Методична розробка виховного заходу: “Як два крила: добро та милосердя”.

Про матеріал

Мета. Продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; довести

до свідомості дітей, що добро й милосердя чинять безкорисливо;

викликати у дітей бажання творити добро, бути милосердними й

уникати злих вчинків.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДНЗ «Чортківське вище професійне училище»

 

 

 

 

 

Година спілкування на тему:

 

“Як два крила: добро та милосердя”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: Викладач спецдисциплін                                                                                          Візнюк С. Є.  

cмт. Заводське 2012р.

 

 

Тема. “Як два крила: добро та милосердя”.

Мета. Продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; довести до свідомості дітей, що добро й милосердя чинять безкорисливо; викликати у дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків.

Форма заходу. Розповідь з елементами бесіди.

Обладнання. Кодоскоп, плівки до кодоскопу.

 Оформлення класу.  На стінах вивішені плакати із висловами Сааді:

 

“Коли людина перестає думати про власне задоволення, а житиме для інших, то вона високо підніметься душею.”

 

“Все те, що робиш комусь – робиш собі.”

 

“Не чиніть зла, воно гидке і кривди не робіть нікому, бо кривда щастя не дає, а зло обмежує свободу.”

 

“Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною.”

 

Алгоритм роботи

 

І Організаційний момент. (Оголошення теми та мети заняття). ІІ Робота за темою.

“Крок за кроком, все далі і далі Ми втрачаємо наше життя.

Чого варті ми без добра і моралі, 

Без любові – найціннішого почуття.”

 

Вчитель. Усе своє життя, з самого дитинства, людина не знає, що таке добре, а що таке погано. Кожне життя здається нам якоюсь дивною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає до сонця руки-пелюстки, щоб захистило її від усього злого і недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-Землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим і добрішим.

Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комплекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, але й до всіх живих істот.

Добро, милосердя... Ще з давньоруських  часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися куском хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого...

Доброта та милосердя – це два крила, на яких тримається людство. Як могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині ? Невже для того щоб відчути доброту наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа ?

Нажаль, у сьогоднішній час доброта справді не ставиться в один ряд із такими доблестями як мужність та хоробрість.

Чому діти соромляться своєї доброти ? Адже без доброти немає справжньої доброти сердець, яку одна людина віддає іншій, неможлива

“душевна краса”.

 

Добро спішіть творити, люди, 

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,  Без нього затишку нема.

Уважним будь, хай шлях твій на землі,

Злама байдужості холодні грати, Є цінності великі і малі, 

Багатий той, хто вміє віддавати.

 

(Учитель запитує учнів.)

Який зміст ви вкладаєте в поняття “доброта”?

(Учні висловлюють власні думки про доброту.)

Абсолютно однакових людей не буває.  Так само як і немає людей цілком гарних або поганих. У одинакових ситуаціях різні люди ведуть себе порізному.

Люди різняться багатьма властивостями, рисами характеру, у кожного ідивідуальна шкала позитивних якостей. Але у кожному випадку людина хоче щоб її любили, поважали, хоче мати авторитет. Погодьтеся, одного бажання мало. Необхідно велика праця на собою, ця праця називається самовихованням.

Як сказав один із видатних людей свого часу: “Молодим людям здається, дуже часто, що їх поведінка природна, тоді як насправді вони просто грубі та невиховані”.

Пропоную прослідкувати за цим явищем. Педагогічна задача 1.

Простежимо за вашим настроєм протягом дня і зробимо висновки.

(Вчитель за допомогою учнів, відображає на дошці графік перепаду настрою.) 

1.     Ви встали зранку і у вас чудовий настрій.

2.     Мати не підготувала вам одяг і ви нервуєтесь.

3.     Йдете ви до училища і по дорозі зустрічаєте товариша, з яким поговорили про щось цікаве.

4.     Прийшли в училище і одногрупник не дав вам списати домашнє завдання.

5.     Почався урок і на початку уроку вас не запитали, ви у чудовому настрої.

6.     Під кінець уроку ви були не уважні і вас відповідно оцінили.

На кого вплинув ваш настрій і ваша поведінка?

Учень. На матір, одногрупника та вчителя.

Вчитель. Вірно. Будемо пам’ятати, що ваш настрій залежить від людей, і чийсь настрій залежить від вас.

Поводьтеся так, щоб не відбирати у когось здоров’я через свою невихованість. Педагогічна задача 2.

(На дошці демонструються малюнки, на яких зображено різні епізоди поводження учнів. Кожен з малюнків учні характеризують.)

Вчитель. Як ви думаєте, з яких складових частин складається доброта?

(Учні дають відповідь: вірність, правдивість, люб’язність, лагідність, ввічливість, милосердя. Кожну із складових вчитель записує на дошці та робить узагальнення, користуючись визначеннями із енциклопедії.)

Вірність – постійність у стосунках, поглядах, почуттях, звичаях, незмінність, відданість.

Зміст вірності може бути різний:

вірність обраному шляху; – вірність Батьківщині; – вірність товаришеві.

Можливо хтось із вас знає прислів’я про вірність? Учні:

Без вірного друга – велика туга.

Приятелів тьма, а вірного друга нема.

Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить. Вчитель.  

Правдивість – те, що відповідає дійсності: істина, порядок, засновані на справедливості.

Правдивість і брехливість – два зовсім протилежних поняття.

Чи бувають ці риси вродженими?

Чи буває чесність “від природи”?

Огляньмося навколо і зможемо без особливих труднощів встановити, що хтось за вдачею працьовитий і справедливий, хтось здається більш ухильний від того, щоб збрехати, інший скоріше сховається за чужу спину, ніж відповість за свій вчинок. Що ж вони такими народилися? А може обставини їх дитинства і сім’ї розвинули у них такі риси? Єдиних відповідей немає, але спробувати розібратися в цих питаннях потрібно вчасно, пам’ятаючи золоте правило:

“Бережи честь з молоду”, бо добре ім’я, честь та слава – найцінніше добро! 

Добре ім’я не можна купити навіть за великі скарби. Ім’я, честь та славу не легко набути бо цесправа не кількох днів чи тижнів, а багатьох літ, проте їх можна легко втратити.

Люб’язність – уміння триматися в товаристві, чемність. 

У повсякденному житті ми майже щогодини спілкуємось із людьми, що нас оточують.

Як ви гадаєте, чи завжди наше спілкування з товаришами, батьками, вчителями є приємним? Чи вміємо ми використовувати слова, які відображають ввічливість, чемність?

 

До всіх сердець, як до дверей, Є ключики малі.

Їх легко кожний підбере, Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати, їх Запам’ятать неважко:

Маленькі ключики твої –

“Спасибі” і “Будь ласка”.

 

Милосердя  – творення добра, благодіяння для всіх.

Все частіше за останній час ми чуємо це слово і звертаємось до нього. Яким важливим воно є у нашому житті...

Творити добро можна багатьма засобами і не тільки тим людям, хто шанує вас, але і ворогам своїм. При здійсненні милосердями ми не повинні керуватися якимись правилами чи канонами. Ділячись, ми не повинні боятися того, що збідніємо.

На безкорисливі вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують нашу сіру буденність страждальної душі:

 

“Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому вигоду, не може бути щасливою”.

Сенека

 

Милосердя безкінечне. Дехто подумає, що все можна віддавати тільки бідним. Справедливіше буде переконання, що треба ділитися, не чекаючи нагоди.

Кожен із вас повинен зайняти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, але й людям. Але нажаль іноді ми навіть у своїй хаті не помічаємо, що уваги потребують близькі люди, які вже не мають сили працювати на городі, по господарству.

Так. На карті небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із нас, залишаючись жителями Землі, ступає на неї. Називається вона – СТАРІСТЬ. 

Час там протікає повільно – з довгими безсонними ночами. Люди із цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше в минулому, ніж у теперішньому.

 

 

Кажуть, юність живе лиш майбутнім, Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім, Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні Для людей, для птахів. Для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,  Будем ми ще старими, як ви.

 

Старість не обминути. Здається, кожен має про що пам’ятати. Через те хочеться крикнути: “Люди, схаменіться! Ви також будете старі і немічні, і ваші діти та онуки матимуть моральне право відвернутися від вас!”

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні люди, а й цілком благополучні і здорові, в яких душа черства й глуха до чужого горя.

В більшості випадків зло, жорстокість не від нужди, не від труднощів життя, а від малої емоціональної культури, від жадності.

Із такими людьми потрібно терпеливо говорити, будити їх життєлюбним та проникливим словом.

 

Не нарікай на глухість душ людських І не гостри в злобі на них зубів... А ти, що людям доброго зробив, Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни, Але уже з низької висоти.

І зваж і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини.

А ось в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світилась рать І променем світилося святим? І ти збагнеш що до своїх страждань Не відгукнеться власна глухомань.

А ти шукаєш в людях доброти.

ІІІ Підсумки.

Людина народжується, людина помирає... Це не горе. Це закон природи. Але людина не просто приходить і залишає все. Вона приходить у життя людиною і повинна піти людиною. Ми пишаємося тим, що нам дано життя, дано кохання, нарешті дано людське серце.

Якщо кожен із нас не буде байдужим  до чужого горя, то це полегшить їхнє життя. Коли ви закінчите училище, самі творитимете затишок у нашій країні такий, щоб тепло було всім.

 

Приємно завжди поділитись

Своїм багатством і теплом,

Ясним промінчмком світитись,

Щоб затишно усім було.

Треба гаряче серце мати,

Не черствіє душа – в турботі ми, Я хочу на весь світ сказати:

“О, люди! Залишайтеся людьми!” 

 

Я хочу, щоб у житті ви керувались лозунгом: “Не скупись на добро!” І якщо ви цього не зрозумієте, то: “Те, що почалося в гніві завжди закінчиться в соромі”

 

pdf
Додано
26 лютого 2018
Переглядів
548
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку