Методичні матеріали на тему "Гастрофільоз"

Гастрофільоз

Гастрофільоз — досить поширене хронічне захворювання коней, ослів і мулів, яке спричинюють личинки шлунково-кишкових, оводів ряду двокрилих (Diptera) з родини Gastrophilidae.

ЕТІОЛОГІЯПаразитують на однокопитних шість найбільш поширених видів оводів: Gastrophilus intestinalis — великий шлунковий овід, довжиною до 16 мм, буро-жовтого кольору, голова більша грудей. Самка відкладає яйця (приклеює на волосини) на таких місцях тіла, де тварина зможе дістати їх губами чи зубами (передні кінцівки, плечі, боки)

Личинки першого віку прикріплюються до слизової оболонки язика та глотки, а личинки другого та третього віків паразитують у шлунку. Gastrophilus inermis — малий шлунковий овід, сіро-бурого кольору, довжиною до 11 мм, голова більша грудей. Самка відкладає яйця на волосся ділянки жувальних м'язів.

Gastrophilus haemorrhoidalis — вусоклей, темно-бурого кольору, довжиною до 12 мм. Самка відкладає яйця на волоски губ. Личинки першого віку розвиваються на слизовій оболонці ротової порожнини, а другого і третього— паразитують у шлунку.

Gastrophilus veterinus — дванадцятипальник (кишковий овід), темно-жовтого кольору, довжиною до 17 мм. Голова вужча грудини. Самка відкладає яйця на волосинки міжщелепного простору. Личинки першого віку заповзають у рот і розвиваються на слизовій оболонці ясен

Gastrophilus nigricornis — чорновусий кишковий овід, сірувато-жовтого кольору, довжиною до 10 мм. Голова й груди рівні за шириною. Самка відкладає яйця на волосинки навколо рота. Личинки, які вилуплюються з яєць, проникають під епідерміс і рухаються до куточків рота.

Gastrophilus pecorum — травняк темно-бурого кольору, довжиною до 13 мм. Голова вужча грудей. Самка відкладає яйця на траву. Тварини заражаються при поїданні трави з яйцями. Личинки з яєць у зовнішньому середовищі не виходять і зберігають життєздатність до 9 міс, можуть навіть перезимовувати. 

Відео про гастрофільоз

Gastrophilus magnicornis — довговусий овід і G. flavipes — ослиний овід зустрічаються у субтропічній зоні. Личинки усіх видів оводів мають два рухомих приротових гачки, а на сегментах тіла — два ряди шипів, більших у першому ряду.

ЕПІЗООТОЛОГІЯДжерело інвазії — хвора на гастрофільоз худоба. Поширення збудника відбувається при випаданні личинок третього віку від хворих тварин. Однокопитні інвазуються шлунковими оводами влітку на відкритій місцевості (частіше на пасовищах).

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИКлінічні ознаки при малій кількості личинок малопомітні. При високій інтенсивності інвазії тварини виснажені, слизові оболонки анемічні, волосяний покрив скуйовджений і без блиску. При утрудненні евакуації корму із шлунка та дванадцятипалої кишки виникають коліки.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИПри розтині трупів однокопитних у шлунку, дванадцятипалій і прямій кишках виявляють личинок оводів у кількості від одиниць до кількох сотень, численні кратероподібні ранки на слизовій оболонці шлунка й кишечника. В деяких місцях утворюються великі виразки з ураженням тканин аж до м'язового шару. Бувають випадки перфорації стінки шлунка і утворення абсцесів.

ПАТОГЕНЕЗЛичинки своїми приротовими гачками й шипами травмують слизову оболонку ротової порожнини, кореня язика та глотки, чим викликають запалення і набряк тканин. Внаслідок цього порушується акт ковтання. У шлунку та кишках личинки утворюють кратероподібні заглиблення, що може викликати кровотечі.

При великій кількості личинок змінюється секреторна та моторна функції шлунка і кишечника. Личинки малого шлункового овода, вусоклея і травняка спричинюють запалення прямої кишки. Через травми може проникати мікрофлора, яка призводить до виникнення інфекційних ускладнень.

ДІАГНОСТИКАДіагноз на гастрофільоз за життя ставлять на підставі знаходження яєць на волосяному покриві тварин і відповідних клінічних ознак. Личинок оводів можна виявити візуально при огляді ротової порожнини та глотки.

Зимою і напровесні інвазованість коней можна виявити по знаходженню личинок оводів у їх фекаліях після даванки всередину 40—80 мг/кг хлорофосу у водному розчині, який викликає загибель і масове виділення личинок третього віку. Посмертно діагностують при розтині трупів і виявленні в шлунково-кишковому тракті личинок оводів. Запропоновані алергічний і серологічний методи.

ЛІКУВАННЯЩоб вигнати личинок оводів із шлунка і дванадцятипалої кишки однокопитних, використовують хлорофос з розрахунку 40 мг/кг (5 %-ним розчином зрошують 1 кг на тварину зернофуражу або сіна). Також всередину через зонд можна ввести тролен в дозі 90 мг/кг або мідофос — 48 мг/кг.

ПРОФІЛАКТИКАДо профілактичних заходів належать: захист тварин від нападу окрилених оводів, знищення їх личинок на шкірних покривах методом дрібнокраплинного обприскування 1 %-ним водним розчином хлорофосу один раз на тиждень. Досі дійових засобів і методів знищення яєць оводів не знайдено.