Методична розробка виховного заходу на тему "Писанко, живи!"

Про матеріал
Методична розробка ознайомить студентів з дохристиянським походженням писанки, особливостями її написання; допоможе узагальнити знання про символи-обереги “живої землі”, “берегині”, “безконечника”, які зустрічаються на мальованій кераміці епохи неоліту, та показати їх знакову тотожність з писанками Полтавщини; зацікавить іспиятиме виховованню інтересу до народної історії у пізнанні багатогранної культури нашого народу.
Перегляд файлу




Тема:

  писанка – оберіг нашого народу

 

Мета:

ознайомити студентів з дохристиянським походженням писанки, особливостями її написання; узагальнити знання про символи-обереги “живої землі”, “берегині”, “безконечника”, які зустрічаються на мальованій кераміці епохи неоліту, та показати їх знакову тотожність з писанками Полтавщини; зацікавити і виховувати інтерес до народної історії у пізнанні багатогранної культури нашого народу.

 

оснащення:

рушники, вишита сорочка, ваза з вербою, тарелі та кошик із писанками, свічка, магнітофон із записами пісень, відеозаписи, таблиці “Оберегова символіка у писанкарстві”, “Кераміка епохи неоліту – джерело оберегової символіки наших пращурів”, композиції з використанням символів дохристиянського періоду, сучасні писанки гуртківців Полтавського базового медичного училища 

 

хід  проведення  свята

 

 

 

 

 

Уміти берегти стає настійним велінням часу. Важливо сьогодні з усією пристрастю будити в людях саме цю потребу – оберігати життя в усіх його виявах, в природній мудрості і гармонійності.

О.Гончар


Ведуча (дівчина в традиційному українському одязі зі свічкою в руках):

Я просто людина, звичайна людина,

Та кожен свій ранок і кожен свій день

Я з вдячністю згадую Божого сина,

Що віру й надію приніс для людей.

 

Для кожного серця існує надія,

У кожній душі є частинка добра.

Нам віра у краще хай душі зігріє,

Свіча сподівань хай повік не згаса!

 

Мій вогнику, мій посвіте предвічний!

Світи мені, завжди світи!

Любов до рідного, святого

В душі моїй не погаси!

 

Вступне слово викладача:

Цей малесенький, тремтливий вогник – невмируща душа народу, тоненька ниточка, що єднає людей, їхні серця, покоління. І поки горить той вогник у людських серцях, поки в людей є любов до рідної землі й своєї історії.

Кожне людське покоління залишає після себе слід на землі. Наші пращури передали нам скарби своєї душі: влучне прислів’я, веселу приповідку, мудру казку, хвилюючу легенду, ніжну пісню, добрий звичай. Тож давайте вивчимо все це і збережемо для наступних поколінь.

 

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року”.

Демонструється відеофільм “Весна іде красу несе”.

 

Ведуча:

Блакитними очима дивиться мені в очі весна. Вона ще молода, ніжна, усміхається святково й чисто, у її ледь чутному диханні – збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується і відроджується.

 

Звучить мелодія “Веснянки” (інструментовка А. Халаша).  

 

Ведуча:

  •       Ой весно, весно, весняночко!

Де твоя донька паняночка?

Весна:

  •       Ой, у вишневому садочку,

Шиє миленькому сорочку!

Ведуча:

  •       Ой, яку, яку?

 

 

Весна:

  •       Лляненькую!

Ведуча:

  •       Кому, кому?

Весна:

  •       Миленькому!

Ведуча:

  •       Ой, виходьте, дівчата,

Та в  цей час на вулицю

Весну красну зустрічати,

Весну красну вітати!

Будемо весну зустрічати

Та віночки сплітати,

Віночки сплетемо,

Хороводом підемо.

 

Під мелодію “Веснянки” дівчата у традиційному українському одязі водять хоровод “Ой весно, весно, ти красна…”

 


Дівчата розступаються і питають:

Ведуча:

–  Ой весна, весна, ти красна,

Що ти, весно красна, нам принесла?

Весна:

–  Принесла я вам літечко,

Ще й запашненьке зіллячко,

Ще й зеленую травицю,

І холодную водицю.

Ведуча:

–  Ой вербо, вербице,

Час тобі, вербице, розвиться.

Ой, верба, верба, тополя,

Схилила гіллячко додолу

На зеленую діброву,

На холодную водицю,

На шовковую травицю.

Там соловейко гніздо в’є,

А зозуленька кує.

 

Демонструється відеофільм “Симфонія весняного лісу”.

 

1-а студентка:

О, скільки голосів, скільки дивних: і ніжних, і могучих, і солодких, і гострих голосів в одному молодому хорі. До неба вони сягають божественною музикою, з сонцем єднаються, пахощами повиваються, могучою силою у дзвони б’ють, у дзвони воскресіння!

Ви чуєте їх – скрізь вони!.. Ось вони й тут озвалися, складаючи хвалу Великодню. Дзвенять до неба, звучи осяйні дні щастя, звучи славу…

 

Демонструється відеофільм “Весна… Великдень… Боже Воскресіння”.

Звучить дзвін дзвіниці Троїце-Сергіївської лаври.

 

2-а студентка:

Так натхненно дзвонять Великодні дзвони,

Срібний голос вітер зносить до небес.

Хай ніхто не плаче, хай ніхто не стогне,

Бо Христос сьогодні, бо Христос Воскрес!

 

Воскресіння Боже – милосердя Боже

Українську душу зцілює сповна,

І стоять дівчатка, мов прекрасні рожі,

В оченятах чистих розцвіта весна…

 

Слухають, як дзвони Великодня дзвонять

Світанкові гімни Богові й весні,

І як ніжно рожі пелюсточки ронять

Личенька їх ронять усмішки ясні.

 

3-я студентка:

Писанка – найперший символ і необхідний атрибут свята – має свою давню і цікаву історію. За церковними джерелами, вперше вона з’явилась у 34 році, коли Марія Магдалина подарувала її римському імператорові Тиберію зі словами: “Христос Воскрес”. За народними переказами, перші писанки зробила Пречиста, щоб забавити малого Христа. Як би там не було, а яйце, пофарбоване у червоне, з давніх-давен шанувалось у багатьох народів як символ відродження життя.

 

Писанка (мала дівчинка у традиційному українському костюмі тримає кошик з писанками):

Я писана красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я,

Їх славлячи в віках.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Всім радості дає.

В цій писанці вкраїнській

Душевна глибина:

Жива блакить барвінка

Й хода весни красна.

 

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року”.

 

4-а студентка:

Що таке писанка? Понад усе – атрибут весняного відродження природи, предвіковічного свята сонця – великого дня, Великодня. Думаєте випадково свято свят Пасха має в нас іще одну назву – Великдень? Споконвіку  яйце уособлювало образ сонця, яке  дає життя, є символом життєдайності. Священний символ. А тому не просто яйце, а барвисте, розписане – писанка!

 

Писанка (мала дівчинка у традиційному українському костюмі тримає кошик з писанками):

Яйце і розмальоване, й барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння людських рук святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

 

Творіння Божої краси у мить натхнення,

Весна… Великдень… Боже Воскресіння…

І писанка – як серця одкровення,

Як Боже й людське трепетне творіння.

 

Вкраїнська писанка проміниться життям,

Великдень славить перед цілим світом.

Співзвучно до весни серцебиття

В ній оживають трави, птахи, квіти.

 

 

Тут кожна лінія  промінчиком з небес

Окреслює хвалу і славу Богу,

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

До вічності вказавши нам дорогу.

 

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року” .

 

5-а студентка:

Писанка була і залишається окрасою Великого свята, святинею і оберегом, життям і надією. Слов’янський Великдень без писанки не є повноцінним. Саме в ці весняні дні, після страшних страждань і мученицької смерті, завершилося велике чудо Воскресіння Господнє. З цією подією пов’язується цілий ряд легенд, які пояснюють приурочення розпису писанок саме до цього свята.

