Методичні матеріали до шкільної стіннівки

“

               Ви не повірите, але національний герой України Тарас Григорович Шевченко теж бував в Петербурзі. Правда, було йому тоді всього 17 років. Буваючи в цьому місті проїздом, багато років мандрівники зупинялися на заїжджому дворі в будинку

під      номе-

го року тут на кілька  Він пряму-

 У

…”, ви-

”.     

ром 75 по вулиці Краславас.       Ось так, в кінці зими 1831-

днів зупинився і полковник Павло Васильович Енгельгардт, ад’ютант генерал-губернатора.

вав з Вільно в Петербург, а супроводжував його тоді 17-річний козачок Тарас. На прізвище Шевченко. його обов’язки входило “подавати пану люльку чи стакан і стояти непомітним боввана поруч

конувати особисті доручення полковника, а ще за сумісництвом значитися

придворним художником пана Енгельгардта

     В Україні наполегливо тиражується версія, що приїхав в Дінабург пан (Павло Васильович Енгельгардт) і його слуга (Тарас Шевченко) по батькові були рідними братами. Їхній батько ‒ пан Василь Енгельгардт ‒ все життя прожив холостяком, залишивши, правда, після себе трьох синів і двох дочок. Але визнав

він тільки одного свого незаконного нащадка ‒ Павла Васильовича. Тарас же народився, коли пану було близько 59 років. Тоді в Європі незаконнонароджених дітей аристократів називали бастарда, в Росії ‒ байстрюком. Їх зневажали, але поява на світ “плодів кохання” кріпаків було явищем досить поширеним.       До речі, спочатку в метриці Тараса було зазначено лише ім’я його матері ‒ Агафія. Майже відразу після пологів кріпачка померла, і в документах дитини з’явилися вже зовсім інші записи, за якими його батьком був вказаний кріпак Григорій Іванович Шевченко. Але цікавий такий факт: перед самим народженням дитини Григорій з дружиною переїхали в село Кирилівка, а коли Тарасу виповнилось два роки, сім’я знову повернулася в село Моринці. Загадкове переміщення сім’ї Шевченка можна пояснити просто: так була збережена таємниця  зв’язку пана з кріпачкою. 

     Свого часу відомий художник Карл Брюллов охрестив пана Енгельгардтамолодшого “найбільшою свинею в торжковскіх туфлях”. Вступивши в спадкові права, молодий пан намагався відповідати “татонькові”-аристократу: керуючому було наказано з кріпаків дітей набрати дюжину хлопчаків, придатних до

роботи кухаря, лакея, кучера, форейтора, домашньо-

-річний Тарас потрапив в куха-

’язки входила вся “чорна” робота

по кухні: він повинен був виливати помиї, носити дрова, чистити каструлі. Потім приїхав панич та перевів Тараса на посаду

го живописця. Так 14 рчуки. У його обов на навчання до відомого міс-

-

майбутня гордість української літератури Шевченко

язаний першій віленській красуні, бароне-

Тарас отримав від тамтешніх лакеїв.

козачка і забрав його з собою у Вільно. Правда, перед цим він відправив

парафіяльній шкоБагатьма знаннями

Чарівна пані вчила

 Але ос-

хлопчика у Вільшани ‒ цевого художника-самоука.      Два роки навчання в церковно лі ‒ це основна освіта Тараса.

був зобов’ сі Софії Григорівні Енгельгардт. козачка говорити польською і французькою.

новні знання 

     Потрібно сказати, що Тарас Григорович був щасливчиком, тому що йому таланило на добре ставлення людей, які зустрічалися йому протягом життя. Після приїзду в Петербург Енгельгардт, бажаючи мати особистого домашнього художника, визначив свого кріпака на підготовку до одного з майстрів живописних справ. Одного разу, коли Тарас малював з натури мармурові скульптури Літнього саду, він познайомився з Іваном Максимовичем Сошенком. У молодих людей виявилося багато спільного: мало того, що вони

були земляками, але додатково обидва захоплювали-

ся     живописом.          Фраза “не          було б Сошенка ‒ не було б Шевченка”          містить

багато істини. Іван познайомив Тараса з багатьма художниками, і Шевченко став   

своїм у світських салонах Петербурга. Друзі   розсварилися через ...жінку: Сошенко був за-

коханий у Машеньку, племінницю господині квартири, яку знімав, а Тарас по-

-таки помирилися. А коли Шевченко помер, Іван Максимович супроводжував труну з поетом в Україну. 

        Шевченко в Академії мистецтв

чав крутити з дівчиною роман. Але потім друзі все

     У джерелах, що описують життя Тараса Шевченка, містяться різні дати його звільнення від кріпацтва: то вказується, що вільною людиною поет став за кілька років до своєї смерті, то називається 1838-й рік. В авто-

язаний Карлу Брюллову та Василю Жуковському: великий російський ху-

бов

душу

Карл Брюллов

біографії Шевченко писав, що своєю свободою він зо-

II

Василь Жуковський

’

дожник написав портрет великого російського

ній імператор Олександр

”. 

поета. Була влаштована лотерея, і цей портрет був придбаний за дві з половиною тисячі  рублів. Причому частково – за гроші імператора, про що є запис у щоденнику, що передає кожен день

сімейства: імператриця Олександра Федорів на витратила 400 рублів, майбут-

і велика княгиня Олена Павлівна

вже через тиждень полковник Енгельгардт відпустив на свободу цю

Імператор Олександр ІІ

‒ по 300рублів. І “кріпосну

     Першим коханням молодого Шевченка була Оксана, його ровесниця. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку. Але надії були марними ‒ Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна. Розлука була несподівана і довга. Усе своє життя Шевченко згадував ту дівчину, яку колись кохав. У 1843 році Шевченко їде в Україну і там зустрів Ганну Закревську, якій згодом присвятив вірш “Г. З.”. Наступними  16-

річна актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто

язати своє життя майже на тридцять років старшим від неї

-

не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну й вийшла заміж  1904 року, після смерті свого пиячка

Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала

і щодня приходила на могилу Шевченка.

Ганна Закревська

Лукерія Полусмак

до

Катерина Піунова

жінками, що займали місце в серці поета, були

не наважилася пов’

поетом. Останнім коханням поета була 19

за перукаря Яковлева. І лише

Лукерія Яковлева-

 Канева

Оксана Коваленко

річна дівчина Лукерія Полусмак, яка -чоловіка,

     За згадками родичів Т.Шевченка, його прадідом був Андрій Безрідний  ‒ виходець з козацького Низу, який з невідомих причин прийшов до  Керелівки (інша назва ‒ Кирилівка, нині ‒ село Шевче нкове) із Запорізької  Січі. Пристав, як кажуть в цих краях, до Єфросинії Іванівни Шевчихи,  батько якої шив чоботи. За тодішнім звичаєм він взяв прізвище дружини.  Так у Керелівці з’явилася сім’я Шевченків. Жила вона у мирі й зла-

годі.  Народили та виховали трьох синів: Олексу, Кіндрата та Івана. Іван був  найменшим у родині і йому залишилося батьківське обійстя. Це саме той дід Іван, який мав чи не найбі-

льший вплив на юну душу

Тараса. Іван Андрійович був

одружений тричі. Перша дружина Горпина Сергіївна народила йому семеро дітей: Григорія (батька Тараса), Омелька, Олену, Саву, Явдоху, Павла та ще одну Явдо-

Г.І. Шевченко  (батько Т.Г. Шевченка)

ся ще одна дочка ‒ дітей ‒

жди і злигоднів.

ху. Від другої дружини, яку звали Марфою, народила-

Домаха. У третьої Іванової дружи-

ни Марії дітей не було. Це були рідні тітки та дядьки Тараса за батьком. По материнській лінії відомими предками Тараса була сім’

Параски Бойків, які мешкали у сусідньому селі Моринці. Народили вони троє

дочок: Катерину (матір Тараса) та Ганну, сина Павла. Саме до матери-

ного батька перебралися Григорій з Катериною у Моринці від керелівської ну-

І.А. Шевченко  (дід Т.Г. Шевченка)

я батьків матері Якима і