин; - колекційний в основному включає певні групи риб, представників однієї родини (харациди, цихліді, пеціліди и ін.); - видовий – вид колекційного акваріуму, в якому утримується тільки один вид або декілька близьких видів риб (елассоми, барбуси, гуппі та ін.); - біотопний – в ньому імітують окремо взятий подводний ландшафт (рельєф озера, берег річки, коралова літораль, тощо) (рис. 8)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8

Акваріумне обладнання

Приладдя та обладнання для акваріумів випускають в великому асортименті.

Гумовий шланг для заміни води і одночасного очищення дна повинен мати внутрішній діаметр 8 мм. Та довжину 2 метри. Для зручності на кінці шлангу потрібно приладнати скляну трубку з невеликим воронкоподібним розтруб (для чистки дна).

Склоочисник необхідний для чистки внутрішньої поверхні стінок акваріума від мікроскопічних водоростей.

Водяний термометр – необхідний прилад для акваріума, особливо при утриманні в ньому тепловодних екзотичних мешканців.

Освітлювачі. Для більшості рослин, особливо для плаваючих, найбільш ефективне верхнє освітлення. Для освітлення акваріума вважається достатнім приблизно 0,5 Вт на літр води при освітленні на 12-14 годин на добу.

Обігрівачі. Звичайна кімнатна температура – 18-20 градусів недостатня для тепловодних екзотичних риб. Оптимальна температура для більшості з них – 24-25 градусів, а в період нересту – 27-28. Необхідно використовувати спеціальні стержневі обігрівачі з терморегулятором для підтримки температури на заданому рівні.

Компресори та фільтри. Найбільш раціонально використовувати компресор не тільки для аерації води, але і для її фільтрації. Зручний фільтр в вигляді поролонової губки з заглибленим в неї розпилювачем. Всі фільтруючі прилади треба ретельно промивати не менше одного разу на тиждень.

Догляд за акваріумом

Акваріуми, оснащені необхідним обладнанням, добре зарощу рослинами і ,головне, не перенасичені хаотичною суміщу риб, будуть залишатися привабливими та доглянутими при мінімальних затратах труда та часу. Важливо завжди пам`ятати наступне:

Акваріум повинен мати в кімнаті своє постійне місце, де він вписується в інтер’єр;

Чим більший акваріум, тим менше він потребує догляду і тим більше шансів на успіх;

Треба виділити час для догляду за акваріумом, чистки та годування, так як тільки доглянутий акваріум виконує свою естетичну функцію. В акваріумі постійно протікають різноманітні біологічні процеси, які необхідно регулювати, направляти на підтримку біологічної рівноваги. Догляд за акваріумом не складний, але потребує дотримання багатьох правил. Догляд за акваріумом здійснюється постійно, для чого потрібно мати багато терпіння: передчасне втручання в процеси, що протікають в акваріумі, може звести нанівець всі старання по його устрою, щоб цього не трапилось, потрібно розібратися в сутності цих процесів. Догляд за акваріумом повинен бути регулярним та грамотним. Він включає:

• контроль за станом риб, відлов хворих, посадку        нових;
• годування риб;
• догляд за акваріумними рослинами;
• чистку акваріума та фільтрів;
• часткову заміну води.

Догляд за рослинами закладається в видаленні старих, пожовклих листків та стебел. Рослини, що дуже розрослися потрібно проріджувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПОЧАТКІВЦІВ

 

Дізнайтесь більше про рибу перед покупкою

Коли приходить час купувати рибу, знайдіть трохи часу, щоб дослідити, що саме ви купуєте. Зрозумійте, наскільки великою стане риба, її темперамент, вимоги до простору та з якою рибою вона буде ладити.

 Налаштуйте оптимальні умови акваріумної води

Різні типи водного життя потребуватимуть різних водних умов, але для будь-якої підводної істоти необхідне належне середовище. Кілька факторів, які слід врахувати, включають:

• Кондиціонування води. Вода з-під крана має незліченну кількість властивостей, які потрібно збалансувати в акваріумі, щоб підтримувати водний світ. Для належного кондиціонування води використовуйте дехлоруючий засіб разом з біологічною добавкою до акваріума.
• Підтримка належного рівня рН. рН - це показник кислотності або лужності води у вашому резервуарі. Придбайте набір для перевірки рН, щоб перевірити рівень рН. Прісноводна риба зазвичай живе, коли рівень рН становить від 6,8 до 7,5, залежно від виду, оскільки саме такий діапазон у природньому середовищі допомагає вашій рибі протистояти хворобам. Регулярно перевіряйте його коливання та вносіть необхідні зміни для калібрування, оскільки зміна рН більше 0,3 протягом 24 годин може призвести до того, що риба зазнає стресу або сприйнятливості до хвороб.
• Стабілізуйте температуру. Зміни температури води також можуть спричинити руйнування водних організмів, тому ніколи не розміщуйте свій акваріум біля вікна, на якому багато сонця, або поруч із опалювальними пристроями або вентиляційними отворами, які можуть швидко змінювати температуру води. Тропічним прісноводним рибам потрібна постійна температура від 22 ° С до 27 ° С, залежно від виду. Водяний обігрівач допоможе вам підтримувати належну температуру.

Підготуйтеся до належного обслуговування акваріума

Регулярний моніторинг стану води у вашому акваріумі чи резервуарі є хорошим початком для належного обслуговування, але є й інші дії, включаючи регулярне очищення.

• Плануйте замінювати 25 відсотків води в акваріумі раз на місяць. Це допоможе підтримувати чистоту води у вашому резервуарі, а концентрації нітратів на безпечному рівні. 
• Гравійний пилосос може допомогти витягнути воду та сміття - зазвичай це є на дні вашої ємності. 
• Слідкуйте також за накопиченням водоростей. Вони можуть виглядати хмарою на склі вашого резервуару, або сама вода може виглядати каламутною, що призведе до зниження рівня кисню у воді. Щоб очистити акваріум від водоростей, використовуйте щітку для скрабування або магніт від акваріумних водоростей.

Практикуйте правильну аклімацію в акваріумі

Водні організми можуть бути чутливими до різких змін навколишнього середовища, тому не забудьте запитати у консультанта зоомагазину, які параметри води для нітратів, нітритів, аміаку та рівня рН для видів, які ви отримуєте.

 Забравши рибок додому, покладіть закритий пакет з рибками у акваріум принаймні на 15 хвилин, але не довше години, щоб забезпечити температурну адаптацію.

Відкрийте пакет і повільно додайте чверть склянки води з вашого акваріума. Повторюйте процес додавання чверті склянки води кожні п’ять хвилин, поки пакет не заповниться. Це повільно поєднує температуру та хімію, що дозволяє новим водним організмам адаптуватися до свого нового водного будинку, не вражаючись різкими змінами.

Обережно вийміть рибок за допомогою підсаку, аби вода з пакету не потрапила у ваш акваріум, даби запобігти потраплянню різних мікроорганізмів в чисту воду. Випустіть рибок в акваріум.

Уникайте перегодовування риби

Будьте впевнені, дуже важко зробити рибу голодною. Досить одного годування на день, обов’язково забезпечуючи продуктами харчування кожен вид риби у вашому резервуарі.

• Хороший корм пластівцями відповідає більшості потреб, але якщо у вас багато донних риб, ви можете додати пелети, що тонуть. Не думайте, що соми та інші донники отримають те, що їм потрібно, від пластівців, які спливають на дні ємності. 
• Якщо у вашому резервуарі є риба, що харчується водоростями, ви можете включити вафлі з водоростей, щоб доповнити їх раціон.
• Не годуйте більше, ніж риба з’їсть за кілька хвилин. Надлишок їжі не тільки шкідливий для риб і може призвести до хвороб, але він забруднить акваріум і може спричинити сплески вищезазначених хімічних речовин. 

Слідкуйте за змінами у рибок та акваріумі

Приділіть кілька хвилин, щоб регулярно спостерігати за акваріумом. Слідкуйте за змінами у зовнішності, поведінці чи апетиті рибок, щоб ви відразу помітили, що щось не так.

Трохи спланувавши і продумавши, ви можете підготувати добре керований акваріум ще до того, як принесете своїх рибок додому. Тоді, при належному обслуговуванні, ви отримаєте багато годин спостереження за тим, як ваші рибки плавають у їхньому славному новому середовищі існування. 

Керуйте світлом у вашому акваріумі та навколо нього

Один з найбільш неприємних моментів для нового власника акваріума - управління водоростями в акваріумі. Водорості схожі на рослини, і, як і всі рослини, для життя їм потрібне світло. Звичайно, у вас буде світло у вашому акваріумі, тому що ви захочете побачити свою рибу. 

• Один із способів - регулювати кількість світла, яке ваш акваріум отримує щодня. Приймаючи рішення про розміщення резервуара, намагайтеся тримати його подалі від будь-якого місця, де протягом дня буде сильне сонячне світло. Як і будь-яка рослина, водорості люблять сонячне світло і розростатимуться, якщо матимуть шанс.
• Ви повинні включати світло в акваріумі щонайбільше на 12 годин щодня.
• Пам’ятайте, що світло у рибному акваріумі - це для вас, а не для риби. Для них достатньо помірного освітлення денного світла. Якщо нікого немає вдома, немає сенсу запалювати світло. Ви можете вимкнути світло під час роботи або навчання, а також увімкнути його, повертаючись додому ввечері.
• Очевидно, тут є виняток, якщо у вашому резервуарі є живі рослини. Вони, звичайно, потребуватимуть повних 12 годин верхнього освітлення на день. Однак живі рослини висмоктують багато поживних речовин, необхідних для виживання водоростей, і самі по собі можуть контролювати рівень водоростей.

Рекомендований режим обслуговування акваріумів

Повний графік обслуговування акваріума включає щоденні, тижневі, двотижневі та щомісячні завдання

Щодня

• Переконайтесь, що обладнання працює належним чином.
• Слідкуйте за своєю рибою під час годування. Зміни поведінки є хорошим показником потенційної проблеми.

Щотижня

• Порахуйте свою рибу. У разі загибелі риби дрібних видів можуть швидко розкладатися, що призводить до стрибків аміаку та нітритів, а з часом і високого рівня нітратів.

Через тиждень

• Перевірте свою воду на життєво важливі параметри: рН, карбонатну твердість, нітрити та нітрати.
• Очистіть стіни акваріума. Почніть знизу вгору і часто промивайте вкладиш фільтра або скрубер.
• Пропилососьте гравій.
• Замініть 10-15% води.
• Промийте вставки фільтра проточною водою.

Щомісяця

• Замініть фільтрувальні вкладиші, картриджі, нитки, вуглець. Промийте весь фільтр, якщо це необхідно.
• Огляньте труби, з'єднання, камені, скиммери та інші деталі на предмет належної роботи.
• Очистіть верх акваріума, щоб переконатися, що освітлення не порушено
• Перевірте терміни придатності, надруковані на коробках та пляшках використовуваних вами акваріумних матеріалів. Не використовуйте після протермінованої дати. Тестові набори, термін дії яких закінчився, дадуть помилкові показники та можуть запропонувати вам вжити непотрібних заходів.

Вчіться на практиці!

Це може здатися страшним, але якщо ви включите ці поради у свій розпорядок догляду за рибою, у вас вийде гарний акваріум, повний здорової риби. Як тільки ваш резервуар запрацює, догляд та обслуговування, необхідні для його продовження, дійсно не повинні забирати багато вашого часу. Потрібна лише година на тиждень, можливо менше, залежно від розміру акваріума.

Пам’ятайте, що риби не є одноразовими домашніми тваринами, і якщо ви вирішите тримати їх у своєму будинку, варто витратити час на належний догляд. Як і будь-яка тварина, ваші акваріумні риби потребують чистого, безпечного та вільного від стресів середовища проживання. Це вирішувати вам, і це не так складно, як здається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ВОДНІ РОСЛИНИ В АКВАРІУМІ

Акваріум – жива картина природи

Сьогодні неможливо, мабуть, знайти акваріуміста чи гідробіолога, якому не відомо ім`я Миколи Федоровича Золотницького(1851-1920), талановитого письменника, біолога та педагога. За життя М.Ф. Золотницький написав багато робіт, що відносяться до ботаніки. Його книга «Акваріум любителя» підготована до друку 1882 року, а в наступному році вийшла на німецькій мові. В передмові він пише: «Водні рослини в акваріумі являють собою одне з найпрекрасніших занять для любителя. Вже одна наша рідна водна флора так різноманітна, що мимоволі приковує увагу всякої естетично розвинутої людини. І так хотілось би розбудити хоча б невеликий інтерес до моїх улюбленців, до культури водних рослин».

Світова наука по водній флорі за останні десятиріччя збагатилась багатьма працями. Колись М.Ф.Золотницький бідкався, що любителів водних рослин – один, другий і зась, і він був би щасливим, якби знав, скільки зараз вчених, акваріумістів, юних акваріумістів, розводять та вивчають такі милі його серцю водні рослини.

Багато хто залюбки обзаводиться акваріумом. Але незнання основ акваріумістики в багатьох випадках прирікає цю прекрасну справу на невдачу. Чудові рибки часто гинуть тому що в водоймі не встановилась біологічна рівновага, яка підтримується, перш за все, водними рослинами. Крім того, акваріум з будь-якими найпрекраснішими рибками програє, якщо в ньому немає живих рослин.

Як створити підводний сад і підтримувати його красу – ось головна мета нашої роботи. Утримання рослин в акваріумі справа не тільки більш цікава, але часом і більш складна, ніж утримання рибок.

Утримання рослин в акваріумі – справа не тільки цікава, але водночас і більш складна, ніж утримання риб. Більшість любителів водних рослин, придбавши нові гідрофіти, подекуди не мають уявлення, які умови потрібні для їх утримання. Спроби виявити це методом проб та помилок часто закінчуються невдачею. Почнемо з того, що любителі рослин іноді випадково придбавши на ринку або переносять із вітчизняних водойм гідрофіти, пристосовані для життя в відносно холодній воді. Водні рослини середньої смуги не менш красиві ніж тропічні, але рости в кімнатних акваріумах постійно вони не можуть, так як володіють вираженим сезонним ростом. Перед тим, хто захоче сам обладнати акваріум, постає ряд проблем. Акваріуміст-початківець може швидко досягти успіху, якщо виходитиме з того, що в неволі умови життя тварин та рослин повинні якнайменше відрізнятися від природних. Наша робота допомогти тим, хто цікавиться життям акваріумних мешканців. Матеріал в роботі викладений за географічним принципом.

Каталог водних рослин

Лимонник акваріумний (номафіла пряма – Nomaphila stricta)

Турбота справжнього акваріуміста - аж ніяк не тільки рибки. Йому цікавий весь «об'єкт» в цілому: і пейзаж на дні, і місце розташування акваріума, і в обов'язковому порядку - насадження в ньому. Тим більше що рослини у великій мірі впливають на життя населення акваріума, яке і ховається в них, і під'їдають зелень, і отримує від неї кисень. І кожному хочеться, щоб рослини виконували не тільки чисто утилітарну роль, але ще й прикрашали пейзаж. Тому серед тих, хто тримає тропічних рибок, так популярно рослина лимонник акваріумний. Він дивно красивий і пишний, та до того ж ще й є підводно-надводним виглядом. Тобто, досягнувши поверхні води, не зупиняється на цьому, а, навпаки, починає рости швидше, а часто і цвісти. Однак щоб цього домогтися, доведеться значно постаратися: рослина лимонник акваріумний досить вибаглива і вимоглива. Цей красень родом з південноазіатських річок і боліт, де, як відомо, зим майже і немає (у всякому разі, в нашому розумінні). Тому тепло - перше, чого потребує лимонник акваріумний. Зміст його при температурі нижче 22 градусів призводить до зупинки в росте- а якщо вода «охолола» до 20, рослина і зовсім гине. Оптимальною температурою буде 24-28.На відміну від багатьох інших насаджень, рослина лимонник акваріумний не сприймає м'яку воду. При недостатній її жорсткості нижнє листя дуже швидко відпадуть - залишиться тільки жалюгідна волоть зверху. Так що зниження жорсткості менше 8 призведе до зубожіння заростей. При вирощуванні лимонника основна турбота акваріуміста - забезпечення йому яскравою і довгої освітленості. В умовах нестачі світла рослина знову ж втрачає велику частину листя, виставляючи на огляд голий стовбур.

Валіснерія (Vallisneria spiralis L.)

Мабуть це одна з найпоширеніших акваріумних рослин. У природі можна зустріти у водоймах усього світу. Зокрема, в Дніпрі, Доні, Волзі. Дуже невибаглива рослина. В акваріумі розмножується цілий рік, головним чином пагонами. Листя стрічкоподібне, довжиною до 60 см, в основному яскраво-зеленого кольору. Забезпечує воду киснем і бере активну участь у кругообігу органічних і неорганічних речовин. Необхідно регулярно проріджувати.

 

 

 

 

Німфея строката (Nymphea sp.)

Одна з найкрасивіших акваріумних рослин. Залежно від освітлення здатна змінювати своє забарвлення. Листя в діаметрі досягає більше 20 см. Воно зеленуватого кольору з фіолетовими плямами різного розміру. Рослина надає перевагу досить яскравому освітленню і воді жорсткістю 10-14 °. Розмножується вегетативно. Вода повинна мати температуру 24 - 26 °С.

Кабомба водяна (Cabomba aquatica Aublet)

Цей вид кабомби найбільш поширений в акваріумах любителів. ЇЇ ареал в природі – від Південної Мексики до Північної Бразилії. Стебла, прикрашені вієподібним яскраво-зеленим листям, можуть досягати довжини 1,5-2 м. Розмножується пагонами, які відходять від кореня. Для утворення куща стебло розрізають на невеликі частини, які садять в крупнозернистий пісок або гравій. Рослина світлолюбна, добре росте при яскравому верхньому освітленні і температурі води 22-25 °С. Погано переносить часті пересадки. При використанні як нерестового субстрату швидко гине, але в декоративному акваріумі у вигляді добре розвиненого куща служить притулком для мальків.

 

 

 

 

Ейхорнія, водяний гіацинт (Eichornia crassipes Martius)

Мало яка рослина викликала таку кількість повідомлень у пресі, як ця. Якщо ще століття тому можна зустріти тільки захоплені замітки, то останнім часом все частіше трапляються статті під назвами «Біологічний вулкан», «Водний гіацинт: прокляття чи благословення?», «Війна проти гіацинтів», «Війна з гіацинтами» та інші. Як правило в багатьох з них наводяться і фотографії, на яких видно оригінальну рослину з красивим роздутим листям, зібраним в розетку, а з розетки на витонченій квітконіжці майорить дуже красива, рожевого, блакитного або фіолетового кольору квітка, що формою нагадує квітку гіацинта. Так у чому ж справа? Чому ця рослина викликає в свою адресу далеко не ніжні висловлювання?

Мешкає ейхорнія в тропічних районах Америки. Швидко розмножуючись, вона покриває поверхню водойм настільки щільним килимом, що судна та інші транспортні засоби не в змозі пробитися через півметровий шар цієї рослини. Крім того, ейхорнія так щільно переплітається, що не пропускає в глиб водойм кисень, внаслідок чого спостерігається загибель риб та інших організмів.

Чого тільки не робили для позбавлення від цієї рослини: комплектували спеціальні аварійні бригади, іноді у війні з цією «червоною чумою» брали участь регулярні війська, на повну потужність працювали землечерпалки, пробували застосовувати різні отруйні речовини, а також деяких рослиноїдних риб і «річкових корів» (ламантинів), які поїдають ейхорнію. Проте всі ці заходи не дали результатів.

Вчені встановили, що рослина має цілу низку позитивних властивостей: вона вбирає в себе багато інсектицидів, фенолів, фосфатів, поглинає кадмій, нікель і срібло.

В акваріумі водяний гіацинт є прекрасним світлофільтром і прекрасним нерестовим субстратом для багатьох ікрометальних риб. Для його культивації необхідні яскраве освітлення і температура води 24-27 °С.

Пістія, водяний салат (Pistia stratiotes L.)

Поширений у водоймах субтропіків і тропіків. Є однією з найбільших рослин, що плавають на поверхні води. Велике соковито-зелене листя пістії зібране в розетку. Коренева система добре розвинена і складається з численних довгих корінців, тому в акваріумі служить місцем нересту багатьох риб, а також притулком для мальків. Акваріум з пістією бажано накривати склом для створення середовища, насиченого водяними випарами. Рослина вимагає яскравого світла. Температура води повинна бути в межах 23-25 ??°С. Взимку температуру бажано трохи знизити (до 18-20 °С). При хорошому верхньому освітленні і необхідній температурі пістія може випустити невеликий цвітонос. Квіти дрібні, жовтого або білуватого відтінку. Розмножується швидко, вегетативним шляхом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ряска мала (Lemna minor L.)

Живе в повільно проточних або стоячих водоймах Азії, Африки, Європи. Широко поширена і у  нас. Рослина має округлу форму, діаметр пластинки – 2-5 мм. З нижнього боку ростуть кілька дуже тонких корінців довжиною до 5 см.

Для розмноження в акваріумі потребує яскравого верхнього освітлення. До температури невибаглива. Її можна тримати в акваріумі протягом цілого року. Покриваючи всю поверхню води, ряска є чудовим світлофільтром, що захищає воду від «цвітіння». Завдяки своїй кореневій системі вона адсорбує завислі у воді грязьові частинки. Використовується як корм для багатьох рослиноїдних риб.

Криптокорина

Одна з найбільш поширених криптокорин в

акваріумах любителів. Декоративного виду цій рослині додає листя, верхня сторона якого може бути від оливково-зеленого до темно-зеленого кольору, а нижнє має гарний пурпуровий відтінок.

 

Криптокорина апоногетонолиста              Криптокорина Бекетта

(Cryptocoryne aponogetifolia)                         (Cryptocoryne beskettil)

Батьківщина криптокорин Бласса – Таїланд. Рослина досить велика, листя разом з пагонами досягає 60 см довжини. Кущ, що містить 10-15 листків, використовують як субстрат для нересту скалярій, а також як штучне затемнення якоїсь частини акваріуму.