 

6-а студентка:

Наші пращури переповідали з роду в рід про те, як Ісуса розіп’яли на хресті і з його ран поточилася кров. З кожної краплини виникла червона крашанка. Під хрестом стояла Матір Божа, яка молилася і гірко плакала. Ті червоні крашанки, на які падали її сльози, перетворилися на розкішно прикрашені писанки. Богородиця зібрала всі крашанки,  писанки в хустину і пішла до Пілата просити дозволу, щоб поховати свого сина. Дорогою вона дарувала дітям писанки й наказувала їм жити в мирі та злагоді. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустини розкотилися по всьому світі.

 

7-а студентка

А я чула іншу легенду, в якій оповідається про те, як Марія Магдалина і св. Соломія першими виявили пусту печеру, де був захоронений Христос. Біля пустого одра Ісуса вони побачили миску з яйцями, які  з білих стали червоними.

Вражені чудом воскресіння, вони кинулися розносити радісну новину людям і на знак підтвердження цього стали роздавати взяті в печері яйця. Промовляючи при цьому: “Христос Воскрес!”.

 

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року”.

 

8-а студентка:

Так дивно… розцвіла собі троянда

На гілочці терновій серед ночі.

А вранці сльози, наче діаманти,

Скропили в Воскресінні Божі Очі.

То були сльози Божої Любові,

І крізь ті сльози поглядом Небес

Дивився в нашу душу, в нашу совість

Христос, який Воістину Воскрес!

 

 

І думкою, що терня те колюче

Не зможе погубити дух життя,

Що істина, воскресши, неминуче

Покличе багатьох до каяття.

 

Тією думкою троянда посміхнулась:

Вже не вселяло страх колюче терня,

Бо ніжними пелюстками торкнулась

І на Очах Христових сльози втерла…

 

9-а студентка:

З прийняттям християнства писанки стали своєрідним символом Великодня – свята воскресіння Христа. Розписані писанки після освячення в церкві дарують родичам, знайомим, друзям, промовляючи: “Христос Воскрес!”. У відповідь кажуть: “Воістину Воскрес!” – і щиро дякують. Дарувати писанку – означає бажати щастя, здоров’я, доброї вдачі.

 

10-а студентка:

З настояним на травах і корі,

На веснянім і на осіннім зіллі –

І писанка оранжево горить

У філіграннім сплеті ліній.

 

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють буйно квіти у росі,

Олені бродять в березневім сонці.

 

І стилізовані сплітаються сади

У мареві густих обрамлень,

Мереживом найтоншим мерехтить

Геометричний космацький орнамент.

 

Ведуча:

Існує ціла серія дохристиянських символів, інтерпретація яких змінилася відповідно до нової віри. Крапки, які символізували зорі на небі,  стали символом сліз Божої Матері, риба – первісно символ здоров’я, хрест, який колись був суголосним з чотирма сторонами світу, набрав християнського значення. Так сталося і з трикутником. Спочатку він репрезентував трійцю – землю, небо, вогонь; нині він є символом Бога Отця, Бога Сина, Бога Духу Святого.

Варто згадати про ще один найдревніший символ Берегині, який використовувався на українських писанках і уособлював життя і родючість усього існуючого.

 

1-а студентка:

Хрест – знак світостворення. Вертикальна лінія хреста – знак вогню. Горизонтальна – знак води. При перетині цих двох чинників виникає третя сила – сила любові, життя, творення. Хрест здатний розширюватись безмежно в будь-якому напрямку, отже, позначає вічне життя і 4 сторони світу.

 

2-а студентка:

Одним з найпоширеніших символів на писанках є символ “Дерева життя” – стержень світобудови. Дерево життя – це і дерево роду, де кожна квіточка позначає якогось родича, а всі разом – втілення родоводу певної людини, стовбур з трьома гілочками: батько, мати і дитина.

3-я студентка:

Ромб – символ родючості, загальний символ жіночої основи в природі. Ромб є уособленням зоряного та засіяного поля.

