Методичні матеріали на тему "Пневмонії у сільськогосподарських тварин"

Пневмонії у тварин. Виконав: Шинкарук Михайло Степанович

Пневмоні́я — хвороба, для якої характерне запалення легень, яке відбувається перш за все у повітряних міхурцях, що мають назву альвеоли. Розрізняють лобарну (вогнищеву) пневмонію, коли уражаються частки легенів, і лобулярну (вогникову), при якій виникає ураження часточок легенів. Типовою лобарною пневмонією є фібринозна (крупозна). До лобулярних пневмоній належить катаральна пневмонія.

Види пневмоній. Катаральна бронхопневмонія. Фібринозна пневмонія. Ателектатична пневмонія. Некротична пневмонія. Гіпостатична пневмоніяІнтерстиціальна пневмонія

Етіологія. Може виникати як ускладнення інших хвороб, особливо інфекційних, і як самостійне незаразне захворювання. Хвороба часто виникає відразу після різкого переохолодження тварин. Фібринозна (крупозна) пневмонія (pneumonia fibrinosa s. crouposa) − фібринозне запалення легенів з ураженням цілих часточок.

ПАТОГЕНЕЗУражаються спочатку краніальні, потім вентральні й центральні ділянки легенів, можуть утягуватися в патологічний процес каудальні й дорсальні ділянки. У першій стадії – припливу (запальної гіперемії і ексудації) – в альвеоли виходить рідкий, клейкий ексудат з великою кількістю еритроцитів і лейкоцитів. Ця стадія триває від кількох годин до доби.  Друга стадія – червона гепатизація – триває близько двох діб. Рідкий ексудат в альвеолах зсідається в фібринозний з домішками великої кількості еритроцитів. Третя стадія – сіра гепатизація – триває кілька днів. Фібринозний ексудат підпадає жировій дегенерації і спочатку набирає сірого, а потім жовтого кольору.  Четверта стадія – розрішення. Триває впродовж кількох днів розрідження і всмоктування ексудату.  

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИЗахворювання характеризується високою, постійного типу гарячкою, різким пригніченням, носовим витіканням шафранно-жовтого або рожево-бурого кольору, змішаною задишкою, тахікардією, болючим кашлем. У першій стадії розвитку хвороби під час перкусії грудної клітки виявляють тимпанічний відтінок ясного легеневого звуку, а під час аускультації легенів − посилене везикулярне дихання з шумами крепітації. У другій стадії на ділянці ураження легенів виявляються притуплений або тупий звук, різке ослаблення або зникнення везикулярного дихання. У третій стадії прослуховується тимпанічний звук і бронхіальне дихання в патологічних вогнищах легенів. У четвертій стадії звук притуплюється і переходить в ясний легеневий, а також виявляється ослаблене везикулярне дихання з шумами крепітації. Захворювання перебігає гостро, частіше протягом 10–14 днів, найбільшого розвитку досягає на 5–7-ий день. Прогноз обережний.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИУ першій стадії – припливу (запальної гіперемії і ексудації) –  Легені збільшені, набухлі, уражені ділянки темного синьо-червоного кольору. Під час розрізування легені хрустять, поверхня розрізу − гладенька, блискуча, волога. Друга стадія – червона гепатизація –  Легені в розрізі нагадують тканину печінки. Шматочки таких легенів, на відміну від нормальних, тонуть у воді. Третя стадія – сіра гепатизація –  внаслідок еміграції лейкоцитів і дії ферментів виникає розрідження ексудату й починається всмоктування його. Четверта стадія – розрішення - починається регенерація альвеолярного епітелію і відновлення легеневої тканини. ДІАГНОСТИКАДіагноз ставлять за характерними симптомами, з урахуванням стадійності розвитку хвороби, а також даних рентгенологічного дослідження (великі вогнища затінення в легенях).

