Методична розробка уроку художньої культури для 11 класу "Одяг епохи Відродження" направлена на ознайомлення учнів з одягом цієї епохи. Використані елементи малювання. Призначена для вчителів художньої культури
« Одяг епохи Відродження» (Методична розробка уроку художньої культури 11 клас)
Горбань О. В.,
вчитель Пирятинської ЗШ І-ІІІ ст. № 4
м. Пирятин
Уроки художньої культури
11 клас. Тема. Одяг епохи Відродження
Мета. Ознайомити учнів з одягом епохи Відродження; ознайомити учнів із творчістю художників епохи Ренесансу; навчити сприймати та аналізувати твори мистецтва; навчити розуміти особливості часу; удосконалювати вміння та навички в зображенні людини в одязі; виховувати любов до мистецтва, естетичний смак.
Тип уроку. Комбінований
Оснащення уроку:
зоровий ряд – репродукції картин:
Мазаччо «Воскресіння Тавіфи», Белліні «Портрет чоловіка з довгим волоссям», «Портрет дожа Леонардо Лоредано», Тіціан «Пєтро Аретіно», «Родина Вендрамін», «Федеріко Гонзага», «Карл V», «Портрет Якого Стради», Беноццо Гоццолі «Процесія волхвів», Рафаель «Портрет Магдалени Доні», «Бальтассаре Кастільоне», «Етюд голови юнака», Джорджоне «Гроза», Ян Ван Ейк «Портрет чоловіка в тюрбані», «Мадонна канцлера Ролена», «Подружжя Арнольфіні», Веронезе «Джустініані Барбаро з годувальницею»;
матеріали та інструменти: папір, графічні матеріали, фарби.
Хід уроку
І. Організаційна частина
ІІ. Основна частина
Учитель. Згадаємо епоху Відродження.
– Чому цю епоху так назвали? Яким ще словом називають цю епоху? Яких ви знаєте митців, які працювали в цей період?
– А який же одяг носили в цей час?
3. Оголошення теми уроку.
4. Вивчення нового матеріалу.
Учитель. Одяг (костюм) несе в собі образну характеристику не тільки окремої людини, але й нації, народності і цілої епохи. .
Одяг – штучний покрив людського тіла. Це важливий елемент нашого повсякденного життя. Одяг – це втілення творчого труда майстрів різних спеціальностей. Одяг в широкому понятті це і взуття, і рукавички, і головні убори.
Так який же одяг носили в епоху Відродження? Деякою мірою ми можемо мати уявлення про дану епоху, споглядаючи твори мистецтва цього періоду (розгляд репродукцій).
Епоха Відродження створила новий ідеал, на противагу середньовіччю, було створено життєстверджуючий світогляд. Відповідно і костюм мав підкреслювати пропорції тіла. Особливістю чоловічого і жіночого одягу стали спокійні та масивні пропорції.
Головні убори, як ніяка інша деталь одягу, виражала дух часу, смаки і соціальне становище. Вид і форма головного убору вказували на рід занять; берет носили лікарі, чорну шапочку – богослов і вчений, по бобровій шапочку – богослов і вчений, по бобровій шапці пізнавали нотаріуса. Змінюються костюмні пропорції. Почали носити круглий берет, ще відомий з Візантії. По типу тюрбана був сконструйований італійський капелюх 15 століття бальцо. Його майстрували з жесті або шкіри і обтягували яскравою тканиною, шовком.
В 13 столітті для одягу відбувається важливий перелом: винаходиться крій. Це дозволило кроїти та шити одяг по формі людського тіла. В цей період застосовуються цупкі та важкі тканини, такі як оксамит, парча, оздоблювання мереживом. Кольори насичені, яскраві. Верхній одяг стає більш зручним. Це був широкий довгий одяг, а для прогулянок коротший, з рукавами, які розширялися до низу. Цей одяг мав назву «перелина», «тапперт», «упеляндри», «шаубе».
Бургундці, які в 14 столітті стали законодавцями моди для всієї Європи, використовували « декоративні» властивості сорочки: її було видно біля шиї, в розрізі рукавів, на грудях, спині. Спочатку сорочки були без комірців. З 14 століття типовим був вузенький стоячий комірець. Іспанці перетворили його на цілу споруду, і зробили комірець самостійною прикрасою. «Жорна» або інша назва комірця «фреза». На початку 16 століття італійці навчилися плести мереживо, і застосовували його до своїх «жорн». Це мереживо вставляли в виріз плаття, на грудях італійки. Підхопили цю ідею в Іспанії і Франції.
Для жіночого одягу характерне природно розташована талія, пишні рукава, широка, спадаюча вільними складками юбка. Всі верстви підкреслювали свою значимість за допомогою шлейфа. Чим довшим він був тим знатніша була дама. Церква оголосила війну шлейфам, називала їх «диявольськими хвостами». Але тим паче вони були неодмінним атрибутом придворного костюма.
Елементи чоловічого одягу – широка подовжена куртка з відкидними несправжніми рукавами, короткі штани, берет. Новинку в брючну моду привнесли наймані солдати 16 століття – ландскнехти. Платили їм кошти не регулярно, одяг швидко рвався, старішав. Хтось додумався перетворити лахміття в стрічки і перев’язати в деяких містях, закріпивши у пояса та на колінах. Одержали оригінальні шаровари – плюдерхозен. У багатіїв –щоголів, котрі носили такі шаровари не від бідності, на виготовлення їх йшло не менше ста ліктів тканини.
Пояс. Цей мотив в одязі проглядається на протязі багатьох століть, епох, в різних народів, і в різних соціальних рівнях. В епоху Відродження пояси стали подібними до сумок, до пояса прикріплювались дзвіночки та гаманці, а пізніше – люстерка.
Рукавички зіграли особливу роль в історії соціальної символіки. В епоху Середньовіччя та Ренесансу культ рукавички був одним із самих процвітаючих. Попит на рукавички був дуже великий. Чоловіки та жінки носили рукавички вишиті шовком, золотом, перлинами. І обов’язково напахчені парфумами. Леонардо да Вінчі теж приділяв цьому увагу. Він описав рукавички-ласти для плавання в морі.
5. Практична діяльність учнів
Учні зображають людину в костюмі епохи Відродження. Учитель проводить індивідуальну роботу. Вносить корективи, дає поради.
ІІІ. Заключна частина Підведення підсумків уроку Учитель аналізує закінчені роботи учнів.
– Чи відповідає одяг епосі Відродження? – Чи відображають елементи одягу той період?