Методичні матеріали на тему "Сальмонельоз ( паратиф ) у сільськогосподарських тварин."

Сальмонельоз( ПАРАТИФ )Пташник Ганна

Сальмонельоз (Sallmonellosis, паратиф) - інфекційна хвороба молодняку різних видів сільськогосподарських і диких промислових тварин, що характеризується септицемією, токсемією, ураженням травного каналу та органів дихання, а у кобил і овець - абортами. На сальмонельоз хворіє людина.

У 1885 р. під час дослідження патологічного матеріалу від загиблих свиней Сальмон і Сміт виявили паличку, яку назвали Bact. suipestifer (нині - Salmonella cholerae suis). Гертнер у 1883 р. виділив збудника паратифу телят - Bact. enteridis Gartneri, Леффлер у 1890 р. - збудника тифу мишей - Bact. typhimurium. Масові випадки пулорозу курчат під назвою «пташиний сальмонельоз» вперше описав Клейн (1889) в Англії. У 1934р. Міжнародне товариство мікробіологів рекомендувало всі бактерії цієї групи назвати на честь їх відкривача «сальмонелами», а захворювання - «сальмонельозом». У колишньому Радянському Союзі сальмонельоз телят першими встановили А. В. Синьов, С. К. Беззубець (1925), овець - П. В. Тавельський (1929), свиней - А. Н. Уранов (1929). Вакцину проти сальмонельозу свиней запропонував у 1949 - 1950 рр. М. М. Іванов.

Сальмонельоз молодняку Поширений у багатьох країнах світу. Реєструється переважно в господарствах з незадовільним ветеринарно-санітарним станом у разі порушень нормативних вимог утримання й годівлі молодняку (Р. А. Ціон, 1936). В Україні це захворювання вивчали й розроблювали засоби боротьби з ним такі відомі вчені, як Н. А. Міхін (1934) та П. М. Андреєв (1937). Заподіювані сальмонельозом економічні збитки визначаються втратами,пов'язаними з летальністю молодняку в межах 20 - 80 %, відставанням у рості та розвитку перехворілих тварин, а також матеріальними затратами на проведення тривалих оздоровчих заходів.

Інфекції сальмонеллою у тварин, що виробляють продукти харчування, є серйозним побоюванням громадського здоров'я, оскільки харчові продукти тваринного походження вважаються значним джерелом інфікування людьми. Найпоширенішими джерелами зараження є яйця та супутні товари, м'ясо з м'яса птиці та інших видів тварин. Молоко та молочні продукти також були пов'язані з спалахами сальмонельозу у людей. Крім того, забруднення фруктів та овочів інфікованою водою може бути джерелом інфекції. У Європі, S Enteritidis і STyphimurium, а в США S Typhimurium є найбільш поширеними сероварами, пов'язаними з хворобою людини.

Збудник хвороби - сальмонели, які належать до роду Salmonella і за схемою Кауфмана - Уайта поділяються на 20 родів і 2200 сероваріантів. При цьому одні сероваріанти сальмонел спричинюють захворювання у різних видів, інші трапляються переважно в одного виду тварин. Сальмонельоз у телят найчастіше викликають S. typhimurium, S. dublin; у поросят - S. choleraesuis, S. typhisuis,S. typhimurium, S. dublin; у ягнят - S. abortusovis, S. typhimurium;у лошат - S. abortusegui; у курей - S. pullorum (gаllinarum); у водоплавних птахів - S. typhimurium, S. anatum, S. london; у хутрових звірів - S. typhimurium, S. choleraesuis, S. dublin.

Сальмонели досить стійкі у зовнішньому середовищі: в ґрунті,гною, воді зберігаються 8 - 14 міс, у сухих фекаліях свиней - до 3 років, на контамінованому одязі - 1,5 - 2 міс, у висушеному стані витримують дію прямого сонячного проміння 150 діб, заморожування 2 - 4 міс. У м'ясному розсолі при 6 - 12 °С сальмонели залишаються життєздатними до 4 міс, у засоленому й копченому м'ясі - до 2,5 - 3 міс, у молоці за кімнатної температури - до 5 діб, у сирі, маслі - до 6 міс, за низьких температур зберігаються до 3 років. Інактивуються при 70 - 75 °С через 15 - 30 хв, при кип'ятінні - миттєво. Швидко руйнуються під дією звичайних дезінфекційних речовин.