Катаральна бронхопневмонія (bronchopneumonia catarrhalis) запалення бронхів і легенів − найчастіше трапляється у молодняку сільськогосподарських тварин. ЕТІОЛОГІЯЗдебільшого захворювання виникає під впливом різних факторів, які ослаблюють природну резистентність організму тварин. Сприяють виникненню й розвитку хвороби у молодняку порушення обміну речовин у тварин-матерів. Часто хвороба виникає як ускладнення бронхіту. Нерідко захворювання розвивається за типом алергічного запалення.

ПАТОГЕНЕЗПід впливом етіологічних факторів відбувається подразнення рецепторів бронхів, а потім і самої легеневої тканини. Це викликає запальний процес у бронхах і легенях. Іноді він може розвиватися, поширюючись з великих бронхів на дрібні, а потім на бронхіоли й альвеоли, а іноді спочатку виникають пневмонічні вогнища в бронхіолах і альвеолах з наступним поширенням запального процесу на дрібні й великі бронхи. Запальний процес про бронхопневмонії поширюється по розгалуженнях бронхів або по лімфатичних шляхах. При гострому перебігу хвороби спочатку вражаються поверхневі часточки легенів, а при хронічному перебігу − і ті, що лежать глибоко. У початковій стадії захворювання у бронхах і легенях розвивається катаральне запалення. При цьому в просвіті бронхів і в альвеолах накопичується рідкий ексудат, який складається з муцину, формених елементів крові, клітин епітелію бронхів і мікробних тіл. Пізніше, при хронічному перебігу хвороби, спостерігаються: організація ексудату, індурація і навіть звапнення пневмонічних вогників. Всмоктування продуктів запалення і токсинів у кров і лімфу призводить до інтоксикації організму хворих тварин, підвищення температури тіла і порушення функцій інших систем.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИВиникнення пневмонічних вогників супроводиться пригніченням, зниженням апетиту, продуктивності, працездатності, гарячкою переміжного типу, двостороннім носовим витіканням, кашлем, змішаною задишкою, тахікардією. Другий тон серця часто посилений і акценто-ваний в точці оптимуму клапанів легеневої артерії. Везикулярне дихання спочатку посилене (жорстке), з вологими хрипами, потім стає строкатим, коли над невеликою ділянкою легенів помічається чергування посиленого і ослабленого везикулярного дихання. Крім вологих хрипів спостерігаються і сухі, характер яких залежить від калібру уражених бронхів і властивостей ексудату в них. Перкусією грудної клітки над ділянками злиття пневмонічних вогників виявляють притуплений звук. У периферичній крові знаходять зниження кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну, а також нейтрофільний лейкоцитоз. У тяжких випадках виявляють симптоми серцево-судинної недостатності і порушення функцій інших систем організму. Рентгенологічні дослідження показують посилення бронхіального й хілусного рисунків, наявність затінень у легенях. Гостра катаральна бронхопневмонія триває в середньому до двох тижнів, а хронічна − навіть кілька місяців. Прогноз при своєчасному лікуванні частіше сприятливий, у тяжких випадках обережний, а без лікування − несприятливий.

ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИПатолого-анатомічні дослідження виявляють найбільш виражені зміни у бронхах і легенях. Уражені частки легенів − щільні, гіперемійовані, червоно-брунатного, темно-червоного або сіро-червоного кольору, поверхня зрізу − строката, з неї стікає густа каламутна рідина сіро- або темно-червоного кольору. Нерідко знаходять ділянки ателектазу, бронхостенозу, бронхоектазії. ДІАГНОСТИКАДіагноз можна поставити за характерними симптомами, з урахуванням даних рентгенологічних досліджень. Захворю-вання слід диференціювати від інших пневмоній, а також від бронхіту, особливо мікробронхіту. Фібринозна (крупозна) пнев-монія характеризується стадійністю розвитку, високою гаряч-кою постійного типу і ураженням цілих часток легенів. Інші пневмонії, зокрема інфекційної природи, мають свої характерні особливості. При бронхіті менше змінений загальний стан, немає значного підвищення температури тіла і ділянок притуплення легенів.

Ателектатична пневмонія (pneumonia atelectatica) характеризується появою в легенях ділянок ателектазу (ділянок, які спалися) з наступним розвитком запального процесу. Некротична пневмонія. ЕТІОЛОГІЯЗахворювання частіше виникає як ускладнення хронічного бронхіту, а також перибронхіту, пневмосклерозу. Як первинне захворювання буває у новонароджених тварин − гіпотрофіків, коли окремі ділянки легенів спалися. Захворюванню сприяють ослаблення організму, слабкі дихальні рухи, відсутність моціону.

ПАТОГЕНЕЗВ основі патогенезу лежать наявність або поява ділянок ателектазу легенів, зниження резистентності цих ділянок і розмноження внаслідок цього умовно-патогенної мікрофлори, яка й спричиняє запальний процес. Епітелій альвеол легенів набухає, дегенерується і десквамується. Для цієї пневмонії характерним є утворення вогників конічної форми, спрямованих основою до периферії, а вершиною − до закупореного бронха.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИНа початку захворювання помічаються симптоми бронхіту, інколи підвищення температури тіла. Взагалі стан тварини на початку захворювання змінюється мало, а згодом виявляються більш виражені симптоми легеневої і серцево-судинної недостатності (кашель, задишка змішаного типу, тахікардія тощо). Під час перкусії над каудальними краєвими ділянками легенів або над верхівками їх прослухо-вується притуплений звук. Везикулярне дихання − строкате, супроводиться хрипами. Рентгенологічними дослідженнями виявляють невеликі ділянки затінення частіше в каудальних краєвих частинах або верхівках легенів, посилення бронхіаль-ного і хілусного рисунків. Захворювання триває два і більше місяців, часто перебігає непомітно (без видимих симптомів). Нерідко закінчується рубцюванням ателектазованих ділянок, може ускладнюватися некротичною пневмонією. Прогноз − обережний.

ДІАГНОСТИКАДіагноз ставлять на основі особливостей клінічного прояву й перебігу хвороби. Гіпостатична пневмонія (pneumonia hypostatica) частіше виникає як ускладнення інших хвороб і розвивається внаслідок серцево-судинної недостатності при вираженому застої крові в малому колі кровообігу. Це й призводить до гіпостазу – застою крові в легенях. Нерідко розвитку гіпостазу легенів сприяє тривале лежання тварин на одному боці. У спеціалізованих господарствах, де технологією передбачено обмеження рухомості тварин, захворювання виявляються частіше, ніж у звичайних господарствах.

Некротична пневмонія. Некротичну пневмонію за походженням поділяють на аспіраційну і метастатичну. Перша виникає при аспірації рідини або при потраплянні в дихальні шляхи сторонніх тіл або частинок корму. Це трапляється внаслідок розладу ковтання при фарингіті, післяродовому парезі, після наркозу. Аспіраційна пневмонія виникає також при невмілому введенні через рот рідких лікарських речовин. Аспіраційна пневмонія (pneumonia aspiratoria) розвивається внаслідок потрапляння в дихальні шляхи разом з рідиною, частинками корму або сторонніми тілами патогенної мікрофлори. При цьому уражаються бронхи і легені. Метастатична пневмонія (pneumonia metastatica) розвива-ється як ускладнення різних гнійно-некротичних процесів в організмі внаслідок занесення в легені патогенної мікрофлори і продуктів запалення (частіше з гнійно-некротичних вогнищ) гематогенним або лімфогенним шляхом.

