Методична розробка заняття «Правовідносини між подружжям з приводу належного їм майна»

Про матеріал

Методична розробка заняття спрямована на визначення поняття правового режиму майна подружжя; характеристику процесу поділу спільного майна подружжя, розвиток вмінь розв’язувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правової бази; виховання у студентів повагу до подружніх відносин, сім'ї, толерантності, сприяння становленню громадянської самосвідомості студентів

Перегляд файлу

Методична розробка заняття

з використанням інтерактивних методів навчання

з навчальної дисципліни

«Правознавство» на тему:

«Правовідносини між подружжям з приводу належного їм майна»

jjjjjjjjjjj

Підготувала викладач Загалевич В.Л.

Кам’янець – Подільський

Предмет : Правознавство

Тема заняття: Правовідносини між подружжям з приводу належного їм майна

Вид заняття: лекція з елементами бесіди

Мета заняття:

Навчальна: визначити поняття правового режиму майна подружжя; охарактеризувати процес поділу спільного майна подружжя, розвивати вміння розв’язувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правової бази.

Виховна: виховувати у студентів повагу до подружніх відносин, сімї, толерантності, сприяти становленню громадянської самосвідомості студентів

Забезпечення предмета:

Наочнiсть : ЛСС «Види режиму», «Особиста приватна власність», «Поділ спільного майна подружжя», «Порядок поділу майна», «Об’єкти права спільної сумісної власності подружжя», «Припинення спільної сумісної власності»

Роздатковий матеріал: СКУ (глави 7-8), юридичні задачі.

Технічні засоби навчання: графопроектор

Нормативно-правова база:

1.Конституція України,- Київ: Велес,- 2003.- 63 с.

2.Сімейний кодекс України – К.:Вид. Паливода А.В. , 2005.– 84 с.- глави 7-8 -с.51-55.

Основна література:

3.Сімейне право України: Підручник/ За ред. Гопанчука В.С. – К. : Істина , - 2002. – 304 с. – С. 88-143.

4.Сімейне право України: Підручник/ За ред. Ю.С. Червоного. – К. : Істина , - 2004. – 400 с.- С.144-177.

5.Сімейне право України: Підручник/ За ред. В.І Борисової , І. В Жилінкової – К. : Істина , - 2006. –С.77-89.

Додаткова література:

6.Сімейне право України(у схемах):Навчальний посібник. – К. : Атіка, - 2005. – 160с - С. 45-52.

Хід заняття

1. Організаційний момент

Привітання
Перевірка присутності студентів на занятті (допускна система
Перевірка готовності студентів до заняття

Кожна група отримує витяги з Сімейного кодексу України, лист з юридичними ситуаціями (див. додатки) та червоні та зелені картки.

Викладач наголошує, що один студент (студент-асистент) напередодні заняття отримав випереджальне завдання і буде йому допомагати у викладенні нового матеріалу.

А також двоє студентів наперед ознайомилися з сьогоднішньою темою та будуть відігравати роль експертів при вирішенні студентами юридичних ситуацій та аналізувати їхні рішення

Перевірка знань

І. Робота з індивідуальними картками (4 студенти)

Варіант 1

Розкрийте суть ст.49-50 Право на батьківство та материнство

Варіант 2

Розкрийте суть ст.52-53 Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток та право на зміну прізвища

Варіант 3

Розкрийте суть ст.56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу

Варіант 4

Розкрийте суть Ст.55 Обов’язок подружжя турбуватися про сімю

ІІ. Індивідуальне опитування студентів за запитаннями:

1. Поняття та загальна характеристика особистих правовідносин за участю подружжя прийом «взаєморецензування»

2. Види особистих немайнових прав і обов'язків подружжя (Робота з кодоплівкою -прийом «білі плями»

3. Робота в малих групах, розв’язання юридичних ситуацій (задача 1)

2. Мотивація навчальної діяльності

Слово викладача

Демонстрація

Проблемна ситуація:

Подружжя Карпових розірвало шлюб у 1993 р., однак, продовжувало проживати спільно, вести спільне господарство, у 1994 р. у них народилася донька. У 2001 році Карпова звернулася до суду з позовом до Карпова про поділ квартири, набутої в 1992 р., а також земельної ділянки, придбаної теж з чоловіком у 2000 р.

Суд відмовив в задоволенні вимоги про поділ майна, мотивуючи тим, що з моменту винесення рішення суду про розірвання шлюбу минуло більше трьох років. Чи обґрунтоване рішення суду? Вирішіть спір

Проблемні запитання:

Що таке правовий режим подружжя? Які об’єкти належать до спільного та роздільного майна? Що таке спільна сумісна власність та роздільна власність подружжя?

3. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями

Як ви розумієте поняття майнові відносини?
Яка галузь права регулює майнові відносини?
Чому сімейне право не є складовою цивільного права?
Як ви розумієте право власності?

Прийом «мозковий штурм» На дошці записуються всі пропоновані студентами варіанти відповіді. Викладач разом із студентами знаходить правильне вирішення даних запитань і налаштовує їх на співпрацю

4.Повідомлення теми, мети і плану заняття

(супроводжується демонстрацією)

Тема: Правовідносини між подружжям з приводу належного їм майна

Мета:визначити поняття правового режиму майна подружжя; охарактеризувати процес поділу спільного майна подружжя, розвивати вміння розв’язувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правової бази.

План

1. Правовий режим роздільного майна подружжя

2. Правовий режим спільного майна подружжя

3. Поділ спільного майна подружжя

5.Засвоєння нових знань, умінь та навичок.

1. Правовий режим роздільного майна подружжя

Слово викладача

Реєстрація шлюбу за загальними правилами (якщо інше не встановлено шлюбним договором) є підставою виникнення права спільної власності подружжя на майно. Разом із тим, незалежно від наявності шлюбу, кожен із подружжя може мати майно, яке належить на праві власності йому особисто (роздільне майно). Стосовно термінологічного визначення права, на якому подружжю належить роздільне майно в теорії та законодавстві існують певні труднощі. Не викликає сумнівів, що роздільне майно належить кожному з подружжя на праві приватної власності, але для того, щоб підкреслити відмінність цього майна від спільного майна подружжя нерідко використовують поняття «особиста власність», «роздільна приватна власність подружжя».

Новий СК України закріпив термін «особиста приватна власність подружжя» (гл. 7 СК України). Як перші, так і останній терміни не можна визнати вдалими. Особливе занепокоєння в даному випадку викликає останній термін, адже його закріплено в СК.

Конституція України, як відомо, не закріплює такого поняття, як особиста приватна власність. Відповідно до закону фізичній особі майно належить на праві приватної власності, будь - якого винятку щодо майна подружжя немає. Тому гл. 7 нового СК мала б називатися «Право приватної власності на майно кожного з подружжя». Сімейний кодекс визначає певні види майна, яке є роздільним і належить кожному з подружжя.

Випереджальне завдання студенту

Доповідь студента робота з ЛСС

1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК роздільним є майно, яке кожен з подружжя набув до шлюбу. Це правило є традиційним для вітчизняного сімейного законодавства. Реєстрація шлюбу не змінює правового режиму майна, яке було набуто кожним із подружжя раніше. В літературі зазначалося, що «автоматичне поширення режиму спільності на дошлюбне майно одного з подружжя суперечило б правовій природі права власності як абсолютного суб’єктивного права. Без згоди власника дошлюбне майно одного з подружжя не повинно поступати у спільну власність». Майно, яке було набуте кожним із подружжя до шлюбу, зберігає режим роздільності незалежно від тривалості шлюбу, навіть якщо цим майном користувався не тільки власник, а й інший з подружжя.

2. До роздільного належить майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК). Хоча подружжя має спільні майнові інтереси і разом укладає різноманітні правочини, кожен із них може виступати також самостійним учасником цивільних правовідносин. Унаслідок цього жінка та чоловік за час шлюбу можуть отримати у власність майно на підставі договору дарування. В цьому випадку майно є роздільним і належить кожному з подружжя окремо. Таке майно слід відрізняти від майна, яке за час шлюбу було подаровано подружжю і належить їм на праві спільної власності.

3. СК закріплює важливе правило, відповідно до якого майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто, є роздільним майном (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК). Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В. П. Маслов указував, що в цьому випадку об’єкт роздільної власності подружжя лише змінює свою форму, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, і сама річ мають однаковий правовий режим — режим роздільності. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу — за договором дарування, внаслідок спадкування тощо.

4. Новий СК (ч. 2 ст. 57) до роздільного майна відносить речі індивідуального користування кожного з подружжя (одяг, аксесуари, косметичні засоби та інші речі, які обслуговують повсякденні потреби кожного з подружжя). СК також визначає правовий режим коштовностей, якими користується один з подружжя і які були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 57 СК коштовності є приватною власністю того з подружжя, хто їми користується. У разі поділу майна ці речі не враховуються і поділу не підлягають.

5. Протягом тривалого часу в теорії та практиці виникало питання щодо визначення правового режиму премій та нагород, які були отримані одним з подружжя під час шлюбу. Важливо зазначити, що йдеться не про звичайні премії, які нараховуються працівникові за місцем його праці (наприклад, премії до певного свята або професійного дня працівника), а такі, що надаються за особисті заслуги людини і відзначають її внесок у розвиток науки, культури, мистецтва, спорту. З одного боку, такі премії та нагороди віддзеркалюють особисті здібності одного з подружжя і є результатом його творчої праці. З іншого — під час роботи така

Робота з ЛСС «Види режиму», «Особиста приватна власність»,

особа отримує підтримку та допомогу іншого з подружжя, який повністю або частково бере на себе турботи про сім’ю. Новий СК вперше законодавчо вирішує цю проблему. Відповідно до ч. 3 ст. 57 СК премії та нагороди, які один з подружжя одержав за свої особисті заслуги, належатимуть йому на праві приватної власності. Якщо щодо цього майна виникне спір і буде встановлено, що другий з подружжя своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню, суд може визнати за ним право на частку цієї премії або нагороди. Розмір частки буде визначатися судом і залежатиме від усіх обставин справи.

6. У судовій практиці іноді також виникало питання щодо правового режиму майна, яке одержано одним із подружжя як відшкодування шкоди, завданої належному йому майну.

Наприклад, коли майно одного з подружжя було вкрадене і йому призначалася певна сума для відшкодування завданих збитків. Питання поставало у зв’язку з тим, що отримання таких коштів відбувалося під час шлюбу і тому формально могло бути віднесене до спільного майна подружжя. СК закріплює режим роздільності щодо такого майна.

Цей підхід убачається цілком правильним. Якщо було пошкоджено або знищено майно, яке належить лише одному з подружжя, то і кошти на відновлення цього майна або відшкодування його вартості також мають бути віднесені до роздільного майна подружжя. Кошти, отримані для відновлення пошкодженої речі або відшкодування завданих збитків сприяють поверненню подружжя власника в той стан, в якому він перебував до порушення його майнових прав.

Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Ця шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї або інших членів сім’ї та родичів або у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у зв’язку з приниженням її честі, гідності та ділової репутації.

Законодавство встановлює можливість відшкодування моральної шкоди грішми, іншим майном або в іншій спосіб.

У зв’язку з тим, що моральна шкода була завдана певній особі і ця особа перетерпіла фізичні або душевні страждання, саме вона має право на відповідну компенсацію.
Стосовно відносин між подружжям це означає, що другий з нього не набуває права власності щодо грошей або майна, яке було надано потерпілому у зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди. Таке майно або гроші належать до роздільного майна подружжя (ч. 4 ст. 57 СК України).

Вправа на закріплення

Прийом «Вірю-Не вірю»

Слово викладача

На столах у студентів є картки червоного та зеленого кольорів. Якщо студент вірить твердженню то піднімає зелену картку, якщо не вірить – то червону.

Вірю-Не вірю:

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею , ним до шлюбу (вірю)

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є майно набуте нею ним за час шлюбу (не вірю)

3.Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги(вірю)

4. Кожна річ набута за час шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності (не вірю)

5.Якщо жінка і чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві особистої приватної власності (не вірю)

6. Якщо річ , що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденти), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (вірю)

7. Майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині, чоловіку на праві спільної сумісної власності (вірю)

8. Речі професійних занять є об’єктом права приватної власності (не вірю)

9. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобовязані враховувати інтереси дитини, інших членів сімї , які відповідно до закону мають право на користування ним(вірю)

10. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя . (вірю)

2. Правовий режим спільного майна подружжя

Слово викладача

Сімейне право України закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає об’єднання майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частини) в єдину майнову масу та встановлення ряду спеціальних правил щодо його володіння, користування та розпорядження. Режим спільності майна подружжя означає, що

майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін;
подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності;
права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне,подружжя вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Щодо спільного майна подружжя здійснює права власника. В літературі правильно зазначалося, що право спільної сумісної власності подружжя є різновидом права приватної власності фізичних осіб. Тому на подружжя поширюються загальні правила щодо об’єктів права приватної власності1. Сімейне законодавство містить норми, що визначають різновиди майна, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК подружжю на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте за час шлюбу. Сімейне законодавство встановлює, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК).

Подружжя може проживати, працювати і отримувати майно у різних містах і навіть у різних країнах, управляти майном будь -якої вартості та місце знаходження. Головним є відповідність дій кожного з подружжя принципу добросовісності й пріоритету сімейних інтересів. Отримане кожним із подружжя майно (незалежно від того, хто саме його отримав) буде визначатися як майно, набуте подружжям під час шлюбу.

Сімейне законодавство не розкриває детально зміст поняття «майно, набуте за час шлюбу». Відсутній у ньому і перелік такого майна. В ч. 1 ст. 61 СК вказано, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Важливо зазначити, що закріплення певного нерухомого, а також окремих видів рухомого майна лише за одним із подружжя не означає, що другий не має на нього права. Процедура реєстрації має формальний характер і не визначає права власності подружжя. Незалежно від реєстрації майна на ім’я одного із них, якщо воно було набуте за час шлюбу, майно вважатиметься спільним на загальних підставах.

Серед доходів подружжя важливе значення мають заробітна плата, пенсія, стипендія та інші грошові надходження такого типу. Сімейний кодекс визначає правовий режим вказаного майна таким чином. Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи належать до спільного майна подружжя лише у випадку, якщо вони були внесені: а) до сімейного бюджету, б) на особистий рахунок кожного з подружжя до банківської (кредитної ) установи.

Демонстрація схеми «Об’єкти права спільної сумісної власності»

Таким чином, надходження тільки тоді будуть вважатися спільним майном подружжя, якщо кожен з них виявив свою волю щодо передачі грошей до сімейного бюджету. Якщо цього зроблено не було, то майно вважається роздільним і належить тому з подружжя, який його отримав. Треба зазначити, що вказана норма є новою для сімейного законодавства України. Правила, що діяли раніше, не пов’язували виникнення права спільної власності подружжя з фактом внесення заробітної плати, пенсії та стипендії до сімейного бюджету.

Таким чином, це майно вважалося спільним з моменту, коли виникало право власності на нього, тобто з моменту отримання заробітної платні одним із подружжя. Утім, законодавче рішення, закріплене в новому Сімейному кодексі України, в теоретичному плані не є новим.

Свого часу питання щодо правового режиму заробітної плати, пенсії та стипендії досить жваво обговорювалося в юридичній літературі. Деякі вчені дійсно пов’язували виникнення права спільної власності подружжя щодо заробітної плати й інших надходжень з фактом передачі їх до бюджету сім’ї. Надалі така позиція зазнала значної критики, бо відповідно до неї між отриманням вказаних сум та їх переходом у спільну сумісну власність подружжя виникає певний розрив. Унаслідок цього з моменту отримання до моменту безпосередньої передачі грошей до спільного бюджету той з подружжя, хто отримав гроші, будучи їх власником, вправі самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися ними. Це суперечить основній ідеї режиму спільності майна, встановленого сімейним законодавством України.

Заробітна плата та інші різновиди грошових надходжень одного із подружжя мають вважатися спільним майном подружжя з моменту їх фактичного отримання, тому що намір одного з подружжя внести їх до бюджету сім’ї передбачається відповідно до ч. 3 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше цінне майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ця норма є не зовсім чіткою. Не зрозуміло, про які саме договори в ній ідеться. Можна припустити, що — про участь одного з подружжя у різноманітних вигравальних конкурсах, лото тощо. Якщо за участь у такому конкурсі один з подружжя отримає винагороду, вона відповідно до ч. 3 ст. 61 СК є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Треба однак зазначити, що винагорода, про яку йде мова в ч. 3 ст. 61 СК, не може бути відзнакою особистих знань, вмінь або досягнень одного з подружжя в певній сфері. Премії і нагороди, які один із подружжя одержав за особисті заслуги, складають роздільне майно подружжя відповідно до ч. 3 ст. 57 СК.

Серед об’єктів права спільної власності подружжя сімейне законодавство особливо виділяє речі професійних занять кожного з подружжя, спеціально встановлюючи їх правовий режим. Відповідно до ч. 4 ст. 61 СК речі професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, якщо за час шлюбу були придбані речі, професійно необхідні одному з подружжя, відповідно до закону вони не визнаються об’єктом його права власності. Законодавство виходить з того, що такі речі були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, тому вони мають належати обом з подружжя. Чоловік або жінка, професійні заняття котрого обслуговують такі речі, може лише претендувати на їх отримання у разі поділу майна подружжя. При цьому він зобов’язаний виплатити другій стороні вартість належної йому частки майна.

В ст. 61 СК використовується термін «професійні заняття». Однак його не можна трактувати занадто вузко — тільки в плані безпосередьої професії одного або обох з подружжя. Мова може йти про речі, які обслуговують не тільки професійну діяльність подружжя, а й їх хоббі, різні захоплення, не пов’язані безпосередньо з їх основною професією. Головне, щоб це були особливі, специфічні предмети, що дають можливість здійснювати певний вид діяльності (займатися фотографуванням, музикою, живописом тощо). Подружнє життя є, як правило, тривалим за характером, тому речами, що належать на правi власностi одному з подружжя, протягом спiльного життя нерiдко користуються обидва з них. Здiйснюючи догляд за таким майном, подружжя вкладає в нього спiльнi кошти та працю. У випадку поділу майна, один із подружжя, який не є власником, нерідко просить врахувати цю обставину i визнати вказане майно спiльним. Законодавство вирiшує це питання таким чином.

Згiдно зi ст. 62 СК України, якщо майно, яке було власнiстю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збiльшилося у своїй вартості внаслiдок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумiсної власності подружжя. Для визнання роздiльного майна спiльним згiдно зi ст. 62 СК необхiдно, щоб вартість роздільного майна в перiод шлюбу збiльшилася iстотно. Тільки у цьому разі майно може бути визнане спільним.

Відповідно до ст. 63 СК дружина та чоловік мають рівні права щодо володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У зв’язку з тим, що в праві власності на майно частки подружжя не визначені, вони мають координувати свої дії щодо цього майна і не можуть розпоряджатися своєю часткою в праві, як це має місце у відносинах спільної часткової власності. Невизначеність часток у праві власності подружжя на майно спричинює два важливих наслідки.

По-перше, за загальним правилом, дії одного з подружжя щодо володіння та розпорядження спільним майном розглядаються як дії подружжя . Згода іншого з подружжя передбачається до того часу, коли не буде доведено протилежне.
По-друге, у випадках, передбачених законом, для здійснення певних юридичних дій потрібна воля подружжя. Це пояснюється тим, що річ належить подружжю на праві власності без визначення часток, тому розпорядження здійснюється в обсязі речі в цілому, а не її окремої частки. Новий Сімейний кодекс встановлює кілька правил щодо розпорядження спільним майном подружжя залежно від особливостей об’єктів права власності (ст. 65 СК).

Відповідно до норм цивільного та сімейного законодавства України правочини щодо нерухомого та деяких видів рухомого майна мають бути нотаріально посвідчені і (або) підлягають державній реєстрації. Так, нотаріальної форми та державної реєстрації потребують договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна (ст. 657 ЦК). Нотаріальної форми потребують договір дарування нерухомої речі (ст. 719 ЦК), спадковий договір та заповіт подружжя (статті 1304, 1243, 1247 ЦК); шлюбний договір (ст. 94 СК) тощо. З урахуванням особливого значення майна, яке передається за такого роду правочинами, згода другого з подружжя на їх укладення має бути нотаріально посвідчена (ч. 3 ст. 65 СК).

Новий СК уперше виділяє ще один різновид правочинів подружжя. Це правочини, предмет яких складає цінне майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Таким чином, законодавство закріплює нову оціночну категорію «цінне майно», хоча і не дає її визначення або загальних критеріїв, які б дали змогу в разі спору віднести те чи інше майно подружжя до цінного майна.
Із змісту ст. 65 СК випливає, що подружжя може укладати правочини щодо майна, яке не є цінним. Згода іншого з подружжя на укладення таких правочинів може висловлюватися в усній формі. Разом із тим, дружина та чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, якщо його було укладено без її (його) згоди (ч. 2 ст. 65 СК).
Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК подружжя можуть укладати щодо спільного майна дрібні побутові правочини. Такі правочини мають усну форму і не можуть бути визнані недійсними на тій підставі, що їх було укладено без згоди іншого з подружжя.

Вперше сімейне законодавство закріплює поняття дрібного побутового правочину і, на жаль, також не дає його визначення. З урахуванням правил ЦК можна вважати, що дрібним побутовим правочином, який укладається одним із подружжя щодо їх спільного майна, можна визнати такий, який, по-перше, задовольняє побутові потреби членів сім’ї та, по-друге, стосується предмета, який має невисоку вартість. Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування спільним майном (ч. 1 ст. 66 СК).

Так, сторони можуть вирішити проживати в квартирі, яка належить на праві власності одному з подружжя, а житловий будинок передати в користування їхній дитині або іншим родичам. Подружжя на свій розсуд визначає порядок користування автомобілем, іншим рухомим та нерухомим майном. Якщо ж подружжя уклало нотаріально посвідчений договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою або земельною ділянкою, то зобов’язання з цього договору переходять і до правонаступника дружини та чоловіка.

Розірвання шлюбу означає припинення режиму спільності майна подружжя. Тому кожна річ, яка буде набута після розірвання шлюбу, належатиме до роздільного майна колишнього подружжя. В той же час режим спільності майна, набутого за час шлюбу, зберігається і після його розірвання (ч. 1 ст. 68 СК). Так, якщо сторони за час шлюбу набули, наприклад, автомобіль, житловий будинок, квартиру тощо, то ці речі зберігатимуть режим спільного майна і після розірвання сторонами шлюбу. Порядок розпорядження таким майном колишій чоловік та дружина здійснюють відповідно до Цивільного, а не Сімейного кодексу України (ч. 2 ст. 68 СК).

Завдання студентам

Робота з роздатковим матеріалом

Опрацювати главу 8 СКУ і скласти схему «Об’єкти спільної сумісної власності» в зошитах .

Аналіз виконаної роботи (робота з кодоплівкою - робота зі схемою з «білими плямами»

3. Поділ спільного майна подружжя

Слово викладача

Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку. Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Сімейне законодавство встановлює спеціальну форму лише для договору про поділ нерухомого майна подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК договір про поділ жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бути нотаріально посвідчений. ЦК України передбачає також державну реєстрацію прав на нерухомість та правочинів із нерухомістю. (ст.182 ЦК), які поширюються також на правочини за участю подружжя.

Стосовно форми договору про поділ майна подружжя,об’єктом якого є рухомі речі, в сімейному законодавстві немає спеціальних вимог. Це означає, що при з’ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами щодо форми правочину, які передбачені Цивільним кодексом України (статті 205—208 ЦК).

Умови поділу майна подружжя можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна або визначатися у шлюбному договорі подружжя. Різниця між цими договорами полягає в тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, у той час, як умови шлюбного договору можуть стосуватися майна, яке подружжя придбає у майбутньому і яке є відсутнім на момент укладення договору.

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий.

При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу.

Демонстрація схеми «Порядок поділу майна»

Слово викладача

При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об’єктів:

а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо). Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно, і по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК).

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя.

Демонстрація

Робота з ЛСС «Поділ спільного майна подружжя» та «Припинення спільної сумісної власності»

По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (ч. 2 ст. 70 СК).
По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК). Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов’язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. Така новела сімейного законодавства здається невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя.

По-перше, відповідно до ст. 71 СК суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК).
По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов’язку надати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини 2, 4, 5 ст. 71 СК).

При цьому, за новим СК, присудження такої компенсації можливо лише за згодою особи, яка її отримує. Крім того, присудження грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Хоча це не передбачено в новому СК, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості й частки кожного із подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію: щодо одних видів майна застосувати поділ у натурі, щодо інших — передачу одному із подружжя з зобов’язанням певної компенсації другому, а треті види речей розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. Важливо зазначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.

До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується (ч. 1 ст. 72 СК). Це правило підвищує можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя. До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК). Новий СК вперше визначає правовий режим майна осіб, які знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу (ст. 74 СК). Майно, набуте цими особами під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності і на нього поширюються положення глави 8 СК.

Вправа на закріплення

Робота в малих групах, розв’язання юридичних ситуацій (задача 2)

Застосування елементів гри Поле-чудес

Поле – чудес

1. Обєкт особистої приватної власності, що при поділі майна належить тому, хто ними користується

2. Самостійний заробіток за СКУ

3. Умова за якої майно набуте дружиною або чоловіком під час шлюбу буде належати чоловіку або дружині на основі особистої приватної власності

6. Узагальнення і систематизація знань

Бесіда за запитаннями

1.Що таке правовий режим подружжя?

2.Що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

3.Як ви розумієте поняття право спільної сумісної власності подружжя

4.Назвіть об’єкти права спільної сумісної власності подружжя

5.Яким чином можливий поділ спільного майна подружжя

6.Яким чином відбувається припинення спільної сумісної власності подружжя

7.В чому полягає суть змісту права спільної сумісної власності подружжя

8.Назвіть способи поділу майна.

9.Який момент означає припинення режиму спільного майна подружжя?

10.Чи мають право дружина і чоловік розпоряджатися майном за взаємною згодою?

Демонстрація

Прийом «Незавершене речення»

1.Правовий режим подружжя – це…..?

2.Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є….

3.Право спільної сумісної власності подружжя – це..

4.Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя є…

5. Поділ спільного майна подружжя можливий…..

6.Припинення спільної сумісної власності подружжя відбувається у зв’язку

7. Дружина і чоловік мають право розпоряджатися майном за ………………

Колективне обговорення проблемної ситуації та проблемних запитань

Проблемна ситуація

Проблемні запитання

Що таке правовий режим подружжя? Які об’єкти належать до спільного та роздільного майна?

Метод «прес»

Сьогодні на занятті я …

Дізнався
Зрозумів
Замислився
Зробив висновки

7.Повідомлення домашнього завдання

Слово викладача

Опрацювати текст за підр.

Сімейне право України: Підручник/ За ред. Гопанчука В.С. – К. : Істина , - 2002. – 304 с. – С. 88-143.
Сімейне право України: Підручник/ За ред. Ю.С. Червоного. – К. : Істина , - 2004. – 400 с.- С.144-177.
- Скласти дві задачі з даної теми.
- Пригадати, в яких літературних творах, художніх фільмах, серіалах тощо виникають проблеми, пов'язані зі поділом майна подружжя. Як би вони вирішувалися з точки зору сучасного законодавства?

7.Підсумки заняття

Коментований аналіз роботи студентів на занятті.
Оцінювання роботи студентів

Додатки

Юридичні задачі

Група № 1

Задача 1

Оксана й Олег розлучилися. Вони мають трирічного сина Андрія, якого виховують батьки Олега. Бабуся і дідусь відмовляються віддати Оксані дитину і не дозволяють їй відвідувати сина.

Задача 2

Купили з чоловіком у шлюбі машину в кредит, його мати іноді сплачувала щомісячні платежі по договору-кредиту.Тепер я подала на поділ майна, по кредиту ми вже розрахувалися, а його мати подала зустрічний позов про визнання цього автомобіля не спільною сумісною власністю нажитою в шлюбі. Що мені робити в цій ситуації?

Група № 2

Задача 1

Галина і Антон збираються розлучитися і не живуть разом уже півроку . Їхня донька Ганна, якій 12 років, живе з мамою. Але вона дуже любить батька і хоче жити разом з ним та його батьками. Антон готовий забрати дитину, але Галина відмовляє йому, говорячи, що вона сама знає як їй виховувати доньку

Задача 2

Батько купив автомобіль і зробив свого сина співвласником. Син розлучається, не проживши в шлюбі і 2-х років. Дружина хоче відсудити частку автомобіля, чи має вона на це право? Спільних дітей і майна не мали.

Група № 3

Задача 1

Іван та Наталка мають намір укласти шлюб. Між ними виникла суперечка, в якій взяли участь батьки. Наталка бажає залишити своє дівоче прізвище, а Іван наполягає, щоб після укладення шлюбу вона взяла його прізвище, батьки дівчини пропонують компромісний варіант з’єднати прізвища. Яке рішення на вашу думку відповідає закону?

Задача 2

Ми з чоловіком створили сімю, однак свої стосунки належним чином не зареєстрували. За час сумісного життя набули майно(авто, телевізор гараж комп.техніку, та інше)... Разом прожили 10 років. Після розлучення все майно залишилось у колишнього

Шановні юристи, скажіть будь-ласка:
1.Чи маю я право на частку майна, і що це за закон?
2.Чи можливий розподіл і в якому порядку і як це буде відбуватися?

Група № 4

Задача 1

Чи буде укладено шлюб Романа й Марії?

Марія, якій виповнилося 16 років, закохана в Романа й бажає з ним одружитися. Вони знайомі майже рік. Марія вагітна.

Роману 20 років. Він навчається на юридичному факультеті у Київському університеті й мешкає в гуртожитку. Щовечора він підробляє офіціантом в піцерії. Однак поки ані роботи, ані квартири він не знайшов. Батьки Марії проти шлюбу доньки. Вони не заперечують проти народження дитини Марією, обіцяють якнайкраще піклуватися про обох та залишити доньку жити з немовлям в їхній квартирі. Після довгих розмов з батьками Марія звернулася із заявою про дозвіл на шлюб до місцевого суду.Що має вирішити суд?

Задача 2

Ми з чоловіком вирішили купити квартиру. Більшість грошей виділяють наші батьки. І оскільки свекор дає більшу частину, то оформляти збираються тільки на чоловіка. Я ж боюсь залишитись ні з чим. Cвоїм сватам не довіряю, такі вже обставини склалися. Питання, якщо моя мати (я напівсирота) віддасть 25% від суми, це для нас великі гроші, а чоловіка свекруха підговорить розводитися через рік, мені по закону дістанеться хоча б четверта частина, документи ж оформляються на чоловіка? І що мені варто врахувати, щоб договір оформлення житла був складенний вірно?

Група № 5

Задача 1

Пригадайте трагедію Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Чи могли б головні герої цього твору укласти шлюб за сучасним законодавством України?

Задача 2.

На весіллі Софія та Костянтин одержали як подарунки 40000 гривень. За ці гроші була придбана на імя дружини квартира. Через рік відносини між подружжям змінилися, у зв’язку з чим чоловік зажадав розподілу майна на рівні частки.

Батько Софії стверджував, що 2000 дол. США він подарував особисто дочці, а не їм обом, тому частка дочки має бути більшою. Яким чином має вирішитися дана ситуація?

Витяги з Сімейного кодексу України

Глава 6
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

     Стаття 49. Право на материнство
     1. Дружина має право на материнство.
     2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до
зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
     3. Позбавлення    жінки    можливості     народити     дитину
(репродуктивної    функції)    у    зв'язку   з   виконанням   нею
конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті
протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування
завданої їй моральної шкоди.
     4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для
збереження її здоров'я та народження здорової дитини.
     5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для
поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

     Стаття 50. Право на батьківство
     1. Чоловік має право на батьківство.
     2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її
до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
     3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної
функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових,
трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо
нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї
індивідуальності

     1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї
індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
     Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний
                розвиток
     1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та
духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на
створення умов для праці та відпочинку.

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли
дошлюбні прізвища, вони мають право подати до органу державної
реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб,
або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про
обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або
про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.

     2. У разі зміни прізвища орган державної реєстрації актів
цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.
     Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків
                 та спільне вирішення питань життя сім'ї
     1. Дружина, чоловік мають право розподілити   між   собою
обов'язки в сім'ї.
     Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої
праці, яка робиться в інтересах сім'ї.
     2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися
подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають
право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
     3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї
вчинені за згодою другого з подружжя.

     Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю
     1.Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про
побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на
почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
     2. Чоловік   зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до
матері.
     Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.
     3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед
іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
     4. Дружина   та   чоловік   зобов'язані   спільно дбати про
матеріальне забезпечення сім'ї.

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту
недоторканність

1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця
свого проживання.

     2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не
заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства,
щодо підтримання шлюбних відносин.
     3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
     4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування
до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку
за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням
права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і
може мати наслідки, встановлені законом.

ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА

     Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини,
                чоловіка
     1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
     1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
     2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі
договору дарування або в порядку спадкування;
     3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які
належали їй, йому особисто.

     2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі
індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть
тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
     3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії,
нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
     Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї
премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями
(ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її
одержанню.
     4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти,
одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,
йому   належала, а також як відшкодування завданої їй, йому
моральної шкоди.
     5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові
суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а
також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески
сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною
власністю кожного з них.

     6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини,
чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання
у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
     7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і
кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні,
відповідно до розміру внеску, є   його   особистою   приватною
власністю.

     Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою
                приватною власністю дружини, чоловіка
     1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає
приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів,
приплоду або доходу (дивідендів).

     Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої
                приватної власності
     1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим
володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї,
насамперед дітей.
     2. При    розпорядженні   своїм   майном   дружина,   чоловік
зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які
відповідно до закону мають право користування ним.

                             Глава 8
            ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
     Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності
                подружжя
     1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та
чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від
того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення
домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу).
     2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей
індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя.

     Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
     1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може
бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
     2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна
плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
     3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,
то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були
одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя.
     4. Речі для   професійних   занять   (музичні   інструменти,
оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для
одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя.

     Стаття 62.   Виникнення права спільної сумісної власності
                  подружжя на майно, що належало дружині,
                  чоловікові
     1. Якщо   майно   дружини, чоловіка за час шлюбу істотно
збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи
грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору
може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної
сумісної власності подружжя.
     2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав
участь   в утриманні майна, належного другому з подружжя, в
управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід,
дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням
суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя.

     Стаття 63.   Здійснення подружжям права спільної сумісної
                  власності
     1. Дружина та чоловік мають рівні права на   володіння,
користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю
між ними.

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх
договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою
особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя.

2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь
другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної
власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

     Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є
                 об'єктом   права   спільної   сумісної власності
                 подружжя
     1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
     2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що
він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право
на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як
такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо
цей договір виходить за межі дрібного побутового.
т д     3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують
нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також
договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має
бути подана письмово.
взято Згода на укладення договору, який потребує нотаріального
посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально
засвідчена. " )

4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

     Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування
                 майном
     1. Подружжя має право домовитися між собою про порядок
користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної
власності.
     2. Договір   про   порядок користування житловим будинком,
квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо
він нотаріально посвідчений, зобов'язує правонаступника дружини та
чоловіка.

     Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є
                 об'єктом права    спільної   сумісної   власності
                 подружжя
     1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою
договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання
(догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної
власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або
визначення порядку користування майном.
     2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою
частку   у праві спільної сумісної власності подружжя до її
визначення та виділу в натурі.

     Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після
                розірвання шлюбу
     1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної
власності на майно, набуте за час шлюбу.

     2. Розпоряджання майном, що є об'єктом   права   спільної
сумісної    власності,   після   розірвання   шлюбу   здійснюється
співвласниками виключно за взаємною   згодою,   відповідно   до
Цивільного кодексу України

     Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права
                спільної сумісної власності подружжя
     1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить
їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання
шлюбу.
     2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною
згодою.
     Договір про   поділ   житлового   будинку, квартири, іншого
нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині,
чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально
посвідчений.

     Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі
                майна, що є об'єктом права спільної сумісної
                власності подружжя
     1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,
якщо інше не визначено домовленістю між ними   або   шлюбним
договором.
     2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити
від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне
значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне
забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно,
витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
     3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути
збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні
повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони
одержують, недостатній для   забезпечення   їхнього   фізичного,
духовного розвитку та лікування.

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя

     1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя, ділиться між ними в натурі.
     Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу
майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги
інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають
істотне значення.
     2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше
не визначено домовленістю між ними.
     3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя,
хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих
речей   враховується   при присудженні іншого майна другому з
подружжя.
     4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість
його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема
на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише
за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом
України
     5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе
за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної
грошової суми на депозитний рахунок суду.

     Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ
                майна, що є об'єктом права спільної сумісної
                власності подружжя
     1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ
майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
якщо шлюб між ними не розірвано.
     2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання
шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
     Позовна давність   обчислюється   від   дня,   коли один із
співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права
власності.

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя

     1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути
накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної
сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
     2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною
сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір
був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було
одержане за договором, використано на її потреби.
     3. При   відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з
подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час
шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане
на кошти, здобуті злочинним шляхом.

     Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають
                однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між
                собою або в будь-якому іншому шлюбі

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не
перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,
майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на
праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
письмовим договором між ними.
2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності
жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в
будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього
Кодексу.