Епізоотологія хвороби. На сальмонельоз захворює молодняк різних видів тварин: телята у віці від 10 до 60 діб; поросята - з першої доби народження до 4 міс, переважно відлученого віку; ягнята - у перші дні життя; лошата заражаються здебільшого в утробі матері,значно рідше - через пуповину і з молоком матері; молодняк хутрових звірів - до 2-місячного віку. У дорослих тварин перебіг інфекції безсимптомний, за винятком кобил та овець, які часто абортують. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на сальмонельоз тварини, що виділяють збудник з фекаліями, сечею, слиною,витіканнями з носа.

Небезпечним резервуаром сальмонельозної інфекції є тварини-бактеріоносії, які впродовж цілого року після зараження виділяють сальмонели з калом і сечею. Факторами передавання збудника можуть стати контаміновані сальмонелами корми, вода, підстилка, предмети догляду, пасовища, загони, одяг та взуття обслуговуючого персоналу. Особливо небезпечними є молозиво й молоко, контаміновані збудником під час доїння, а також інфіковані відвійки, що надходять у господарство з молокозаводу, згодовування яких може призвести до масового зараження телят і поросят. Механічними переносниками збудника інфекції можуть бути миші, щури, таргани, різні птахи.

Патогенез. Після проникнення в кишки аліментарним шляхом (з молоком, водою, кормом) сальмонели швидко розмножуються, спричинюючи розвиток специфічного для цього захворювання гострокатарального, а згодом крупозно-дифтеритичного запалення кінцевого відрізку клубової кишки та товстого відділу кишок. Аерогенне зараження у телят зумовлює катаральну бронхопневмонію. За септичної форми бактерії з кишок проникають у кров, спричинюють бактеріємію, а згодом - гостру септицемію з гіперплазією лімфовузлів та селезінки, гострим катаральним запаленням слизової оболонки кишок, набряком легень, ураженням серцево-судинної системи, токсико-дистрофічними процесами в паренхіматозних органах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період у молодняку триває від кількох годин до 5 - 8 діб. У телят, поросят, ягнят перебіг хвороби гострий, іноді підгострий або хронічний, у лошат - гострий та підгострий.

У телят і ягнят раннього віку за г о с т р о г о перебігу відмічають різке підвищення температури тіла до 41,5 - 42 °С, слабкість, пригнічення, прискорення пульсу й дихання, відмову від молозива. Наприкінці другого дня з'являється профузний пронос. Виділення мають сірувато-жовтий колір, містять значну кількість слизу у вигляді сіруватих тяжів, бульбашки газу, пізніше з'являються прожилки крові. Телята гинуть упродовж 4 - 7 діб. У деяких телят сальмонельоз протікає у формі сепсису й закінчується смертю без розвитку ентериту. В цих випадках може спостерігатися гострий артрит, кульгання.

У разі виникнення сальмонельозу серед телят 1 - 3-місячного віку хвороба проходить х р о н і ч н о, з розвитком бронхопневмонії. У хворих телят тривалий час зберігається підвищена температура тіла, спостерігається масовий кашель, особливо зранку під час підйому, з носової порожнини витікають слизисто-гнійні виділення. Аускультацією виявляють бронхіальне дихання та вологі хрипи. Тривалість хвороби - 1,5 - 2 міс. У тільних корів можливі аборти.

У поросят-сисунів, а також у поросят відлученого віку на початку ензоотії перебіг сальмонельозу гострий. Спостерігаються гарячка, пригніченість, відсутність апетиту, напади блювання, пронос. На 2 - 4-ту добу захворювання шкіра в ділянці підгруддя, черева й вух набуває синьо-червоного забарвлення, загальний стан хворих поросят погіршується. Наприкінці хвороби температура тіла спадає нижче норми, поросята гинуть упродовж 5 - 10 діб з ознаками сильної слабкості.

У лошат перебіг сальмонельозу гостри й, характеризується пропасницею, відсутністю апетиту, проносом, іноді гемоглобінурією. Захворілі лошата нерідко гинуть упродовж перших 1 - 3 діб життя.

Патологоанатомічні зміни У телят і поросят за гострого перебігу сальмонельозу на розтині виявляють набряки, катаральне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишок та шлунка, крововиливи в дванадцятипалій кишці, шлунку, на епікарді, брижі, гіперплазію мезентеріальних лімфовузлів та селезінки, значне збільшення, соковитість пейєрових бляшок і солітарних фолікулів.

У телят за хронічного перебігу сальмонельозу виявляють значні ураження легень - серозно-катаральну або крупозну пневмонію,осередки некрозу, а також плеврити, перикардити, артрити колінного й скакального суглобів. Середостінні та бронхіальні лімфовузли збільшені в об'ємі, іноді в них виявляють сирнисті некротичні осередки жовтого кольору. Селезінка значно збільшена, печінка набрякла, в'яла, з осередками некрозу.