Людвігия повзуча (Ludwigia repens або Ludwigia natans)

Широко поширена у водоймах США. Невеликого розміру листя росте на довгих округлих стеблах. Їх розміри і форма залежать від умов утримання. Верхня сторона листя від світло-зеленого до оливкового кольору, нижня – зазвичай червонуватого. Розмножується людвігія живцями.

Надає перевагу сильному верхньому освітленню і температурі води від 20 до 27 °С. При невисокому рівні води може рости над її поверхнею, тоді на ній з'являються дрібні квіти. Кращих результатів при культивуванні можна домогтися посадкою людвігії в горщики з піском.

Елодея канадська (Elodea canadensis)

Елодея канадська (не плутати з елодєєю кучерявою, хоча умови утримання однакові) невибаглива рослина. В акваріумі зростає практично круглий рік, за умови, що температура води буде в межах 16-24&deg C. Якщо тривалий час температура води буде більше 24&deg C, то це зробить небажаний вплив на элодею, тому умови тропічного акваріума, для елодеї не підходять.

Жорсткість води і кислотність на розвитку елодеї практично не надають помітного впливу, вона добре себе почуває, як у жорсткій так і в м’якій воді. Проте, різка зміна жорсткості води для елодеї шкідлива. Якщо елодею, зростаючу у м’якій воді помістити в жорстку воду, то вона припиняє зростання і в кінцевому підсумку гине. А якщо з жорсткою м’яку, то, як правило, шкідливі наслідки для елодеї не настає.

Елодея добре збагачує воду киснем, більш того вона володіє іншими корисними властивостями.

Елодея переробляє наявні у воді акваріума різні надлишки непотрібних скупчилися речовин, а також, виконує роботу фільтра: очищає воду від каламуті плавають в товщі води. Таким чином, елодея, як з естетичної, так і з фізичної сторони виконує корисні функції для акваріума.

Однак треба пам’ятати, що елодею підрізати в акваріумі, з метою проріджування – не можна, оскільки пошкоджене рослина виділяє сік (в невеликій кількості), який є отруйною, як для рибок, особливо для малюків, так і для інших рослин. Проріджувати елодею слід шляхом видалення відокремлених один від одного кущиків. Або, плаваючу в акваріумі елодею перемістити в таз, де виконати з нею необхідні маніпуляції (помити, почистити, прорідити), після чого повернути в акваріум.

Елодея добре росте, як у товщі води, так і будучи посадженої, в ґрунті акваріума. Добре розмножується відокремленими гілочками (живцями) довжиною понад 20 см.

 

 

 

 

 

 

Анубіас  нана (Anubias nana)

Пред’являє високі вимоги до якості ґрунту, він повинен складатися з грубого піску або дрібної гальки з великим вмістом органічних речовин. У зрілому акваріумі остання вимога задовольняється само собою в результаті життєдіяльності риб. Переважно приглушене освітлення, відноситься до тіньолюбних видів рослин. Чутливий до якості води, каламуть і мул можуть осідати на листках, що призводить до порушення харчування, при цьому обростання водоростями не настільки критично. Розмножується анубіас відростками які утворюються на кореневищі. Як тільки у відростка виростуть хоча б 5 листочків, його можна відділяти від материнської особини.

Перистолисник бразильський (Myriophyllum brasiliense Cambessedes)

Мешкає в південних штатах США і в Південній Америці. Листя яскраво-зелене, коротке, жорстке, з оксамитовим блиском, складається з 3-5 листочків однорічного пагонка. Добре росте при яскравому освітленні.

Жорсткість води значення не має. Температура води в літній час повинна бути в межах 25 °, а взимку – 15-20 °С. При несприятливих умовах легко покривається водоростями. Перистолисник є прикрасою акваріуму, прекрасним притулком для мальків і субстратом для нересту.

 

Річчі плаваюча (Riccia fluitans L.)

Один з представників печінкових мохів. Широко поширена у водоймах півдня Європи, Азії, Америки, Африки та Нової Зеландії. Ця оригінальна рослина плаває на поверхні води у вигляді яскраво-зелених клубків. Складається з численних розгалужених пластинок. Розростаючись, закриває всю поверхню води в акваріумі.

Для розмноження досить покласти маленький шматочок Річчі на поверхню води в акваріумі з яскравим верхнім освітленням і температурою 22-24 °С. Витримує значні коливання температури. Взимку за відсутності додаткового освітлення Річчі розпадається на дрібні бурі пластинки, що дають навесні початок новій рослинності. Рослина служить притулком для мальків і матеріалом для побудови гнізд у деяких лабіринтових риб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІV АКВАРІУМНІ РИБИ

Види акваріумних рибок

Всі акваріумні рибки діляться на сімейства, а їх є всього 7: коропові, сомові, цихліди, лабіринтові, райдужні, живородні та харацинові.

Коропові

Найбагатша  на  види родина серед  інших  родин риб, які живуть переважно у прісних водах (деякі з них можуть витримувати й осолонення вод). У сучасній світовій фауні нараховується близько 2420 видів коропових риб, які належать до 220 родів.

Сучасна фауна костистих риб України включає до свого складу близько 58 видів 31 роду коропових. 

Особливості будови: У коропових відсутні щелепні зуби, однак у них є так звані глоткові               зуби,               які містяться               на               нижньо- глоткових кістках. За їх допомогою їжа подрібнюється, а іноді й перетирається. Тіло коропових майже завжди вкрите лускою, на голові луски немає. Спинний плавець один. Деякі види мають вусики, але їх не більше як дві пари. Плавальний міхур ділиться на дві частини: передню — меншу і задню — більшу. 

Представників родини розрізняють за формою тіла, будовою і кількістю глоткових зубів, формою та розміщенням плавців. 

Коропові — надзвичайно різноманітна група риб. Деякі з них живуть тільки в холодних, добре насичених киснем водах, але багато риб віддають перевагу теплим водам з низьким вмістом кисню. Для коропових риб не властиві міграції на значні відстані. Самки відкладають велику кількість ікри і після її запліднення ніякої турботи про неї не виявляють. 

Серед коропових багато видів, які не досягають значних розмірів, тому не мають промислового значення. 

Найчастіше в акваріумах зустрічаються такі види коропових: золоті рибки, барбуси, даніо, кардинали та лабео.  Усі представники сімейства каропових ніколи не проявляють агресії до інших рибок і найкраще підходять для початківців оскільки зовсім не вибагливі до різних параметрів.

Золоті рибки. Золоті рибки однозначно мають найдовшу історію з усіх акваріумних рибок. Кажуть, перші згадки про золотих рибок з`явилися в Китаї у VI столітті до н.е. Саме тоді прабатьки сучасної золотої рибки стали декоративними домашніми вихованцями. Золоті рибки однозначно мають найдовшу історію з усіх акваріумних рибок. Кажуть, перші згадки про золотих рибок з`явилися в Китаї у VI столітті до н.е. Саме тоді прабатьки сучасної золотої рибки стали декоративними домашніми вихованцями. 

Золоті рибки мають глоткові зуби. У них відсутній шлунок, травний тракт розташований на самому початку. Рибка стала універсальною, їсть майже все. Вони можуть їсти навіть равликів, випльовуючи раковину. Їдять досить багато і охоче. У їх раціон необхідно включати як живу, так і рослинну їжу. Золота рибка потребує меншої кількості протеїну, чим тропічні акваріумні рибки але більше вуглеводів. Годують дорослих риб один чи два рази на день. Корму дають стільки, скільки вони можуть з'їсти за десять-двадцять хвилин, а залишки їжі слід видалити. Тут, як ніколи, треба дотримуватись золотого правила – краще недогодувати рибок, ніж перегодовувати. Оскільки значна частина раціону золотих рибок рослинна їжа, живі рослини не довго існуватимуть у вашому акваріумі. Для золотих – це корм. Але можна використати штучні рослини та декорації. Довготілі золоті рибки довговічні, за хороших умов рибка може прожити до 30 - 35 років, короткотілі - до 15 років. 

До характеристик води золоті рибки невимогливі, наприклад, температура може коливатися від 18 до 30 °С. Оптимальною слід вважати у весінньо-літній період 18 - 23 °С, взимку - 15 - 18 °С. А критичні температури для них від 35 градусів і аж до 0 градусів. Однак різко температуру міняти не можна. Від температур залежить і швидкість обмінних процесів. При менших температурах можна годувати раз на день.

Жорсткість води 8 - 25°, кислотність 6-8. При поганому самопочутті риб у воду можна додавати сіль - 5-7 г/л. Рибки непогано переносять солоність 12-15%. Потрібні регулярні підміни води та хороша фільтрація – механічна та біологічна.

Золоті потребують великих об’ємів – в ідеалі до 50 літрів на особину. На 5 рибок треба акваріум 200-300 літрів.

Різновиди золотих рибок

Є орієнтовно 130 різновидів золотих. Серед найвідоміших селекційно виведених рибок є такі: комета (невеликих розмірів, трохи менші за інших золотих, і тонші); оранда або червона шапочка (має нарости на голові); вуалехвіст (має довгий хвіст, що складається з кількох зрощених плавників, створюючих складки і звисаючих подібно вуалі); телескоп (має тіло яйцеподібної або  округлої форми, очі опуклі, розміром 1-2 см). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Даніо-реріо.  Живуть зграйкою по 6-10 особин. Найбільш популярна форма – вуалева. Досягають 5-7см, тіло вузьке. Черевце і анальний плавець покритий цяточками.  Розмножується даний вид ікрою. Нерестуються               при               підвищенні температури води, або частою зміною води.                 Самка даного виду відрізняється від самця округлим черевцем.  Даніо-реріо невибагливі рибки. Оптимальна температура води 22-26﮲С. витримують температуру від 15-17 до 30°С. 

Зменшення, чи збільшення вказаної температури  небажанні. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лабіринтові

 Лабіринтові - (Anabantiformes) – ряд костистих риб, який був виділений ще на початку ХІХ століття під назвою Labyrinthiformes.

Це здебільшого прісноводні риби, поширені переважно в стоячих водоймах Африки, Південної та Південно-Східної Азії. Вони здатні переносити аноксію та отримувати кисень безпосередньо з повітря.

Всього 27 родів і 256 видів. Всі вони в минулому зараховувались до ряду окунеподібних, але філогенетичні дослідження довели їх окремий статус у систематиці костистих риб.

Особливості утримання: Лабіринтові не потребують особливих умов, на відміну від всіх – їм зовсім не потрібно подачі кисню, тому що завдяки їхньому лабіринтовому апарату вони можуть дихати атмосферним повітрям. Найвідомішими представниками є півник, гурамі, макропод, ляліус.

Півник. Через свою зовнішність і характерну поведінку – це одна із найцікавіших акваріумних рибок. Самець досягає 7см і має довгі плавці. , і є крупнішим за самку. Даний вид існує у червоному, синьому, жовтому, білому, чорному, зеленому кольорах, також є види із поєднанням цих кольорів. Півники є лабіринтовими рибками, бо вони дихають атмосферним повітрям, тому вони час від часу спливають на поверхню. Півники мирні рибки. Вони можуть проявляти агресію лише за умови обмеженого простору. 

Нерест  півників  проходить доволі цікаво. Гніздо будує самець із піни та рослинного матеріалу на поверхні води. Потім захоплює самку в кільце, видавлює ікру, а потім  збирає у гніздо. Самець доглядає гніздо допоки не сформуються личинки. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гурамі. Більшість гурамі є спокійними і мирними рибами, яких можна тримати у спільному акваріумі. Сусідами не можуть бути активні й агресивні риби, такі як, наприклад, барбуси. Також               не можна тримати разом споріднені види осфронемових, адже вони конкуруватимуть між собою.

Осфронемові – це тропічні прісноводні риби. Мешкають серед густої рослинності у стоячих водоймах або на ділянках річок із млявою течією. Риби періодично спливають до поверхні, щоб зробити черговий ковток атмосферного повітря. Більшість видів – всеїдні. 

Нерестовищем для осфронемових може бути невеликий акваріум. Його заповнюють на 3/4 старою акваріумною водою і на 1/4 м'якою свіжою водою. Рівень води 7-15 см для невеликих видів риб і 20 см – для великих. З дрібнолистих рослин створюють схованку для самки. Коли все готове, до нерестовища висаджують пару риб і підвищують температуру води на 2-3°С. Відразу після закінчення нересту самку слід виловити з нерестовища, інакше самець постійно буде її переслідувати і може її вбити.

Макропод.  Макроподи мають міцне, видовжене, яйцеподібне за формою, спереду лише трохи, а на хвостовому стеблі сильно стиснуте з боків тіло. Довгі спинний і анальний плавці в самця загострені й закінчуються ниточками. Такі самі вирости є й на ліроподібному хвостовому плавці. Самці можуть виростати до 10-11 см завдовжки, самки менші – до 9 см.

У  спинному  плавці  13-17 твердих і 5-8 м'яких променів, в анальному 15-22 твердих і 8-15 м'яких, в черевних по 1 твердому і 5 м'яких, в грудних плавцях по 11 променів               (усі               м'які).               У бічній лінії 29-32 луски. Хребців 25-29.

Це досить барвиста риба. Основне забарвлення риб може сильно варіювати, може бути оранжевим, червоним, червонувато-коричневим,               коричнюватим, оливково-коричневим, зеленкувато-коричневим, зеленкувато-сірим або просто сірим. Спинка темніша, черево світле. Найхарактерніша деталь забарвлення – це 7-12 пар широких вертикальних червоних або коричнево-червоних та синьо-зелених, блакитних або зелених смуг, що чергуються між собою. Всі смуги приблизно однакової ширини, іноді вони розгалужуються, іноді перериваються. Зяброві кришки червоні або оранжеві з характерною великою синьою до чорного плямою. Темна смуга, перетинаючи очі, пов'язує цю пляму з кінчиком морди.

 

 

 

 

 

 

 

Червоно-синій смугастий малюнок заходить на спинний та анальний плавці. Хвостовий плавець червоний або червоно-коричневий, вкритий блакитними крапками і рисками, має блискучу блакитну облямівку. Спинний плавець синій, з такими ж рисками, як на хвості, по краю він має білу облямівку. Анальний плавець спереду блакитний, ззаду червоний, також має білу облямівку. Черевні плавці яскраво-червоні з білими кінчиками, грудні прозорі й практично не забарвлені.

Самці помітно більші за самок, мають яскравіше забарвлення, плавці у них більші й мають довші «нитки». Забарвлення самок жовтувато-коричневе з мало помітними поперечними смугами.

Інтенсивність забарвлення макроподів може суттєво змінюватись залежно від статі, віку та стану риб. Найвищою вона буває в збуджених самців у період нересту й під час бійок. Натомість перелякані риби виглядають зовсім світлими й блідими. Пригнічені самці, що займають нижчий ранг в ієрархії, за забарвленням майже не відрізняються від самок. У молодих екземплярів вертикальні смуги нечіткі, можуть бути й взагалі відсутні, а забарвлення буває однорідним, блідо-жовто-коричневим; самці та самки майже не відрізняються між собою.

Ляліус - невибаглива до умов утримання  рибка. Була вперше завезена до Європи в 1874 році. Вид широко розповсюджений у прісних водоймах північної Індії, а також на території Пакистану та Бангладеш. Зустрічається у водоймах з повільною течією та густою рослинністю: в ставках, болотах, канавах, на рисових полях та в зрошувальних каналах.

 

 

 

 

 

 

Тіло ляліуса овальної форми, високе, коротке і сильно сплющене з боків. Спинний та анальний плавці невисокі, але мають довгу основу, починаються відразу за зябровими кришками і тягнуться майже до хвостового плавця. Черевні плавці трансформовані в довгі й тонкі вусики, вони знаходяться попереду відносно грудних плавців. Максимально рибки в природі досягають завдовжки 8,8 см, однак в акваріумі вона рідко коли перевищує 6 см, самці трохи більші за самок.

Забарвлення ляліусів просте, але надзвичайно ефектне. Проте це стосується лише самців, самки в цих риб не дуже виразні. Все тіло самця покрите косими поперечними смугами яскраво-червоного і синьо-зеленого кольорів, які чергуються між собою. Смуги складаються з яскравих крапок відповідного кольору й майже світяться при боковому освітленні. Забарвлення спинного, анального й хвостового плавців становить одне ціле із забарвленням тіла й складається з червоних і синьо-зелених крапок. Спинний, анальний і черевні плавці мають червону облямівку. Область поблизу горла кольору індиго.

Самка забарвлена набагато простіше. Тіло в неї слабкого золотаво-коричнюватого забарвлення з ледве помітними синьо-зеленими смужками, набагато блідішими, ніж у самців. Плавці прозорі, переважно безбарвні. Крім того, що самці у ляліусів більші за розміром і яскравіше забарвлені, кінці спинного й анального плавців у них трішки подовжені й загострені, у розправленому стані ці плавці з'єднуються з хвостовим і утворюють дуже гарну облямівку навколо тіла. Самки дещо товщі за самців, а кінці спинного й анального плавців у них округлі. Тривалість життя ляліусів в акваріумі – 2-3 роки.

Ляліус – мирна та спокійна рибка, її можна тримати як у видовому, так і в спільному акваріумі разом з іншими мирними рибами. При парному утриманні ці рибки часто бувають лякливими. У нерестовий період та при догляді гнізда самці стають дуже агресивними і нападають на всіх риб, які наближаються до їхніх володінь.

Для пари ляліусів достатньо 20-літрового акваріуму, однак для більшого комфорту рибок об'єм помешкання слід збільшити до 50 л. Темний ґрунт і яскраве освітлення підкреслюють забарвлення риб. Акваріум слід густо засадити рослинами, серед яких мають бути й такі, що плавають на поверхні. Акваріум рекомендується накривати кришкою, щоб ляліуси, які дихають атмосферним повітрям, не застудилися, коли температура в кімнаті прохолодна. Також, враховуючи спосіб дихання ляліусів, на поверхні води обов'язково повинні бути вільні від рослин ділянки.

Ляліуси полюбляють теплу, чисту й прозору воду. .Параметри води: Температура – 22-27 C, Твердість – від 2 до 18 °dH, принципового значення не має, однак краще, щоб вода була м'якою. Кислотність – pH 6,0-7,5. У природі рибки надають перевагу кислій воді. Рибка всеїдна, підходить будь-який живий, рослинний чи комбінований корм, а також сухі корми. Віддає перевагу живому корму. Ляліуси можуть плюватись водою.

Живородні

Всі живородні (меченосець, гуппі, молінезія, пецилія) відносяться до сімейства пецилієвих. Їх дуже легко розмножити тому, що вони не відкладають ікру, а народжують мальків, які зразу самостійно харчуються. Тому вони і називаються – живовродні.

Гупі - найпопулярніша і невибаглива акваріумна рибка. Вона не великих розмірів, близько 5-6см. Окраса різноманітна. Споживає сухий і заморожений корм. Самець від самки відрізняється  хвостовим і анальним  плавцем, а також розміром черевця. З легкістю переносять перепади температури. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Гупі розмножуються дуже легко, вона може народити мальків навіть у скляній банці. Народжує мальків, які одразу їдять дрібний корм. Варто знати , що чим дорожча гупі тим більше вона вибаглива  і менш живуча. Також потрібно враховувати сусідів для даного виду, тому що їхні оксамитові плавці можуть обскубувати інші види. Не рекомендується підсиляти до гупі вуалехвостів, барбусів, хижих і циклічних риб. Ця рибка найкраще підходить для селекції. Даний вид               є ворогом розповсюджувачів               малярії, комарів, двокрилих кровососів москітів.

  Пецилія. Популярна акваріумна рибка із жовтим, чорним і червоним забарвленням, довжиною  4-5см. Самець від самки відрізняється гострим анальни плавцем і меншим розміром. Дана рибка легко               розмножується, живородна, швидко і легко вживається із мирними акваріумними рибками. Є дві форми пецилій: парусна та дискова.

 

 

 

 

 

 

 

 

Сприятлива температура для пецилії 23-25﮲С, за більшої температури можуть з’явитися грибкові захворювання. Харчуються пецилії рослинами, також можуть вживати суху і живу їжу. 

Пейцилії бажано проживати у акваріумах із великою кількістю водоростей.

Самка пецилії може змінювати свою стать, навіть після того як дала  потомство. Також вони можуть схрещуватися із мечоносцями.

Мечоносець.  Доросла риба даного виду досягає 10см без меча. Саме меч відрізняє самця від самки. Самки мечоносця можуть досягати 15см, а забарвлення в них мутне.3 Мечоносці бувають різних кольорів, але найбільш поширені               мечоносці               червоного кольору.

Є дві форми даної акваріумної рибки вуалева та парусна.  У вуалевої форми і самка і самець мають мечі, тому їх можна розрізнити лише за анальним плавцем. Розмножуються               народжуючи сформованих мальків. Харчуються живими або сухими кормами, а також не відмовляються від зелених водоростей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Молінезія  чорна.  Із  назви зрозуміло, що це акваріумна рибка чорного кольору, яка була виведена з природної форми сірої молінезії. Дана риба досягає 4-8см. Вибаглива до умов проживання. Дуже різко реагує на зниження температури. Із низької температури води               рибка               може загинути. Самці дрібніші за самок. У даної акваріумної рибки є два типи плавців: трикутні, круглі. Також потрібно бути уважним до парусної молінезії, вони вибагливіші до води. Молінезія харчується кормом на рослинній основі. Молінезія чорна живородна народжує до 350 діточок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ V ІНШІ АКВАРІУМНІ ТВАРИНИ

 

     Водойми все частіше заселяють не тільки рибами, але і іншими незвичними тваринами, до яких можна віднести і тритонів. Іспанський тритон викликав велику зацікавленість у любителів утримання екзотичних тварин в домашніх умовах. Ці довгохвості амфібії вельми цікавий об`єкт для спостережень. Їх «доісторична» форма тіла дійшла до наших днів, нагадуючи про те, якими могли бути давні гігантські амфібії та рептилії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тритон – з родини хвостатих земноводних сімейства саламандр. Відомо 10 видів, які розповсюджені в Європі та деяких частинах Азії.  Найбільш широко розповсюджений вид – звичайний або іспанський, ребристий, голчатий тритон став відомим науці вже в 1830 році, коли німецький вчений Міхахеллес впіймав біля містечка Чиклана біля Кадикса цікавих хвостатих амфібій, які послужили типовими екземплярами для описання нового роду. Іспанського тритона ще називають тритон Боска. Назва з`явилась завдяки  Едуардо Боска - відомого зоолога з Іспанії, який описав вид. На відміну від інших представників, занесених до Червоної Книги, іспанські тритони відзначаються своєю живучістю та плодовитістю. В неволі ці амфібії живуть до 10 років, та навіть і більше при належному догляді. 

 

 

Утримання тритона

     Утримувати тритонів не складно, в одному акваріумі може легко вжитися ціла група. Для однієї тварини потрібно 15-20 літрів води. Заповнювати акваріум рекомендується відстояною на протязі 2 діб водою, фільтровану або кип`ячену воду використовувати не можна. Для підтримання чистоти води акваріум оснащують фільтром. Тритони в воді не дихають, для цього вони спливають на поверхню. Тому аерація в акваріумі не потрібна. Застилати дно акваріума ґрунтом не обов`язково. При бажанні можливо використати ґрунт розміром в два рази більше голови тритона. Під час годування тритон може «захопитися» і проковтнути частину декору або дрібний камінець. Це може викликати непрохідність кишківника та загибель тварини. А от рослини важливі. Можливо вибрати будь які акваріумні. Також необхідні різні укриття: будиночки, замки, биті глиняні горщики, корчі та різноманітний декор. Тритони не люблять весь час бути на виду, тому вони будуть час від часу ховатися.

     Рівень води в акваріумі не повинен перевищувати 30-40 сантиметрів.

Тритони невибагливі до температури. Діапазон її вельми широкий-від 15 до 24 градусів, але краще уникати різких перепадів та перегріву. Акваріум з тритонами рекомендується на 2 місяці поміщати в прохолодне місце, щоб створити їм період покою. В жаркі місяці воду в акваріумі потрібно охолоджувати (можна просто за допомогою пляшок з замороженою водою).

Дорослих тритонів годувати потрібно не рідше 1 разу в два дні.  Тритонів годують мотилем, трубочником, дощовими черв`яками, шматочками м`яса та риби.

Статевозрілими тритони стають через 1-3 роки, залежить від температури утримання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шпорцеві жаби

Грецьке слово «амфібія» (двожиттєва) краще всього характеризує звичну для нас жабу – буру чи зелену. Всім відомо, що жаби – істоти земноводні, тісно пов’язані відразу з двома середовищами проживання. Але існує 16 видів екзотичних жаб, цікавих своїм майже «риб’ячим»  способом життя. Їх відносять до сімейства піпових. Більшість жаб цього цікавого сімейства мешкає в Центральній та Південній Африці, населяючи болота, ставки і озера. Перший опис цього виду було зроблено в 1802 році. Вони однаково добре себе почувають в забрудненій і чистій воді, можуть жити в прісних або солонуватих водах. На суші вони можуть вижити зовсім нетривалий час, оскільки швидко засихають і гинуть. Місцеві мешканці ловлять цих жаб та використовують їх в їжу, вважаючи делікатесом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шпорцева жаба (лат. Xenopus) користується великою популярністю у акваріумістів. Своєю назвою вона зобов’язана трьом парам рогових нігтів, або шпор на задніх кінцівках. Зверху жаби темно-бурого або оливкового кольору, часто з великими темними плямами неправильної форми, знизу – білувата або з бурими плямами.  Але в домашніх акваріумах більш розповсюджена штучно виведена в лабораторіях Московського інституту біології  альбіносна форма шпорцевої жаби – рожевого або білого кольору з червоними очима. Окрім кольору, вона нічим не відрізняється від природного побратима. Тіло шпорцевої жаби щільне, голова невелика, сплюснута. Між довгими пальцями задніх кінцівок, три з яких з кігтями, широка плавальна перетинка. На тілі є органи бокової лінії. 

 

На відміну від інших амфібій, у шпорцевих жаб дуже легко визначити стать. Статеве дозрівання в жаб настає в віці 10 місяців. Самка помітно більша самця (це зумовлено цікавим способом розмноження цих тварин) і має 3 шкірясті складки, які закривають клоаку, нагадуючи хвостик. По боках у дорослих жаб розташовані органи дотику у вигляді пунктира.  Задні кінцівки м’язисті, між пальцями перетинки, пальці закінчуються короткими гострими (2-3 мм.) кігтями. За допомогою кігтів жаби захищаються від дрібних хижаків та утримуються серед рослин, також кігтями розривають здобич. Передні кінцівки короткі, з довгими тонкими пальцями без перетинок, лапи вивернуті всередину. Жаби мають добре розвинений нюх, вони відмінно уловлюють запахи і коливання води. Дихає шпорцева жаба атмосферним киснем. Тривалість життя в неволі – до 15 років. 

Утримання шпорцевої жаби

Вимоги до «житлоплощі» в жаб скромні: дрібних особин задовольнить навіть 3-5 літрова банка, але для зручності спостережень краще використовувати акваріум ємкістю від 20 літрів. Жаби люблять ховатися в затишних місцях, активно риються в ґрунті та набагато більше, ніж риби, забруднюють воду. В якості ґрунту в акваріумі краще використовувати дрібний річковий гравій або гранітну крихту розміром 4-6 мм. Такий ґрунт незручно ворушити, і він не замутить водойму. Пісок, навпаки, сприяє накопиченню мулу, жаби в пошуках їжі каламутять його, і вода в акваріумі 

стає брудною. Втім, це не має ніякого значення, вони не люблять лише масляної плівки на поверхні води , яка заважає їм ковтати повітря.

Рослини для «жабника» підходять доволі крупні, з міцним стеблом та листям, з потужною кореневою системою. Грунт і рослини прикрашають водойму та забезпечують біологічну рівновагу. Але при достатній фільтрації та частковій заміні води жаби почувають себе добре і в абсолютно пустому акваріумі з парою глиняних черепків – схованок на дні. Поміщати потужні фільтри не слід: будучи мешканцями стоячих водойм піпові не люблять стрімких потоків з бульбашками.

Акваріум обов’язково повинен бути закритий склом або сіткою. Шпорцеві жаби – спритні стрибуни. В склі, яким накритий акваріум, повинно бути достатня кількість вентиляційних отворів: адже дихають жаби підіймаючись на поверхню та ковтають атмосферне повітря.

До якості води жаби менш чутливі, аніж самі невибагливі види риб. Під час чистки акваріума для зміни використовують звичайну водопровідну воду, відстояну на протязі одного – двох днів. Звичайно, при цьому слід уникати різких перепадів температури. Температуру води бажано підтримувати 18 – 22 градуси, так як в прохолодній воді різко знижується опірність організму  до інфекційних та грибкових захворювань.

Потрібно пам’ятати, що жаби – істоти доволі нервові та вразливі. Вони не люблять, коли коло акваріума лунають голосні звуки. В паніці починають різко метатися, ударяючись об стінки, каміння, рослини, підіймаючи з дна мул. Ця боязкість не проходить в них до кінця життя. Разом з тим жаби легко звикають брати їжу зі спиці, пінцету та навіть з рук. За ними цікаво спостерігати, вони не ховаються. Їх морди неймовірно виразні, вони люблять приймати оригінальні пози та, ніби позуючи, зависати в товщі води. Швидко звикають до господаря і пізнають його. 

 

 

Головний недолік шпорцевих жаб – великі розміри та хижі повадки. При покупці двосантиметрового малюка враховуйте, що він виросте! Деякі види шпорцевих жаб можуть бути досить великими і досягати до 15 сантиметрів в довжину. Також треба враховувати, що біла жаба відноситься виключно до водних видів, а це означає що тварина не може довго обходитися без води. Такого домашнього улюбленця не потримаєш на руках та не виведеш на прогулянку, зате вона добре підходить для утримання в акваріумі. Але дізнавшись про особливості поведінки жаби можна зробити висновок, що заселяти її в загальний акваріум вкрай небажано. Якщо їх поселити разом з рибами, жаби обов`язково  з’їдять всіх менших та слабших сусідів. Також вона буде постійно наводити безлад в акваріумі, знищувати рослини, перекопувати ґрунт та каламутити воду. Жаб можливо утримувати з лабіринтовими рибами-ляліусами, гурамі, макроподами. Ареал мешкання цих риб-рисові поля Азії, які слабо збагачені киснем, вода на таких полях стояча та брудна. Саме тому ці риби навчились дихати атмосферним повітрям та не люблять сильної течії, їм

«подобається» брудна вода.

 

Червоновуха черепаха (Trachemys scripta elegans) належить до родини прісноводних черепах (Emydidae).

Здатність цих черепах жити в слабопроточних водоймах, переживати порівняно низькі температури і живитись будь-якими залишками дозволила їм розселитися далеко за межі свого природного ареалу на південному сході США. Черепах можна зустріти на південь від Північної Америки, Південній та Центральній Європі, Південній Африці, Південно-Східній Азії.

Червоновухі черепахи часто витісняють аборигенні види черепах. Молоді черепашки народжуються з довжиною панцира близько 3 см. Протягом перших 1,5 років вони здатні вирости до 7,5 см. Потім ріст сповільнюється, і черепаха росте в середньому на 1-1,25 см в рік. Дорослі самки більші за самців, мають потужніші щелепи. Парування в природі — з кінця лютого по травень. У неволі черепахи спарюються цілий рік. Зазвичай в кладці 6-10 яєць. Кладок кілька протягом року. Статевої зрілості досягають до 6-8 років на волі, в неволі самці до 4 років, самки до 5-6 років.

Живуть від 20 до 30 років, іноді до 40 років.

Утримання червоновухих черепах у неволі виявляється значно складніше, ніж може здатися на перший погляд. Важливо пам'ятати, що хоча черепахи більшу частину часу проводять у воді, все-таки це не риби, і суша їм потрібна обов'язково. Тому житло для черепахи треба створювати з огляду на особливості її існування.

Для дорослої червоновухої черепахи потрібен акваріум на 100—150 літрів. Суша повинна займати не менше 25 % площі акваріуму. Бажано побудувати похилий (від самого дна) берег з грубою (але не дряпаються) поверхнею. На суші можна насипати ґрунт (гравій або землю) за умови, що він не буде зсипатися в воду. Рівень води повинен бути не менше ширини панцира черепахи, що дозволить їй перевернутися, якщо вона з будь-якої причини виявиться на спині. Вода повинна бути чистою і теплою 20-26С. Помірно хлорована водопровідна вода не небезпечна для черепах, але краще відстоювати воду. Воду міняти в міру забруднення, але не рідше 1-2 рази на тиждень. Можлива установка електричної помпи з фільтром і акваріумного нагрівача. Але і при наявності помпи, воду треба змінювати 1 раз на місяць. Над острівцем треба встановити лампу. Черепахи зазвичай гріються на суші. Острів необхідно сконструювати на 20-30 см нижче краю акваріуму, оскільки активні черепахи можуть вибратися. Додаткові джерела денного світла для черепах бажані, але не обов'язкові. Дозоване опромінення УФ необхідно.

Більшість кормів, пропонованих черепахам (м'ясо, мотиль, кальмар), адекватні лише за кількістю білка. Ці корми не вирішують проблему нестачі кальцію. Найпростіший спосіб поповнення запасів кальцію — годування черепах дрібної нежирної рибою разом з кістками, іноді згодовуючи акваріумних равликів (Ampularia spp.) або наземних (Helix aspersa). Рибок типу гуппі черепахи можуть з'їдати цілком. Можна годувати черепах шматочками розмороженої риби родини окуневих. Якщо риба велика, слід обрізати реброві кістки. Потім риба нарізується разом з хребетними кістками і згодовується. Якщо риба досить жирна (мойва, кілька, салака), її треба потримати у воді 80С 1-2 хвилини. Не варто забувати, що м'ясо — найгірший вид корму з усіх доступних. Живий корм — земляні черви, мотиль, трубочник, каретра — дуже гарний як кормова добавка для молодих черепах. Дуже гарні в ролі добавок — м'ясо кальмара, креветки, сира печінка. При згодовуванні печінки 1 раз на тиждень, можна утриматися від додавання вітамінів в їжу черепахи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНСТРУКТИВНІ КАРТИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА ГІДРОБІОЛОГІЧНОГО НАПРЯМУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктивна картка №1

Визначення органолептичних показників води

Тема: Визначення запаху води

Обладнання: пронумеровані пробірки з  пробками, штатив для пробірок.

Примітка: Визначення запаху краще проводити у колбах з широким  горлом або стаканчиках. При відсутності колб (стаканчиків) дозволяється користуватися пробірками.

Реактиви: модельні розчини.

При визначенні запаху керуйтеся запропонованими таблицями:

Таблиця №1

Інтенсивність запаху	Характер прояву запаху	Бал
Немає	Запах не відчувається	0
Дуже слабка	Запах злегка виявляється	1
Слабка	Запах помічається, якщо звернути на це увагу	2
Помітна	Запах легко помічається, викликає несхвальний відгук про воду	3
Чітка	Запах звертає на себе увагу і змушує утримуватися від пиття	4
Дуже сильна	Запах настільки сильний, що робить воду непридатною для пиття.	5

 

Таблиця №2

Символ	Характер запаху	Приблизний род запаху
А	Ароматичний	Огірковий, квітковий
Б	Болотний	Мулистий, тінистий
Г	Гнильний	Фекальний, стічний
Д	Деревний	Запах мокрої тріски, деревини
З	Землистий	Прілий. Свіжозораної землі
Р	Рибний	Рибячого жиру, риби
С	Сірководний	Тухлих яєць
Т	Травянистий	Сіна, свіжоскошеної трави
Н	Невизначений	Запах природного  походження, що не підходив під попередні визначення.

 

Хід роботи

1.Налийте в пробірки (колби) обрані модельні розчини та закрийте пробками.

2.По черзі відкривайте пробки у пробірок (колб) з розчинами і визначайте запах води.

3.За результатами спостережень заповніть таблицю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Инструктивна картка №2

 Тема: Визначення смаку і присмаку води

Обладнення: ложка, склянки лабораторні - 4 шт.

Матеріали: сіль, цукор, лимон, кип’ячена вода.

Хід роботи

1. 1. Налийте в 4 склянок по 100 мл кип'яченої води;
2. Розчиніть у воді:

- в 1-ій склянці ложку цукру, (проба №1);

- в 2-ій склянці ложку солі, (проба №2);

- в 3-ій склянці ложку лимонної кислоти, (проба №4);

- в 4-ій склянці - тільки кип'ячена вода, (проба №5).

3. Добре перемішайте рідину ложкою, витираючи її насухо після кожної склянки;

4. Наберіть з кожної склянки 10-15 мл. рідини, потримайте її в роті кілька     секунд і визначте смак і присмак.

Рідину не проковтуйте!

5. Досліджуйте за один раз не більше 2-х проб, потім зробіть перерву на 5 хвилин;
6.      Зробіть для проби розчини різної концентрації, розбавляючи водою;
7. Визначте інтенсивність смаку і присмаку приготованих розчинів, розбавивши їх в 2 рази, додаючи по 100 мл. води в кожну склянку. Для оцінки смаку і присмаку використовуйте таблицю:

Таблиця № 3  Інтенсивність смаку і присмаку

 

Інтенсивність смаку і присмаку	Оцінка інтенсивності смаку і присмаку в балах	Характер прояву смаку і присмаку
Немає	0	не відчувається
Дуже слабкий	1	Відразу не відчуваються, але виявляються при ретельній оцінці
Слабкий	2	Помітні, якщо звернути увагу
Помітний	3	Легко помітні і викликають несхвальний відгук

 

 

Інструктивна картка №3

Тест на PO4 (визначення вмісту фосфатів)

 

 

 

 

 

1.Ополоснути мірну ємкість водою для тестування

 

 

 

 

 

 

2. В 5 мл досліджуваної води додати 5 крапель розчину №1 і акуратно розмішати круговими рухами

 

 

 

 

 

 

 

3.Потім додати 1 лопатку без верху порошку №2

 

 

 

 

 

 

 

4.Отриманий розчин ретельно перемішуємо 10 секунд

 

 

 

 

 

5.Через дві хвилини порівняти колір зі шкалою, що додається

Практичне значення роботи: Фосфати - це стабільні хімічні сполуки фосфору. А фосфор дуже корисний для всіх живих організмів. Він бере участь в клітинному обміні і служить джерелом енергії. Фосфати, як і нітрати, дуже активно поглинаються водними рослинами. Здавалося б, у чому проблема, якщо вони корисні? А проблема в тому, що їх люблять не тільки рослини, але і водорості. І якщо фосфатів стає багато, рослини перестають з ними справлятися і за справу беруться водорості. Падає рівень кисню, і це погано впливає на самопочуття риб.

Поради акваріуміста:

Джерелами фосфатів в акваріумі служать:

•              розкладаються залишки рослин;
•              залишки життєдіяльності риб;
•              мертві водорості;
•              мертві рибки;
•              риб'яча слиз;
•              засоби для стабілізації параметрів води;
•              водопровідна вода вже може містити фосфати.

   Але найбільшим джерелом фосфатів є сухий корм. Уявіть, тільки 5 грам сухих пластівців здатні підняти рівень фосфатів на 0,4 мг / л .. І це при тому, що ідеальним рівнем фосфатів в акваріумі є показник 0,5 мг / л. При підвищенні рівня до 1 мг / л. вже починають розвиватися водорості. Особливо, в акваріумах без живих рослин.

Способи боротьби:

   Найшвидшим і дієвим способом зниження фосфатів, є часткова зміна води в акваріумі. Але тільки при відсутності їх у свіжій воді.

Так як фосфати здатні випадати в осад, то для їх зменшення, також необхідно просифонити ґрунт, почистити скло і елементи декору.

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктивна картка №4

Тест на NH3/NH4 (визначення вмісту аміаку і амонію)

1. Ополоснути мірну ємкість водою для тестування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. В 5 мл досліджуваної води додати 5 крапель розчину, акуратно помішуючи круговими рухами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Через 1-2 хвилини порівняти колір зі шкалою, що додається

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця № 4  Визначення вмісту аміаку і амонію у досліджуваних зразках

 

Проба води	Результат
№1 джерельна	0,1 мг/л
№2 річкова	0,5 мг/л

 

Властивості, мета спостережень:

По наявності тієї чи іншої азотовмісної речовини можна судити про забруднення води: виявлення у воді аміаку і відсутність нітратів свідчать про недавнє забруднення, спільна їх наявність – про те, що з моменту забруднення пройшов деякий проміжок часу, відсутність аміаку при наявності нітритів і особливо нітратів свідчить про те, що забруднення води відбулося давно і за цей час вода самоочистилася.

Гранично допустима концентрація (ГДК) для іонів амонію складає 2 мл/л.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктивна картка№5

Тест на NO2 (визначення вмісту нітритів)

 

1. Ополоснути мірну ємність водою, що тестуватиметься

 

 

 

 

 

 

2. В 5 мл досліджуваної води додати 5 крапель розчину №1, акуратно помішуючи круговими рухами

 

 

 

 

 

 

3. Потім додати 5 крапель розчину №2, акуратно помішуючи круговими рухами

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Через 1-2 хвилини порівняти колір зі шкалою

Таблиця№ 5 Визначення вмісту нітритів у досліджуваних зразках

 

Проба води	Результат
№1 джерельна	0,3 мг/л
№2 річкова	0,4 мг/л

 

Властивості, мета спостережень.

Нітрити – хитливий компонент природних вод. Присутність у незабруднених поверхневих водах нітритних іонів  пов’язано головним чином із процесами мінералізації органічних речовин і нітрифікації. У поверхневих водах нітрити виявляються в незначних кількостях. У стратифікованих водоймах іноді виявляються максимуми вмісту нітритів у придонному шарі. Підвищений вміст нітритів свідчить про посилення процесів розкладання органічних залишків в умовах більш повільного окислювання NO2  до NO3, указує на забруднення водойми, тобто є важливим санітарним показником. Крім цілей оцінки якості вод, інформація про зміну вмісту нітритів свідчить про ефективність  самоочищення водойм.

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктивна картка№6

Лабораторна робота

Тема: Визначення показника pH води

Мета: Познайомити вихованців з поняттям кислотності середовища існування, вивчення кислотності води в водоймі як фактор характеризуючий екологічний стан водойми та якість води.

Методи та прийоми: інструктаж з ТБ, спостереження, постановка досліду, формування висновків.

Обладнання: хімічний посуд, пробірки, тест-комплект «pH», індикатори, проби води для аналізу, хімічні стакани, лимон, фотоапарат, рН метр МІ 150.

Хід заняття

1. Вступ

Водневий показник pH показує наскільки кислою або лужною є рідина.

Показники pH варіюють від 0-14. Наприклад, pH=0 мають дуже сильні кислоти, а pH=14 – дуже сильні луги. Ці крайні значення є не просто шкідливими, а смертельними для живих організмів. Нейтральне значення pH, яке свідчить про те, що середовище не є ні кислим, ні лужним і дорівнює 7. Важливо знати, що при зміні вмісту у воді кисню і вуглекислого газу змінюється її активна реакція. При збільшенні вмісту кисню і зменшенні вуглекислого газу відбувається збільшення pH і навпаки. Величина pH впливає на всі біологічні і біохімічні процеси, що протікають в акваріумі. Більшості акваріумних риб підходить вода з рівнем pH від 5,5 до 7,5. Однак існуюють і такі види, які добре пристосовуються до дуже кислого середовища існування (pH=4,5) або до лужного (pH=9). При утриманні різних видів риб слід притримуватися рівня pH, характерного для їх природного існування. Кислотність води зазвичай характеризують показником pH, який для природних вод зазвичай має значення від 6,5 до 8,5. Зміни pH води водойми або джерела визивають кислотні забруднювачі, які попадають в воду з повітря, грунту, іншої водойми. Зміни pH води вище допустимих показників утворює середовище, яке непригодне для існування більшості водних організмів, а також непригодне для господарсько-питтєвих потреб.

   Різку зміну pH води живі організми переносять хворобливо: порушується обмін речовин, що приводить до їх загибелі. Необхідно пам`ятати, що в прісних стоячих водах і в звичайній акваріумній воді існує певна залежність між кислотністю і жорсткістю води. Якщо вода м`яка, вона слабокисла. Якщо вода жорстка, вона лужна. При приготування води для акваріума потрібно враховувати, що стабільний рівень pH дуже важливий для здоров`я його мешканців.

2. Хід роботи

Під час екскурсійного виходу до відкритих водойм в рамках гідромоніторингу та в руслі акцій «До чистих джерел» ми відібрали 5 проб води: річкова, ставкова, джерело №3,4, акваріумна вода. Порівняємо проби води зі зразком з критично кислим середовищем (вода з соком лимону).

Дослід №1. Визначення pH води за допомогою pH метра МІ-150

Для досліду знадобиться: зразки води, хімічні стакани, медицинскький шприц, рН метр МІ 150.

Інструктивна картка

А) Кодуємо зразки води і пробірки цифрами 1,2,3,4,5,6.

Б) Під №1 - вода річкова, №2 – вода ставкова, №3 – вода з джерела,             №4 – вода з джерела, №5 – акваріумна вода, №6 – вода з лимоном

В) Виливаємо воду в пробірки.

Г) За допомогою pH метру вимірюємо показник pH води.

Д) Результати заносимо в таблицю.

 

Підготовка прибору до вимірювання та порядок виконання роботи

1. Включити вимірювальний прилад у мережу, залишити для прогрівання на 30 хвилин.
2. Закріпити на штативі скляний електрод і підключити.
3. Перед кожним вимірюванням промити робочі частини електроду та залишки води промокнути фільтрувальним папером.
4. Після занурення у розчин для аналізу дочекатись стабільних показників приладу.
5. Записати показники приладу.
6. По закінченню роботи промити електроди дистильованою водою.

Таблиця № 6  Значення рН та його вплив на можливість існування      акваріумних риб

 

0-4,5	Надто кисле середовище	Смертельна для риб
4,5-5,5	Дуже кисле середовище	Не підходить для більшості акваріумних риб
5,5-6,5	Кисле середовище	Підходить для риб із тропічних вод
6,5-7,5	Від слабо кислого до слабо               лужного середовища	Підходить для більшості акваріумних риб
7,5-8,5	Лужне середовище	Підходить для живородних карпозубих і риб із озер Східно Африканської рифової долини

 

                                       Поради акваріумістів.

Для того, щоб підняти показник рН води, потрібно збільшити вміст солей жорсткості.

Якщо потрібно знизити рН води, необхідно збільшити надходження СО2.

 

Інструктивна картка№7

Приготування кормових сумішей для прісноводних черепах

 

Для прісноводних черепах можна приготувати кормову суміш на основі желатину або агар-агару. Склад суміші: морква — 70 г, капуста — 50 г, яблуко — 50 г, рибне філе — 145 г, філе кальмара — 100 г, сире яйце — 2 шт., Молоко — 150 мл, «Тетравіт» — 20 крапель, гліцерофосфат кальцію — 10 таб., желатин — 30 г, вода — 150 мл. Спочатку желатин заливають теплою водою, після набухання доводять до повного розчинення на паровій бані. Подрібнені на м'ясорубці тверді корми заливають приготовленим розчином 80С і збитими яйцями з молоком, добре перемішують. Вітаміни та подрібнений гліцерофосфат вводять в суміш при 30С, перемішують і ставлять у холодильник. Перед згодовуванням суміш нарізають кубиками і нагрівають до кімнатної температури. Цього вистачить на 10 годівель дорослої черепахи. У суміш легко додаються ліки, у разі захворювання черепах. З віком у раціоні черепахи все більшу частку займають корми рослинного походження. Як рослинний корм годяться листовий салат, молода капуста, ставкові водорості, ряска, елодея, анахаріс, спірогіра, едогоніум, водна жеруха (Nasturtium fontanum). Молодих черепах треба годувати щодня (до 2 років). Дорослих — не частіше 2-3 рази на тиждень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктивна карта  проведенню досліджень ефективних методів стимуляції шпорцевих жаб до розмноження №8

Мета роботи: Визначення ефективних методів стимуляції шпорцевих жаб до розмноження в неволі

Інформація: До парування не рекомендується допускати жаб молодше 15 місяців. В природі основним сигналом до початку нересту є підвищення температури води. Таким чином, в неволі підвищенням температури води можна стимулювати розмноження шпорцевих жаб в будь–який  час.

Обладнання: 2 акваріуми ємністю 50 літрів (може бути різною, але не менше, ніж 20 літрів), водний обігрівач, водний термометр

Хід роботи

1. До початку досліду впродовж тижня кількість годувань зменшити та не міняти воду в акваріумі;
2. Температуру в акваріумі підтримувати на рівні 18 градусів;
3. Наступний етап -  посилено годувати тварин, бажано живими кормами;
4. Провести повну заміну води з підвищенням температури до 22 – 25 градусів;
5. Збільшити тривалість світлового дня до 14 годин;
6. Спостерігати за поведінкою жаб, результати спостережень заносити до таблиці;
7. Оформити висновки.

ЩОДЕННИК СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Визначення ефективних методів стимуляції шпорцевих жаб до розмноження в неволі

Дата	Проведені дії	Поведінка жаб	Ефективність обраних дій

 

Інструктивна карта № 9

Експериментально-дослідницька робота

«Методика оцінки токсичності водних джерел за допомогою

«Ростового тесту»

Мета: Навчитися оцінювати токсичні властивості проб води відкритих водойм за допомогою «Ростового тесту»

Методи та прийоми: Аналіз літератури, постановка досліду, спостереження, порівняння, аналіз отриманих результатів, формування висновків, інструктаж з ТБ.

Обладнання: Насіння індикаторних рослин, прозорі склянки, чашки Петрі, фільтрувальний папір, проби води з різних  джерел, фотоапарат, лінійка, мікроскоп.

1. Вступ

Вода – основа життя організмів! В нашій роботі розглянуте питання визначення якості води на основі порівняння реакцій рослин, їхніх зовнішніх проявів на воду з різних джерел. Адже живому організмові зовсім не байдуже, які речовини, навіть у невеликій кількості, потрапляють до нього разом з водою. Живі об’єкти можуть в комплексі реагувати на всі показники якості довкілля (ґрунт, воду, стан атмосфери).

Оцінка якості води є ключовим завданням будь-яких заходів в галузі водокористування, раціонального природокористування та проведення природоохоронних дій у водоймах. Якість води оцінюють за широким спектром показників - фізико-хімічних(гідрохімічних, гідрофізичних, гідрологічних), та біологічних(гідробіологічних, бактеріологічних).

     Біологічні методи оцінки якості води мають ряд переваг перед хімічними і        фізичними, оскільки угрупування живих організмів віддзеркалюють усі зміни  водного середовища, одночасно реагуючи на комплекс різноманітних природних та антропогенних чинників, в тому числі забруднювачів.

Головними перевагами біологічних методів оцінки якості води є:

• Доступність процедур;
• Низька вартість;
• Швидке отримання результатів.

Один із специфічних методів моніторингу забруднення навколишнього середовища – біоіндикація, визначення ступеня забруднення середовища за допомогою живих організмів, біоіндикаторів. Індикатори не повинні бути занадто чуттєвими і занадто стійкими до забруднення. Важливо, щоб такі організми були широко поширені, причому кожен вид повинний бути присвячений до визначеного місця.

Біоіндикатори ( від біо і лат. Indico-вказую, визначаю) – організми, особливості розвитку яких служать показниками природних процесів, умов чи антропогенних змін середовища проживання. Будь-який чинник, якщо він виходить за межі «зони комфорту» для даного організму, є стресовим. У цьому випадку організм реагує у відповідь реакцією різної інтенсивності і тривалості.

Рослини – це найбільш зручні індикатори забруднення навколишнього середовища, тому що вони є первісними ланками трофічних ланцюгів і відіграють головну роль у поглинанні різного роду забруднювачів. Внаслідок цього, за допомогою рослин можна точно оцінити екологічну ситуацію на досліджуваній території.

Сутність «Ростового тесту» полягає в обліку змін показників проростання індикаторної культури, вирощеної на досліджуваних зразках води, водних витяжок ґрунтів. Цей метод дозволяє оцінити не тільки пригноблюючу дію різних забруднювачів на рослини, але і стимулюючий ефект. Перевагу надають тест-культурам, які швидко проростають та є характерними для даного регіону. Найбільш розповсюдженими тест-культурами для нашого регіону є пшениця, боби і квасоля, огірок та салат, кукурудза.

 

 

 

 

Методологічна основа досліджень

Суть методу: визначення якості води проводиться з використанням рослинних об’єктів. Рослини потребують води та розчинених в ній сполук для своєї життєдіяльності, і їхній розвиток залежить від якості води. Насіння культурних рослин пророщується і поливається водою з різних джерел (на основі взятих проб води: джерельної, ставкової, річкової та водопровідної). Якість води оцінюється по стану рослин через кожних 5 днів (висоті рослин, зовнішньому вигляді, наявності хвороб,  і в кінці по прирості сухої біомаси). Чим якісніша вода, тим вищі перераховані показники.

Хід виконання роботи:

В чашки Петрі висівається на фільтрувальний папір в 4 шари по 25 насінин пшениці і 15 насінин кукурудзи. Через кожних 5 днів ведеться спостереження за станом рослин. Поливають рослини однаковою кількістю води різної якості. Тобто всі умови зрівнюються, відмінною є лише вода з різних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктивна картка№ 10

Експериментально-дослідницька робота

« Вплив синтетичних миючих засобів на зелені водні рослини»

Мета: Поглибити, узагальнити та розширити знання учнів про навколишнє середовище по питаннях екології. Ознайомити із заходами по збереженню водойм, ґрунтів. Розвивати в учнів екологічне мислення, культуру. Формувати почуття відповідальності, обов’язку за стан довкілля;

Дослідним шляхом вивчити вплив синтетичних миючих засобів на водні рослини на прикладі елодеї, пістії, ряски малої, спірогири.

Завдання:

• Вивчити додаткову літературу з заданої теми;
• Познайомитися з екологічними факторами, синтетичними миючими засобами та їх класифікацією;
• Дослідним шляхом вивчити вплив синтетичних миючих засобів та абіотичних факторів на зелені водні рослини;
• Ознайомитись з правилами роботи електронного мікроскопу.

Об’єкт досліджень: зелені водні рослини.

Методи та прийоми: Аналіз літератури, постановка досліду, спостереження, порівняння, аналіз отриманих результатів, формування висновків, інструктаж з ТБ.

Обладнання: хімічний посуд, скляна паличка, воронка скляна, покривне та предметне скло, електронний мікроскоп, паперові фільтри, розчин синтетичного миючого засобу, гілочки елодеї, пістії, ряска мала, гілочки спірогири.

Основні положення висунуті на захист: синтетичні миючі засоби шкодять зеленим водним рослинам, а саме руйнують клітини.

Новизна дослідження: самостійне проведення експерименту та його аналіз.

Гіпотеза: Синтетичні миючі засоби завдають шкоди зеленим водним рослинам, а саме – руйнують клітини.

Актуальність вивчення впливу синтетичних миючих засобів на водні рослини зумовлена збільшенням забрудненості водойм.

Методологічна основа досліджень

Суть методу: визначення якості води проводиться з використанням рослинних об’єктів. Рослини потребують води та розчинених в ній сполук для своєї життєдіяльності. Живому організмові зовсім не байдуже, які речовини, навіть у невеликій кількості, потрапляють до нього разом з водою.

В нашій роботі розглянуте питання  порівняння реакцій рослин, їхніх зовнішніх проявів на воду з домішками синтетичних миючих засобів.

Хід роботи

1. Помістити по гілочці зелених водних рослин в прозору склянку з розчином синтетичного миючого засобу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Через 20 хвилин визначити зміни, що відбулися з рослинами: колір, форму, загальний стан листків, коріння;
3. Приготувати два преперата листа з посудини з чистою водою та з посудини з розчином СМЗ (синтетичного миючого засобу);
4. Роздивитися під мікроскопом та зробили порівняльний аналіз стану рослинних  клітин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За результатами роботи дійшли висновку, що синтетичні миючі засоби погано впливають на водні рослини, так як з досліду помітно, що зменшується кількість хлоропластів та змінюється їх забарвлення.

Наші поради: Після того, як миючий засіб відпрацював, він потрапляє зі стічними водами до міської каналізації, потім в очисні споруди, а іноді, без ніякої очистки, безпосередньо в ґрунт чи водойму. Фосфати, використовувані в миючих засобах, беруть участь в живленні рослин. Коли багаті фосфатами стічні води потрапляють в водойму, починається прискорене зростання водоростей і інших водних рослин. При цьому витрачається кисень, розчинений у водоймищі. Водойма «задихається», і від недоліку кисню може загинути риба. Серед безлічі пропонованих нині миючих засобів вибирайте більш екологічно безпечні. Використовуйте їх відповідно до зазначених на упаковці доз. Багато мийних засобів містять велику кількість фосфатів, тому є серйозним джерелом забруднення вод. Частіше користуйтесь господарським і дитячим милом.

 

Інструктивна картка№ 11

Екологічний паспорт на річку (зразок)

 

І. Загальні відомості про річку

Назва

Приналежність до річкової системи

Головна річка чи притока

Звідки бере початок (місце, висота над рівнем моря)

Куди впадає

Довжина річки

По яким територіям протікає (райони)

Які притоки приймає: ліва, права

Чи є греблі, запруди і тд., їх розміщення

ІІ. Характеристика річки і її долини в місці дослідження

В якій частині течії річки проведені дослідження (верхній, середній, нижній)

Протяжність досліджуваної ділянки

Особливості річкової долини в місці дослідження: ширина, форма долини

Наявність терас, їх кількість, якими породами складені

Рослинність по берегам та на схилі долини

Джерела в долині річки

Русло річки: ширина найбільша, середня глибина

Склад ґрунту дна

Швидкість течії річки

Водний режим річки. Тривалість паводків, рівень води, висота. Чи пересихає влітку, де саме Чи є взимку незамерзаючі ділянки, де

Якісна оцінка води: прозорість, мутність, колір, запах, температура, наявність осаду, смак та присмак

Експрес – аналіз води: вільний хлор, нітрити, нітрати, аміак, амоній, кисневий показник, бактеріальне забруднення

Проби води: час, місце

ІІІ. Життя в річці та біля річки

Прибережна  водна та донна рослинність: фонові та рідкісні види Ступінь заростання русла (%)

2. Риби: звичайні, рідкісні види Чисельність яких видів риб: зростає, зменшується

Чи є в річці раки? Їх кількість

Інші водні організми

Тварини, птахи

Безхребетні тварини

І V. Використання річки та її долини, екологічні наслідки

Які населені пункти знаходяться в долині і по берегам, на якій відстані від річки

Промислові підприємства, скотні двори, їх розташування по відношенню до річки

Які сільхосп угіддя розташовані в долині річки, їх площа?

Чи використовується річка та її долина для відпочинку?

Чи суднохідна річка?

Чи використовується річка для риболовства?

Чи використовується річка для сплаву лісу?

Господарсько-побутове використання річки

V. Джерела забруднення річки та водоохоронні заходи

Природні джерела забруднення річки

Антропогенні джерела забруднення річки

Де знаходяться місця збору неочищених вод? Їх об’єм та кількісний склад?

Які заходи проводяться по очищенню води?

Яка ширина і стан водоохоронної зони річки?

Що зроблено Вами по очищенню річки, берегів , джерел?

Пропозиції по охороні та раціональному вмкористанню річки та її долини

Хто надав відомості?

Хто склав паспорт (прізвище, ім’я, по-батькові, вік, рід занять, адреса)

Дата заповнення

 

 

 

Інструктивна картка№12

 

ПАСПОРТ НА ДЖЕРЕЛО (зразок)

Номер джерела: №4

Назва джерела_____________                                    рН – 6,9

Область: Дніпропетровська

Район: Покровський

Населений пункт: Кривий Ріг

Елемент рельєфу: Берег водойми, долина річки;

I.  Геологічні умови виходу води:

1. Характеристика пласта,  із якого тече підземна вода – піщані суглинки, гранітні уламки різної фракції, товщина шару – 60 м;

2. Породи водотривкого пласту – піщані суглинки, граніти, карбонати;

3. Вихід води на поверхню – витікає спокійно між частками порід;

4. Характер витікання – витікає спокійно;

5. Висота джерела над рівнем води в річці – 0,6 м;

6. Довжина струмка (відстань між джерелом  та річкою) – 3 м;

II . Рослинність поблизу джерела: очерет звичайний, осот болотний, пирій повзучий, конюшина повзуча або біла, подорожник ланцетовидний, деревій, амброзія, омег водяний.

III. Тваринний світ поблизу джерела: водомір ставковий, черв’як дощовий, равлик ставковий, вуж звичайний, бабка коромисло звичайне, бабка коромисло синє, жаба трав’яна, водоплав.

IV. Фізичні особливості води джерела:

1. Прозорість води – прозора;
2. Запах – свіжий;
3. Смак – прісна, з присмаком  карбонатів;
4. Осад (кількість, колір, склад) – без осаду;
5. Температура води, повітря – 13,5^оС/30^оС;
6. Замерзання  джерела –не замерзає;
7. Дебіт джерела – 1 літр за 14 секунд;

V. Участь джерела у живленні струмка, річки: джерело створює струмок довжиною в 3 м, вода джерела живить річку Саксагань

VI. Вплив джерела на оточуючу місцевість: задовільний.

VII. Господарське використовування джерела: використовується як питна вода ( що не є бажаним), загартувальні процедури, для миття рук та побутових предметів відвідувачами пляжу;

  VIII. Охорона джерела  від забруднення: охорона не проводиться державою. 2 рази на рік проводиться моніторинг стану джерел  юннатами  КПНЗ «СЮН Покровського району» КМР;. виконанні такі роботи  на території поблизу джерела:

1. Зібрано все сміття;
2. Розчищено та поглиблено русло джерела від частин мулу та скошеної трави;
3. Проведено органолептичний  та хімічний аналіз джерельної води;
4. За допомогою представників громадської спілки «Екологічна рада Криворіжжя» встановлено, що вода з джерела не придатна для пиття по бактеріологічним параметрам, тому ми регулярно проводимо просвітницьку інформаційну роботу серед мешканців та відвідувачів пляжу,
5. Встановлені таблички з попередженням про те, що воду пити не рекомендується.

  Паспорт склали:    

1. Сухомлин Дмитро;
2. Руденко Дмитро, вихованці гуртка «Юні акваріумісти» КПНЗ «СЮН Покровського району» КМР

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Агекян И. Н. Аквариум в вашем доме : навч. посіб. Минск : Харвест, 2003. 384 с.

2. Біологічні методи оцінки природного середовища/ Під ред. М.М. Смирнова М.: видавництво «Наука» 1978р.

3. «Біоіндикація. Методичні рекомендації до використання лабораторних робіт студентами напряму «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» А.І. Горова, А.В. Павличенко і ін.; Д.: Національний гірничий університет, 2014;

4. Білявцева В.В., Мушит С.О., Сироватко К.М Основи акваріумістики:  навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця, 2020.– 233 с., мова українська;

5. Бурдин К.С. «Оновы биологического мониторинга».-М.: изд-во МГУ, 1985;

6.  Гусев М.Ф.  «Аквариум в доме»; Москва, «Цитадель», 2000

7. Г.Ф. Романишин, И.И.Шереметьев «Словарь-справочник аквариумиста»; Киев, «Урожай», 1990

8.  Екологія: методичний посібник для проведення лабор. робіт (укл. О.О. Коновалова, Т.П. Андрейко) – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2014р.

9. Экологический мониторинг. Уч. пособие для вузов/ под ред.  Ашихминой Т.Я./ М.: Академ. проект, 2006р.

10. И.И. Шереметьев «Аквариумні риби»; Київ, «Радянська школа», 1998

11. Клименко М.О. , Прящена А.М., Вознюк Н.М. “Моніторинг довкілля» (К.: Видавничий центр” Академія; 2006р;

12. О.В. Ничик «Моніторинг довкілля» курс лекцій, Київ НУХТ 2011;

13. Кривушин С. Популярные аквариумные рыбки. – Москва: Цитадельтрейд, 2002.  224 с. 

14. Лобченко В.В.  «Аквариум и его обитатели»; Кишинев, «Тимпул»; 1987

15. Машкова Н. Аквариумные рыбы. Домашняя энциклопедия. Москва: Эксмо; СПб. : Сова, 2005.  304 с. 

16. М.Б. Цирлинг «Аквариум и водные растения»; Санкт-Петербург, «Гидрометеоиздат»; 1991             

17. В.І. Щербак, Е.О. Арістархова, Г.Є. Бойко та ін. «Методичний посібник з визначення якості води»», Рекомендовано до друку: Кафедрою природничих наук Житомирського гірничо-технологічного інституту, Кафедрою екології та раціонального природокористування Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського; Київ 2002;

18. Журнал «Цветоводство», №2/1986; «Сад под водой» В.А.Амченцев

19. Інтернет – джерела:

http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/21773;

https://uk.wikipedia.org/wiki/

https://zoo.kiev.ua/animals/plazuni/cherepakha-chervonovukha-trachemys-scripta-elegans-/

https://www.aqualogo.ru/shporcevaya_lyagushka