Методична розробка уроку зарубіжної літератури. Урок прес – конференція за романом М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Методична розробка уроку зарубіжної літератури.

Урок прес – конференція за романом М. О. Булгакова

«Майстер і Маргарита»           

Даний урок – колективний проект. Етапи роботи:

 1. Створення творчих груп.

 2. Розробка завдань та планів роботи над проблемою.                 3. Збір матеріалу.

4. Консультації викладача.

5. Узагальнення та створення сценарію.

6. Захист проекту. Рольова гра «Прес – конференція за романом М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита».

 До захисту проекту причетні:

1.Ведучі.

2. Читці.

3. Знавці.

4. Журналісти.

Мета: познайомитись з проблематикою роману, схарактеризувати головні діючі особи; сприяти розвитку абстрактного мислення; виховувати високі моральні якості, відповідальність за свої вчинки.

Тип уроку: урок - презентація

Метод: метод проектів.

Форма проведення: урок – рольова гра (прес – конференція).

Обладнання: портрет письменника, текст роману «Майстер і      Маргарита», матеріали презентації.

 Хід уроку.

Вступне слово викладача: сьогодні ми будемо говорити про видатний твір – роман М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита». Майже 12 років – з 1928 по 1940 рр. автор працював над ним. Все, що пережив на своєму віку письменник, всі свої головні думки і откровення, усю душу і талант віддав він цьому романові. І народився твір незвичайний.

Ведучий: ми відкриваємо першу сторінку прес – конференції, яка називається «Моральна відповідальність людини за свої вчинки».

Викладач: книга М. Булгакова – про моральну відповідальність людини за свої вчинки. Багатий життєвий досвід Понтія Пілата допомагає йому зрозуміти Ієшуа як людину, він симпатизує йому, намагається умовити його піти на компроміс. Образ Пілата демонструє внутрішню боротьбу особистості, і тому він драматичний. Але в людині зіткнулися дві сили: особиста воля і воля обставин. Ієшуа духовно переміг останню. Пілат це неспроможний зробити. Саме страх, народжений залежністю від держави, необхідністю слідувати її інтересам, а не істині, і визначає вибір Понтія Пілата. Прокуратор для автора не просто боягуз, відступник. Він і звинувачувач, і жертва. Відступивщись від Ієшуа, він губить і себе, і свою душу. Він гине разом з Ієшуа, гине як вільна особистість.

 Читець зачитує уривок з розділу «Понтій Пілат» від слів «...  «Так померещилось ему, что голова арестанта уплыла...» до слів «...бессмертие вызвало нестерпимую тоску». (с. 356 – 357).

Ведучий: які є питання по перщій сторінці прес – конференції?

   Журналіст: що лежить в основі людської поведінки – збіг обставин, випадковість, знаки долі, слідування ідеалам?

   Знавец : відповідь на це запитання можна знайти в зав`язці роману – суперечці Івана Бездомного, Михайла Берліоза з незнайомцем на Патріарших прудах. На твердження літераторів, що бога немає, Воланд суперечить: якщо немає бога, то «хто ж управляє людським життям і взагалі розпорядком на землі?». Іван Бездомний відповідає: «Сама людина і управляє». Але подальший розвиток сюжету перекреслює це твердження, показує відносність людських знань, залежність людини від тисячі випадковостей (наприклад, смерть Берліоза) і якщо так, то неможна бути впевненим у своєму майбутньому. Що ж є істиною у цьому світі? Із книги, з образу Ієшуа ми бачимо, що моральна відповідальність людини за свої вчинки, слідування вибраним ідеям і визначають майбутнє.

 Журналіст: хто ж такий булгаковський Ієшуа?

 Знавець: Булгаков по – своєму розповідає легенду про Христа.З одного боку, - це звичайна, смертна людина, мудра і прямодушна. Але, разом з цим, це і уособлення чистої ідеї, вищий пробраз людини і людства. Він слабкий фізично, але сильний духовно – він провідник нових людських ідеалів. Ні страх, ні покарання не заставлять його зрадити ідеї добра. Булгаківський Ієшуа не діяч. Він проповідник, носій вічного ідеала.

 Ведучий: ми відкриваємо наступну сторінку прес – конференції. Її назва – «Я частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно здійснює блага». («Фауст» І. В. Гете)

 Журналіст: яка роль Воланда в романі?

 Знавець: Воланд – метафора людських протиріч, розв`язання яких, за Булгаковим, повинно утвердити історичний оптимізм суспільства. Це своєрідна антитеза Ієшуа, як протиставлення зла добру. Булгаківський персонаж не безпричинно сіє зло, не є духом спокуси. Усе бридке  у московському середовищі чиновників, інтелігентів, обивателів, яких карикатурно змальовує письменник, відчуває на собі нищівний удар Воланда. Він уособлює дух іронії, сумніву і заперечення, світ йому відкритий без рум`ян і гриму. Він висмією, знищує за допомогою своєї свити все, що відступилося від добра, морально зубожіло, втратило свій ідеал. Князь тьми проводить свій вічний експеримент, знову випробовуючи діяння людей, вивіряючи те, що повинно існувати вічно і що повинно згоріти в очищувальному полум`ї.             

 Журналіст: чим булгаківський диявол схожий і несхожий на своїх попередників?

 Знавець: хоча ім`я faland у німецькій мові служило для позначення диавола, персонаж Булгакова не можна звести тільки до цього середньовічного поняття. Він увібрав у себе риси інших духів зла: Сатани, Асмодея, Люцифера, Вельзевула. Більше за все він пов`язаний з Мефістофелем. Їх « духовне рідство» уже закріплене епіграфом до роману. Але на відміну від Мефістофеля, Воланд не сіє безпричинне зло.

 Читець зачитує уривок з розділу 1 с. 337 від слів «Впоследствии, когда, откровенно говоря , уже было поздно».

 Ведучий: третя сторінка називається «Протистояння істинної свободи і несвободи».

 Викладач: уже в першому єршалаїмському розділі,як ми вже говорили, сходяться ці два стани – Понтий Пилат і Ієшуа. У московських розділах більшість персонажів – люди невільні, пов`зані інструкціями, догмами, установками. Трамвайна кондукторка так пройнялася звичними «можна – неможна», що, коли кіт сідав у трамвай, вбачає у цьому тільки порушення порядку: «Котам неможна!» Конферансьє у вар`єте, службовці управління видовищ, загнані начальством у хоровий гурток, літературні критики, які говорять «не те, що хочуть сказати». Усі ці невільники – діти свого часу, жильці «нехорошої квартири». Булгаков і Воланд із свитою досить поблажливі до тих, хто позбавлений свободи не з своєї волі, і безжальні до тих, хто сам себе загнав у темницю. Наприклад, буфетник вар`єте, Берліоз.

 Журналіст: чи є в булгаківській Москві місце, де людина може лишатися сама собою?

 Знавець: так, це клініка Стравинського. Лише тут звільняються від мани несвободи і хоровики, і конферансьє, і поет Бездомний.

 Журналіст: чи можна сказати, що в авторській оцінці героїв  переважає іронія, яка переходить у сарказм?

: Знавець: це герої, людська сутність яких зводиться до якої – небудь мізерної пристрасті. Наприклад, літераторів відрізняє лише те, що один пише прозою, а інший – «літній з бородою». Інколи авторська іронія переростає в гротеск. Герой не тільки втрачає обличчя – маску, але і підміняється якоюсь річчю. Наприклад, костюм Прохора Петровича підмінив свого хазяїна.

 Читець зачитує уривок з розділу 17.

 Ведучий: наступна сторінка прес – конференції має назву «Тема вічного кохання».

 Журналіст: що може протистояти стихії життя?»

 Знавець: на це питання автор відповідає, розвиваючи сюжетну лінію майстра і Маргарити. Героїня – вільна, як птах. До зустрічі з майстром у неї був гарний будинок, чоловік, який її обожнював, гроші: «Вона була щасливою? Жодної миті! Що ж потрібно було цій жінці?... їй потрібен був він... майстер, а не готичний особняк, не сад і не гроші».Вона упізнала його серед тисяч людей, а він упізнав її. І в маленькій квартирі на Арбаті запанувало щастя: свобода, творчість, кохання.

Журналіст: хто ж розрушив їх щастя?

 Знавець: щастя було розрушене, коли близькі побачили, що майстер не схожий на інших: не так мислить, не так відчуває. І от спалений рукопис роману. До його автора у жовтні «постукали». А коли в січні він повернувся «у тому ж пальто, тільки з обірваними гудзиками», у його квартирі проживав Алозій Могарич, провокатор і донощик.І більше нічого не залишилося майстру, як піти в будинок для божевільних. Несвобода перемогла свободу, але виявилася безсилою знищити те, чим були заповнені душі майстра і Маргарити.На уклін до душителів вони не пішли, вони віддали перевагу іншому. Потустороння сила дозволяє героям не тільки зберегти свободу, а і відчути її з особливою, недоступною у реальному житті повнотою.

 Заключне слово викладача: людську долю і сам історичний процес визначають безперервний пошук істини, слідування високим ідеалам добра й краси. Їх осягнення неможливе без терпіння, мужності, кохання, духовного творення. Таким чином, роман Булгакова – це книга про відповідальність людини за все добро і зло на землі, за власний вибір життєвого шляху, який веде або до істини і свободи, або до рабства і зради. Він – про переможну силу кохання і творчості,яка підносить душу до гірських висот істинної людяності.