«Використання ділових ігор в навчальному процесі»

 

____________________Серебрякова Ольга Олегівна___________________

(ПІБ)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      

 

ЗМІСТ

 

Вступ..............................................................................................................3

1   Розвиток творчих здібностей……………………………………………..........4

2   Інноваційний підхід як мотивація здобуття знань...........................................7

3   Використання інноваційних технологій в практиці………………….............9

Висновки та пропозиції........................................................................................13 ВСТУП

 

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті закріпила положення про те, що підготовка конкурентоспроможних фахівців є центральним завданням модернізації освіти, провідним принципом державної освітньої політики.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В. Сухомлинського. У книзі „ Сто порад вчителю” він писав: „ Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання викладача – допомогти студенту знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в ньому те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене воно там природою.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування переваг використання актуальних педагогічних технологій нетрадиційних семінарських занять в процесі підготовки майбутніх фахівців - залізничників.

Класифікація допускає як використання традиційних і нетрадиційних методів навчання, так і перехід до більш імпонуючих, а саме:

*                   Перший рівень – знання — знайомства, що дозволяють студенту розрізняти, впізнавати знайому йому предмет, явище, певну інформацію.

*                   Другий рівень – знання — копії, що допомагають переказати, репродукувати засвоєну інформацію.

*                   Третій рівень – знання — вміння, які дають змогу застосувати отримані знання в практичній діяльності.

*                   Четвертий рівень – знання — навички. Це свого роду автоматизовані вміння. *  П'ятий рівень – категорія творчості, результатом якої є так звані дії «без правил» в певній галузі навчально - пізнавальної діяльності.

      Відомо, що кожна професійна діяльність охоплює весь діапазон знань від першого до п'ятого рівнів. Звичайно, щось залишається на рівні поверхневого знайомства, щось на рівні автоматичних навичок, але навчально - пізнавальна діяльність, яка стосується спеціальності, повинна сягати п'ятого рівня – категорії творчості.

     Зрозуміло, що на лекціях, особливо потокових, неможливо досягти не те, щоб п'ятого рівня знань, але й третього, четвертого. Саме для цього ми повинні використовувати такі методи навчання, які спонукають та активізують індивідуальну діяльність студентів. З огляду на вище написане пропонуємо класифікацію, яка, ще раз наголошуємо, не є сталою, а може змінюватися відносно тенденцій розвитку методів навчання. Сталим може залишатися лише твердження про використання тих чи інших методів для набуття певного рівня знань. Методи навчання у практиці вищих навчальних закладів не тільки впливають на якість професійної підготовки студентів, але вони є першоджерелом цієї якості.

     Огляд літератури щодо фахової підготовки, розвитку творчої особистості студентів, з формування їхнього морального потенціалу та професійної підготовки, зокрема, дають нам змогу простежити частоту використання тих чи інших методів протягом усього навчання на сучасному етапі.

 

1   РОЗВИТОК ТВОРЧІХ ЗДІБНОСТЕЙ

 

 

Важливою характеристикою сучасної людини є креативність – здатність до творчості. Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчий потенціал можна розвивати впродовж усього життя людини, але чим раніше розпочати цей процес, тим краще. Щоб довести, що творчість є важливою властивістю особистості, наведемо приклад  дослідження , проведеного американськими психологами.

У 1921 р. в Каліфорнії психологи Термен і Кокс відібрали з учнів 95 середніх шкіл 1528 хлопчиків і дівчаток у віці від 8 до 12 років з IQ рівним 135 балів, що склало 1% від усієї вибірки (рівень інтелекту визначали за тестами Стенфорда-Біне). Ці діти відрізнялись раннім розвитком (рано почали ходити, говорити, читати, писати), випереджали своїх однолітків у рівні розвитку в середньому на 2 шкільних класи. Що стосується творчості, то її рівень у цих дітей був приблизно на середньому рівні. Дослідження тривало 50 років. Ким стали ці діти? Практично всі вони досягли високого соціального статусу: стали відомими письменниками, докторами філософії, медицини, викладачами, політиками тощо. Прізвища 47 чоловік увійшли до довідника «Кращі люди Америки за 1949 рік», тобто ранні інтелектуали надзвичайно успішно адаптувались в суспільстві. Але жоден з них не проявив себе як творець в галузі науки, літератури, мистецтва; не вніс суттєвий внесок в розвиток світової культури, науки.

Отже, високий рівень IQ не гарантує творчих досягнень. Можна бути інтелектуалом і не стати творцем (генієм). Тому так важливо розвивати творчість у кожній людині.

На жаль, у нашій освітній діяльності мають місце деякі упущення:

•    то ми звертаємо посилену увагу на учнів (студентів), схильних до порушень дисципліни, з проблемних сімей;

•    то на обдарованих, які підтримують марку навчального закладу на заходах вищого рівня.

А на «звичайних» - не завжди звертаємо увагу. Вони ідуть своєю дорогою. Добре, коли з часом потраплять в категорію «обдарованих», а не проблемних. А якщо створити умови для творчості, то «розкриються» всі або більша частина учнів (студентів).

Як відомо, творчість – це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань породжує нове. Виявляється вона на різних рівнях. Для одного рівня творчості характерне використання наявних знань і розширення галузі їх застосування; на іншому створюється абсолютно новий підхід, що змінює усталений погляд на об’єкт або галузь знань.

Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а нетворча – лише результати, які стосуються досягнення мети (доцільні результати). Творчий, інтелектуальний потенціал людей є рушієм прогресу суспільства.

Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що, коли дитині 3-6 років, її творча уява, фантазія сягають найвищого розвитку. Та якщо тричотирирічний малюк мислить нестандартно, часом навіть інтуїтивно, то згодом ця здатність зникає, оскільки дітей вчать сприймати вже готове, всіма доведене. Навіть молодші школярі настільки пригноблені стереотипами мислення, що їх уже неможливо навчити грамотно творчо мислити.

Ось чому так важливо переконати студентів – майбутніх вихователів, вчителів, викладачів у важливості розвитку власної творчості і креативності їх учнів, вихованців, студентів.

Перш за все, прикладом розвитку нестандартного мислення повинні стати навчальні заняття в коледжі. В кожного викладача своя методика, яка має закостенілі постулати й вимоги, а також повинна передбачати творчість у кожному її елементі. На мою думку, викладач повинен подбати про усунення психологічної інерції, яка є бар’єром при створенні, застосуванні нового.

Такими психологічними бар’єрами можуть бути:

•    боязнь видатися некомпетентним, що породжує боязнь критики;

•    боязнь ідеального як чогось недосяжного, нереального;

•    невміння сприймати об’єкт у незвичній функції, тобто творча сліпота.

Для усунення цих бар’єрів необхідно дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності, які передбачають:

•    підтримання здатності учнів, студентів до творчості;

•    неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;

•    терпимість до незвичних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі запитання учнів, студентів.

Також необхідно спиратись на положення Л. Виготського про те, що учень, студент приймає програму навчання тією мірою, якою ця програма стає його власною. Отже, щоб учень, студент сприйняв навчальні цілі, навчався й творчо розвивався, необхідно:

•    розвинути пізнавальний інтерес, активне мотивоване емоційне ставлення до предмета;

•    використовувати активні методи, нестандартні форми уроків, занять, інноваційні педагогічні технології.

З метою розвитку пізнавального інтересу, творчих здібностей, на навчальних заняттях зі спеціальних дисциплін треба використовувати активні форми вивчення лекційного матеріалу, коли студенти беруть участь у дидактичних вправах, рольових, ділових іграх, розв’язують педагогічні задачі.

 

 

2 ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ЯК МОТИВАЦІЯ ЗДОБУТТЯ ЗНАНЬ    

 

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі студенти (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості студентів важливою є саме роль викладача. Завдання викладача - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості студента, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Для себе вважаю таку модель творчої особистості:

 

 

 

І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожного – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити заняття цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між викладачем і студентом.

Саме тому я зупинилась на вирішенні методичної проблеми  щодо використання інноваційних технологій, ігор, творчих завдань на заняттях - семінарах ".

 

 

3 ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  В ПРАКТИЦІ

 

     Хочеться почати даний розділ з гасла: “ Розвиток творчості студента  – запорука його успішної професійної діяльності в майбутньому”

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання :

•         Проектне навчання;

•         Інтерактивна технологія;

•         Особистісно зорієнтоване навчання.

     Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної  з освітніх технологій і використовувати на своїх заняттях залежно від теми, мети матеріалу, а також типу заняття та навчальної дисципліни.

    Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається лекція.  Якою ж вона повинна бути? 

Сучасна лекція – це заняття демократичне.

   Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до заняття допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Складові ефективності й успішності заняття можна зобразити так:

 

 

                        

   Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх студентів. Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.

    Ретельно готуюсь до кожного заняття, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.      Так, новий матеріал я подаю у вигляді відео-презентацій, таблиць, діаграм, тощо. Починаючи вивчення теми, ми разом індивідуально, в групах чи фронтально  обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади.

    Вважаю, що лекцію по вивченню нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи :

І – бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу

ІІ -  повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним конспектом. Мета його – стисло, доступно, в логічній послідовності відтворити відомі вже учням вузлові питання теми, пов’язавши його із опорним конспектом.

     Таким чином для закріплення модулів я проводжу семінари у вигляді нестандартного заняття. Відбувається це у вигляді змагань двох команд з цікавими завданнями, ребусами, кросвордами, поїздними ситуаціями (всі завдання – розроблений матеріал, взятий з реальної роботи залізничного транспорту,  який знадобиться в подальшій професійній діяльності за фахом). Це спонукає студентів до застосування всього вивченого матеріалу в конкретних поїздних стандартних та нестандартних ситуаціях.

      Приклад завдань, які використовуються мною під час проведення нестандартного семінарського заняття — ділової гри.

1.     Презентація команд (назва + девіз)

2.     Домашнє завдання капітані капітанів (індивідуальна робота)

3.     «Хто швидше» (робота по групах)

4.     «Нестандартні ситуації» ( вміння користуватися теоретичними знаннями і переносити їх на конкретну ситуацію)

5.     «Загадковий потяг» (використання компютерної програми)

6.     Конкурс капітанів (метод мозкового штурму)

7.     “ Практичні навички” - компютерна симуляція аварійної поїздної ситуації (групова робота)

   Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності студентів, усуває їхню природну скутість (запитати у свого товариша значно простіше, ніж у викладача).

       Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самомета, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння, зняття з душі дитини  почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

     Вміле застосування інноваційних форм роботи, на мою думку, дасть змогу викладачу успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначила такий алгоритм:

ü    визначити рівень підготовленості групи до сприйняття тієї чи іншої

технології;

ü    провести достатню попередню підготовку;

ü    забезпечити послідовність в освоєнні студентами певних прийомів роботи;

ü    дати студентам інструктивні матеріали.

 

      Застосування сучасних організаційних форм та методів інтерактивного навчання дозволяє сформувати та вдосконалити професійну компетентність майбутніх фахівців.

      Сучасні форми та методи навчання сприяють підвищенню результатів навчання.

       Отже, семінари — вищий рівень організації навчальної діяльності. Цією організаційною формою навчання передбачено підвищення пізнавальної активності студентів. Активна форма проведення семінару має велике значення. Підготовка доповідей, рефератів, заслуховування виступів, участь у дискусіях створюють обстановку, в якій студенту необхідно викладати свої думки чітко, ясно, логічно зв’язано, обґрунтовано, з високою мірою досвідченості, досить добре оперуючи при цьому спеціальною мовою науки. У ході дискусії студенти вчаться слухати виступи своїх товаришів, порівнюючи з ними свій виступ, доповнювати свої знання, виправляти їх недоліки і відстоювати в спорах свої погляди. Впровадження та застосування інноваційних форм та методів проведення семінарських занять активізує процес пізнання, формує пізнавальні й соціальні мотиви навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

    Отже, інноваційне навчання – це процес, який оновлює навчальну систему та унеможливлює пасивність студентів під час заняття. Новітні методи допомагають встановити партнерські взаємовідносини між викладачем та студентами, що  позитивно впливає на процес засвоєння інформації та формування соціокультурної компетентності.  Під час дистанційного навчання можливо та потрібно продовжувати процес навчання за допомогою інноваційних методів. Використання інтерактивних методів в таких умовах  є необхідним елементом навчального процесу, що сприяє формуванню у студентів глибоких теоретичних знань, практичних навичок, стимулює конструктивно - критичне мислення, пробуджує інтерес та мотивацію.