 

 

 

4-а студентка:

Знак тризуба є знаком триєдності світобудови, символом Триєдиного Бога. Тризуб символізує минуле, теперішнє і майбутнє. У ньому втілена ідея триєдності природи Всесвіту: неба, Землі і людини. Це також  трійця любові, істини, мудрості.

 

5-а студентка:

На писанках поряд з космічними, солярними знаками широко поширеним є зображення рослин, дерева, квітів, які символізують Прадерево життя так само, як і Чумацький шлях.

Квіти є одним із найпоширеніших мотивів на писанках Полтавщини. Існують повір’я, що в квітах заховано душі людей, і вони виходять з них після народження немовлят, яке дає Велика Мати. Після смерті людини саме у квітку ховається її душа.

За звичаєм, жінки, котрі хотіли мати дітей, але не мали їх, писали писанки з квітами і дарували їх дітям.

7-а студентка:

На писанках часто малюють тварин та птахів. Це олені, коні, півні. Олень – образ Бога, а ріг – символ вранішнього сонця. Кінь – символ невтомного руху сонця та образ безстрашного віщуна віри. Птахи – істоти священні. Вони є символом вічності, безсмертної душі. Саме птахи можуть якнайвище долетіли до Бога.

 

8-а студентка:

Сонце – носій світла та життя. Сонце – це небесний вогонь, про який люди в різні часи мали своє уявлення, але завжди шанували і возвеличували. Його уявляли  як отвір, крізь який видно справжнє яскраве небо, як іскру. На писанках Сонце позначається знаками у вигляді кола.

Колесо  є символом безсмертя і майбутнього небесного існування, образом безкінечності.

 

9-а студентка:

За кольором писанки також різні. Кожен колір  також має свою символіку. Так, червона фарба означає радість життя, любов, надію на одруження. Жовта – присвячена сонцю, зорям, місяцеві, зелена символізує весну, воскресіння природи, бронзова (коричнева) матір-землю, її врожаї, щедрість для людини. Кілька фарб на писанці (від 4 до 5 одночасно) означає родинне щастя, мир, злагоду.

 

Перегляд відеофільму “Писанкарство Полтавщини”. 

 

10-а студентка:

У 1987 році в м. Коломиї відкрито музей писанки, де показано найкращі орнаментальні мотиви писанкарства з різних регіонів України. Музей такого профілю єдиний у світі. Він став можливий завдяки винайденню та консервації писанок.

У краєзнавчому музеї Полтави зберігається 1500 екземплярів писанок.

Писанки – це символ України для тих українців, що виїхали за кордон. У багатьох куточках світу зведені величні монументи красуні-писанці. А кожен, хто відвідує Україну, прагне, як пам’ятний сувенір, повезти з собою писанку.

 

Демонструється відеофільм  “Земля і небо! Небо і земля!

Господь благословив усе навіки…”

Звучить дзвін дзвіниці Троїце-Сергіївської лаври.

Виходить дівчина в традиційному українському одязі, тримаючи кошик з писанками.

 

Ведуча:

Це – Божий світ, і ти у нім – дитя,

Бог дарував тобі своє найвище чудо.

Бог дав тобі прекрасний дар – життя,

Світись життям, світись на радість людям.

Неси тих Десять Божих Заповідей в світ,

Щоб вберегти усі Його творіння,

Гармонію і вічний дивоцвіт,

І Божу істину, і Боже Воскресіння.

 

Студентки роздають глядачам писанки зі словами  “Живи, писанко!”

 

Викладач:

На очах змінюється ставлення і до народних звичаїв, і до релігійних свят. Сподіваємось, що писанкарське мистецтво не піде в небуття – тішитиме красою, дивуватиме фантазією, збагачуватиме дух і душу, житиме!

“Воскресни, писанко!

Воістину воскресни!”


1

 

doc
До підручника
Мистецтво 9 клас (Назаренко Н.В., Чен Н.В.. Севастьянова Д.О., Мерзлікіна М.М.)
Додано
10 квітня 2022
Переглядів
516
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку