Методична розробка «Застосування ідей й принципів Гуманної педагогіки у співпраці педагогів з методичною і управлінською службами позашкільного навчального закладу».

Мамулькіна Олена Григорівна, методист вищої категорії, ПНЗ «МПДЮТ» Запорізької міської ради Запорізької області

Методична розробка «Застосування ідей й принципів Гуманної педагогіки у співпраці педагогів з методичною і управлінською службами позашкільного навчального закладу» відображає шляхи формування соціо-культурного творчого середовища для педагогів позашкільного навчального закладу за ідеями та принципами Гуманної педагогіки.

Методична розробка «Застосування ідей й принципів Гуманної педагогіки у співпраці педагогів з методичною і управлінською службами позашкільного навчального закладу».

Інтеграція України до європейського і світового освітнього простору зумовили істотні зміни в освіті країни, що забезпечило удосконалення законодавчої бази та реформування самої системи визначені законом «Про освіту». Українська система освіти швидко збагачується новим досвідом, підходами, освітніми технологіями та методами, що зумовило зміни в усіх галузях освіти, в тому числі, й позашкільної освіті.

Сучасні процеси в освіті вимагають розглядати освітньо-виховний процес позашкілля в контексті гуманізації освіти та компетентнісному підході у вихованні та розвитку творчої особистості і соціалізації вихованців, що потребує перегляду теоретико-методологічних основ позашкільної освіти, розробленні й практичного впровадження новітніх освітньо-виховних і розвивальних технологій згідно з новими тенденціями. Концептуальні положення гуманно-особистісного підходу як принципу гуманної педагогіки включають в себе: погляд на дитину як головну цінність та мету освіти, сприяння особистісному зростанню як педагога, так і дитини; визнання принципової рівноцінності та рівноправності дорослого і дитини в освітньо-виховному процесі педагог і дитина – співавтори пізнання. Особлива роль в реалізації принципів гуманної педагогіки належить позашкільної освіті, що базується на застосуванні компетентнісного підходу, де в зміст освіти інтегровані такі основні компетентності особистості, як пізнавальна, практична, творча і соціальна. Розробка такої методики пов’язана з приведенням змісту позашкільної освіти у відповідність до сучасних вимог і визначенням таких організаційних форм і методів, дидактичних засобів, які сприяють розв’язанню завдань навчання, виховання, розвитку, соціалізації підростаючого покоління. Для формування компетентностей вихованця потрібен компетентний та професійно-мобільний педагог, який впродовж всього життя навчається й швидко адаптується до нових змін в освітньому процесі. Професійний розвиток такого фахівця забезпечують андрагогічні підходи, методи та форми роботи методичної служби позашкільного закладу з педагогічним колективом, де методист впроваджує нові ефективні технології мотивації педагогів до самонавчання, саморозвитку, самоактуалізації. Отже, для продуктивної освітньої діяльності молоді у вільний час та самовдосконалення професійної майстерності педагога необхідно створити таке культурно-освітнє творче середовище позашкільного закладу, де у продуктивної творчої діяльності задіяні всі учасники освітнього процесу.

При забезпечені освітнього середовища для педагогів методисту слід враховувати та чітко усвідомлювати, що в роботі з фахівцями - професіоналами мало просто добре володіти методичним матеріалом, важливо мати внутрішню харизму, бути авторитетом і лідером групи, нести нові революційні ідеї, що притягають і утримають увагу людей. Методист повинен знати андрагогічні принципи навчання дорослих для забезпечення професійної допомоги у методичному супроводі педагогів позашкільного закладу:

• принцип пріоритетності самостійного навчання;
• принцип спільної діяльності;
• принцип використання наявного позитивного життєвого досвіду (перш за все соціального і професійного), практичних знань, умінь, навичок навчання;
• принцип корегування застарілого досвіду і особливих установок, що перешкоджають освоєнню нових знань;
• принцип індивідуального підходу до навчання на основі особових потреб, з урахуванням соціально-психологічних характеристик особи і тих обмежень, які накладаються його діяльністю, наявністю вільного часу, фінансових ресурсів;
• принцип актуалізації результатів навчання (їх швидке використання на практиці). [1]

Отже, формування освітнього середовища має певні якісні характеристики, завдання, методичні аспекти та є об’єктивною умовою для ефективного саморозвитку і самореалізації творчого потенціалу педагогів. Педагоги художньо-естетичного напряму декоративно-вжиткового та образотворчого мистецтва являють собою творчу особистість, яка все своє життя проводить в постійному творчому пошуку за фахом. Тому методисту необхідно забезпечити творчу атмосферу в культурно-освітньому середовищі у професійному зростанні педагогів.

Методист повинен забезпечити творче середовище, якому властиві: активність, висока самооцінка, щирість, щедрість, свобода суджень і вчинків педагогів. В такому середовищі не працюють, а творять, не чекаючи вказівок згори; тут немає веління, а добра воля; тут немає догм, а є проблеми, які потрібно дружно і активно вирішувати. Творчий педагог знає, що його праця потрібна, завжди помічена і високо цінується в колективі. Так С.Сисоєва зазначає, що основний критерій ефективності педагогічної творчості — результативність. Тобто досягнення позитивної динаміки формування творчої особистості вихованця та підвищення рівня творчої педагогічної діяльності самого вчителя, які визначатимуться порівнянням попереднього та досягнутого результату. Процесуальний аспект педагогічної творчості, індивідуально-психологічні особливості вчителя, творча діяльність всього педагогічного колективу. Таким чином, для того щоб керівники гуртків могли повною мірою розкрити свої таланти і направити їх на користь освітнього процесу, в позашкільному закладі повинно бути створено особливе творче середовище, основними характеристиками якого є:

- довіра і співпраця на всіх рівнях;

- демократичний стиль управління;

- організація навчання і професійного спілкування.

Взаємодія творчих педагогів з керівництвом позашкільного закладу має бути побудована так, щоб нові ідеї, яким потрібна методична та організаційна підтримка, не губилися.

Методист художньо-естетичного напряму створює культурно-освітнє творче середовище, де б існувала система доброзичливості, взаєморозуміння, стимулювалося вільне висловлювання власних думок, ідей, можливість вибору педагогами закладу форм і методів освітньо-виховної діяльності. Пріоритетним у діяльності методиста виступає пошук інноваційних шляхів створення культурно-освітнього творчого середовища для формування педагогічної професійної компетентності, розвитку педагогічної майстерності, формуванню навичок науково-дослідницької роботи.

Педагогічна діяльність побудована на духовному гуманізмі, відображає цілісний педагогічний процес, де головним аспектом є життя дитини, тобто сутність заняття не у організації процесу навчання, а у організації творчого процесу сумісного пізнання нового дитиною та педагогом. У гуманному підході до заняття - навчання та виховання не роздільні. Тому у роботі з педагогами на шляху духовного гуманізму слід спиратися на методи та прийоми гуманної педагогіки, які виокремлено в Маніфесті гуманної педагогіки і у Кодексі «Честі служіння вчителя», які можна визначити у таблиці 1.

Методи та прийоми гуманної педагогіки

 Таблиця 1.

Ці методи та прийоми визначені для навчання та виховання дітей, але методисту та адміністративному апарату позашкільного закладу необхідно усвідомлювати, що процес гуманізації позашкільної освіти охоплює зміни взаємодії не тільки між дитиною й педагогом, а й між педагогом й методичною та адміністративною службами закладу. Тому у даній роботі методистом художньо-естетичного напряму запропонована спроба застосування методів і прийомів гуманної педагогіки при науково-методичному супроводі керівників гуртків декоративно-вжиткового та образотворчого мистецтва. В основі діяльності методиста у методичному супроводі педагогів є метод «вирощування духовної спільності між методистом та педагогом» при застосуванні прийомів: «очевидної та прихованої співпраці», «спонукання», «бачення у педагогах достойних для спілкування особистостей», «вираження методистом благородства, милосердя, культури, його піднесене слово», «спонукання педагогів власним прикладом до міркування, мислення, переживання (наслідування)».

Найбільш частіше методист застосовує у своїй діяльності прийом «очевидної та прихованої співпраці», бо це співпраця, при якої вид взаємодії в системі освітньо-виховного процесу визначає сумісний розвиток педагогічної діяльності на взаєморозумінні, колективному аналізі ходу та результативності цієї діяльності. В ході такої діяльності створюється культурно-освітнє творче середовище, де педагогічний процес спрямований на подальший розвиток у педагогів оціночних суджень, на ствердження змістовної оцінки та самооцінки власної педагогічної діяльності.

До структури культурно-освітнього творчого середовища сформованого на компетентнісному підході і засадах гуманної педагогіки входять: мотиваційно-особистісний, змістовно-інформаційний, операційно-технологічний, соціально-комунікативний методичні аспекти.

Мотиваційно-особистісний методичний аспект передбачає розвиток зацікавленості педагогів у творчій діяльності для подальшої ефективної організації освітньо-виховного процесу, здатності до творчої самореалізації, самовдосконалення, самоосвіти на творчому рівні, становлення впевненості в собі й самоконтролю.

У цьому контексті діяльність методиста позашкільного навчального закладу полягає у забезпечені позитивних соціально-психологічних умов у роботі з педагогами. Так, для поштовху до творчого пошуку був застосований прийом «спонукання», а також розроблена наскрізна програма «Мій Запорозький край», яка спрямувала роботу гуртків Центру української культури (ЦУК) на виховання соціально-творчих компетентностей всіх вікових категорій вихованців, вирішенню актуальних проблем відродження національної культури України, поглибленню знань з комплексу навчальних предметів. Для забезпечення виконання цієї програми була створена творча група до якої увійшли педагоги Центру української культури. Педагоги ЦУК працювали над методичними рекомендаціями з реалізації програми. Головним завданням програми було формування цілісного сприйняття матеріально-духовних цінностей, накопичених мешканцями Запорозького краю за багаторічну історію засвоєння Запорозьких степів. Наскрізна програма «Мій Запорозький край» об’єднала в собі усі напрями краєзнавчої роботи: історичний, природно-географічний, літературний та мовний, екологічний, народознавчий і мистецький. При підготовці та проведені відкритих занять за наскрізною програмою педагоги використовували проектні, пізнавальні та розвивальні технології навчання, які допомогли зробити процес пізнання цікавим та творчим. Свій досвід педагоги висвітлили на сторінках періодичних видань. Програма сприяла активізації творчості як вихованців, так й педагогів, про що свідчать найвищі нагороди за творчі роботи та проекти вихованців гуртків на рівні міста, області, України, написання статей, підготовки збірок за тематикою педагогами Центру.

Змістовно-інформаційний методичний аспект передбачає програмно-методичне забезпечення освітньо-виховного процесу.

Для якісного забезпечення освітньо-виховного процесу програмно-методичним матеріалом були оновлені навчальні програми за змістом з урахуванням компетентнісного підходу на принципах гуманної педагогіки. Щоб активізувати педагогів на удосконалення змісту навчальних програм та мотивувати їх до участі в педагогічних конкурсах методистом був застосований прийом «наслідування». Була створена власна навчальна програма гуртка та представлена на конкурс навчальних програм міського етапу Всеукраїнського конкурсу «Джерело творчості». Результатом використання прийому «наслідування» стало публікація навчальної  програми у збірці, а також спільно з педагогами були удосконалені навчальні програми гуртків. Така продуктивна діяльність допомогла педагогам створити методичні комплекси, які були гідно представлені на міських етапах Всеукраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників позашкільних закладів  «Джерело творчості».

Операційно-технологічний методичний аспект спрямований на гармонійне поєднання застосування традиційних та нетрадиційних технологій у освітньо-виховному процесі на основі пошуково-дослідницької діяльності, творчого мислення педагогів, спонукання їх до використання оригінальних, нестандартних підходів до процесу підготовки занять, напрацюванню методичних розробок організації освітньо-виховного процесу.

Для поповнення знань у питаннях застосування інноваційних технологій були запропоновані основи та принципи гуманної педагогіки. Було проведено серію заходів для ознайомлення педагогів з ідеями Маніфесту гуманної педагогіки та Кодексом «Честі і служіння вчителя». При підготовки та проведені таких заходів використовувався прийом «бачення у педагогах достойних для спілкування особистостей» це сприяло у спільній діяльності методиста й педагогів визначенню психолого-педагогічних методів керування процесом заняття:

•                   спокійна й впевнена манера поводження;
•                   рівний тон в спілкуванні з дітьми;
•                   щире визнання успіхів дитини;
•                   часта посмішка, мажорний настрій;
•                   творчий підхід до рішення освітньо-виховних завдань;
•                   повага до думки дитини;
•                   бесіди, дискусії про гуманне поводження;
•                   показ прийомів гуманної педагогіки.

В результаті, педагогами творчої групи з гуманної педагогіки, були запропоновані різні види занять з методами та прийомами гуманної педагогіки для педагогічного колективу позашкільного закладу, що були зібрані в посібник.

Для успішної педагогічної діяльності та організації цікавого заняття необхідна позитивна культура міжособистісного професійного спілкування методиста та педагогів в питаннях самовдосконалення й самоосвіти, тому застосовувався прийом «вираження методистом благородства, милосердя, культури, його піднесене слово». Завдання методиста переконати педагога, що самовдосконалення й самоосвіта – це шлях до створення власного суб’єктивного культурно-освітнього поля радісного та позитивного й відкритого для вихованців.

Соціально-комунікативний методичний аспект забезпечує функції комунікації суб’єктів освітньо-виховного процесу, їх діалогічну взаємодію, співробітництво й співтворчість, вміння виробляти спільний погляд демократичним шляхом, де метод «вирощування духовної спільності між методистом та педагогом» застосовується повністю.

Створені умови для професійного зростання педагогів сприяли росту їх майстерності та впевненості, для представлення власного досвіду на майстер-класах різного рівня. Спільно з педагогами було створено алгоритм підготовки та проведення майстер-класу:

• визначення виду майстер-класу за запитом, пошук найбільш цікавої теми майстер-класу;
• підготовка теоретичної частини майстер-класу, якщо потрібно теоретичного наукового обґрунтування, забезпечення різними джерелами;
• підбір інструментів та матеріалу, або методів та прийомів залежно від виду майстер-класу;
• алгоритм виконання діяльності;
• визначення підсумку майстер-класу.

Доброзичлива творча обстановка підготовки та проведення майстер-класів за відпрацьованою схемою дозволило всім педагогам за бажанням, провести майстер-класи з досвіду своєї роботи для педагогів закладу, міста, області.

Отже, систематичність у підготовці та проведені майстер-класів сприяє професійному росту педагогів, їх самоосвіті, мотивації на активний пошук та засвоєнню нових технік; поширенню перспективного досвіду.

Моделювання такого культурно-освітнього творчого середовища на основі компетентнісного підходу та засадах гуманної педагогіки забезпечує:

•       стабільність цього середовища впродовж освітньо-виховного процесу;
•       відповідне креативне зорієнтоване змістовне наповнення;
•       свободу вибору можливого поєднання методів і форм інноваційних технологій у співвідношенні з традиційними;
•       активну освітню діяльність кожного педагога в творчості у найсприятливішому для нього темпі, з урахуванням індивідуально-вікових особливостей;
•    максимальне зацікавлення педагога до розвитку власного творчого потенціалу та самовдосконалення.

Таким чином, впровадження ідей Гуманної педагогіки сприяє взаєморозумінню та співпраці педагогів з методичною і управлінською службами позашкільного навчального закладу. Забезпечує формування ефективного та позитивного культурно-освітнього творчого середовища, де органічно поєднуються сукупність систематичних умов для розвитку творчого потенціалу, проектування, формування, підтримки педагога у його професійному зростанні. Таке середовище спонукає до творчого розвитку, самовдосконалення, стає причиною і стимулом якісної підготовки до організації освітньо-виховного процесу.

Література

1. Архипова, С. П. Основи андрагогіки [Текст]: навчальний посібник / С.П. Архипова. – Черкаси; Ужгород, 2002. – 184с.
2. Амонашвили Ш. А. Школа Жизни. Трактат о начальной ступени образования, основанного на принципах гуманно-личностной педагогики / Шалва Александрович Амонашвили. – Донецк: Изд-во «Ноулидж», 2013. – 130 с.
3. Амонашвили Ш. А. Основы гуманной педагогики : собрание сочинений в 20 кн. / Шалва Амонашвили [ред. Богуславский М.В., Александрова В. Г., Зуев Д.Д. Ниорадзе В. Г. ]. – М.: Амрита, 2012. – Кн. 4. Об оценках – 2012. – 368 с.
4. Барабаш, О. Д. Андрагогічні підходи до роботи з педагогами в умовах післядипломної освіти [Текст] /О.Д. Барабаш// Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика. – 2013. – С. 14–17.
5. Бак В.Ф. Методология духовного гуманізму. //Теория и творческая практика гуманной педагогіки./ В.Ф. Бак. – Артемовский Центр Гуманной педагогіки., Днепропетровск, 2015. с.68.
6. Биковська Олена Володимирівна. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні: Дис... д-ра наук: 13.00.01 - 2008.
7. Бачинська, Є. М. Механізм формування інноваційного освітнього простору в регіоні [Текст] / Є. М. Бачинська // Педагогіка і психологія. - № 1 (54). – 2007. – С. 79–88.
8. Вікіпедія. Про креативність. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikitu.com/wiki/Креативність (2)
9. Выготский Л.С./ [сост. и автор предисловия А. А. Леонтьев]. – М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2002. – 224 с. – (Антология гуманной педагогики педагогики).
10. Гонтаровська Н.В., Теоретичні та методичні засади створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра./ Н.В. Гонтаровська - Київ, 2012.
11. Особов І.П. Умови, що сприяють формуванню креативності студентів в навчально-освітньому середовищі // Гуманитарные научные исследования. 2011. № 4 [Электронный ресурс]. URL: http://human.snauka.ru/2011/12/291
12. Разіна, Н. О. Акмеологічний підхід до розвитку професіоналізму сучасного педагога в інноваційному освітньому середовищі середньої школи [Текст] / О. Н. Разіна // Вісник наукової школи педагогів «АКМЕ». — 2009. — Випуск 3.
13. Романенко, М. І. Випереджуюча освіта для сталого розвитку як механізм модернізації вітчизняної освіти [Текст] / М. І. Романенко // Сучасні навчальні заклади. – 2 010. – С. 15.
14. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : навч. посіб. / О. П. Рудницька. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. — 360 с.
15. Столяренко Л. Д. Основы психологи: учеб. пособие / Л. Д. Столяренко – Ростов – н/Д. : Феникс, 2003. – 672 с. (9)
16. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість: [монографія] / С. О. Сисоєва. - Х.-К. : Книжкове видавн. «Каравела», 1998. - 150 с.
17. Сорочан, Т. С. Безперервна освіта педагогів у міжкурсовий період [Текст] / Т. М. Сорочан, Б. А. Дьяченко // Освіта на Луганщині. – 2010. - № 1. – С. 7-13.
18. Сухомлинский/ [сост. и автор предисловия Г. Д. Глейзер]. – М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1997. – 224 с. – (Антология гуманной педагогики педагогики).
19. Теремко С. Соціологія / С. Теремко. – К. : Лібра, 2001. – 320 с.