Метастази в легенях. Аспіраційна пневмонія

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИПри аспіраційній пневмонії помічають на початку захворювання різке збудження, а згодом пригнічення тварини, значне підвищення температури тіла, кашель, часте дихання, тахікар-дію. На початку захворювання чути шуми клекоту в трахеї, вологі хрипи й шуми крепітації в нижніх ділянках легенів. Пізніше виявляється двостороннє носове витікання. Над кавернами виявляються тимпанічні звуки або звуки битого горщика, а також бронхіальне, або амфоричне дихання. На нижніх ділянках легенів часто звук тупий. При метастатичній пневмонії поряд із симптомами основного захворювання спостерігаються пригнічення, значне підвищення температури тіла, часте дихання, тахікардія, кашель, часто слизово-гнійне двостороннє носове витікання. Перкусія грудної клітки над ураженою ділянкою легенів показує притуплений або тупий звук. Аускультуючи ці ділянки, виявля-ють строкате везикулярне, або бронхіальне, дихання, хрипи. Аспіраційна пневмонія перебігає швидко і тяжко. Перебіг метастатичної пневмонії також тяжкий, але повільніший. Прогноз при цих пневмоніях часто несприятливий. ДІАГНОСТИКАДіагноз некротичної пневмонії ставлять за характерними симптомами з урахуванням анамнезу, даних аналізу крові та рентгенологічних досліджень. 

Некротична пневмонія у ВРХ

Гіпостатична пневмонія (pneumonia hypostatica) частіше виникає як ускладнення інших хвороб і розвивається внаслідок серцево-судинної недостатності при вираженому застої крові в малому колі кровообігу.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. В основі пато- генезу лежить застій крові у венах малого кола кровообігу, що й зумовлює появу гіпостатичного набряку легенів, а це призводить до зниження резистентності набряклої ділянки легенів і розмноження в дрібних бронхах і легеневій паренхімі умовно- патогенної мікрофлори, яка є причиною запальних процесів. Пневмонічні вогники, як правило, виникають у нижніх ділянках легенів, а згодом можуть зливатися. Утворення запальних вогнищ спричиняє легеневу і збільшує наявну серцево-судинну недостатність. Під час патолого-анатомічного дослідження знаходять запальні вогники, нерідко злиті, переважно в нижніх ділянках легенів, а також зміни в серці й судинах.

Симптоми. Основними симптомами гіпостатичної пневмонії слід вважати пригнічення, послаблювальну гарячку, кашель, змішану задишку, ціаноз видимих слизистих оболонок і шкіри, тахікардію, нерідко серцеві (застійні) набряки. На ділянці гіпостазу перкусією виявляють на початку захворювання тимпанічний відтінок ясного легеневого звуку, а згодом − притуплений або тупий звук. Аускультація цієї ділянки показує строкате дихання, крепітацію і вологі хрипи. Перебіг і прогноз. Хвороба характеризується гострим і тяжким перебігом. При летальному кінці хвороба триває небільше тижня. Прогноз − обережний, а без своєчасного лікування − часто несприятливий.

Діагноз. Діагностуючи гіпостатичну пневмонію, слід враховувати не тільки найхарактерніші симптоми її, а й гостроту й тяжкість перебігу та дані анамнезу, тобто відомості про перенесені хвороби з явищами вираженої серцево-судинної недостатності, про тривалість лежання тварини.

Гангрена легень (gangraena pulmonum) — це найтяжча хвороба ле-гень, яка характеризується гнійно-гнильним розпадом легеневої тка-нини. Етіологія. Захворювання частіше виникає як ускладнення аспіра-ційної або метастатичної пневмонії. Вона відрізняється від абсцесу ле-гень відсутністю демаркаційної лінії.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. Ослаблення резистентностіорганізму спричинює розмноження гнійно-гнильної мікрофлори у пнев-монічних вогнищах. Під впливом пневмококів, стрептококів, стафілоко-ків та іншої мікрофлори пневмонічні вогнища розплавляються, утворю-ються каверни, заповнені буро-червоною рідиною і газами. Надалі гній-но-гнильні процеси в легенях прогресують, призводячи до сепсису. Симптоми. Захворювання перебігає швидко й тяжко. Спочатку про-являються симптоми тієї пневмонії, на фоні якої розвивалася гангреналегень. Потім настає різке погіршення загального стану, посиленнязадишки, виявляються гнильний запах видихуваного повітря і двосто-роннє носове витікання буро-сірого кольору з гнильним запахом, якийвідчувається навіть на відстані від тварини. Перкусія грудної клітки над кавернами в легенях дає тимпанічнийзвук, або звук битого горщика. В інших ділянках легень звуки притуп-лені або тупі.

Дякую за увагу!