У поросят при хронічному перебігу хвороби основні зміни виявляють у товстому відділі кишок - дифтеритичні та виразково-некротичні процеси в сліпій, ободовій, частково клубовій кишках, ураження пейєрових бляшок і солітарних фолікулів, які різко збільшені в об'ємі, просочені фібринозним ексудатом, у вигляді струпів виступають на поверхні висівкоподібного нальоту. Після їх некрозу та відторгнення з'являються різного розміру виразки з плоскими,інколи валикоподібно припіднятими краями та некротичними масами на дні. Дифтеритичні струпи та виразки знаходять також у шлунку й мигдаликах. У тонкому відділі кишок відмічають гостро-катаральне запалення, у лімфатичних вузлах та паренхіматозних органах - некротичні осередки. Інколи спостерігають катаральну або катарально-гнійну бронхопневмонію.

У ягнят при розтині виявляють геморагічне запалення слизової оболонки сичуга і тонких кишок, гіперплазію лімфатичних вузлів,збільшення селезінки

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічного обстеження господарства, клінічної картини хвороби, даних розтину трупів загиблих чи забитих тварин та результатів лабораторних досліджень. У лабораторію для зажиттєвої діагностики направляють пробу фекалій з прямої кишки за наявності у них крові, плівок слизу і гною. Для посмертної діагностики направляють свіжі трупи дрібних тварин і птиці; від трупів великих тварин надсилають паренхіматозні органи (печінку з жовчним міхуром і лімфатичними вузлами,селезінку, нирку), мезентеріальні лімфатичні вузли, трубчасту кістку. В разі підозри щодо хронічної форми сальмонельозу від свиней надсилають також сліпу кишку з її вмістом, від телят - змінені ділянки легень; при абортах - свіжий плід з плодовими оболонками та навколоплідну рідину.

Диференціальна діагностика. У поросят під час установлення діагнозу на сальмонельоз потрібно виключити чуму, дизентерію, ешерихіоз (колібактеріоз), вірусний трансмісивний гастроентерит; у телят виключають ешерихіоз (колібактеріоз) і диплококову інфекцію; у ягнят виключають анаеробну дизентерію; у всіх тварин виключають діарею незаразної етіології. 

Лікування. Більш ефективним є сумісне застосування антибіотиків із сульфаніламідними препаратами - норсульфазолом, етазолом, дисульфаном, сульцимідом. Добова доза сульфаніламідних препаратів у перший день лікування має становити не менш як 0,1 г на 1 кг маси тварини на чотири прийоми, у наступні дні добову дозу зменшують на 1/4. Застосовують нітрофуранові препарати - фуразолідон, фурадонін, фуразонал. Фуразолідон дають усередину з молоком телятам по 0,2 - 0,3 г, поросятам - 0,2 г, ягнятам - 0,12 г двічі-тричі на день. Рекомендується також ендофарм, діарекс, тримеразин, триметосул, рифавет, оксикан, а після закінчення курсу лікування - різні пробіотики (АБК, ПАБК, сухий ацидофілін та ін.). Хворим телятам і поросятам перорально впродовж 3 діб через кожні 2 год 3 рази застосовують бактеріофаг проти паратифу з розрахунку 1 - 2 мл/кг. За 10 - 15 хв перед даванням бактеріофага випоюють 3 - 5 %-й розчин питної соди з розрахунку 0,2 - 0,5 мл/кг для нейтралізації в шлунку соляної кислоти.

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі сальмонельозу в благополучному господарстві, комплектування стада потрібно проводити тваринами з благополучної щодо цього захворювання ферми, а в період карантину обов'язково досліджувати сироватки їхньої крові за допомогою РА, а фекалій - бактеріологічним методом для своєчасного виявлення приховано інфікованих тварин. Особливу увагу слід звертати на додержання чистоти в родильних приміщеннях, профілакторіях, телятниках, забезпечення маточного поголів'я впродовж усього періоду вагітності й лактації повноцінним раціоном та прогулянками. Усі корми тваринного походження (м'ясо-кісткове, рибне борошно, комбікорми), що надходять у госп дарство, обов'язково досліджують на відсутність сальмонел. У неблагополучних щодо сальмонельозу господарствах проводять планову вакцинацію, дезінфекцію, дератизацію, дезінсекцію. Рекомендується з профілактичною метою згодовувати молодняку ацидофілін, АБК та ПАБК.

АНАЛІЗ НА САЛЬМОНЕЛЬОЗ